Преднізолон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для   медичного застосування препарату

ПРЕДНІЗОЛОН

(PREDNIZOLON)

Склад:

діюча речовина: преднізолон;

1 мл розчину містить преднізолону натрію фосфату еквівалентно 30 мг преднізолону;

допоміжні речовини: динатрію едетат, динатрію гідро фосфат безводний, натрію дигідро фосфат дигідрат, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Преднізолон.

Код АТС Н 02А B06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Внутрішньом’язове, внутрішньовенне введення: системні захворювання сполучної тканини: системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, вузликовий пері артеріїт;

гематологічні захворювання: гостра гемолітична анемія, гранулоцит опенія, тромбоцит опенічна пурпура, лейкоз;

шкірні хвороби: звичайна екзема, мультиформна ексудативна еритема, пухирчатка звичайна;

замісна терапія: Аддисонов криз;

невідкладні стани: шок (опіковий, травматичний, операційний, анафілактичний, токсичний, транс фузійний), астматичний статус, гостра недостатність кори надниркових залоз, печінкова кома, тяжкі алергічні й анафілактичні реакції.

Внутрішньо суглобове введення: хронічний поліартрит, остеоартрит великих суглобів, ревматоїдний артрит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, остеопороз, хвороба Іценко-Кушинга, схильність до тромбоемболії, ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія, вірусні інфекції (у тому числі вірусні ураження очей та шкіри), декомпенсований цукровий діабет, період вакцинації (не менше 14 днів до та після проведення профілактичної імунізації), лімфаденіт після вакцинації БЦЖ, активна форма туберкульозу, глаукома, катаракта, продуктивна симптоматика при психічних захворюваннях, психози, депресії; системний мікоз, герпетичні захворювання, сифіліс, тяжка міопатія (за винятком міастеній), поліомієліт (за винятком бульбарно-енцефалітичної форми), дитячий вік до 6 років, період вагітності та годування груддю.

Для внутрішньо суглобових ін’єкцій – інфекції в ділянці введення.

Спосіб застосування та дози.

Не допускається розведення препарату у будь-яких ін фузійних та ін'єкційних розчинах!

Препарат призначений для внутрішньо венного, внутрішньом’язового або внутрішньо суглобового введення. Доза преднізолону залежить від тяжкості захворювання.

Для лікування дорослих добова доза становить 4 - 60 мг внутрішньо венно або внутрішньом’язово. Добова доза для дітей віком від 6 років становить 0,04 - 0,25 мг/кг маси тіла або 1,5 - 7,5 мг/м² поверхні тіла внутрішньо венно або внутрішньом’язово. Добова доза може бути розподілена на 2 прийоми. Тривалість застосування і кількість введень препарату визначається індивідуально.

При хворобі Аддисона добова доза для дорослих становить 4 - 60 мг внутрішньо венно або внутрішньом’язово. Добова доза для дітей віком від 6 років становить 0,04 - 0,07 мг/кг маси тіла або 1,33 - 2 мг/м² поверхні тіла внутрішньо венно або внутрішньом’язово.

При невідкладних станах преднізолон вводять внутрішньо венно, повільно або краплинно, в дозі 30 - 60 мг. Якщо внутрішньо венне вливання утруднено, препарат вводять внутрішньом’язово, глибоко. При цьому способі введення ефект розвивається повільніше. За необхідності препарат вводять повторно внутрішньо венно або внутрішньом’язово в дозі 30 - 60 мг через 20 - 30 хв.

В окремих випадках допускається збільшення зазначеної дози, що вирішує лікар індивідуально у кожному конкретному випадку.

Для дорослих доза преднізолону для внутрішньо суглобового введення становить 30 мг для великих суглобів, 10 - 25 мг – для суглобів середньої величини і 5 - 10 мг – для малих суглобів. Препарат вводять кожні 3 дні. Курс лікування – до 3 тижнів.

Побічні реакції.

При внутрішньо венному болюсному або краплинному введенні: нудота, блювання, брадикардія, аритмія, зупинка серця, набряки, посилення явищ серцевої недостатності, гіпокаліємія, алкалоз унаслідок порушення водно-електролітного балансу, підвищення артеріального тиску, минучий біль, інфільтрат у місці введення препарату.

