Панфор - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПАНФОР СР -500, ПАНФОР СР -1000

(PANFOR SR -500,  PANFOR SR -1000)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:  metformin; 1,1-диметилбігуанідгідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки капсулоподібної форми,   з рівною поверхнею з обох боків (500 мг); білі або майже білі таблетки овальної форми, з фаскою та розподілю вальною рискою на одному боці (1 000 мг);

склад: 1 таблетка містить метформіну гідро хлориду 500 мг або 1 000 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза, натрію карбоксим етилцелюлоза, сополімер кислоти метакрилової дисперсія, повідон, макрогол, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк,   магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки пролонгованої дії.  

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Код АТС А 10В А 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метформін – це бігуанід із цукрознижуючою дією, який забезпечує зниження як базальної, так і постпрандіальної концентрації цукру в крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і тому не призводить до гіпоглікемії. Цукрознижуюча дія зумовлена декількома механізмами: підвищенням чутливості м’язів до інсуліну і, відповідно, поліпшення поглинання глюкози на периферії та її утилізації; зменшенням вироблення глюкози в печінці за рахунок пригнічення глюконеогенезу і глікогенолізу; пригніченням всмоктування глюкози в кишечнику. Метформін за допомогою своєї прямої дії на глікогенсинтетазу стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену. Метформін підвищує транспортну ємність для глюкози всіх відомих дотепер мембранних транспортних протеїнів (GLUT). Метформін приводить до зниження загального холестерину, холестерину низької щільності і три гліцеридів.

Фармакокінетика. Після перорально прийнятої дози метформіну його максимальна концентрація (Т_max) досягається через 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить 50 - 60%. При перорально прийнятій дозі фракція, що не всмокталася і виведена з фекаліями, становить 20 - 30%. При пероральному прийомі всмоктування метформіну неповне і має характер насичення. Вважають, що метформін має нелінійну фармакокінетику. При рекомендованих дозах і звичайних інтервалах прийому стан рівноваги відносно концентрацій в плазмі досягається через 24 - 48 год. Останні звичайно становлять менше 1 мг/мл. Максимальні концентрації метформіну в плазмі (С_max) при максимальному дозуванні не перевищують 4 мг/мл. Прийом їжі зменшує і злегка гальмує всмоктування метформіну. Зв’язуванням з білками плазми можна зневажити. Метформін виводиться в незміненому вигляді із сечею. Після перорального прийому час напів виведення становить приблизно 6,5 год. При зниженні ниркової функції ренальний кліренс знижується пропорційно кліренсу креатині ну, через що час напів виведення подовжується і концентрація метформіну в плазмі підвищується.

Показання для застосування. Цукровий діабет ІІ типу у дорослих, особливо у пацієнтів з надлишковою масою тіла, в яких достатнє коригування цукру в крові не досягається за умови дієти і фізичного навантаження.

Спосіб застосування та дози.

Моно терапія і комбінація з іншими пероральними протидіабетичними засобами. Звичайна   початкова доза становить  500 мг – 1 таблетка, яку приймають 2 або 3 рази на добу, під час або після їди. Через 10 - 15 діб дозу слід скоригувати залежно від показників рівня цукру в крові. Поступовість підвищення дози позитивно впливає на переносимість медикаменту. Максимальна добова доза становить 3 г метформіну на добу. При переведенні хворого з іншого перорального протидіабетичного засобу на метформін слід спочатку відмінити попередній препарат і потім розпочати терапію метформіном.

Комбінація з інсуліном. Для досягнення кращої корекції рівня цукру в крові метформін і інсулін можна комбінувати. Метформін призначають у звичайній початковій дозі, тоді як доза інсуліну залежить від виміряних показників цукру в крові.

Хворі літнього віку. У зв’язку з часто обмеженою функцією нирок у хворих літнього віку дозу метформіну слід добирати, орієнтуючись на стан ниркової функції.  

Побічна дія.

З боку травного тракту: дуже часто (> 10%) спостерігається нудота, блювання, пронос, біль у животі і втрата апетиту. Часто (1 - 10%) спостерігається поява металічного присмаку в роті. Функціональні порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко (< 0,01%) спостерігається незначна еритема у хворих з підвищеною чутливістю.

