Протекард - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПРОТЕКАРД

(PROTECARD)

Склад:

Діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить 12,5 мг або 25 мг карведилолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (PVP К-30), кросповідон, кремнію ангідрид колоїдний, магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172) - для таблеток 12,5 мг.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Блокатори бета-адренорецепторів. Блокатори альфа- і бета-адренорецепторів. Код АТС С 07А G02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія.

Стабільна стенокардія.

Хронічна серцева недостатність.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до карведиполу або інших компонентів препарату, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск < 85 мм рт. ст.), метаболічний ацидоз, феохромоцитома, декомпенсована серцева недостатність, виражена брадикардія (ЧСС<50 ударів/хвилину), атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусного вузла, кардіогенний шок, хронічні обструктивні захворювання легень, бронхіальна астма, тяжкі ураження печінки, вагітність, годування груддю, дитячий вік (до 18 років).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід запивати достатньою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза препарату дорослим - 12,5 мг один раз на добу. За необхідності доза може бути збільшена до 25 мг - 50 мг на добу. Підвищення дози слід здійснювати через 2-4 тижні лікування. Максимальна добова доза - 50 мг на добу, один раз або два рази на добу (вранці і ввечері).

Стабільна стенокардія

Рекомендована початкова доза препарату дорослим - 12,5 мг два рази на добу (вранці і ввечері). За необхідності доза може бути збільшена до 25 мг два рази на добу (вранці і ввечері). Максимальна добова доза - 50 мг.

Хронічна серцева недостатність.

Початкова доза становить по 3,125 мг двічі на добу протягом 2 тижнів. Так як таблетку, що містить 12,5 мг карведилолу, не можна ділити, то у випадку застосування більш низьких доз необхідно обирати інший препарат карведилолу, якій містить меншу дозу діючої речовини.

Якщо лікування переноситься пацієнтом добре, дозу можна підвищувати з інтервалом не менш двох тижнів до 6,25 мг два рази на добу, потім до 12,5 мг два рази на добу та остаточно 25 мг два рази на добу. Дозу допустимо збільшувати до найвищого рівня переносимості.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг два рази на добу для пацієнтів з масою тіла менше 85 кг та 50 мг два рази на добу для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг. Підвищення дози до 50 мг два рази на добу повинно проводитися під суворим наглядом лікаря. Якщо перерва в прийомі була більше 2 тижнів, лікування слід починати з дози 3,125 мг два рази на добу с поступовим підвищенням.

На початку лікування стан хворого повинен бути клінічно стабільним. Пацієнт повинен мати знижену фракцію викиду лівого шлуночка, частота серцевих скорочувань повинна бути >50 за хвилину та систолічний артеріальний тиск >85 мм. рт. ст.

Безпека і ефективність застосування препарату у дітей (до 18 років) не встановлена.

Побічні реакції.

Центральна   і периферична нервова системи: астенія (включаючи стомлюваність, немотивовану слабкість), головний біль, запаморочення, як правило, на початку лікування. У поодиноких випадках - розлади сну, парестезії, зміни настрою.

Серцево-судинна система:  брадикардія, артеріальна гіпотензія, набряки (включаючи генералізований, периферичний, набряк статевих органів, набряк нижніх кінцівок, гіперволемія), ортостатична гіпотензія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, непритомність. У поодиноких випадках - стенокардія (включаючи біль у грудях), порушення периферичного кровообігу (відчуття холоду в кінцівках, загострення симптомів переміжної кульгавості або синдрому Рейно).

Система травлення: діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, сухість у роті, підвищення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові.

Метаболізм: гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, зміни рівнів глюкози в крові.

Система кровотворення: тромбоцит опенія, лейкопенія.

Сечовидільна система: рідко у пацієнтів з дифузним захворюванням судин і/або з порушенням функції нирок можливий розвиток гострої ниркової недостатності, відхилення від норми показників функції нирок, розлади сечовипускання.

Система дихання: астма і задишка, бронхоспазм, грипоподібний синдром, закладення носа, хрипи.

Репродуктивна система: рідко - імпотенція.

Дерматологічні реакції: дерматит, посилене потовиділення, шкірні реакції (алергічна екзантема, симптоми, які нагадують червоний плоский лишай, свербіж, кропив'янка), загострення псоріазу.

Порушення з боку органа зору: розлади зору, зниження продукції слізної рідини, подразнення слизової оболонки очей.

