Ридонекс - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИДОНЕКС

(RIDONEX)

Склад:

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 1 мг, 2 мг або 4 мг рисперидону;

допоміжні речовини:

ядро: натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, магнію стеарат, крохмаль преже латинізований, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат;

оболонка:

таблетки 1 мг: опадрі ІІ жовтий 85F32072 (заліза оксид червоний (Е 172), СІ 77491;

заліза оксид жовтий (Е 172), СІ 77492; титану діоксид (Е 171), СІ 77891; тальк, макрогол, спирт полівініловий);

таблетки 2 мг: опадрі ІІ жовтий 85F32069 (заліза оксид червоний (Е 172), СІ 77491;

заліза оксид жовтий (Е 172), СІ 77492; титану діоксид (Е 171), СІ 77891; тальк, макрогол, спирт полівініловий);

таблетки 4   мг: опадрі ІІ оранжевий 85F23450 (заліза оксид червоний (Е 172), СІ 77491; заліза оксид жовтий (Е 172), СІ 77492; титану діоксид (Е 171), СІ 77891; тальк, макрогол, спирт полівініловий).

Лікарська форма.   Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби.

Код АТС N05A X08.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Різноманітні форми шизофренії (включаючи перший епізод психозу, гострі напади шизофренії, хронічну шизофренію) та інші психотичні стани з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативною (притуплений афект, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мови) симптоматикою;

– для зменшення афективної симптоматики (відчуття провини, страх, депресія) у хворих з шизоафективними розладами та шизофренією;

– для довго тривалої підтримуючої терапії з метою запобігання рецидивам (гострих психотичних станів) при хронічному перебігу шизофренії;

- маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами (епізоди характеризуються піднесеним, експансивним або роздратованим настроєм, підвищеною самооцінкою, зменшенням потреби у сні, прискореним мовленням, розосереджуванням думок, неможливістю сконцентруватись та не сприйняттям критики, а також деструктивною або агресивною поведінкою).

Протипоказання.

Гіпер чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія.

Переведення хворого з іншого антипсихотичного засобу: перед початком терапії таблетками Ридонекс пропонується поступова відміна попереднього препарату. При переході на терапію препаратом Ридонекс з депо-препаратів, замість наступної ін’єкції депо-препарата, можна починати курс терапії препаратом Ридонекс. За наявності супутньої терапії антипаркінсонічним засобом, потрібно знову оцінити необхідність антипаркінсонічної терапії.

Дорослі та діти старше 15 років.

Таблетки Ридонекс можна приймати один або два рази на добу. Курс терапії варто починати з дози в 2 мг на добу. На другий день дозу препарату можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту, дозу препарату можна підтримувати без змін, але в разі потреби можна продовжувати індивідуальну корекцію дози. Загальноприйнята, оптимальна доза препарату – 4 - 6  мг на добу. Для деяких хворих (наприклад, при першому психотичному епізоді) треба застосовувати більш низьку початкову і підтримуючу дозу при зменшених дозах під час титрування. При застосуванні доз рисперидону вище 10 мг на добу, ефективність препарату не збільшується, але підвищується ризик появи екстра пірамідних ознак. У зв'язку з тим, що безпека рисперидону при застосуванні у дозі вище 16 мг на добу не досліджувалась, не слід застосовувати дози препарату вище 16 мг на добу. Якщо мається необхідність у додатковому седативному ефекті, можна застосовувати препарати групи бензодіазепіну.

Діти.

Немає досвіду лікування шизофренії в дітей молодше 15 років, тому препарат для пацієнтів цієї вікової категорії   не застосовують.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Для дозування менше 1 мг необхідно застосовувати рисперидон у лікарській формі з відповідним дозуванням.

Біполярна манія.

Дорослі.

Пропонована початкова доза становить 2 мг один раз на добу. Цю дозу, у разі потреби можна збільшувати на 1 мг, але не частіше ніж через 24 години. У більшості хворих 1 – 6 мг рисперидону на добу виявилося достатнім. Як і при будь-якій симптоматичній терапії, слід періодично оцінювати ефективність лікування препаратом Ридонекс та доцільність його продовження.

Діти.

У лікуванні маніакальних епізодів, пов’язаних із біполярними розладами у дітей молодше 18 років, препарат не застосовується у зв’язку з відсутністю досвіду застосування.

Порушення функції нирок і печінки.

Хворі з порушенням функції нирок меншою мірою здатні виділяти антипсихотичну фракцію рисперидону. У хворих з порушенням функції печінки відмічалося збільшення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі крові.

За наявності захворювання нирок і печінки, незалежно від показання, необхідно застосовувати половину початкової та наступної доз. У цьому випадку також необхідно підвищувати дозу повільніше.

Ридонекс необхідно застосовувати з обережністю за наявності захворювань нирок і печінки.

Так як таблетку, що містить 1 мг рисперидону, не можна ділити, то у випадку застосування більш низьких доз необхідно обирати інший препарат рисперидону, якій містить меншу дозу діючої речовини.

Побічні реакції.

На підставі широкого клінічного досвіду (застосовується препарат тривалий час) можна зробити висновок, що рисперидон звичайно переноситься добре. У низці випадків побічні ефекти не можна відрізнити від симптомів основного захворювання.

Ридонекс у меншому ступені спричиняє екстра пірамідні симптоми, ніж класичні нейролептики. У випадку екстра пірамідних розладів симптоми звичайно слабко виражені, і можуть бути скасовані шляхом зниженням дози, або застосування антипаркінсонічних препаратів (у разі потреби).

Ридонекс може спричинити дозозалежне збільшення рівня гормона пролактину в плазмі крові, що може призвести до порушення функції репродуктивної системи.

