Омніпак - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОМНІПАК

(OMNIPAQUE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: іогексол; N,N-Біс (2,3-дигідроксипропіл)-5-[N-(2,3-дигідроксіпропіл) ацетомідо]-2,4,6-трийод-оізофталамід,5-[ацетил (2,3-дигідроксипропіл) аміно]-N,N-біс (2,3-дигідроксипропіл)-2,4,6-трийод-1,3-бензендикарбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або слабо жовтий розчин;  

склад: 1 мл розчину містить:

                                                Йоду мг/мл          180     240   300    350;

                                                Іогексол (мг)       388     518   647    755

допоміжні речовини: трометамол, натрій-кальцій едетат (ЕДТА), хлористоводнева кислота, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Водорозчинні низькоосмолярні нефротропні рентгеноконтрастні засоби.

Код АТС V08AB02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Іогексол – неіонний, трийодований, водорозчинний рентгеноконтрастний засіб..

Значення осмолярності та в'язкості препарату наводяться нижче:

При дослідженні здорових людей після внутрішньо венної ін'єкції Омніпаку не було встановлено значущих відхилень більшості показників гемодинаміки, клініко-біохімічних та показників коагуляції.

Час досягнення максимальної рентгеноконтрастності при звичайній мієлографії – до 30 хв (через 1 год вже не візуалізується). При комп'ютерній томографії візуалізація контрасту в грудному відділі можлива протягом 1 год, шийному відділі – близько 2 год, базальних цистернах – 3 – 4 год. Контрастування суглобових порожнин, порожнин матки, фалопієвих труб, перитонеальних вип'ячувань, панкреатичних і жовчних протоків, сечового міхура досягається безпосередньо після введення.

Фармакокінетика. Приблизно 100 відсотків введеного внутрішньо венно іогексолу видаляється у незмінному вигляді через нормально функціонуючі нирки протягом 24 год. Максимальна концентрація іогексолу в сечі встановлюється через 1 год після ін'єкції. Час напів виведення препарату в пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 2 год. Метаболітів препарату не встановлено. Зв'язування іогексолу з білками плазми не має клінічного значення (менш 2%) і тому до уваги може не братися. При інтратекальному введенні абсорбується із спинно-мозкової рідини в кровотік і повністю виводиться нирками (близько 88% протягом першої доби). Нирковий кліренс – 99 мл/хв, загальний кліренс – 109 мл/хв. Максимальний рівень концентрації в крові – 119 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації в крові – 2 – 6 год. Об'єм розподілення – 157 мл/кг. Період напів виведення – 3 – 4 год.

Показання для застосування.

Рентгеноконтрастний препарат для проведення кардіоангіографії, артеріографії, орографії, флебографії і контрастного підсилення при комп'ютерній томографії (КТ); поперековій, грудній та шийній мієлографії, КТ-цистографії після субарахноїдального введення; артрографії, ендоскопічній ретроградній холангіопанкреатографії, сальпінгографії, сіалографії та дослідженнях шлунково-кишкового тракту, герніографії.

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньо артеріального, внутрішньо венного, інтрате кального, внутрішньо -     порожнинного, перорального прийому та ректального введення дорослим і дітям.

При введенні препарату хворий повинен перебувати в горизонтальному положенні.

Доза препарату залежить від виду дослідження та його техніки. Суттєвих розбіжностей з іншими РКП немає, але можна орієнтуватись на такі дозування:

                                                Внутрішньо судинне введення

                                  Субарахноїдальне введення

Для мінімізації ризику побічних реакцій сумарна доза йоду не повинна перевищувати 3 г.

                                Внутрішньо порожнинне введення

Побічна дія.

Загальні види реакцій.

Небажані та побічні реакції на неіонні рентгенконтрасні засоби звичайно мають помірний та легкий ступінь клінічного прояву, обротний характер та реєструються з меншою частотою, ніж при використанні іонних КЗ.

