Нівалін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НІВАЛІН

(NIVALIN^®)

Склад:

діюча речовина: галантамін;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг галантаміну гідроброміду;

допоміжні речовини:

для таблеток по 5 мг: лактози моногідрат, крохмаль пшеничний, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат;

для таблеток по 10 мг: лактози моногідрат, крохмаль пшеничний, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: пласкі таблетки круглої форми, з фаскою з обох боків, з розподільною рискою, діаметром 6 мм, від білого до майже білого кольору.

Таблетку можна ділити на дві рівні половини.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Галантамін.

Код АТХ N06D A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Галантамін належить до третинних алкалоїдів із групи парасимпатоміметиків непрямої дії. Він є селективним, конкурентним і зворотним інгібітором ферменту ацетилхолінестерази. Спричиняє підвищення рівня ацетилхоліну в центральній нервовій системі. Окрім його дії в якості зворотного інгібітора ацетилхолінестерази, він діє як алостеричний потенціюючий ліганд найбільш розповсюджених у центральній нервовій системі нікотинових ацетилхолінових рецепторів субтипу альфа 4/бета 2, який прямим шляхом стимулює нікотинові рецептори. Також він підвищує чутливість постсинаптичних мембран рецепторів до ацетилхоліну. Галантамін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, полегшує проведення імпульсів у ЦНС і прискорює процеси збудження. Підвищує активність холінергічної системи, в результаті чого покращуються когнітивні функції.

Покращує та полегшує проведення збудження у нервово-м’язових синапсах і відновлює нейром’язову провідність у випадку її блокади недеполяризуючими нервово-м’язовими блокаторами. Підвищує тонус гладенької мускулатури та посилює секрецію травних та потових залоз, спричиняє міоз (звуження зіниці).

Фармакокінетика.

Резорбція: галантамін швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування, при цьому його біодоступність дуже висока. Терапевтичні плазмові концентрації досягаються впродовж близько 30 хвилин. Не встановлюються статистично значущі відмінності у середніх значеннях площі під фармакокінетичною кривою (AUC) при пероральному і парентеральному введенні дози, що складає 10 мг. Біодоступність галантаміну складає 80-100 % і є ідентичною для пероральних рідких і твердих лікарських форм, а також при парентеральному і пероральному застосуванні.

Максимальна плазмова концентрація при дозі 10 мг складає 1,2 мг/мл і досягається через 1-2 години після його введення. Їжа уповільнює, але не впливає на ступінь резорбції галантаміну. При пероральному застосуванні галантаміну разом із їжею у дозі 10 мг значно зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування.

Розподіл: галантамін у низькому ступені зв’язується з білками плазми крові – до 18 %. Він легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр і виявляється у тканинах мозку в концентраціях у 2-3 рази вище, ніж у плазмі крові. Галантамін характеризується лінійною кінетикою у терапевтичних дозах. Об’єм розподілу складає приблизно 175 л.

Метаболізм: до 75 % застосованої дози галантаміну метаболізується у печінці за участю системи цитохром P450 (ізоферментами CYP3A4 і CYP2D6). У дослідженнях in vitro встановлено, що ізофермент CYP2D6 бере участь в отриманні О-дезметилгалантаміну, а CYP3A4 – в отриманні N-оксид-галантаміну. Біотрансформація галантаміну повільна і слабка за рахунок деметилювання до 5-6 %. У пацієнтів з низькою активністю ферментів («погані метаболізатори») встановлюються вищі рівні (до 50 %) незміненого галантаміну порівняно з нормальною ферментною активністю («хороші метаболізатори»). Метаболіти галантаміну – епігалантамін, галантамінон та норгалантамін виявляються у плазмі крові та сечі, але немає даних про їх фармакологічну активність.

Виведення: період напіввиведення галантаміну становить близько 5 годин. Центральний компартмент виводиться швидше порівняно з периферичним. При пероральному застосуванні галантамін виводиться у незміненому вигляді і у вигляді його метаболітів (галантамінон, епігалантамін), виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації із сечею (до 74 ± 23 % за 72 години).

Встановлено, що нирковий кліренс галантаміну складає приблизно 100 мл/хв, що є близьким до кліренсу інуліну і відповідно креатиніну. Галантамін не кон’югується у печінці і його виведення з жовчю слабке – 0,2 ± 0,1 % впродовж 24 годин.

Фармакокінетика галантаміну має лінійний характер у терапевтичному дозовому діапазоні. Не спостерігається кумуляція галантаміну при багаторазовому його застосуванні. Не встановлена кореляція між плазмовими концентраціями та терапевтичними, та побічними реакціями галантаміну.

У пацієнтів із функціональною недостатністю печінки середнього ступеня кліренс галантаміну зменшується приблизно на 25 %.

У пацієнтів із функціональною недостатністю печінки від середнього до тяжкого ступеня значення AUC збільшується до 37-67 %.

Дані досліджень показують, що у пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну можливе уповільнення виведення галантаміну. У пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) концентрація галантаміну в плазмі крові приблизно на 30-40 % вище.