При тривалому внутрішньом’язовому застосуванні:

з боку ендокринної системи: синдром Іценко-Кушинга, гірсутизм, дисменорея, пост клімактеричні кровотечі, функціональна недостатність кори надниркових залоз, уповільнення росту у дітей, зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет;

порушення метаболізму: затримка натрію та рідини в організмі з утворенням набряків, збільшення маси тіла, гіперліпопротеїнемія, гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз, гіпокальціємія, негативний азотистий баланс, гіперглікемія;

з боку системи крові: гіперкоагуляція, тромбоемболія, підвищення зсідання крові;

з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: остеопороз, асептичний некроз голівки стегнової та плечової кісток, компресійні переломи хребців, патологічні переломи трубчастих кісток, передчасне закриття епіфізів, псевдо ревматизм (стероїдний ревматизм), м’язова слабкість, зниження м’язової маси, стероїдна міопатія, стероїдні васкуліти;

з боку травної системи: стероїдні виразки в шлунково-кишковому тракті, кровотеча з виразок, перфорація стінок кишечнику, гепатомегалія, геморагічний панкреатит; підвищення кислотності шлункового соку, біль в епігастрії, нудота, блювання, здуття живота; булімія, збільшення маси тіла, анорексія;

з боку шкіри: стоншення та атрофія шкіри, підвищена пітливість, гіперемія шкіри обличчя, петехії, екхімози, стрії, вугрові висипання; уповільнення загоєння ран, гематоми, синці, гірсутизм, еритеми, зміна кольору шкіри;

з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, вегетативні розлади (тахікардія, виражена пітливість, гіперемія обличчя, загальна слабкість), судомні напади, судоми м’язів; підвищена втомлюваність, зміни настрою, безсоння, депресія, психози; у дітей – підвищення внутрішньо черепного тиску, що супроводжується блюванням; ішемічні периферичні нейропатії, зміни ЕЕГ, парестезії.

з боку органа зору: стероїдна катаракта, провокування латентної глаукоми, підвищення внутрішньо очного тиску, стероїдний екзофтальм;

з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, брадикардія, аритмія; циркуляторний колапс, периферичні набряки, що може загострити серцеву недостатність.

з боку імунної системи: реакції гіпер чутливості, ангіо невротичний набряк, алергічний дерматит, зниження імунітету, підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій.

Після парентерального введення кортикостероїд них препаратів може спостерігатися парадоксальна тяжка алергічна реакція (набряк гортані, бронхоспазм), особливо у пацієнтів з алергічними захворюваннями або з наявністю їх в анамнезі. Для лікування гострої алергічної реакції застосовують епінефрин у дозі 0,1-0,5 мг внутрішньо венно повільно, для купірування бронхоспазму – амінофілін внутрішньо венно. За необхідності проводять штучну вентиляцію легенів.

Передозування.

У разі передозування можливі нудота, блювання, брадикардія, аритмія, посилення явищ серцевої недостатності, зупинка серця; гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, судоми м’язів, гіперглікемія, тромбоемболія, гострий психоз, запаморочення, головний біль, можливий розвиток симптомів гіперкортицизму: збільшення маси тіла, розвиток набряків, артеріальна гіпертензія, глюкозурія, гіпокаліємія. У дітей при передозуванні можливе пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, синдром Іценко-Кушинга, зниження екскреції гормона росту, підвищення внутрішньо черепного тиску.

Специфічного антидоту немає.

Лікування: припинення застосування препарату, симптоматична терапія, за необхідності – корекція електролітного балансу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності   препарат не застосовують.

За необхідності застосування препарату у період лактації годування груддю слід припинити.

Діти.

Застосовують у дітей старше 6 років (внутрішньом’язово, внутрішньо венно), виключно за призначенням та під контролем лікаря!

Особливості застосування.

При інфекційних захворюваннях і латентних формах туберкульозу препарат слід призначати тільки в комбінації з антибіотиками та протитуберкульозними засобами. За необхідності застосування преднізолону на фоні прийому пероральних гіпоглікемізуючих препаратів або антикоагулянтів необхідно коригувати режим дозування останніх. У хворих на тромбоцит опенічну пурпуру препарат застосовують тільки внутрішньо венно.

Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, недостатності надниркових залоз, а також загострення захворювання, з приводу якого був призначений преднізолон. Якщо після закінчення лікування преднізолоном спостерігається функціональна недостатність надниркових залоз, слід негайно відновити застосування препарату, а зменшення дози проводити дуже повільно і з обережністю (наприклад, добову дозу потрібно зменшувати на 2 - 3 мг протягом 7 - 10 днів). Через небезпеку розвитку гіперкортицизму новий курс лікування кортизоном після проведеного раніше тривалого лікування преднізолоном протягом декількох місяців завжди потрібно починати з низьких початкових доз (за винятком гострих станів, небезпечних для життя).

