Симгал - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИМГАЛ

(SIMGAL)

Загальна характеристика:

міжнародна  та хімічна назви:  симвастатин; бутаноєвої кислоти 2,2-диметил-, 1,2,3,7,8,8а-гексагідро-3,7-диметил-8-[2-(тетрагідро-4-гідрокси-6-оксо-2 Н-піран-2-іл)]-1-нафталеніл ефір, [1S-[1a, 3a, 7b, 8b (2S^*, 4S^*), 8ab]];

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг – круглі, двоопуклі таблетки в оболонці світло-рожевого кольору;

таблетки по 20 мг – круглі, двоопуклі таблетки в оболонці рожевого кольору, з розподілю вальною рискою на одному боці;

таблетки по 40 мг – круглі, двоопуклі таблетки в оболонці   темно-рожевого кольору, з розподілю вальною рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 10 мг, 20 мг або 40 мг симвастатину;

допоміжні речовини: кислота аскорбінова, целюлоза мікрокристалічна, бутилгідроксіанізол, магнію стеарат, кислоти лимонної моногідрат, крохмаль кукурудзяний преже латинізований 1 500, лактози моногідрат, Оpadry.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази.

Код АТС С 10АА 01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Симвастатин є інгібітором ГМГ-КoA-редуктази – ферменту, який каталізує реакцію утворення мевалонової кислоти із КоА. Інгібіція цього ензиму веде до зниження плазматичного рівня холестерину. Первинним місцем дії симвастатину є печінка. Інгібіція синтезу холестерину в печінці призводить до збільшення кількості ЛПНЩ-рецепторів (рецепторів до ліпопротеїнів низької щільності) в печінці та екстрагепатальних тканинах, що, в свою чергу, веде до підвищеного катаболізму холестерину-ЛПНЩ.

Симвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та аполіпопротеїну В у пацієнтів з гіперхолістеринемією. Під час проведення терапії симв астатином одночасно відбувається помірне зниження рівня три гліцеридів і помірне підвищення рівня холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності).

Фармакокінетика. Симвастатин добре абсорбується із ШКТ. При “першому проходженні” через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-гідроксиметаболітів, 95% з яких зв’язується з плазматичними білками. Концентрація бета-гідроксикислоти у системному кровотоці становить менше 5% від прийнятої дози. Максимальна плазматична концентрація досягається через 1-2 години після прийому.
Симвастатин є субстратом СYР 3А 4. Головними метаболітами є бета-гідроксикислота і чотири додаткових активних метаболіти. Після перорального застосування   приблизно 13 % виводиться нирками, переважно у формі неактивних метаболітів, і 60 % з калом протягом 96 годин. Біологічний період напів виведення   бета-гідроксикислотного метаболіту становить у середньому 1,9 години, тільки 3% від прийнятої дози виводиться із сечею.

Одночасний прийом   їжі не впливає на всмоктування. Лікарський засіб не кумулює в організмі після тривалого застосування. Невідомо, чи виводиться симвастатин з грудним молоком.

Показання для застосування.

• Ішемічна хвороба серця як з проявами гіперхолестеринемії, так і з нормальними рівнями холестерину, для зниження ризику її ускладнень (уповільнення розвитку коронарного атеросклерозу, не фатального інфаркту міокарда, транзиторних ішемічних атак, коронарної смерті).

• Первинна гіперхолестеринемія   чи змішані дисліпідемії -   як доповнення до дієтотерапії, коли дієтотерапія чи інші нефармакологічні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зменшення маси тіла) неефективні.

• Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія  - як доповнення до дієтотерапії та інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів, або коли ці методи неефективні.

Спосіб застосування та дози. Діапазон доз становить 10-80 мг на добу, препарат приймають один раз на добу, ввечері. За необхідності дозу коригують рівномірно, з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг на добу. Доза 80 мг на добу рекомендується тільки для пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень.

Гіперхолестеринемія

Початкова доза – 10-20 мг на добу, один раз, увечері. Коли потребується значне зниження ЛПНЩ (більше 45%), початкова доза може бути 20-40 мг на добу, один раз, увечері.

Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія

Призначають 40 мг Симгалу на добу, ввечері чи 80 мг на добу в три прийоми: 20 мг,

20 мг і вечірня доза – 40 мг.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Ішемічна хвороба серця з високим ризиком ускладнень – рекомендується доза 20-40 мг

на добу, ввечері. Медикаментозну терапію можна починати одночасно з дієтотерапією і фізичними вправами.

Комбінована терапія

При лікуванні в комбінації з лікарськими засобами, що посилюють ексрецію жовчної кислоти, Симгал необхідно приймати більше, ніж за 2 години перед або більше, ніж через 4 години після застосування цих лікарських засобів.

Дози при нирковій недостатності

Хворі з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності не потребують коригування дози лікарського засобу, оскільки виділення нирками симвастатину незначне. У хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) лікування починається з дози, що не перевищує 10 мг на добу. Протягом усього періоду терапії такі пацієнти повинні знаходитись під контролем.

Застосування у літньому віці

Коригування дози не проводиться.

Застосування у дитячому та підлітковому віці

Ефективність і безпека застосування при лікуванні дітей до 18 років не встановлені, тому Симгал не рекомендується призначати дітям.

Побічна дія. Частота побічних явищ, які реєструвались під час клінічних досліджень і у після реєстраційний період застосування, були класифіковані на основі оцінки частоти їх виникнення у великих, довготривалих, плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях, включаючи дослідження „HPS” і „4S” за участі 20 536 и 4 444 пацієнтів відповідно. У дослідженні „HPS” реєструвались тільки серйозні побічні явища, наприклад міалгія, підвищення рівня трансаміназ сироватки і креатинінкінази. У дослідженні „4S” реєструвались усі зазначені нижче побічні дії. Якщо у цих дослідженнях частота побічних явищ при лікуванні симв астатином була меншою чи аналогічною частоті, яка спостерігалась у групі, що отримувала плацебо, і у звітах вказувався однаковий причинний зв’язок, то такі побічні явища класифікувались як рідкі.   Частота побічної дії ранжирована так: дуже часто (> 1/10), часто (³ 1/100, <1/10), нечасто ((³ 1/1000, <1/100), рідко (³ 1/10 000, <1/1000), дуже рідко

(<1/10 000), включаючи окремі повідомлення.

Порушення системи крові та лімфатичної системи  

Рідко: анемія.

Порушення нервової системи

Рідко: головний біль, порушення сну, парестезія, запаморочення, периферична нейропатія.

Порушення шлунково-кишкового тракту

Рідко: запор, біль у животі, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.

Гепатобіліарні порушення

Рідко: гепатит/жовтуха.

Шкірні прояви

Рідко: висипання, пруритус, алопеція.

Порушення скелетно-м’язові, сполучної і кістної тканин

Рідко: міопатія, рабдоміоліз, міалгія, м’язові судоми.

Загальні порушення  

Рідко: астенія.

Рідко спостерігається синдром підвищеної чутливості: ангіо невротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцит опенія, еозинофілі я, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фото сенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка, слабкість.

Лабораторні аналізи  

Рідко: підвищення трансаміназ сироватки (аланін-амінотрансфер ази, аспартат-амінотрансфер ази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення лужної фосфатази; збільшення рівня креатинінкінази у сироватці.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі чи стійке підвищення трансаміназ сироватки неясної етіології; вагітність і годування груддю; лікування інгібіторами цитохрому Р 450 3А 4 (наприклад ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном), порфірія; вік до 18 років.

Передозування. В літературі є повідомлення про поодинокі випадки передозування при застосуванні симвастатину. Специфічних симптомів виявлено не було. Специфічного лікування не існує. Терапія – симптоматична. При передозуванні необхідно спровокувати блювання, застосувати активоване вугілля. Слід контролю вати функції печінки і нирок, рівень креатинінкінази у сироватці крові.

Особливості застосування. Всі хворі, які починають лікування симв астатином або   яким підвищують дозу, повинні бути поінформовані про ризик виникнення міопатії і про необхідність швидко повідомляти лікаря про появу болю, напруження чи слабкості у   м’язах.

