Ренітек - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РЕНІТЕК^®

(RENITEC^®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: еналаприл; (S)-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл пропіл]-L-аланіл]-L-пролін, (Z)-бутенедіоатова сіль (1:1);

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг – таблетка білого кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис  “MSD 712”, з іншого – насічка;

таблетки 10 мг – таблетка іржаво-червоного кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 713”, з іншого – насічка;

таблетки 20 мг – таблетка персикового кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 714”, з іншого – насічка;

склад: 1 таблетка містить 5 мг, 10 мг, 20 мг еналаприлу малеату;

допоміжні речовини (5 мг): натрію бікарбонат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, передже латинізований крохмаль, магнію стеарат.

допоміжні речовини (10 мг): натрію бікарбонат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, передже латинізований крохмаль, заліза оксид червоний Е 172, магнію стеарат.

допоміжні речовини (20 мг): натрію бікарбонат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, передже латинізований крохмаль, заліза оксид жовтий Е 172, заліза оксид червоний Е 172, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Код АТС С 09АА 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

РЕНІТЕК^® (еналаприл, MSD) – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амін окислот, L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, після чого гідролізу ється до еналаприлату, що є високо специфічним, тривалої дії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який не належить до сульфгідрильних сполук.

МЕХАНІЗМ ДІЇ

Ангіотензинперетворюючий фермент – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізу ється до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ приводить до зменшення рівня в плазмі ангіотензину ІІ, що веде до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.

Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, викликає незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині.

Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може мати антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування РЕНІТЕК^®у пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму.

Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна РЕНІТЕК^®у не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2-4 години після перорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно спостерігається через одну годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефект зберігався принаймні протягом 24 годин.

Антигіпертензивна терапія РЕНІТЕК^®ом веде до істотного регресу гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.

У пацієнтів з і без цукрового діабету з ураженням нирок і протеїнурією після застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі.

У пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску звичайно супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосування РЕНІТЕК^®у звичайно збільшується нирковий кровоток; швидкість гломерулярної фільтрації звичайно не змінюється.

Еналаприл зменшив частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Результати   проведених досліджень довели кардіопротективні властивості РЕНІТЕК^®у.

Клінічна фармакологія у дітей

Результати проведених клінічних досліджень застосування препарату у пацієнтів дитячого віку від 6 до 16 років з гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібна до такої   у дорослих. Пацієнтам масою тіла менше 50 кг еналаприл призначали у дозі 0,625, 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше – 1,25, 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу один раз на добу знижував нижнє значення АТ залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефекту еналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать, раса).

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ.

РЕНІТЕК^®   показаний для лікування:

• есенціальної гіпертензії будь-якої стадії;

• реноваскулярної гіпертензії;

• серцевої недостатності будь-якої стадії.

У пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю РЕНІТЕК^® застосовується з метою:

поліпшення виживання; сповільнення прогресу вання серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.

У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка РЕНІТЕК^® сприяє:

• сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;

• зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка.

РЕНІТЕК^® призначений для зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда та госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ.

Оскільки прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток РЕНІТЕК^®, препарат можна приймати до, після та під час їди.

Есенціальна гіпертензія

Початкова доза препарату становить 10-20 мг, один раз на день, залежно від ступеня гіпертензії. При легкій гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг, один раз на день. Підтримуюча доза - одна таблетка 20 мг, один раз на день. Дозування потрібно добирати індивідуально для кожного пацієнта, але воно не повинно перевищувати 40 мг на день.

Реноваскулярна гіпертензія

У пацієнтів цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад з 5 мг або менше. Потім дозу добирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що у більшості пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі однієї таблетки 20 мг. Слід бути обережним при лікуванні РЕНІТЕК^®ом пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. наступний розділ).

Супутнє лікування гіпертензії діуретиками

Після першого прийому РЕНІТЕК^®у може виникнути гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку препарат рекомендують призначати   з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування РЕНІТЕК^®ом. Якщо це неможливо, то початкову дозу РЕНІТЕК^®у слід знизити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.

Дозування при нирковій недостатності

Загалом повинен бути збільшений інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшене дозування препарату.

*Див. розділ “Особливості застосування – Пацієнти на гемодіалізі”.

**Еналаприл підлягає гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати   залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза РЕНІТЕК^®у для пацієнтів з серцевою недостатністю становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. РЕНІТЕК^® може використовуватися для лікування симптоматичної серцевої недостатності звичайно   разом з діуретиками та, за необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування РЕНІТЕК^®ом, дозу слід поступово підвищувати до   цільової дози – 20 мг, яку призначають або одноразово або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Добір дози можна здійснювати впродовж 2-4 тижнів або в коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування РЕНІТЕК^®ом хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ “Особливості застосування”). Розвиток гіпотензії після початкової дози РЕНІТЕК^®у не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні РЕНІТЕК^®ом слід також контролю вати вміст калію у сироватці крові (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Пацієнти дитячого віку з гіпертензією

Звичайно рекомендована початкова доза становить 0,08 мг/кг (до 5 мг), один раз на добу. Дозування повинно бути підібране відповідно до реакції артеріального тиску. Дози понад 0,58 мг/кг (або понад 40 мг) у дітей не досліджувалися.

