Реодар - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РЕОДАР

(REODAR)

Cклад:

діюча речовина: clopidogrel;

1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату у перерахуванні на клопідогрель 75 мг;

допоміжні речовини: манітол (Pearlitol SD 200), целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 112), гідроксипропіл целюлоза низько заміщена (L-HPC, LH-11), кремнію діоксид колоїдний безводний, полі етиленгліколь 6000, олія рицинова гідрогенізована, опадрай 85 G54240 рожевий (титану діоксид, заліза оксид червоний).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антитромботичні засоби. Антиагреганти. Клопідогрель. Код АТС В 01А С 04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика проявів атеротромбозу у дорослих:

– у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування − через кілька днів, але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування − через 7 днів, але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення), або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій (ураження артерій і атеротромбоз судин нижніх кінцівок);

– у хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), у тому числі в пацієнтів, яким було встановлено стент у ході проведення через шкірної коронарної ангіопластики, у комбінації з ацетил саліциловою кислотою;

– із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з ацетил саліциловою кислотою (у хворих, які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія). 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча (наприклад, пептична виразка або внутрішньо черепний крововилив); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та хворі літнього віку. Реодар призначають по 75 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі.

У хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікування клопідогрелем починають з одноразової  навантажувальної дози 300 мг, а потім продовжують дозою 75 мг один раз на добу (з ацетил саліциловою кислотою (АСК) у дозі 75 - 325 мг на добу). Оскільки застосування високих доз АСК підвищує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу АСК 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клінічних досліджень свідчать на користь застосування препарату до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.

У хворих із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST клопідогрель призначають по 75 мг 1 раз на добу, починаючи з одноразової  навантажувальної дози 300 мг у комбінації з АСК, з застосуванням тромболітичних препаратів або без них.

Лікування хворих старше 75 років починають без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід починати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні 4 тижні. Користь від комбінації клопідогрелю з АСК понад 4 тижні при цьому захворюванні не вивчалася.

Ниркова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Печінкова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату в пацієнтів із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного   діатезу обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: непоширені – тромбоцит опенія, лейкоцитопенія, еозинофілі я; рідко поширені – нейтропенія, включаючи тяжку нейтропенію; дуже рідко поширені – тромботична тромбоцит опенічна пурпура (ТТП) (див. розділ «Особливості застосування»), а пластична анемія, панцитопенія, агранулоцит оз, тяжка тромбоцит опенія, гранулоцит опенія, анемія.

З боку імунної системи: дуже рідко поширені – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції.

З боку психіки: дуже рідко поширені – галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: непоширені – внутрішньо черепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним кінцем), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко поширені – зміна   смакового сприйняття.

З боку органа зору: непоширені – кровотеча в ділянку ока (кон’юнктивальна, окулярна, ретинальна).

З боку вуха та лабіринту: рідко поширені – запаморочення.

З боку судинної системи: поширені – гематома; дуже рідко поширені – тяжкий крововилив, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: поширені – носова кровотеча; дуже рідко поширені – кровотечі   респіраторного тракту (кровохаркання, легеневі кровотечі), бронхоспазм, інтерстиціальний  пневмоніт.

З боку травного   тракту: поширені – шлунково-кишкові кровотечі, діарея, абдомінальний біль, диспепсія; непоширені – виразка шлунка та дванадцяти палої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко поширені – ретроперитонеальний крововилив; дуже рідко поширені – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним кінцем, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарний), стоматит.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко поширені – гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників функції печінки.

З боку шкіри: поширені – підшкірний крововилив; непоширені - висипання, свербіж, внутрішньо шкірні крововиливи (пурпура); дуже рідко поширені – бульозний дерматит (токсичний  епідермальний  некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіо невротичний набряк, еритематозні висипання, кропив’янка, екзема, плоский лишай.

З боку кістково-м`язової системи: дуже рідко поширені – кістково-м`язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міальгія.

З боку сечовидільної системи: непоширені – гематурія; дуже рідко поширені – гломерулонефрит, підвищення рівня креатині ну в крові.

Загальні порушення: поширені – кровотечі у місці ін’єкції; дуже рідко поширені – гарячка.

Лабораторні показники: непоширені – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів.

