-
Пмс-урсодіол
- Ursodeoxycholic acidМіжнародна назва
- Засоби, що застосовуються у разі біліарної патологіїФарм. група
- A05AA02ATС-код
- за рецептомУмова продажу
- 8 пропозицій від 606,00 до 2 141,54 грн.Наявність в аптеках
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
пмс-УРСОДІОЛ
pms-URSODIOL
Склад.
Діюча речовина: урсодезоксихолева кислота (ursodeoxycholic acid);
1 таблетка містить кислоти урсодезоксихолевої 250 мг або 500 мг;
допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна, полі етиленгліколь, магнію стеарат, оболонка таблетки (гідрокси-пропілм етилцелюлоза, полі етиленгліколь).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів. Препарати жовчних кислот. Кислота урсодезоксихолева.
Код АТС А 05А А 02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для симптоматичного лікування холестатичних захворювань печінки, таких як первинний біліарний цироз печінки.
Протипоказання.
Урсодіол протипоказаний при підвищеній чутливості до урсодезоксихолевої кислоти або інших інгредієнтів препарату. Урсодіол не показаний для лікування декомпенсованого цирозу печінки. Урсодіол протипоказаний при непрохідності жовчних проток, при гострому запаленні жовчного міхура або жовчовивідних шляхів. Урсодіол протипоказаний дітям з масою тіла до 35 кг. Урсодіол протипоказаний в період вагітності та годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
пмс-Урсодіол застосовують перорально.
Рекомендована доза Урсодіолу для лікування первинного біліарного цирозу печінки становить 10-15 мг/кг/день, дозу ділять на 2-4 прийоми. Препарат приймають під час їди.
У випадку пропуску дози препарат варто прийняти відразу ж, як тільки це виявиться можливим. Однак якщо вже наближається час прийому наступної дози, необхідно перейти до регулярної схеми прийому, не компенсуючи пропущену дозу. Ні в якому разі не слід приймати подвійну дозу препарату.
Термін лікування визначається лікарем індивідуально.
Побічні реакції.
Шлунково-кишкові розлади: диспепсія (дуже часто), часто відзначали нудоту та болі в животі, поодинокі випадки анорексії, езофагіту, пептичної виразки.
Зміни з боку шкіри: поодинокі випадки свербежу та висипання на шкірі.
Метаболічні порушення: поодинокі випадки підвищення вмісту креатині ну та підвищення вмісту глюкози в крові.
Порушення загального характеру: дуже часто відзначали астенію, часто відзначали біль у грудині та периферичний набряк.
З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску (часто).
Порушення кровотворення: поодинокі випадки лейкопенії.
Передозування.
При передозуванні може спостерігатись діарея. Взагалі передозування є малоймовірним, оскільки поглинання урсодезоксихолевої кислоти знижується при підвищенні дози і вона здебільшого екскретується з калом.
Якщо діарея має місце, дозу потрібно зменшити, а якщо діарея продовжується, необхідно припинити застосування Урсодіолу. Наслідки діареї потрібно лікувати симптоматично із збереженням балансу рідини і електролітів.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Застосування Урсодіолу в період вагітності або годування груддю протипоказано.
Діти.
Урсодіол протипоказаний дітям з масою тіла до 35 кг.
Особливості застосування.
При наявності варикозної кровотечі, печінкової енцефалопатії, асциту, а також при необхідності пересадження печінки, хворі повинні одержувати відповідне специфічне лікування.
Застосування у осіб старше 65 років. Спеціальних досліджень не проводили. Проте, з урахуванням відомих даних, не передбачається наявності яких-небудь проблем, специфічних для осіб літнього віку, що могли б обмежити застосування Урсодіолу.
Моніторинг і дані лабораторних досліджень.
Моніторинг ефективності застосування Урсодіолу при лікуванні холестатичних захворювань печінки ґрунтується на аналізі біохімічних параметрів холестазу, а також виявленні ознак цитолізу печінки (збільшення активності аспартатамінотрансфер ази та аланін амінотрансфер ази), що часто супроводжують прогресу вання холестазу.
