Релпакс
- Eletriptan
  Міжнародна назва
- Засоби, що застосовуються у разі мігрені
  Фарм. група
- N02CC06
  ATС-код
- 2 пропозиції від 656,00 до 656,00 грн.
  Наявність в аптеках

Інструкція: українська, російська

Аналоги

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РЕЛПАКС®

(RELPAX®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: eletriptan;®-3-(1-метил-2-піролідинілметил)-5-[2-(фенілсульфоніл) етил]-1Н гідро бромідіндолу;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки жовто-гарячого кольору, вкриті оболонкою, з позначкою “Pfizer” з одного боку таблетки та літерами “REP” – з іншого;

склад: 1 таблетка містить елетриптану 40 мг або 80 мг увигляді елетриптану гідро броміду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Opadry^®Orange,Opadry^®Clear, вода очищена.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Препарати для лікування мігрені. Селективний агоніст серотонін ових 5-НТ₁-рецепторів. Код АТС N02CC.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Елетриптан є потужним і селективним агоністом судинних 5-НТ_1В- і нейрональних 5-НТ_1D-рецепторів. Елетриптан також виявляє високу спорідненість з 5-НТ_1F-рецепторами, що, можливо, пояснює його проти мігреневий механізм дії.

Елетриптан виявляє помірну спорідненість з людськимирекомбінантними 5-НТ_1А-, 5-НТ_2В-, 5-НТ_1Е-,5-НТ₇-рецепторами.

У дослідженнях на тваринах виявлена більша селективність його дії відносно сонної артерії і менша - до коронарних іфеморальних судин у порівнянні із суматриптаном. Більш того, була продемонстрована здатність елетриптану пригнічувати розвиток нейрогенного запалення твердої мозкової оболонки у тварин. Здатність елетриптану звужувати внутрішньо черепні кровоносні судини та його пригнічуюча дія на розвитокнейрогенного запалення може бути механізмом його проти мігреневої ефективності улюдини. Елетриптан впливає також на симптоми, що супроводжують мігрень, –блювання, нудоту, фотофобію та фонофобію. Препарат також здатний попереджувати рецидив мігрені.

Фармакокінетика. Абсорбція. Елетриптан досить швидкоі добре (не менше 81%) усмоктується в шлунково-кишковому тракті при пероральному прийомі. Величина абсолютної біодоступності при пероральному прийомі у чоловіків і жінок становить приблизно 50%. Рівень Тmax досягається приблизно через 1,5 години при пероральному застосуванні. В межах клінічних доз (20 - 80 мг) препарат має лінійну фармакокінетику.

Величина площі під кривою співвідношення концентрація/час (AUC) та максимальної концентрації (Сmax) елетриптанузбільшувалася приблизно на 20 - 30% при його прийомі разом із їжею з високим вмістом жирів. При пероральному застосуванні під час нападу мігрені спостерігалося зменшення AUC приблизно на 30% та збільшення Тmax до 2,8 години.

Після повторних прийомів (20 мг тричі на добу) протягом 5 - 7 днів фармакокінетика елетриптану залишалася лінійною, а кумуляція була прогнозованою. При багаторазовому прийомі більш високих доз (40 мг тричі на добу та 80 мгдвічі на добу) кумуляція препарату після 7 днів прийому була більшою за прогнозовану приблизно на 40%.

Розподіл. Об’єм розподілу елетриптану після внутрішньо венного введення дорівнював 138 л, що свідчить про його розподіл утканинах. Елетриптан помірно зв’язується з білками (приблизно 85%).

Метаболізм. Дослідження in vitro свідчать, що метаболізм елетриптану в основному здійснюється за допомогою цитохрому Р 450СYP3А 4 печінки. Цей факт підтверджується збільшенням концентрації елетриптану вплазмі після супутнього введення еритроміцину, відомого як потужний селективний інгібітор СYP3А 4. Дослідження in vitro також виявили незначну роль у метаболізмі елетриптану СYP2D6, хоча клінічні дослідження не підтвердили наявності будь-яких ознак впливу поліморфізму зазначеного ферменту на фармакокінетику елетриптану.

