Празон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПРАЗОН-С

(PRAZONE-S)

Склад.

Діючі речовини: 1 флакон (0,5 г/0,5 г) містить   цефоперазону (у вигляді цефоперазону натрію) 0,5 г та сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 0,5 г;

1 флакон (1 г/1 г) містить   цефоперазону (у вигляді цефоперазону натрію) 1 г та сульбактаму    (у вигляді сульбактаму натрію) 1 г.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код ATC J01D D62.

Клінічні характеристики.

Показання. 

- Лікування інфекцій, спричинених чутливими до комбінації цефоперазон/сульбактам мікро організмами (як моно терапія, так і у складі комплексної антибактеріальної терапії):

- інфекції дихальних шляхів (пневмонія, в тому числі госпітальна, спричинена полі резистентними збудниками, аспірацій на пневмонія, бронхіт, гнійний ендобронхіт, емпієма легень, абсцес легень);

- перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;

- інфекції сечовивідних шляхів (пієлонефрит, абсцес нирки, апостематозний нефрит, цистит);

- септицемія;

- менінгіт;

- інфекції шкіри і м’яких тканин (абсцеси, флегмони, інфіковані рани, виразки, інфіковані нориці, гангрена кінцівок; гнійно-запальні захворювання пара ректальної клітковини);

- інфекції кісток і суглобів (бактеріальний артрит, остеомієліт);

- запальні захворювання малого таза, ендометрити, гонорея;

- інфекції сечостатевої системи у чоловіків – простатит, орхіт, епідидиміт.

Протипоказання. Підвищена чутливість до цефоперазону, сульбактаму, інших цефалоспоринів.

Спосіб застосування та дози. Перед застосуванням препарату слід провести шкірні проби на переносимість. Празон-С призначають внутрішньо венно або внутрішньом’язово.

Застосування для лікування дорослих. Для застосування у дорослих рекомендований такий добовий дозовий режим Празону-С:

Дози слід вводити кожні 12 годин.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 8 г (тобто кількість цефоперазону дорівнює 4 г). У пацієнтів, які отримують Празон-С, може виникнути необхідність додаткового окремого введення цефоперазону. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г, рекомендована максимальна доза цефоперазону – 8 г. Дози слід вводити кожні 12 годин.

Курс лікування Празоном-С визначається лікарем, виходячи з клінічного стану хворого та нозології, з приводу якої проводиться лікування.

Застосування при порушеннях функції печінки. Корекція дози може бути необхідною у випадках тяжкої обструкційної жовтяниці та тяжких захворювань печінки або якщо ці обидві патології супроводжуються порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону в плазмі і при потребі – відповідна корекція дози. У випадках відсутності ретельного контролю за концентрацією препарату в плазмі розрахунок добової дози Празону-С проводиться за цефоперазоном, оскільки сульбактам виводиться переважно нирками. Доза цефоперазону в таких випадках не повинна перевищувати 2 г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок. Дозовий режим при застосуванні Празону-С для лікування пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) підлягає корекції, оскільки у хворих з порушеннями функції нирок знижений кліренс сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатині ну 15–30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза – 2 г сульбактаму), а пацієнтам з кліренсом креатині ну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза – 1 г сульбактаму).

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво порушується при застосуванні гемодіалізу. Термін на півжиття цефоперазону в плазмі при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу повинен підлягати корекції.

Застосування для лікування дітей. Для дітей рекомендований такий добовий дозовий режим Празону-С:

Дози слід вводити кожні 6–12 годин у рівномірно розподіленій дозі.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 100 мг/кг при застосуванні співвідношення 1:1. Дозу слід вводити, розподіляючи її на 2–3 рівні дози.

Немовлятам 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза для немовлят не повинна перевищувати 80 мг/кг.

Внутрішньо венне застосування. Для краплинної інфузії вміст одного флакона, що містить Празон-С, слід розчинити у відповідній кількості 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду чи стерильної води для ін’єкцій, а потім перед застосуванням розвести до 200 мл аналогічним розчином з подальшим введенням протягом 15-60 хв.