Зустрічаються помірно виражені прояви загального характеру, такі як відчуття тепла у всьому тілі або минущий металевий присмак у роті.

Відчуття дискомфорту та болю в ділянці живота відзначається дуже рідко (<1:1000), шлунково-кишкові реакції у вигляді нудоти і блювання також зустрічаються дуже рідко (від >1: 1000 до <1: 100).

Можуть спостерігатися реакції гіпер чутливості, які, звичайно, проявляються у формі помірно виражених дихальних та шкірних реакцій, таких як задишка, висип, еритема, кропив'янка, зуд та ангіо невротичний набряк. Вони можуть розвиватися як безпосередньо після введення препарату, так і декілька ми днями пізніше. Можуть зустрічатися гіпотонія та пропасниця. Є повідомлення про токсичні шкірні реакції. Важкі прояви реакцій гіпер чутливості, такі як набряк гортані, бронхоспазм, набряк легенів та анафілактичний шок зустрічаються дуже рідко.

Головний біль, нудота, блювання або запаморочення зустрічаються при інтратекальному введенні та пов'язані з зниженням тиску у субарахноїдальному просторі внаслідок відтікання ліквору крізь місце пункції.

Анафілактоїдні реакції можуть виникати незалежно від дози та способу введення: важка побічна реакція може розпочатись з незначних проявів гіпер чутливості. У цьому випадку необхідно негайно зупинити введення КЗ і розпочати за потребою терапію з застосуванням внутрішньо судинного введення ліків. У пацієнтів, що приймають β - блокатори, прояви анафілаксії можуть бути ати пічними і помилково приймаються за

вагусні реакції.

Вазовагальні реакції у вигляді гіпотензії і брадикардії спостерігаються дуже рідко.

Важкі шкірні реакції у вигляді синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некрозу спостерігаються дуже рідко. Інколи може підвищуватися температура з судомами.

Йодизм або „йодна свинка” – дуже рідкісна реакція на введення КЗ, що містять йод. Вона може виражатися у вигляді збільшення розмірів та болем слинної залози протягом до 10 діб після дослідження.          

Протипоказання.

Підвищена чутливість до йоду або інших компонентів препарату Омніпак.

      Виражений тиреотоксикоз.

Епілепсія та церебральні інфекції (для субарахноїдального введення).

Вагітність, лактація.

Передозування.

Ризик розвитку симптомів передозування мінімальний, якщо тільки пацієнту протягом короткого часу не вводиться більше 2000 мг/кг йоду. Тривала процедура при високих дозах препарату може відобразитися на функції нирок (період напів виведення – 2 год). Випадкове передозування препарату може зустрічатися при складних агіографічних процедурах у дітей, особливо, у випадках багаторазового введення високих доз.

Симптоми: ціаноз, брадикардія, ацидоз, легеневі кровотечі, безсоння або сонливість, слабкість, підвищена втомлюваність, ступор, епілептичний синдром, кома, порушення психічної діяльності: галюцинації, деперсоналізація, дезорієнтація, депресія, амнезія, фотофобія, менінгізм, гіперрефлексія або арефлексія, параліч, тремор.

У випадку передозування необхідно провести корекцію порушень водно-електролітного балансу. Наступні 3 дні слід моні торувати функцію нирок. У разі необхідності застосувати гемодіаліз для видалення надлишків препарату.

Специфічного антидоту не існує. Лікування: діазепам 10 мг, внутрішньо венно повільно, через 20 – 30 хв після припинення нападу судом – внутрішньом'язево фенобарбітал 200 мг.

Контроль і підтримання життєво важливих функцій, проведення симптоматичної терапії.

Особливості застосування.

Не можна змішувати в одному шприці з іншими діагностичними та лікарськими засобами.

Перед застосуванням рентгеноконтрастного засобу необхідно отримати точну інформацію про пацієнта, враховуючи важливі лабораторні дані (рівень креатині ну в сироватці крові, електрокардіограму, алергію в анамнезі).