Інші: біль у кінцівках.

Профіль побічних реакцій у хворих на хронічну серцеву недостатність та артеріальну гіпертензію, стенокардію однаковий, але частота їх менша у хворих на артеріальну гіпертензію і стенокардію.

Передозування.

Симптоми

Може розвинутись артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця. Можуть також спостерігатися порушення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Лікування

Протягом кількох годин після прийому препарату ефективним може бути промивання шлунка або застосування блювотних засобів. Крім загальних процедур, необхідно контролю вати і коригувати основні показники стану організму, якщо необхідно, в умовах відділення інтенсивної терапії. Хворого рекомендується перевести в горизонтальне положення, ноги підняти. У разі розвитку брадикардії можна призначити атропін у дозі 0,5 - 2 мг внутрішньо венно і/або глюкагон у дозі від 1 мг до 10 мг внутрішньо венно (після чого у разі необхідності проводиться повільна внутрішньо венна інфузія із розрахунку 2 - 5 мг/год). У разі необхідності можна також підключити водій ритму серця. У разі розвитку тяжкої гіпотензії рекомендується застосування розчинів для внутрішньо венного введення. Крім того, можна вводити норепінефрин: або у вигляді внутрішньо венної ін'єкції в дозі 5 - 10 мкг, повторно - відповідно до показника кров'яного тиску, або у вигляді інфузії із розрахунку 5 мкг/хв, титруючи дозу відповідно до рівня артеріального тиску. Для купірування бронхоспазму призначають сальбутамол або інші бета-адреноміметики у вигляді аерозолю або, у разі необхідності, шляхом внутрішньо венного введення.

Якщо розвиваються судоми, рекомендується повільне внутрішньо венне введення діазепаму або клоназепаму.

У випадках тяжкої інтоксикації, коли домінують симптоми шоку, підтримуюче лікування повинно продовжуватися досить тривалий час до стабілізації стану хворого, оскільки очікується подовження періоду напів виведення і перерозподілу карведилолу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відповідний досвід застосування Проте карду у вагітних жінок відсутній. Тому застосування препарату у період вагітності не рекомендується.

Невідомо, чи потрапляє карведилол в грудне молоко людини. Тому під час лікування Протекардом не рекомендується годувати дитину груддю.

Діти. Препарат не призначають дітям віком до 18 років через відсутність клінічного досвіду.

Особливості застосування.

У хворих із хронічною серцевою недостатністю може відзначатися посилення симптомів або затримка рідини. Якщо такі симптоми з'являються, дозу діуретика слід коригувати, а дозу Проте карду слід залишити незмінною до стабілізації стану пацієнта. Іноді може знадобитися зниження дози Проте карду або тимчасова його відміна.

З обережністю призначають Протекард пацієнтам, хворим на артеріальну гіпертензію, які застосовують дигоксин, діуретики і/або АПФ-інгібітори з приводу хронічної серцевої недостатності, оскільки і дигоксин і карведилол можуть уповільнювати серцеву провідність. Як і інші блокатори бета-адренорецепторів, Протекард може маскувати симптоми гострої гіпоглікемії та ускладнювати контроль за рівнем глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату цим хворим, контролю вати рівень глюкози в крові і, за необхідності, коригувати дозу цукрознижувальних препаратів.

У хворих із серцевою недостатністю, початковий систолічний артеріальний тиск у яких становить менше 100 мм рт. ст., або які мають супутні захворювання - ішемічну хворобу серця, ураження периферичних судин або порушення функції нирок, слід частіше перевіряти стан сечовидільної системи, оскільки лікування може вплинути на функцію нирок. Якщо відмічається пригнічення функції нирок, дозу Проте карду слід знизити або лікування припинити.

Особи, які користуються контактними лінзами, повинні бути попереджені про можливість зменшення сльозовиділення.

У хворих на серцево-судинні захворювання лікування слід поступово припиняти (протягом 1-2 тижнів), враховуючи синдром «відміни», оскільки карведилол є блокатором бета-адренорецепторів.

З обережністю слід призначати Протекард пацієнтам із порушеннями периферичного артеріального кровообігу, оскільки карведилол може спричинити посилення порушень периферичного кровотоку. У хворих із захворюваннями периферичних судин можливе посилення синдрому Рейно.

Як і інші β-блокатори, карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу. Дозу препарату необхідно знизити, якщо у хворого відмічається брадикардія (частота серцевих скорочень менше 55 за хвилину).

Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату хворим із вираженими реакціями гіпер чутливості в анамнезі, а також у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації, оскільки карведилол може посилити чутливість до алергенів і вираженість анафілактичних реакцій. Хворим, у яких раніше при лікуванні b-блокаторами виникав або загострювався псоріаз, препарат можна призначати лише після ретельної оцінки можливої користі і ризику. Досвіду застосування карведилолу при феохромоцитомі немає, тому слід дотримуватися обережності при призначенні Проте карду хворим з підозрою на феохромоцитому. Клінічний досвід застосування карведилолу у хворих на стенокардію Принц метала відсутній.

Пацієнтам із обструктивними захворюваннями легенів та бронхоспастичним компонентом, які не приймають пероральних або інгаляційних проти астматичних препаратів Протекард можна призначати лише у тому випадку, коли можливі переваги від його застосування перевищують потенційний ризик. На початку прийому та при збільшенні дози Проте карду стан таких пацієнтів слід пильно контролю вати. При появі початкових ознак бронхоспазму дозу Проте карду необхідно знизити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнти, які приймають Протекард, повинні утримуватись від керування автомобілем та інших видів діяльності, пов'язаних з необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій, якщо вони відчувають запаморочення або подібні симптоми. Особливо це слід враховувати на початку терапії, а також при збільшенні дози Проте карду в процесі лікування. Під час лікування Протекардом не слід вживати алкоголь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і інші блокатори β-адренорецепторів, Протекард може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, які застосовуються одночасно.

Бета-блокатори або препарати, які можуть вичерпати запаси катехоламінів (наприклад, резерпін і інгібітори моноамін оксидази), можуть спричинити тяжку брадикардію і артеріальну гіпотензію.

При сумісному застосуванні Проте карду з дилтіаземом спостерігалися випадки порушення атріовентрикулярної провідності (рідко з гемодинамічними порушеннями). Тому при сумісному застосуванні Проте карду з блокаторами кальцієвих канальців, такими як   верапаміл або дилтіазем, і анти аритмічними препаратами І класу слід пильно контролю вати ЕКГ та артеріальний тиск. Ці препарати протипоказані для внутрішньо венного приймання пацієнтам, які одночасно застосовують Протекард.

Протекард може посилювати дію інсуліну або пероральних гіпоглікемізуючих засобів. Тому рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози в крові. Протекард може маскувати симптоми гіпоглікемії.

При сумісному застосуванні Проте карду і дигоксину можуть підвищуватися рівні дигоксину в плазмі крові (майже на 16 %). Рекомендується посилений контроль за рівнями дигоксину в плазмі крові на початку терапії Протекардом, під час коригування дози та під час відміни Проте карду. Сумісне застосування Проте карду і серцевих глікозидів може уповільнювати АV-провідність.

Якщо планується перервати комбіновану терапію Протекардом і клонідином, першим слід відмінити Протекард за декілька днів до початку поступового зниження дози клонідину. Індуктори мікросомальних печінкових оксидаз (рифампіцин) знижують концентрацію карведилолу в плазмі, а інгібітори мікросомальних печінкових оксидаз (циметидин) її підвищують, тому при сумісному призначенні цих препаратів слід дотримуватись обережності.

Особливу увагу слід приділяти під час наркозу синергічній негативній інотропній дії Проте карду та анестетик ів.

Рекомендується контролю вати концентрації циклоспорину на початку терапії Протекардом і, за необхідності, коригувати дозу циклоспорину.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Карведилол належить до неселективних бета-адреноблокаторів із судинорозширювальними властивостями, має антиоксидантну активність. Співвідношення α₁- та β-блокуючої активності становить 1:100.

Судинорозширювальна дія опосередкована, головним чином, блокуванням α₁-адренорецепторів. Карведилол знижує загальний периферичний опір завдяки судинорозширювальній дії і пригнічує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом блокування β-адренорецепторів. Активність реніну плазми при цьому знижується без затримки виведення рідини.

Карведилол не виявляє внутрішньої симпатоміметичної активності і подібно до пропранололу, чинить мембраностабілізуючу дію.

Карведилол є рацемічною сумішшю двох стереоізомерів. S(-) енантіомер блокує β-адренорецептори; і навпаки, обидва енантіомери таким же чином пригнічують активність α₁-адренорецепторів.