З обережністю слід проводити лікування хворих, схильних до рабдоміолізу. Рівень креатинінкінази (КК) слід визначати перед початком лікування у таких випадках:

- вік хворих більше 70 років;

- тяжкі інфекційні захворювання;

- тяжкі ендокрино логічні захворювання, наприклад гіпотиреоз, що не піддається лікуванню;

- порушення ниркової функції;

- наявність в анамнезі спадкових м’язових порушень;

- стани, при яких існує ризик розвитку судомних нападів;

- м’язова токсичність при застосуванні статинів, але не фібратів;

- тяжкі оперативні втручання;

- зловживання алкоголем.

У таких випадках необхідно оцінити співвідношення ризик/користь. При лікуванні слід проводити клінічний нагляд за пацієнтами. Якщо рівні КК у 5 разів більше за верхню межу норми, лікування не слід починати. У випадку повернення рівнів КК до норми можна розглянути питання про початок відновлення лікування статином з призначенням найменшої дози і проведенням безпосереднього нагляду за хворим.

Лікування симв астатином слід тимчасово припинити за кілька днів до планової хірургічної операції.

Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином неможливо уникнути, лікування симв астатином необхідно тимчасово припинити на період лікування антибіотиками.

Доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу при одночасному застосуванні з циклоспорином, гемфіброзилом, нікотиновою кислотою в дозах, які знижують рівень ліпідів (³ 1 г на добу). Якщо клінічний ефект не буде перевищувати можливий ризик, необхідно уникати одночасного застосування симвастатину із гемфіброзилом.

З обережністю слід призначати фенофібрат у комбінації із симв астатином, оскільки фенофібрат також може спричинювати міопатію.  

Необхідно уникати одночасного застсосування симвастатину в дозах вище 20 мг на добу з амідароном і верапамілом, якщо очікуваний клінічний ефект не буде перевищувати потенційний ризик виникнення міопатії.

Перед і під час лікування Симгалом рекомендується проводити за клінічними показаннями тести щодо визначення функції печінки. Для хворих, яким збільшують дозу Симгалу до 80 мг, проводять додатковий тест перед початком збільшення дози, через 3 місяці після підвищення до 80 мг і після цього – періодично (наприклад 1 раз на півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти хворим, у яких спостерігаються підвищені рівні трансаміназ сироватки: їм необхідно своєчасно проводити аналіз. Якщо спостерігається тенденція до збільшення рівня трансаміназ, особливо якщо верхня межа норми збільшується більше, ніж у 3 рази, і залишається стійкою, необхідно припинити лікування симв астатином.

Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, при лікуванні симв астатином можливе помірне підвищення рівнів трансаміназ сироватки (менше, ніж в 3 рази від верхньої межі норми). Ці зміни спостерігаються на початку лікування, часто бувають тимчасовими, не супроводжуються будь-якими симптомами і потребують відповідного медичного контролю.

Не слід призначати   Симгал хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушеннями всмоктування глюкози і галактози.

Слід брати до уваги, що іноді під час лікування препаратом може виникати запаморочення. Це вимагає особливої обережності при керуванні транспортними засобами та при роботі з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармакодинамічні взаємодії.

Взаємодія з гіполіпідемічними лікарськими засобами, які самі можуть спричинювати міопатію

Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, збільшується при застосуванні у поєднанні з фібратами і нікотиновою кислотою. Одночасне застосування гемофіброзилу призводить до збільшення рівнів симвстатину у плазмі. Застосування симвастатину з фенофібратом не підтверджувало той факт, що ризик виникнення міопатії перевищує суму окремих ризиків для кожного препарату.

Симвастатин підвищує рівень дигоксину у плазмі крові.

Фармакокінетичні взаємодії

Взаємодія за участі СYP3А 4

Симвстатин є субстратом цитохрому Р 450 3А 4. Потужні інгібітори цитохрому

Р 450 3А 4 під час лікування симв астатином збільшують ризик міопатії і рабдоміолізу. Це такі інгібітори, як ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон. Застосування у сполученні з ітраконазолом призводило до більше, ніж 10-кратне збільшення дії симвастатинової кислоти (активний бета-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричинює 11-кратне збільшення дії симвастатинової кислоти.

