Риспаксол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИСПАКСОЛ
(RISPAXOL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: risperidone, 3-[2-[4-(6-фторо-1,2-бензизооксазол-3- іл) піперидин-1-іл]етил]-2-метил-6,7,8,9-тетрагідро-4Н-піридо[1,2-а]піримідин-4-он;

основні фізико-хімічні властивості:

- круглі таблетки з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору з рискою на одному боці, на зламі білого кольору  (для таблеток по 1 мг);

- круглі таблетки з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою помаранчевого кольору з рискою на одному боці, на зламі білого кольору (для таблеток по 2 мг);

- круглі таблетки з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою зеленого кольору з двома перпендикулярно-пересічними рисками на одному боці, на зламі білого кольору (для таблеток по 4 мг);

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить рисперидону 1 мг, або 2 мг, або  4 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат,   кремнію діоксид колоїдний безводний, віск карнаубський;

оболонка:

• для таблеток Риспаксол по 1 мг –Opadry ІІ White 33 G 28707  (гідроксипропілм етилцелюлоза, лактози моногідрат, макрогол 3000, титану діоксид, гліцерил триацетат);

• для таблеток Риспаксол по 2 мг –Opadry Orange OY-8729 (гідроксипропілм етилцелюлоза, макрогол 400, титану діоксид, жовтий «сонячний захід» FCF, жовтий хіноліновий), макрогол 6000;

• для таблеток Риспаксол по 4 мг –Opadry AMB Green 80W21165 (заліза оксид чорний, індигокармін, лецитин сої, спирт полівініловий, жовтий хіноліновий, тальк, титану діоксид, ксантанова камедь).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05А Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Антипсихотичний засіб (нейролептик), похідний бензизоксазолу; виявляє також седативну, проти блювотну і гіпотермічну дію.

Рисперидон є моноамінергічним антагоністом вибірної дії. Має високу тропність до серотонін 5-НТ₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується із α₁-адренергічними рецепторами, має меншу афінність із H₁-гістаміновими рецепторами і α₂-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв’язується із холінергічними рецепторами. Антипсихотична дія обумовлена блокадою дофамінергічних D₂-рецепторів мезолімбічної і мезокортикальної систем. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; проти блювотна дія – блокадою дофамінергічних D₂-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінергічних рецепторів гіпоталамуса. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним D₂-антагоністом,   що, як відомо, пригнічує продуктивну симптоматику (марення, галюцинації, агресивність), автоматизм, він меншою мірою, ніж класичні нейролептики, пригнічує моторну активність і індукує каталепсію. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну сприяє зменшенню ризику виникнення екстра пірамідної симптоматики і розширює терапевтичні можливості при негативних і афективних симптомах шизофренії. Може індукувати залежне від дози збільшення концентрації пролактину в плазмі.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо рисперидон повністю абсорбується (не залежно від прийому їжи), максимальна концентрація в плазмі крові досягається в межах 1 - 2 годин.
Рисперидон частково метаболізується в системі CYP 2D6 з утворенням 9-гідроксирисперидону, що має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування.
Після прийому внутрішньо у хворих із психозом період напівелімінації рисперидону в плазмі становить 3 години. Період напівелімінації 9-гідроксирисперидону й активної антипсихотичної фракції становить 24 години.

Стабільний рівень рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Стабільний рівень 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4 - 5 днів. Концентрація рисперидону в плазмі пропорційна дозі (у діапазоні терапевтичних доз).

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1 - 2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується із альбуміном і α₁-глікопротеїдом. Зв’язування рисперидону із білками плазми крові становить 88%,  9-гідроксирисперидону – 77%.

Через 1 тиждень прийому 70% виводиться із сечею, 14% – з калом. У сечі сумарний вміст рисперидону і 9-гідроксирисперидону становить 35 - 45%. Інша кількість припадає на неактивні метаболіти.
У пацієнтів літнього віку після одноразового прийому препарату внутрішньо спостерігалися підвищені концентрації активної фракції в плазмі крові до 30%, у хворих з печінковою недостатністю – до 60%, також спостерігався знижений кліренс антипсихотичної фракції.
Наявність печінкової недостатності не впливає на вміст концентрації рисперидону в плазмі крові, у таких хворих середня кількість вільної фракції в плазмі була на 35% вище.

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону і фармакокінетика активної фракцій однакова як у дорослих, так і у підлітків старше 15 років.

Показання для застосування. Купірування гострих нападів і тривала підтримуюча терапія:
- гострої і хронічної шизофренії й інших психотичних розладів із вираженою продуктивною (галюцинації, марення, порушення мислення, ворожість, підозрілість) і/або негативної (емоційна і соціальна відчуженість, притуплений афект, убогість мови) симптоматикою;

- афективних розладів (депресії, тривоги, страху) при різних психічних захворюваннях;
- поведінкових розладів у пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресії (вибухи гніву, фізичне насильство), порушеннях діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах;
- розладів поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресія, імпульсивність, ауто агресія) є провідною у клінічній картині хвороби.