Слід особливо ретельно контролю вати електролітний баланс при комбінованому застосуванні преднізолону з діуретиками. При тривалому лікуванні преднізолоном з метою профілактики гіпокаліємії необхідно призначати препарати калію і відповідну дієту в зв’язку з можливим підвищенням внутрішньо очного тиску і розвитку здатності субкапсулярної катаракти.

Під час лікування, особливо тривалого, необхідно спостереження окуліста. При показаннях на псоріаз в анамнезі преднізолон у високих дозах застосовують з особливою обережністю.

Якщо в анамнезі психоз, судоми, преднізолон слід застосовувати лише у мінімальних ефективних дозах.

З особливою обережністю слід призначати препарат при мігрені, наявності в анамнезі даних про деякі паразитарні захворювання (особливо при амебеазі).

Дітям преднізолон призначають з особливою обережністю.

З особливою обережністю призначають   при імунодефіцит них станах (в тому числі при СНІД або ВІЛ-інфікуванні). Також з обережністю призначають після недавно перенесеного інфаркту міокарду (у хворих з гострим, під гострим інфарктом міокарду можливо поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, розрив серцевого м’язу).

З особливою обережністю призначають при печінковій недостатності, станах які передумовлюють виникнення гіпоальбумінемії, ожирінні ІІІ - ІV ступеня.

Жінкам під час менопаузи необхідно проходити дослідження щодо можливого виникнення остеопорозу.

При лікуванні глюкокортикоїдами протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролю вати артеріальний тиск, визначати рівень глюкози в сечі і крові, проводити аналіз калу на приховану кров, аналізи показників зсідання крові, рентгенологічний контроль хребта. Перед початком лікування глюкокортикоїдами потрібно провести ретельне обстеження шлунково-кишкового тракту для виключення виразкової хвороби шлунка та дванадцяти палої кишки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам, які лікуються преднізолоном, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендується сумісне застосування преднізолону з барбітуратами у хворих, які страждають на недостатність функції надниркових залоз оскільки така комбінація може спричинити аддисонічний криз. При одночасному застосуванні преднізолону та антикоагулянтів може посилюватися протизгортальна дія останніх. При сумісному застосуванні преднізолону із саліцилатами збільшується ймовірність виникнення кровотеч.

При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе зниження терапевтичної дії рифампіцину.

Похідні барбітурової кислоти та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки (наприклад, фенітоїн, примідон, ефедрин, рифампіцин) прискорюють метаболізм преднізолону в печінці і ослаблюють його ефекти.

При одночасному застосуванні преднізолону з діуретиками можливе порушення електролітного обміну. При одночасному застосуванні преднізолону з пероральними гіпоглікемізуючими засобами зменшується швидкість зниження вмісту глюкози в крові. Циклоспорин уповільнює метаболізм преднізолону на початковій стадії комбінованої терапії. Преднізолон посилює дію серцевих глікозидів, що може призвести до глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з не стероїдними протизапальними засобами збільшується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

У разі тривалого застосування глюкокортикоїдів із саліцилатами дозу стероїдних препаратів слід зменшувати поступово через ризик виникнення гострої інтоксикації саліцилатами.

При одночасному застосуванні преднізолону з гіпотензивними препаратами можливо пониження ефективності останніх. Також при одночасному застосуванні преднізолону з гормональними контрацептивами посилюється дія преднізолону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протизапальний, проти алергічний, імунодепресивний, протишоковий засіб. У відносно великих дозах пригнічує активність фібробластів, синтез колагену, ретикулоендотелію і сполучної тканини (гальмування проліферативної фази запалення), затримує синтез і прискорює катаболізм білка у м’язовій тканині, але підвищує його синтез у печінці. Проти алергічні та імуносупресивні властивості препарату зумовлені гальмуванням розвитку лімфоїдної тканини з її інволюцією при тривалому застосуванні, зниженням числа циркулюючих Т- і В-лімфоцитів, пригніченням де грануляції опасистих клітин, пригніченням продукції антитіл. Протишокова дія препарату зумовлена підвищенням реакції судин на ендо- і екзогенні судинозвужувальні речовини, з відновленням чутливості рецепторів судин до катехоламінів і посиленням їх гіпертензивного ефекту, а також затримкою виведення з організму натрію і води. Посилює у печінці депонування глікогену і синтез глюкози з продуктів білкового обміну. Підвищення рівня глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Знижує всмоктування кальцію у кишечнику, підвищує вимивання його з кісток і екскрецію нирками. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормона і β-ліпотропіну, у зв’язку з чим при тривалому застосуванні препарату може розвинутися функціональна недостатність кори надниркових залоз. Пригнічує секрецію тиреотропного і фолікулостимулювального гормонів. У високих дозах може підвищувати збудливість тканин і сприяти зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну секрецію соляної кислоти і пепсину у шлунку, що може призвести до розвитку пептичної виразки.

Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні швидко всмоктується у кров. Фармакологічний ефект преднізолону значно запізнюється порівняно з досягненням максимального рівня препарату в крові і розвивається протягом 2 - 8 годин. У плазмі більша частина преднізолону зв’язується з транскортином (кортизолзв’язуючим глобуліном), а при насиченні процесу – з альбуміном. При зниженні синтезу білка спостерігається зниження зв’язуючої спроможності альбумінів, що може спричиняти збільшення вільної фракції преднізолону і, як наслідок – прояв його токсичної дії від звичайних терапевтичних доз. Період напів виведення у дорослих – 2 - 4 години, у дітей – коротший. Біотрансформується шляхом окиснення, переважно у печінці, а також у нирках, тонкій кишці, бронхах. Окиснені форми глюкуронізуються або сульфатуються та у вигляді кон’югатів виводяться нирками. Близько 20 % преднізолону екскретується з організму нирками у незміненому вигляді, невелика частина – виділяється з жовчю. При захворюваннях печінки метаболізм преднізолону уповільнюється і знижується ступінь його зв’язування з білками плазми, що призводить до збільшення періоду напів виведення препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до забарвленого у зеленувато-жовтий колір розчин.

Несумісність.

Преднізолон не можна змішувати і застосовувати одночасно з іншими препаратами в одній і тій самій ін фузійній системі або шприці.

Несумісний з аерозолями симпатоміметичних засобів для лікування бронхіальної астми у дітей (небезпека розвитку паралічу дихання).

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 15 º С в захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 мл розчину в ампулі, по 3 ампули у чарунковій полімерній упаковці у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Аджіо Фармас’ютікалс Лтд.

Місцезнаходження.

А-38, Нанджіот Індастріал Естейт, Мумбаі – 400 072, Індія.

ПРЕДНИЗОЛОН (Рrednisolonе)

Состав:

действующее вещество: 1 мл раствора содержит преднизолона натрия фосфата в пересчете на преднизолон – 30 мг;

вспомогательные вещества: натрия гидрофосфат безводный, натрия дигидрофосфат дигидрат, пропиленгликоль, вода для инъекций.

 Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

 Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. Код АТС Н02А B06.

 Показания.

Внутримышечное, внутривенное введение: системные заболевания соединительной ткани: системная красная волчанка, дерматомиозит, склеродермия, узелковый периартериит, болезнь Бехтерева;

гематологические заболевания: гострая гемолитическая анемия, лимфогранулематоз, гранулоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, агранулоцитоз, различные формы лейкемии;

кожные заболевания: обычная экзема, мультиформная экссудативная эритема, пузырчатка обычная, эритродермия, эксфолиативный дерматит, себорейный дерматит, псориаз, аллопеция, адреногенитальный синдром;

заместительная терапия: Аддисонов криз;

неотложные состояния: тяжелые формы неспецефического язвенного колита и болезни Крона, шок (ожоговый, травматический, операционный, анафилактический, токсический, трансфузионный), астматический статус, острая недостаточность коры надпочечников, печеночная кома, тяжёлые аллергические и анафилактические реакции, гипогликемические реакции;

Внутрисуставное введение: хронический полиартрит, остеоартрит больших суставов, ревматоидный артрит, посттравматический артрит, артроз;

 Противопоказания. Повышенная чувствительность к компонентам препарата; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, остеопороз, болезнь Иценко-Кушинга, склонность к тромбоэмболии, почечная недостаточность, артериальная гипертензия, вирусные инфекции (в том числе вирусные поражения глаз и кожи), декомпенсированный сахарный диабет, период вакцинации (не менее 14 дней до и после проведения профилактической иммунизации), лимфаденит после вакцинации БЦЖ, активная форма туберкулеза, глаукома, катаракта, продуктивная симптоматика при психических заболеваниях, психозы, депрессии; системный микоз, герпетические заболевания, сифилис, тяжелая миопатия (за исключением миастений), полиомиелит (за исключением бульбарно-энцефалитической формы), период беременности и кормления грудью.

Для внутрисуставных инъекций – инфекции в месте введения.

Способ применения и дозы. Не допускается смешивание и одновременное применение преднизолона с другими лекарственными средствами в одной и той же инфузионной системе или шприце!

Препарат назначен для внутривенного, внутримышечно или внутрисуставного введения. Доза преднизолона зависит от тяжести заболевания.

Для лечения взрослых суточная доза составляет 4-60 мг внутривенно или внутримышечно.