Перед дослідженням у пацієнта необхідно ліквідувати порушення водно-електролітного балансу.

Наявність в анамнезі алергії, астми та небажаних реакцій на контрастні препарати, що містять йод, потребують підвищеної уваги. У цих випадках необхідно розглянути можливість премедикації кортикостероїдами та антагоністами гіста мінових рецепторів.

Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на Омніпак дуже малий. Однак контрастні речовини, що містять йод, можуть спричинити анафілактичні реакції або інші прояви гіпер чутливості. З цієї причини слід заздалегідь передбачити послідовність лікувальних заходів у разі виникнення та мати в наявності необхідні препарати і обладнання. Має бути внутрівенний катетер на час проведення рентгеноконтрастного дослідження з метою полегшення швидкого внутрішньо венного введення лікарських засобів.

Порівняно з іонними препаратами неіонні рентгеноконтрастні засоби менше впливають in vitro   на систему коагуляції крові. При проведенні ангіографічних досліджень слід дуже ретельно додержуватись їх методик та часто промивати катетери для мінімізації ризику тромбозів та емболій, що пов'язані з втручанням.

Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратації). Це має особливе значення у пацієнтів з мієломною хворобою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, а також у дітей і людей похилого віку. У дітей віком до одного року та особливо у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбуваються особливо легко.

Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у зв'язку з ризиком розвитку порушень ритму серця та порушень гемодинаміки.

Хворі з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Підвищений ризик   розвитку судом і неврологічних реакцій у алкоголіків і наркоманів. Рідко спостерігалися випадки тимчасового зниження слуху або глухоти після мієлографії, що, напевно, пов'язано із падінням тиску спинномозкової рідини внаслідок люмбальної пункції.

Для запобігання розвитку гострої ниркової недостатності, пов'язаної з введенням контрастної речовини, необхідна особлива обережність при дослідженні хворих, які вже мають   порушення функції нирок і цукровий діабет і належать до групи ризику. Теж саме стосується і дослідження пацієнтів з парапротеїнеміями (мієломна хвороба, макроглобулінемія Вальденстрема).              

Заходи щодо запобігання побічним реакціям:

– встановлення   пацієнтів, що належать до групи ризику;

– забезпечення адекватної гідратації, якщо необхідно, вона може бути досягнута за допомогою постійної внутрішньо венної інфузії, що розпочалася ще до моменту введення контрастного препарату і продовжується до моменту його виведення нирками;

– запобігання додатковому навантаженню на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, пере тискання ниркових артерій, ангіопластики ниркових артерій, хірургічних операціях – до виведення контрастної речовини з організму;

– повторні рентгеноконтрастні дослідження повинні виконуватися після повної нормалізації функції нирок після останнього введення препарату.

Особливо обережними слід бути з хворими, у яких тяжкі комбіновані порушення функції нирок і печінки, тому що у них спостерігається значне зниження кліренса контрастних речовин. Можливо виконання рентгеноконтрастних досліджень у хворих, які перебувають на гемодіалізі, за умови, що діаліз буде проведено відразу після дослідження.

Введення рентгеноконтрастних речовин, що містять йод, може посилювати симптоми міастенії.

При виконанні інвазивних досліджень та втручаннях у хворих на феохромоцитому необхідне профілактичне застосування альфа-блокаторів для запобігання гіпертонічним кризам.

Необхідна особлива обережність при обстеженні пацієнтів з гіпертиреоїдизмом. У хворих з багато вузловим зобом після введення контрастних засобів, що містять йод, існує ризик розвитку гіпертиреоїдизму. Слід пам'ятати про можливість розвитку у зв'язку з введенням контрастних речовин минущого гіпертиреоїдизму у недоношених дітей.

Нагляд за пацієнтом:

Після введення контрастного препарату слід спостерігати за пацієнтом протягом, як мінімум, 30 хвилин, оскільки більшість побічних реакцій виникає протягом цього часу.