Не спостерігалося відмінностей у фармакокінетичних параметрах галантаміну між чоловіками та жінками, а також у представників різних рас.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат показаний при лікуванні:

– слабко або помірно вираженої деменції альцгеймерівського типу;

– захворювань периферичної нервової системи (полірадикулоневрит, радикулоневрит, неврит, поліневрит, поліневропатії);

– станів, пов’язаних із пошкодженнями передніх рогів спинного мозку (після поліомієліту, мієліту, спінальної м’язової атрофії);

– церебрального паралічу (стану після інсульту мозку, дитячого церебрального паралічу);

– порушень нервово-мʼязового синапсу (міастенія гравіс, м’язова дистрофія).

Протипоказання.

– Гіперчутливість до активної речовини галантаміну гідроброміду або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

– тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 9 мл/хв);

– тяжка печінкова недостатність (ступінь вище 9 за шкалою Чайльд-П’ю (Child-Pugh));

– бронхіальна астма;

– хронічне обструктивне захворювання легень;

– брадикардія;

– AV-блокада;

– артеріальна гіпертензія;

– серцева недостатність / тяжка серцева недостатність (ІІІ-ІV ступінь за NYHA);

– ішемічна хвороба серця / стенокардія;

– епілепсія;

– гіперкінезія;

– механічна кишкова непрохідність / обструктивні захворювання або нещодавно перенесені оперативні втручання на органах шлунково-кишкового тракту;

– механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів / обструктивні захворювання або нещодавно перенесені оперативні втручання на сечовивідних шляхах.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Нівалін антагонізує інгібуючу дію морфіну та його аналогів на дихальний центр.

При одночасному застосуванні галантаміну з іншими холіноміметиками (такими як амбеноній, донепезил, неостигмін, піридостигмін або пілокарпін, який застосовується системно) можна спостерігати посилення їх холіноміметичної дії, у зв’язку з чим їх не слід застосовувати одночасно.

Галантамін антагонізує антихолінергічну дію М-холінолітиків (атропіну та інших подібних лікарських засобів), гексаметонію та інших гангліоблокаторів, недеполяризуючих міорелаксантів.

При одночасному застосуванні галантаміну з лікарськими засобами, які сповільнюють серцевий ритм, такими як, наприклад, дигоксин, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та аміодарон, можливі фармакодинамічні взаємодії.

Прокаїнамід, терапевтичний ефект якого частково зумовлюється його антихолінергічною активністю, не слід застосовувати одночасно з галантаміном, оскільки він може зменшити його терапевтичну дію.

Aміноглікозиди (гентаміцин, амікацин) можуть зменшити терапевтичний вплив галантаміну на нервово-м’язову провідність.

Можливе посилення дії деполяризуючих нервово-м’язових блокаторів (суксаметоній) при одночасному застосуванні з галантаміном, особливо у випадках дефіциту псевдохолінестерази.

Фармакокінетичні взаємодії.

У виведенні галантаміну бере участь безліч метаболічних шляхів і ниркова екскреція. Ймовірність клінічно значущих взаємодій є низькою. Все ж, поява значних взаємодій може бути клінічно значима в окремих випадках.

При одночасному застосуванні з їжею сповільнюється швидкість всмоктування галантаміну, але відсутній вплив на ступінь його резорбції. Рекомендується застосування лікарського засобу під час їди з метою зменшення можливих небажаних холінергічних ефектів.

Галантамін метаболізується печінковими ізоферментами CYP3А4 і CYP2D6. Лікарські засоби, які метаболізуються ідентичними ізоферментами, можуть взаємодіяти з галантаміном на фармакокінетичному рівні. При клінічних дослідженнях лікарських взаємодій встановлено, що пароксетин (потужний інгібітор CYP2D6), кетоконазол і еритроміцин (CYP3А4 інгібітори) підвищують біодоступність галантаміну при одночасному застосуванні.

При одночасному застосуванні галантаміну з інгібіторами CYP2D6 (хінідин, пароксетин, флуоксетин) або інгібіторами CYP3А4 (кетоконазол, зидовудин, ритонавір, еритроміцин) можуть впливати на метаболізм галантаміну і спричиняти підвищення його концентрації у плазмі крові та відповідно його біодоступності. У цих випадках існує підвищений ризик виникнення побічних реакцій, у зв’язку з чим рекомендується зниження підтримуючої дози галантаміну.

Циметидин може збільшити біодоступність галантаміну.

Галантамін не впливає на фармакокінетику варфарину.

Особливості застосування.

Серцеві порушення.

У результаті фармакологічної дії парасимпатоміметики можуть спричинити ваготонічну дію на серцевий ритм (брадикардія, АV-блокада). Тому необхідно з обережністю призначати галантамін пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла або іншими надшлуночковими порушеннями серцево-судинної провідності; пацієнтам, які одночасно застосовують препарати, що значно сповільнюють серцевий ритм, такі як дигоксин або бета-блокатори, або пацієнтам із некоригованим електролітним балансом (гіпер- або гіпокаліємія). Отже, потрібна особлива обережність, коли галантамін застосовується у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, як наприклад, безпосередньо в період після інфаркту міокарда, знову виявлене мерехтіння передсердь, блокада серця другого або більш високого ступеня, нестабільна стенокардія або застійна серцева недостатність, особливо у групи III - IV за NYHA. У таких пацієнтів необхідно частіше контролювати частоту пульсу.

