Моносан - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

МОНОСАН

(MONOSAN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ізосорбіду моно нітрат; 1,4,3,6-діангідро-D-глюцитол-5-нітрат;          

основні фізико-хімічні властивості: білі пласкі таблетки з насічкою, діаметром 7 мм (таблетки 20 мг) і  9 мм ( таблетки 40 мг);

склад: 1 таблетка містить 20 мг або 40 мг ізосорбіду-5-моно нітрату;

допоміжні речовини: лактоза гранульована, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску.   Таблетки.

Фармакотерапевтична група.       Вазодилятатори, що застосовуються в кардіології. Органічні нітрати. Код  АТС С 01DA14.                          

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Моносан (ізосорбід-5-моно нітрат) - органічний нітрат, один з метаболітів ізосорбіду динітрату. Моносан збільшує вміст оксиду азоту в ендотелії, стимулює гуанілатциклазу і утворення цГМФ. Антиангінальна дія   пов’язана зі зменшенням потреби міокарда в кисні за рахунок зниження “перед навантаження” (препарат викликає розширення периферичних вен, завдяки чому виникає затримка крові в об’ємному руслі, знижується повернення крові до серця, внаслідок чого знижується тиск в легеневій артерії, частково “розвантажується” мале коло кровообігу і знижується кінцевий діастолічний тиск в лівому шлуночку) і “після навантаження” (розширення артерій веде до зниження загального периферичного судинного опору), а також з безпосередньою вазодилатацією коронарних артерій.

Крім того, зменшення  “перед навантаження” знижує напруження стінок лівого шлуночка, що веде до збільшення субендокардіального і інтрамурального кровообігу, в результаті зниження кінцево-діастолічного і кінцево-систолічного тиску в лівому шлуночку.

Під впливом препарату збільшується серцевий викид   у хворих із серцевою недостатністю у відповідь на зменшення опору в артеріальній системі (проте за відсутності серцевої недостатності серцевий викид не змінюється і навіть може дещо знижуватися).

Моносан дещо пригнічує агрегацію тромбоцитів, знижує внутрішньотромбоцитарний синтез тромбоксану.

Препарат підвищує толерантність до фізичних навантажень у хворих на ішемічну хворобу серця.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація Моносану в плазмі після перорального прийому досягається через годину.   Біодоступність становить   практично 100%. При “першому проходженні” через печінку ізосорбіду-5-моно нітрат біологічній трансформації не піддаєься, не зв’язується з білками плазми. Період напів виведення становить 4-6 годин. Фармакокінетика ізосорбіду-5-моно нітрату не залежить від наявності серцевої, ниркової і печінкової недостатності.

Моносан метаболізується у печінці на ізосорбід та ізосорбід-5-моно нітрат-2-глюкуронід. Обидва метаболіти фармакологічно неактивні та виводяться нирками. 2% препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Показання для застосування. Профілактика та лікування нападів стенокардії,   лікування хворих на ішемічну хворобу серця; хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений для дорослих і підлітків старше 15 років.

Доза і кратність прийому встановлюється індивідуально. Починають лікування з низьких доз (10 – 20 мг 1 – 2 рази на добу), які в процесі лікування за необхідності підвищують.   У більшості випадків призначають по 20 мг 2 рази на добу або по 40 мг 2 рази на добу. За необхідності разова доза може бути збільшена до 40-60 мг (в особливих випадках - до 80 мг)   при тій же кратності прийому. Таблетки можна ділити навпіл, але не подрібнювати, запивати достатньою кількістю рідини. Максимальна разова доза становить 80 мг, максимальна добова доза - 160 мг.

Побічна дія. Головний біль, запаморочення, гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, метгемоглобінемія, загострення глаукоми, підвищення внутрішньо черепного тиску, зміна швидкості психічних реакцій, сухість у роті,   нудота, блювання, гіперемія шкіри обличчя, загальна слабкість, втомлюваність – найбільш характерні побічні явища. Іноді, при різкому зниженні артеріального тиску, можливі парадоксальні “нітратні” реакції – посилення нападів стенокардії. У пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, можливий висип, свербіж, гіперемія шкіри, ексфоліативний дерматит. Частим є розвиток толерантності.  

Протипоказання. Підвищена чутливість до нітратів, шокові стани, інфаркт міокарда в гострому періоді з низьким кінцево-діастолічним тиском, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск   нижче 100 мм рт. ст., діастолічний тиск нижче 60 мм рт. ст., центральний венозний тиск нижче 4-5 мм рт. ст.), тампонада серця, неадекватна церебральна перфузія. Вагітність. Лактація. Дитячий вік до 15 років. Не можна застосовувати препарат при станах, що супроводжуються підвищенням внутрішньо черепного тиску (у тому числі при геморагічному інсульті, після перенесеної травми голови), при закрито кутовій глаукомі з високим внутрішньо очним тиском.  