ПОБІЧНА ДІЯ.

При використанні Ренітек^®у у більшості випадків побічні ефекти були незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.

При застосуванні РЕНІТЕК^®у спостерігалися:

Запаморочення і головний біль, підвищена втомлюваність та астенія; інші побічні ефекти (гіпотензія, ортостатична гіпотензія, знепритомлення, нудота, пронос, м’язові судоми, висипка та кашель); рідше повідомлялося про порушення функцій нирок, ниркову недостатність та олігурію.

Гіпер чутливість/Ангіо невротичний набряк

В поодиноких випадках при використанні РЕНІТЕК^®у спостерігали   ангіо невротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. “Особливості застосування”).

Як при проведенні контрольованих клінічних досліджень, так і при широкому практичному використанні препарату зрідка зустрічалися такі побічні ефекти.

Серцево-судинна система

Інфаркт міокарда або інсульт, можливо, вторинні до значної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. “Особливості застосування”), болі в грудях, прискорене   серцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно.

Шлунково-кишкові розлади

Кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтуха, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит.

Нервова система і психіка

Депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення, розлади сну.

Система дихання

Легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота.

Шкірні покриви

Пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіння, почервоніння шкіри обличчя, кропив’янка, облисіння.

Інші прояви

Імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз. Як побічні реакції   можуть також виникати висипка, фото сенсибілізація та інші шкірні реакції.

Діти

Профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.

Зміни лабораторних показників

Клінічно вагомі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані із застосуванням РЕНІТЕК^®у. Спостерігалися випадки підвищення   вмісту сечовини у крові, креатині ну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни звичайно є зворотними і нормалізуються після припинення прийому РЕНІТЕК^®у. Інколи зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія.

Повідомляли про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту.

З того часу, як препарат почали застосовувати у широкій клінічній практиці, повідомляли про окремі випадки нейтропенії, тромбоцит опенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцит озу, коли неможливо було виключити зв’язок з застосуванням РЕНІТЕК^®у.

Протипоказання.

РЕНІТЕК^® протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якої   складової препарату, а також пацієнтам із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтів зі спадковою чи ідіопатичною ангіоедемою.

Передозування.

Існують обмежені дані щодо передозування препарату в людини. Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Для лікування передозування рекомендуються внутрішньо венні інфузії ізотонічного розчину. При можливості корисною може бути інфузія ангіотензину ІІ. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання шлунка. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу з допомогою гемодіалізу (див. " Особливості застосування", Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі).

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія

Клінічно виражену артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують РЕНІТЕК^®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на фоні гіповолемії, яка виникає, наприклад, внаслідок   терапії діуретиками, обмеження споживання солі, у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, а також тих, хто страждає на пронос або блювання (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами” та “Побічна дія”). Клінічно виражену артеріальну гіпотензію спостерігали й у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальну гіпотензію спостерігають частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, у яких використовують вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування РЕНІТЕК^®ом слід починати під наглядом лікаря. При зміні дози РЕНІТЕК^®у   та/або діуретика нагляд має бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, якщо необхідно, ввести внутрішньо венно фізіологічний розчин. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі РЕНІТЕК^®у не є протипоказанням для лікування препаратом, яке можна продовжуватися після відновлення об’єму рідини та нормалізації артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим тиском РЕНІТЕК^® може додатково знизити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли гіпотензія стає опірною до лікування, слід знизити дозу і/або припинити лікування діуретиком і/або РЕНІТЕК^®ом.

Аортальний стеноз / гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і всі вазодилятатори, інгібітори АПФ повинні призначатися з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.

Порушення функції нирок

У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до погіршання функції нирок. У деяких випадках повідомляли про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/або частоти прийому препарату (див. розділ “Спосіб застосування та дози”). У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали підвищення вмісту сечовини у крові та креатині ну у сироватці крові.   Зміни звичайно мали оборотний характер, і показники звичайно повертались до норми після припинення лікування. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою недостатністю.

У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, РЕНІТЕК^® у поєднанні з діуретиками спричинював звичайно незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини у крові та креатині ну у сироватці крові. У таких випадках, можливо, необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або РЕНІТЕК^®.

Гіпер чутливість/Ангіо невротичний набряк

При застосуванні інгібіторів АПФ, включно з РЕНІТЕК^®ом, були описані поодинокі випадки ангіо невротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікування РЕНІТЕК^®ом і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитись у повному зникненні симптомів. Лише після цього спостереження можна припинити. Якщо набряк обмежується ділянкою обличчя та губ, звичайно спеціальне лікування не вимагається.