Подібно до класичних нейролептиків, при застосуванні рисперидону рідко повідомляли про гіпергідратацію (внаслідок полідипсії, спричининої рисперидоном і   зниженої секреції антидіуретичного гормона), а також про епілептичні напади.

За системами органів і за частотою появи (дуже поширені: ≥1/10; поширені: ≥1/100  - <1/10; непоширені: ≥1/1000 - <1/100; рідко поширені: ≥1/10 000 - <1/1000; дуже рідко поширені: <1/10000) побічні ефекти рисперидону можуть бути такими:

Кров і лімфатична система

Рідко поширені: нейтропенія, тромбоцит опенія.

Імунна система

Рідко поширені: алергійні реакції (гіпер чутливість).

Обмін речовин

Дуже рідко поширені: гіперглікемія (погіршення перебігу цукрового діабету).

Психічні розлади

Дуже рідко поширені: безсоння, занепокоєння, страх.

Поширені: сонливість.

Непоширені: знижена зосередженість.

Нервова система

Дуже поширені: головний біль, екстра пірамідні симптоми (тремор, ригідність м'язів, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія).

Поширені: запаморочення.

Дуже рідко поширені: пізня дискінезія.

Органи чуттів

Поширені: помутніння зору.

Серцево-судинна система

Поширені: тахікардія, включаючи рефлекторну тахікардію.

Рідко поширені: шлуночкова екстрасистолія.

Непоширені: артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, артеріальна гіпертензія.

Дуже рідко поширені: цереброваскулярні порушення/минуще порушення мозкового кровообігу.

Дихальна система

Дуже поширені: риніт.

Шлунково-кишковий тракт

Поширені: запори, диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, підвищене слиновиділення.

Шкіра і підшкірна клітковина

Поширені: висипи.

Нирки і сечовидільна система

Поширені: поліурія, полідипсія.

Непоширені: нетримання сечі.

Репродуктивна система і молочні залози

Непоширені: порушення ерекції (пріапізм), порушення еякуляції, оргазму, менструального циклу, аменорея, галакторея.

Поширені: гінекомастія.

Ендокринна система

Непоширені: підвищення рівня пролактину в плазмі крові.

Дуже рідко поширені: порушення секреції антидіуретичного гормона (синдром неадекватної секреції АДГ).

Загальні розлади

Поширені: підвищена стомлюваність, порушення терморегуляції.

Непоширені: набряки.

Лабораторні показники

Непоширені: гіпонатріємія, збільшення маси тіла, збільшення активності печінкових ферментів (АЛАТ, АСАТ).

У дітей і підлітків відмічалася заспокійлива дія рисперидону частіше, ніж у дорослих. Заспокійлива дія препарату звичайно слабко виражена і минуча.

Різка відміна антипсихотичних засобів рідко може призвести до появи ознак відміни.

Передозування.

Симптоми:

Клінічні прояви: сонливість, загальмованість (седація), тахікардія, артеріальна гіпотензія і екстра пірамідні симптоми. Є відомості про максимальне передозування рисперидону (доза становила  360  мг). Наявна інформація відображає широкий діапазон безпеки препарату. При передозуванні рідко повідомляли про подовження QT - інтервалу.

При наявності гострого передозування треба подумати про можливості впливу декількох препаратів.

Лікування:

Треба забезпечити прохідність дихальних шляхів, підтримувати дихання і забезпечити адекватне постачання киснем. Необхідно промивати шлунок (заборонено при втраті свідомості, можливо після інтратрахеальної інтубації) і застосовувати активоване вугілля і сольові проносні засоби. Негайно треба почати моніторинг серцевої діяльності–включаючи тривале ЕКГ - спостереження – для виявлення можливих аритмій.

Специфічного антидота немає. Застосувують підтримуючу терапію. Для усунення гіпертензії і гострої судинної недостатності треба вжити відповідних заходів (проводити внутрішньо венну інфузію і/або застосовувати симпатоміметичні засоби). З появою виражених екстра пірамідних симптомів треба вводити антихолінергічні засоби. Ретельне спостереження за хворим треба проводити до повної нормалізації стану хворого.

Застосування в період вагітності або годування   груддю.

Вагітність

Немає даних про безпеку застосування рисперидону під час вагітності. Незважаючи на те що в дослідженнях на тваринах, рисперидон не виявляв пряму репродуктивну токсичність, спостерігали кілька непрямих відхилень, пов’язаних із центральною нервовою системою і рівнем пролактину. У жодному з досліджень не виявили тератогенний ефект рисперидону. Ридонекс під час вагітності можна застосовувати тільки у випадку, якщо очікуваний ефект для матері   переважає потенційний ризик для плода.

Годування груддю

В дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон виділялись в грудне молоко. Доведено, що рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон теж виділяються в грудне молоко у людини, тому у період   годування груддю його застосування варто уникати.

Особливості застосування.

Літні хворі з деменцією

Визначено, що в літніх хворих з деменцією застосування атипових антипсихотичних засобів (включаючи рисперидон) збільшувало частоту летальних віпадків. У плацебо - контрольованих дослідженнях, застосування   рисперидону, смертність хворих у групі рисперидону становила 4 %, а в групі плацебо - 3,1 %. Вік хворих знаходився в діапазоні 67 -100 років, у середньому 86 років.

У цих дослідженнях, серед хворих, які застосовували рисперидон разом із фуросемідом, смертність була вище, ніж у групі, у якій хворі застосовували рисперидон або фуросемід окремо. Механізм взаємодії цих двох діючих речовин не відомий.

При одночасному застосуванні інших діуретиків (особливо тіазидів у малих дозах) і рисперидону це явище не відмічалося.