Порушення обміну речовин: дуже рідко (< 0,01%) – зниження всмоктування вітаміну В₁₂, аж до зниження його концентрації в сироватці крові при тривалому застосуванні. Дуже рідко (0,03 випадків/1 000 пацієнтів за рік) спостерігається лактат ацидоз.  

Протипоказання. Підвищена чутливість до метформіну або до інших компонентів препарату; діабетичний кето ацидоз і діабетична прекома; ниркова недостатність або порушення ниркової функції (показники креатині ну сироватки крові > 135 мкмоль/л у чоловіків і 110 мкмоль/л у жінок); гострі стани, які можуть призводити до погіршення ниркової функції, наприклад дегідратація, тяжка інфекція, шок; внутрішньо судинне введення йодовмісних контрастних сполук; гострі або хронічні захворювання, які можуть призводити до гіпоксії тканин, наприклад серцева або дихальна недостатність, свіжий інфаркт міокарда, шок; печінкова недостатність; гостра алкогольна інтоксикація; алкоголізм; вагітність і лактація.

Передозування. При дозуванні до 85 г гіпоглікемія не спостерігалась, навіть якщо в цих умовах розвивався лактат ацидоз. При значному передозуванні або за наявності супутніх факторів ризику може розвиватися лактат ацидоз. У такому випадку потрібна екстрена госпіталізація хворого. Найефективніший метод видалення лактату і метформіну – гемодіаліз.

Особливості застосування. Пацієнткам, які хворіють на цукровий діабет і бажають завагітніти або вже вагітні, лікуватися метформіном не слід. За відсутності достатнього клінічного досвіду застосування призначати препарат дітям не рекомендується. Препарат призначається у вигляді моно терапії, в комбінації з іншими пероральними протидіабетичними засобами або з інсуліном. Терапія препаратом можлива за умови нормальної функції нирок, тому перед початком лікування, а також під час лікування треба регулярно проводити контроль рівня креатині ну в сироватці крові: хворим з нормальною функцією нирок – 1 раз на рік, а хворим літнього   віку і тим, у яких рівень креатині ну знаходиться на межі норми, – 2 - 4 рази на рік. Особлива обережність потрібна при обмеженні ниркової функції, наприклад на початку лікування антигіпертензивними засобами, діуретиками чи не стероїдними протизапальними засобами. За 48 годин до запланованого хірургічного втручання, яке буде проводитись під наркозом, препарат треба відмінити. Під час лікування метформіном треба уникати вживання алкоголю і застосування ліків, до складу яких входить спирт, оскільки останній значно підвищує ризик розвитку лактат ацидозу, особливо у поєднанні з голодуванням, недостатнім харчуванням і печінковою недостатністю. Препарат не призводить до гіпоглікемії і тому не впливає на здатність керувати транспортом або механічними засобами. Однак при його комбінації з іншими протидіабетичними препаратами є ризик розвитку гіпоглікемії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Комбінації, що не рекомендуються. Йодовмісні контрастні речовини можуть призводити до розвитку ниркової недостатності і, відповідно, до кумуляції метформіну, що підвищує ризик розвитку лактат ацидозу. Тому препарат треба відміняти перед проведенням досліджень. Продовжити терапію можна лише через 48 годин після дослідження, за умови, що контрольними дослідженнями визначається нормальна функція нирок.

Комбінації, які потребують особливої обережності. Глюкокортикоїди (системні і для місцевого застосування), b₂-адреноміметики і діуретики мають ендогенну гіперглікемічну активністю. Тому треба проводити контроль рівня цукру в крові пацієнта перед їх призначенням   і через короткі інтервали часу в період лікування. За необхідності проводиться коригування дози метформіну під час лікування іншим лікарським засобом і після його відміни. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту можуть призводити до зниження рівня цукру в крові, що може потребувати коригування дози метформіну.

Умови та термін зберігання. Зберігати у   недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 таблеток у блістері,  №20; по 5 блістерів у картонній упаковці.

Заявник. MEGA LIFESCIENCES (AUSTRALIA) PTY LTD.

                МЕГА ЛАЙФСАЙЕНСІЗ (Австралія) Пті Лтд.

Адреса. Fact.2/No.9 Monterey Road, Dandenong, Victoria, Australia, 3175

Виробник.   ТHEMIS LABORATORIES Pvt. Ltd.