Передозування.

Симптоми: при передозуванні клопідогрелю може спостерігатися подовження часу кровотечі з наступними ускладненнями. У разі виникнення кровотечі рекомендується симптоматичне лікування.

Лікування: антидот фармакологічної активності клопідогрелю не відомий. За необхідності негайного коригування подовженого часу кровотечі дія клопідогрелю може бути припинена переливанням тромбоцитарної маси.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

У період вагітності і годування груддю препарат не застосовують.

Під час лікування препаратом Реодар годування груддю слід припинити.

Діти.

Безпека та ефективність застосування клопідогрелю дітям не встановлені, тому не слід призначати препарат цій віковій групі пацієнтів.

Особливості застосування.

Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних дій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливість кровотечі. Як і інші антитромбоцитарні засоби, клопідогрель слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а також у разі застосування пацієнтами АСК, гепарину, інгібіторів глікопротеїну  IIb/IIIа   або не стероїдних протизапальних препаратів, зокрема інгібіторів ЦОГ-2. Необхідно уважно стежити за проявами у хворих симптомів кровотечі, у тому числі прихованої кровотечі, особливо у перші тижні лікування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки він може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

У випадку планового хірургічного втручання, що тимчасово не потребує застосування антитромбоцитарних засобів, лікування  клопідогрелем  слід припинити за 7 днів  до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікарям, у тому числі стоматологам, про те, що вони приймають клопідогрель, перед призначенням їм будь-якої операції чи перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі, тому його слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової й внутрішньо очної).

Хворих слід попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо або в комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж звичайно, і що вони повинні повідомляти лікаря про кожний випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі.

Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцит опенічної пурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю, іноді навіть після його короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцит опенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічними проявами, нирковою дисфункцією або гарячкою. ТТП є потенційно станом, що загрожує життю та потребує негайного лікування, зокрема плазмофорезом.

Через недостатність даних не рекомендується призначати клопідогрель у перші 7 днів після гострого ішемічного інсульту.

Терапевтичний досвід застосування клопідогрелю пацієнтами з нирковою недостатністю обмежений, тому таким пацієнтам препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Досвід застосування препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений. Тому таким хворим клопідогрель слід призначати з обережністю  (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реодар містить олію рицинову гідрогені зовану, яка може спричиняти розлад шлунка та діарею.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування Реодару з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори глікопротеїну ІІb/IIIа. Клопідогрель слід з обережністю призначати пацієнтам із підвищеним ризиком кровотечі через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стани, при яких одночасно застосовують інгібітори глікопротеїну ІІb/IIIа (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетил саліцилова кислота (АСК). Ацетил саліцилова кислота не змінює інгібітор ну дію клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування 500 мг АСК 2 рази на добу протягом одного дня не спричинювало значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийому клопідогрелю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і ацетил саліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»). Незважаючи на це, клопідогрель і АСК приймалися разом протягом до 1 року (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).

Гепарин. За даними клінічного дослідження, проведеного на здорових добровольцях, клопідогрель не потребував коригування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючу дію клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

Тромболітичні засоби. Безпека одночасного застосування клопідогрелю, фібриноспецифічних або фібринонеспецифічних тромболітичних агентів та гепарину була досліджена у хворих із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущої кровотечі була аналогічною тій, що спостерігалася при одночасному застосуванні тромболітичних препаратів та гепарину  з АСК (див. розділ «Побічні реакції»).

Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У клінічному дослідженні, проведеному на здорових добровольцях, одночасне застосування клопідогрелю та напроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень щодо взаємодії препарату з іншими НПЗП дотепер не з’ясовано, чи зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма НПЗП. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні НПЗП, зокрема інгібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем  (див. розділ «Особливості застосування»).

Комбінація з іншими лікарськими засобами. Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелем та іншими препаратами для вивчення потенційних фармакодинамічних і фармакокінетичних взаємодій. Клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами виявлено не було. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином та естрогеном.

Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем. Антацидні засоби не впливали на рівень абсорбції клопідогрелю.