У системі кровообігу виявлені два основних метаболіти, які зумовлюють переважну частину радіо активності плазми після введення елетриптану, міченого ¹⁴С. Метаболіт, що утворювався внаслідок N-окислення, був неактивний у дослідженнях in vivo на тваринах. Метаболіт, що утворювався внаслідок N-деметилювання, виявляв таку ж активність, як і елетриптан на моделях in vitro у тварин. Третя частина радіо активності плазми формально не була ідентифікована, але найбільш імовірно, що вона єсумішшю гідроксильних метаболітів, які також виділяються із сечею та фекаліями.

Оскільки концентрації метаболіту, утвореного внаслідок N-деметилювання, становлять лише 10 - 20% від концентрації основної речовини, то не слід чекати якогось клінічно значущого його впливу на проявитерапевтичної дії елетриптану.

Виведення. Показник загального плазмового кліренсуелетриптану після внутрішньо венного введення становить 36 л/год з періодомна півжиття у плазмі приблизно 4 години. Середня величина ниркового кліренсу при пероральному прийомі становить приблизно 3,9 л/год. Величина поза ниркового кліренсу становить приблизно 90%, що свідчить про те, що основним шляхом екскреціїелетриптану є шлях метаболічних реакцій.

Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп. Стать. Мета-аналіз, проведений під час клініко-фармакологічних досліджень, і популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічних випробувань показали, що стать не має будь-якого клінічно значущого впливу на концентраціїелетриптану в плазмі.

Літні пацієнти (старше 65 років). У порівнянні з пацієнтами молодшого віку, у літніх людей спостерігалося недостовірне незначне зниження (16%) показників кліренсу разом із достовірним збільшенням періодуна півжиття (приблизно від 4,4 до 5,7 години). Результати аналізу банка данихщодо безпеки вказують на відсутність впливу вікового фактора на кількість побічних ефектів.

Підлітки (12-17 років). Фармакокінетика елетриптану (40 мг і 80 мг) у підлітків, які отримували препарат між нападами мігрені, була подібна до фармакокінетики у дорослих.

Діти (6-11 років). У дітей, в порівнянні з підлітками, кліренс елетриптану не змінюється. Однак у дітей об’єм розподіл узнижується, що призводить до більших концентрацій препарату в плазмі порівняно з концентрацією при застосуванні тієї ж самої дози дорослими.

Печінкова недостатність. В осіб із печінковою недостатністю (шкала Чайлд-Пьюдж, А, В) відмічалося достовірне збільшення AUC(34%) і періоду на півжиття. Також спостерігалося невелике збільшення С_max(18%). Зазначені зміни не мають суттєвого клінічного значення.

Ниркова недостатність. В осіб з легкою (кліренскреатині ну 61-89 мл/хв), помірною (кліренс креатині ну 31-60 мл/хв) або тяжкою (кліренскреатині ну <30 мл/хв) нирковою недостатністю не виявлено достовірних змінфармакокінетичних параметрів елетриптану або його зв’язування з білками плазми.

Показання для застосування. Лікування нападів мігрені, що має прояви аури (провісники нападу) або без таких.

Спосіб застосування та дози. Таблетки Релпаксу^®слід приймати при появі перших ознак головного болю при нападі мігрені. Препарат є також ефективним і в пізніх стадіях нападу хвороби. Релпакс^®не слід застосовувати з профілактичною метою. Таблетку ковтають цілою, запиваючи її невеликою кількістю води.

Застосування для лікування підлітків (від 12 до 18років). Застосування препарату для лікування підлітків не рекомендовано.

Застосування дорослими (від 18 до 65 років). Рекомендована початкова доза становить 40 мг. Знеболювальний ефект повинен розвинутися протягом 2 годин. При поновленні болю протягом однієї доби, для лікування рецидиву болю слід прийняти 40 мг Релпаксу^® повторно, алене раніше, як через 2 годин після прийому першої дози.

Якщо після прийому першої дози протягом 2 годин напад головного болю не минає, приймати препарат повторно не рекомендується, оскількив клінічних дослідженнях не було виявлено ефективності впливу повторного прийому препарату на прояви того ж самого нападу. Клінічні дослідження показали, що у більшості пацієнтів, які не відчували полегшення стану після прийому однієї дози Релпаксу^®, препарат виявляв свою ефективність у лікуванні наступних нападів мігрені.

Якщо застосування 40 мг Релпаксу^® є недостатньо ефективним, позитивний ефект у лікуванні наступних нападів мігрені може бути досягнутий застосуванням дози 80 мг. Максимальна добова доза неповинна перевищувати 160 мг.