Проте можливі також більш віддалені побічні реакції.

Інтратекальне введення:

Після виконання мієлографії пацієнт повинен перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20⁰ головою та грудною кліткою. Після цього хворий може бути переведений на амбулаторний режим, однак повинен уникати нахилів. При зберіганні постільного режиму підняте положення голови та грудей повинно зберігатися протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідно спостереження за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторні пацієнти протягом перших 24 годин після дослідження не повинні залишатися насамоті.

Увага! Цей препарат впливає на швидкість і точність реакцій, тому протягом перших 24 годин після інтрате кального введення контрастних засобів необхідно утримуватись від керування автомобілем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Використання контрастних речовин діабетиками, що приймають бігуаніди (метформін), може призводити до оборотного порушення функції нирок і молочнокислого ацидозу. Для запобігання цьому необхідно припинити прийом бігуанідів за 48 годин до дослідження та розпочати після повної стабілізації функції нирок.

Пацієнти, що приймали менш ніж за 2 тижні до дослідження інтерлейкін-2, мають схильність до віддалених побічних реакцій (грипоподібні стани або шкірні реакції).

Несумісне застосування препарату Омніпак (при інтратекальному введенні) з глюкокортикостероїдами.

Похідні фенотіазану та інші антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), інгібітори моноаміно оксидази, тетрациклін ні антидепресанти, стимулятори центральної нервової системи, аналептики – знижується епілептичний поріг і підвищується ризик епілептичних нападів.

β-адреноблокатори та інші гіпотензивні лікарські засоби підвищують імовірність розвитку артеріальної гіпотензії.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла і вторинного рентгенівського випромінювання місці при температурі не вище 30 ⁰С.

Допускається зберігання при 37 ⁰С протягом 3 місяців до використання.

Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

доза 180 мг/мл йоду – скляні флакони по 10 мл № 10

доза 240 мг/мл йоду – скляні флакони по 10 мл № 10, 20 мл № 25, 50 мл №10

                                      поліпропіленові флакони по 10 мл, 20 мл, 50 мл № 10

доза 300 мг/мл йоду – скляні флакони по  10 мл № 10, 20 мл № 25, 50 мл № 10,

                                     100 мл №10

                                      поліпропіленові флакони по 10 мл, 20 мл, 50 мл, 100 мл,

                                     200 мл № 10

          доза 350 мг/мл йоду – скляні флакони по  20 мл № 25, 50 мл  №10, 100 мл № 10,                                              

                   200 мл № 6

                                                  поліпропіленові флакони по 20 мл, 50 мл, 100 мл,

                                                 200 мл № 10

Виробник. „Амершам Хелс”, Ірландія для „Нікомед”.

Адреса.          Amersham Health

                       IDA Business Park    

                       Carrigtohill,

                       Co. Cork,

                       Ireland

йогексол N,N-Бис(2,3-дигидроксипропил)-5-[N-(2,3-дигидроксипропил)ацетамидо]-2,4,6-трийодоизофталамид,5-[ацетил(2,3-дигидроксипропил)амино]-N,N-бис(2,3-дигидроксипропил)-2,4,6-трийод-1,3-бензендикарбоксамид) — неионное трийодированное водорастворимое рентгеноконтрастное средство. Значения осмолярности и вязкости препарата приведены в таблице:

При исследовании здоровых лиц после в/в инъекции Омнипака не было установлено значимых отклонений большинства показателей гемодинамики, клинико-биохимических показателей и параметров коагуляции.
Время достижения максимальной рентгеноконтрастности при обычной миелографии — до 30 мин (через 1 ч уже не визуализируется). При компьютерной томографии (КТ) визуализация контраста в грудном отделе возможна на протяжении 1 ч, шейном отделе — около 2 ч, базальных цистернах — 3–4 ч. Контрастирование суставных щелей, полости матки, маточных труб, перитонеальных выпячиваний, панкреатических и желчных протоков, мочевого пузыря достигается непосредственно после введения препарата.
Почти 100% введенного в/в йогексола при нормальной функции почек выводится из организма в неизмененном виде с мочой в течение 24 ч. Максимальная концентрация йогексола в моче устанавливается через 1 ч после инъекции. Период полувыведения препарата у пациентов с нормальной функцией почек составляет 2 ч. Метаболиты препарата не установлены. Связывание йогексола с белками плазмы крови не имеет клинического значения (менее 2%), поэтому может не учитываться. При интратекальном введении абсорбируется из СМЖ в кровоток и полностью выводится почками (около 88% на протяжении первых суток). Почечный клиренс — 99 мл/мин, общий клиренс — 109 мл/мин. Максимальная концентрация в крови — 119 мкг/мл, время достижения максимальной концентрации в крови — 2–6 ч. Объем распределения — 157 мл/кг. Период полувыведения — 3–4 ч.

рентгеноконтрастный препарат для проведения кардиоангиографии, артериографии, орографии, флебографии и контрастного усиления при КТ; поясничной, грудной и шейной миелографии, КТ-цистернографии после субарахноидального введения; артрографии, эндоскопической ретроградной холангиопанкреатографии, сальпингографии, сиалографии и исследованиях ЖКТ, герниографии.

для в/а, в/в, интратекального, внутриполостного, перорального и ректального введения у взрослых и детей.
При введении препарата больной должен находиться в горизонтальном положении.
Доза препарата зависит от вида исследования и его техники. Существенных различий с другими рентгеноконтрастными препаратами нет, но можно ориентироваться на следующие способы дозирования:
Внутрисосудистое введение

Субарахноидальное введение

Для минимизации риска побочных эффектов суммарная доза йода не должна превышать 3 г.
Внутриполостное введение

повышенная чувствительность к йоду или другим компонентам препарата, выраженный тиреотоксикоз, эпилепсия и мозговые инфекции (для субарахноидального введения), период беременности и кормления грудью.

побочные эффекты при введении неионных рентгеноконтрастных средств обычно носят умеренный или легкий характер, обратимы и регистрируются с меньшей частотой, чем при использовании ионных контрастных средств.
Возможны умеренно выраженные проявления общего характера, такие как ощущения тепла во всем теле или преходящий металлический привкус во рту.
Ощущение дискомфорта и боль в животе отмечается очень редко (≤1:1000), тошнота и рвота — также очень редко (от 1:1000 до ≤1:100).
Могут наблюдаться реакции гиперчувствительности, которые обычно проявляются умеренно выраженными дыхательными и кожными реакциями, такими как одышка, сыпь, эритема, крапивница, зуд и ангионевротический отек. Они могут развиваться как непосредственно после введения препарата, так и несколькими днями позже. Могут отмечаться гипотензия и лихорадка. Есть сообщения о токсических кожных реакциях. Тяжелые проявления реакций гиперчувствительности, такие как отек гортани, бронхоспазм, отек легких и анафилактический шок, развиваются очень редко.
Головная боль, тошнота, рвота или головокружение возможны при интратекальном введении и связаны со снижением давления в субарахноидальном пространстве вследствие оттока ликвора через место пункции.
Анафилактоидные реакции могут возникать независимо от дозы и способа введения. Тяжелая реакция может начаться с незначительных проявлений гиперчувствительности. В этом случае необходимо немедленно прекратить введение препарата и начать необходимую неотложную терапию с внутрисосудистым введением препаратов. У пациентов, принимающих блокаторы β-адренорецепторов, проявления анафилаксии могут быть атипичными и ошибочно приниматься за вагусные реакции.
Вазовагальные реакции в виде артериальной гипотензии и брадикардии наблюдаются очень редко.
Тяжелые кожные реакции (синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз) наблюдаются очень редко. Иногда может отмечаться гипертермия с развитием судорог.
Йодизм — крайне редкая реакция при введении йодсодержащих контрастных средств. Она может проявляться увеличением размеров и болезненностью слюнных желез на протяжении до 10 сут после исследования.