При лікуванні препаратом Нівалін існує ризик появи синкопе, у зв'язку з чим, необхідно частіше контролювати артеріальний тиск, особливо при прийомі препарату в більш високих дозах (40 мг добова доза). З метою запобігання подібних побічних реакцій, необхідно уважно підбирати дозу препарату на початку лікування.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

У результаті своєї холіноміметичної дії галантамін може посилити шлункову секрецію і спричинити побічні дії з боку шлунково-кишкового тракту. З обережністю слід призначати лікарський засіб пацієнтам з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, при підвищеному ризику розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Більш високий ризик існує у пацієнтів з анамнестичними даними про виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, в ході реабілітаційного періоду після операції шлунка і у пацієнтів, які одночасно застосовують нестероїдні протизапальні лікарські засоби. При проведенні лікування галантаміном у цих пацієнтів слід спостерігати за появою симптомів активної або прихованої шлунково-кишкової кровотечі.

Застосування галантаміну не рекомендується у пацієнтів з обструкцією шлунково-кишкового тракту або які відновлюються після операції на шлунково-кишковому тракті.

Порушення з боку нервової системи.

Парасимпатоміметики мають відому властивість спричиняти судоми. Підвищена судомна активність спостерігається у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. В окремих випадках парасимпатоміметики можуть підвищити холінергічний тонус та спричинити погіршення симптомів паркінсонізму.

Респіраторні, грудні і медіастинальні порушення.

Галантамін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічною обструктивною хворобою легень або активними інфекціями легень (наприклад, пневмонія).

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів.

Не рекомендується застосування галантаміну пацієнтам із утрудненим сечовипусканням або після недавно перенесеної операції з резекції передміхурової залози або сечового міхура.

Хірургічні та медичні процедури.

Холіноміметики можуть потенціювати ефект нервово-мʼязових блокаторів сукцинілхолінового типу в ході анестезії.

При лікуванні інгібіторами холінестерази, у тому числі галантаміном, в окремих випадках можна спостерігати зменшення маси тіла. У таких випадках необхідно контролювати вагу пацієнтів.

Галантамін слід застосовувати з обережністю і в нижчих дозах у пацієнтів із нирковою недостатністю легкого ступеня, залежно від значення кліренсу креатиніну.

Лікарський засіб містить в якості допоміжної речовини пшеничний крохмаль. Він може містити лише сліди глютену, тому вважається безпечним для осіб із глютеновою ентеропатією (целіакією).

Пацієнтам з алергією на пшеницю (що відрізняється від целіакії) не можна застосовувати цей лікарський засіб.

Препарат містить в якості допоміжної речовини лактозу і може становити загрозу для пацієнтів з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, з дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією – пацієнтам не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних про безпеку галантаміну у вагітних, тому не рекомендується застосування препарату в період вагітності.

Немає даних про проникнення галантаміну у грудне молоко. Не проводилися клінічні дослідження у жінок, які годують груддю, тому не рекомендується застосування препарату у цей період.

Експериментальні дослідження на тваринах не показують прямої або непрямої шкідливої дії на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Нівалін проявляє вплив від слабкого до середнього ступеня вираженості на здатність керувати автотранспортним засобом та працювати з механізмами, які потребують швидких психічних та фізичних реакцій. Може спричинити порушення зору, запаморочення, сонливість, особливо на початку лікування, тому Нівалін слід призначати з обережністю пацієнтам після ретельної оцінки можливого ризику. У цих випадках рекомендується припинити керування автотранспортним засобом та працювати з механізмами до усунення симптомів.

Спосіб застосування та дози.

Нівалін таблетки застосовувати внутрішньо під час їди. В ході лікування необхідно забезпечити вживання достатньої кількості рідини.

Дозування і тривалість лікування галантаміном залежать від характеру та перебігу захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта до лікування.

Порушення з боку периферичної та центральної нервової системи; порушення нервово-м’язового синапсу.

Дорослі.

Звичайна доза складає 10-40 мг, розподілена на 2-4 прийоми.

Діти.

Рекомендована добова доза для дітей складає:

– від 6 до 8 років – 5-10 мг на добу;

– від 9 до 11 років – 5-15 мг на добу;

– від 12 до 15 років – 5-25 мг на добу.

Хвороба Альцгеймера.

Нівалін таблетки слід приймати два рази на день, переважно під час ранкового та вечірнього прийому їжі.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза складає 5 мг 2 рази на добу протягом 4-х тижнів.

Підтримуюча доза. Після проведення 4-тижневого курсу лікування дозу можна збільшити до досягнення підтримуючої дози по 20 мг на добу, розділену на 2 прийоми (по 10 мг 2 рази на добу). Дозу збільшувати залежно від клінічної картини і індивідуальної реакції пацієнта.

Тривалість лікування.

Тривалість курсу лікування варіює у широких межах – від кількох тижнів до кількох років і залежить від характеру і перебігу захворювання та індивідуальної переносимості пацієнта. При появі побічних реакцій необхідне зменшення дози або припинення лікування на 2-3 дні, після чого продовжувати лікування нижчими дозами. Якщо припинити лікування на триваліший час, повторне застосування препарату Нівалін слід розпочати з найнижчої дози, поступово досягаючи оптимальної підтримувальної дози.