Дані, отримані в ході досліджень мікросом печінки людини, свідчать про те, що карбоксильні метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому  Р 450 2С 9. Це може потенційно підвищувати рівень у плазмі крові таких лікарських засобів, як фенітоїн і тол бутамід та НПЗП, які метаболізуються за допомогою цитохрому Р 450 2С 9. Незважаючи на це, фенітоїн і тол бутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.

За винятком інформації щодо взаємодії зі специфічними лікарськими засобами, наведеної вище, дослідження щодо взаємодії клопідогрелю з лікарськими засобами, які звичайно призначають хворим на атеротромбоз, не проводилися. Однак пацієнти, які брали участь у клінічних дослідженнях клопідогрелю, застосовували одночасно інші препарати, включаючи діуретики, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинконвертую чого ферменту, антагоністи кальцію, засоби, що знижують рівень холестерину, коронарні вазодилататори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), проти епілептичні засоби, гормонозамісну терапію та антагоністи GPIIb/IIIa, без ознак клінічно значущої побічної дії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Клопідогрель селективно пригнічує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоциту та наступну активацію комплексу  GPIIb/IIIa під дією АДФ і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів.  Для утворення активної інгібіції агрегації тромбоцитів необхідна біо трансформація клопідогрелю. Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів, індуковану іншими агоністами, шляхом блокування підвищення активності тромбоцитів вивільненим АДФ. Клопідогрель не зворотно модифікує АДФ-рецептори тромбоцитів. Отже, тромбоцити, що увійшли у взаємодію з клопідогрелем, змінюються до кінця їх життєвого циклу. Нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.

З першого дня застосування у повторних добових дозах 75 мг препарату виявляється суттєве уповільнення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Ця дія прогресивно посилюється і стабілізується між 3 і 7 днями. При стабільному стані середній рівень пригнічення агрегації під дією добової дози 75 мг становить від 40 % до 60 %. Агрегація тромбоцитів і тривалість кровотечі повертаються до початкового рівня, в середньому, через 7 днів після припинення лікування.

Фармакокінетика. Після повторного перорального прийому дози 75 мг на добу клопідогрель швидко абсорбується. Однак концентрація основної сполуки в плазмі дуже низька та через 2 години після прийому не досягає межі вимірювання (0,00025 мг/л). Абсорбція становить принаймні 50%, виходячи з рівня метаболітів клопідогрелю, що виводяться із сечею. 

Клопідогрель швидко метаболізується в печінці. Його основний метаболіт (похідне карбонової кислоти) є неактивним і становить 85 % циркулюючої в плазмі сполуки.  Максимальна концентрація даного метаболіту в плазмі (близько 3 мг/л після застосування повторних пероральних доз 75 мг) досягається приблизно через годину після прийому.

Клопідогрель є попередником діючої речовини. Його активний метаболіт (тіолове похідне) утворюється шляхом окиснення клопідогрелю у 2-оксо-клопідогрель з подальшим гідролізом. Окиснювальна реакція регулюється переважно ізоферментами цитохрому Р 450 − 2В 6 і 3А 4 та меншою мірою – 1А 1, 1А 2 і 2С 19. Активний тіоловий метаболіт,  який був виділений in vitro, швидко та необоротно зв’язується з рецепторами тромбоцитів, пригнічуючи таким чином агрегацію тромбоцитів. Цей метаболіт у плазмі не виявляється.

Кінетика основного циркулюючого метаболіту лінійна (підвищення концентрації в плазмі  пропорційно до дози) у межах доз від 50 до 150 мг клопідогрелю.

Клопідогрель та основний циркулюючий метаболіт зворотно зв’язуються з білками людської плазми in vitro (98 % і 94 % відповідно). Зв’язування не насичується in vitro в широкому діапазоні концентрацій.

Після застосування пероральної дози клопідогрелю з міткою 14С близько 50 % виділяється із сечею та приблизно 46 % − із калом протягом 120 годин після прийому. Період напів виведення головного циркулюючого метаболіту становить 8 годин після одноразового й повторного прийому.

Концентрації основного циркулюючого метаболіту в плазмі крові при застосуванні  75 мг клопідогрелю на добу були нижчі у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок  (кліренс креатині ну від 5 до 15 мл/хв) порівняно з особами із захворюванням нирок середньої тяжкості (кліренс креатині ну від 30 до 60 мл/хв) і з рівнями, що спостерігалися в інших дослідженнях у здорових добровольців. Хоча пригнічення  АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25 %), ніж у здорових добровольців, подовження тривалості кровотечі було таким самим, як у здорових добровольців, які приймали 75 мг клопідогрелю на добу.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки рожевого кольору, круглої форми, двоопуклі, вкриті оболонкою.

