ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОЛАН

(OLAN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: оlanzapine;2-метил-4-(4-метил-1-піперазиніл)-1 гідрокси-тієно[2,3-b] [1,5] бензодіазепін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, коричнево-рожевого (10 мг) або світло-жовтого (5 мг) кольору;

cклад: кожна таблетка містить 5 мг або 10 мг оланзапіну;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, фарматоза, тальк очищений, титану діоксид, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, кросповідон, гідроксипропіл целюлоза, пропіленгліколь, заліза оксид жовтий (таблетки 5 мг), заліза оксид червоний (таблетки 10 мг).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. АТС N05A H03.

Фармакологічні властивості.

фармакодинаміка. Оланзапін - психотропний лікарський засіб, що характеризується широким діапазоном фармакологічних характеристик у декількох рецепторних системах.

У процесі до клінічних досліджень оланзапіну виявлений діапазон йогозв'язування з рецепторами (Kі < 100 нМ): з серотонін овими рецепторами 5HT_2A/2C,5HT₃, 5HT₆, допаміновими D₁, D₂, D₃,D₄, D₅, з холінергічними мускариновими рецепторами М₁-М₅,-адренергічним рецептором a₁ і гістаміновим Н₁-рецептором. Оланзапін виявляє антагонізм щодо серотонін ових рецепторів 5HT, допаміновий іхолінергічний антагонізм, і ці результати узгоджуються з профілем зв'язуваннярецепторів. In vitro оланзапін показав більший рівень зв'язування з рецепторами серотоніну 5HT₂, ніж з рецепторами допаміну D₂, і більшу активність щодо рецепторів серотоніну 5HT₂ порівняно з рецепторамидопаміну D₂ in vivo. Електрофізіологічні дослідження показали, щооланзапін вибірково зменшує розпад мезолімбічних (А 10) допамінергічнихнейронів, чинячи при цьому незначний вплив на стріарні (А 9) шляхи, пов'язані змоторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить пройого психотропну активність, при прийманні в дозах, менших за дози, що викликають каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів;

фармакокінетика. Оланзапіндобре всмоктується після перорального приймання, максимальна концентрація йогоу плазмі крові досягається через 5 - 8 годин. На всмоктування оланзапіну не впливає вживання їжі. При дослідженнях з прийманням доз від 1 мг до 20 мг концентраціяоланзапіну у плазмі крові змінювалась лінійно і пропорційно величині дози.

Оланзапін метаболізується в печінці згідно з метаболічними шляхамикон'югації і окислення. Основним метаболітом, що циркулює, є 10-N-глюкуронід, який не проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цитохроми P450-CYP1A2 іP450-CYP2D6 сприяють формуванню метаболітів, N-дезметилу і 2-гідроксиметилу, які обидва проявляють значно меншою мірою фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін в експериментах з піддослідними тваринами. Переважаюча фармакологічна активність зумовлена незмінним оланзапіном. Після перорального приймання середній період напів виведення оланзапіну у здорових добровольців може бути різний, залежно від статі та віку. Після перорального застосування здоровими добровольцями середній період напів виведення оланзапіну становив 33години (в межах 21 - 54 годин), а середнє значення плазматичного кліренсуоланзапіну становило 26 л за годину (в межах 12 - 47 літрів за годину).

У здорових добровольців похилого віку (65 і більше років) порівняно з молодшими пацієнтами середній період напів виведення був підвищений (51,8 години порівняно з 33,8 години), а плазматичний кліренс - понижений (17,5 л за годину порівняно з 18,2 л за годину). Фармакокінетична мінливість, яка спостерігаласьу пацієнтів похилого віку, була в межах, характерних для молодших пацієнтів. У пацієнток-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками середній періоднапів виведення був дещо більший (36,7 години порівняно з 32,3 години), а плазматичний кліренс був менший (18,9 л за годину порівняно з 27,3 л загодину). У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 10мл за хвилину) порівняно із здоровими особами була відсутня суттєва різниця середнього періоду напів виведення або кліренсу препарату. 57 % оланзапіну з радіо активною міткою присутні в сечі, головним чином у вигляді метаболітів.

Рівень зв'язування оланзапіну протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації в межах від 7 нг/мл до 1000 нг/мл. Оланзапінзв'язується переважно з альбуміном і a₁-кислотним глікопротеїном.