Пацієнти з порушенням функцій печінки.

У пацієнтів із середньо вираженими порушеннями функцій печінки (ступінь 7-9 за шкалою Чайльд-П’ю (Child-Pugh)) можливе збільшення плазмових концентрацій галантаміну, тому рекомендується зменшення добової дози до 15 мг.

Застосування галантаміну у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (ступінь за шкалою Чайльд-П’ю (Child-Pugh) > 9) протипоказано. Не потребується регуляція дози у пацієнтів з легким порушенням функцій печінки.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Галантамін та його метаболіти виділяються через нирки.

У пацієнтів з кліренсом креатиніну більше 9 мл/хв дозу препарату Нівалін коригувати не потрібно. У пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності доза не має перевищувати 15 мг на добу.

У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) застосування препарату Нівалін протипоказано.

Супутня терапія.

Якщо пацієнт отримує сильні інгібітори коферментів CYP2D6 або CYP3A4, то може виникнути необхідність знизити дозу препарату Нівалін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Препарат не застосовувати для лікування дітей віком до 6 років.

Передозування.

Симптоми: симптоми передозування галантаміну подібні до симптомів передозування інших парасимпатоміметиків. Ці ефекти зазвичай стосуються ЦНС, парасимпатичної нервової системи і нейром’язових зв’язків. Крім м’язової слабкості або фасцикуляції, можливий розвиток деяких або всіх ознак холінергічного кризу: виражена нудота, блювання, спастичні болі в ділянці живота, діарея, слиновиділення, сльозотеча, підвищена пітливість, брадикардія, гіпотензія, колапс, бронхоспазм, а у тяжчих випадках – судоми та кома. Виражена м’язова слабкість разом із трахеальною гіперсекрецією і бронхоспазмом можуть призвести до гострого респіраторного дистрес-синдрому.

Наявні постмаркетингові повідомлення про torsade de pointes, подовження інтервалу QT, брадикардії, шлуночкові тахікардії і короткі втрати свідомості при ненавмисному передозуванні галантаміном.

Лікування: лікування є симптоматичним. При передозуванні препаратом при застосуванні внутрішньо, якщо пацієнт знаходиться при свідомості, проводити промивання шлунка. Контролювати серцевий ритм і артеріальний тиск пацієнта.

Як антидот можна використовувати атропін у дозі 0,5-1 мг внутрішньовенно, дозу можна повторити залежно від клінічного стану.

Побічні реакції.

Найчастіші побічні реакції галантаміну пов’язані з його фармакодинамікою та можуть бути виражені в основному у вигляді нікотинових або рідше мускаринових ефектів, характерних для фармакологічного класу.

Частота побічних реакцій впорядкована таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 дo <1/10), нечасті (≥1/1,000 дo <1/100), рідкісні (≥1/10,000 дo <1/1,000), дуже рідкі (<1/10,000), з невідомою частотою (на підставі існуючих даних неможливо зробити оцінку).

З боку серця:

Часті: брадикардія.

Нечасті: шлуночкові та надшлуночкові екстрасистоли, AV-блокада I ступеня, синусова брадикардія, пальпітація, стенокардія, ортостатичний колапс, серцева недостатність, набряки, тріпотіння або мерехтіння передсердь, подовження інтервалу QT, ішемія або інфаркт міокарда.

Судинні порушення:

Часті: артеріальна гіпертензія.

Нечасті: артеріальна гіпотензія, приливи, динамічні порушення мозкового кровообігу, інсульт.

З боку нервової системи:

Часті: запаморочення, сомнолентність, синкопе, тремор, головний біль, летаргія.

Нечасті: парестезія, дисгевзія, гіперсомнія, судоми, безсоння, збудження, апраксія, афазія, апатія, підвищене лібідо, делірій.

Психічні порушення:

Часті: галюцинації, депресія.

Нечасті: зорові та слухові галюцинації, параноїдальні реакції, агресія.

З боку органів зору:

Нечасті: затуманений зір, спазм акомодації.

З боку органів слуху і лабіринту:

Нечасті: шум у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту:

Дуже часті: нудота, блювання.

Часті: біль у животі, біль у верхній частині живота, діарея, диспепсія, шлунковий дискомфорт, кишковий дискомфорт.

Нечасті: відчуття нудоти, здуття живота, гастрит, дисфагія, сухість у роті, посилене слиновиділення, дивертикуліт, ентерит, дуоденіт, перфорація слизової оболонки стравоходу, кровотечі з верхніх та нижніх відділів шлунково-кишкового тракту.

З боку дихальної системи: тахипное, бронхоспазм, збільшення назальної та бронхіальної секреції, носова кровотеча.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:

Рідкісні: гепатит.

З боку сечовидільної системи:

нетримання сечі, гематурія, часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, затримка сечі, сечокам'яна хвороба, ниркова колька.

З боку обміну речовин та харчування:

Часті: зниження апетиту, анорексія.

Нечасті: дегідратація, збільшення рівня лужної фосфатази.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

Часті: гіпергідроз.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

Часті: м’язові спазми.

Нечасті: м’язова слабкість.