Празон-С сумісний з водою для ін’єкцій, 5% розчином глюкози, 0,225% сольовим розчином   та 0,9% розчином натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.

Розчин Рінгера лактату є прийнятним розчином для розведення при внутрішньо венній інфузії, але не для первинного розведення.

Для внутрішньо венної ін’єкції вміст флакона розводять, як описано вище, та вводять протягом щонайменше 3 хв.

Внутрішньом’язове застосування. Лідокаїну хлорид є прийнятним розчином для розведення при внутрішньом’язовому застосуванні, але не для первинного розведення. У випадку застосування лідокаїну необхідно проводити проби на переносимість.

Побічні реакції. Більшість побічних ефектів слабко або помірно виражені та не впливають на продовження лікування. При застосуванні виявлені нижченаведені побічні ефекти.

Шлунково-кишковий тракт. Діарея, нудота, блювання, псевдомембранозний коліт.

Шкірні реакції. Макулопапульозні висипи, кропив’янка, синдром Стівенса–Джонсона. Розвиток зазначених реакцій найімовірніший у пацієнтів з наявністю алергії, зокрема на пеніциліни, в анамнезі.

Система крові. Зустрічалися випадки незначного зменшення кількості нейротрофілів. Як і щодо інших бета-лактамних антибіотиків, при тривалому застосуванні можливий розвиток оборотної нейтропенії. У деяких осіб у ході лікування може виявитися позитивний прямий тест Кумбса. Може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, еозинофілі я, тромбоцит опенія та гіпопротромбінемія.

Інші прояви. Головний біль, гарячка, біль у місці ін’єкції, посмикування м’язів.

Зміни лабораторних показників. Відмічалося мінливе підвищення рівнів трансаміназ крові АсАТ, АлАТ, рівня лужної фосфатази та білірубіну.

Місцеві реакції. Біль у місці ін’єкції, флебіт у місці інфузії.

Відмічалися також:

• алергічні реакції у вигляді шкірних проявів або анафілактичної реакція (зокрема шоку);

• серцево-судинна система – артеріальна гіпотензія, васкуліт;

• сечовидільна система – гематурія.

Передозування. Передозування препарату проявляється посиленням проявів його побічних ефектів, судомами. Оскільки цефоперазон і сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати елімінацію препарату з організму у випадку передозування. Лікування симптоматичне

Застосування в період вагітності або годування груддю. Досліджень з відповідним контролем у вагітних жінок не проводилося. Препарат можна застосовувати під час вагітності лише з урахуванням співвідношення користь/ризик.

В грудне молоко виділяється тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. При призначенні Празону-С жінкам, які годують груддю, слід припинити годування.

Діти. Фармакокінетика компонентів препарату Празон-С у педіатричній групі пацієнтів не має суттєвих відмінностей, порівняно з дорослими особами.

Досліджень щодо застосування у недоношених немовлят або новонароджених до 1 тижня не проводилося. Тому перед початком лікування недоношених немовлят або новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та можливий ризик терапії.

Особливості застосування. Існують повідомлення про розвиток тяжких, анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамами або іншими цефалоспоринами. Виникнення таких реакцій імовірніше в осіб з перехресною гіперчутливістю до багатьох алергенів в анамнезі. При розвитку алергічних реакцій необхідно негайно відмінити препарат та призначити відповідне лікування.

Загальні перестороги. Лікування цефоперазоном у деяких пацієнтів може призводити до розвитку дефіциту вітаміну К. Механізм цього явища, пов’язаний ймовірно із пригніченням кишкової мікрофлори, що в нормі синтезує даний вітамін. Таким чином, група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, порушенням всмоктування (наприклад, при фіброзі жовчного міхура) та осіб, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньо венному) харчуванні. У таких пацієнтів треба контролю вати протромбі новий час. Аналогічний контроль слід здійснювати у пацієнтів, що отримують терапію антикоагулянтами. У зазначених випадках слід призначати прийом екзогенного вітаміну К.