На підставі цього досвіду, лікар повинен застосовувати рисперидон разом із фуросемідом з обережністю, після оцінки переваги і ризику комбінованої терапії. Крім цього лікар повинен подумати про можливість заміни фуросеміду іншим діуретиком.

У літніх хворих, незалежно від терапії, зневоднювання збільшує ризик смертності, тому в літніх хворих з деменцією необхідно уникати втрати рідини.

Цереброваскулярні побічні ефекти

За даними рандомізованих клінічних досліджень, проведених за участю хворих із деменцією з психотичними розладами, віком від 65 років, під час терапії рисперидоном відмічались майже в три рази (3,3 %) більше цереброваскулярних побічних ефектів, ніж у групі плацебо (1,2 %).

Таким чином, лікар повинен з обережністю проводити терапію рисперидоном у хворих з деменцією; він має враховувати, чи спостерігалась цереброваскулярна патологія в анамнезі, а також чи є фактори ризику з боку серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, цукровий діабет, паління, фібриляція передсердь тощо).

Альфа-блокуючий ефект

Ридонекс, внаслідок альфа-блокую чого ефекту – особливо на початку терапії, у період титрування дози може спричинити ортостатичну гіпотензію, що в цьому випадку може потребувати зниження дози.

Також варто застосовувати Ридонекс з обережністю за наявності серцево-судинного захворювання (наприклад: серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності), дегідратації, гіповолемії або цереброваскулярних порушень. У цих випадках дозу препарату необхідно збільшувати поступово, відповідно до рекомендацій. Незважаючи на те що при застосуванні рисперидону не відмічали подовження QT- інтервалу, необхідно застосовувати препарат з обережністю, у випадку, якщо хворий застосовує препарат, який також спричиняє подовження QT -   інтервалу.

У випадку, якщо седативний ефект, спричинений препаратом Ридонекс недостатній, замість підвищення дози рисперидону, для зниження ризику появи побічних ефектів доцільно застосовувати інші препарати, наприклад: бензодіазепіни.

Пізня дискінезія/екстра пірамідний синдром

Препарати, що чинять антагоністичну дію на дофамінові рецептори, можуть спричинити пізню дискінезію, для якої характерні мимовільні ритмічні посмикування, в першу чергу, язика і/або обличчя. Відмічали, що поява екстра пірамідних ознак є ризиком формування пізньої дискінезії. У випадку, якщо з’являються ознаки пізньої дискінезії, необхідно прийняти рішення про переривання застосування всіх антипсихотичних засобів.

Злоякісний нейролептичний синдром

Під час терапії нейролептиками може сформуватися злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, ригідність м’язів, автономна (вегетативна) нестійкість, порушення свідомості і підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК)). Можуть з’являтися і подальші ознаки, такі як міоглобінурія (гострий некроз кістякових м’язів) і гостра ниркова недостатність. З появою цих ознак, необхідно перервати курс терапії антипсихотичними засобами, включаючи Ридонекс, і необхідно застосовувати відповідну симптоматичну терапію (наприклад: дантролен, ін фузійний розчин для внутрішньо венного введення).    

При призначенні антипсихотичних засобів, включаючи Ридонекс, хворим з паркінсонізмом або хворим з деменцією з наявністю тілець Леви, лікар повинен оцінювати перевагу і ризик застосування препарату, тому що в цих хворих існує підвищений ризик появи злоякісного нейролептичного синдрому і підвищена чутливість до антипсихотичних засобів. Ознаками підвищеної чутливості, крім екстра пірамідних симптомів можуть бути: сплутаність свідомості, пригнічений стан, нестабільність утримання тіла з частими падіннями.

Гіперглікемія

Дуже рідко при терапії рисперидоном відзначали гіперглікемію, або погіршення перебігу   цукрового діабету, тому за наявності цукрового діабету або за наявності фактора ризику діабету необхідно контролю вати рівень глюкози в крові.

Класичні нейролептики,   знижують поріг епілептичних нападів, тому необхідна обережність при лікуванні хворих на епілепсію.

Для попередження збільшення маси тіла, можна порадити хворому, утримуватись від переїдання. Раптове припинення прийому антипсихотичних засобів, особливо при попередньому застосуванні великих доз препарату, дуже рідко може спричинити нудоту, блювання, підвищену   пітливість, занепокоєння, безсоння, поновлення психотичних симптомів або порушення координації рухів (акатизія, дистонія, дискінезія), тому пропонується поступова відміна препарату.

Подібно іншим антагоністам дофамінових D_2-рецепторів, рисперидон теж може збільшувати рівень пролактину в плазмі крові. Це необхідно враховувати при призначенні рисперидону хворим, з   злоякісною пухлиною молочних залоз або пролактин залежною пухлиною в анамнезі.

У зв’язку з тим що таблетки Ридонекс містять лактози моногідрат, препарат не можна застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або при мало абсорбції глюкози і галактози.

Діти. Не має достатнього досвіду в застосуванні рисперидону хворим на шизофренію віком до 15 років та хворим с маніакальними епізодами, пов’язаними з біполярними розладами   у дітей молодше 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.