Побічна дія. Загалом лікування Релпаксом^® добре переносилося. Побічні ефекти в основному мали транзиторний характер і були слабко та помірно виражені та минали спонтанно після припинення лікування. Частота та ступінь тяжкості побічних ефектів були однаковими при прийомі двох однакових доз для лікування того ж самого нападу та при прийомі лише однієї дози.

При прийомі терапевтичних доз спостерігались такі побічні прояви (із частотою =>1% у порівнянні з плацебо):

нервова система – запаморочення, головний біль, гіпертонус, гіпостезія, міастенія, парестезія, сонливість, вертиго;

серцево-судинна система – пальпітація, тахікардія, відчуття жару та припливів;

органи дихання – фарингіт, відчуття стискання вгорлі;

травний тракт – біль у животі, сухість у роті, диспепсія, нудота;

шкіра – пітливість;

опорно-руховий апарат – біль у спині, міалгія;

загальні прояви – астенія, відчуття болю, тяжкості, стискання в грудях, пропасниця, біль.

У пост маркетинговий період відмічено появу таких побічних ефектів:

імунна система – алергічні реакції, в деяких випадках - значної вираженості;

шкіра – свербіж, висипання, кропив’янка.

Деякі симптоми, зафіксовані як побічні ефекти, можуть бути проявом мігрені. Побічні ефекти, що спостерігалися після прийому Релпаксу^®, є типовими для агоністів 5-НТ₁-рецепторів.

Протипоказання. Застосування Релпаксу^® протипоказано увипадках гіпер чутливості до будь-якого компонента таблетки та при тяжких порушення функції печінки.

Виходячи з фармакодинамічних властивостей Релпаксу^®, що є представником агоністів 1-го типу 5-гідрокситриптамінових (5-НТ₁) рецепторів, встановлені такі протипоказання:

для хворих із неконтрольованою артеріальною гіпертензією;

для пацієнтів, у яких діагностовано ішемічну хворобу серця (стенокардію, перенесений інфаркт міокарда або встановлена прихована ішеміяабо стенокардія Принц метала);

для пацієнтів із захворюванням периферичних кровоносних судин;

для пацієнтів із цереброваскулярними розладами ванамнезі або з транзиторними ішемічними цереброваскулярними проявами;

для пацієнтів, які приймали ерготамін або похідні ерготаміну (у тому числі метисергід) за 24 години до або через добу після прийому Релпаксу^®;

для пацієнтів, які одночасно приймають інші агоністи 5-НТ₁-рецепторів.

Передозування. При одноразовому прийомі дози 120 мг якихось клінічно значущих ефектів не відмічалося. Однак при передозуванні можливі прояви гіпертензії або інших більш серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи.

У випадках передозування слід призначити стандартну підтримуючу терапію. Період на півжиття елетриптану становить приблизно 4 год, тому моніторинг пацієнтів і відповідна терапія повинні продовжуватися не менше 20год або до зникнення ознак і симптомів передозування.

Вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрації елетриптану в сироватці не відомий.

Особливості застосування. Релпакс^® є ефективним у лікуванні мігрені з або без проявів аури і в лікуванні мігрені, пов’язаної з менструаціями. Якщо Релпакс^® застосовували у фазі аури, він не попереджував розвитку головного болю і тому препарат доцільно застосовувати лише під час фази головного болю.

Перед призначенням Релпаксу^® пацієнтам з імовірними хворобами серцево-судинної системи або тим, які мають фактори ризику розвитку таких захворювань, слід провести діагностику стану серцево-судинної системи.

Як і інші агоністи 5-НТ₁-рецепторів, Релпакс^® слід призначати лише у випадках безперечно діагностованоїмігрені. Релпакс^® не показаний для лікування геміплегії, офтальмоплегії чи базилярної мігрені. Крім того, Релпакс^® не слід застосовувати в лікуванні “атипового” головного болю, оскільки в таких випадках головний біль може бути спричинений такою тяжкою патологією, як інсульт аборозрив аневризми, коли застосування церебральних вазоконстрикторів може бути небезпечним.

Застосування Релпаксу^® з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, йозаміцин, та з інгібіторами протеаз (ритонавіром, індинавіром інелфінавіром) не рекомендовано.