Ангіо невротичний набряк гортані може призвести до фатальних наслідків. У тих випадках, коли набряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіо невротичний набряк, який не пов’язують з використанням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ (див. також розділ “Протипоказання”).

Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих

Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, що могли бути загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі

У пацієнтів, які знаходяться на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN 69^®) і отримували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.

Кашель

Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Звичайно кашель носить непродуктивний, стійкий характер і припиняється   після відміни препарату. Кашель унаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.

Проведення хірургічних операцій / анестезія

Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вторинно   до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогою збільшення об’єму рідини.

Калій сироватки

Див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”.

Призначення під час вагітності

Не рекомендовано використання РЕНІТЕК^®у під час вагітності. При виявленні вагітності прийом РЕНІТЕК^®у потрібно негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним для матері.

Інгібітори АПФ можуть спричинювати захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні жінками під час другого та третього триместрів вагітності. Використання інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувались негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи   гіпотензією, нирковою недостатністю, гіперкаліємією, та/або гіпоплазією черепа. Можливий розвиток олігоамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плоду. Це ускладнення може призводить до контрактури кінцівок, деформації черепу, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні РЕНІТЕК^®у необхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плоду.

У тих випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом РЕНІТЕК^®у потрібно припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак, як лікарі, так і пацієнти повинні знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода незворотних ушкоджень.

Новонароджених, матері яких приймали РЕНІТЕК^®, повинні ретельно спостерігатися з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна   частково вивести з організму новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові.

Призначення під час лактації

Еналаприл та еналаприлат виводяться у молоко матері у слідових кількостях. При призначенні РЕНІТЕК^®у матерям, які годують груддю, слід дотримуватися обережності.

Застосування у педіатрії

Безпека та ефективність РЕНІТЕК^®у встановлені в дітей з гіпертензією у віком від 1 місяця до 16 років. Інформація щодо застосування РЕНІТЕК^®у у цих вікових групах підтверджена даними, отриманими при проведенні адекватних і добре контрольованих досліджень РЕНІТЕК^®у у дітей і дорослих.(див." Особливості застосування", " Фармакологічні властивості", “Спосіб застосування та дози”).

Через відсутність даних РЕНІТЕК^® не рекомендують для лікування у новонароджених і у дітей з рівнем клуб очкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м².

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Гіпотензивна терапія

При застосуванні РЕНІТЕК^®у у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами може спостерігатися   адитивний ефект.

Калій сироватки

При клінічних дослідженннях калій сироватки крові залишався у межах норми. У пацієнтів на артеріальну гіпертензію, які приймали РЕНІТЕК^® у якості моно терапії тривалістю до 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило 0,2 мекв/л. Якщо пацієнти отримували комбіновану терапію РЕНІТЕК^®ом і тіазидовим діуретиком, то втрата калію, зумовлена дією діуретика, звичайно зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.

Якщо РЕНІТЕК^® застосовується у поєднанні з діуретиком, який викликає втрату калію, гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.

До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калій зберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання харчових додатків або сольових замінників, що містять калій.

Застосування додатків, що містять калій, калій зберігаючих діуретиків або солей, які містять калій, особливо при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до істотного підвищення рівня калію у сироватці.

Якщо використання наведених вище засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи вміст калію в сироватці крові.

Літій сироватки

Як і при застосуванні інших ліків, що виводять натрій, при прийомі РЕНІТЕК^®у може зменшуватися кліренс літію. Тому слід регулярно визначати рівень літію, якщо застосовуються літієві солі.

Не стероїдні протизапальні засоби

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримують не стероїдні протизапальні препарати, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршання ниркової функції. Звичайно ці явища зворотні.

Умови та термін зберігання.

Зберігати   при температурі нижче 30 ^oС, у недоступному для дітей місці.

Термін придатності  – 2,5 роки. Не можна використовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови відпуску. За рецептом.

УПАКОВКА.

РЕНІТЕК^® у таблетках по 5 мг, 10 мг або 20 мг по 14 або 28 таблеток у блістері, в картонній упаковці з листком-вкладишем;

РЕНІТЕК^® у таблетках по 10 мг або 20 мг по 100 таблеток у флаконах з темного скла, у картонній упаковці з листком-вкладишем.

Виробник.   Мерк Шарп і Доум Б. В.

Aдреса. Waarderweg 39, P.O. Box 581, 2003 PC Haarlem, the Netherlands.