Тому комбінаціїї з вищезгаданими препаратами протипоказані. Якщо ж не вдається уникнути лікування ними, терапію симв астатином слід припинити до кінця курсу.

Необхідно з обережністю застосовувати симвастатин при одночасному лікуванні менш потужними інгібіторами СYP3А 4 – циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом.

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванні циклоспорином у сполученні з високими дозами симвастатину, тому доза симвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 10 мг на добу.

Гемфіброзил

Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 рази, можливо за рахунок інгібіції глюкуронідації.

Амідарон і верапаміл

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванні амідароном і верапамілом у сполученні з високими дозами симвастатину, тому доза симвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 20 мг на добу, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.

Дилтіазем

Доза симвастатину не повина перевищувати 40 мг на добу при одночасному лікуванні з дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.

Грейфрутовий сік

При лікуванні симв астатином слід уникати вживання грейпфрутового соку, оскільки він є інгібітором цитохрому Р 450 3А 4.

Пероральні антикоагулянти

Клінічні дослідженння показали, що симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів. У хворих, які лікуються кумариновими антикоагулянтами, протромбі новий час слід визначати перед початком лікування симв астатином і досить часто – на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбі нового часу. Після досягнення стабілізації показника його можна контролю вати через періоди, які звичайно рекомендуються для хворих, що лікуються кумариновими антикоагулянтами. При зміні дози симвастатину чи при припиненні лікування ним необхідне повторне проведення зазначеної процедури.

Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р 450 3А 4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участі цитохрому Р 450 3А 4.

При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується рівень дигоксину в сироватці крові.

Умови та термін зберігання.  Зберігати при температурі до 25 ⁰С в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

По 28 таблеток у поліпропіленовому флаконі, в картонній пачці.

Виробник. АЙВЕКС Фармасьютикалз с. р. о.

Адреса. Вул. Остравска 29, 74770 Опава-Комаров, Чеська Республіка.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 10 мг блистер, № 14, № 28

табл. п/о 10 мг фл., № 28

№ UA/4291/01/01 от 20.03.2006 до 20.03.2011

табл. п/о 20 мг блистер, № 14, № 28

табл. п/о 20 мг фл., № 28

№ UA/4291/01/02 от 20.03.2006 до 20.03.2011

табл. п/о 40 мг блистер, № 14, № 28

табл. п/о 40 мг фл., № 28

№ UA/4291/01/03 от 20.03.2006 до 20.03.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

симвастатин является ингибитором ГМГ-КоА-редуктазы — фермента, который катализирует реакцию образования мевалоновой кислоты из КоА. Ингибиция этого энзима ведет к снижению плазматического уровня ХС. Первичным местом действия симвастатина является печень. Ингибиция синтеза ХС в печени приводит к увеличению количества ЛПНП-рецепторов в печени и экстрагепатических тканях, что в свою очередь приводит к повышенному катаболизму ХС ЛПНП.
Симвастатин снижает уровень общего ХС, ХС ЛПНП и аполипопротеина В у пациентов с гиперхолестеринемией. Во время проведения терапии симвастатином одновременно происходит умеренное снижение уровня ТГ и умеренное повышение уровня ХС ЛПВП.
Симвастатин хорошо абсорбируется в ЖКТ. При первичном прохождении через печень биотрансформируется с образованием активных бета-гидроксиметаболитов, 95% из которых связывается с белками плазмы крови. Концентрация бета-гидроксикислоты в системном кровотоке составляет <5% принятой дозы. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема.
Симвастатин является субстратом CYP 3A4. Основными метаболитами являются бета-гидроксикислота и четыре дополнительных активных метаболита. После перорального применения 13% выделяется почками, преимущественно в форме неактивных метаболитов, 60% — выводится с калом на протяжении 96 ч. Биологический период полувыведения бета-гидроксикислотного метаболита составляет в среднем 1,9 ч, только 3% принятой дозы выводится с мочой.
Одновременный прием пищи не влияет на всасывание. Лекарственное средство не кумулируется в организме после длительного применения. Не известно, проникает ли симвастатин в грудное молоко.

