Парцеф - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПАРЦЕФ
(PARCEF)

Загальна характеристика.

міжнародна назва: цефтриаксон;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-оранжевого кольору;

склад: 1 флакон містить цефтриаксону натрію 596,6  мг (еквівалентно 500  мг цефтриаксону) або 1193,2  мг (еквівалентно 1000  мг цефтриаксону).

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини.
Код АТС  J01D А 13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтриаксон - напівсинтетичний антибіотик групи бета-лактамів, цефалоспорин ІІІ покоління, має бактерицидний ефект, механізм дії пов’язаний з пригніченням активності ферменту транспептидази, порушенням біосинтезу пептидоглікану клітинної стінки мікро організмів. Препарат має широкий спектр дії: активний відносно аеробних грам позитивних мікро організмів: факультативних анаеробів - Staphylococcus aureus (включаючи і штами, які утворюють пеніцилін азу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичні стрептококи групи A (S. pyogenes), стрептококи групи В (S. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis, не ентерококові стрептококи групи D; грам негативних мікро організмів, Escherichia coli,  Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, різновиди Klebsiella (включаючи і Kb.pneumoniae), Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella (в тому числі S.typhy), Serratia (включаючи S. marcescens), Shigella, Yersinia (в тому числі Y. enterocolitica); мікроаерофілів – Treponema pallidum; аеробів - Neisseria gonorrhoeae (включаючи і штам, який утворює пеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa, облігатних анаеробів - різновиду бактероїдів (включаючи деякі штами В. fragilis), Clostridium (але більшість штамів С. difficile має резистентність), Peptococcus, Peptostreptococcus, Fusobacterium (включаючи F. mortiferum і F. varium). Препарат призначають при резистентності мікрофлори до інших препаратів цефалоспоринового ряду, аміноглікозидів, пеніциліні в і т. ін.

Фармакокінетика. Препарат не застосовують внутрішньо, тому що він швидко руйнується під впливом шлункового соку. Після внутрішньом’язового введення всмоктується швидко і повністю. Біодоступність становить близько 100 %. Препарат оборотно зв’язується з альбумінами плазми (85-95%), з підвищенням концентрації препарату в крові зв’язування з білками зменшується. Препарат має високий ступінь стабільності в організмі і тривалий період напів виведення. Після внутрішньом'язового введення максимум концентрації в плазмі крові визначається через 1,5-3 години і становить при введенні в дозі 1 г 80 мг/л; при внутрішньо венному введенні відповідно через 30 хвилин максимальна концентрація становить 100-150 мг/л. Стабільна концентрація препарату досягається через 4 доби. Мінімальні антимікробні концентрації виявляються в крові більше 24 годин. Цефтріаксон добре розподіляється в тканинах і рідинах організму (синовіальній, перитонеальній, інтерстиціальній), при запаленні мозкових оболонок проникає в спинномозкову рідину, препарат визначається також у кістковій тканині, проходить через плаценту. В невеликій кількості виділяється з грудним молоком (3-4 %). У незміненій формі (50-65%) екскретується нирками протягом 48 годин, приблизно 40 % - з жовчю. Період напів виведення при введенні препарату в дозах 0,15-3,0 г становить 5,8-8,7 години, об’єм розподілу – 5,78-13,5 л, плазмовий кліренс – 0,58-1,45 л/год, нирковий кліренс – 0,32-0,73 л/год. У кишечнику під впливом мікробної флори препарат перетворюється в неактивний метаболіт. Період напів виведення подовжується в осіб старше 75 років (до 16 год), у дітей (до 6,5 доби), у немовлят (до 8 днів). При недостатній функції нирок   і печінки екскреція сповільнюється, можлива кумуляція.

Показання для застосування. Інфекції, спричинені чутливими до цефтриаксону мікро організмами: інфекції сечового тракту, дихальних шляхів (пневмонія), септицемія, гонококова інфекція, первинний сифіліс та м’який шанкр, інфекції органів черевної порожнини, шкіри, м’яких тканин і суглобів, бактеріальний менінгіт, профілактика гнійно-септичних ускладнень при хірургічних втручаннях в осіб з ослабленим імунітетом.

Cпосіб застосування та дози. Парцеф вводять внутрішньом'язово або внутрішньо венно. Для внутрішньом'язового введення з метою усунення болю в місці ін'єкції препарат розчиняють в 1% розчині лідокаїну в такому співвідношенні: вміст флакона з 500 мг розчиняють у 2 мл 1 % розчину лідокаїну, з 1000 мг - в 3-5 мл. Можливо використання стерильної води для ін'єкцій.

