Синглон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СИНГЛОН®

(SINGLON®)

Склад:

діюча речовина: монтелукаст;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг монтелукасту (у формі натрію монтелукасту – 10,4 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, жовтого кольору, з рельєфним надписом «R 15» з одного боку, діаметром близько 8 мм.

Фармакотерапевтична група.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми у дихальних шляхах людини, і спричиняють такі реакції як бронхоспазм, гіперсекреція, посилення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів.

Перорально введений монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами. Відомо, що монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4 у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування; цей ефект є адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей порівняно з плацебо. Відомо, що прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за аналізом мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові порівняно з плацебо та покращує клінічний контроль бронхіальної астми.

Лікування монтелукастом покращує денні та нічні симптоми астми, доповнює клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів, знижує річну частоту епізодів загострення астми і необхідність використання бета-агоніста.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток 10 мг, вкритих плівковою оболонкою, середня максимальна концентрація (C_max) у плазмі крові досягалася через 3 години (T_max). Середня біодоступність при пероральному застосуванні становила 64 %. Вживання звичайної їжі не впливало на біодоступність і на C_max при пероральному застосуванні препарату. Безпека і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень, які проводилися із застосуванням таблеток 10 мг, вкритих плівковою оболонкою, незалежно від часу прийому їжі.

Для таблеток жувальних 5 мг, показник C_max у дорослих досягався через 2 години після перорального прийому. Середня біодоступність у разі перорального застосування становить 73 % і знижується до 63 % у разі прийому зі звичайною їжею.

Після прийому натще таблеток жувальних 4 мг, у дітей віком від 2 до 5 років показник C_max досягається через 2 години після прийому препарату. Середнє значення C_max на 66 % вище, а середнє C_min нижче, ніж у дорослих після прийому таблеток 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу монтелукасту у рівноважному стані в середньому становить від 8 до 11 літрів. У ході досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту, проникнення через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. Крім того, концентрації міченого радіоізотопом матеріалу в усіх інших тканинах через 24 години після введення препарату також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз, метаболіти монтелукасту не виявляються у плазмі крові (у рівноважному стані) у дорослих пацієнтів і пацієнтів дитячого віку.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP ЗА4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP ЗА4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту з плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % речовини виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. Цей факт у поєднанні з даними про біодоступність монтелукасту при пероральному застосуванні свідчить, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів

Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досліджень з участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводили. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не вважається необхідною. Дані щодо фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за класифікацією Чайлда-П'ю) відсутні.

У разі прийому високих доз монтелукасту (у 20 та 60 разів вищих за дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не відзначався у разі прийому рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Лікування бронхіальної астми:

– як додатковий засіб лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою легкого та середнього ступеня тяжкості, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також у разі недостатнього контролю астми короткодіючими β-агоністами, що застосовуються у разі потреби. У пацієнтів з астмою, які приймають Синглон®, цей препарат також полегшує симптоми сезонного алергічного риніту.

• Профілактика астми, основним компонентом якої є бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженням.

• Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

• Дитячий вік до 15 років (для дозування 10 мг).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Синглон® можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування бронхіальної астми. Під час досліджень взаємодії між лікарськими засобами клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізується за допомогою CYP ЗА4, 2С8 і 2С9, необхідно дотримуватися обережності, особливо стосовно дітей, якщо монтелукаст призначати одночасно з індукторами CYP ЗА4, 2С8 і 2С9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

Дослідження in vitro продемонстрували, що монтелукаст є потужним інгібітором

CYP 2С8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2С8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2С8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2С8 і меншою мірою 2С9 та ЗА4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP2C8 і 2С9), гемфіброзил підвищував системний вплив монтелукасту у 4,4 раза. У разі одночасного застосування з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2С8, корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, потужним інгібітором CYP ЗА4, не призводило до істотного підвищення системного впливу монтелукасту.

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що Синглон® для перорального застосування ніколи не слід використовувати для лікування гострих нападів бронхіальної астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат невідкладної допомоги. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдами.

Відсутні дані на підтвердження того, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшувати у разі одночасного застосування монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають Синглон® (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов'язані ці явища із застосування препарату Синглон®. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід надати вказівки про те, щоб вони повідомляли своєму лікарю про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи супроводжувана клінічними проявами васкуліту (так званий синдром Чарга-Строса), лікування якого здійснюється шляхом системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зменшенням дози або припиненням застосування кортикостероїдного препарату. Можливий взаємозв’язок між антагоністами лейкотрієнових рецепторів та появою синдрому Чарг-Строса неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам'ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневої симптоматики, ускладнень з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспірин-залежною бронхіальною астмою застосовувати аспірин або інші нестероїдні протизапальні засоби.