Тривале лікування Празоном-С може призвести до посиленого росту резистентної мікрофлори. У процесі лікування над пацієнтами необхідно встановити ретельний контроль. Необхідно контролю вати в процесі лікування функцію нирок, печінки та кровотворної системи.

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відмічалися такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищена пітливість, головний біль, тахікардія. Пацієнтам слід бути уникати вживання алкогольних напоїв при застосуванні Празону-С. При використанні штучного харчування (перорального або парентерального) розчини, що містять етанол, застосовувати не слід.

Застосування при порушеннях функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок різного ступеня при застосуванні Празону-С загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з визначеним кліренсом креатині ну. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок відмічається суттєве збільшення терміну на півжиття сульбактаму. Гемодіаліз суттєво впливає на термін на півжиття, загальний кліренс та об’єм розподілу сульбактаму. Будь-яких змін у фармакокінетиці цефоперазону у хворих з нирковою недостатністю не виявлено.

Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із хворобами печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напів виведення цефоперазону в плазмі звичайно подовжується, а виділення з сечею збільшується. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляються терапевтичні концентрації цефоперазону, а період напів виведення в плазмі збільшується в 2–4 рази.

У випадках тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких хвороб печінки або за наявності супутніх порушень функції нирок може бути необхідною корекція дози.

Застосування у людей літньго віку. При застосуванні як сульбактаму, так і цефоперазону, спостерігалося подовження терміну напів виведення, зниження загального кліренсу та збільшення об΄ єму розподілу порівняно з даними, отриманими у добровольців молодого віку. Вікове фізіологічне зниження функції нирок не потребує корекції дози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах. Хибно позитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

Несумісність

Розчини Празону-С та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо необхідна комбінована терапія Празону-С та аміноглікозидів, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію із застосуванням окремої вторинної внутрішньо венної трубкової системи, при цьому первинна внутрішньо венна трубкова система повинна бути ретельно промита відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями Празону-С та аміноглікозидів були, по можливості, якнайтривалішими.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Празон-С – двокомпонентний препарат, до складу якого входять дві діючі речовини: цефоперазон та сульбактам. Антибактеріальним компонентом препарату є цефоперазон – цефалоспорин третьої генерації, що діє проти чутливих мікро організмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани. Сульбактам не має реальної антибактеріальної активності, крім дії проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на без клітинних бактеріальних системах виявили наявність у сульбактамі властивостей необоротного пригнічення найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікро організмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніциліні в та цефалоспоринів резистентними мікро організмами підтверджений у дослідженнях на цілісних штамах резистентних мікро організмів, в яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм із пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, чутливі мікро організми стають вразливішими до дії сульбактаму/цефоперазону, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікро організмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, при застосуванні зазначеної комбінації спостерігається синергізм дії її компонентів (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікро організми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти таких мікро організмів: Haemophilus influenzae; види Bacteroides; Acinetabacter calcoaceticus; Enterobacter aerogens; Escherichia coli; Proteus mirabilis; Klebsiella pneumoniae; Morganella morganii; Citrobacter freundii; Enterobacter cloacae; Citrobacter diversus.

Сульбактам/цефоперазон проявляє in vitro активність проти широкого спектра клінічно значущих мікро організмів.

Грам позитивні мікро організми: Staphylococcus aureus; штами, що продукують або не продукують пеніцилін азу; Staphylococcus epidermidis; Streptococcus pneumoniae (переважно Diplococcus pneumoniaе); Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А); Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В); більшість інших видів бета-гемолітичних стрептококів; багато видів Streptococcus faecalis (ентерококи).

Грам негативні мікро організми: Escherichia coli; види Klebsiella; види Enterobacter; види Citrobacter; Haemophilus influenzae; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Morganella morganii (переважно Proteus morganii); Providencia rettgeri (переважно Proteus rettgeri); види Providencia; види Serratia (включаючи S. marcescens); види Salmonella та Shigella; Pseudomonas aeruginosa та деякі види Pseudomonas; Acinetobacter calcoaceticus; Neisseria gonorrhoeae; Neisseria meningitidis; Bordetella pertussis; Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікро організми:

Грам негативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium).