Для внутрішньо венного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій в такому співвідношенні: вміст флакона з 500 мг розчиняють в 5  мл розчинника, з 1000 мг - в 10 мл.

Дорослим і дітям старше 12 років призначають у добовій дозі 1-2 г (вводять 1 раз на добу або в половинній дозі 2 рази на добу). У тяжких випадках добова доза становить до 4 г, і цю дозу вводять у 2 прийоми, з інтервалом 12 годин. Для профілактики після операційних ускладнень вводять одноразово, 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження), за 30-90 хвилин до початку операції. Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідна корекція дози лише при кліренсі нижче 10 мл/хв. Для людей літнього віку дози відповідають дозам для дорослих хворих.

При неускладненій гонореї одноразово внутрішньо венно вводять 0,25 г.

Добова доза Парцефу для немовлят (до 2 тижнів) і недоношених дітей становить 20-50 мг/кг маси тіла.

Грудним дітям (від 2 тижнів життя) і дітям до 12 років добова доза становить 20-80 мг/кг у        2 введення. Зазвичай добова доза не повинна перевищувати 2000 мг, у недоношених дітей –        50 мг/кг/добу.

Тривалість лікування Парцефом залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу і визначається, крім цього, даними бактеріологічних досліджень. Звичайна тривалість лікування становить 4-14 днів, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. При більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.

Побічна дія. Діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит, еозинофілі я, лейкопенія, гранулоцит опенія, гемолітична анемія, тробоцитопенія, екзантема, алергічний дерматит, шкірний свербіж, кропив”янка, набряк, поліморфна еритема, головний біль, запаморочення, підвищення активності трансаміназ, підвищення концентрації креатині ну в сироватці крові, мікоз зовнішніх статевих органів, гарячка, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, дуже рідко — псевдомембранозний коліт та порушення коагуляції, ураження нирок; при швидкому введенні може розвинутися флебіт, при внутрішньом”язовому введенні без розчину лідокаїну може виникнута локальна болючість.

Протипоказання.   Підвищена чутливість до цефалоспоринів, період вагітності і лактації.  

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не слід додавати Парцеф до розчинів, які містять кальцій (розчини Хартмана та Рінгера). Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. Встановлено антагоністичну взаємодію хлорамфеніколу та цефтриаксону.

У комбінації з аміноглікозидами Парцеф чинить синергетичну дію, яка є особливо важливою в лікуванні тяжких інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa.

При одночасному застосуванні з препаратами, які знижують агрегацію тромбоцитів (не стероїдні протизапальні засоби, саліцилати, сульфінпіразон)   збільшується ризик розвитку кровотечі. З цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відмічається посилення антикоагулянтної дії.

Передозування. При тривалому застосуванні можливі пропасниця, лейкопенія, тромбоцит опенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції з боку печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі. Специфічного антидоту немає, лікування – симптоматичне. Можливо застосування гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Особливості застосування. З особливою обережністю слід застосовувати у хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліні в внаслідок можливої перехресної алергічної реакції.

Якщо застосування антибіотика спричинило діарею, слід виключити псевдомембранозний коліт; в протилежному випадку Парцеф слід відмінити і призначити відповідне лікування.

При тривалому лікуванні можливий розвиток суперінфекції, спричиненої нечутливими до цефтриаксону мікро організмами.

Ехопозитивні преципітати цефтриаксону кальцію в жовчному міхурі зникають після закінчення лікування антибіотиком.

Застосування Парцефу у новонароджених, дітей грудного і молодшого віку є ефективним і безпечним при дотриманні рекомендованих режимів дозування. Цефтриаксон, так само, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із комплексу з альбуміном сироватки крові, тому у новонароджених з гіпербілірубінемією його слід застосовувати з обережністю. Парцеф не можна застосовувати у новонароджених (особливо недоношених), у яких існує ризик розвитку білі рубінової енцефалопатії.

Цефтриаксон проникає крізь плацентарний бар’єр.   Безпека його застосування в період вагітності не встановлена.

У пацієнтів, які приймають цефтриаксон, реакція Кумбса може бути хибно позитивною. Під час лікування можливі хибно позитивні результати галактоземічного тесту, не ензиматичних методів визначення глюкози в сечі.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі від 15°С до 25°С

Термін придатності - 2 роки .

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 1 флакону у картонній коробці.

Виробник. Джейсон Фармасьютикалс Лтд.

                  (Jayson Pharmaceuticals Ltd.).

Адреса. 28, Пурана Палтан, Дакка-1000, Бангладеш.