Для стабілізації настрою при лікуванні маній при біполярних розладах (засіб допоміжної терапії).

Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від   прийому їжі.

Шизофренія.
Дорослі і підлітки старше 15 років. Риспаксол можна приймати один або два рази на добу. Лікування варто починати з 2 мг на добу. На 2-й день дозу можна збільшити до 4 мг на добу (у деяких випадках – більш поступово). Після цього дозу можна не змінювати або коригувати в міру необхідності. Для більшості пацієнтів доза може бути встановлена в межах від 4 мг до 6 мг на добу, однак у випадку оптимальної відповідної реакції доза може бути меншою.
Дози понад 10 мг на добу не виявляли більш ефективного впливу, ніж менші дози, і вони можуть спричиняти виникнення екстра пірамідних симптомів. Дози понад 10 мг на добу можуть призначатися в індивідуальних випадках, якщо очікуваний терапевтичний ефект перевищує можливий ризик виникнення екстра пірамідних порушень.

Безпека прийому доз понад 16 мг на добу не встановлена, тому такі дози призначати не можна.
Літні пацієнти. Рекомендована початкова добова доза становить 0,5 мг два рази на добу. Дозу можна коригувати, починаючи з 0,5 мг 2 рази на добу і збільшувати до 1 - 2 мг 2 рази на добу.
Пацієнти із захворюваннями печінки і нирок.   Рекомендована   початкова   добова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна коригувати, починаючи з 0,5 мг 2 рази на добу і збільшуючи до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Максимальна добова доза препарату становить 2 - 4 мг.

Поведінкові розлади у хворих із деменцією.

Рекомендована початкова добова доза становить по 0,25 мг 2 рази на добу. Дозу при необхідності можна індивідуально збільшувати на 0,25 мг 2 рази на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Однак деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 рази на добу. По досягненню оптимальної дози може бути рекомендований прийом препарату 1 раз на добу.

Біполярні розлади при маніях.

Рекомендована початкова добова доза становить 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 2 мг на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 2 - 6 мг на добу.

Пацієнти із захворюваннями печінки і нирок. Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна коригувати, починаючи з 0,5 мг 2 рази на добу, збільшуючи до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Розлади   поведінки в пацієнтів із затримкою розумового розвитку або із домінуванням у клінічній картині деструктивних тенденцій.

Пацієнтам з масою тіла 50 кг і більше. Рекомендована початкова доза препарату становить 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1 мг на добу. Для деяких пацієнтів найкращий прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу.
Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг. Рекомендована початкова доза препарату становить 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 0,5 мг на добу. Деяким пацієнтам рекомендований прийом по 0,25 мг на добу, тоді як іншим потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи: безсоння, ажитація, тривога, головний біль; іноді – сонливість, стомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, порушення чіткості зору; рідко – екстра пірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія). У хворих на шизофренію можливі гіперволемія (або через полідипсію, або через синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язику і/або обличчя), злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м’язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій, порушення свідомості і підвищення рівня КФК), порушення терморегуляції і судомні напади.

З боку травної системи: запор, диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, підвищення активності печінкових ферментів, сухість у роті, гіпо- або гіперсалівація, анорексія, посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія і рефлекторна тахікардія, підвищення артеріального тиску. На фоні терапії рисперидоном описаний розвиток інсультів, в основному, у літніх хворих із сприятливими факторами.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцит опенія.

З боку ендокринної системи: можливі галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея; у поодиноких випадках – розвиток гіперглікемії або погіршення перебігу цукрового діабету.

З боку сечостатевої системи: пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, аноргазмія, нетримання сечі.

Алергічні реакції: риніт, шкірний висип, ангіо невротичний набряк.

Дерматологічні реакції: сухість шкіри, гіперпігментація, свербіж, себорея, фото сенсибілізація.
Інші: артралгія.

Протипоказання. Підвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату.
Період лактації. Вік до 15 років.

Передозування.

Симптоми: сонливість, прояви седативної дії, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстра пірамідні симптоми. Отримані дані дозволяють припустити широкий спектр безпеки препарату. У поодиноких випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT.