Ридонекс може впливати на швидкість психомоторних реакцій, тому хворим слід утримуватись від керування авто транспортом та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дотепер не оцінювали ризик застосування рисперидону в комбінації з іншими препаратами. Рисперидон, у першу чергу,   діє на центральну нервову систему, тому інші препарати, що також впливають на центральну нервову систему, варто застосовувати разом із рисперидоном з обережністю. Ридонекс® може перешкоджати дії леводопи та інших антогоністів дофаміну. Доведено, що карбамазепін знижує рівень антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. Подібний ефект спостерігали при одночасному застосуванні рисперидону з препаратами-індукторами печінкових ферментів. Тому, при перериванні терапії карбамазепіном або препаратами-індукторами печінкових ферментів, необхідно контролю вати рівень рисперидону й, у разі потреби, знизити його дозу.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, без збільшення антипсихотичної фракції препарату. Флуоксетин і пароксетин, як препарати, що інгібують фермент CYP2D6, можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але рівень антипсихотичної фракції збільшується в меншому ступені. У випадку якщо лікар призначає рисперидон із флуоксетином і пароксетином, або скасовує ці антидепресанти, необхідно переоцінити дозування препарату Ридонекс. В дослідженнях in vitro виявили, що галоперидол, подібно перерахованим вище антидепресантам, вступає у взаємодію з рисперидоном. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону, і на його активну антипсихотичну фракцію. Циметидин і ранітидин збільшують біологічну доступність рисперидону, але рівень антипсихотичної фракції змінюється тільки в невеликому ступені. Еритроміцин як інгібітор ферменту CYP3A4 не впливає на фармакокінетику рисперидону. Препарати, що інгібують холін естеразу, такі як галантамін або донепезил, не взаємодіють із рисперидоном. Можливу взаємодію рисперидону з донепезилом досліджували на здорових молодих особах.

У випадку, якщо застосовували рисперидон з іншим препаратом, який сильно зв’язується з білками плазми крові, не знайшли клінічно значущого вивільнення зі зв’язку з білком жодного з препаратів.

У літніх хворих з деменцією одночасне застосування фуросеміду і рисперидону збільшує ризик смертності. Рисперидон не виявляє значного впливу на фармакокінетику вальпроату і дигоксину. Не змінилася фармакокінетика літію у випадку, якщо раніш сумісно застосований нейролептик замінили на рисперидон.

Їжа не впливала на всмоктуваність рисперидону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст. Виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-HT₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується з альфа₁-адренорецепторами і з трохи меншою афінністю  - з H₁-гістамінергічними й альфа₂-адренергічними рецепторами. Не має спорідненості до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є вираженим D₂-антагоністом (що, як вважається, є основним механізмом поліпшення продуктивної симптоматики шизофренії), він спричиняє менш виражене зменшення   моторної активності та значно менше індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики.

Збалансований антагонізм до серотонін ових і дофамінових рецепторів у центральній нервовій системі зменшує імовірність розвитку екстра пірамідних побічних ефектів та сприяє розширенню терапевтичної дії препарату, включаючи негативні й афективні симптоми шизофренії.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому рисперидон добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Концентрація рисперидону і його основного метаболіту в межах добової дози в 1 і 16  мг змінюється   залежно від дози. Після перорального прийому пікова концентрація рисперидону в плазмі досягається через годину, а метаболіту (9-гідрокси-рисперидону) приблизно через 3 години. В осіб, з ферментопатією, пікова концентрація метаболіту через повільний метаболізм відмічається приблизно через 17 годин після прийому. Рівноважна концентрація   рисперидону в осіб зі швидким метаболізмом установлюється через добу, а при ферментопатії -   через 5 діб. При швидкому метаболізмі препарату, рівноважна концентрація метаболіту встановлюється в межах 5-6 діб. Рисперидон швидко розподіляється в організмі, об’єм   розподілу (V_d) становить 1-2  л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном та   кислою альфа₁-глікопротеїновою кислотою. Рисперидон на 90 % зв'язується з білками плазми, а 9-гідрокси-рисперидон на 77 %. Ні рисперидон, ні його метаболіт не витісняють один одного зі зв’язку з білком. Високі терапевтичні дози сульфаметазину (100  мкг/мл), варфарину (10  мкг/мл) і карбамазепіну (10  мкг/мл) у невеликому ступені збільшують концентрацію вільної фракції рисперидону, яка становить 10  нг/мл рисперидону і 50  нг/мл 9-гідрокси-рисперидону. Клінічна значустість цього на сьогодні невідома. Основний шлях метаболізму рисперидону – це гідроксиляція за участю ферменту цитохром CYP2D6, унаслідок чого утвориться 9-гідрокси-рисперидон, що чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Через недостатність цього ферменту в невеликого відсотка хворих більш повільно відбувається метаболізм рисперидону, але це не впливає на активну антипсихотичну фракцію препарату, тому що рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон разом утворюють активну антипсихотичну фракцію.

Після перорального приймання період напів виведення активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин. Після введення однієї дози препарату, у літніх хворих і в хворих з нирковою патологією відмічали більш високу активну концентрацію рисперидону в плазмі крові через більш повільну елімінацію. При печінковій недостатності відмічали нормальний рівень рисперидону в плазмі крові, але середня вільна фракція рисперидону збільшувалася приблизно на 35 %. В основному рисперидон і його метаболіти виділяються з організму із сечею, менша частина - з калом. Це показано в дослідженні, проведеному з радіо активним рисперидоном, при якому після перорального прийому 1  мг рисперидону, 70 % усієї радіо активності виявили у сечі і 14 %  - в калі. Період напів виведення рисперидону в осіб зі швидким метаболізмом становить близько 3 годин, а при ферментопатії - 20 годин. Період напів виведення активного метаболіту рисперидону в осіб зі швидким метаболізмом становив 21 і 30 годин при ферментопатії, відповідно. Період напів виведення активної антипсихотичної фракції, незалежно від швидкості метаболізму, дорівнював близько 20 годинам.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Таблетки 1 мг.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з гравіюванням N04 з одного боку.

Таблетки 2 мг.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнювато-жовтого кольору, з гравіюванням N05 з одного боку.