(28, Purana Paltan, Dhaka-1000, Bangladesh).

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ПАРЦЕФ-500

пор. д/п ин. р-ра 500 мг фл.

№ UA/6471/01/02 от 25.05.2007 до 25.05.2012

ПАРЦЕФ-1 г

пор. д/п ин. р-ра 1000 мг фл.

№ UA/6471/01/01 от 25.05.2007 до 25.05.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефтриаксон — полусинтетический антибиотик группы β-лактамов, относится к цефалоспоринам III поколения, обладает бактерицидным эффектом. Механизм действия связан с угнетением активности фермента транспептидазы, нарушением биосинтеза пептидогликана клеточной стенки микроорганизмов. Препарат обладает широким спектром действия: активен относительно аэробных грамположительных микроорганизмов: факультативных анаэробов — Staphylococcus aureus (включая штаммы, образующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, β-гемолитические стрептококки группы A (S. pyogenes), стрептококки группы В (S. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis, неэнтерококковые стрептококки группы D; грамотрицательных микроорганизмов, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, разновидности Klebsiella (включая Kb. pneumoniae), Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella (в том числе S. typhy), Serratia (включая S. marcescens), Shigella, Yersinia (в том числе Y. enterocolitica); микроаэрофиллов — Treponema pallidum; аэробов — Neisseria gonorrhoeae (включая и штамм, образующий пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa, облигатных анаэробов — разновидности бактероидов (включая некоторые штаммы B. fragilis), Clostridium (но большинство штаммов C. difficile имеет резистентность), Peptococcus, Peptostreptococcus, Fusobacterium (включая F. mortiferum и F. varium). Препарат назначают при резистентности микрофлоры к другим препаратам цефалоспоринового ряда, аминогликозидам, пенициллинам и др.
Фармакокинетика. Препарат не применяют внутрь, так как он быстро разрушается под влиянием желудочного сока. После в/м введения абсорбируется быстро и полностью. Биодоступность составляет около 100%. Препарат обратимо связывается с альбуминами плазмы крови (85–95%), с повышением концентрации препарата в крови связывание с белками плазмы крови уменьшается. Препарат имеет высокую степень стабильности в организме и продолжительный T_1/2. После в/м введения максимум концентрации в плазме крови определяется через 1,5–3 ч и составляет при введении в дозе 1 г — 80 мг/л; при в/в введении соответственно через 30 мин C_max составляет 100–150 мг/л. Стабильная концентрация препарата достигается через 4 сут. Минимальные антимикробные концентрации определяются в крови >24 ч. Цефтриаксон хорошо распределяется в тканях и жидкостях организма (синовиальной, перитонеальной, интерстициальной), при воспалении мозговых оболочек проникает в спинномозговую жидкость, определяется также в костной ткани, проходит через плаценту. В небольшом количестве выделяется с грудным молоком (3–4%). В неизмененной форме (50–65%) экскретируется почками на протяжении 48 ч, приблизительно 40% — с желчью. T_1/2 при введении препарата в дозах 0,15–3,0 г составляет 5,8–8,7 ч, объем распределения — 5,78–13,5 л, плазматический клиренс — 0,58–1,45 л/ч, почечный клиренс — 0,32–0,73 л/ч. В кишечнике под влиянием микробной флоры препарат превращается в неактивный метаболит. T_1/2 удлиняется у лиц в возрасте старше 75 лет — до 16 ч, у детей — до 6,5 сут, у детей грудного возраста — до 8 сут. При почечной или печеночной недостаточности экскреция замедляется, возможна кумуляция.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к цефтриаксону микроорганизмами: инфекции мочевого тракта, дыхательных путей (пневмония), септицемия, гонококовая инфекция, первичный сифилис и мягкий шанкр, инфекции органов брюшной полости, кожи, мягких тканей и суставов, бактериальный менингит, профилактика гнойно-септических осложнений при хирургических вмешательствах у лиц с ослабленным иммунитетом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Парцеф вводят в/м или в/в. Для в/м введения с целью устранения боли в месте инъекции препарат растворяют в 1% р-ре лидокаина в таком соотношении: содержимое флакона 500 мг растворяют в 2 мл 1% р-ра лидокаина, 1000 мг — в 3–5 мл. Возможно использование стерильной воды для инъекций.
Для в/в введения препарат растворяют в стерильной воде для инъекций в таком соотношении: содержимое флакона 500 мг растворяют в 5 мл растворителя, 1000 мг — в 10 мл.
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет: суточная доза составляет 1–2 г (вводят 1 раз в сутки или в половинной дозе 2 раза в сутки). В тяжелых случаях суточная доза составляет до 4 г, и эту дозу вводят в 2 приема с интервалом 12 ч. Для профилактики послеоперационных осложнений вводят однократно 1–2 г (в зависимости от степени вероятности заражения), за 30–90 мин до начала операции. Пациентам с нарушением функции почек необходима коррекция дозы только при клиренсе <10 мл/мин. Для лиц пожилого возраста дозы соответствуют дозам для взрослых.
При неосложненной гонорее однократно в/в вводят 0,25 г препарата.
Суточная доза Парцефа для новорожденных (в возрасте до 2 нед) и недоношенных детей составляет 20–50 мг/кг массы тела.
Для детей грудного возраста (от 2 нед жизни) и детей в возрасте до 12 лет суточная доза составляет 20–80 мг/кг массы тела в 2 введения. Как правило, суточная доза не должна превышать 2000 мг, у недоношенных детей — 50 мг/кг массы тела в сутки.
Продолжительность лечения Парцефом зависит от характера и степени тяжести патологического процесса и определяется, кроме этого, данными бактериологического исследования. Длительность лечения обычно составляет 4–14 дней, но при тяжелых инфекционных заболеваниях может понадобиться более продолжительная терапия. При большинстве инфекционных болезней лечение длится как минимум еще 48–72 ч после исчезновения симптомов заболевания и подтверждения эффекта результатами бактериологического анализа.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефалоспоринам, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