Грам позитивні та грам негативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella).

Грам позитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).

Фармакокінетика. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону, отриманих при введенні препарату сульбактам/цефоперазон, виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону виводиться з жовчю. Після введення сульбактаму/цефоперазону середній термін на півжиття сульбактаму дорівнює 1 година, а цефоперазону – 1,7 години. Концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі. Зв’язування з білками плазми цефоперазону становить 82–93%. Зв’язування з білками плазми сульбактаму становить 40%.

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після введення 2 г сульбактаму/цефоперазону (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) внутрішньо венно протягом 5 хв становлять відповідно 130,2 та 236,8 мкг/мл. І сульбактам, і цефоперазон підлягають інтенсивному розподілу в тканинах і рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін.

У дітей середній термін на півжиття сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 години, а   цефоперазону – від 1,44 до 1,88 години.

Дані щодо будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі препарату сульбактаму/цефоперазону відсутні.

Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. Період на півжиття цефоперазону в сироватці і виділення з сечею звичайно подовжуються у пацієнтів з хворобами печінки та/або обструкцією жовчних шляхів. Навіть у випадках тяжкого порушення функції печінки кількість препарату в жовчі досягає терапевтичної концентрації в той час, як період на півжиття препарату в сироватці зростає лише в 2–4 рази.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Несумісність. Первинне розведення розчином Рінгера лактату не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактату. Для розчинення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій в подальшому розводиться розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (використовується розведення 2 мл первинного розчину в 50 мл або 4 мл первинного розчину в 100 мл розчину Рінгера лактату).

Первинне розведення 2% розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін′ єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні 2% розчином лідокаїну хлориду. Для розчинення слід застосовувати стерильну воду для ін′ єкцій. Для досягнення концентрацій цефоперазону 250 мг/мл або вище при подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін΄ єкцій у подальшому розводиться 2% розчином лідокаїну для отримання розчину, що містить до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл приблизно в 0,5% розчині лідокаїну хлориду.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. Флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Вінус Ремедіс Лімітед.

Місцезнаходження. 51-52, Індустріальна площа-1, Панчкула-134109 (Харіана), Індія.

Власник реєстраційного посвідчення. АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 0,5 г + 0,5 г фл., № 1