Передозування. При терапії ізосорбідом-5-моно нітратом отруєння зустрічається виключно рідко. У зв'язку з тим, що нітратний іон реагує з гемоглобіном, навіть після застосування високих доз органічних нітратів концентрація нітратних іонів у плазмі залишається досить низькою для того, щоб міг розвинутись тяжкий ступінь метгемоглобінемії.   Симптомами передозування є рефлекторна тахікардія, слабкість, запаморочення, нудота, блювання, пронос, гіперемія, головний біль, відчуття страху, ортостатична гіпотензія, в тяжких випадках – ціаноз.

Лікування - симптоматичне: інгаляція кисню, підйом нижніх кінцівок догори, у випадку прийому великої кількості таблеток – промивання шлунка. За наявності метгемоглобінемії, яка виявляється ціанозом, - внутрішньо венне повільне введення метиленового синього у дозі 1 мг/кг маси тіла.  

Особливості застосування. Можливо зниження психомоторних реакцій, що слід враховувати при керуванні транспортними засобами і при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності. З обережністю слід призначати хворим з низькою масою тіла (дистрофія), з порушенням мозкового кровообігу, підвищеним внутрішньо черепним тиском, вираженим церебральним атеросклерозом, закрито кутовою формою глаукоми, тяжкою формою анемії,

вираженою дисфункцією печінки (через загрозу виникнення метгемоглобінемії),  

тяжкими порушеннями функції нирок, хворим на гіпертиреоз, з аортальним або мі тральним стенозом, при гіпертрофічній кардіоміопатії, пацієнтам, які мають схильність до ортостатичних порушень регуляції кровообігу.

Препарат не призначають у гострий період інфаркту міокарда та для лікування гострих нападів стенокардії. Моносан не впливає на рівень цукру в крові, тому може бути призначений при цукровому діабеті. Довготривалий прийом Моносану спричинює толерантність. Досвід застосування препарату в період вагітності, лактації, в педіатрії відсутній (контрольовані клінічні випробування не проводились).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.  При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами, антидепресантами (інгібіторами МАО), засобами, що містять етанол, з дигідроерготаміном   може посилюватись гіпотензивний ефект Моносану.

Протипоказано призначати одночасно із силденафілом (віагрою) та іншими інгібіторами фосфодіестерази через ризик виникнення неконтрольваної гіпотензії.

Опіоїдні аналгетики значно посилюють знеболюючий ефект Моносану у хворих в гострий період інфаркту міокарда. При одночасному прийомі гепарину та Моносану посилюється антиагрегантний ефект.

Атропін та інші М-холінолітичні препарати, а також симпатоміметики знижують ефективність Моносану.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15-25⁰ С, в сухому, темному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності - 4 роки.

Умови відпуску. За   рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Виробник. PRO.MED.CS Prahа a.s. / Про. Мед ЦС Прага а. т.

Адреса. Telčská 1, 140 00 Praha 4, Czech Republic.

                Телчска 1, 140 00 Прага 4, Чеська Республіка.

МОНОСАН (MONOSAN)

ISOSORBIDI MONONITRAS      C01D A14
PRO. MED. CS Praha

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 20 мг, № 30        10,39 грн.

Изосорбида мононитрат                20 мг

Прочие ингредиенты: лактоза гранулированная, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, тальк, магния стеарат.

№ UA/4257/01/01 от 17.03.2006 до 17.03.2011

табл. 40 мг, № 30        21,9 грн.

Изосорбида мононитрат                40 мг

Прочие ингредиенты: лактоза гранулированная, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, тальк, магния стеарат.

№ UA/4257/01/02 от 17.03.2006 до 17.03.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Моносан (изосорбид-5-мононитрат) — органический нитрат, один из метаболитов изосорбида динитрата. Моносан повышает содержание оксида азота в эндотелии, стимулирует гуанилатциклазу и образование цГМФ. Антиангинальное действие связано с уменьшением потребности миокарда в кислороде за счет уменьшения преднагрузки (препарат вызывает расширение периферических вен, благодаря чему возникает задержка крови в объемном русле; уменьшается возвращение крови к сердцу, вследствие чего снижается давление в легочной артерии, частично разгружается малый круг кровообращения и снижается конечное диастолическое давление в левом желудочке) и постнагрузки (расширение артерий ведет к снижению общего периферического сосудистого сопротивления), а также с непосредственной вазодилатацией коронарных артерий.

Кроме того, уменьшение преднагрузки снижает напряжение стенок левого желудочка, который ведет к увеличению субэндокардиального и интрамурального кровообращения в результате снижения конечного диастолического и конечного систолического давления в левом желудочке.

Под влиянием препарата увеличивается сердечный выброс у больных с сердечной недостаточностью в ответ на снижение сопротивления в артериальной системе (тем не менее при отсутствии сердечной недостаточности сердечный выброс не изменяется и даже может несколько снижаться).

Моносан угнетает агрегацию тромбоцитов, снижает внутритромбоцитарный синтез тромбоксана, повышает толерантность к физическим нагрузкам у больных с ИБС.

Максимальная концентрация Моносана в плазме крови после перорального приема достигается через час. Биодоступность составляет практически 100%. При первом прохождении через печень изосорбида-5-мононитрат биологической трансформации не происходит; не связывается с белками плазмы крови. Период полувыведения составляет 4–6 ч.