Детям препарат назначают внутримышечно (глубоко в ягодичную мышцу) строго по показаниям и под контролем врача: детям в возрасте 6-12 лет – 25 мг/сутки, старше 12 лет – 25–50 мг/сутки. Длительность применения и количество введений препарата определяется индивидуально.

При болезне Аддисона суточная доза для взрослых составляет 4-60 мг внутривенно или внутримышечно.

При тяжелой форме неспецифического язвенного колита по 8–12 мл/сутки (240-360 мг Преднизолона) в течение 5-6 дней, при тяжелой форме болезни Крона – по 10-13 мл/сутки (300-390 мг Преднизолона) в течение 5-7 дней.

При неотложных состояниях преднизолон вводят внутривенно, медленно (приблизительно в течение 3 минут) или капельно, в дозе 30-60 мг. Если внутривенное вливание затруднено, препарат вводят внутримышечно, глубоко. При этом способе введения эффект развиваеться медленней. При необходимости препарат вводят повторно внутривенно или внутримышечно в дозе 30-60 мг через 20-30 мин.

В отдельных случаях допускается увеличение указанной дозы, что решает доктор индивидуально в каждом конкретном случае.

Взрослым доза преднизолона при внутрисуставном введении составляет 30 мг для больших суставов, 10-25 мг – для суставов средней величины и 5-10 мг – для малых суставов. Препарат вводят каждые 3 дня. Курс лечения – до 3 недель.

Побочные реакции. Развитие тяжелых побочных реакций зависит от дозы и от длительности лечения. Побочные реакции обычно развиваются при длительном лечении препаратом. На протяжении короткого периода риск их возникновения маловероятен.

Инфекции и инвазии: повышенная чувствительность к бактериальным, вирусным, грибковым инфекциям, их тяжесть с маскированием симптомов, опортунистические инфекции.

Система крови и лимфатическая система: повышение общего количества лейкоцитов при снижении количества эозинофилов, моноцитов и лимфоцитов. Масса лимфоидной ткани уменьшается. Может повышаться свертывание крови, которое приводит к тромбозам, тромбоэмболиям.

Эндокринная система и метаболизм: угнетение гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы, замедление роста у детей и подростков, нарушение менструального цикла, нарушение секреции половых гормонов (аменорея), постклимактерические кровотечения, кушингоидное лицо, гирсутизм, увеличение массы тела, снижение толерантности к углеводам, повышение потребности в инсулине и пероральних сахаропонижающих препаратах, гиперлипидемия, негативный баланс азота и кальцию, повышение аппетита, нарушение минерального обмена и электролитного баланса, гипокалиемический алкалоз, гипокалиемия, возможна задержка жидкости и натрия в организме.

Психические нарушения: раздражительность, эуфобия, депрессия, склонность к суициду, бессонница, лабильное настроение, повышение концентрации, психологическая зависимость, мания, галюцинации, обострение шизофрении, деменция, психозы, тревожность, нарушение сна, эпилептические приступы, когнитивная дисфункция (включая амнезию и нарушение сознания), повышение внутричерепного давления, которое сопровождается тошнотой и отёком диска глазного нерва у детей.

Нервная система: повышение внутричерепного давления, эпилептические приступы, периферичные нейропатии, парестезии, головокружение, головная боль, вегетативные нарушения.

Органы зрения: повышение внутриглазного давления, глаукома, отёчность глазного нерва, катаракта, истончение роговицы и склеры, обострение глазных вирусных и грибковых инфекций, экзофтальм.

Сердечно-сосудистая система: миокардиальный разрыв вследствие инфаркта миокарда, артериальная гипо- или гипертензия, брадикардия, комбинированная вентрикулярная аритмия, асистолия (вследствие быстрого введения препарата), атеросклероз, тромбоз, васкулит, сердечная недостаточность, периферические отёки.

Иммунная система: аллергические реакции, которые вызывают анафилактический шок с летальным исходом, ангионевротичный отёк, аллергический дерматит, изменение реакции на кожные пробы, рецедив туберкулёза, иммуносупрессия.

Желудочно-кишечный тракт: тошнота, вздутие, неприятный привкус во рту, диспепсия, пептические язвы с перфорацией и кровотечением, язва пищевода, кандидоз пищевода, панкреатит, перфорация жёлчного пузыря, желудочное кровотечение, местный илеит и язвенный колит.

На протяжении применения препарата может наблюдаться повышение АлТ, АсТ и щелочной фосфатазы, что обычно не является важным и обратимо после отмены препарата.