№ UA/10227/01/01 от 10.11.2009 до 10.11.2014

пор. д/п ин. р-ра 1 г + 1 г фл., № 1

№ UA/10227/01/02 от 10.11.2009 до 10.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Празон-С — двухкомпонентный препарат, в состав которого входят два действующих вещества: цефоперазон и сульбактам. Антибактериальным компонентом препарата является цефоперазон — цефалоспорин третьей генерации, которая действует против чувствительных микроорганизмов в стадии активной мультипликации путем угнетения биосинтеза мукопептида клеточной мембраны. Сульбактам не имеет реальной антибактериальной активности, кроме действия против Neisseriaceae и Acinetobacter. Однако биохимические исследования на бесклеточных бактериальных системах выявили наличие у сульбактама свойств необратимого угнетения наиболее важных бета-лактамаз, продуцирующихся микроорганизмами, резистентными к бета-лактамным антибиотикам.
Потенциал сульбактама по предотвращению деструкции пенициллинов и цефалоспоринов резистентными микроорганизмами подтвержден в исследованиях на целостных штаммах резистентных микроорганизмов, в которых сульбактам продемонстрировал выраженный синергизм с пенициллинами и цефалоспоринами. Поскольку сульбактам также связывается с некоторыми пенициллинсвязывающими белками, чувствительные микроорганизмы становятся значительно более чувствительными к действию сульбактама/цефоперазона, чем к действию одного цефоперазона.
Комбинация сульбактама и цефоперазона является активной против всех микроорганизмов, чувствительных к цефоперазону. Кроме того, при применении указанной комбинации наблюдается синергизм действия ее компонентов (снижение минимальных подавляющих концентраций комбинации приблизительно в 4 раза по сравнению с таковыми концентрациями для каждого компонента отдельно) против таких микроорганизмов: Haemophilus influenzae; виды Bacteroides; Acinetabacter calcoaceticus; Enterobacter aerogens; Escherichia coli; Proteus mirabilis; Klebsiella pneumoniae; Morganella morganii; Citrobacter freundii; Enterobacter cloacae; Citrobacter diversus.
Сульбактам/цефоперазон проявляет in vitro активность против широкого спектра клинически значимых микроорганизмов.
Грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus; штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу; Staphylococcus epidermidis; Streptococcus pneumoniae (преимущественно Diplococcus pneumoniaе); Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический стрептококк группы А); Streptococcus agalactiae (бета-гемолитический стрептококк группы В); большинство других видов бета-гемолитических стрептококков; многие виды Streptococcus faecalis (энтерококки).
Грамотрицательные микроорганизмы: Escherichia coli; виды Klebsiella; виды Enterobacter; виды Citrobacter; Haemophilus influenzae; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Morganella morganii (преимущественно Proteus morganii); Providencia rettgeri (преимущественно Proteus rettgeri); виды Providencia; виды Serratia (включая S. marcescens); виды Salmonella и Shigella; Pseudomonas aeruginosa и некоторые виды Pseudomonas; Acinetobacter calcoaceticus; Neisseria gonorrhoeae; Neisseria meningitidis; Bordetella pertussis; Yersinia enterocolitica.
Анаэробные микроорганизмы:
Грамотрицательные бациллы (включая Bacteroides fragilis, другие виды Bacteroides и виды Fusobacterium).
Грамположительные и грамотрицательные кокки (включая виды Peptococcus, Peptostreptococcus и Veillonella).
Грамположительные бациллы (включая виды Clostridium, Eubacterium и Lactobacillus).
Фармакокинетика. Приблизительно 84% дозы сульбактама и 25% дозы цефоперазона, полученных при введении препарата сульбактам/цефоперазон, выделяется почками. Большая часть дозы цефоперазона выводится с желчью. После введения сульбактама/цефоперазона средний T_1/2 сульбактама равняется 1 ч, а цефоперазона — 1,7 ч. Концентрации в плазме пропорциональны введенной дозе. Связывание с белками плазмы цефоперазона составляет 82–93%. Связывание с белками плазмы сульбактама — 40%.
Средние значения С_max сульбактама и цефоперазона после введения 2 г сульбактама/цефоперазона (1 г сульбактама, 1 г цефоперазона) в/в на протяжении 5 мин составляют, соответственно, 130,2 и 236,8 мкг/мл. И сульбактам, и цефоперазон подлежат интенсивному распределению в тканях и жидкостях организма, включая желчь, желчный пузырь, кожу, аппендикс, фаллопиевы трубы, яичники, матку и др.
У детей средний T_1/2 сульбактама колебался от 0,91 до 1,42 ч, а цефоперазона — от 1,44 до 1,88 ч.
Данные относительно любого фармакокинетического взаимодействия между сульбактамом и цефоперазоном при их совместном применении в форме препарата сульбактам/цефоперазон отсутствуют.
Цефоперазон в значительной мере выделяется с желчью. T_1/2 цефоперазона из сыворотки крови и выделение с мочой обычно удлиняются у пациентов с заболеваниями печени и/или обструкцией желчных путей. Даже в случаях тяжелого нарушения функции печени количество препарата в желчи достигает терапевтической концентрации, в то время как T_1/2 препарата в сыворотке возрастает только в 2–4 раза.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение инфекций, вызванных чувствительными к комбинации цефоперазон/сульбактам микроорганизмами (как монотерапия, так и в составе комплексной антибактериальной терапии):
•инфекции дыхательных путей (пневмония, в том числе госпитальная, вызванная полирезистентными возбудителями, аспирационная пневмония, бронхит, гнойный эндобронхит, эмпиема легких, абсцесс легких);
•перитонит, холецистит, холангит и другие инфекции брюшной полости;
•инфекции мочевыводящих путей (пиелонефрит, абсцесс почки, апостематозный нефрит, цистит);
•септицемия;
•менингит;
•инфекции кожи и мягких тканей (абсцесс, флегмона, инфицированные раны, язвы, инфицированные свищи, гангрена конечностей; гнойно-воспалительные заболевания параректальной клетчатки);
•инфекции костей и суставов (бактериальный артрит, остеомиелит);
•воспалительные заболевания малого таза, эндометрит, гонорея;
•инфекции мочеполовой системы у мужчин — простатит, орхит, эпидидимит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед применением препарата нужно провести кожные пробы на переносимость. Празон-С назначают в/в или в/м.
Применение для лечения взрослых. Для применения у взрослых рекомендован такой суточный дозовый режим Празона-С:

Дозы нужно вводить каждые 12 ч.
При тяжелых или рефрактерных инфекциях суточная доза может быть повышена до 8 г (то есть количество цефоперазона равняется 4 г). У пациентов, которые получают Празон-С, может возникнуть необходимость дополнительного отдельного введения цефоперазона. Рекомендованная максимальная суточная доза сульбактама составляет 4 г, рекомендованная максимальная доза цефоперазона — 8 г.
Дозы нужно вводить каждые 12 ч.
Курс лечения Празоном-С определяет врач, исходя из клинического состояния пациента и заболевания, по поводу которого проводится лечение.
Применение при нарушении функции печени. Коррекция дозы может быть необходимой в случае тяжелой обструктивной желтухи и тяжелых заболеваний печени или если эти обе патологии сопровождаются нарушением функции почек. У пациентов с нарушением функции печени и сопутствующим нарушением функции почек необходим контроль концентрации цефоперазона в плазме и при необходимости — соответствующая коррекция дозы. В случаях отсутствия тщательного контроля за концентрацией препарата в плазме крови расчет суточной дозы Празона-С проводится по цефоперазону, поскольку сульбактам выводится преимущественно почками. Доза цефоперазона в таких случаях не должна превышать 2 г в сутки.
Применение при нарушении функции почек. Дозовый режим при применении Празона-С для лечения пациентов со значительным снижением функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) подлежит коррекции, поскольку у больных с нарушением функции почек сниженный клиренс сульбактама. Пациентам с клиренсом креатинина 15–30 мл/мин нужно назначать сульбактам в максимальной дозе 1 г, которая вводится каждые 12 ч (максимальная суточная доза — 2 г сульбактама), а пациентам с клиренсом креатинина <15 мл/мин нужно назначать сульбактам в максимальной дозе 500 мг, которая вводится каждые 12 ч (максимальная суточная доза — 1 г сульбактама).
Фармакокинетический профиль сульбактама существенно нарушается при применении гемодиализа. T_1/2 цефоперазона из плазмы при гемодиализе несколько уменьшается. Таким образом, дозовый режим при применении диализа должен подлежать коррекции.
Применение для лечения детей. Для детей рекомендован такой суточный дозовый режим Празона-С:

Дозы нужно вводить каждые 6–12 ч в равной дозе.
При тяжелых или рефрактерных инфекциях суточная доза может быть повышена до 100 мг/кг при применении соотношения 1:1. Дозу нужно вводить, распределяя ее на 2–3 раза.
Грудным детям 1-й недели жизни препарат следует вводить каждые 12 ч. Максимальная суточная доза для детей грудного возраста не должна превышать 80 мг/кг.
В/в применение. Для капельной инфузии содержимое одного флакона препарата Празон-С нужно растворить в соответствующем количестве 5% р-ра декстрозы или 0,9% р-ра натрия хлорида или стерильной воды для инъекций, а затем перед применением развести до 200 мл аналогичным р-ром с дальнейшим введением на протяжении 15–60 мин.