Карведилол є потужним антиоксидантом, поглиначем вільних кисневих радикалів і антипроліферативним засобом. Властивості карведилолу та його метаболітів було продемонстровано у ході досліджень на тваринах in vitro і in vivo та на різних видах людських клітин in vitro.

У хворих на артеріальну гіпертензію зниження артеріального тиску не супроводжується посиленням загального периферичного опору, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Частота серцевих скорочень знижується незначною мірою. Не впливає на функцію нирок. Не виявляє несприятливої дії на обмін ліпідів та глюкози, не впливає на рівень електролітів в плазмі крові, не змінює периферичного кровотоку.

У хворих зі стабільною стенокардією карведилол чинить проти ішемічну та антиангінальну дію, яка зберігається при тривалому застосуванні. Карведилол зменшує перед- і пост навантаження, збільшує фракцію викиду лівого шлуночка.

Не виявляє істотної несприятливої дії на обмін ліпідів та глюкози, не впливає на рівень електролітів в плазмі крові.

Фармакокінетика.

Абсолютна біодоступність карведилолу у людини становить приблизно 25 %. Біодоступність є стерео селективною, 30 % припадає на R-форму і 15 % на S-форму. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому і має лінійну залежність від прийнятої дози. Прийом їжі не впливає на біодоступність, але збільшує час досягнення максимальної концентрації в крові.

Карведилол є високо ліпофільною сполукою, приблизно 98 - 99 % зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу становить приблизно 2 л/кг і збільшується у хворих на цироз печінки. Ефект «першого проходження через печінку» після перорального прийому становить приблизно 60 – 75 %.

Карведилол інтенсивно метаболізується в печінці шляхом утворення глюкуронідів. Диметилювання і гідроксилювання фенільного кільця призводять до утворення 3 активних метаболітів із бета-адреноблокуючою активністю.

Середній період напів виведення карведилолу – 6 - 10 годин. Кліренс плазми крові – близько 590  мл/хв. Виводиться переважно з жовчю та калом. Незначна частина дози виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Фармакокінетичні параметри карведилолу залежать від віку; плазмові рівні карведилолу приблизно на 50 % вищі в осіб літнього віку, порівняно з молодими особами. У ході дослідження у пацієнтів з цирозом печінки, біодоступність карведилолу була в 4 рази більша, а максимальна концентрація в плазмі у 5 разів вища, ніж у здорових осіб. Оскільки карведилол, головним чином, виводиться з калом, істотне накопичення його у пацієнтів з порушенням функції нирок малоймовірне. У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність зростає до 80 % внаслідок зменшення ефекту " першого проходження."

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 12,5 мг: плямисті, світло-цегляно-червоного кольору, круглі, плоскі таблетки з насічкою з одного боку, з іншого боку - тиснення "CVL" у верхній частині таблетки і " Т 3" - у нижній частині таблетки;

таблетки 25 мг: білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки з насічкою з одного боку, з іншого боку - тиснення "CVL" у верхній частині таблетки і " Т 4" - у нижній частині таблетки.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 30 таблеток у блістерах.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

1. ТЕВА Фармацевті кал Індастріз Лтд., Ізраїль (TEVA Pharmaceutical Industries Ltd., Israel).

2. АТ Фармацевтичний завод ТЕВА, Угорщина (TEVA Pharmaceutical Works Private Limited Company, Hungary).

Місцезнаходження.

1. 44102 Ізраїль, м. Кфар Саба, вул. Хашикма, 64.