ПОКАЗАНИЯ:

ИБС как с проявлениями гиперхолестеринемии, так и с нормальными уровнями ХС, для снижения риска развития ее осложнений (замедление развития коронарного атеросклероза, нефатального инфаркта миокарда, транзиторных ишемических атак, коронарной смерти).
Первичная гиперхолестеринемия или смешанные дислипидемии — как дополнение к диетотерапии, когда диетотерапия или другие нефармакологические методы лечения (например физические упражнения, уменьшение массы тела) неэффективны.
Гомозиготная наследственная гиперхолестеринемия — как дополнение к диетотерапии и другим методам лечения, направленным на снижение уровня липидов, или когда эти методы неэффективны.

ПРИМЕНЕНИЕ:

диапазон доз составляет от 10–80 мг/сут, препарат принимают 1 раз в сутки вечером. При необходимости дозу корригируют равномерно с интервалами не менее 4 нед, до достижения максимальной дозы 80 мг/сут. Доза 80 мг/сут рекомендуется только для пациентов с тяжелой гиперхолестеринемией и с высоким риском сердечно-сосудистых осложнений.
Гиперхолестеринемия. Начальная доза — 10–20 мг/сут 1 раз вечером. При необходимости значительного снижения ЛПНП (>45%) начальная доза может достигать 20–40 мг/сут 1 раз вечером.
Гомозиготная наследственная гиперхолестеринемия. Назначают 40 мг/сут вечером или 80 мг/сут в 3 приема: 20, 20 мг и вечерняя доза — 40 мг.
Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний. ИБС с высоким риском осложнений — рекомендуется доза 20–40 мг/сут вечером. Медикаментозную терапию можно начинать одновременно с диетотерапией и физическими упражнениями.
Комбинированная терапия. При лечении сочетанно с лекарственными средствами, усиливающими экскрецию желчной кислоты, Симгал необходимо принимать более чем за 2 ч до или более чем через 4 ч после применения этих лекарственных средств.
Дозы при почечной недостаточности. У больных с легкой или средней степенью почечной недостаточности не требуется коррекции дозы лекарственного средства, поскольку выделение почками симвастатина незначительное. У лиц с тяжелой степенью почечной недостаточности (клиренс креатинина <30 мл/мин) лечение начинается с дозы, не превышающей 10 мг/сут. На протяжении всего периода терапии эти пациенты должны находиться под наблюдением врача.
Применение у пациентов пожилого возраста. Коррекции дозы не требуется.
Применение у детей и подростков. Эффективность и безопасность применения при лечении детей в возрасте младше 18 лет не установлены, поэтому Симгал не рекомендуется назначать детям.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к компонентам препарата; заболевание печени в активной фазе или стойкое повышение уровня трансаминаз сыворотки крови неясной этиологии; период беременности и кормления грудью; лечение ингибиторами цитохрома Р450 ЗА4 (например итраконазол, кетоконазол, ингибиторы ВИЧ-протеазы, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, нефазодон); порфирия; возраст младше 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