Застосування хворими старше 65 років. Безпека і ефективність при застосуванні хворими старше 65 років не були вивчені в достатньому обсязі, оскільки в клінічних дослідженнях не було достатньої кількості осіб вказаної зазначеної групи. У хворих літнього віку зміни артеріального тиску можуть бути більш вираженими, ніж у віковій групі 18 – 65років.

Застосування підлітками. У клінічних дослідженнях у підлітків відмічено високу ефективність застосування плацебо. Ефективність застосування елетриптану у хворих цієї вікової групи не була доведена, і томуне рекомендується застосовувати препарат для лікування хворих цієї вікової групи. Оцінка безпеки застосування елетриптану для лікування таких хворих була подібною до оцінки безпеки у дорослих.

Застосування дітьми (6 – 11 років). Оскільки безпекаі ефективність застосування Релпаксу^® у дітей не вивчалися, застосування препарату в лікуванні дітей не рекомендовано.

Застосування пацієнтами із серцевою недостатністю. Вивчення в необхідному обсязі застосування препарату пацієнтами із серцевою недостатністю не проводилося. Тому призначення Релпаксу^®, як і іншихагоністів 5НТ₁-рецепторів, таким пацієнтам не рекомендовано.

Застосування при порушенні функції печінки. Дляхворих з легким і помірним порушенням функції печінки немає потреби змінювати дозування Релпаксу^®. Оскільки вивчення застосування препарату хворими з тяжким порушенням функції печінки не проводилося, препарат протипоказаний таким хворим.

Застосування при порушенні функції нирок. Оскільки вплив Релпаксу^® на артеріальний тиск виражений більше у хворих з порушенням функції нирок, дози більше 40 мг Релпаксу^® слід застосовувати обережно.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з рухомими механізмами. Мігрень або застосування агоністів 5-НТ₁-рецепторів може спричинювати сонливість або запаморочення у деяких пацієнтів. Таким чином, особам, які виконують роботу, що вимагає зосередженості уваги (зокрема керують автомобілем або працюють з рухомими механізмами). під час нападу мігрені тапісля прийому Релпаксу^® слід бути обережними.

Вагітність і лактація. Безпека застосування елетриптанувагітними не вивчалася. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогеннихефектів препарату. Застосування Релпаксу^® може бути доцільним лише увипадку, коли його користь для матері вище, ніж будь-який можливий ризик дляплода.

Елетриптан у людини виділяється з грудним молоком. Прийняття рішення щодо застосування препарату жінками, які годують груддю, повинно бути виваженим. Вплив на немовлят можна мінімізувати шляхом відмови від годування груддю протягом 24 годин після прийому препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Вплив медикаментів на Релпакс^®. Восновних клінічних дослідженнях застосування елетриптану не спостерігалося проявів медикаментозної взаємодії з бета-блокаторами, трициклічними антидепресантами, селективними інгібіторами оборотного захоплення серотоніну тафлунаризином. Результати популяційного аналізу фармакокінетики в клінічних дослідженнях дозволяють припустити, що бета-блокатори, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, препаратиестроген замісної гормональної терапії, пероральні контрацептиви, що містять естроген, і блокатори кальцієвих каналів навряд чи впливають нафармакокінетичні властивості елетриптану.

Елетриптан не є субстратом для МАО. Тому не слід очікувати можливої взаємодії між елетриптаном та інгібіторами МАО.

У клінічних дослідженнях з пропранололом (160 мг), верапамілом (480 мг) і флюконазолом (100 мг) C_max елетриптанузбільшувалася в 1,1, 2,2 та 1,4 рази відповідно. AUC елетриптану відповідно збільшувалася в 1,3, 2,7 та 2,0 рази. Такий ефект не мав суттєвого клінічного значення, оскільки він не супроводжувався підвищенням артеріального тиску чиіншими побічними проявами в порівнянні із самостійним застосуваннямелетриптану.

У клінічних дослідженнях з такими специфічними та потужними інгібіторами CYP3A4, як з еритроміцином (1 000 мг) і кетоконазолом (400 мг), спостерігалося значне зростання C_max та AUC елетриптану (відповідно в 2 та 2,7 рази і в 3,6 та 5,9 рази). Таке зростання показників спричиняло збільшення часу напів виведення t_1/2 з 4,6 до 7,1 години в поєднанні з еритроміцином та з 4,8 до 8,3 години в поєднанні з кетоконазолом. Тому елетриптан не слід застосовувати сумісно з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, йозаміцин та інгібітори протеаз (ритонавір, індинавір і нелфінавір).