Таблетки 4 мг.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блідо–коричневого кольору, з гравіюванням N07 з одного боку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в блістері; два блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.

Місцезнаходження.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 1 мг, № 20

№ UA/9010/01/01 от 08.10.2008 до 08.10.2013

табл. п/о 2 мг, № 20

№ UA/9010/01/02 от 08.10.2008 до 08.10.2013

табл. п/о 4 мг, № 20

Ядро: натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидний безводный, гипромелоза, магния стеарат, крахмал прежелатинизированный, целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат;
Оболочка:
Опадри ІІ желтый 85F32072 (железа оксид красный (Е172), СІ77491; железа оксид желтый (Е172), СІ77492; титана диоксид (Е171), СІ77891; тальк, макрогол, спирт поливиниловый)

№ UA/9010/01/03 от 08.10.2008 до 08.10.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Рисперидон — это селективный моноаминергический антагонист. Обладает высокой аффинностью к серотонинергическим 5-HT₂ и дофаминергическим D₂-рецепторам. Рисперидон связывается с α₁-адренорецепторами и с несколько меньшей аффинностью, с H₁-гистаминергическими и α₂-адренергическими рецепторами. Не обладает сродством к холинергическим рецепторам. Хотя рисперидон является мощным D₂-антагонистом (что, как считается, является основным механизмом улучшения продуктивной симптоматики шизофрении), он вызывает менее выраженное подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические нейролептики. Сбалансированный антагонизм к серотониновым и дофаминовым рецепторам ЦНС уменьшает вероятность развития экстрапирамидных побочных эффектов и способствует расширению терапевтического действия препарата, включая негативные и аффективные симптомы шизофрении.
Фармакокинетика. После перорального приема рисперидон хорошо всасывается в ЖКТ. Концентрация рисперидона и его основного метаболита в пределах суточной дозы в 1 и 16 мг изменяется в зависимости от дозы. После перорального приема максимальная концентрация рисперидона в плазме крови достигается через 1 ч, а метаболита (9-гидрокси-рисперидона) приблизительно через 3 ч. У лиц с ферментопатией из-за медленного метаболизма максимальная концентрация метаболита отмечается приблизительно через 17 ч после приема. Равновесная концентрация рисперидона у лиц с быстрым метаболизмом устанавливается через 1 сут, а при ферментопатии — через 5 сут. При быстром метаболизме препарата, установление равновесной концентрации метаболита происходит в пределах 5–6 дней. Рисперидон быстро распределяется в организме, объем распределения (Vd) составляет 1–2 л/кг массы тела. В плазме крови рисперидон связывается с альбумином и α₁-гликопротеиновой кислотой. Рисперидон на 90% связывается c белками плазмы крови, а 9-гидрокси-рисперидон на 77%. Ни рисперидон, ни его метаболит не вытесняют друг друга из связи с белком. Высокие терапевтические дозы сульфаметазина (100 мкг/мл), варфарина (10 мкг/мл) и карбамазепина (10 мкг/мл) в небольшой степени повышают концентрацию свободной фракции рисперидона, которая составляет 10 нг/мл рисперидона и 50 нг/мл 9-гидрокси-рисперидона. Клиническая значимость этого явления пока не известна. Основной путь метаболизма рисперидона — гидроксилирование с участием фермента CYP 2D6, вследствие чего образуется 9-гидрокси-рисперидон, который обладает аналогичным рисперидону фармакологическим действием. У незначительной части больных из-за недостаточности этого фермента метаболизм рисперидона происходит более медленно, но это не влияет на активную антипсихотическую фракцию препарата, потому что рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон вместе составляют активную антипсихотическую фракцию.
После перорального приема период полувыведения активной антипсихотической фракции составляет 24 ч. После введения одной дозы препарата, у больных пожилого возраста и у пациентов с почечной патологией отмечали более высокую активную концентрацию рисперидона в плазме крови из-за более медленной элиминации. При печеночной недостаточности отмечали нормальный уровень рисперидона в плазме крови, но средняя свободная фракция рисперидона увеличивалась приблизительно на 35%. Рисперидон и его метаболиты выделяются из организма в основном с мочой, меньшая часть — с калом. Это показано в исследовании, проведенном с радиоактивным рисперидоном, при котором после перорального применения 1 мг рисперидона, 70% всей радиоактивности выявили в моче и 14% в кале. Период полувыведения рисперидона у лиц с быстрым метаболизмом составлял около 3 ч, а при ферментопатии — 20 ч. Период полувыведения активного метаболита рисперидона составлял у лиц с быстрым метаболизмом 21 и 30 ч при ферментопатии соответственно. Период полувыведения активной антипсихотической фракции, независимо от скорости метаболизма, составлял около 20 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

•различные формы шизофрении (включая первый эпизод психоза, острые приступы шизофрении, хроническую шизофрению) и другие психотические состояния с выраженной продуктивной (галлюцинации, бред, нарушения мышления, враждебность, подозрительность) и/или негативной (притупленный аффект, эмоциональная и социальная отчужденность, скудность речи) симптоматикой;
•для уменьшения выраженности аффективной симптоматики (ощущение вины, страх, депрессия) у больных с шизоаффектными расстройствами и шизофренией;
•для длительной поддерживающей терапии с целью предупреждения рецидива (острых психотических состояний) при хроническом течении шизофрении;
•маниакальные эпизоды, связанные с биполярными расстройствами (эпизоды характеризуются повышенным, экспансивным или раздражительным настроением, повышенной самооценкой, уменьшением потребности во сне, ускоренной речью, рассредоточенностью мысли, невозможностью сконцентрироваться и невосприимчивостью критики, а также деструктивным или агрессивным поведением).