Кожа: замедление регенерации, атрофия кожи, образование гематом и атрофических полос кожи (стрии), телеангиектазия, угревая сыпь, акне, гирсутизм, микрокровоизлияния, екхимоз, пурпура, гипо- или гиперпигментация, постстероидный панникулит, который характеризуется появлением эритематоза, горячих подкожных утолщений на протяжении 2 недель после отмены препарата, саркома Капоши.

Костно-мышечная система: проксимальная миопатия, остеопороз, разрыв сухожилий, мишечная слабость, атрофия, миопатия, переломы позвоночника и длинных костей, асептический остеонекроз.

Мочевыделительная система: повышение риска образования уролитов и содержание лейкоцитов и эритроцитов в моче без явного повреждения почек.

Общие: недомогание, стойкая икота при применении препарата в высоких дозах, недостаточность надпочечников, что приводит к артериальной гипотензии, гипогликемия и летальные исходы в стрессовых ситуациях, таких как хирургическое вмешательство, травма или инфекция, если доза преднизолона не увеличена.

При резкой отмене препарата возможны синдром отмены, тяжесть симптомов зависит от степени атрофии надпочечников, наблюдается головная боль, тошнота, боль в брюшной полости, гловокружение, анорексия, слабость, изменения настроения, летаргия, повышение температуры тела, миалгия, артралгия, ринит, конъюктивит, болевой синдром кожи, потеря массы тела. В более тяжёлых случаях – тяжёлые психические нарушения и повышение внутричерепного давления, стероидный псевдоревматизм у пациентов с ревматизмом, смерть.

Реакции на месте введения: боль, жжение, изменение пигментации (депигментация, лейкодерма), атрофия кожи, стерильные абсцессы, редко - липоатрофия.

 Передозировка. В случае передозировки возможны тошнота, рвота, брадикардия, аритмия, усиление явлений сердечной недостаточности, остановка сердца; гипокалиемия, повышение артериального давления, судороги мышц, гипергликемия, тромбоэмболия, острый психоз, головокружение, головная боль, возможно развитие симптомов гиперкортицизма: увеличение массы тела, развитие отёков, артериальная гипертензия, глюкозурия, гипокалиемия. У детей при передозировке возможно угнетение гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы, синдром Иценко-Кушинга, снижение экскреции гормона роста, повышение внутричерепного давления.

Специфического антидота нет.

Лечение: прекращение применения препарата, симптоматическая терапия, при необхидимости – коррекция электролитного баланса.

 Применение во время беременности или кормления грудью. Во время беременности препарат не применяют. В случае необходимости применения препарата в период лактации, кормление грудью рекомендуется прекратить. 

Дети. Применяют детям старше 6 лет исключительно по назначению и под контролем врача.

 Дозы и длительность терапии доктор определяет индивидуально, в зависимости от возраста и тяжести течения заболевания. При длительном применении у детей возможно замедление роста, поэтому необходимо ограничиваться применением минимальных доз по определённым показаниям в течение самого короткого времени. Польза от лечения должно превышать возможный риск возникновения побочных реакций.

Особенности применения. При инфекционных заболеваниях и латентных формах туберкулёза препарат следует назначать только в комбинации с антибиотиками и противотуберкулёзными средствами. При необходимости применения преднизолона на фоне приёма пероральных гипогликемизирующих препаратов или антикоагулянтов необходимо корректировать режим дозирования последних. У больных тромбоцитопенической пурпурой препарат применяют только внутривенно.

После прекращения лечения возможно возникновение синдрома отмены, недостаточности надпочечников, а также обострение заболевания, в связи с которым был назначен преднизолон. Если после окончания лечения преднизолоном наблюдается функциональная недостаточность надпочечников, следует немедленно возобновить применение препарата, а уменьшение дозы проводить очень медленно и с осторожностью (например, суточную дозу нужно уменьшать на 2-3 мг на протяжение 7-10 дней). Из-за опасности развития гиперкортицизма новый курс лечения кортизоном, после проведенного ранее длительного лечения преднизолоном на протяжение нескольких месяцев, всегда нужно начинать с низких начальных доз (за исключением острых состояний, опасных для жизни).

Следует особенно тщательно контролировать электролитный баланс при комбинированном применении преднизолона с диуретиками. При длительном лечении преднизолоном с целью профилактики гипокалиемии необходимо назначать препараты калия и соответстующую диету в связи с возможным повышением внутриглазного давления и риском развития субкапсулярной катаракты.

Во время лечения, особенно длительного, необхимо наблюдение окулиста. При указаниях на псориаз в анамнезе преднизолон в высоких дозах применяют с особой осторожностью.

Если в анамнезе есть психоз, судороги, преднизолон следует применять только в минимальных эффективных дозах.