диарея, тошнота, рвота, стоматит, глоссит, эозинофилия, лейкопения, гранулоцитопения, гемолитическая анемия, тробоцитопения, экзантема, аллергический дерматит, кожный зуд, крапивница, отек, полиморфная эритема, головная боль, головокружение, повышение активности печеночных трансаминаз, повышение концентрации креатинина в сыворотке крови, микоз наружных половых органов, лихорадка, анафилактические и анафилактоидные реакции, очень редко — псевдомембранозный колит и нарушения свертывания крови, поражение почек; при быстром введении может развиться флебит, при в/м введении без р-ра лидокаина может возникнуть локальная болезненность.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

с особой осторожностью следует применять у больных с повышенной чувствительностью к пенициллинам вследствие возможной перекрестной аллергической реакции.
Если применение антибиотика послужило причиной диареи, необходимо исключить псевдомембранозный колит; в таком случае Парцеф следует отменить и назначить соответствующее лечение.
При продолжительном лечении возможно развитие суперинфекции, вызванной нечувствительными к цефтриаксону микроорганизмами.
Эхоположительные преципитаты цефтриаксона кальция в желчном пузыре вскоре исчезают после окончания лечения антибиотиком.
Применение Парцефа у новорожденных, детей грудного и младшего возраста является эффективным и безопасным при соблюдении рекомендованных режимов дозирования. Цефтриаксон так же, как и некоторые другие цефалоспорины, может вытеснять билирубин из комплекса с альбумином сыворотки крови, поэтому у новорожденных с гипербилирубинемией его следует применять с осторожностью. Парцеф нельзя принимать у новорожденных (особенно недоношенных), у которых существует риск развития билирубиновой энцефалопатии.
Цефтриаксон проникает через плацентарный барьер. Безопасность его применения в период беременности не установлена.
У пациентов, принимающих цефтриаксон, реакция Кумбса может быть ложноположительной. Во время лечения возможны ложноположительные результаты галактоземического теста, неэнзиматических методов определение глюкозы в моче.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

не следует добавлять Парцеф к р-рам, содержащим кальций (р-ры Хартмана и Рингера). Цефтриаксон несовместим с амсакрином, ванкомицином, флуконазолом и аминогликозидами. Установлены антагонистические взаимодействия хлорамфеникола и цефтриаксона.
В комбинации с аминогликозидами Парцеф оказывает синергетическое действие, особенно важное при лечении тяжелых инфекций, вызванных Pseudomonas aeruginosa.
При одновременном применении с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов (НПВП, салицилаты, сульфинпиразон) повышается риск развития кровотечения. По этой же причине при сочетанном применении с антикоагулянтами отмечают усиление антикоагулянтного действия.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при продолжительном применении возможны лихорадка, лейкопения, тромбоцитопения, острая гемолитическая анемия, кожные, желудочно-кишечные реакции и реакции со стороны печени, одышка, почечная недостаточность, стоматит, анорексия, временная потеря слуха, потеря ориентации в пространстве. Специфического антидота нет, лечение симптоматическое. Возможно применение гемодиализа и перитонеального диализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре от 15–25 °С.