Лікування: варто припинити застосування препарату, забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем і вентиляції. Показано промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і призначення активованого вугілля разом із проносним. Варто негайно почати моніторинг ЕКГ для виявлення можливих порушень серцевого ритму.
Специфічного антидота не існує, повинна проводитися відповідна симптоматична терапія. При артеріальній гіпотензії і судинному колапсі варто вводити внутрішньо венно інфузійні розчини і/або застосовувати симптоматичні препарати. У випадку розвитку гострих екстра пірамідних симптомів варто призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження і моніторинг варто продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні Риспаксолу:

- пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи (у тому числі при хронічній серцевій недостатності, перенесеному інфаркті міокарда, порушеннях провідності);
- пацієнтам при зневоднюванні;

- пацієнтам із гіповолемією;

- пацієнтам із порушенням мозкового кровообігу;

- пацієнтам із хворобою Паркінсону;

- пацієнтам при наявності судом (у тому числі в анамнезі);

- пацієнтам із тяжкою нирковою або печінковою недостатністю;

- пацієнтам, які зловживають лікарськими засобами або пацієнтам з лікарською залежністю;
- пацієнтам при станах, що сприяють розвитку тахікардії типу «пірует» (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, котрі подовжують інтервал QT);
- пацієнтам при пухлинах мозку;

- пацієнтам із кишковою непрохідністю;

- пацієнтам у випадках гострого передозування ліками;

- пацієнтам при синдромі Рейє (тому що проти блювотний ефект рисперидону можуть маскувати симптоми цих станів).

У літніх пацієнтів (старше 67 років) зі слабоумством при лікуванні ати пічними антипсихотичними засобами, включаючи рисперидон, спостерігалися більш високі показники смертності в порівнянні із плацебо. Зазначено, що ризик збільшується в 1,6 - 1,7 раза
При шизофренії на початку лікування рисперидоном рекомендується поступово скасувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому, якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних препаратів, то терапію рисперидоном рекомендовано починати замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

У зв’язку з α-адреноблокуючею дією рисперидону може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в період початкового підбору дози. При виникненні артеріальної гіпотензії варто розглянути питання про зниження дози.

У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневоднюванні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово.

Є повідомлення про те, що виникнення екстра пірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. Риспаксол рідше викликає появу екстра пірамідних симптомів, ніж класичні нейролептики. Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої дискінезії, варто розглянути питання про скасування всіх антипсихотичних препаратів.

У випадку розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, м’язовою ригідністю, нестабільністю вегетативних функцій, порушеннями свідомості і підвищенням рівня креатинфосфокінази (КФК), необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон.

При відміні карбамазепіну й інших індукторів печінкових ферментів доза рисперидону повинна бути знижена.

Пацієнтам у період лікування рисперидоном варто рекомендувати утриматися від переїдання у зв’язку з можливістю збільшення маси тіла.

У поодиноких випадках при застосуванні рисперидону спостерігається гіперглікемія або загострення наявного цукрового діабету. Пацієнти із цукровим діабетом або ризиком розвитку цукрового діабету повинні перебувати під відповідним клінічним спостереженням, у тому числі проходити тест на глюкозу.

Використання в педіатрії. Дані про безпеку й ефективність застосування рисперидону у підлітків молодше 15 років і дітей відсутні, тому призначення препарату даній категорії пацієнтів не рекомендується. Тривалий прийом рисперидону у підлітків повинний проводитися під постійним контролем лікаря.

При призначенні препарату хворим із підвищеною чутливістю до лактози варто враховувати вміст лактози  (72,5 мг   у   кожній   таблетці, вкритою оболонкою, що містить 1 мг рисперидону; 145 мг у кожній таблетці, вкритою оболонкою, що містить 2 мг рисперидону; 290 мг у кожній таблетці, вкритою оболонкою, що містить 4 мг рисперидону).

Застосування рисперидону в період вагітності і лактації. Безпека застосування рисперидону у період вагітності не вивчена. Тому застосування препарату можливе у випадку, якщо очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода.

Рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділяється із молоком матері. При необхідності застосування рисперидону в період годування груддю, слід припинити годувати дитину грудним молоком.

Застосування рисперидону при керуванні транспортом і роботі з технікою. Риспаксол впливає на швидкість реакцій, яка необхідна при активній діяльності. Тому не слід керувати автомобілем або обслуговувати механізми, доки не виявлена індивідуальна переносимість препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні рисперидону із бензодіазепінами, виникає додатковий седативний ефект рисперидону.

З урахуванням того, що рисперидон чинить вплив, у першу чергу, на ЦНС, його слід застосовувати із обережністю в сполученні із іншими препаратами центральної дії і алкоголем. Риспаксол зменшує ефективність леводопи та інших агоністов допаміну.

Клозапін знижує кліренс рисперидону. При одночасному застосуванні рисперидону і карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів. При одночасному застосуванні із рисперидоном фенотіазини, трициклічні антидепресанти і деякі β-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції.
При одночасному застосуванні з рисперидоном флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак, концентрацію активної антипсихотичної фракції меншою мірою. При застосуванні рисперидону разом з іншими препаратами,   що зв’язуються з білками плазми значною мірою, клінічно вираженого витиснення якого-небудь препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Антигіпертензивні препарати посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні прийому рисперидону.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в оригінальній упаковці. Збepiгaти в нeдocтyпнoмy для дiтeй мicцi!