Фармакодинамика. Ренитек (эналаприла малеат) — соль малеиновой кислоты и эналаприла — производное двух аминокислот L-аланина и L-пролина. При пероральном приеме эналаприл быстро абсорбируется, после чего гидролизируется до эналаприлата — высокоспецифического, длительно действующего ингибитора АПФ, не относящегося к сульфгидрильным соединениям.
Механизм действия. АПФ — пептидиловая дипептидаза, которая катализирует конверсию ангиотензина І в прессорную субстанцию ангиотензин ІІ. После абсорбции эналаприл гидролизируется до эналаприлата, ингибирующего АПФ. Угнетение АПФ приводит к снижению уровня ангиотензина ІІ в плазме крови, что приводит к повышению активности ренина плазмы крови (путем угнетения отрицательной обратной связи между активностью ангиотензина ІІ и освобождением ренина) и уменьшению секреции альдостерона. Эналаприл увеличивает содержание оксида азота, простагландина E. Препарат оказывает натрийуретический и урикозурический эффект, приводит к незначительной задержке ионов калия, не влияет на метаболизм глюкозы, липопротеинов, снижает уровень циркулирующих катехоламинов и оказывает влияние на их содержание в ткани мозга.
Механизм гипотензивного действия эналаприла непосредственно связывают с угнетением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, эналаприл может вызывать гипотензивный эффект даже у пациентов с низкорениновой гипертензией.
Применение Ренитека у пациентов с АГ оказывает гипотензивный эффект в горизонтальном и вертикальном положении без существенного увеличения ЧСС.
Симптоматическая постуральная гипотензия развивается нечасто. У некоторых пациентов достижение оптимального уровня АД происходит в течение нескольких недель от начала терапии. Внезапная отмена Ренитека не сопровождалась резким повышением АД.
Выраженное снижение активности АПФ обычно достигается через 2–4 ч после перорального приема однократной дозы эналаприла. Начало гипотензивного эффекта наблюдается через 1 ч, пиковое снижение АД — через 4–6 ч после приема препарата. Длительность гипотензивного эффекта зависит от дозы препарата. При приеме в рекомендованных дозах гипотензивный и гемодинамический эффекты сохраняются в течение 24 ч. Применение Ренитека в качестве гипотензивной терапии приводит к существенному регрессу гипертрофии левого желудочка с сохранением его систолической функции.
У больных сахарным диабетом или без него, с нефропатией и протеинурией после применения эналаприла отмечали уменьшение альбуминурии, экскреции с мочой IgG и уровня белка в моче.
У больных с эссенциальной гипертензией снижение АД обычно сопровождается уменьшением ОПСС, увеличением сердечного выброса, ЧСС изменяется незначительно либо не изменяется. Прием Ренитека увеличивает почечный кровоток и не влияет на скорость клубочковой фильтрации.
Прием эналаприла снижает частоту развития желудочковых аритмий у пациентов с сердечной недостаточностью.
Кардиопротекторный эффект Ренитека подтвержден результатами клинических исследований.
Клиническая фармакология у детей
Результаты проведенных клинических исследований применения препарата у детей в возрасте 6–16 лет с АГ выявили, что фармакокинетика эналаприла при пероральном применении аналогична таковой у взрослых пациентов. Пациентам с массой тела ≤50 кг эналаприл был назначен в дозе 0,625 мг/сут; 2,5 мг/сут или 20 мг/сут, пациентам с массой тела 50 кг и больше — 1,25 мг/сут; 5 мг/сут или 40 мг/сут. При применении эналаприла 1 раз в сутки снижение диастолического АД происходило в зависимости от дозировки препарата. Зависимость гипотензивного эффекта эналаприла от дозы прослеживалась у всех групп пациентов (возраст, стадия полового развития по Таннеру, пол, раса).
Фармакокинетика.При пероральном приеме эналаприл быстро всасывается, максимальная концентрация в сыворотке крови достигается в течение 1 ч. Степень всасывания эналаприла малеата при пероральном приеме около 60%. Прием пищи не влияет на всасывание эналаприла.
После всасывания эналаприл быстро гидролизируется с образованием активного вещества — эналаприлата, мощного ингибитора АПФ.
Максимальная концентрация эналаприлата в сыворотке крови достигается в течение 3–4 ч после перорального приема.
Длительность всасывания и гидролиза эналаприла аналогична при приеме в различных рекомендованных терапевтических дозах.
Выделяется в основном почками в виде метаболитов, основными из них являются эналаприлат, составляющий около 40% введенной дозы и неизмененный эналаприл. Данных о других метаболитах эналаприла нет.
Профиль концентрации эналаприлата в плазме крови имеет длительную конечную фазу, обусловленную, вероятно, высвобождением эналаприлата, связанного с АПФ. У лиц с нормальной функцией почек стабильная концентрация эналаприлата достигается на 4-е сутки от начала приема препарата. Период полувыведения эналаприла при курсовом применении препарата составляет 11 ч.

эссенциальная АГ любой стадии;
реноваскулярная АГ;
сердечная недостаточность любой степени.
У пациентов с клинически выраженной сердечной недостаточностью Ренитек применяют с целью:
повышения выживаемости;
замедления прогрессирования сердечной недостаточности;
снижения частоты госпитализаций по поводу сердечной недостаточности.
Профилактика развития клинически выраженной сердечной недостаточности
У пациентов с бессимптомной дисфункцией левого желудочка применение Ренитека способствует:
замедлению развития клинических проявлений сердечной недостаточности;
снижению частоты госпитализаций по поводу сердечной недостаточности.
Профилактика развития ишемических нарушений коронарного кровообращения у пациентов с дисфункцией левого желудочка с целью:
снижения частоты развития инфаркта миокарда;
снижения частоты госпитализации по поводу нестабильной стенокардии.