нельзя смешивать препарат в одном шприце с другими диагностическими и лекарственными средствами.
Перед применением рентгеноконтрастного средства необходимо получить точную информацию о пациенте, учитывая результаты лабораторных и инструментальных методов исследования (уровень креатинина в сыворотке крови, ЭКГ, наличие аллергических реакций в анамнезе).
Перед исследованием у пациента необходимо восстановить водно-электролитный баланс.
Наличие в анамнезе аллергии, БА и побочных эффектов на йодсодержащие контрастные препараты требует повышенного внимания. В этих случаях необходимо рассмотреть возможность премедикации кортикостероидами и антигистаминными препаратами.
Риск возникновения тяжелых побочных эффектов при применении Омнипака низкий. Тем не менее йодсодержащие контрастные вещества способны вызывать развитие анафилактических реакций или других проявлений гиперчувствительности. По этой причине следует заранее предусмотреть последовательность лечебных мероприятий в случае их возникновения и иметь в наличии необходимые препараты и оснащение. Целесообразна установка в/в катетера на время проведения рентгеноконтрастного исследования в целях облегчения быстрого в/в введения лекарственных средств.
Сравнительно с ионными препаратами неионные рентгеноконтрастные средства меньше влияют in vitro на систему коагуляции крови. При проведении ангиографических исследований следует тщательно придерживаться их методик и часто промывать катетеры для минимизации риска развития тромбоэмболий, обусловленных вмешательством.
До и после введения контрастного препарата необходимо обеспечить адекватную гидратацию организма. Это особенно важно у пациентов с миеломной болезнью, сахарным диабетом, нарушением функции почек, а также у детей и лиц пожилого возраста. У детей в возрасте до одного года, особенно у новорожденных, нарушения гемодинамики и электролитного баланса возникают особенно часто.
Следует соблюдать осторожность при исследовании пациентов с тяжелыми сердечно-сосудистыми заболеваниями и легочной гипертензией в связи с риском развития нарушений ритма сердца и гемодинамики.
Больные с острой церебральной патологией, опухолями мозга и эпилепсией склонны к развитию судорог и требуют особого внимания. Повышен риск развития судорог и неврологических реакций у наркоманов и больных алкоголизмом. Редко наблюдались случаи временного снижения остроты слуха или глухоты после миелографии, что, вероятно, было связано с падением давления спинномозговой жидкости после люмбальной пункции.
Для предотвращения развития ОПН, связанной с введением контрастного вещества, необходима особая осторожность при исследовании больных, уже имеющих нарушение функции почек и сахарный диабет. То же относится и к исследованию пациентов с парапротеинемиями (миеломная болезнь, макроглобулинемия Вальденстрема).
Мероприятия по предотвращению развития побочных эффектов:
выявление пациентов группы риска;
обеспечение адекватной гидратации (при необходимости она может быть достигнута с помощью постоянной в/в инфузии, начатой еще до момента введения контрастного препарата и продолженной до момента его полного выведения почками);
предотвращение дополнительной нагрузки на почки, которая возникает при применении нефротоксических препаратов, средств для пероральной холецистографии, при пережатии почечных артерий, ангиопластике почечных артерий, хирургических вмешательствах до момента полного выведения контрастного вещества из организма;
повторные исследования с использованием рентгеноконтрастных средств должны выполняться после полной нормализации функции почек после последнего введения препарата.
Особую осторожность следует соблюдать при проведении исследования у больных, имеющих тяжелые комбинированные нарушения функции почек и печени, так как у них наблюдается значительное снижение клиренса контрастных веществ. Возможно выполнение исследований с использованием рентгеноконтрастных средств у больных, находящихся на гемодиализе, при условии, что диализ будет проведен сразу после исследования.
Введение йодсодержащих рентгеноконтрастных средств может усиливать симптомы миастении.
При выполнении инвазивных исследований и вмешательств у больных с феохромоцитомой необходимо профилактическое применение блокаторов α-адренорецепторов для предотвращения гипертонических кризов.
Необходима особая осторожность при обследовании пациентов с гипертиреоидизмом. У больных с многоузловым зобом после введения йодсодержащих контрастных средств существует риск развития гипертиреоидизма. Следует помнить о возможности развития при введении контрастных средств преходящего гипертиреоидизма у недоношенных детей.
После введения контрастного препарата следует наблюдать пациента на протяжении как минимум 30 мин, поскольку большинство побочных реакций возникает в этот период. Тем не менее возможны также более отдаленные побочные реакции.
Интратекальное введение
После выполнения миелографии пациент должен находиться в состоянии покоя не менее 1 ч, лежа с поднятой на 20° головой и грудной клеткой. После этого больной может быть переведен на амбулаторный режим, однако следует избегать наклонов. При сохранении постельного режима приподнятое положение головы и груди должно сохраняться на протяжении первых 6 ч. При подозрении на низкий порог судорожной готовности необходимо наблюдение обследуемого в течение этого периода. Амбулаторные пациенты на протяжении первых 24 ч после исследования не должны оставаться без наблюдения.
Препарат влияет на скорость и точность реакций, поэтому на протяжении первых 24 ч после интратекального введения контрастных средств необходимо воздержаться от управления автомобилем.