Термін придатності – 2 роки.

Умови вiдпycку. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток, вкритих оболонкою у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній пачці.

Виробник. АТ «Гріндекс», Латвія.

Адреса. Вул. Крустпілс, 53, Рига, Латвія, LV-1057.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 1 мг, № 20, № 60

Прочие ингредиенты: лактоза безводная, крахмал кукурузный, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, целлюлоза микрокристаллическая.

№ UA/5817/01/01 от 22.01.2007 до 22.01.2012

табл. п/о 2 мг, № 20, № 60

Прочие ингредиенты: лактоза безводная, крахмал кукурузный, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, целлюлоза микрокристаллическая.

№ UA/5817/01/02 от 22.01.2007 до 22.01.2012

табл. п/о 4 мг, № 20, № 60

Прочие ингредиенты: лактоза безводная, крахмал кукурузный, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, целлюлоза микрокристаллическая.

№ UA/5817/01/03 от 22.01.2007 до 22.01.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика
Рисперидон — это селективный моноаминергический антагонист. Он проявляет высокую аффинность к серотонинергическим 5-HT₂ и дофаминергическим D₂-рецепторам. Рисперидон связывается также с α₁-адренорецепторами и с меньшей аффинностью — с H₁-гистаминергическими и α₂-адренергическими рецепторами. Рисперидон не проявляет аффинности к холинергическим рецепторам. Хотя рисперидон является мощным D₂-антагонистом, что связывают с его эффективностью в отношении продуктивной симптоматики шизофрении, он не оказывает значительного угнетения моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, по сравнению с классическими нейролептиками. Сбалансированный центральный антагонизм относительно серотонина и дофамина снижает склонность к экстрапирамидным побочным эффектам и расширяет терапевтическое влияние препарата с обхватыванием негативных и аффективных симптомов шизофрении.
Фармакокинетика
После перорального применения активный компонент препарата Риспаксол — рисперидон — полностью абсорбируется и достигает пиковых концентраций в плазме крови в пределах от 1 до 2 ч. Пища не влияет на абсорбцию препарата, поэтому рисперидон можно назначать независимо от приема пищи.
Рисперидон метаболизируется цитохромом Р450 2D6 до 9-гидроксирисперидона, который обладает аналогичным фармакологическим действием. Рисперидон и 9-гидроксирисперидон образуют активную антипсихотическую фракцию. Другим путем метаболизма препарата Риспаксол является N-дезалкилирование.
После перорального приема у больных с психозами Т_½ составляет приблизительно 3 ч. Т_½ 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции достигает 24 ч. Равновесная концентрация рисперидона в организме у большинства пациентов достигается на протяжении 1 дня. Равновесная концентрация 9-гидроксирисперидона достигается на протяжении 4–5 сут. Концентрации рисперидона в плазме крови пропорциональны дозе препарата (в пределах терапевтических доз). Рисперидон быстро распределяется в организме. Объем распределения составляет 1–2 л/кг массы тела. В плазме крови рисперидон связывается с альбумином и α₁-гликопротеином. Связывание рисперидона с белками плазмы крови составляет 88%, 9-гидроксирисперидона — 77%.
Через 1 нед после применения препарата 70% дозы выводится с мочой, 14 % — с калом. Концентрация рисперидона и 9-гидроксирисперидона в моче равняется 35–45% принятой дозы. Остальную часть составляют неактивные метаболиты.
Исследование одноразового приема препарата выявило высокие уровни активных концентраций в плазме крови и снижение клиренса активной антипсихотической фракции на 30% у пациентов пожилого возраста и на 60% — у пациентов с почечной недостаточностью. У пациентов с почечной недостаточностью наблюдались нормальные уровни концентраций рисперидона в плазме крови, но среднее значение свободной фракции рисперидона в плазме крови было повышено на 35%.
Фармакокинетика рисперидона, 9-гидроксирисперидона и свободной активной фракции у детей подобна такой у взрослых.