У клінічних дослідженнях з пероральним застосуванням кофеїн/ерготаміну через 1 та 2 години після прийому елетриптану спостерігалося незначне підвищення кров’яного тиску, що можна передбачати, виходячи з фармакологічних властивостей цих препаратів. Тому рекомендовано застосовувати препарати, що містять ерготамін або інші алкалоїди ріжків (наприкладдигідроерготамін, метисергід), не раніше. ніж через 24 години після прийомуелетриптану. З іншого боку, повинно пройти не менше 24 годин після застосування ерготаміну або інших препаратів ріжків до прийому елетриптану.

Вплив Релпаксу^® на інші препарати.

У клінічних дослідженнях як in vitro, так in vivo, не було виявлено пригнічую чого або стимулюючого впливу клінічних дозелетриптану на препарати, що метаболізуються за допомогою цитохром-P450-ензимів, включно з CYP3A4-ензимами. Тому взаємодія міжелетриптаном і медикаментами, що метаболізуються цими ензимами, є малоймовірною.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25 º С.

Термін придатності – 3 роки.

РЕЛПАКС^®
(RELPAX^®)

eletriptan

Представительство:
ПФАЙЗЕР ИНТЕРНЭШНЛ Эл Эл Си

Владелец регистрационного удостоверения:
PFIZER,

код ATX: N02CC06

Форма выпуска, состав и упаковка

Таблетки, покрытые оболочкой оранжевого цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой "REP 40" на одной стороне и "Pfizer" - на другой.

	1 таб.
элетриптан (в форме гидробромида)	40 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, натрия кроскармеллоза, магния стеарат, пленочная оболочка.

2 шт. - блистеры (1) - пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Агонист 5-HT₁-рецепторов. Препарат с противомигренозной активностью

Регистрационные №№:

таб., покр. оболочкой, 40 мг: 2 шт. - П №014827/01-2003, 11.03.03

Фармакологическое действие

Препарат, применяемый при мигрени. Элетриптан является представителем группы селективных агонистов серотониновых 5-НТ_1B- и 5-НТ_1D- рецепторов, которые расположены, главным образом, в кровеносных сосудах головного мозга. При стимуляции указанных рецепторов происходит сужение сосудов, в частности, сонных артерий, что приводит к уменьшению головной боли. Элетриптан обладает также высоким сродством к серотониновым 5-HT_1F- рецепторам, оказывает умеренное действие на серотониновые 5-НТ_1A-, 5-НТ_2B-, 5-НТ_1E- и 5-НТ₇-рецепторы, по сравнению с суматриптаном, элетриптан проявляет значительно большую селективность в отношении серотониновых рецепторов, расположенных в сонных артериях, чем в коронарных и бедренных артериях. Способность элетриптана суживать внутричерепные кровеносные сосуды, а также его ингибирующее действие в отношении нейрогенного воспаления может обусловливать его антимигренозную активность.

Фармакокинетика

Всасывание

После приема внутрь элетриптан быстро и достаточно полно всасывается из ЖКТ (абсорбция составляет около 81%). У мужчин и женщин абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет около 50%. Время достижения C_max в плазме крови в среднем составляло 1.5 ч после приема внутрь. В диапазоне терапевтических доз (20-80 мг) фармакокинетика элетриптана характеризуется линейной зависимостью.

C_max элетриптана в плазме крови и AUC увеличивались примерно на 20-30% при приеме препарата после употребления жирной пищи. При приеме внутрь во время приступа мигрени AUC уменьшалась примерно на 30%, а время достижения C_max в плазме крови увеличивалось до 2.8 ч.

Распределение

При регулярном применении (по 20 мг 3 раза/сут) в течение 5-7 дней фармакокинетика элетриптана оставалась линейной с предсказуемой кумуляцией. При назначении в более высоких дозах (40 мг 3 раза/сут и 80 мг 2 раза/сут) в течение 7 дней кумуляция элетриптана превышала ожидаемую (примерно на 40%).

V_d элетриптана при в/в введении составляет 138 л, что указывает на хорошее распределение в ткани. Элетриптан умеренно связывается с белками (примерно на 85%).