С особенной осторожностью следует назначать препарат при мигрени, наличии в анамнезе данных о некоторых паразитарных заболеваниях (особенно амебеаз).

Детям преднизолон назначают с особой острожностью.

С особой острожностью назначают при иммунодефицитных состояниях (в том числе при СПИД или ВИЧ-инфицировании). Также с осторожностью назначают после недавно перенесеного инфаркта миокарда (у больных с острым, подострым инфарктом миокарда возможно расширение очага некроза, замедление формирования рубцевой ткани, разрыв сердечной мышцы).

С особой острожностью назначают при печеночной недостаточности, состояниях, которые обуславливают возникновение гипоальбуминемии, ожирении ІІІ - ІV степени.

Женщинам во время менопаузы необходимо проходить исследования относительно возможного возникновения остеопороза.

При лечени глюкокортикоидами на протяжении длительного времени рекомендуется регулярно контролировать артериальное давление, определять уровень глюкозы в моче и крови, проводить анализ кала на скрытую кровь, анализы показателей свертываемости крови, рентгенологический контроль позвоночника. Перед началом лечения глюкокортикоидами нужно провести тщательное обследование желудочно-кишечного тракта для исключения язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или роботе с другими механизмами. Пациентам, которые лечатся преднизолоном, следует воздержаться от потенциально опасных видов деятельности, которые требуют повышенного внимания и скорости психических и двигательных реакций.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Антикоагулянты: при одновременном применении с глюкокортикоидами может усиливаться или уменьшаться действие антикоагулянтов. Парентеральное введение преднизолона вызывает тромболитическое действие антагонистов витамина К (флуиндион, аценокумарол).

Салицилаты и другие нестероидные противовоспалительные препараты: одновременное применение салицилатов, индометацина и других нестероидных противовоспалительных препаратов может повышать вероятность образования язв слизистой оболочки желудка. Преднизолон уменьшает уровень салицилатов в сыворотке крови, увеличивая их почечный клиренс. Необходима осторожность при уменьшении дозы преднизолона при длительном одновременном применении.

Гипогликемические препараты: преднизолон частично угнетает гипогликемический эффект пероральных сахароснижающих средств и инсулина.

Индукторы печёночных ферментов, например, барбитураты, фенитоин, пирамидон, карбамазепин и римфампицин увеличивают системный клиренс преднизолона, таким образом уменьшая эффект преднизолона практически в 2 раза.

Ингибиторы CYP3A4, например, эритромицин, кларитромицин, кетоконазол, дилтиазем, апрепитант, итраконазол и олеандомицин увеличивают элиминацию и уровень преднизолона в плазме крови, что усиливает терапевтический и побочные эффекты преднизолона.

Эстроген может потенциировать эффект преднизолона, замедляя его метаболизм. Не рекомендуется регулировать дозы преднизолона женщинам, применяющим пероральные контрацептивы, которые содействуют не только увеличению периода полувыведения, а и развитию атипичного иммуносупрессивного эффекта преднизолона.

Фторхинолоны: одновременное применение может привести к повреждению сухожилий.

Амфотерицин, диуретики и слабительные средства: преднизолон может повышать выведение калия из организма у пациентов, которые получают одновременно эти препараты.

Иммунодепрессанты: преднизолон имеет активные иммуносупрессивные свойства, которые могут вызывать увеличение терапевтических эффектов или риск развития разных побочных реакций при одновременном применении с другими иммунодепресантами. Только некоторые из них можна обьяснить фармакокинетическими взаимодейстиями. Глюкокортикоиды повышают противорвотную эффективность противорвотных препаратов, которые используются параллельно при терапии противоопухолевыми препаратами, вызывающими рвоту.

Кортикостероиды могут повышать концентрацию такролимуса в плазме при их одновременном применении, при их отмене концентрация такролимуса в плазме снижается.

Иммунизация: глюкортикоиды могут уменьшать эффективность иммунизации и увеличивать риск неврологических осложнений. Применение терапевтических (иммуносупрессивных) доз глюкокортикоидов с живыми вирусными вакцинами могут увеличивать риск развития вирусных заболеваний. На протяжении терапии препаратом могут быть применены вакцины экстренного типа.

Антихолинэстеразные средства: у больных миастенией применение глюкокортикоидов и антихолинэстеразных средств может вызывать мышечную слабость, особенно у пациентов с миастенией gravis.

Другие: сообщалось о двух серьёзных случаях острой миопатии у пациентов пожилого возраста, которые принимали доксокариума хлорид и преднизолон в высоких дозах. При длительной терапии глюкокортикоиды могут уменшать эффект соматотропина.