Термін придатності.

2 роки з дати виготолення «in bulk».

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці в оригінальній упаковці при температурі до 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у стрипі; по 1 або 3 стрипи у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЗАО «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 75 мг контурн. ячейк. уп., № 10, № 30

№ UA/10689/01/01 от 06.05.2010 до 06.05.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Клопидогрел селективно угнетает связывание аденозиндифосфата (АДФ) с рецептором на поверхности тромбоцита и последующую активацию комплекса GP IIb/IIIa под действием АДФ и, как следствие, агрегацию тромбоцитов. Для образования активного ингибитора агрегации тромбоцитов необходима биотрансформация клопидогрела. Клопидогрел также тормозит агрегацию тромбоцитов, индуцированную другими агонистами, путем блокирования повышения активности тромбоцитов высвобожденным АДФ. Клопидогрел необратимо модифицирует АДФ-рецепторы тромбоцитов. Таким образом, тромбоциты, взаимодействующие с клопидогрелом, изменяются до конца их жизненного цикла. Нормальная функция тромбоцитов восстанавливается со скоростью, соответствующей скорости обновления тромбоцитов.
С первого дня применения клопидогрела в повторных суточных дозах 75 мг появляется существенное замедление АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов; это действие прогрессивно усиливается и стабилизируется между 3-м и 7-м днями. При стабильном состоянии средний уровень угнетения агрегации под действием суточной дозы 75 мг — 40–60%. Агрегация тромбоцитов и продолжительность кровотечения возвращаются к начальному уровню в среднем через 7 дней после прекращения лечения.
Фармакокинетика. После повторного перорального приема клопидогрела в дозе 75 мг/сут препарат быстро абсорбируется. Однако концентрация основного соединения в плазме крови очень низкая и через 2 ч после приема не достигает предела измерения (0,00025 мг/л). Абсорбция составляет около 50%, исходя из уровня метаболитов клопидогрела, выводящихся с мочой.
Клопидогрел быстро метаболизируется в печени. Его основной метаболит (карбоксильное производное) неактивен и составляет 85% циркулирующего в плазме крови соединения. С_max данного метаболита в плазме крови (приблизительно 3 мг/л после применения в повторной пероральной дозе 75 мг) достигается приблизительно через 1 ч после приема.
Клопидогрел является предшественником действующего вещества. Его активный метаболит (тиоловое производное) образуется путем окисления клопидогрела в 2-оксо-клопидогрел с последующим гидролизом. Окислительная реакция регулируется преимущественно изоферментами цитохрома Р450 2В6 и 3А4, в меньшей степени — 1А1, 1А2 и 2С19. Активный тиоловый метаболит, выделенный in vitro, быстро и необратимо связывается с рецепторами тромбоцитов, таким образом угнетая их агрегацию. Этот метаболит не определяется в плазме крови.
Кинетика основного циркулирующего метаболита имеет линейную зависимость (повышение концентрации в плазме крови пропорционально дозе) в пределах доз от 50 до 150 мг клопидогрела.
Клопидогрел и основной циркулирующий метаболит обратимо связываются с белками плазмы крови человека in vitro (98 и 94% соответственно). Связывание не насыщается in vitro в широком диапазоне концентраций.
После применения пероральной дозы клопидогрела с меткой ¹⁴С приблизительно 50% препарата выводится с мочой и около 46% — с калом в течение 120 ч после приема. T_½ основного циркулирующего метаболита составляет 8 ч после однократного и повторного приема.
Концентрации основного циркулирующего метаболита в плазме крови при применении 75 мг клопидогрела в сутки были ниже у пациентов с тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина — 5–15 мл/мин), чем у пациентов с почечной недостаточностью средней тяжести (клиренс креатинина — 30–60 мл/мин), а также здоровых лиц. Хотя торможение АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов было ниже (25%), чем у здоровых лиц, отмечалось такое же увеличение длительности кровотечения, как и у здоровых лиц, принимавших клопидогрел по 75 мг/сут.