Празон-С совместим с водой для инъекций, 5% р-ром декстрозы, 0,225% солевым р-ром и 0,9% р-ром натрия хлорида в концентрациях от 10 мг цефоперазона и 10 мг сульбактама на 1 мл и до 125 мг цефоперазона и 125 мг сульбактама на 1 мл.
Р-р Рингера лактата является приемлемым р-ром для разведения в/в инфузии, но не для первичного разведения.
Для в/в инъекции содержимое флакона разводят, как описано выше, и вводят на протяжении не менее 3 мин.
В/м применение. Лидокаина хлорид является приемлемым р-ром для разведения при в/м применении, но не для первичного разведения. В случае применения лидокаина необходимо проводить пробы на переносимость.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефоперазону, сульбактаму, другим цефалоспоринам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

большинство побочных эффектов слабо или умеренно выражены и не влияют на продолжение лечения. При применении выявлены следующие побочные эффекты.
Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота, рвота, псевдомембранозный колит.
Со стороны кожи: макулопапулезная сыпь, крапивница, синдром Стивенса — Джонсона. Развитие указанных реакций наиболее вероятно у пациентов с наличием аллергии, в частности на пенициллины в анамнезе.
Со стороны системы крови: встречались случаи незначительного снижения количества нейротрофилов. Как и у других бета-лактамных антибиотиков, при продолжительном применении возможно развитие обратимой нейтропении. У некоторых лиц в ходе лечения может оказаться положительный прямой тест Кумбса. Может наблюдаться снижения уровня гемоглобина, гематокрита, эозинофилия, тромбоцитопения и гипопротромбинемия.
Другие проявления: головная боль, лихорадка, боль в месте инъекции, мышечные подергивания.
Изменение лабораторных показателей: отмечалось непостоянное повышение уровня трансаминаз крови АлАТ, АсАТ, ЩФ и билирубина.
Местные реакции: боль в месте инъекции, флебит в месте инфузии.
Отмечались также: аллергические реакции в виде кожных проявлений или анафилактической реакции (в частности шока).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия, васкулит.
Со стороны мочевыделительной системы: гематурия.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