Фармакокинетика изосорбида-5-мононитрата не зависит от наличия сердечной, почечной и печеночной недостаточности.

Моносан метаболизируется в печени до изосорбида и мононитрат-2-глюкуронида. Оба метаболита фармакологически неактивны и выделяются почками. 2% препарата выводится с мочой в неизменном виде.

ПОКАЗАНИЯ: профилактика и устранение приступов стенокардии, лечение больных с ИБС; хроническая сердечная недостаточность (в комплексе с другими лекарственными средствами).

ПРИМЕНЕНИЕ: взрослым и подросткам старше 15 лет. Дозу и кратность приема врач устанавливает индивидуально. Начинают лечение с низких доз (10–20 мг 1–2 раза в сутки), которые в процессе лечения при необходимости повышают. В большинстве случаев назначают по 20 или 40 мг 2 раза в сутки. При необходимости разовая доза может быть повышена до 40–60 мг (в особых случаях до 80 мг) при той же кратности приема. Максимальная разовая доза составляет 80 мг, максимальная суточная — 160 мг. Таблетки можно делить пополам не измельчая, запивая достаточным количеством жидкости.  

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к нитратам, шоковые состояния, инфаркт миокарда в острый период с низким конечным диастолическим давлением, артериальная гипотензия (систолическое давление ниже 100 мм рт. ст., диастолическое давление ниже 60 мм рт. ст., центральное венозное давление ниже 4–5 мм рт. ст.), тампонада сердца, неадекватная церебральная перфузия. Период беременности и кормления грудью. Возраст до 15 лет. Состояния, сопровождающиеся повышением внутричерепного давления (в том числе при геморрагическом инсульте, после перенесенной травмы головы), при закрытоугольной глаукоме с высоким внутриглазным  давлением.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: головная боль, головокружение, артериальная гипотензия, ортостатический коллапс, тахикардия, метгемоглобинемия, обострение глаукомы, повышение внутричерепного давления, изменение скорости психических реакций, сухость во рту, тошнота, рвота, гиперемия кожи лица, общая слабость, утомляемость — наиболее характерные побочные явления. Иногда, при резком снижении АД, возможны парадоксальные “нитратные” реакции — усиление приступов стенокардии. У пациентов, предрасположенных к аллергическим реакциям, возможны сыпь, зуд, гиперемия кожи, эксфолиативный дерматит. Часто развивается толерантность.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: возможно замедление психомоторных реакций, что следует учитывать при управлении транспортными средствами и занятиях потенциально опасными видами деятельности. С осторожностью нужно назначать больным с низкой массой тела (дистрофия), с нарушением мозгового кровообращения, повышенным внутричерепным давлением, выраженным церебральным атеросклерозом, закрытоугольной формой глаукомы, тяжелой формой анемии, выраженной дисфункцией печени (в связи с угрозой возникновения метгемоглобинемии), тяжелыми нарушениями функции почек, больным гипертиреозом, с аортальным или митральным стенозом, при гипертрофической кардиомиопатии, пациентам, склонным к ортостатическим нарушениям регуляции кровообращения.

Не назначают в острый период инфаркта миокарда и для устранения острых приступов стенокардии. Моносан не влияет на уровень глюкозы в крови, поэтому может назначаться при сахарном диабете. При длительном применении Моносана может развиться толерантность. Опыт применения препарата в период беременности, кормления грудью, у детей отсутствует (клинические испытания не проводили).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: при одновременном применении с антигипертензивными средствами, антидепрессантами (ингибиторами МАО), средствами, содержащими этиловый спирт, с дигидроэрготамином может усиливаться гипотензивный эффект Моносана. Противопоказано назначать одновременно с сильденафилом и другими ингибиторами фосфодиэстеразы в связи с риском возникновения неконтролированной гипотензии.

Опиоидные анальгетики значительно усиливают обезболивающий эффект Моносана у больных в острый период инфаркта миокарда. При одновременном приеме гепарина и Моносана усиливается антиагрегантный эффект.

Атропин и другие М-холинолитические препараты, а также симпатомиметики снижают эффективность Моносана.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: отмечается крайне редко. В связи с тем, что нитратный ион взаимодействует с гемоглобином, даже после применения органических нитратов в высоких дозах концентрация нитратных ионов в плазме крови остается достаточно низкой, чтобы могла развиться тяжелая степень метгемоглобинемии.

Симптомы: рефлекторная тахикардия, слабость, головокружение, тошнота, рвота, понос, гиперемия, головная боль, ощущение страха, ортостатическая гипотензия, в тяжелых случаях — цианоз.

Лечение: симптоматическое; ингаляция кислородом, подъем нижних конечностей вверх, в случае приема большого количества таблеток — промывание желудка. При наличии метгемоглобинемии, которая проявляется цианозом, — в/в медленное введение метиленового синего в дозе 1 мг/кг массы тела.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре 15–25 °С в сухом темном месте.