ПОКАЗАНИЯ:

• острая и хроническая шизофрения (включая первый эпизод психоза) и другие психотические состояния с преобладанием продуктивной (бред, галлюцинации, враждебность, расстройства мышления, подозрительность) и негативной (скудость речи, эмоциональная и социальная отрешенность) симптоматики;
• аффективные расстройства при шизофрении (тревога, страх, депрессия);
• поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессивности (вспышки гнева, физическое насилие), при нарушениях деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах;
• маниакальные эпизоды при биполярных расстройствах;
• расстройства поведения в случаях, если агрессивное или деструктивное поведение (импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине болезни.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат принимают внутрь, запивая небольшим количеством воды, независимо от приема пищи.
Шизофрения
Переход с терапии другими антипсихотическими препаратами
В период лечения препаратом Риспаксол рекомендуется постепенно прекратить предыдущую терапию другими антипсихотическими препаратами, если это клинически оправдано; при этом, если пациента переводят с терапии депо-препаратами, Риспаксол следует применять вместо следующей запланированной дозы депо-препарата. Периодически следует оценивать необходимость продления текущей терапии антипаркинсоническими препаратами.
Взрослые. Риспаксол можно принимать 1 или 2 раза в сутки. Лечение следует начинать с дозы 2 мг/сут. На 2-й день дозу можно повысить до 4 мг/сут (в некоторых случаях — более постепенно). После этого дозу можно не менять или корригировать при необходимости. Для большинства пациентов дозу можно установить в пределах от 4 до 6 мг/сут, однако в случае оптимальной ответной реакции дозу можно снизить.
Дозы свыше 10 мг/сут не оказывают более эффективного воздействия, чем более низкие дозы, и могут повлечь за собой возникновение экстрапирамидных симптомов. Дозы свыше 10 мг/сут можно назначать в индивидуальных случаях, если ожидаемый терапевтический эффект превышает возможный риск возникновения экстрапирамидных нарушений.
Безопасность приема доз свыше 16 мг/сут не установлена, поэтому такие дозы назначать нельзя. Если есть потребность в дополнительном седативном эффекте, сочетанно с Риспаксолом можно применять бензодиазепины.
Пациенты пожилого возраста. Рекомендуемая начальная доза составляет 0,5 мг 2 раза в сутки. Дозу можно корригировать, повышая до 1–2 мг 2 раза в сутки.
Подростки. Рекомендуемая начальная доза — 0,5 мг 1 раз в сутки (утром или вечером). При необходимости дозу можно повысить на 0,5–1 мг/сут не чаще, чем через день до достижения дозы 3 мг/сут. Терапия эффективна в диапазоне доз от 1 до 6 мг/сут; применение дозы свыше 6 мг/сут не изучалось. Пациенты, которые ощущают стойкую сонливость, могут принимать половину суточной дозы 2 раза в сутки.
Опыт применения препарата для лечения шизофрении у детей в возрасте до 13 лет ограничен.
Поведенческие расстройства у больных с деменцией
Начальная доза — 0,25 мг 2 раза в сутки. При необходимости дозу повышают не чаще, чем через день путем добавления по 0,25 мг 2 раза в сутки. Оптимальной дозой для большинства пациентов является доза по 0,5 мг 2 раза в сутки. Однако для некоторых пациентов эффективную дозу можно повысить до 1 мг 2 раза в сутки. После достижения эффективной дозы пациента можно перевести на одноразовый прием в сутки 1 мг препарата.
Как и при других видах симптоматического лечения, длительное применение препарата Риспаксол необходимо периодически пересматривать и корригировать на протяжении всей терапии.
Биполярное расстройство
Взрослые. Рекомендуемая начальная доза препарата составляет 2–3 мг 1 раз в сутки. При необходимости эту дозу можно повысить на 1 мг/сут, но не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 1–6 мг/сут.
Дети и подростки. Рекомендуемая начальная доза — 0,5 мг/сут (утром или вечером). При необходимости дозу повышают через день по 0,5–1 мг/сут до достижения дозы 2,5 мг/сут. Терапия эффективна в диапазоне доз от 0,5 до 6 мг/сут. Дозы свыше 6 мг/сут не изучались.
Пациенты, которые ощущают стойкую сонливость, могут принимать половину суточной дозы 2 раза в сутки.
Как и при других видах симптоматического лечения, длительное применение препарата Риспаксол необходимо периодически пересматривать и корригировать на протяжении всей терапии.
Опыт применения препарата Риспаксол в лечении биполярных расстройств у детей в возрасте до 10 лет ограничен.
Асоциальные проявления и другие нарушения поведения
Пациенты с массой тела больше 50 кг. Рекомендуемая начальная доза составляет 0,5 мг 1 раз в сутки. При необходимости дозу повышают через день путем добавления 0,5 мг 1 раз в сутки. Для большинства пациентов оптимальная доза составляет 1 мг/сут. Однако для некоторых пациентов для достижения позитивного эффекта достаточно не более 0,5 мг 1 раз в сутки, в то время как для других может быть необходима более высокая доза (1,5 мг 1 раз в сутки).
Пациенты с массой тела меньше 50 кг. Рекомендуемая начальная доза составляет 0,25 мг 1 раз в сутки. При необходимости дозу увеличивают путем добавления 0,25 мг 1 раз в сутки. Оптимальная доза для большинства пациентов составляет 0,5 мг 1 раз в сутки. Диапазон терапевтических доз составляет 0,25–0,75 мг 1 раз в сутки.
Как и при других видах симптоматического лечения, длительное применение препарата Риспаксол необходимо периодически пересматривать и корригировать на протяжении всей терапии.
Опыт применения препарата у детей в возрасте до 5 лет ограничен.
Пациенты с заболеваниями печени или почек. Рекомендуемая начальная доза составляет 0,5 мг 2 раза в сутки. При необходимости дозу повышают через день с 0,5 мг 2 раза в сутки до 1–2 мг 2 раза в сутки. При лечении пациентов этой группы Риспаксол следует применять с осторожностью до получения более детальной информации.
При необходимости назначения рисперидона в дозе 0,25; 0,5; 0,75; 1,5; 2,5 мг применяют препарат в необходимом дозировании.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к рисперидону или к любому компоненту препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