ПОКАЗАНИЯ:

профилактика проявлений атеротромбоза у взрослых:

• у больных, перенесших инфаркт миокарда (начало лечения — через несколько дней, но не позднее чем через 35 дней после возникновения), ишемический инсульт (начало лечения — через 7 дней, но не позднее чем через 6 мес после возникновения) или у пациентов с диагностированным заболеванием периферических артерий (поражение артерий и атеротромбоз сосудов нижних конечностей);
• у больных с острым коронарным синдромом без подъема сегмента ST (нестабильная стенокардия или инфаркт миокарда без зубца Q), в том числе у пациентов, которым был установлен стент в ходе проведения чрескожной коронарной ангиопластики, в комбинации с ацетилсалициловой кислотой (АСК);
• пациентам с острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST в комбинации с АСК (у больных, получающих стандартное медикаментозное лечение и которым показана тромболитическая терапия).

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослые и больные пожилого возраста. Препарат назначают по 75 мг 1 раз в сутки независимо от приема пищи.
У больных с острым коронарным синдромом без подъема сегмента ST (нестабильная стенокардия или инфаркт миокарда без зубца Q на ЭКГ) лечение клопидогрелом начинают с однократной нагрузочной дозы 300 мг, а затем продолжают, применяя поддерживающую дозу 75 мг 1 раз в сутки (с АСК в дозе 75–325 мг/сут). Поскольку применение АСК в более высоких дозах увеличивает риск кровотечения, рекомендуется не превышать дозу АСК в 100 мг. Оптимальная продолжительность лечения формально не установлена. Результаты клинических исследований свидетельствуют в пользу применения препарата до 12 мес, а максимальный эффект отмечали через 3 мес лечения.
У больных с острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST клопидогрел назначают по 75 мг 1 раз в сутки, начиная с однократной нагрузочной дозы 300 мг в комбинации с АСК с применением тромболитических препаратов или без них.
Лечение больных в возрасте старше 75 лет проводят без нагрузочной дозы клопидогрела. Комбинированную терапию следует начинать как можно раньше после появления симптомов и продолжать не менеее 4 нед. Пользу от комбинации клопидогрела с АСК при приеме более 4 нед при этом заболевании не изучали.
Почечная недостаточность. Терапевтический опыт применения препарата у пациентов с почечной недостаточностью ограничен (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Печеночная недостаточность. Терапевтический опыт применения препарата у пациентов с заболеваниями печени средней тяжести и возможностью возникновения геморрагического диатеза ограничен (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к действующему веществу или любому из компонентов препарата. Тяжелая печеночная недостаточность. Острое кровотечение (например пептическая язва или внутричерепное кровоизлияние). Наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушение мальабсорбции глюкозы-галактозы; период беременности и кормления грудью; детский возраст.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны системы крови и лимфатической системы: иногда — тромбоцитопения, лейкоцитопения, эозинофилия; редко — нейтропения, включая тяжелую нейтропению; очень редко — тромботическая тромбоцитопеническая пурпура (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), апластическая анемия, панцитопения, агранулоцитоз, тяжелая тромбоцитопения, гранулоцитопения, анемия.
Со стороны иммунной системы: очень редко — сывороточная болезнь, анафилактоидные реакции.
Нарушения психики: очень редко — галлюцинации, спутанность сознания.
Со стороны ЦНС: иногда — внутричерепное кровотечение (в некоторых случаях — с летальным исходом), головная боль, парестезии, головокружение; очень редко — изменение вкусового восприятия.
Со стороны органа зрения: иногда — кровотечение в области глаза (конъюнктивальное, окулярное, ретинальное).
Со стороны органа слуха: редко — головокружение.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — гематома; очень редко — тяжелое кровотечение, кровотечение из операционной раны, васкулит, артериальная гипотензия.
Со стороны дыхательной системы: часто — носовое кровотечение; очень редко — кровотечение из дыхательных путей (кровохарканье, легочное кровотечение), бронхоспазм, интерстициальный пневмонит.
Со стороны ЖКТ: часто — желудочно-кишечное кровотечение, диарея, абдоминальная боль, диспепсия; иногда — пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки, гастрит, рвота, тошнота, запор, метеоризм; редко — ретроперитонеальное кровоизлияние; очень редко — желудочно-кишечное и ретроперитонеальное кровотечение с летальным исходом, панкреатит, колит (язвенный или лимфоцитарный), стоматит.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — острая печеночная недостаточность, гепатит, аномальные результаты показателей функции печени.
Со стороны кожи: часто — подкожное кровоизлияние; редко — сыпь, зуд, внутрикожные кровоизлияния (пурпура); очень редко — буллезный дерматит (токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона, мультиформная эритема), ангионевротический отек, эритематозная сыпь, крапивница, экзема, плоский лишай.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: очень редко — мышечно-скелетные кровоизлияния (гемартроз), артрит, артралгия, миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: редко — гематурия; очень редко — гломерулонефрит, повышение уровня креатинина в крови.
Общие нарушения: очень редко — лихорадка.
Лабораторные исследования: удлинение времени кровотечения, снижение количества нейтрофилов и тромбоцитов.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