В період проведення терапії необхідне визначення активності ферментів, що відображають функціональний стан печінки (лужна фосфатаза, гамма-глютамілтрансфер аза, аспартатамінотрансфер аза та аланін амінотрансфер аза), і визначення вмісту білірубіну кожні 4 тижні після початку терапії, а потім через кожні 3 місяці.
Швидке зниження зазначених показників свідчить про ефективність проведеного лікування.
При збільшенні зазначених параметрів лікування необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Впливу на здатність керувати транспортними засобами або під час роботи з іншими механізмами не спостерігалось.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Секвестр анти жовчних кислот, такі як холестирамін та колестипол можуть перешкоджати дії Урсодіолу за рахунок зниження рівня поглинання останнього.
Антацидні препарати, що містять сполучення алюмінію та смектит, можуть перешкоджати дії Урсодіолу також за рахунок зниження рівня поглинання останнього.
Урсодіол може посилити поглинання циклоспорину з кишечнику. Отже, у хворих, які отримують циклоспорин, необхідно перевірити концентрацію циклоспорину в крові і скоректувати дозу циклоспорину в разі необхідності.
В окремих випадках Урсодіол може знижувати всмоктування ципрофлокса цину.
Урсодезоксихолева кислота знижує максимальну концентрацію в плазмі (Сmax) і площу під кривою (AUC) кальцієвого антагоніста нітрендипіну. Виходячи з цього, а також з єдиного повідомлення про взаємодію з речовиною дапсоном (зменшення терапевтичного ефекту) і з досліджень in vitro, можна припустити, що урсодезоксихолева кислота індукує активність метаболізуючого препарат цитохрому Р 450 3А 4.
Отже, при одночасному застосуванні засобів, які метаболізуються за участі цього ферменту, необхідно дотримуватись обережності і мати на увазі, що може виникнути потреба в корекції дози.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Урсодіол – це природний мінорний компонент жовчних кислот. Пероральне застосування Урсодіолу призводить до дозозалежного збільшення вмісту цієї фракції у складі жовчних кислот.
При застосуванні Урсодіолу в хворих з первинним біліарним цирозом печінки відзначається зниження вмісту холестерину, що обумовлено поліпшенням холестазу і змінами метаболізму холестерину. Загальним знаменником цих процесів можуть бути зміни складу ендогенних жовчних кислот при прийомі препарату.
Фармакокінетика.
На частку Урсодіолу припадає до 5% від сумарного складу жовчних кислот. При пероральному застосуванні велика частина Урсодіолу поглинається шляхом пасивної дифузії, таке поглинання неповне. Після поглинання, Урсодіол екстрагується в печінці приблизно на 50% при відсутності патології печінки. Чим у більшому ступені виражені захворювання печінки, тим менше зазначений показник. У печінці Урсодіол кон’югує з гліцином або таурином, а потім секретується з жовчю. Кон’югати Урсодіолу поглинаються в тонкій кишці за рахунок пасивних і активних механізмів. Кон’югати можуть розщеплюватися у підвздошній кишці під дією ферментів. Вільний Урсодіол, що утворюється, знову може поглинатися та кон’югувати в печінці. Незасвоєний Урсодіол проходить до ободової кишки, де він здебільшого піддається 7-дегідроксилюванню до літохолевої кислоти. Частина Урсодіолу епімеризується до хенодіолу через 7-оксо проміжний продукт. Хенодіол також зазнає 7-дегідроксилювання з утворенням літохолевої кислоти. Ці метаболіти погано розчинні і виводяться з калом. Невелика кількість літохолевої кислоти піддається повторному усмоктуванню і кон’югації в печінці з гліцином або таурином і сульфатуванню в положенні 3. Сульфатовані похідні літохолевої кислоти і її кон’югати виводяться з жовчю, а потім з калом виводяться з організму.