                    ТЕМІС ЛАБОРАТОРИС Пвт. Лтд.

Адреса.  A-214, ROAD No 30, WAGLE INDUSTRIAL ESTATE, THANE - 400 604. MAHARASHTRA, India.

Панфор СР-500, Панфор СР-1000, Panfor SR-500, Panfor SR-1000.

международное и химическое названия: metformin; 1,1-диметилбигуанидгидрохлорид;

Основные физико-химические свойства: белые или почти белые таблетки капсулоподобной формы, с ровной поверхностью с обоих боков (500 мг); белые или почти белые таблетки овальной формы, с фаской и насечкой на одной стороне (1 000 мг);

Состав. 1 таблетка Панфора СР-500 или Панфора СР-1000 содержит, соответственно, метформина гидрохлорида 500 мг или 1 000 мг;

другие составляющие: гипромелоза, натрия карбоксиметилцеллюлоза, сополимер кислоты метакриловой дисперсия, повидон, макрогол, кремния диоксид коллоидный безводный, тальк, магния стеарат.

Форма выпуска лекарства. Таблетки пролонгированного действия.

Фармакотерапевтическая группа. Противодиабетические средства. Пероральные гипогликемизирующие препараты. Код АТС А10В А02.

Действие лекарства. Фармакодинамика. Метформин – это бигуанид с сахароснижающим действием, который обеспечивает снижение как базальной, так и постпрандиальной концентрации сахара в крови. Метформин не стимулирует секрецию инсулина и поэтому не приводит к гипогликемии. Сахароснижающее действие обусловлено несколькими механизмами: повышением чувствительности мышц к инсулину и, соответственно, улучшения поглощения глюкозы на периферии и её утилизации; снижением выработки глюкозы в печени за счет затруднения глюконеогенеза и гликогенолиза; подавлением всасывания глюкозы в кишечнике. Метформин с помощью своего прямого действия на гликогенсинтетазу стимулирует внутреннеклеточный синтез гликогена. Метформин повышает транспортную емкость для глюкозы всех известных на настоящее время мембранных транспортных протеинов (GLUT). Метформин приводить до снижения общего холестерина, холестерина низкой плотности и триглицеридов.

Фармакокинетика. После перорально принятой дозы метформина его максимальная концентрация (Тmax) достигается через 2,5 часа. Абсолютная биодоступность составляет 50 - 60%. При перорально принятой дозе фракция, что не всосалась и выведена с фекалиями, составляет 20 - 30%. При пероральном приёме всасывание метформина неполное и имеет характер насыщения. Считают, что метформин имеет нелинейную фармакокинетику. При рекомендованных дозах и обыкновенных интервалах приема состояние равновесия относительно концентраций в плазме достигается через 24 - 48 час. Последние обыкновенно представляют менее 1 мг/мл. Максимальные концентрации метформина в плазме (Сmax) при максимальному дозировании не превышают 4 мг/мл. Приём еды уменьшает и слегка тормозит всасывание метформина. Связыванием с белками плазмы можно пренебречь. Метформин выводится в неизменном виде с мочой. После перорального приема время полувыведения составляет приблизительно 6,5 час. При снижении почечной функции ренальный клиренс снижается пропорционально клиренса креатинина, из-за этого время полувыведения продлевается и концентрация метформина в плазме повышается.

Показания к применению. Сахарный диабет ІІ типа у взрослых, особенно у пациентов с излишней массой тела, в которых достаточное корректирование сахара в крови не достигается при условии диеты и физической нагрузки.

Способ использования и дозы.

Монотерапия и комбинация с другими пероральными противодиабетическими средствами. Обычная начальная доза Панфора составляет 500 мг – 1 таблетка, которую принимают 2 или 3 раза на сутки, в период или после еды. Через 10 - 15 суток дозу следует скорректировать в зависимости от показателей уровня сахара в крови. Постепенность повышения дозы позитивно влияет на переносимость медикамента. Максимальная суточная доза составляет 3 г метформина в сутки. При перевода больного с другого перорального противодиабетического средства на метформин следует сначала отменить предшествующий препарат и потом начинать терапию метформином.

Комбинация с инсулином. Для достижения лучшей коррекции уровня сахара в крови метформин и инсулин можно комбинировать. Метформин назначают в обычной начальной дозе, тогда как доза инсулина зависит от измеренных показателей сахара в крови.