Метаболизм

Исследования in vitro свидетельствуют о том, что первичный метаболизм элетриптана происходит под действием изофермента CYP3A4 в печени. Этот факт подтверждается повышением концентраций элетриптана в плазме крови при одновременном применении эритромицина, который является мощным селективным ингибитором CYP3A4. Исследования in vitro демонстрируют также небольшое участие CYP2D6 в метаболизме элетриптана, хотя в клинических исследованиях не выявлено каких-либо признаков полиморфизма этого фермента.

Идентифицировано два основных циркулирующих метаболита, доля которых составляет значительную часть общей радиоактивности плазмы крови после введения элетриптана, меченного¹⁴С. Метаболит, образующийся в результате N-окисления, не обладал активностью в опытах на животных in vitro. Метаболит, образующийся в результате N-деметилирования. по активности был сопоставим с элетриптаном в исследованиях на животных in vitro. Третий компонент радиоактивной плазмы не идентифицирован, полагают, что он представляет собой смесь гидроксилированных метаболитов, которые также выводятся с мочой и калом.

Концентрация активного N-деметнлированного метаболита в плазме крови составляет всего 10-20% от концентрации элетриптана и соответственно не вносит значительного вклада в его терапевтический эффект.

Выведение

Общий клиренс элетриптана из плазмы после в/в введения составляет в среднем 36 л/ч, а T_1/2 - примерно 4 ч. Средний почечный клиренс после приема внутрь равен примерно 3.9 л/ч. Доля внепочечного клиренса составляет примерно 90% от общего клиренса; это свидетельствует о том, что элетриптан выводится, главным образом, в виде метаболитов с мочой и калом.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Результаты мета-анализа клинико-фармакологических исследований и популяционного фармакокинетического анализа свидетельствуют о том, что пол не оказывает клинически значимого влияния на концентрацию элетриптана в плазме крови.

У людей пожилого и старческого возраста (65-93 года) выявлено небольшое и статистически незначимое снижение (на 16%) клиренса элетриптана и статистически значимое увеличение T_1/2 (примерно с 4.4 до 5.7 ч) по сравнению с таковыми у молодых взрослых людей. Возраст не оказывал влияния на частоту проявления побочных эффектов.

Фармакокинетика элетриптана (40 мг и 80 мг) у подростков в возрасте 12-17 лет с мигренью, принимавших препарат в межприступный период, была сходной с таковой у здоровых взрослых.

У детей в возрасте 7-11 лет клиренс элетриптана не отличается от такового у подростков, при этом у них ниже V_d. Концентрации препарата в плазме крови превышают ожидаемые его уровни после приема элетриптана в той же дозе у взрослых.

У пациентов с нарушением функции печени (классы А и В по шкале Чайлд-Пью) выявлено статистически значимое увеличение AUC (на 34%) и T_1/2, а также небольшое увеличение C_max (на 18%), однако эти небольшие изменения не считаются клинически незначимыми.

У пациентов с легким (КК 61-89 мл/мин), умеренным (КК 31-60 мл/мин) и выраженным (КК<30 мл/мин) нарушением функции почек не выявлено статистически значимых изменений фармакокинетики элетриптана или связывания его с белками плазмы крови.

Показания

- купирование приступов мигрени с аурой и без ауры.

Режим дозирования

Препарата назначают внутрь. Таблетки следует проглатывать целиком, запивая водой.

При появлении мигренозной головной боли Релпакс следует принимать как можно раньше с момента начала мигренозной головной боли, однако препарат эффективен и на более поздней стадии приступа мигрени.

Для взрослых пациентов (в возрасте 18-65 лет) рекомендуемая начальная доза составляет 40 мг.

Если мигренозная головная боль купируется, но затем возобновляется в течение 24 ч, то Релпакс можно назначить повторно в той же дозе. Если необходима вторая доза, ее следует принимать не ранее, чем через 2 ч после первой дозы.

Если первая доза Релпакса не приводит к уменьшению головной боли в течение 2 ч, то для купирования того же приступа не следует принимать вторую дозу, т.к. в клинических исследованиях эффективность такого лечения не доказана. При этом пациенты, у которых не удалось купировать приступ, могут дать эффективный клинический ответ при следующем приступе.

Если прием препарата в дозе 40 мг не позволяет добиться адекватного эффекта, то при последующих приступах мигрени может быть эффективной доза 80 мг.

Суточная доза не должна превышать 160 мг.