ПРИМЕНЕНИЕ:

Шизофрения
Перевод больного с другого антипсихотического средства: перед началом терапии таблетками Ридонекс необходима постепенная отмена предыдущего препарата. При переходе на терапию препаратом Ридонекс с депо-препаратов, вместо следующей инъекции депо-препарата, можно начинать курс терапии препаратом Ридонекс. При сопутствующей терапии антипаркинсоническими средствами, ее необходимость оценивают повторно.
Взрослые и дети в возрасте старше 15 лет
Таблетки Ридонекс можно принимать 1 или 2 раза в сутки. Курс терапии следует начинать с дозы в 2 мг/сут. На 2-й день дозу препарата можно повысить до 4 мг/сут. С этого момента дозу препарата можно поддерживать без изменений, но при необходимости можно продолжать индивидуальную коррекцию дозы. Общепринятая оптимальная доза препарата — 4–6 мг/сут. Для некоторых больных (при первом психотическом эпизоде) применяется более низкая начальная и поддерживающая дозы, а также сниженные дозы при титровании. При применении доз рисперидона >10 мг/сут, эффективность препарата не увеличивается, но повышается риск появления экстрапирамидных симптомов. В связи с тем, что безопасность рисперидона при применении доз >16 мг/сут не исследовали, не следует применять дозы препарата >16 мг/сут. Если имеется необходимость в дополнительном седативном эффекте, можно применять препараты группы бензодиазепина.
Дети
Нет опыта лечения шизофрении у детей в возрасте младше 15 лет, поэтому препарат в данной возрастной группе не применяется.
Пациенты пожилого возраста
Рекомендованная начальная доза препарата — 0,5 мг на 1 прием 2 раза в сутки. Дозу можно индивидуально повысить с 0,5 мг 2 раза в сутки до 1–2 мг 2 раза в сутки. Для дозирования <1 мг необходимо применять рисперидон в лекарственной форме с соответствующим дозированием.
Биполярная мания
Взрослые
Предлагаемая начальная доза — 2 мг 1 раз в сутки. Эту дозу при необходимости можно повышать на 1 мг, но не чаще чем через 24 ч. У большинства больных прием 1–6 мг рисперидона в сутки оказался достаточным. Как при применении препаратов в качестве симптоматической терапии, так и при длительном применении таблеток рисперидона, необходимо периодически оценивать эффективность лечения препаратом Ридонекс и целесообразность его продолжения.
Дети
В лечении маниакальных эпизодов, связанных с биополярными расстройствами у детей в возрасте младше 18 лет, препарат не применяется в связи с отсутствием опыта применения.
Нарушение функции почек и печени
Больные с нарушением функции почек в меньшей степени способны выделять антипсихотическую фракцию рисперидона. У пациентов с нарушением функции печени отмечали повышение концентрации свободной фракции рисперидона в плазме крови.
При наличии заболевания почек и печени, независимо от показания, необходимо применять половину начальной и последующих доз. В этом случае доза повышается медленнее.
Ридонекс необходимо применять с осторожностью при наличии заболеваний почек и печени.
Поскольку таблетку, содержащую 1 мг рисперидона, нельзя делить, то в случае применения в более низких дозах необходимо применять другой препарат рисперидона, содержащий меньшую дозу действующего вещества.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к какому-либо из компонентов препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