З боку імунної системи:

Нечасті: гіперчутливість, свербіж, висипання, кропив’янка, риніт, у поодиноких випадках можуть спостерігатися гострі реакції, включаючи анафілаксію з втратою свідомості.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

тромбоцитопенія, пурпура, анемія.

Загальні розлади та порушення у місці введення:

Часті: астенія, стомлюваність, слабкість.

Лабораторні та інструментальні дані:

Часті: зниження маси тіла.

Нечасті: підвищення рівня ферментів печінки, гіпокаліємія, гіпоглікемія.

Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій:

Часті: падіння.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 5 мг: по 10 або 20 таблеток у блістері з ПВХ плівки/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру в картонній пачці.

Таблетки по 10 мг: по 10 таблеток у блістері з ПВХ плівки/алюмінієвої фольги. По 1 або 2 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «Софарма».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Ілієнське шосе, 16, Софія, 1220, Болгарія.

НИВАЛИН® (NIVALIN®)
GALANTAMINUM     N06D A04
Sopharma

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:
р-р д/ин. 1 мг/мл амп. 1 мл, № 10 Галантамина гидробромид    1 мг/мл
Прочие ингредиенты: натрия хлорид, вода для инъекций.
№  UA/3335/01/01 от 30.03.2010 до 30.03.2015

р-р д/ин. 2,5 мг/мл амп. 1 мл, № 10 Галантамина гидробромид    2,5 мг/мл
Прочие ингредиенты: натрия хлорид, вода для инъекций.
№  UA/3335/01/02 от 30.03.2010 до 30.03.2015

р-р д/ин. 5 мг/мл амп. 1 мл, № 10 Галантамина гидробромид    5 мг/мл
Прочие ингредиенты: натрия хлорид, вода для инъекций.
№  UA/3335/01/03 от 30.03.2010 до 30.03.2015

р-р д/ин. 10 мг/мл амп. 1 мл, № 10 Галантамина гидробромид    10 мг/мл
Прочие ингредиенты: натрия хлорид, вода для инъекций.
№  UA/3335/01/04 от 30.03.2010 до 30.03.2015

табл. 5 мг, № 10, № 20 Галантамина гидробромид    5 мг
№  UA/3335/02/01 от 04.08.2010 до 04.08.2015

табл. 10 мг, № 10, № 20 Галантамина гидробромид    10 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал пшеничный, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, тальк, кальция гидрофосфат.
№  UA/3335/02/02 от 04.08.2010 до 04.08.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:
Фармакодинамика. Галантамин относится к группе парасимпатомиметиков непрямого действия. Он является селективным обратимым ингибитором ацетилхолинэстеразы; прямым путем стимулирует никотиновые рецепторы и повышает чувствительность постсинаптических рецепторов к ацетилхолину. По сравнению с неостигмином галантамин оказывает значительно более слабое действие на мускариновые рецепторы. Облегчает проведение возбуждения в нервно-мышечном синапсе и восстанавливает нервно-мышечную проводимость в случае ее блокады миорелаксантами недеполяризующего типа, проявляет антагонизм с миорелаксантами недеполяризующего типа действия.
Галантамин проникает через ГЭБ, облегчает проведение импульсов в ЦНС и усиливает процессы возбуждения. Повышает тонус гладких мышц и усиливает секрецию пищеварительных и потовых желез. Вызывает миоз. Проявляет антагонистическое действие на угнетающий эффект морфина и других опиоидов на дыхательный центр.
Считается, что при применении парасимпатомиметиков существует риск развития припадков (несмотря на то что они не наблюдались при применении галантамина). Это требует тщательного наблюдения пациентов с болезнью Альцгеймера, у которых риск появления судорог повышен.
Фармакокинетика. Резорбция: галантамина гидробромид быстро резорбируется после п/к применения. Исследования фармакокинетики галантамина не устанавливают статистически значимой разницы в средних значениях AUC при пероральном и парентеральном применении в дозе 10 мг. Сmax в плазме крови при п/к введении в дозе 10 мг достигается приблизительно через 2 ч.
Галантамин в форме гидробромида быстро резорбируется в ЖКТ после перорального приема, причем его биодоступность очень высокая. Терапевтические плазменные концентрации достигаются в течение 30 мин. Сmax в плазме крови при дозе 10 мг составляет 1,20 мг/мл и достигается в течение около 2 ч. Пища замедляет, но не влияет на степень резорбции галантамина.
Распределение: в незначительной степени связывается с белками крови. Легко проникает через ГЭБ и в значительной степени концентрируется в тканях мозга. Галантамин характеризуется линейной кинетикой в терапевтических дозах. Объем распределения — около 4 л.
Метаболизм: незначительно метаболизируется в печени посредством цитохрома P450 (CYP 3A4 и CYP 2D6). Биотрансформация галантамина медленная и незначительная путем деметилирования до 5–6%. Метаболиты галантамина эпигалантамин и галантаминон опредляются в плазме крови и моче.
Выведение: T1/2  — около 5 ч. Центральный компартмент выводится быстрее по сравнению с периферическим.
Галантамин выводится путем гломерулярной фильтрации в неизмененном виде и в виде метаболитов в основном с мочой (около 74%) до 72 ч. Почечный клиренс галантамина составляет 1,4 мл/мин/кг или приблизительно 100 мл/мин, что соответствует клиренсу инулина/креатинина.
Неизмененный галантамин и его метаболиты выделяются с мочой после п/к введения. Не конъюгируется в печени, его секреция с желчью слабая — 0,2±0,1% в течение 24 ч. Данные исследований показывают, что у пациентов со сниженным клиренсом креатинина возможно замедление выведения галантамина.