поскольку прием пищи не влияет на адсорбцию Ренитека, таблетки можно принимать до, после или во время еды.
Так как таблетка не делится, в случае назначения препарата в дозе менее 5 мг применяют препараты эналаприла с возможностью такого дозирования.
Эссенциальная АГ
Начальная доза препарата для взрослых составляет 10–20 мг 1 раз в сутки в зависимости от степени гипертензии. При АГ легкой степени рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг/сут. При АГ другой степени начальная доза составляет 20 мг 1 раз в сутки. Поддерживающая доза — 20 мг (1 таблетка) 1 раз в сутки. Дозу следует подбирать индивидуально, но она не должна превышать 40 мг/сут.
Реноваскулярная АГ
У взрослых пациентов этой группы терапию следует начинать с низкой начальной дозы, например 5 мг или ниже. Так как таблетка не делится, в случае назначения препарата в дозе ≤5 мг применяют препараты эналаприла с возможностью такого дозирования. Затем дозу подбирают с учетом состояния больного. Можно ожидать, что у большей части препарат окажется эффективным при ежедневном приеме 20 мг (1 таблетка). Следует соблюдать осторожность при лечении Ренитеком пациентов, которые незадолго до этого принимали диуретики.
Сопутствующее применение диуретиков по поводу гипертензии
После приема начальной дозы Ренитека может развиться артериальная гипотензия. Такой эффект наиболее вероятен у больных, применяющих диуретики. В этом случае следует соблюдать осторожность, поскольку у таких пациентов может наблюдаться дефицит жидкости или электролитов (натрия) в организме. Лечение диуретиками следует прекратить за 2–3 дня до начала лечения Ренитеком. Если это невозможно, то начальная доза Ренитека должна быть низкой (до 5 мг или ниже), чтобы определить первичное влияние препарата на АД. Далее дозу следует подбирать с учетом состояния пациента.
Дозирование при почечной недостаточности
При почечной недостаточности интервал между приемом эналаприла должен быть увеличен и/или снижена доза.

*См. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ — пациенты, находящиеся на гемодиализе.
**Эналаприл выводится путем гемодиализа. Коррекцию дозировки в дни, когда гемодиализ не проводится, необходимо осуществлять в зависимости от уровня АД.
Сердечная недостаточность, бессимптомная дисфункция левого желудочка
Начальная доза Ренитека у больных с сердечной недостаточностью составляет 2,5 мг, при этом применение препарата следует проводить под строгим контролем врача для того, чтобы установить начальное действие препарата на АД. Ренитек следует применять во время лечения симптоматической сердечной недостаточности обычно с диуретиками и при необходимости с препаратами наперстянки. При отсутствии эффекта или после соответствующей коррекции симптоматической гипотензии, возникшей в результате лечения Ренитеком, дозу следует постепенно повышать до целевой — 20 мг, которую принимают 1 раз в сутки либо делят на 2 приема в зависимости от того, что лучше переносит больной. Подбор дозы можно проводить в течение 2–4 нед или в более короткие сроки. Подобный терапевтический режим оказался эффективным относительно снижения показателей смертности у пациентов с клинически выраженной сердечной недостаточностью.
Для лечения симптоматической сердечной недостаточности Ренитек обычно применяют с диуретиками и при необходимости с препаратами дигиталиса.
Как до, так и после начала лечения Ренитеком больным с сердечной недостаточностью следует проводить тщательный мониторинг АД и функций почек (см ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Развитие артериальной гипотензии после приема начальной дозы Ренитека не означает, что гипотензия будет сохраняться при длительном лечении и не свидетельствует о необходимости прекращения приема препарата. При лечении Ренитеком следует также контролировать уровень калия в сыворотке крови (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ).
АГ у детей в возрасте от 6 до 16 лет
Ренитек применяют у детей в возрасте старше 6 лет. Дозирование зависит от массы тела ребенка.
Для пациентов с массой тела ≤50 кг начальная доза эналаприла составляет 2,5 мг/сут, ≥50 кг — 5 мг/сут. Максимальная исследованная в клинических условиях доза для детей — 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз в сутки (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).

повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата, а также пациенты, у которых в анамнезе имеются указания на ангионевротический отек, связанный с применением ингибиторов АПФ; пациенты с наследственным или идиопатическим ангиневротическим отеком.