на основании широкого клинического опыта (препарат применяется длительное время), можно сделать вывод, что рисперидон обычно хорошо переносится. В ряде случаев побочные эффекты нельзя отличить от симптомов основного заболевания.
Ридонекс вызывает экстрапирамидные симптомы в меньшей степени, чем классические нейролептики. В случае экстрапирамидных расстройств симптомы обычно слабовыражены и могут быть устранены путем снижения дозы или применением антипаркинсонических препаратов (в случае необходимости).
Ридонекс может вызывать дозозависимое повышение уровня гормона пролактина в плазме крови, что может вызывать нарушение функции репродуктивной системы.
Подобно классическим нейролептикам, при применении рисперидона редко сообщали о гипергидратации (вследствие полидипсии, вызванной приемом рисперидона и пониженной секреции антидиуретического гормона), а также об эпилептических припадках.
По системам органов и по частоте появления (очень частые: ≥1/10; частые: ≥1/100 — <1/10; нечастые: ≥1/1000 — <1/100; редкие: ≥1/10 000 — <1/1000; очень редкие: <1/10 000) побочные эффекты рисперидона могут быть следующие.
Кровь и лимфатическая система
Редкие: нейтропения, тромбоцитопения.
Иммунная система
Редкие: аллергические реакции (гиперчувствительность).
Обмен веществ
Очень редкие: гипергликемия (ухудшение тяжести течения сахарного диабета).
Психические расстройства
Частые: сонливость.
Нечастые: пониженная сосредоточенность.
Очень редкие: бессонница, беспокойство, страх.
Нервная система
Очень частые: головная боль, экстрапирамидные симптомы (тремор, ригидность мышц, брадикинезия, акатизия, острая дистония).
Частые: головокружение.
Очень редкие: поздняя дискинезия.
Органы чувств
Частые: помутнение зрения.
Сердечно-сосудистая система
Частые: тахикардия, включая рефлекторную тахикардию.
Нечастые: артериальная гипотензия, включая ортостатическую гипотензию, артериальная гипертензия.
Редкие: желудочковая экстрасистолия.
Очень редкие: цереброваскулярные нарушения/преходящее нарушение мозгового кровообращения.
Дыхательная система
Очень частые: ринит.
ЖКТ
Частые: запоры, диспепсия, тошнота, рвота, боли в животе, повышенное слюноотделение.
Кожа и подкожная клетчатка
Частые: высыпания.
Почки и система мочеиспускания
Частые: полиурия, полидипсия.
Нечастые: недержание мочи.
Репродуктивная система и молочные железы
Частые: гинекомастия.
Нечастые: нарушение эрекции (приапизм), нарушение эякуляции, оргазма, менструального цикла, аменорея, галакторея.
Эндокринная система
Нечастые: повышение уровня пролактина в плазме крови.
Очень редкие: нарушение секреции АДГ (синдром неадекватной секреции АДГ).
Общие жалобы
Частые: ощущение усталости, нарушение терморегуляции.
Нечастые: отеки.
Лабораторные показатели
Нечастые: гипонатриемия, увеличение массы тела, повышение активности печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ).
У детей и подростков чаще отмечалось успокаивающее действие рисперидона, чем у взрослых. Успокаивающее действие препарата обычно слабовыраженное и проходящее.
Резкая отмена антипсихотических средств редко может привести к появлению признаков отмены.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Больные пожилого возраста с деменцией
Определено, что у больных пожилого возраста с деменцией применение атипичных антипсихотических средств (включая рисперидон) повышало частоту летальных исходов. В плацебо-контролируемых испытаниях, проведенных с рисперидоном, смертность больных в группе рисперидона составила 4%, а в группе плацебо — 3,1%. Возраст пациентов находился в диапазоне 67–100 лет, в среднем — 86 лет.
Согласно результатам этих исследований, среди больных, которые применяли рисперидон вместе с фуросемидом, смертность была выше, чем в группе, в которой больные применяли рисперидон или фуросемид по отдельности. Механизм взаимодействия этих двух действующих веществ неизвестен.
При сочетанном применении других диуретиков (особенно тиазидов в низких дозах) и рисперидона этого явления не отмечалось.
С учетом этого врач должен с осторожностью применять рисперидон вместе с фуросемидом после оценки преимущества и риска комбинированной терапии. Помимо этого, врачу необходимо принять решение о возможности замены фуросемида другим диуретиком.
У больных пожилого возраста, независимо от терапии, обезвоживание повышает риск смертности, поэтому у пациентов пожилого возраста с деменцией необходимо избегать потери жидкости.
Цереброваскулярные побочные эффекты
По данным рандомизированных клинических испытаний, проведенных с участием больных с деменцией с психотическими расстройствами, в возрасте от 65 лет и старше, во время терапии рисперидоном отмечали почти в 3 раза (3,3%) больше цереброваскулярных побочных эффектов, чем в группе плацебо (1,2%).
Поэтому проводить терапию рисперидоном у больных с деменцией следует с осторожностью, с учетом наличия цереброваскулярного заболевания в анамнезе, а также факторов риска со стороны сердечно-сосудистой системы (АГ, сахарный диабет, курение, фибрилляция предсердий и т.д.).
α-Адреноблокирующий эффект
Ридонекс из-за α-адреноблокирующего эффекта — особенно в начале терапии, в период титрования дозы — может вызывать ортостатическую гипотензию, что может требовать снижения дозы.
Ридонекс применяется с осторожностью при наличии сердечно-сосудистого заболевания (сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, нарушение проводимости), дегидратации, гиповолемии или цереброваскулярных нарушений. В этих случаях дозу препарата повышают постепенно, согласно рекомендаций. Несмотря на то что при применении рисперидона не отмечали удлинение Q–T-интервала, необходимо применять препарат с осторожностью, в случае, если больной принимает лекарственное средство, также вызывающее удлинение Q–T-интервала.
Если седативный эффект, обусловленный приемом препарата Ридонекс недостаточный, вместо повышения дозы рисперидона целесообразно применение других препаратов, например бензодиазепинов (для снижения риска развития побочных эффектов).
Поздняя дискинезия/экстрапирамидный синдром
Препараты, имеющие антагонистическое действие на дофаминовые рецепторы, могут вызывать позднюю дискинезию, для которой характерны непроизвольные ритмичные подергивания, в первую очередь, языка и/или лица. Отмечали, что появление экстрапирамидных симптомов является риском формирования поздней дискинезии. В случае появления симптомов поздней дискинезии, необходимо принять решение о прерывании применения всех антипсихотических средств.
Злокачественный нейролептический синдром
Во время терапии нейролептиками возможно формирование злокачественного нейролептического синдрома (гипертермия, ригидность мышц, автономная (вегетативная) неустойчивость, нарушение сознания и повышение уровня КФК в плазме крови). Могут появляться и последующие симптомы, такие как миоглобинурия (острый некроз скелетных мышц) и ОПН. При появлении этих симптомов курс терапии антипсихотическими средствами, включая Ридонекс, необходимо прервать и применить соответствующую симптоматическую терапию (дантролен, инфузионный р-р в/в).
При назначении антипсихотических средств, включая Ридонекс, больным с паркинсонизмом или больным с деменцией с наличием телец Леви, необходимо оценивать соотношение преимущества и риска применения препарата, поскольку у этих больных имеется повышенный риск появления злокачественного нейролептического синдрома и повышенная чувствительность к антипсихотическим средствам. Признаками повышенной чувствительности, помимо экстрапирамидных симптомов, могут быть спутанность сознания, угнетенность, нестабильность удержания тела с частыми падениями.
Гипергликемия
Очень редко при терапии рисперидоном отмечали гипергликемию или ухудшение тяжести течения сахарного диабета, поэтому при наличии сахарного диабета или при наличии риска развития диабета необходимо контролировать уровень глюкозы в плазме крови.
Классические нейролептики снижают порог эпилептических припадков, поэтому необходима осторожность при лечении пациентов с эпилепсией.
Для предупреждения увеличения массы тела, можно посоветовать больному воздерживаться от переедания. Внезапное прекращение приема антипсихотических средств, особенно при предшествующем применении препарата в высоких дозах, очень редко может вызывать тошноту, рвоту, потливость, беспокойство, бессонницу, возобновление психотических симптомов или нарушение координации движения (акатизия, дистония, дискинезия), поэтому предлагается постепенная отмена препарата.
Подобно другим антагонистам дофаминовых D₂-рецепторов, рисперидон также может повышать уровень пролактина в плазме крови. Это необходимо учитывать при назначении рисперидона больным, со злокачественной опухолью молочных желез или пролактин-зависимой опухолью в анамнезе.
В связи с тем, что таблетки Ридонекс содержат моногидрат лактозы, препарат нельзя применять при редко отмечаемой наследственной непереносимости галактозы, дефиците лактазы Лаппа или при мальабсорбции глюкозы и галактозы.
Дети. Нет достаточного опыта применения рисперидона у больных с шизофренией в возрасте моложе 15 лет и у больных с маниакальными эпизодами, связанных с биополярными расстройствами у детей моложе 18 лет.
Беременность
Нет данных о безопасности применения рисперидона в период беременности. Несмотря на то что в испытаниях на животных рисперидон не проявлял прямую репродуктивную токсичность, наблюдали несколько непрямых отклонений, связанных с ЦНС и уровнем пролактина. Ни в одном из исследований не выявили тератогенного эффекта рисперидона. Ридонекс в период беременности можно применять только в случае, если ожидаемый терапевтический эффект для матери превосходит потенциальный риск для плода.
Кормление грудью
В испытаниях на животных рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон выделяются в грудное молоко. Доказано, что рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон также проникают в грудное молоко у человека, поэтому в период кормления грудью следует избегать его применения.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. Ридонекс может влиять на скорость психомоторных реакций, поэтому больным следует воздерживаться от управления транспортными средствами и работы с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