Показання для застосування. Олан призначають для невідкладного лікування та лікування з метою підтримки стану пацієнта у випадках шизофренії та інших психічних захворювань, коли явно виражені позитивні симптоми (наприклад, марення, галюцинації, розлад мислення, ворожість і підозрілість) або негативні симптоми (наприклад, депресія, емоційний і соціальний аутизм, загальмована мова). Олан також забезпечує полегшення у випадках вторинних емоційних симптомів, які звичайно пов'язують з шизофренією і спорідненими психічними розладами. Олан - ефективний засіб для підтримки поліпшеного клінічного стану пацієнтів при довго тривалому лікуванні хворих, які виявили позитивну реакцію на початкове лікування.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована початкова доза Олану становить 10 мг на добу при прийманні у вигляді одноразової добової дози, незалежно від вживання їжі. Пізніше добова доза може бути уточнена на підставі індивідуального клінічного стану пацієнта і становити 5 - 20 мг на добу. Підвищення дози до рівня, що перевищує звичайну терапевтичну дозу 10 мг на добу, тобто до рівня 15 мг надобу або більше, рекомендується тільки після відповідної оцінки клінічних результатів.

Діти. Дія Олану на осіб молодших 18 років недосліджена.

Пацієнти похилого віку. Менша початкова доза (5 мг на добу) не призначається як повсякденна доза, але її необхідно розглядати як доцільну для пацієнтів віком 65 років і більше, якщо необхідність такої дози обгрунтованаклінічними факторами.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. Для таких пацієнтів доцільна менша початкова доза (5 мг на добу). У разі помірної печінкової недостатності (цирозЧайлда-Пафа [Child-Pugh], клас А або B) початкова доза повинна становити 5 мгна добу і збільшувати таку дозу необхідно з обережністю.

Побічна дія.

Часті небажані ефекти, які мають зв'язок із застосуванням Олану, -сонливість і збільшення маси тіла. До випадкових небажаних ефектів, які маютьзв'язок із застосуванням оланзапіну, належать запаморочення, підвищення апетиту, периферичний набряк, ортостатична гіпотензія, а також слабкі, короткочасні антихолінергічні ефекти, включаючи запор і ксеростомію.

Іноді спостерігались випадки безсимптомного еозинофільного лейкоцитозу, тимчасові безсимптомні підвищення рівня трансаміназ печінки AЛT і AСT.

Були окремі повідомлення про алергічну реакцію на світло і алергічний висип, гепатит.

Іноді спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі крові, алепов'язані з цим підвищенням клінічні ознаки (наприклад, гінекомастія, галакторея і збільшення об'єму грудей) були рідкими. У більшості пацієнтів відновлювався нормальний рівень пролактину без припинення лікування.

В окремих випадках спостерігались високі рівні креатинфосфокінази.

Іноді надходили повідомлення про гематологічні зміни, наприкладлейкоцитопенію і тромбоцит опенію.

Протипоказання. Олан протипоказаний пацієнтам, які відзначаються підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату. Препарат протипоказаний пацієнтам, для яких існує відомий ризик закрито кутової глаукоми.

Передозування. Наявний досвід, що стосується перевищення дозОлану, обмежений. У пацієнтів, що приймали найбільшу визначену дозу (300 мг), єдиними симптомами, про які повідомлялось, були сонливість і нечітка мова. В обмеженої кількості пацієнтів, стан яких оцінювали в лікарнях (включаючи пацієнтів, що приймали дози по 300 мг), не спостерігалось ознак несприятливих змін при аналізі електрокардіограм. Суттєві ознаки були, як правило, у нормальних межах, характерних для стану пацієнтів після передозування.

Спеціальний антидот для оланзапіну відсутній, тому необхідно вживати відповідних заходів для запобігання передозуванню.

У разі значного передозування необхідно забезпечити і підтримувати потік свіжого повітря, надходження кисню і достатню вентиляцію. Необхідно враховувати можливість застосування активованого вугілля у разі передозування, оскільки показано, що супутнє вживання активованого вугілля зменшує біологічну активність оланзапіну при пероральному прийманні на 50 - 60 %. Необхідно також враховувати можливість очищення шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний). Оланзапін не виводиться з організму достатньою мірою за допомогоюгемодіалізу.