Описаны случаи возникновения острой миопатии при применении кортикостероидов у больных, которые одновременно получают лечение блокаторами нервно-мышечной передачи (например, панкурониум).

При одновременном применении преднизолона и циклоспорина были отмечены случаи возникновения судорог. Поскольку одновременное введение этих препаратов вызывает взаимное торможение метаболизма, вероятно, что судороги и другие побочные эффекты, связанные с применением каждого с этих препаратов как монотерапии, при их одновременном применении могут возникать чаще. Одновременное применение может вызывать увеличение концентрации других препаратов в плазме.

Антигистаминные лекарственные средства снижают эффект преднизолона.

При одновременном применении преднизолона с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности последних.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Оказывает противовоспалительное, противоаллергическое, иммунодепрессивное, противошоковое и антитоксическое действие.

В относительно больших дозах угнетает активность фибробластов, синтез коллагена, ретикулоэндотелия и соединительной ткани (торможение пролиферативной фазы воспаления), задерживает синтез и ускоряет катаболизм белка в мышечной ткани, но повышает его синтез в печени.

Противоаллергические и иммуносупрессивные свойства препарата обусловлены торможением развития лимфоидной ткани с её инволюцией при длительном применении, снижением числа циркулирующих Т- и В-лимфоцитов, угнетением дегрануляции тучных клеток, подавлением продукции антител.

Противошоковое действие препарата обусловлено повышением реакции сосудов на эндо- и экзогенные сосудосуживающие вещества, с восстановлением чувствительности рецепторов сосудов к катехоламинам и усилением их гипертензивного эффекта, а также задержкой выведения из организма натрия и воды.

Антитоксическое действие препарата связано со стимуляцией в печени процессов синтеза белка и ускорением инактивации в ней эндогенных токсических метаболитов и ксенобиотиков, а также с повышением стабильности клеточных мембран, в т.ч. гепатоцитов.

Усиливает в печени депонирование гликогена и синтез глюкозы из продуктов белкового обмена. Повышение уровня глюкозы в крови активизирует выделение инсулина. Угнетает захват глюкозы жировыми клетками, что приводит к активации липолиза. Однако, вследствие увеличения секреции инсулина происходит стимуляция липогенеза, что способствует накоплению жира.

Снижает всасывание кальция в кишечнике, повышает вымывание его из костей и экскрецию почками. Подавляет высвобождение гипофизом адренокортикотропного гормона и b-липотропина, в связи с чем при длительном применении препарат может способствовать развитию функциональной недостаточности коры надпочечников. 

Главными факторами, ограничивающими длительную терапию преднизолоном, являются остеопороз и синдром Иценко – Кушинга. Преднизолон угнетает секрецию тиреотропного и фолликулостимулирующего гормонов.

В высоких дозах может повышать возбудимость тканей мозга и способствовать снижению порога судорожной готовности.

Стимулирует избыточную секрецию соляной кислоты и пепсина в желудке, в связи с чем может способствовать развитию пептической язвы.

Фармакокинетика. При внутримышечном введении всасывается в кровь быстро, однако по сравнению с достижением максимального уровня в крови фармакологический эффект препарата значительно запаздывает и развивается 2-8 часов. В плазме большая часть преднизолона связывается с транскортином (кортизолсвязывающим глобулином), а при насыщении процесса – с альбумином. При снижении синтеза белка наблюдается снижение связывающей способности альбуминов, что может вызвать увеличение свободной фракции преднизолона и, как следствие, проявление его токсического действия при применении обычных терапевтических доз. Период полувыведения у взрослых – 2-4 часа, у детей – короче. Биотрансформируется путем окисления преимущественно в печени, а также в почках, тонкой кишке, бронхах. Окисленные формы глюкуронизируются или сульфатируются и в виде конъюгатов выводятся почками. Около 20% преднизолона экскретируется из организма почками в неизмененном виде; небольшая часть –выделяется с желчью.

При заболеваниях печени метаболизм преднизолона замедляется и снижается степень его связывания с белками плазмы, что приводит к увеличению периода полувыведения препарата.

Фармацевтические характеристики:

основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный или почти бесцветный раствор.

Несовместимость. Преднизолон нельзя смешивать и применять одновременно с другими препаратами в одной и той же инфузионной системе или шприце.

При смешивании раствора преднизолона с гепарином образуется осадок.

Несовместим с аэрозолями симпатомиметических средств для лечения бронхиальной астмы у детей (опасность развития паралича дыхания).

Срок годности – 2года

Условия хранения. Хранить в защищенном от света месте при температуре от 8 оС до 15 оС.

Упаковка. По 1 мл или 2 мл раствора препарата в ампуле. По 3, 5 или 10 ампул в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.