до сих пор не оценивали риск применения рисперидона в комбинации с другими препаратами. Рисперидон, в первую очередь, действует на ЦНС, поэтому другие препараты, также влияющие на ЦНС, вместе с рисперидоном следует применять с осторожностью. Ридонекс может препятствовать действию леводопы и других агонистов дофамина. Доказано, что карбамазепин снижает уровень антипсихотической фракции рисперидона в плазме крови. Подобный эффект наблюдали при сочетанном применении рисперидона с препаратами-индукторами печеночных ферментов. Поэтому при прерывании терапии карбамазепином или препаратами-индукторами печеночных ферментов, необходимо контролировать уровень рисперидона в плазме крови и в случае необходимости снизить его дозу.
Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые блокаторы β-адренорецепторов могут повышть концентрацию рисперидона в плазме крови, без увеличения антипсихотической фракции препарата. Флуоксетин и пароксетин, как препараты, ингибирующие фермент CYP 2D6, могут повышать концентрацию рисперидона в плазме крови, но уровень антипсихотической фракции увеличивается в меньшей степени. В случае, если врач назначает рисперидон с флуоксетином и пароксетином, или отменяет эти антидепрессанты, необходимо переоценить дозирование препарата Ридонекс. В испытаниях in vitro выявили, что галоперидол, подобно вышеперечисленным антидепрессантам, вступает во взаимодействие с рисперидоном. Амитриптилин не влияет на фармакокинетику рисперидона, и на его активную антипсихотическую фракцию. Циметидин и ранитидин повышают биологическую доступность рисперидона, но уровень антипсихотической фракции изменяется только в небольшой степени. Эритромицин как ингибитор фермента CYP 3A4 не влияет на фармакокинетику рисперидона. Препараты, ингибирующие холинэстеразу, такие как галантамин или донепезил, не взаимодействуют с рисперидоном. Возможное взаимодействие рисперидона с донепезилом исследовали на молодых, здоровых лицах.
В случае, если применяли рисперидон с другим препаратом, который сильно связывается с белками плазмы крови, не выявили клинически значимого высвобождения из связи с белком ни у одного из препаратов.
У больных пожилого возраста с деменцией сочетанное применение фуросемида и рисперидона повышает риск смертности. Рисперидон не имеет значительного влияния на фармакокинетику вальпроата и дигоксина. Не изменилась фармакокинетика лития в случае, если раньше сочетанно примененный нейролептик сменили на рисперидон.
Прием пищи не влиял на всасывание рисперидона.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы
Клинические проявления: сонливость, заторможенность (седация), тахикардия, артериальная гипотензия и экстрапирамидные симптомы. Есть сведения о максимальной передозировке рисперидона (доза составляла 360 мг). Имеющиеся сведения отражают широкий диапазон безопасности препарата. При передозировке редко сообщали об удлинении Q–T-интервала.
При острой передозировке необходимо подумать о возможном воздействии нескольких препаратов.
Лечение
Необходимо обеспечить проходимость дыхательных путей, поддерживать дыхание и обеспечить адекватное снабжение организма кислородом. Необходимо промыть желудок (при потере сознания промывание возможно только после интубации трахеи) и применить активированный уголь и солевые слабительные средства. Немедленно начать мониторинг сердечной деятельности — включая продолжительное ЭКГ-наблюдение — для выявления возможных аритмий.
Специфического антидота нет. Применяют поддерживающую терапию. Для устранения гипотензии и острой сосудистой недостаточности необходимо принять соответствующие меры (проводить в/в инфузию и/или применять симпатомиметические средства). При появлении выраженных экстрапирамидных симптомов — вводить антихолинергические средства. Тщательное наблюдение за состоянием здоровья больного проводят до полной нормализации состояния.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.