Побочное действие

Со стороны сердечно-сосудистой системы: ≥1% - ощущение тепла или приливы жара к лицу, сердцебиение, тахикардия, ангинальные боли, повышение АД.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: ≥1% - сонливость, головокружение, парестезии, головная боль, гипестезия, потливость, ощущение "кома" в горле.

Со стороны пищеварительной системы: ≥1% - боли в животе, сухость во рту, тошнота, диспепсия.

Со стороны костно-мышечной системы: ≥1% - миастения, миалгия.

Со стороны дыхательной системы: ≥1% - фарингит.

Аллергические реакции: ≥1% - сыпь, зуд, крапивница.

Прочие: ≥1% - астения, боль в спине, боль и стеснение в груди, озноб.

Некоторые симптомы, расцененные как побочные эффекты, могут быть проявлениями приступа мигрени. Основные побочные эффекты, зарегистрированные при лечении Релпаксом, являются типичными для всего класса агонистов серотониновых 5-НТ₁-рецепторов.

В целом Релпакс переносится хорошо. Обычно побочные эффекты носят преходящий характер, слабо или умеренно выражены и проходят самостоятельно без дополнительного лечения. Частота и тяжесть побочных реакций у пациентов, принимающих препарат 2 раза в одной и той же дозе для купирования приступа, подобны таковым у пациентов, принимающих препарат однократно.

Противопоказания

- тяжелые нарушения функции печени;

- неконтролируемая артериальная гипертензия;

- ИБС (стенокардия, стенокардия Принцметала, перенесенный инфаркт миокарда, подтвержденная бессимптомная ишемия миокарда) или подозрение на ее наличие;

- окклюзионные заболевания периферических сосудов;

- нарушение мозгового кровообращения или транзиторная ишемическая атака в анамнезе;

- в течение 24 ч до или после приема Релпакса нельзя применять эрготамин или производные эрготамина (в т.ч. метесергид);

- одновременный прием Релпакса с другими агонистами серотониновых 5-HT₁-рецепторов;

- детский и подростковый возраст до 18 лет (т.к. эффективность и безопасность применения препарата в этой возрастной группе точно не установлены);

- повышенная чувствительность к элетриптану и другим компонентам препарата.

Беременность и лактация

Клинический опыт применения Релпакса при беременности отсутствует. Применение препарата возможно только в случаях, когда предполагаемая польза терапии для матери превышает потенциальный риск для плода.

В экспериментальных исследованиях на животных препарат не оказывал тератогенного действия.

Элетриптан выделяется с грудным молоком у женщин. В одном клиническом исследовании 8 женщин принимали препарат однократно в дозе 80 мг. Выведение элетриптана с грудным молоком в течение 24 ч составило в среднем 0.02% от дозы. Тем не менее, во время грудного вскармливания Релпакс следует применять с осторожностью. Риск воздействия препарата на новорожденного можно свести к минимуму, если не кормить его грудью в течение 24 ч после приема Релпакса.

Особые указания

Не рекомендуется применение Релпакса в сочетании с мощными ингибиторами CYP3A4, в частности, с кетоконазолом, итраконазолом, эритромицином, кларитромицином, джозамицином и ингибиторами протеазы, такими как ритонавир, индинавир и нелфинавир.

Как и другие агонисты серотониновых 5-НТ₁-рецепторов, Релпакс следует применять только в тех случаях, когда диагноз мигрени не вызывает сомнения. Релпакс не показан для купирования гемиплегической, офтальмоплегической или базилярной мигрени.

Релпакс эффективен для купирования приступов мигрени с аурой и без ауры и мигрени, сопутствующей менструальному циклу. Релпакс, принимаемый во время появления ауры, не препятствует развитию головной боли, поэтому его следует принимать только во время фазы головной боли.

Релпакс, как и другие агонисты серотониновых 5-HT₁-рецепторов, не следует назначать для лечения "атипичных" головных болей, которые могут быть связаны с серьезными заболеваниями (инсульт, разрыв аневризмы), когда сужение сосудов головного мозга может быть вредным.

Релпакс не следует принимать профилактически.

Релпакс не следует назначать без предварительного обследования больным, у которых вероятно наличие или повышен риск сердечно-сосудистых заболеваний.

У больных с легким или умеренным нарушением функции печени изменение дозы не требуется. У больных с тяжелым нарушением функции печени эффективность и безопасность Релпакса не изучены, поэтому в таких случаях препарат противопоказан.