ПОКАЗАНИЯ:
Таблетки
Препарат показан при лечении:
•слабо или умеренно выраженной деменции альцгеймеровского типа;
•заболеваний периферической нервной системы (полирадикулоневрит, радикулоневрит, неврит, полиневрит, полинейропатии);
•состояний, связанных с повреждениями передних рогов спинного мозга (после полиомиелита, миелита, спинальной мышечной атрофии);
•церебрального паралича (состояния после инсульта мозга, детского церебрального паралича);
•нарушений нервно-мышечного синапса (миастения гравис, мышечная дистрофия).
Р-р для инъекций
Неврология:
•заболевания периферической нервной системы (полирадикулоневрит, радикулоневрит, неврит, полиневрит, полиневропатии);
•лечение состояний, связанных с повреждениями передних рогов спинного мозга (после полиомиелита, миелита, спинальной мышечной атрофии);
•церебральный паралич (состояния после инсульта мозга, детского церебрального паралича, после травм ЦНС);
•нарушения нервно-мышечного синапса (миастения гравис, мышечная дистрофия);
•когнитивные нарушения при различных заболеваниях ЦНС (травма, интоксикация, множественный склероз, аутизм).
Анестезиология и хирургия:
•для снятия действия недеполяризующих нервно-мышечных блокаторов;
•лечение послеоперационных парезов тонкого кишечника и мочевого пузыря.
Физиотерапия:
•ионофорез при неврологических поражениях периферической нервной системы, ночном недержании мочи.
Токсикология:
•отравление антихолинергическими средствами.