2. 2100 Угорщина, м. Годолло, вул. Танчич Міхалі, 82.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Фармакодинамика. Протекард — неселективный блокатор β-адренорецепторов с сосудорасширяющими свойствами, обладает антиоксидантной активностью. Соотношение α1- и β-блокирующей активности составляет 1:100.
Сосудорасширяющее действие опосредствовано в основном блокированием α1 -адренорецепторов.
Карведилол снижает ОПСС благодаря сосудорасширяющему действию и угнетает активность ренин — ангиотензин — альдостероновой системы путем блокирования β-адренорецепторов. Активность ренина плазмы крови при этом снижается без задержки выведения жидкости.
Карведилол не проявляет внутренней симпатомиметической активности и подобно пропранололу, оказывает мембраностабилизирующее действие.
Карведилол является рацемической смесью двух стереоизомеров. S(-)энантиомер блокирует β-адренорецепторы и, наоборот, оба энантиомера угнетают активность α1 -адренорецепторов.
Карведилол является мощным антиоксидантом, блокирующим свободные кислородные радикалы, и антипролиферативным средством. Свойства карведилола и его метаболитов продемонстрированы в исследованиях на животных in vitro и in vivo и на различных видах человеческих клеток in vitro .
При применении у больных АГ снижение АД не сопровождается усилением ОПСС, не снижается периферический кровоток (в отличие от блокаторов β-адренорецепторов), ЧСС снижается в незначительной степени. Препарат не влияет на функцию почек, не оказывает неблагоприятного воздействия на обмен липидов и глюкозы, не влияет на уровень электролитов в плазме крови, не меняет периферический кровоток.
У больных со стабильной стенокардией карведилол оказывает противоишемическое и антиангинальное действие, сохраняющееся при длительном применении. Карведилол уменьшает перед- и постнагрузку, увеличивает фракцию выброса левого желудочка.
Фармакокинетика. Абсолютная биодоступность Протекарда у человека составляет приблизительно 25%. Биодоступность является стереоселективной, 30% приходится на R-форму, 15% — на S-форму. Максимальная концентрация в плазме крови достигается приблизительно через 1 ч после перорального приема и имеет линейную зависимость от принятой дозы. Прием пищи не влияет на биодоступность, но увеличивает время достижения максимальной концентрации в крови.
Протекард является высоколипофильным соединением, около 98–99% связывается с белками плазмы крови. Объем распределения составляет приблизительно 2 л/кг массы тела и повышается у больных с циррозом печени. Эффект первичного прохождения через печень после перорального приема составляет около 60–75%.
Карведилол интенсивно метаболизируется в печени путем образования глюкуронидов.
Диметилирование и гидроксилирование фенольного кольца приводят к образованию 3 активных метаболитов, обладающих β-адреноблокирующей активностью.
Средний период полувыведения карведилола — 6–10 ч. Клиренс плазмы крови — около 590 мл/мин. Выводится преимущественно с желчью и калом. Незначительная часть дозы выделяется почками в виде метаболитов.
Фармакокинетические параметры карведилола зависят от возраста; плазменный уровень карведилола приблизительно на 50% выше у пациентов пожилого возраста по сравнению с лицами молодого возраста. При исследовании у пациентов с циррозом печени биодоступность карведилола была в 4 раза выше, а максимальная концентрация в плазме крови в 5 раз выше, чем у здоровых лиц. Поскольку карведилол в основном выводится с калом, значительное его накопление у пациентов с нарушением функции почек маловероятно. У пациентов с нарушением функции печени биодоступность возрастает до 80% вследствие снижения эффекта первичного прохождения.

ПОКАЗАНИЯ: АГ,стабильная стенокардия, хроническая сердечная недостаточность.