Слід контролю вати стан серцево-судинної системи для того, щоб виявити можливу аритмію. Ретельний медичний нагляд і контроль стану пацієнта необхідно продовжувати до його одужання.

Особливості застосування.

Рекомендується бути обережним, призначаючи препарат пацієнтам з гіпертрофією простати або паралітичною непрохідністю кишечнику і наслідками цього захворювання.

Олан необхідно обережно застосовувати для лікування пацієнтів, вісторіях хвороби яких зареєстровані випадки судомних нападів, або які чутливідо впливу факторів, що знижують пороговий рівень для виникнення судом. Згідно з повідомленнями, напади в пацієнтів, для лікування яких застосовують оланзапін, виникають рідко. У більшості таких випадків повідомляли про те, що в пацієнта раніше були напади або на пацієнта впливали фактори, що спричиняють ризик виникнення нападів.

Як і при застосуванні інших нейролептичних засобів, необхідно бути обережним щодо пацієнтів з низьким рівнем лейкоцитів або нейтрофільних гранулоцитів, можливимз будь-якої причини, щодо пацієнтів, в історії хвороби яких зареєстроване пригнічення або отруєння кісткового мозку внаслідок приймання лікарських засобів, щодо пацієнтів з пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутнім захворюванням, променевою терапією або хіміотерапією, а також щодо пацієнтів зпередумовами для гіпереозинофільного лейкоцитозу або з мієлопроліферативнимзахворюванням. Тридцять два пацієнти з пониженим рівнем нейтрофільнихгранулоцитів (нейтропенією) або агранулоцит озом, пов'язаним з клозапіном, приймали оланзапін без пониження рівня нейтрофільних гранулоцитів, зафіксованого на початку дослідження.

Порівняльні дослідження показали, що лікування із застосуваннямоланзапіну пов'язане із статистично значно меншою кількістю випадківдискінезії, викликаної лікуванням. Але ризик пізньої дискінезії збільшується при довгочасній дії оланзапіну на організм, тому у випадках, коли в пацієнтів, що приймають оланзапін, з'являються ознаки або симптоми пізньої дискінезії, необхідно зменшити дозу або припинити приймання цього лікарського засобу. Згадані симптоми можуть тимчасово проявлятися, меншою або навіть більшою мірою, після припинення лікування.

Враховуючи первинну дію оланзапіну на центральну нервову систему, необхідно бути обережним при прийманні оланзапіну разом з іншими лікарськими засобами, щодіють на центральну нервову систему, і алкоголем. Оскільки в умовах in vitroоланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну, то він може протидіяти впливу прямих або непрямих агоністів допаміну.

Застосування під час вагітності і годування груддю.

Вагітність. Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапінуна вагітних жінок. Пацієнткам рекомендується повідомляти лікарів про стан вагітності або ймовірність вагітності протягом періоду лікування із застосуванням оланзапіну. Однак, оскільки існуючий досвід лікування людейоланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризик для плода.

Годування груддю. Спостерігалось виділення оланзапіну з молоком піддослідних тварин. Невідомо, чи виділяється оланзапін з молоком людини. Пацієнтам необхідно рекомендувати припинити годувати груддю протягом періоду приймання оланзапіну.

Вплив на здатність керувати і користуватисятехнічними засобами.

Оскільки Олан може викликати сонливість, то пацієнтів необхідно попереджувати про необхідність бути обережними при експлуатації технічних засобів, для яких характерна підвищена небезпечність, включаючи й автомобілі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Потенційні можливості впливу інших лікарських засобів на оланзапін.Одноразові дози антацидного засобу (алюмінію, магнію) або циметидину не впливають на ефективність Олану при пероральному прийманні. Але супутнє приймання активованого вугілля зменшує біологічну активність оланзапіну на 50 -60%. Фармакокінетичні властивості теофіліну, який метаболізується P450-1A2, не змінюються під впливом оланзапіну.

  Відсутні ознаки взаємодії оланзапіну з препаратами літію або біпериденом. Концентраціїоланзапіну у сталому стані не впливають на фармакокінетичні властивості етанолу. Але при прийманні етанолу разом з оланзапіном можливі додаткові фармакологічні ефекти, зокрема седативний ефект.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, усухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці.

Термін зберігання – 2,5 роки.

Інструкція відсутня