частота побочных явлений, зарегистрированная во время клинических исследований и в послерегистрационный период применения, классифицирована на основе оценки частоты их возникновения в крупных, длительных, плацебо-контролированных клинических исследованиях, включая исследование HPS (Heart Protection Study) и 4S (Scandinavian Simvastatin Survival Study) при участии 20 536 и 4444 пациентов соответственно. В исследовании HPS регистрировались только серьезные побочные явления, например миалгия, повышение уровня трансаминаз сыворотки крови и КФК. В исследовании 4S регистрировались все нижеуказанные побочные действия. Если в этих исследованиях частота побочных явлений при лечении симвастатином была ниже или аналогична частоте, отмечаемой в группе плацебо, и в отчетах указывалась одинаковая причинная связь, то такие побочные явления классифицировались как редкие. Частота побочного действия ранжирована так: очень часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), редко (>1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000), включая отдельные сообщения.
Со стороны системы крови и лимфатической системы. Редко: анемия.
Со стороны нервной системы. Редко: головная боль, нарушение сна, парестезия, головокружение, периферическая нейропатия.
Со стороны ЖКТ. Редко: запор, боль в животе, метеоризм, диспепсия, диарея, тошнота, рвота, панкреатит.
Гепатобилиарные нарушения. Редко: гепатит/желтуха.
Со стороны кожы и ее придатков. Редко: высыпание, зуд, алопеция.
Со стороны костно-мышечной системы. Редко: миопатия, рабдомиолиз, миалгия, мышечные судороги.
Общие нарушения. Редко: астения.
Редко развивается синдром гиперчувствительности: ангионевротический отек, артралгия, уртикарная сыпь, волчаночный синдром, ревматическая полимиалгия, дерматомиозит, васкулит, тромбоцитопения, эозинофилия, повышенная СОЭ, артрит и фотосенсибилизация, лихорадка, приливы, одышка, слабость.
Со стороны лабораторных показателей. Редко: повышение трансаминаз сыворотки крови (АлАТ, АсАТ, гамма-глутамилтранспептидаза), повышение уровня ЩФ, КФК в сыворотке крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