ПРИМЕНЕНИЕ: таблетки следует запивать достаточным количеством жидкости.
АГ
Рекомендованная начальная доза взрослым —12,5 мг 1 раз в сутки. При необходимости доза может быть повышена до 25–50 мг/сут. Повышение дозы следует осуществлять через 2–4 нед лечения. Максимальная суточная доза — 50 мг/сут, 1–2 раза в сутки (утром и вечером).
Стабильная стенокардия
Рекомендованная начальная доза взрослым — 12,5 мг 2 раза в сутки (утром и вечером). При необходимости доза может быть повышена до 25 мг 2 раза в сутки (утром и вечером). Максимальная суточная доза — 50 мг. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: гиперчувствительность к карведилолу или другим компонентам препарата, артериальная гипотензия (систолическое давление ≤85 мм рт. ст.), метаболический ацидоз, феохромоцитома, декомпенсированная сердечная недостаточность, выраженная брадикардия (ЧСС ≤50 уд./мин), AV-блокада II–III степени, синоатриальная блокада, синдром слабости синусного узла, кардиогенный шок, ХОБЛ, БА, тяжелые поражения печени, период беременности и кормления грудью, возраст младше 18 лет. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: Центральная и периферическая нервная системы: астения (включая утомляемость, немотивированную слабость), головная боль, головокружение, как правило, в начале лечения. В единичных случаях нарушение сна, парестезии, изменение настроения.
Сердечно-сосудистая система: брадикардия, артериальная гипотензия, отеки (включая генерализованные, периферические, отек половых органов, отек нижних конечностей, гиперволемия), ортостатическая гипотензия, AV-блокада, сердечная недостаточность, обморочное состояние. В единичных случаях — стенокардия (включая боль в груди), нарушение периферического кровообращения (ощущение холода в конечностях, обострение симптомов перемежающейся хромоты или синдрома Рейно).
Система пищеварения: диарея, тошнота, рвота, абдоминальная боль, запор, сухость во рту, повышение уровня печеночных трансаминаз в сыворотке крови.
Метаболизм: гиперхолестеринемия, гипергликемия, гипогликемия, увеличение массы тела.
Система кроветворения: тромбоцитопения, лейкопения.
Мочевыводящая система: редко у пациентов с диффузным заболеванием сосудов и/или нарушением функции почек возможно развитие ОПН, изменение показателей функции почек, нарушение мочеиспускания.
Система дыхания: астма и одышка, бронхоспазм, гриппоподобный синдром, заложенность носа, хрипы в легких.
Репродуктивная система: редко — импотенция.
Дерматологические реакции: дерматит, повышенное потоотделение, кожные реакции (аллергическая экзантема, симптомы, напоминающие красный плоский лишай, зуд, крапивница), обострение псориаза.
Нарушения со стороны органа зрения: нарушение зрения, снижение продукции слезной жидкости, раздражение слизистой оболочки глаз.
Прочие: боль в конечностях.
Профиль побочных реакций у больных с ХСН, АГ и стенокардией одинаковый, но частота их меньше у больных АГ и стенокардией. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: у больных с ХСН может быть усиление симптомов или задержка жидкости в организме. В случае появления таких симптомов дозу диуретика следует корригировать, а дозу Протекарда оставить прежней до достижения стабилизации состояния пациента. Иногда может понадобиться снижение дозы Протекарда или временная его отмена.
С осторожностью назначают Протекард пациентам с АГ, получающим дигоксин, диуретики и/или ингибиторы АПФ по поводу ХСН, поскольку и дигоксин, и карведилол могут замедлять сердечную проводимость. Как и другие блокаторы β-адренорецепторов, Протекард может маскировать симптомы острой гипогликемии и осложнять контроль уровня глюкозы крови у пациентов с сахарным диабетом. Следует придерживаться осторожности при назначении препарата таким больным, контролировать уровень глюкозы крови и при необходимости корригировать дозу сахароснижающих препаратов.
У больных с сердечной недостаточностью и начальным систолическим АД меньше 100 мм рт. ст. или с сопутствующими ИБС, поражением периферических сосудов или нарушением функции почек следует чаще проверять состояние мочевыводящей системы, поскольку прием карведилола может влиять на функцию почек. Если отмечается угнетение функции почек, дозу Протекарда следует снизить или лечение прекратить.
Лица, пользующиеся контактными линзами, должны быть предупреждены о возможности уменьшения слезоотделения.
У больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями лечение следует прекращать постепенно (на протяжении 1–2 нед), учитывая синдром отмены, поскольку карведилол является блокатором β-адренорецепторов.
С осторожностью назначают Протекард пациентам с нарушением периферического кровообращения, поскольку карведилол может усилить нарушение периферического кровотока. У лиц с заболеваниями периферических сосудов возможно усиление проявлений синдрома Рейно.
Как и другие блокаторы β-адренорецепторов, карведилол может маскировать симптомы тиреотоксикоза. Дозу препарата необходимо снизить, если у больного брадикардия (ЧСС меньше 55 уд./мин).
Следует придерживаться осторожности при применении препарата у больных с выраженными реакциями гиперчувствительности в анамнезе, а также у пациентов, которые проходят курс десенсибилизации, поскольку карведилол может усилить чувствительность к аллергенам и выраженность анафилактических реакций. Больным, у которых ранее при лечении блокаторами β-адренорецепторов возникал или обострялся псориаз, препарат можно назначать только после тщательной оценки соотношения польза/риск. Опыта применения карведилола при феохромоцитоме нет, поэтому следует придерживаться осторожности при назначении Протекарда лицам с подозрением на феохромоцитому. Клинический опыт применения карведилола у больных со стенокардией Принцметала отсутствует.