ПРИМЕНЕНИЕ:
Нивалин принимают внутрь, вводят п/к, в/м и в/в.
Таблетки. Принимают внутрь во время еды. Во время лечения необходимо обеспечить прием достаточного количества жидкости.
Взрослые
Обычная доза составляет 10–40 мг, разделенная на 2–4 приема.
Болезнь Альцгеймера
Рекомендуемая начальная доза составляет 5 мг 2 раза в сутки, предпочтительно утром и вечером во время еды. После проведения 4-недельного курса лечения дозу можно повысить до достижения поддерживающей дозы по 20 мг/сут, разделенной на 2 приема (по 10 мг 2 раза в сутки). Дозу повышают в зависимости от клинической картины и индивидуальной реакции пациента.
Дети
Рекомендуемая суточная доза для детей составляет:
6–8 лет — 5–10 мг/сут;
9–11 лет — 5–15 мг/сут;
12–15 лет — 5–25 мг/сут.
Пациенты с нарушением функции печени: у пациентов с умеренным нарушением функции печени (степень 7–9 по шкале Чайлд-Пью) возможно повышение плазменных концентраций галантамина, поэтому рекомендуется снижение суточной дозы до 15 мг.
Применение галантамина у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (степень 10–15 по шкале Чайлд-Пью) противопоказано.
Пациенты с нарушением функции почек: галантамин и его метаболиты выделяются почками. Для пациентов с умеренной почечной недостаточностью доза не должна превышать 15 мг/сут. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <10 мл/мин), применение Нивалина противопоказано.
Продолжительность курса лечения варьирует в широких пределах — от нескольких недель до нескольких лет и зависит от характера и течения заболевания и индивидуальной переносимости пациента. При появлении побочных действий необходимо снижение дозы или прекращение лечения на 2–3 дня, после чего следует продолжить лечение препаратом в более низких дозах. Если прекратить лечение на более длительное время, повторное применение препарата Нивалин следует начать с наиболее низкой дозы, постепенно достигая оптимальной поддерживающей дозы.
Р-р для инъекций предназначен для п/к, в/м или в/в введения.
Дозирование и продолжительность лечения галантамином зависят от характера и течения болезни, а также эффективности лечения.
Неврология. Нивалин в форме р-ра для инъекций используют для непродолжительного лечения, а также и для пациентов, у которых невозможно пероральное применение. При первой возможности переходят на применение Нивалина в форме таблеток.
Взрослые. Обычно Нивалин р-р для инъекций применяют в дозе 0,03–0,28 мг/кг.
Рекомендуемая начальная доза — 2,5 мг/сут. Суточную дозу постепенно повышают с интервалом 3–4 дня на 2,5 мг, разделенную на 2–3 равные дозы.
Максимальная однократная доза для взрослых составляет 10 мг п/к, а максимальная суточная доза — 20 мг.
Дети. У детей дозирование препарата Нивалин р-р для инъекций устанавливает врач в зависимости от массы тела ребенка. Препарат применяют для п/к введения в следующих суточных дозах: дети в возрасте 1 года–2 лет: 0,25–1 мг (0,02–0,08 мг/кг); старше 3 лет: 0,03–0,28 мг/кг или 3–5 лет: 0,5–5 мг; 6–8 лет: 0,75–7,5 мг; 9–11 лет: 1–10 мг; 12–15 лет: 1,25–12,5 мг; старше 15 лет: 1,25–15 мг.
Длительность лечения зависит от особенностей и тяжести заболевания. Наиболее часто лечение составляет 40–60 дней. Курс можно повторять 2–3 раза с интервалом 1–2 мес. Более высокие лечебные дозы, как правило, делят на 2 приема в сутки.
Анестезиология, хирургия и токсикология. В качестве антикурарного средства и антидота при передозировке периферическими недеполяризующими нервно-мышечными блокаторами Нивалин вводят в/в в дозе 10–20 мг/сут. При послеоперационном парезе ЖКТ и мочевого пузыря вводят п/к, в/м или в/в в дозах согласно возрасту, разделенных на 2–3 применения в сутки.
Дети. Дозирование препарата Нивалин р-р для инъекций устанавливает врач в зависимости от массы тела ребенка. Препарат вводят в/в в следующих суточных дозах: дети в возрасте 1 года–2 лет: 0,25–1 мг (0,03–0,08 мг/кг); старше 3 лет: 0,03–0,28 мг/кг или 3–5 лет: 0,5–5 мг; 6–8 лет: 0,75–7,5 мг; 9–11 лет: 1–10 мг; 12–15 лет: 1,25–12,5 мг; старше 15 лет: 1,25–15 мг.
У взрослых Нивалин р-р для инъекций применяют в дозе 1,25–15 мг.
Физиотерапия. Методом ионофореза Нивалин применяют в дозе 2,5–5 мг галантамина (при величине электрического тока от 1 до 2 mA) в течение 10 мин на протяжении 10–15-дневного периода.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к компонентам препарата; БА; брадикардия; АV-блокада; ИБС; стенокардия; тяжелая сердечная недостаточность; эпилепсия; гиперкинезы; тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина <9 мл/мин) и печени (>9 баллов по шкале Чайлд-Пью).
Механическая кишечная непроходимость; механические нарушения проходимости мочевыводящих путей.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
обычно препарат переносится хорошо, побочные эффекты отмечаются редко и носят преходящий характер. Побочные реакции обусловлены наличием М- и Н-холиномиметического действия галантамина. При применении препарата в высоких дозах и индивидуальной гиперчувствительности могут возникнуть побочные реакции.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, гипотензия, ортостатический коллапс, сердечная недостаточность, отеки, AV-блокада, трепетание или фибрилляция предсердий, удлинение интервала Q–Т, вентрикулярная и суправентрикулярная тахикардия, в редких случаях — брадикардия.
Со стороны ЖКТ: вздутие живота, тошнота, рвота, диарея, мелена, повышенная саливация, усиление кишечной перистальтики, боль в животе, гастрит, гастроэнтерит, дуоденит, дивертикулит, редко — перфорация слизистой оболочки пищевода.
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, судороги, мышечные спазмы, парестезии, атаксия, гипо- и гиперкинезы, анорексия, бессонница, сонливость; редко — апраксия, афазия, судороги; очень редко — осложнение течения болезни Паркинсона.
Со стороны органа зрения: миоз, увеличение слезной секреции, нечасто — нечеткость зрения.
Со стороны дыхательной системы: тахипноэ, бронхоспазм, увеличение назальной и бронхиальной секреции.
Метаболические нарушения: в редких случаях — повышение уровня глюкозы крови и ЩФ крови.
Гематологические изменения: в редких случаях — тромбоцитопения, пурпура, эпистаксис.
Со стороны мочевыделительной системы: недержание мочи, изредка — гематурия, частое мочеиспускание, цистит, задержка мочи, калькулез почек.
Со стороны иммунной системы: зуд, кожная сыпь, крапивница, ринит. В единичных случаях наблюдаются острые реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию с потерей сознания.
Психические расстройства: депрессия, апатия, параноидные реакции, повышение либидо, делирий, спутанность сознания, галлюцинации, агрессия.
Общие: боль в груди, астения, лихорадка, общее недомогание, потеря аппетита, уменьшение массы тела, повышенное потоотделение, в редких случаях — дегидратация.