У больных с нарушением функции почек усиливается гипертензивный эффект Релпакса, поэтому следует с осторожностью назначать препарат в дозах, превышающих 40 мг. При применении Релпакса в дозах 60 мг и более (в диапазоне терапевтических доз) регистрировали небольшое и преходящее повышение АД, которое повышалось в большей степени при нарушении функции почек и у пациентов пожилого возраста (подобные изменения не сопровождались клиническими последствиями).

Влияние на способность к управлению автотранспортом и работе с механизмами

В некоторых случаях сама мигрень или прием агонистов серотониновых 5-HT₁-рецепторов, включая Релпакс, могут сопровождаться сонливостью или головокружением. Пациентам при выполнении работы, требующей повышенного внимания, такой как вождение автотранспорта и работа со сложными механизмами, следует проявлять осторожность во время приступов мигрени и после приема Релпакса.

Передозировка

Симптомы: возможна артериальная гипертензия или другие более серьезные нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы.

Лечение: проведение поддерживающей терапии. T_1/2 элетриптана составляет около 4 ч, поэтому в случае передозировки следует контролировать состояние пациентов в течение, по крайней мере, 20 ч или до исчезновения клинических симптомов. Влияние гемодиализа и перитонеального диализа на сывороточные концентрации элетриптана не известно.

Лекарственное взаимодействие

Влияние других лекарственных препаратов на элетриптан

При одновременном назначении эритромицина (1 г) и кетоконазола (400 мг), являющихся мощными специфическими ингибиторами CYP3A4, выявлено значительное увеличение C_max (в 2 и 2.7 раза соответственно) и AUC (в 3.6 и 5.9 раза соответственно) элетриптана. Эти эффекты сопровождались увеличением T_1/2 элетриптана с 4.6 до 7.1 ч при применении эритромицина и с 4.8 до 8.3 ч при применении кетоконазола. Поэтому Релпакс не следует применять в комбинации с мощными ингибиторами CYP3A4, в частности с кетоконазолом, итраконазолом, эритромицином, кларитромицином, джозамицином и ингибиторами протеазы (ритонавиром, индинавиром и нелфинавиром).

Взаимодействие Релпакса с бета-адреноблокаторами, трициклическими антидепрессантами, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и флунаризином не выявлено, однако результаты специальных клинических исследований по взаимодействию с этими препаратами в настоящее время отсутствуют (за исключением пропранолола).

Популяционный фармакокинетический анализ клинических исследований показал, что влияние следующих лекарственных препаратов на фармакокинетику Релпакса маловерятно: бета-адреноблокаторы, трициклические антидепрессанты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, эстрогеносодержащие препараты для ЗГТ и эстрогеносодержащие пероральные контрацептивы, блокаторы кальциевых каналов.

Элетриптан не является субстратом МАО. В связи с этим не предполагается взаимодействия Релпакса и ингибиторов МАО, специальных исследований их взаимодействия не проводилось.

При одновременном применении пропранолола (160 мг), верапамила (480 мг) или флуконазола (100 мг) C_max элетриптана повышается соответственно в 1.1, 2.2 и 1.4 раза, а его AUC - в 1.3, 2.7 и 2 раза. Эти изменения считаются клинически незначимыми, т.к. они не сопровождались повышением АД или увеличением частоты нежелательных явлений по сравнению с таковой при применении одного элетриптана.

Прием кофеина/эрготамина внутрь через 1 и 2 ч после Релпакса приводит к небольшому, но аддитивному повышению АД, которое можно было предсказать на основании фармакологических свойств этих препаратов. В связи с этим препараты, содержащие эрготамин, или производные эрготамина (в т.ч. дигидроэрготамин) не следует назначать в течение 24 ч после приема Релпакса.

И наоборот, Релпакс можно назначать не ранее чем через 24 ч после приема эрготаминосодержаших препаратов.

Влияние элетриптана на другие лекарственные препараты

Данные in vitro или in vivo о том, что Релпакс в клинических дозах ингибирует или индуцирует изоферменты цитохрома P₄₅₀ отсутствуют. Клинически значимое взаимодействие Релпакса, обусловленное воздействием на эти ферменты, представляется маловероятным.

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 30°С. Срок годности - 3 года.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

Релпакс - інструкція для медичного застосування

Релпакс

РЕЛПАКС®