при применении Ренитека в большинстве случаев побочные эффекты были незначительными, носили преходящий характер и не требовали прекращения терапии.
При применении Ренитека отмечали головокружение и головную боль, повышенную утомляемость и астению; другие побочные эффекты (артериальную гипотензию, ортостатическую гипотензию, потерю сознания, тошноту, диарею, мышечные судороги, сыпь и кашель); реже сообщали о нарушениях функции почек, почечной недостаточности и олигурии.
Гиперчувствительность/ангионевротический отек
Редко при применении Ренитека развивался ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, голосовой щели и/или гортани. Очень редко сообщалось об ангионевротическом отеке кишечника при одновременном применении ингибиторов АПФ, включая эналаприл.
Во время контролируемых клинических испытаний или при широком применении препарата редко выявляли следующие побочные эффекты:
со стороны сердечно-сосудистой системы: инфаркт миокарда или инсульт могут быть вторичными по отношению к выраженной артериальной гипотензии у пациентов, относящихся к группе риска (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ); боль в области груди, выраженное сердцебиение, нарушения ритма, стенокардия, феномен Рейно;
со стороны эндокринной системы: синдром нарушения секреции антидиуретического гормона;
со стороны ЖКТ: кишечная непроходимость, панкреатит, печеночная недостаточность, гепатит (гепатоцеллюлярный или холестатический), желтуха, боль в области живота, рвота, диспепсия, запор, анорексия, стоматит;
метаболические нарушения: сообщалось о случаях гипогликемии у пациентов с сахарным диабетом, принимающих пероральные гипогликемизирующие препараты или инсулин;
симптомы со стороны ЦНС и расстройства психики: депрессия, спутанность сознания, сонливость, бессонница, нервозность, парестезии, головокружение, нарушения сна;
со стороны дыхательной системы: инфильтраты в легких, бронхоспазм/БА, одышка, ринорея, фарингит, дисфония (охриплость голоса), сухой кашель.
со стороны кожных покровов: потливость, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, пузырчатка, зуд, гиперемия кожи лица, крапивница, алопеция;
прочие проявления: импотенция, нарушение вкусового восприятия, шум в ушах, глоссит, нечеткость зрения.
Сообщалось о развитии сложного симптомокомплекса, включающего некоторые или все из следующих симптомов: лихорадка, серозит, васкулит, миалгия/миозит, артралгия/артрит, положительные результаты исследований на антинуклеарные антитела (ANA), повышенная СОЭ, эозинофилия и лейкоцитоз. Как побочные реакции могут возникать сыпь, фотосенсибилизация и другие дерматологические проявления.
Изменения лабораторных показателей: клинически значимые изменения стандартных лабораторных показателей редко связаны с применением Ренитека. Наблюдались случаи повышения содержания мочевины в крови, креатинина в сыворотке крови, активности ферментов печени и/или билирубина в сыворотке крови. Эти изменения обычно носят обратимый характер и нормализуются после прекращения применения Ренитека. Иногда отмечают гиперкалиемию и гипонатриемию.
Имеются сообщения о снижении уровня гемоглобина и показателей гематокрита.
Со времени применения препарата в широкой клинической практике отмечали отдельные случаи нейтропении, тромбоцитопении, угнетения функций костного мозга и агранулоцитоза, что иногда связывают с применением Ренитека.
Дети. Профиль побочных эффектов у детей не отличается от такового у взрослых.