При хронічному застосуванні у тварин літохолева кислота спричиняє холестатичне ураження печінки, що може приводити до загибелі тварин, у яких відсутній процес утворення сульфатних кон’югатів. Урсодіол піддається 7-дегідроксилюванню повільніше, ніж хенодіол. При порівнянні еквімолярних кількостей Урсодіолу і хенодіолу рівноважний рівень літохолевої кислоти в суміші жовчних кислот нижче при застосуванні Урсодіолу. У людини і приматів літохолева кислота може сульфатувати. Хоча при застосуванні Урсодіолу в людини холестатичних уражень печінки не розвивається, варто мати на увазі, що можливі індивідуальні розходження в ступені сульфатування літохолевої кислоти, хоча, можливо, дефіцитні стани за здатністю до сульфатування літохолевої кислоти насправді вкрай рідкі і практично не були виявлені, незважаючи на тривалий досвід клінічного застосування Урсодіолу.
У здорових людей приблизно на 70% некон’югований Урсодіол зв'язується з білками плазми крові. Відомості про ступінь зв'язування кон’югованого Урсодіолу з білками плазми крові відсутні. Об’єм розподілу для Урсодіолу не встановлений, однак, як очікують, він невеликий, з обліком того, що цей препарат зосереджується головним чином у жовчі і тонкій кишці. Урсодіол виводиться в основному з калом. При застосуванні Урсодіолу підвищується рівень виведення його із сечею, хоча ця величина залишається незначною (менше 1%) за винятком випадків тяжких холестатичних уражень печінки.
При хронічному прийомі Урсодіолу він стає основним компонентом жовчних кислот, так при дозі 13-15 мг/кг/день на його частку в сумарному складі жовчних кислот припадає до 30-50%.
Період напіврозпаду урсодезоксихолевої кислоти становить 3,5 – 5,8 дня.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору еліптичні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком "250" на одному боці та логотипом " Р" або без нього на іншому;
білого кольору еліптичні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з чорним написом "UR 500" на одному боці та гладкі на іншому.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігають в недоступному для дітей місці, при температурі 15-30 º С.
Упаковка. Препарат випускають по 50 або 100 таблеток у флаконах.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Фармасайнс Інк.
Місцезнаходження. 6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н 4Р 2Т 4, Канада.
Состав.
Действующее вещество: урсодезоксихолевая кислота (ursodeoxycholic acid);
1 таблетка содержит кислоты урсодезоксихолевой 250 мг или 500 мг;
Вспомогательные вещества: натрия крахмала (тип А), повидон, натрия лаурилсульфат, целлюлоза микрокристаллическая, полиэтиленгликоль, магния стеарат, оболочка таблетки (гидрокси-пропилметилцелюлоза, полиэтиленгликоль).
Лекарственная форма. Таблетки.
Фармакотерапевтическая группа. Средства, применяемые для лечения заболеваний печени и желчевыводящих путей. Препараты желчных кислот. Кислота урсодезоксихолевая.
Код АТС А05А А02.
Клинические характеристики.
Показания.
Для симптоматического лечения холестатических заболеваний печени, таких как первичный билиарный цирроз печени.
Противопоказания.
Урсодиол противопоказан при повышенной чувствительности к урсодезоксихолевой кислоты или другим компонентам препарата. Урсодиол не показан для лечения декомпенсированного цирроза печени. Урсодиол противопоказан при непроходимости желчных протоков, при остром воспалении желчного пузыря или желчевыводящих путей. Урсодиол противопоказан детям с массой тела до 35 кг. Урсодиол противопоказан в период беременности и кормления грудью.
Применение.
ПМС-Урсодиол применяют перорально.
Рекомендуемая доза Урсодиола для лечения первичного билиарного цирроза печени составляет 10-15 мг / кг / день, дозу делят на 2-4 приема. Препарат принимают во время еды.
В случае пропуска дозы препарат следует принять сразу же, как только это окажется возможным. Однако если уже приближается время приема следующей дозы, необходимо перейти к регулярной схемы приема, не компенсируя пропущенную дозу. Ни в коем случае не следует принимать двойную дозу препарата.