из-за риска развития кровотечения и гематологических побочных эффектов следует немедленно провести развернутый анализ крови и/или другие соответствующие тесты. Как и другие антитромбоцитарные средства, клопидогрел необходимо с осторожностью применять у пациентов с повышенным риском кровотечения вследствие травмы, хирургического вмешательства или других патологических состояний, а также в случае применения пациентами АСК, гепарина, ингибиторов гликопротеина IIb/IIIа или НПВП, в частности ингибиторов ЦОГ-2. Необходимо внимательно следить за проявлениями у больных симптомов кровотечения, в том числе скрытого кровотечения, особенно в первые недели лечения и/или после инвазивных процедур на сердце, хирургических вмешательств. Одновременное применение клопидогрела с пероральными антикоагулянтами не рекомендуется, поскольку он может усилить интенсивность кровотечения.
В случае планового хирургического вмешательства, временно не требующего применения антитромбоцитарных средств, терапию клопидогрелом следует прекратить за 7 дней до операции. Пациенты должны сообщать врачу или стоматологу о том, что они принимают клопидогрел, перед назначением им любой операции или нового лекарственного средства. Клопидогрел удлиняет продолжительность кровотечения, поэтому его нужно осторожно применять у больных с повышенным риском кровотечения (особенно желудочно-кишечного и внутриглазного).
Необходимо предупредить пациентов, что во время лечения клопидогрелом (отдельно или в комбинации с АСК) кровотечение может останавливаться позже, чем обычно, и что они должны сообщать врачу о каждом случае такого (по локализации или продолжительности) кровотечения.
Очень редко отмечали случаи тромботической тромбоцитопенической пурпуры после применения клопидогрела, иногда даже после его кратковременного применения. Тромботическая тромбоцитопеническая пурпура сопровождается тромбоцитопенией и микроангиопатической гемолитической анемией с неврологическими проявлениями, почечной дисфункцией и лихорадкой. Тромботическая тромбоцитопеническая пурпура является потенциально летальным состоянием, требующим немедленного лечения, в частности применения плазмафереза.
Из-за недостаточности данных не рекомендуется назначать клопидогрел в первые 7 дней после острого ишемического инсульта.
Терапевтический опыт применения клопидогрела у пациентов с почечной недостаточностью ограничен, поэтому таким больным препарат следует назначать с осторожностью (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Опыт применения препарата пациентами с заболеванием печени средней тяжести и возможностью возникновения геморрагического диатеза ограничен. Поэтому таким больным клопидогрел следует назначать с осторожностью (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Реодар содержит рициновое масло гидрогенизированное, которое может вызывать расстройство желудка и диарею.
Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат не применяют в период беременности и кормления грудью.
Дети. Безопасность и эффективность применения клопидогрела у детей не установлены, поэтому препарат не назначают пациентам этой возрастной группы.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Клопидогрел не влияет или оказывает незначительное влияние на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