Клинически выраженная артериальная гипотензия
Клинически выраженную артериальную гипотензию редко выявляли у пациентов с неосложненной АГ. У пациентов с АГ, получающих Ренитек, артериальная гипотензия развивается чаще при гиповолемии, возникающей в результате терапии диуретиками, ограничения потребления соли, у пациентов, находящихся на гемодиализе, а также при диарее или рвоте (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ, а также ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Клинически выраженную артериальную гипотензию отмечали у пациентов с сердечной недостаточностью, сопровождающейся или не сопровождающейся почечной недостаточностью. Чаще артериальная гипотензия развивается у пациентов с тяжелыми формами сердечной недостаточности, которые получают более высокие дозы петлевых диуретиков, с гипонатриемией или нарушением функций почек. Таким пациентам лечение Ренитеком следует начинать под контролем врача. При изменении дозы Ренитека и/или диуретика контроль должен быть особенно тщательным. Также внимательно следует наблюдать за пациентами с ИБС, заболеваниями сосудов головного мозга, у которых резкое снижение АД может привести к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
При развитии артериальной гипотензии больного следует уложить и в случае необходимости в/в ввести изотонический р-р натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия при приеме Ренитека не является противопоказанием для лечения препаратом, которое можно продолжать после восполнения объема жидкости в организме и нормализации АД.
У некоторых пациентов с сердечной недостаточностью и нормальным или сниженным АД Ренитек может вызвать дополнительное снижение уровня АД. Такую реакцию на прием препарата можно ожидать, и ее не следует расценивать как основание для прекращения приема препарата. В случае развития резистентной к лечению артериальной гипотензии следует снизить дозу и/или прекратить лечение диуретиком и/или Ренитеком.
Аортальный стеноз/гипертрофическая кардиомиопатия: как и все вазодилататоры, ингибиторы АПФ следует с осторожностью назначать пациентам с обструкцией выходного тракта левого желудочка.
Нарушение функции почек
У некоторых пациентов артериальная гипотензия, развивающаяся в начале лечения ингибиторами АПФ, может привести к дальнейшему ухудшению функции почек. В некоторых случаях сообщалось о развитии ОПН, обычно обратимого характера.
У пациентов с почечной недостаточностью может возникнуть необходимость в снижении дозы и/или частоты приема препарата (см. ПРИМЕНЕНИЕ). У некоторых больных с билатеральным стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки наблюдалось повышение содержания мочевины в крови и креатинина в сыворотке крови. Изменения обычно имели обратимый характер и показатели возвращались к норме после прекращения лечения. Подобный характер изменений наиболее вероятен у пациентов с печеночной недостаточностью.
У некоторых больных, у которых не диагностировали заболевание почек до начала лечения, Ренитек, применяемый в сочетании с диуретиками, может привести к незначительному преходящему повышению содержания мочевины в крови и креатинина в сыворотке крови. В таких случаях необходимо снижение дозы и/или прекращение применения диуретика и/или Ренитека.
Гиперчувствительность/ангионевротический отек
При лечении ингибиторами АПФ, включая Ренитек, описаны единичные случаи развития ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, голосовой щели и/или гортани, возникающие в разные периоды лечения. В подобных случаях следует немедленно прекратить лечение Ренитеком и установить постоянное наблюдение пациента, чтобы убедиться в полном исчезновении симптомов. Лишь после этого наблюдение можно прекратить. Если отек ограничивается областью лица и губ, обычно не требуется специального лечения.
Ангионевротический отек гортани может привести к летальному исходу. В тех случаях, когда отек локализуется в области языка, голосовой щели или гортани и может привести к обструкции дыхательных путей, следует быстро начать лечение, включающее п/к введение р-ра адреналина 1:1000 (0,3–0,5 мл) и/или принять меры, обеспечивающие проходимость дыхательных путей.
У представителей негроидной расы, принимавших ингибиторы АПФ, чаще возникал ангионевротический отек по сравнению с представителями других рас.
Если в анамнезе пациента есть указания на случаи ангионевротического отека, не связанные с использованием ингибиторов АПФ, то у таких больных существует повышенный риск его развития при лечении ингибитором АПФ (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Анафилактоидные реакции во время проведения гипосенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых
Изредка у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, во время проведения гипосенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых развивались анафилактоидные реакции, угрожающие жизни пациентов. Подобных реакций можно избежать, если до начала гипосенсибилизации временно прекратить прием ингибитора АПФ.
Пациенты, находящиеся на гемодиализе
У пациентов, находящихся на гемодиализе с использованием мембран высокой пропускной способности (например AN69) и одновременно получающих ингибитор АПФ, в некоторых случаях развиваются анафилактоидные реакции. Поэтому у таких пациентов рекомендуется применение диализных мембран другого типа или гипотензивных препаратов другой группы.
Кашель
Сообщалось о возникновении кашля при лечении ингибиторами АПФ. Обычно кашель носит непродуктивный, стойкий характер и прекращается после отмены препарата. Кашель вследствие лечения ингибитором АПФ необходимо учитывать при дифференцированной диагностике кашля.
Проведение хирургических вмешательств/анестезии
Во время хирургических операций большого объема или во время анестезии с использованием препаратов, вызывающих развитие артериальной гипотензии, эналаприл блокирует образование ангиотензина II вторично по отношению к компенсаторному освобождению ренина. Если при этом развивается артериальная гипотензия, которую можно объяснить этим механизмом взаимодействия, она корректируется с помощью увеличения объема жидкости.
Калий сыворотки крови — см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ.
Лактоза
Так как препарат содержит лактозу, он противопоказан для применения у больных с непереносимостью лактозы.
Период беременности и кормления грудью. Применение Ренитека в период беременности не рекомендуется. При выявлении беременности назначение Ренитека необходимо сразу отменить, кроме случаев, когда его прием считается жизненно необходимым для матери.
В опубликованных данных ретроспективного эпидемиологического исследования у младенцев, матери которых принимали ингибитор АПФ в I триместр беременности, отмечали высокий риск врожденных пороков развития по сравнению с теми, чьи матери не принимали ингибиторы АПФ в этот период. Количество случаев врожденных пороков было небольшим и результаты данного исследования до сих пор не повторены.
Прием ингибиторов АПФ во II и III триместр беременности может вызвать заболевание или гибель плода или новорожденного. Применение ингибиторов АПФ в этот период сопровождается отрицательным влиянием на плод и новорожденного, включая гипотензию, почечную недостаточность и/или гипоплазию черепа. Возможно развитие олигоамниона, вероятно, вследствие снижения функции почек плода. Это осложнение может приводить к контрактуре конечностей, деформации черепа, включая его лицевую часть, гипоплазии легких. При назначении Ренитека необходимо информировать пациентку относительно потенциального вреда для плода.
В тех случаях, когда применение ингибитора АПФ в период беременности считается необходимым, следует проводить периодические УЗИ для оценки состояния интраамниотического пространства. При выявлении олигоамниона прием Ренитека необходимо прекратить, за исключением случаев, когда его назначение считают жизненно необходимым для матери. Однако врач и пациентка должны знать, что уменьшение объема околоплодных вод может проявляться и после появления у плода необратимых повреждений.
Новорожденных, матери которых принимали Ренитек, необходимо тщательно наблюдать с целью выявления артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии. Эналаприл, проникающий через плацентарный барьер, может быть частично выведен из крови новорожденного с помощью перитонеального диализа; теоретически эналаприл также может быть удален с помощью обменного переливания крови.
Эналаприл проникает в грудное молоко в следовом количестве. При назначении Ренитека женщинам, кормящим грудью, следует соблюдать осторожность.
Дети. Применяют у детей в возрасте старше 6 лет. В связи с отсутствием данных Ренитек не рекомендуется для лечения детей с уровнем клубочковой фильтрации ≤30 мл/мин/1,73 м².
Управление транспортными средствами и работа с потенциально опасными механизмами. Учитывая возможность развития таких побочных реакций, как головокружение, потеря сознания, артериальная гипотензия, мышечные судороги, спутанность сознания, сонливость, нечеткость зрения, следует воздерживаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами.