Срок лечения определяется врачом индивидуально.
Побочные реакции.
ЖКТ: диспепсия (очень часто), часто отмечали тошноту и боли в животе, единичные случаи анорексии, эзофагита, язвенной болезни.
Со стороны кожи: единичные случаи зуда и сыпи на коже.
Метаболические нарушения: единичные случаи повышения содержания креатинина и повышение содержания глюкозы в крови.
Нарушения общего характера: очень часто отмечали астению, часто отмечали боль в грудине и периферический отек.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: повышение АД (часто).
Нарушение кроветворения: единичные случаи лейкопении.
Передозировки.
При передозировке может наблюдаться диарея. Вообще передозировки маловероятно, поскольку поглощение урсодезоксихолевой кислоты снижается при повышении дозы и она в основном экскретируется с калом.
Если диарея имеет место, дозу нужно уменьшить, а если диарея продолжается, необходимо прекратить применение Урсодиола. Последствия диареи нужно лечить симптоматично с сохранением баланса жидкости и электролитов.
Применение в период беременности и кормления грудью.
Применение Урсодиола в период беременности и кормления грудью противопоказано.
Дети.
Урсодиол противопоказан детям с массой тела до 35 кг.
Особенности применения.
При наличии варикозной кровотечения, печеночной энцефалопатии, асцита, а также при необходимости пересадки печени, больные должны получать соответствующее специфическое лечение.
Применение у лиц старше 65 лет. Специальных исследований не проводили. Однако, с учетом известных данных, не предполагается наличие каких-либо проблем, специфичных для лиц пожилого возраста, которые могли бы ограничить применение Урсодиола.
Мониторинг и данные лабораторных исследований.
Мониторинг эффективности применения Урсодиола при лечении холестатических заболеваний печени основывается на анализе биохимических параметров холестаза, а также выявлении признаков цитолиза печени (увеличение активности аспартатаминотрансферазы и аланинаминотрансферазы), часто сопровождающие прогрессирование холестаза.
В период проведения терапии необходимо определение активности ферментов, отражающих функциональное состояние печени (щелочная фосфатаза, гамма-глютамилтрансферазы, аспартатаминотрансфераза и аланинаминотрансфераза), и определение содержания билирубина каждые 4 недели после начала терапии, а затем через каждые 3 месяца.
Быстрое снижение указанных показателей свидетельствует об эффективности проведенного лечения.
При увеличении указанных параметров лечения необходимо прекратить.
Влияние на способность управлять автотранспортом или другими механизмами.
Влияния на способность управлять транспортными средствами или при работе с механизмами не наблюдалось.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Секвестранты желчных кислот, такие как холестирамин и колестипол могут препятствовать действию Урсодиола за счет снижения уровня поглощения последнего.
Антацидные препараты, содержащие соединения алюминия и смектит, могут препятствовать действию Урсодиола также за счет снижения уровня поглощения последнего.
Урсодиол может усилить поглощение циклоспорина из кишечника. Следовательно, у больных, получающих циклоспорин, необходимо проверить концентрацию циклоспорина в крови и скорректировать дозу циклоспорина в случае необходимости.
В отдельных случаях Урсодиол может снижать всасывание ципрофлоксацина.
Урсодезоксихолевая кислота снижает максимальную концентрацию в плазме (Сmax) и площадь под кривой (AUC) кальциевого антагониста нитрендипина. Исходя из этого, а также из единого сообщения о взаимодействии с веществом дапсоном (уменьшение терапевтического эффекта) и из исследований in vitro, можно предположить, что урсодезоксихолевая кислота индуцирует активность метаболизирующего препарат цитохрома Р450 3А4.
Следовательно, при одновременном применении средств, метаболизирующихся при участии этого фермента, необходимо соблюдать осторожность и иметь в виду, что может возникнуть потребность в коррекции дозы.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Урсодиол - это естественный минорный компонент желчных кислот. Пероральное применение Урсодиола приводит к дозозависимого увеличение содержания этой фракции в составе желчных кислот.