существуют сообщения о развитии тяжелых анафилактических реакций у пациентов, которые получали терапию бета-лактамными антибиотиками или другими цефалоспоринами. Возникновение таких реакций вероятнее у лиц с перекрестной гиперчувствительностью ко многим аллергенам в анамнезе. При развитии аллергических реакций необходимо немедленно отменить препарат и назначить соответствующее лечение.
Лечение цефоперазоном у некоторых пациентов может приводить к развитию дефицита витамина К. Механизм этого явления связан, вероятно, с угнетением кишечной микрофлоры, которая в норме синтезирует данный витамин. Таким образом, группа риска включает пациентов с ограниченным питанием, нарушением всасывания (например при фиброзе желчного пузыря) и лиц, которые продолжительное время находятся на парентеральном (в/в) питании. У таких пациентов необходимо контролировать протромбиновое время. Аналогичный контроль нужно осуществлять у пациентов, которые получают терапию антикоагулянтами. В указанных случаях нужно назначать прием экзогенного витамина К.
Продолжительное лечение Празоном-С может привести к усиленному росту резистентной микрофлоры. В процессе лечения пациенты должны находиться под строгим врачебным наблюдением. Необходимо контролировать в процессе лечения функцию почек, печени и системы кроветворения.
Алкоголь. При употреблении алкоголя во время курса лечения и на протяжении 5 дней после лечения цефоперазоном отмечались такие реакции, как гиперемия лица, повышенная потливость, головная боль, тахикардия. Пациентам следует избегать употребления алкогольных напитков при применении Празона-С. При использовании искусственного питания (перорального или парентерального) р-ры, содержащие этанол, применять не следует.
Применение при нарушении функции почек. У пациентов с нарушением функции почек разной степени при применении Празона-С общий клиренс сульбактама тесно коррелирует с клиренсом креатинина. У пациентов с тяжелым нарушением функции почек отмечается существенное увеличение T_1/2 сульбактама. Гемодиализ существенно влияет на T_1/2, общий клиренс и объем распределения сульбактама. Каких-либо изменений в фармакокинетике цефоперазона у больных с почечной недостаточностью не выявлено.
Применение при нарушении функции печени. Цефоперазон в значительной степени выделяется с желчью. У пациентов с заболеваниями печени и/или обструкцией желчевыводящих путей T_1/2 цефоперазона в плазме обычно удлиняется, а выделение с мочой увеличивается. Даже при тяжелом нарушении функции печени в желчи определяются терапевтические концентрации цефоперазона, а T_1/2 в плазме увеличивается в 2–4 раза.
В случаях тяжелой обструкции желчевыводящих путей, тяжелых заболеваний печени или при наличии сопутствующих нарушений функции почек может быть необходима коррекция дозы.
Применение у людей пожилого возраста. При применении как сульбактама, так и цефоперазона, наблюдались удлинение T_1/2, снижение общего клиренса и увеличение объема распределения по сравнению с данными, полученными у добровольцев молодого возраста. При возрастном физиологическом снижении функции почек нет необходимости в коррекции дозы.
Несовместимость. Первичное разведение р-ром Рингера лактата не рекомендовано, поскольку эта смесь является несовместимой. Однако применение двухэтапного процесса разведения, при котором первичным растворителем является вода для инъекций, позволяет избежать несовместимости при дальнейшем разведении р-ром Рингера лактата. Для растворения нужно использовать стерильную воду для инъекций. При дальнейшем разведении нужно применять двухэтапный процесс, при котором стерильная вода для инъекций в дальнейшем разводится р-ром Рингера лактата до концентрации сульбактама 5 мг/мл (используется разведение 2 мл первичного р-ра в 50 мл или 4 мл первичного р-ра в 100 мл р-ра Рингера лактата).
Первичное разведение 2% ра-ром лидокаина не рекомендовано, поскольку эта смесь является несовместимой. Однако применение двухэтапного процесса разведения, при котором первичным растворителем является вода для инъекций, позволяет избежать несовместимости при дальнейшем разведении 2% р-ром лидокаина хлорида. Для растворения нужно применять стерильную воду для инъекций. Для достижения концентраций цефоперазона 250 мг/мл или выше при дальнейшем разведении нужно применять двухэтапный процесс, при котором стерильная вода для инъекций в дальнейшем разводится 2% р-ром лидокаина для получения р-ра, содержащего до 250 мг цефоперазона и 125 мг сульбактама на 1 мл в 0,5% р-ре лидокаина хлорида.
Применение в период беременности и кормления грудью. Контролируемых исследований в период беременности у женщин не проводилось. Препарат можно применять в период беременности только с учетом соотношения польза/риск.
В грудное молоко проникает только небольшая часть введенной дозы сульбактама и цефоперазона. При назначении Празона-С женщинам в период кормления грудью нужно прекратить грудное кормление.
Дети. Фармакокинетика компонентов препарата Празон-С в педиатрической группе пациентов не имеет существенных отличий по сравнению со взрослыми лицами.
Исследований относительно применения у недоношенных грудных детей или новорожденных в возрасте до 1 нед не проводилось. Поэтому до начала лечения недоношенных грудных детей или новорожденных нужно тщательно оценить потенциальную пользу и вероятный риск терапии.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Влияние препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой маловероятно.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

взаимодействие с веществами, которые используются при лабораторных анализах. Ложноположительная реакция на глюкозу в моче может быть выявлена при применении для определения глюкозурии р-ра Бенедикта или Фелинга.
Несовместимость. Р-ры Празона-С и аминогликозидов не следует непосредственно смешивать, поскольку между ними существует физическая несовместимость. Если необходима комбинированная терапия Празона-С и аминогликозидов, нужно применять их последовательную раздельную капельную инфузию с применением отдельной вторичной в/в трубочной системы, при этом первичная в/в трубочная система должна быть тщательно промыта соответствующим р-ром в перерыве между инфузиями указанных препаратов. Также целесообразно, чтобы на протяжении суток интервалы между введениями Празона-С и аминогликозидов были, по возможности, наиболее длительными.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

передозировка препарата проявляется усилением проявлений его побочных эффектов, судорогами. Поскольку цефоперазон и сульбактам выделяются из системы циркуляции путем гемодиализа, эта процедура может усиливать элиминацию препарата из организма в случае передозировки. Лечение симптоматическое.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 30 °С.