Больные пожилого возраста. В связи с часто ограниченной функцией почек у больных пожилого возраста дозу метформина следует подбирать, ориентируясь на состояние почечной функции.

Побочное действие.

Со стороны пищевого тракта: очень часто (> 10%) наблюдается тошнота, рвота, понос, боль в животе и потеря аппетита. Часто (1 - 10%) наблюдается появление металлического привкуса во рту. Функциональные нарушение со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко (< 0,01%) наблюдается незначительная эритема у больных с повышенной чувствительностью.

Нарушения обмена веществ: очень редко (< 0,01%) – снижение всасывание витамина В12, к снижению его концентрации в сыворотке крови при длительном применении. Очень редко (0,03 случаев/1 000 пациентов за час) наблюдается лактатацидоз.

Противопоказания. Повышенная чувствительность к метформину или к остальным компонентам препарата; диабетический кетоацидоз и диабетическая прекома; почечная недостаточность или нарушение почечной функции (показатели креатинина сыворотки крови > 135 мкмоль/л у мужчин и 110 мкмоль/л у женщин); острые состояния, которые могут приводить к ухудшению почечной функции, например дегидратация, тяжёлая инфекция, шок; внутреннесосудистое введения йодосодержащих контрастных соединений; острые или хронические заболевания, которые могут приводить к гипоксии тканей, например сердечная или дыхательная недостаточность, острый инфаркт миокарда, шок; печеночная недостаточность; острая алкогольная интоксикация; алкоголизм; беременность и лактация.

Передозировка. При дозировании до 85 г гипогликемия не наблюдалась, даже если в этих условиях развивался лактатацидоз. При значительной передозировке или за наличии сопутствующих факторов риска может развиваться лактатацидоз. В таком случае необходима экстренная госпитализация больного. Наиболее эффективный метод удаления лактата и метформина – гемодиализ.

Особенности использования. Пациенткам, которые болеют сахарным диабетом и желают забеременеть или уже беременны, лечиться метформином не следует. Из-за отсутствия окончательного клинического опыта использования назначать препарат детям не рекомендуется. Препарат назначается в виде монотерапии, в комбинации с другими пероральными противодиабетическими средствами или с инсулином. Терапия препаратом возможна при условии нормальной функции почек, поэтому перед началом лечения, а также в период лечения необходимо регулярно проводить контроль уровня креатинина в сыворотке крови: больным с нормальною функцией почек – 1 раз на час, а больным пожилого возраста и тем, в которых уровень креатинина находится на границы нормы, – 2 - 4 раза на час. Особенная осторожность необходима при ограничении почечной функции, например в начале лечения антигипертензивными средствами, диуретиками или нестероидными противовоспалительными средствами. За 48 часов до запланированного хирургического вмешательства, которое будет проводится под наркозом, препарат необходимо отменить. Во время лечения метформином необходимо избегать употребления алкоголя и использования лекарств, в состав которых входит спирт, поскольку последний значительно повышает риск развития лактатацидоза, особенно в объединении с голоданиям, недостаточным питанием и печеночной недостаточностью. Препарат не приводит к гипогликемии и поэтому не влияет на способность управлять транспортом или механическими средствами. Однако при его комбинации с другими противодиабетическими препаратами является риск развития гипогликемии.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Комбинации, которые не рекомендуются. Йодосодержащие контрастные вещества могут приводить к развитию почечной недостаточности и, соответственно, к кумуляции метформина, что повышает риск развития лактатацидоза. Поэтому препарат необходимо отменять перед проведениям исследований. Продолжить терапию можно только через 48 часов после исследования, при условии, что контрольными исследованиями определяется нормальна функция почек.

Комбинации, которые нуждаются особенной осторожности. Глюкокортикоиды (системные и для местного использования), b2-адреномиметики и диуретики имеют эндогенную гипергликемическое активностью. Поэтому необходимо проводить контроль уровня сахара в крови пациента перед их назначением и через короткие интервалы времени в период лечения. При необходимости проводиться корректирование дозы метформина в период лечения другим лекарственным средством и после его отмены. Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента могут приводить к снижению уровня сахара в крови, что может потребовать корректирование дозы метформина.

Условия и сроки хранения. Хранить в недоступном для детей, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С. Срок годности – 3 года.