применение контрастных средств у больных сахарным диабетом, принимающих бигуаниды (метформин), может приводить к обратимому нарушению функции почек и молочнокислому ацидозу. Для их предотвращения необходимо прекратить прием бигуанидов за 48 ч до исследования и возобновить их прием после полной стабилизации функции почек. Пациенты, которые принимали интерлейкин-2 менее чем за 2 нед до исследования, имеют склонность к отдаленным побочным реакциям (гриппоподобные состояния или кожные реакции). Омнипак (при интратекальном введении) несовместим с ГКС. Производные фенотиазана и прочие антипсихотические средства, ингибиторы МАО, тетрациклические антидепрессанты, стимуляторы ЦНС, аналептики снижают эпилептический порог и повышают риск развития судорожных припадков.
Блокаторы β-адренорецепторов и прочие гипотензивные лекарственные средства повышают вероятность развития артериальной гипотензии.

риск развития передозировки минимальный, если пациенту в течение короткого промежутка времени не вводится более 2000 мг/кг массы тела йода. Продолжительная процедура с использованием препарата в высоких дозах может отразиться на функции почек (период полувыведения — 2 ч). Случайная передозировка препарата может возникать при сложных ангиографических процедурах у детей, особенно при многократном введении в высоких дозах.
Симптомами передозировки являются цианоз, брадикардия, ацидоз, легочное кровотечение, бессонница или сонливость, слабость, повышенная утомляемость, ступор, эпилептический синдром, кома, нарушения психической деятельности (галлюцинации, деперсонализация, дезориентация, депрессия, амнезия), фотофобия, менингизм, гиперрефлексия или арефлексия, паралич, тремор.
При передозировке необходимо провести коррекцию нарушений водно-электролитного баланса. Следующие 3 дня следует мониторировать функцию почек. В случае необходимости для удаления препарата применить гемодиализ.
Специфического антидота нет. В терапевтических целях вводят диазепам в дозе 10 мг в/в медленно, через 20–30 мин после прекращения приступа судорог — в/м фенобарбитал в дозе 200 мг. Контролируют и поддерживают жизненно важные функции, проводят симптоматическую терапию.

в защищенном от света и вторичного рентгеновского излучения месте при температуре до 30 °С. Допускается хранение при 37 °С в течение 3 мес до использования. Срок годности — 3 года.