Гипотензивная терапия
При применении Ренитека совместно с другими гипотензивными препаратами могут отмечать аддитивный эффект.
Калий сыворотки крови
Во время клинических испытаний уровень калия в плазме крови у пациентов обычно оставался в пределах нормы. У пациентов с АГ, принимавших Ренитек в качестве монотерапии в течение до 48 нед, среднее повышение калия в сыворотке крови составляло 0,2 мэкв/л. Если пациенты получали комбинированную терапию Ренитеком и тиазидным диуретиком, то потеря калия, вызванная действием диуретика, обычно снижалась благодаря эффекту эналаприла.
Если Ренитек применяли в комбинации с другим диуретиком, который привел к потере калия, гипокалиемия, обусловленная диуретиком, уменьшается.
К факторам риска развития гиперкалиемии относятся почечная недостаточность, сахарный диабет и сопутствующее применение калийсберегающих диуретиков, например спиронолактона, триамтерена или амилорида, а также употребление калийсодержащих пищевых добавок или солевых заменителей, содержащих калий.
Применение калийсберегающих диуретиков, пищевых добавок или солей, содержащих калий, особенно при лечении пациентов с нарушением функции почек, может привести к существенному повышению уровня калия в сыворотке крови.
Если использование перечисленных выше препаратов считается оправданным, их следует применять с осторожностью, регулярно определяя уровень калия в сыворотке крови.
Противодиабетические препараты
В эпидемиологических исследованиях установлено, что сочетанное применение ингибиторов АПФ и противодиабетических препаратов (инсулина, пероральных гипогликемизирующих препаратов) может вызвать снижение уровня глюкозы крови с риском развития гипогликемии. Этот феномен наиболее вероятно может развиваться в течение первых недель комбинированного приема препаратов и у пациентов с почечной недостаточностью. У больных сахарным диабетом, которые принимают пероральные гипогликемизирующие препараты или инсулин, следует тщательно контролировать уровень гликемии, особенно в течение первого месяца лечения ингибитором АПФ.
Литий сыворотки крови
Как и при применении других натрийвыводящих лекарственных препаратов, при приеме Ренитека может быть снижен клиренс лития. Поэтому следует регулярно определять уровень лития в крови, если назначаются соли лития.
НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2
НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, могут снижать эффект диуретиков и других гипотензивных препаратов. Поэтому гипотензивный эффект ингибиторов АПФ может снижаться при приеме с препаратами данной группы.
У некоторых пациентов с нарушением функции почек (пациенты пожилого возраста или пациенты со сниженным ОЦК, включая применяющих диуретики), которые принимают НПВП, одновременный прием ингибиторов АПФ может привести к дальнейшему ухудшению функции почек. Обычно эти явления обратимы.
Препараты золота
Единичные нитритоидные реакции (симптомы: отек лица, тошнота, рвота и гипотензия) отмечали у пациентов, которые одновременно принимали инъекционные препараты золота (ауротиомалат натрия) и ингибиторы АПФ, в том числе эналаприл.

существуют ограниченные клинические данные о передозировке препарата. Основными признаками в соответствии с имеющимися данными являются выраженная артериальная гипотензия, которая начинается приблизительно через 6 ч после приема препарата и совпадает с блокадой ренин-ангиотензиновой системы, и ступор. Уровень эналаприлата в плазме крови, превышающий в 100 и 200 раз максимальный уровень, который достигается при приеме в терапевтических дозах, по данным сообщений регистрировали после приема соответственно 300 мг и 440 мг эналаприла.
Для лечения передозировки рекомендуется проведение в/в инфузий изотонического р-ра. По необходимости проводится инфузия ангиотензина ІІ. Если препарат был принят недавно, рекомендуется промывание желудка. Эналаприлат может быть выведен из системного кровотока путем гемодиализа (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).

при температуре ниже 30 °С