больных, начинающих лечение симвастатином или которым повышают дозу, необходимо проинформировать о риске возникновения миопатии и о необходимости быстро сообщить врачу о появлении боли, напряжения или слабости в мышцах.
С осторожностью следует проводить лечение у лиц, предрасположенных к рабдомиолизу. Уровень КФК следует определять перед началом лечения в таких случаях:
•возраст старше 70 лет;
•тяжелые инфекционные заболевания;
•тяжелые эндокринные заболевания, например гипотиреоз, не поддающийся лечению;
•нарушение функции почек;
•наличие в анамнезе наследственных нарушений со стороны мышечной системы;
•состояния, при которых существует риск развития судорожных приступов;
•мышечная токсичность при применении статинов, но не фибратов;
•тяжелые оперативные вмешательства;
•злоупотребление алкоголем.
В таких случаях необходимо оценить соотношение риск/польза.
Во время лечения следует проводить клиническое наблюдение пациентов. Если уровень КФК в 5 раз превышает верхнюю границу нормы, лечение не следует начинать. В случае нормализации уровня КФК можно рассмотреть вопрос о возобновлении терапии статинами с назначением минимальной дозы и проведением тщательного наблюдения больного.
Лечение симвастатином следует временно прекратить за несколько дней до проведения планового хирургического вмешательства.
Если необходимо сочетанно с симвастатином применять итраконазол, кетоконазол, эритромицин, кларитромицин или телитромицин, лечение симвастатином следует временно прекратить на период лечения антибиотиками.
Доза симвастатина не должна превышать 10 мг/сут при одновременном применении с циклоспорином, гемфиброзилом, никотиновой кислотой в дозах, которые снижают уровень липидов (>1 г/сут). По возможности следует избегать одновременного применения симвастатина и гемфиброзила.
С осторожностью назначают фенофибрат в комбинации с симвастатином, поскольку фенофибрат также может служить причиной миопатии.
Необходимо избегать одновременного применения симвастатина в дозах >20 мг/сут с амиодароном и верапамилом, если ожидаемый клинический эффект не будет превышать потенциальный риск возникновения миопатии.
До и во время лечения Симгалом рекомендуется проводить по клиническим показаниям тесты по определению функции печени. Больным, которым повышают дозу Симгала до 80 мг/сут, проводят дополнительное определение показателей функции печени до начала повышения дозы, через 3 мес после повышения дозы до 80 мг и после этого периодически (например 1 раз в полгода) на протяжении первого года лечения. Особое внимание следует уделять лицам, у которых отмечается повышенный уровень трансаминаз сыворотки крови. При тенденции к повышению уровня трансаминаз, особенно если верхняя граница стойко превышает норму более чем в 3 раза, необходимо прекратить лечение симвастатином.
Умеренное повышение уровня трансаминаз сыворотки крови (превышение нормы менее чем в 3 раза) наблюдается в начале лечения, часто бывает временным, не сопровождается симптомами и требует тщательного медицинского наблюдения. При этом нет необходимости в отмене препарата.
Не следует назначать Симгал больным с наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или нарушением всасывания глюкозы и галактозы.
Необходимо учитывать, что иногда во время лечения препаратом может возникать головокружение. Это требует особой осторожности при управлении транспортными средствами и работе с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Взаимодействие с гиполипидемическими лекарственными средствами, которые могут явиться причиной миопатии
Риск миопатии, включая рабдомиолиз, повышается при применении в сочетании с фибратами и никотиновой кислотой. Одновременное применение гемфиброзила приводит к повышению уровня симвастатина в плазме крови. Применение симвастатина с фенофибратом не подтверждало тот факт, что риск возникновения миопатии превышает сумму отдельных рисков для каждого препарата. Симвастатин повышает уровень дигоксина в плазме крови.
При участии CYP 3A4. Симвастатин является субстратом цитохрома Р450 ЗА4. Мощные ингибиторы цитохрома Р450 ЗА4 во время лечения симвастатином повышают риск миопатии и рабдомиолиза. Это такие ингибиторы, как итраконазол, кетоконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы ВИЧ-протеазы, нефазодон. Применение в сочетании с итраконазолом приводило к более чем 10-кратному усилению действия симвастатиновой кислоты (активный бета-гидроксикислотный метаболит). Телитромицин вызывает 11-кратное усиление действия симвастатиновой кислоты.
Поэтому комбинации с вышеуказанными препаратами противопоказаны. Если же не удается избежать лечения ими, терапию симвастатином следует прекратить до конца курса их применения. Необходимо с осторожностью применять симвастатин при одновременном лечении менее мощными ингибиторами CYP 3A4 — циклоспорином, верапамилом, дилтиаземом. Риск развития миопатии/рабдомиолиза повышается при лечении циклоспорином в сочетании с симвастатином в высоких дозах, поэтому доза симвастатина в этом случае не должна превышать 10 мг/сут.
Гемфиброзил повышает AUC симвастатиновой кислоты в 1,9 раза, возможно за счет ингибиции глюкуронизации.
Амиодарон и верапамил. Риск развития миопатии/рабдомиолиза повышается при лечении амиодароном и верапамилом в сочетании с симвастатином в высоких дозах, поэтому доза симвастатина в этом случае не должна превышать 20 мг/сут, если клинический эффект не будет превышать высокий риск возникновения миоптии и рабдомиолиза.
Дилтиазем. Доза симвастатина не должна превышать 40 мг/сут при одновременном применении с дилтиаземом, если клинический эффект не будет превышать высокий риск возникновения миоптии и рабдомиолиза.
Грейпфрутовый сок. При лечении симвастатином следует избегать употребления грейпфрутового сока, поскольку последний является ингибитором цитохрома Р450 ЗА4.
Пероральные антикоагулянты. Клинические исследования показали, что симвастатин в дозе 20–40 мг/сут умеренно повышал эффект кумариновых антикоагулянтов. У больных, получающих кумариновые антикоагулянты, следует определять протромбиновое время до начала лечения симвастатином и часто — в начале лечения с целью контроля отсутствия значимого изменения протромбинового времени. После достижения стабилизации показателя его можно контролировать с обычной периодичностью для больных, получающих терапию кумариновыми антикоагулянтами. При изменении дозы симвастатина или прекращении лечения им необходимо повторное проведение указанной процедуры.
Симвастатин не оказывает ингибирующего влияния на цитохром Р450 ЗА4, поэтому считается, что симвастатин не меняет концентрацию веществ, которые метаболизируются при участии цитохрома Р450 ЗА4.
При одновременном применении с дигоксином повышается уровень дигоксина в сыворотке крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

есть сообщения о единичных случаях передозировки при применении симвастатина. Специфические симптомы не выявлены. Специфического лечения нет, терапия симптоматическая. Необходимо спровоцировать рвоту, применить активированный уголь. Следует контролировать функции печени и почек, уровень КФК в сыворотке крови.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.