При возникновении побочных эффектов суточную дозу препарата следует снизить или прекратить лечение на 2–3 дня, после чего продолжить лечение в более низких дозах.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
в результате фармакологического действия парасимпатомиметики могут оказать ваготоническое действие на сердечный ритм (брадикардия, АV-блокада). Поэтому требуется осторожность при назначении галантамина пациентам с синдромом слабости синусного узла или другими наджелудочковыми нарушениями сердечной проводимости; пациентам, применяющим одновременно препараты, значительно урежающие сердечный ритм, такие как дигоксин или блокаторы β-адренорецепторов, или пациентам с электролитным дисбалансом (гипер- или гипокалиемия). У таких пациентов необходимо более часто контролировать ЧСС.
Парасимпатомиметики могут вызвать генерализованные судороги, в связи с чем их следует назначать с особой осторожностью пациентам с паркинсонизмом.
Галантамин следует применять с осторожностью у пациентов с острыми заболеваниями легких и ХОБЛ в связи с холиномиметической активностью препарата.
При лечении пациентов с легкой почечной недостаточностью следует применять Нивалин в более низких дозах, учитывая уровень клиренса креатинина.
Лечение холинэстеразными ингибиторами, включая и галантамин, может сопровождаться уменьшением массы тела, поэтому необходимо периодически контролировать массу тела пациентов. Особенно это следует учитывать при лечении пациентов с болезнью Альцгеймера, у которых обычно отмечают уменьшение массы тела.
Не рекомендуется применение галантамина пациентам с задержкой мочи или после недавно перенесенной операции на предстательной железе.
Холиномиметики могут потенцировать эффект нервно-мышечных блокаторов сукцинилхолинового типа во время анестезии.
В результате своего холиномиметического действия галантамин может увеличить желудочную секрецию и вызвать побочные действия со стороны ЖКТ. Более высокий риск существует у пациентов с перенесенной пептической язвой желудка или двенадцатиперстной кишки в анамнезе, во время реабилитационного периода после операции на желудке и у пациентов, одновременно получающих терапию НПВП. При проведении лечения галантамином следует наблюдать таких пациентов (существует вероятность появления симптомов активного или скрытого желудочно-кишечного кровотечения).
Лекарственный препарат содержит в качестве вспомогательного вещества пшеничный крахмал. Он может содержать глютен, но только в незначительном количестве, поэтому считается, что является безопасным для лиц с глютеновой энтеропатией (целиакией).
Пациентам с аллергией на пшеницу (отличающейся от целиакии) нельзя принимать это лекарственное средство.
Препарат содержит в качестве вспомогательного вещества лактозу и его прием может являться опасным для пациентов с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, с дефицитом лактазы или глюкозо-галактозной мальабсорбцией.
Период беременности и кормления грудью. В связи с отсутствием клинических данных препарат не применяют во время беременности и в период кормления грудью.
Дети. Препарат не применяют для лечения детей в возрасте до 1 года (р-р для инъекций), до 6 лет (таблетки).
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или во время работы с другими механизмами. Из-за риска появления таких побочных эффектов, как нарушение зрения, головокружение и сонливость, водителям и лицам, работа которых требует быстрых психических и физических реакций, следует назначать Нивалин с осторожностью после тщательной оценки возможного риска.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
Фармакодинамические взаимодействия
Нивалин проявляет антагонизм по отношению к угнетающему действию на дыхательный центр морфина и его аналогов.
При одновременном применении галантамина с другими холиномиметиками отмечают аддитивный эффект по отношению к их холиномиметическому действию.
При одновременном употреблении с М-холинолитиками (атропин и другие подобные лекарственные средства), бензогексонием и другими ганглиоблокаторами, недеполяризующими миорелаксантами (тубокурарин), галантамин проявляет антагонизм по отношению к их антихолинергическому действию.
Галантамин может подавлять эффект прокаинамида, действие которого обусловлено частично его антихолинергической активностью.
При одновременном применении галантамина с лекарственными препаратами, снижающими ЧСС, возможны фармакодинамические взаимодействия.
Aминогликозидные антибиотики (гентамицин, амикацин) могут снизить терапевтическое действие галантамина при миастении гравис.
Возможно продление действия нервно-мышечных блокаторов (суксаметоний) при одновременном применении с галантамином.
Фармакокинетические взаимодействия
Циметидин может повысить биодоступность галантамина.
Галантамин не влияет на фармакокинетику варфарина.
Галантамин метаболизируется в печени посредством CYP 3А4 и CYP 2D6. Лекарственные препараты, которые метаболизируются изоферментами цитохрома Р450, могут взаимодействовать с галантамином на фармакокинетическом уровне. При клинических исследованиях лекарственных взаимодействий установлено, что пароксетин (мощный CYP 2D6 ингибитор), кетоконазол и эритромицин (CYP 3А4 ингибиторы) повышают биодоступность галантамина при одновременном применении.
При совместном применении галантамина с ингибиторами CYP 2D6 (хинидин, пароксетин, флуоксетин) или ингибиторами CYP 3А4 (кетоконазол, ритонавир) существует повышенный риск проявления побочных действий. В этих случаях рекомендуется снижение поддерживающей дозы галантамина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:
симптомы передозировки галантамина сходны с симптомами передозировки других парасимпатомиметиков. Эти эффекты обычно проявляются со стороны ЦНС, парасимпатической нервной системы и нервно-мышечных связей. Кроме мышечной слабости или фасцикуляции, возможно развитие некоторых или всех признаков холинергического криза: мышечная слабость, тошнота, рвота, боль в животе спастического характера, диарея, гипотензия, брадикардия, бронхоспазм, гиперсаливация, слезотечение, повышенное потоотделение, в тяжелых случаях — судороги, кома. Увеличенная мышечная слабость вместе с трахеальной гиперсекрецией и бронхоспазмом могут привести к острому дыхательному эпизоду.
Лечение: промывание желудка, контроль состояния сердечно-сосудистой и дыхательной систем, общеукрепляющие меры и симптоматическое лечение. В качестве антидота применяют атропин в дозах 0,5–1 мг в/в. Следующие дозы атропина определяются в зависимости от терапевтического ответа и состояния пациента.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С. Р-р для инъекций — не замораживать.