При применении Урсодиола у больных с первичным билиарным циррозом печени отмечается снижение содержания холестерина, что обусловлено улучшением холестаза и изменениями метаболизма холестерина. Общим знаменателем этих процессов могут быть изменения состава эндогенных желчных кислот при приеме препарата.
Фармакокинетика.
На долю Урсодиола приходится до 5% от суммарного состава желчных кислот. При пероральном применении большая часть Урсодиола поглощается путем пассивной диффузии, такое поглощение неполное. После поглощения, Урсодиол экстрагируется в печени примерно на 50% при отсутствии патологии печени. Чем в большей степени выраженные заболевания печени, тем меньше данный показатель. В печени Урсодиол конъюгирует с глицином или таурином, а затем секретируется с желчью. Конъюгаты Урсодиола поглощаются в тонкой кишке за счет пассивных и активных механизмов. Конъюгаты могут расщепляться в подвздошной кишке под действием ферментов. Свободный Урсодиол, образующийся снова может поглощаться и коньюгуваты в печени. Неосвоенный Урсодиол проходит до ободочной кишки, где он в основном подвергается 7-дегидроксилюванню к литохолевои кислоты. Часть Урсодиола епимеризуеться к хенодиолу через 7-оксо промежуточный продукт. Хенодиол также претерпевает 7-дегидроксилювання с образованием литохолевои кислоты. Эти метаболиты плохо растворимы и выводятся с калом. Небольшое количество литохолевои кислоты подвергается повторному всасыванию и конъюгации в печени с глицином или таурином и сульфатирования в положении 3. Сульфатированные производные литохолевои кислоты и ее конъюгаты выводятся с желчью, а затем с калом выводятся из организма.
При хроническом применении у животных литохолева кислота вызывает холестатическая поражения печени, что может приводить к гибели животных, у которых отсутствует процесс образования сульфатных конъюгатов. Урсодиол подвергается 7-дегидроксилюванню медленнее, чем хенодиол. При сравнении эквимолярном количеств Урсодиола и хенодиолу равновесный уровень литохолевои кислоты в смеси желчных кислот ниже при применении Урсодиола. У человека и приматов литохолева кислота может сульфатуваты. Хотя при применении Урсодиола у человека холестатических поражений печени не развивается, стоит иметь в виду, что возможны индивидуальные различия в степени сульфатирования литохолевои кислоты, хотя, возможно, дефицитные состояния по способности к сульфатирования литохолевои кислоты действительности крайне редки и практически не были обнаружены, несмотря на длительный опыт клинического применения Урсодиола.
У здоровых людей примерно на 70% неконъюгированный Урсодиол связывается с белками плазмы крови. Сведения о степени связывания конъюгированного Урсодиола с белками плазмы крови отсутствуют. Объем распределения для Урсодиола не установлен, однако, как ожидают, он небольшой, с учетом того, что этот препарат сосредоточивается главным образом в желчи и тонкой кишке. Урсодиол выводится в основном с калом. При применении Урсодиолаповышается уровень выведения его с мочой, хотя эта величина остается незначительной (менее 1%) за исключением случаев тяжких холестатических поражений печени.
При хроническом приеме Урсодиола он становится основным компонентом желчных кислот, так при дозе 13-15 мг / кг / день на его долю в суммарном составе желчных кислот приходится до 30-50%.
Период полураспада урсодезоксихолевой кислоты составляет 3,5 - 5,8 дня.
Фармацевтические характеристики.
Лекарственная форма: белого цвета эллиптические двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой, с оттиском "250" на одной стороне и логотипом "Р" или без него на другом;
белого цвета эллиптические двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой, с черной надписью "UR 500" на одной стороне и гладкие на другом.
Срок годности. 5 лет.
Условия хранения. Хранят в недоступном для детей месте при температуре 15-30 º С.
Упаковка. Препарат выпускают по 50 или 100 таблеток во флаконах.
Реклама