Пациентам с обструктивными заболеваниями легких и бронхоспастическим компонентом, которые не принимают пероральных или ингаляционных противоастматических препаратов, Протекард можно назначать, если возможные преимущества от его применения превышают потенциальный риск. В начале приема и при повышении дозы Протекарда состояние таких пациентов следует строго контролировать. При появлении начальных признаков бронхоспазма дозу Протекарда необходимо снизить.
Применение в период беременности или кормления грудью. Соответствующий опыт применения карведилола в этот период отсутствует. Не известно, проникает ли карведилол в грудное молоко. Поэтому применение препарата в период беременности и кормления грудью не рекомендуется.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Пациенты, принимающие карведилол, должны воздерживаться от управления транспортными средствами и других видов деятельности, связанных с необходимостью высокой концентрации внимания и быстрых психомоторных реакций, если они ощущают головокружение или подобные симптомы. Особенно это следует учитывать в начале терапии, а также при повышении дозы Протекарда в процессе лечения. В период лечения Протекардом не следует употреблять алкоголь. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: как и другие блокаторы β-адренорецепторов, Протекард может потенцировать действие других антигипертензивных средств в случае их одновременного применения.
Блокаторы β-адренорецепторов или препараты, которые могут исчерпать запасы катехоламинов (например резерпин и ингибиторы МАО), могут явиться причиной появления тяжелой брадикардии и артериальной гипотензии.
При сочетанном применении Протекарда с дилтиаземом отмечали случаи нарушения AV-проводимости (редко сопровождающиеся гемодинамическими нарушениями).
Поэтому при сочетанном применении Протекарда с блокаторами кальциевых каналов, такими как верапамил или дилтиазем, антиаритмическими препаратами I класса, следует контролировать ЭКГ и АД. Эти препараты нельзя применять в/в пациентам, одновременно получающим Протекард.
Протекард может усиливать действие инсулина или пероральных сахароснижающих средств. Поэтому рекомендуется регулярный мониторинг уровня глюкозы в крови. Протекард может маскировать симптомы гипогликемии.
При сочетанном применении Протекарда и дигоксина может повышаться уровень дигоксина в плазме крови (почти на 16%). Рекомендуется постоянный контроль уровня дигоксина в плазме крови в начале терапии Протекардом, при корригировании дозы и во время отмены препарата. Сочетанное применение Протекарда и сердечных гликозидов может приводить к замедлению AV-проводимости.
Если планируется прервать комбинированную терапию Протекардом и клонидином, первым следует отменить Протекард за несколько дней до начала постепенного снижения дозы клонидина.
Индукторы микросомальных печеночных оксидаз (рифампицин) снижают концентрацию карведилола в плазме крови, а ингибиторы микросомальных печеночных оксидаз (циметидин) ее повышают, поэтому при сочетанном назначении этих препаратов следует придерживаться осторожности.
Во время применения наркоза особое внимание следует уделять синергическому отрицательному инотропному действию Протекарда и анестетиков.
Рекомендуется контролировать концентрацию циклоспорина в начале терапии Протекардом и при необходимости корригировать дозу циклоспорина. ПЕРЕДОЗИРОВКА: Симптомы: артериальная гипотензия, брадикардия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, остановка сердца; также возможны нарушение дыхания, бронхоспазм, рвота, нарушение сознания и генерализованные судороги.
Лечение: в течение нескольких часов после приема препарата эффективным может быть промывание желудка или применение рвотных средств. Кроме общих процедур, необходимо контролировать и корригировать основные показатели состояния организма, при необходимости в условиях отделения интенсивной терапии. Больного рекомендуется перевести в горизонтальное положение с приподнятыми нижними конечностями. При появлении брадикардии назначают атропин в дозе 0,5–2 мг в/в и/или глюкагон в дозе 1–10 мг в/в (после чего может быть продолжена медленная в/в инфузия из расчета 2–5 мг/ч). При необходимости можно подключить водитель ритма сердца. В случае развития тяжелой гипотензии рекомендуется применение р-ров для в/в введения. Кроме того, вводить норэпинефрин в виде в/в инъекции в дозе 5–10 мкг, повторно под контролем показателей АД или в виде инфузии из расчета 5 мкг/мин, титруя дозу соответственно уровню АД.
Для купирования бронхоспазма назначают сальбутамол или другие β-адреномиметики в виде аэрозоля или путем в/в введения.
При появлении судорог рекомендуется медленное в/в введение диазепама или клоназепама.
В случаях тяжелой интоксикации, когда доминируют симптомы шока, поддерживающую терапию необходимо проводить длительное время до стабилизации состояния больного, поскольку можно ожидать удлинение периода полувыведения и перераспределения карведилола. УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре не выше 25 °С