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тваринах не продемонстрували будь-якого шкідливого впливу препарату на вагітність або розвиток ембріона/плода.

Обмежена інформація, знайдена у базі даних вагітностей, не вказує на причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням препарату Синглон® і виникненням мальформацій (таких як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося за даними всесвітнього післяреєстраційного досвіду застосування препарату.

Синглон® можна застосовувати у період вагітності лише у тому разі, якщо це вважається абсолютно необхідним.

Годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає у грудне молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст з грудним молоком у жінок.

Синглон® можна застосовувати у період годування груддю лише у тому разі, якщо це вважається абсолютно необхідним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Проте у  окремих пацієнтів може виникати сонливість та/або запаморочення, таким пацієнтам під час прийому препарату Синглон® слід утриматися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Доза для пацієнтів (віком від 15), які хворіють на бронхіальну астму або бронхіальну астму з супутнім сезонним алергічним ринітом, становить 10 мг (1 таблетка) 1 раз на добу, увечері, незалежно від вживання їжі. Для полегшення симптомів алергічного риніту час застосування препарату слід підбирати індивідуально.

Загальні рекомендації

• Терапевтичний ефект препарату Синглон® на показники контролю бронхіальної астми триває 1 добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам необхідно рекомендувати продовжувати приймати Синглон® навіть у разі досягнення контролю симптомів бронхіальної астми, а також у періоди загострення бронхіальної астми;

• Синглон® не слід застосовувати з іншими засобами, що містять ту ж саму діючу речовину – монтелукаст;

• Пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю або печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості не потребують корекції доз. Дані щодо пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня відсутні. Дози препарату для чоловіків і жінок однакові.

Лікування препаратом Синглон® залежно від інших способів лікування бронхіальної астми.

• Синглон® можна додавати до вже існуючого курсу лікування пацієнта.

• Інгаляційні кортикостероїди: Синглон® можна застосовувати як додатковий засіб лікування пацієнтів, які не досягають задовільного клінічного контролю захворювання шляхом застосування інгаляційних кортикостероїдів у комплексі з короткодіючими

β-агоністами, що застосовуються у разінеобхідності.

• Синглон® не  має різко замінювати інгаляційні кортикостероїди.

Діти.

Препарат Синглон®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг,  застосовувати дітям віком від 15 років.

Дітям віком до 15 років застосовувати препарат  Синглон®, таблетки жувальні по 4 мг, та Синглон®, таблетки жувальні, по 5 мг.

Безпека та ефективність у дітей віком до 2-х років не встановлені.

Передозування.

Спеціальна інформація щодо передозування препарату Синглон® відсутня. У ході досліджень хронічної бронхіальної астми монтелукаст призначали у дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22-х тижнів, а у короткочасних дослідженнях – у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1-го тижня; ці дози не спричиняли будь-яких клінічно важливих побічних реакцій.

Протягом періоду післяреєстраційного застосування та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Синглон®. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми у дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно

61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки препарату Синглон®, які включали: біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Побічні реакції.

Про побічні реакції повідомлялося з частотою >1/100–<1/10. Відомо, що у разі довготривалого лікування препаратом дорослих та дітей профіль безпеки не змінювався. Повідомлялося про такі побічні ефекти, розподілені за класами систем органів:

• інфекційні та паразитарні захворювання: інфекції верхніх дихальних шляхів;

• з боку крові та лімфатичної системи: підвищена схильність до кровотеч;

• з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки;

• з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпостезія, судоми, млявість;

• з боку серця: відчуття серцебиття;

• з боку кишково-шлункового тракту: біль у животі, діарея, сухість у роті, розлади травлення, диспепсія, нудота, блювання;

• з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівнів трансаміназ у плазмі крові (AЛТ, AСТ), гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки);

• з боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, схильність до появи синців, кропив’янка, свербіж, шкірний висип, вузликова еритема, мультиформна еритема;

• з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі м'язові спазми;

• психічні порушення: порушення сну, незвичайні сновидіння, включаючи нічні кошмари, галюцинації, психомоторна гіперактивність, дратівливість, неспокій, ажитація, у тому числі агресивна поведінка або ворожість, тремор, занепокоєння, депресія, безсоння, сомнамбулізм (сноходіння) погіршення/втрата пам’яті, порушення уваги, гнів, нетерплячість, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроба суїциду);

• з боку нирок та сечових шляхів: енурез у дітей;

• загальні порушення і порушення у місці введення: астенія/підвищена втомлюваність, нездужання, набряки, спрага, гіпертермія.