возможны следующие побочные реакции.
Со стороны ЦНС: аномальная координация, бессонница, ажитация, тревога, нервозность, головная боль, вялость, спутанность и потеря сознания; мания, отсутствие реакции на раздражитель, иногда — сонливость, повышенная утомляемость, седация, летаргия, дизартрия, гипестезия, ортостатическое головокружение, расстройства равновесия, расстройства речи, нарушение концентрации внимания, редко — экстрапирамидные симптомы (в том числе тремор, ригидность, гиперсаливация, брадикинезия, акатизия, острая дистония). У больных с шизофренией возможны гиперволемия (либо из-за полидипсии, либо из-за синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона), поздняя дискинезия (непроизвольные ритмические движения преимущественно языка и/или лица), злокачественный нейролептический синдром (гипертермия, мышечная ригидность, нестабильность вегетативных функций, нарушение сознания и повышение уровня КФК), нарушения терморегуляции, судорожные припадки, паркинсонизм, гиперсомния, слюнотечение, цереброваскулярные расстройства, ишемия головного мозга, диабетическая кома.
Со стороны ЖКТ: запор, диарея, диспепcия, тошнота, рвота, боль и дискомфорт в животе, повышение активности печеночных ферментов, сухость во рту, гипо- или гиперсаливация, анорексия, усиление аппетита, увеличение или уменьшение массы тела, недержание кала, гастрит, припухлость губ, хейлит, аптиализм, кишечная непроходимость, панкреатит.
Со стороны гепатобилиарной системы: желтуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия и рефлекторная тахикардия, повышение АД, ощущение сердцебиения, артериальная гипотензия, синусовая брадикардия, синусовая тахикардия, AV-блокада, блокада левой и правой ветки пучка Гиса, гиперемия, фибрилляция предсердий. На фоне терапии Риспаксолом описано развитие инсультов, в основном у больных пожилого возраста с предрасполагающими факторами.
Интервал Q–T. Следует с осторожностью применять Риспаксол у пациентов с врожденным синдромом удлинения интервала Q–T и при сочетанном применении с препаратами, удлиняющими интервал Q–T.
Со стороны системы кроветворения: нейтропения, тромбоцитопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз, венозная тромбоэмболия, анемия.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, диспноэ, синдром апноэ во сне, носовое кровотечение, синусит, кашель, ринорея, фаринголарингическая боль, легочный застой, пневмония, застойные явления в дыхательных путях, свистящее дыхание, дисфония, влажные хрипы, отечность носовой полости, гипервентиляция.
Со стороны эндокринной системы: возможны галакторея, гинекомастия, нарушения менструального цикла, аменорея; гиперпролактинемия, в единичных случаях — развитие гипергликемии или ухудшение течения сахарного диабета.
Со стороны мочеполовой системы: дизурия, приапизм, нарушение эрекции, нарушение эякуляции, аноргазмия, недержание мочи, поллакиурия, энурез.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: вагинальные выделения, увеличение молочных желез, сексуальная дисфункция.
Со стороны иммунной системы: гиперчувствительность, ринит, кожные высыпания, ангионевротический отек, анафилактические реакции.
Со стороны кожи и подкожных тканей: высыпания, сухость кожи, гиперпигментация, гиперкератоз, эритема, акне, зуд, перхоть, себорея, фотосенсибилизация, изменение цвета кожи, алопеция.
Со стороны костно-мышечной системы: боль в спине, артралгия, боль в конечностях, нарушение осанки, миалгия, боль в шее, скованность суставов, рабдомиолиз, мышечная слабость.
Со стороны органов зрения: нарушение четкости зрения, конъюнктивит, глазная гиперемия, выделения из глаз, закачивание глаз, отек век, припухлость глаз, корка на краю века, сухость глаз, слезоточивость, фотофобия, глаукома, снижение остроты зрения.
Со стороны органов слуха: боль в ушах, звон в ушах.
Со стороны метаболизма: полидипсия, анорексия, диабетический кетоацидоз, водная интоксикация.
Инфекции и инвазии: назофарингит, инфекции верхних дыхательных путей, синусит, инфекции мочевыводящих путей, пневмония, целлюлит, гриппоподобный синдром, инфекции уха, инфекции глаза, вирусные инфекции, локализированные инфекции, тонзиллит, онихомикоз, окародерматит.
Общие расстройства: повышенная утомляемость, недомогание, дискомфорт, астения, боль в груди, периферические отеки, нарушение походки, вялость, гипотермия, жажда, озноб, ощущение холода в конечностях, синдром отмены препарата.
Лабораторные исследования: повышение уровня КФК крови, учащение сердечного ритма, снижение температуры тела, увеличение массы тела, повышение уровня пролактина в крови, повышение уровня трансаминаз, повышение уровня глюкозы в крови, удлинение интервала Q–T на кардиограмме (термин включает скорригированное удлинение интервала Q–T на кардиограмме, анормальное удлинение интервала Q–T на кардиограмме, синдром удлинения интервала Q–T), снижение гемоглобина, снижение гематокрита, увеличение количества эозинофилов, уменьшение количества лейкоцитов.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

