ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Реквіп

 (Requip™)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ропінірол;4-[2-(dipropilamino)ethyl]-1,3-dihydro-2H-indol-2-one, monohydrochloride;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, п´ ятикутної форми. Таблетки з різними дозами відрізняються за кольором:0,25 мг – білі,

1,0 мг – зелені, 2,0 мг – рожеві, 5,0 мг – голубі;

склад: 1 таблетка містить ропініролу 0,25 мг, 1,0 мг, 2,0 мг або 5,0 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелозанатрію, магнію стеарат, титану діоксид, гидроксипропілм етилцелюлоза, полі етиленгліколь, заліза оксид жовтий (1,0 мг, 2,0 мг), заліза оксид червоний

( 2,0 мг), індігокармін алюміній (1,0 мг, 5,0 мг), полісорбат 80 (0,25мг, 5,0 мг).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічний засіб, агоніст допаміну. Код АТСN04BC04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ропінірол – потужний, не ерголіновийдофаміновий агоніст.

Паркінсонізм характеризується значною дофаміновоюнедостатністю в нігростріальній системі. Ропінірол пом´ ягшує цю недостатність, стимулюючи дофамінові рецептори стріатуму. Ропінерол діє на гіпоталамус та гіпофіз, уповільнюючи секрецію пролактину.

Фармакокінетика. Абсорбція ропініролу при пероральному застосуванні швидка та достатньо повна. Біодоступність ропініролу дорівнює приблизно 50% ісередній пік концентрації препарату досягається в середньому за період 1,5години після прийому дози. Спостерігається широка індивідуальна варіабельність у фармакокінетичних параметрах, але загалом існує пропорційне збільшення в системному розподіленні (С_МАХ і AUC) при збільшеній дозі препарату, у терапевтичних межах. Завдяки високій ліпофільності ропінірол має великийоб´ єм розподілення (прибл. 8 л/кг) і повністю виводиться з системної циркуляції з середнім періодом напів-виведення близько 6 годин. Зв´ язування препарату з білками плазми низьке (10–40%). Ропінірол спершуметаболізується і його метаболіти в основному виводяться з сечею. Активність основного метаболіту у 100 разів менша, ніж у ропініролу.

Змінень кліренсаропініролу внаслідок одноразового та повторного перорального прийомів неспостерігалось. Очікується, що для препаратів, які призначаються з частотою приблизно кожний період напів виведення, спостерігається в середньому двох-кратне перевищення постійної концентрації ропініролу в плазмі при рекомендованому режимі прийому 3 рази на день у порівнянні з режимом для одноразового застосування.

Показання для застосування.

Лікування паркінсонізму

Ропінірол має ефективну дію при ранній терапії хворих, які потребуютьдофамінергічної терапії.

За даними порівняльних досліджень ефективність ропініролу була вищою за ефективність бромокріптину. Коли ці два препарати призначались у поєднанні зселегіліном, різниці між ними не відзначалось.

Призначення ропініролу дає змогу відкласти необхідність початку лікування L-допою і таким чином затримати розвиток дискінезій.

Як додаткова терапія ропінірол збільшує ефективність L-допи, включаючи контроль за коливаннями “включення-виключення” та ефектів “закінчення дози”, пов´ язаних з хронічною терапією L-допою, та дозволяє знижувати щоденну дозу L-допи.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендується індивідуальний підбір дози за ефективністю та толерантністю. Якщо у хворих при прийомі будь-яких доз виникає підвищена сонливість, дози мають бути знижені. При виникненні будь-яких інших побічних ефектів, дози теж мають бути знижені, з можливістю їх подальшого підвищення.

Ропінірол необхідно приймати тричі на день, бажано під час їжі для запобігання негативним реакціям з боку шлунково-кишкового тракту.

Початок лікування.

Початкова доза повинна становити 0,25 мг 3 рази на добу. Режим дозування для перших чотирьох тижнів лікування показаний у таблиці, яка наведена нижче:

Терапевтичний режим

Після початку дозування щотижневі збільшення дози можуть становити від 0,5 до 1,0 мг 3 рази на добу (1,5 – 3,0 мг/добу).

Терапевтичний ефект може очікуватись у межах дози від 3 до 9 мг/добу. Якщо задовільний контроль за симптомами не досягнутий або не підтримується, доза ропініролу повина збільшуватись (максимально 24 мг/добу) доти, поки необхідний терапевтичний ефект не буде досягнутий. [Середня доза ропініролу, яка забезпечує терапевтичний ефект, за даними п´ ятирічного клінічного дослідження дорівнювала 16,5 мг/добу.] Клінічні дослідження із застосуванням доз, вищих за 24 мг/добу, не проводились.

Коли ропінірол призначається в якості додаткової терапії до L-допи, доза L-допи може бути поступово зменшена загалом приблизно на 20%.

Коли лікування переводиться з іншого дофамінового агоніста наропінірол, перед тим як призначити ропінірол, слід припинити застосування цього препарату згідно з рекомендаціями, наведеними в інструкції виробника цього препарату.