пероральные антикоагулянты. Одновременное применение препарата с пероральными антикоагулянтами не рекомендуется, поскольку такая комбинация может усилить интенсивность кровотечения (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Ингибиторы гликопротеина ІІb/IIIа. Клопидогрел следует с осторожностью назначать пациентам с повышенным риском кровотечения в результате травмы, хирургического вмешательства или других патологических состояний, при которых одновременно применяют ингибиторы гликопротеина ІІb/IIIа (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
АСК. АСК не изменяет ингибиторного действия клопидогрела на АДФ-индуцированную агрегацию тромбоцитов, но клопидогрел усиливает действие АСК на агрегацию тромбоцитов, индуцированную коллагеном. Однако одновременное применение 500 мг АСК 2 раза в сутки в течение 1 дня не вызывало значительного увеличения времени кровотечения, удлиненного вследствие приема клопидогрела. Поскольку возможно фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелом и АСК с повышением риска кровотечения, следует с осторожностью одновременно применять эти препараты (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Однако имеется опыт сочетанного применения клопидогрела и АСК в течение почти года.
Гепарин. По данным клинического исследования, проведенного на здоровых добровольцах, прием клопидогрела не требовал коррекции дозы гепарина и не изменял действие гепарина на коагуляцию. Одновременное применение гепарина не изменяло ингибирующего влияния клопидогрела на агрегацию тромбоцитов. Поскольку возможно фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелом и гепарином с повышением риска кровотечения, одновременное применение этих препаратов требует осторожности.
Тромболитики. Безопасность одновременного применения клопидогрела, фибринспецифических или фибриннеспецифических тромболитиков и гепарина исследовали у больных с острым инфарктом миокарда. Частота клинически значимого кровотечения была аналогична выявленной при одновременном применении фибринолитиков и гепарина с АСК (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
НПВП. В клиническом исследовании, проведенном на здоровых добровольцах, одновременное применение клопидогрела и напроксена увеличивало количество скрытых желудочно-кишечных кровотечений. Однако из-за отсутствия исследований относительно взаимодействия препарата с другими НПВП до сих пор не установлено, возрастает ли риск желудочно-кишечных кровотечений при применении со всеми НПВП. Поэтому необходимо с осторожностью одновременно применять НПВП, в частности ингибиторы ЦОГ-2, с клопидогрелом (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Комбинация с другими лекарственными средствами. Был проведен ряд клинических исследований с клопидогрелом и другими препаратами для изучения потенциальных фармакодинамических и фармакокинетических взаимодействий. Клинически значимого фармакодинамического взаимодействия при применении клопидогрела одновременно с атенололом, нифедипином или с обоими препаратами не выявили. Кроме того, фармакодинамическая активность клопидогрела осталась практически неизмененной при одновременном применении с фенобарбиталом, циметидином и эстрогенами.
Фармакокинетические свойства дигоксина или теофиллина не изменялись при одновременном применении с клопидогрелом. Антацидные средства не влияли на уровень абсорбции клопидогрела.
Данные, полученные в ходе исследований микросом печени человека, свидетельствуют о том, что карбоксильные метаболиты клопидогрела могут угнетать активность цитохрома Р450 2С9. Это может потенциально повышать в плазме крови уровни таких лекарственных средств, как фенитоин, толбутамид и НПВП, метаболизирующихся с помощью цитохрома Р450 2С9. Несмотря на это, фенитоин и толбутамид можно безопасно применять одновременно с клопидогрелом.
За исключением приведенной выше информации относительно взаимодействия со специфическими лекарственными средствами, исследования касательно взаимодействия клопидогрела с препаратами, которые обычно назначают пациентам с атеротромбозом, не проводились. Однако больные, участвующие в клинических исследованиях клопидогрела, применяли одновременно другие лекарственные средства, включая диуретики, блокаторы β-адренорецепторов, ингибиторы АПФ, антагонисты кальция, средства, снижающие уровень ХС в крови, коронарные вазодилататоры, антидиабетические препараты (включая инсулин), противоэпилептические средства, гормонозаместительную терапию и антагонисты GP IIb/IIIa без признаков клинически значимого побочного влияния.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: при передозировке клопидогрела могут отмечать удлинение времени кровотечения с последующими осложнениями. В случае возникновения кровотечения рекомендуется симптоматическое лечение.
Лечение: антидот клопидогрела неизвестен. При необходимости немедленной коррекции удлиненного времени кровотечения действие клопидогрела может быть прекращено переливанием тромбоцитарной массы.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте в оригинальной упаковке при температуре до 25 °С.