при применении препарата следует соблюдать осторожность пациентам:

• с заболеваниями сердечно-сосудистой системы (в том числе при хронической сердечной недостаточности, перенесенном инфаркте миокарда, нарушениях проводимости);
• с повышенным риском венозной тромбоэмболии;
• при обезвоживании;
• с гиповолемией;
• с нарушением мозгового кровообращения;
• с болезнью Паркинсона;
• при наличии судорог (в том числе в анамнезе);
• с тяжелой почечной или печеночной недостаточностью;
• злоупотребляющим лекарственными средствами или пациентам с медикаментозной зависимостью;
• в состояниях, предрасполагающих к развитию тахикардии по типу пируэт (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием лекарственных средств, удлиняющих интервал Q–T);
• с опухолью мозга;
• с кишечной непроходимостью;
• в случаях острой передозировки лекарственными средствами;
• с синдромом Рейе (поскольку противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний).

У пациентов пожилого возраста (старше 67 лет) с деменцией при лечении атипичными антипсихотическими средствами, включая Риспаксол, наблюдался повышенный уровень развития цереброваскулярных нежелательных реакций (инсульт и транзиторная ишемическая атака), вызывающих летальный исход, в сравнении с плацебо. Указано, что риск повышается в 1,6–1,7 раза.
У пациентов этой группы, принимавших Риспаксол одновременно с фуросемидом, также наблюдался повышенный уровень летальности в сравнении с плацебо, что свидетельствует о необходимости особой осторожности при одновременном применении обоих препаратов. Другие диуретические средства при применении с Риспаксолом не вызывали повышения уровня летальности. Независимо от лечения, дегидратация является общим фактором риска и должна тщательно контролироваться у пациентов с деменцией.
Пациентам пожилого возраста и лицам с почечной недостаточностью рекомендуется в 2 раза снизить как начальную дозу, так и дальнейшее повышение дозы.
α-Блокирующая активность. В связи с α-адреноблокирующим действием рисперидона может возникать ортостатическая гипотензия, особенно в период начального подбора дозы.
Риспаксол следует применять с осторожностью для лечения пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы (сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, нарушение проводимости), а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях; при этом дозу следует повышать постепенно, в соответствии с рекомендациями (см. ПРИМЕНЕНИЕ). При возникновении артериальной гипотензии необходимо рассмотреть вопрос о снижении дозы.
Поздняя дискинезия/экстрапирамидные симптомы. При применении препаратов со свойствами антагонистов дофаминовых рецепторов, в том числе Риспаксола, отмечалось возникновение поздней дискинезии. Имеются сообщения о том, что возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска для развития поздней дискинезии. Риспаксол реже вызывает появление экстрапирамидных симптомов, чем классические нейролептики. Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов.
Нейролептический синдром. В случае развития злокачественного нейролептического синдрома, характеризующегося гипертермией, мышечной ригидностью, нестабильностью вегетативных функций, нарушениями сознания и повышением уровня КФК, необходимо отменить все антипсихотические препараты, включая Риспаксол. Классические нейролептики снижают порог развития эпилептического приступа.
Гипергликемия. В редких случаях при применении рисперидона наблюдается гипергликемия или обострение имеющегося сахарного диабета. Пациенты с сахарным диабетом или с риском его развития должны находиться под соответствующим клиническим наблюдением, в том числе проходить тест на глюкозу.
Больным эпилепсией рекомендуется назначать Риспаксол с осторожностью.
Следует с осторожностью назначать Риспаксол пациентам с болезнью Паркинсона в связи с возможным ухудшением течения заболевания.
При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов дозу рисперидона следует снизить.
Пациентам в период лечения рисперидоном рекомендуется воздержаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела.
Интервал Q–T. Следует с осторожностью применять препарат пациентам с сердечной аритмией, пациентам с врожденным синдромом удлинения интервала Q–T и при сочетанной терапии препаратами, удлиняющими интервал Q–T.
Больным с повышенной чувствительностью к лактозе следует учитывать содержание лактозы (145 мг в каждой таблетке, содержащей 2 мг рисперидона; 290 мг в каждой таблетке, содержащей 4 мг рисперидона). Пациентам с редкой врожденной непереносимостью галактозы, дефицитом Lapp-лактазы или мальабсорбцией глюкозы-галактозы нельзя назначать данный препарат.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность. Безопасность применения рисперидона в период беременности не изучена. Поэтому применение препарата возможно в случае, если ожидаемая польза терапии для матери превосходит потенциальный риск для плода.
Кормление грудью. Рисперидон и 9-гидроксирисперидон проникает в грудное молоко. При необходимости применения рисперидона следует прекратить кормление грудью.
Дети
Опыт применения препарата для лечения шизофрении у детей в возрасте до 13 лет ограничен.
Опыт применения препарата для лечения биполярных расстройств у детей в возрасте до 10 лет ограничен.
Опыт применения препарата для лечения асоциальных проявлений и других расстройств поведения у детей в возрасте до 5 лет ограничен.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. На период лечения препаратом следует воздержаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