Як і інші дофамінові агоністи, прийом ропініролу має припинятисьпоступово, зменшуючи кількість щоденних доз протягом одного тижня.

У хворих на паркінсонізм з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну – 30–50 мл/хв.) не спостерігається змінень кліренсаропініролу, що вказує на те, що для цієї групи хворих немає необхідності в коригуванні дози.

Застосування ропінірола для лікування хворих з тяжкою нирковою (кліренскреатині на - <30–50 мл/хв.) або печінковою недостатністю не досліджувалось. Призначення ропініролу таким хворим не рекомендовано.

Побічна дія.

Найчастішими негативними проявами, які були відмічені приранній терапії хворих, за даними клінічних дослідженнь, були: нудота, сонливість, набряк ніг, біль у черевній порожнині, блювання, непритомність, диспепсія та галюцинації.

Аналогічно найчастішими побічними діями при додатковій терапії за даними клінічних дослідженнях були: дискінезія, нудота, галюцинації та сплутаність свідомості.

Частота випадків постуральної гіпотенезії, зазвичайпов´ язаної з початком лікування дофаміновими агоністами, помітно невідрізнялась від такої при призначенні плацебо, за даними клінічних дослідженньропініролу. Однак відмічалось зниження систолічного кров´ яного тиску.

Застосування дофамінових агоністів, таких як бромокриптинта перголід, які мають ерголінову хімічну структуру, пов´ язано з побічними ефектами, такими як ретроперитонеальні фібрози, еритромегалія тареакції з боку легенів. Ропінірол має нову неерголінову хімічну структуру і повідомлення про такі випадки, за даними клінічних досліджень, відсутні.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ропініролу та інших компонентів препарату.

Передозування.

Вважається, що симптоми передозування ропініролу можуть бути пов´ язані з його дофамінергічною активністю. Ці симптоми можуть бути зменшені відповідним застосуванням дофамінових антагоністів, таких як нейролептики або метоклопрамід.

Особливості застосування.

Ропінірол з обережністю слід призначати хворим на тяжкі серцево-судинні захворювання.

Хворі на більшість психічних розладів повинні лікуватись дофаміновимиагоністами лише тоді, коли потенційна користь переважає можливий ризик.

Вагітність і лактація

Ропінірол неповинен застосовуватись під час вагітності.

Ропінірол не повинен застосовуватись для лікування матерів, що годують груддю, оскільки він гальмує лактацію.

Вплив на здатність керувати авто транспортом та працювати з механізмами

Дані про впливропініролу на здатність керувати авто транспортом та працювати з механізмами відсутні. Однак хворі повинні бути попереджені про можливість виникнення сонливості та запаморочення на початку лікування. Хворі мають бути поінформовані про поодинокі випадки раптового засинання, що виникають без попередніх ознак або появи денної сонливості, та попереджені про ризик для нихта оточуючих людей у разі, якщо це трапиться за кермом автомобіля або при керуванні іншими механізмами. Якщо у хворих з´ являється значна денна сонливість або випадки засинання під час роботи, такі хворі не повинні керувати автомобілем та уникати інших потенційно небезпечних видів діяльності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Нейролептики таінші дофамінові антагоністи центральної дії, такі як сульпірид абометоклопрамід, можуть послаблювати ефективність ропініролу і тому застосування цих препаратів разом з ропініролом слід уникати.

Фармакокінетичної взаємодії між ропі неролом і L-допою або домперідоном, що потребує коригування дози того або іншого з препаратів, не відмічено. Невстановлена також взаємодія між ропініролом та іншими препаратами, які традиційно застосовуються для лікування хвороби Паркінсона.

За даними клінічних досліджень, у хворих, які приймали одночаснодигоксин, взаємодій, які б викликали необхідність в коригуванні дозування, небуло відмічено.

Ропінірол метаболізується головним чином через цитохром Р 450 ферментуCYP1А 2. Тому для хворих, які вже отримують ропінірол, доза ропініролу може бути скоригована, коли призначаються або припиняють прийом препаратів, що є інгібіторами цього ферменту, наприклад ципрофлоксацин.

При одночасному призначені ропініролу і теофіліну, що є субстратом дляCYP1A2, не відзначалось змін у фармакокінетиці кожного з цих препаратів, таким чином не очікується змін у фармакокінетиці ропі неролу при застосуванні разом зіншими препаратами, що є субстратами для CYP1A2.

Збільшення концентрації ропініролу в плазмі крові спостерігалось ухворих, які лікувались високими дозами естрогенів. У хворих, які отримують гормональну заміщу вальну терапію (ГЗТ), лікування ропініролом може починатись за звичайною схемою. Однак, якщо ГЗТ переривається або призначається під часлікуваня ропініролом, потребується коригування дози.

Інформація про можливість взаємодії між ропініролом та алкоголем відсутня. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, хворі повинні бути застережені від вживання ропініролу зі спиртними напоями.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі 25°С або нижче, у сухому, захищеному від світла, недоступному длядітей місці.

Термін придатності – 24 місяці.

Інструкція відсутня