с учетом того, что Риспаксол воздействует в первую очередь на ЦНС, его следует применять с осторожностью сочетанно с другими препаратами центрального действия.
Риспаксол снижает эффективность леводопы и других агонистов дофамина. Клозапин снижает клиренс рисперидона.
При одновременном применении Риспаксола и карбамазепина отмечалось снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме крови. Аналогичные эффекты могут наблюдаться при применении других индукторов печеночных ферментов. При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов дозу препарата Риспаксол следует пересмотреть и при необходимости снизить.
При одновременном применении с Риспаксолом фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые блокаторы β-адренорецепторов могут повышать концентрацию рисперидона в плазме крови, однако это не влияет на концентрацию активной антипсихотической фракции.
При одновременном применении с Риспаксолом флуоксетин, пароксетин и 2D6-ингибиторы печеночных ферментов могут повышать концентрацию рисперидона в плазме крови, однако в меньшей степени, чем концентрацию активной антипсихотической фракции. В начале лечения либо при отмене флуоксетина или пироксетина дозу препарата Риспаксол следует откорригировать.
Амитриптилин не влияет на фармакокинетику рисперидона или активную антипсихотическую фракцию.
Циметидин и ранитидин повышают биодоступность рисперидона, но только минимально активную антипсихотическую фракцию.
Эритромицин, ингибиторы печеночных ферментов 3А4 не меняют фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.
Ингибиторы холинэстеразы, галантамин и донезепил не влияют на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.
При применении Риспаксола вместе с другими препаратами, в высокой степени связывающимися с белками плазмы крови, клинически выраженного вытеснения любого препарата из белковой фракции плазмы крови не наблюдается.
Антигипертензивные препараты усиливают выраженность снижения АД на фоне приема Риспаксола.
Следует придерживаться осторожности при одновременном применении препарата Риспаксол с препаратами, удлиняющими интервал Q–T.
Риспаксол не проявляет клинически значимого влияния на фармакокинетику лития, вальпроата, дигоксина или топирамата. Топирамат умеренно снижает биодоступность рисперидона, но не активную антипсихотическую фракцию.
Прием еды не влияет на абсорбцию препарата Риспаксол.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: сонливость, проявления седативного действия, тахикардия, артериальная гипотензия, экстрапирамидные симптомы. В редких случаях при передозировке отмечалось удлинение интервала Q–T. В случае острой передозировки следует оценить возможность лекарственного взаимодействия нескольких препаратов.
Лечение: следует прекратить применение препарата, обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватного снабжения кислородом и вентиляции. Показано промывание желудка (после интубации, если больной без сознания) и назначение активированного угля вместе со слабительным. Следует немедленно начать мониторинг ЭКГ для выявления возможных нарушений сердечного ритма.
Специфического антидота не существует, необходимо проводить соответствующую симптоматическую терапию. При артериальной гипотензии и сосудистом коллапсе следует вводить в/в инфузионные р-ры и/или применять симпатомиметические препараты. В случае развития острых экстрапирамидных симптомов назначают антихолинергические препараты. Постоянное медицинское наблюдение и мониторинг следует продолжать до исчезновения симптомов интоксикации.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.