Під час лікування монтелукастом пацієнтів із бронхіальною астмою повідомлялося про поодинокі випадки появи синдрому Чарга-Строса (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла та вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 14 (7×2), 28 (7×4) або 56 (7×8) таблеток у блістерах, у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. кн. Ю. Понятовського, 5,  Гродзиськ Мазовецький, 05-825, Польща.

Виробник. ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

Заявник

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. д/жев. 4 мг блистер, № 14, № 28

№ UA/10511/02/01 от 30.03.2010 до 30.03.2015

табл. д/жев. 4 мг блистер, № 30

табл. д/жев. 4 мг блистер, № 56

№ UA/10511/02/01 от 30.03.2010 до 30.03.2015

табл. д/жев. 5 мг блистер, № 14, № 28

№ UA/10511/02/02 от 30.03.2010 до 30.03.2015

табл. д/жев. 5 мг блистер, № 30

табл. д/жев. 5 мг блистер, № 56

№ UA/10511/02/02 от 30.03.2010 до 30.03.2015

табл. п/плен. оболочкой 10 мг блистер, № 14, № 28

№ UA/10511/01/01 от 30.03.2010 до 30.03.2015

табл. п/плен. оболочкой 10 мг блистер, № 30

табл. п/плен. оболочкой 10 мг блистер, № 56

№ UA/10511/01/01 от 30.03.2010 до 30.03.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цистеинил-лейкотриены (LTC₄, LTD₄, LTE₄) — мощные воспалительные эйкозаноиды, которые высвобождаются из разных клеток, включая мастоциты и эозинофилы. Это важные проастматические медиаторы, которые связываются с цистеинил-лейкотриеновыми рецепторами (Cys-LT) в дыхательных путях человека и служат причиной симптомов со стороны дыхательных путей, включая бронхоконстрикцию, нарушение проницаемости стенок сосудов, выделение слизи и накопление эозинофилов.
Действующее вещество монтелукаст проявляет высокую аффинность и селективность к рецепторам Cys-LT₁. Известно, что монтелукаст в низких дозах (5 мг) снижает бронхоконстрикцию, вызванную ингаляцией LTD₄. Бронходилатацию отмечают на протяжении 2 ч после перорального приема монтелукаста. Эффекты бронходилатации β-агониста и монтелукаста были аддитивными. Лечение монтелукастом снижает как раннюю, так и позднюю фазу бронхоконстрикции, вызванную антигеном. Известно, что лечение монтелукастом взрослых и детей в возрасте 2–14 лет значительно уменьшает количество эозинофилов в дыхательных путях (выявленных в мокроте) и в периферической крови, улучшая при этом клинический контроль астмы.
Фармакокинетика
Абсорбция. Монтелукаст быстро всасывается после перорального приема. Для таблетки жевательной 5 мг C_max у взрослых была достигнута через 2 ч после приема натощак. Средняя пероральная биодоступность составляла 73% и уменьшалась до 63% при приеме с пищей. У детей в возрасте 2–5 лет C_max была достигнута через 2 ч после приема натощак таблетки жевательной 4 мг. Для таблетки 10 мг C_max у взрослых достигается через 3 ч после приема натощак, средняя пероральная биодоступность составляет 64%, прием пищи не влияет на биодоступность и C_max.
Распределение. Монтелукаст более чем на 99% связывается с белками плазмы крови. Объем распределения монтелукаста в состоянии равновесия составляет в среднем 8–11 л. Исследования с монтелукастом, меченным радиоактивным изотопом, указывают на минимальное проникновение через ГЭБ. Кроме того, концентрация радиоактивного материала через 24 ч после приема была минимальной во всех других тканях.
Метаболизм. Монтелукаст метаболизируется экстенсивно. В исследованиях с применением терапевтических доз концентрацию метаболитов монтелукаста в плазме крови в состоянии равновесия не выявляли ни у взрослых, ни у детей.
Исследования in vitro с использованием микросомов печени человека указывают, что в метаболизме монтелукаста принимают участие цитохромы P450 3A4, 2A6 и 2C9. Дальнейшие исследования с микросомами печени человека показали, что монтелукаст в терапевтических концентрациях в плазме крови не подавляет цитохромы P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 или 2D6. Влияние метаболитов на терапевтический эффект монтелукаста минимальный.
Выведение. Плазменный клиренс монтелукаста составляет в среднем 45 мл/мин у здоровых взрослых добровольцев. После приема пероральной дозы монтелукаста, меченного радиоактивным изотопом, 86% радиоактивности было выделено с калом на протяжении 5 дней и <0,2% — с мочой. Наряду с данными о биодоступности препарата при пероральном приеме это свидетельствует о том, что монтелукаст и его метаболиты почти полностью выделяются с желчью.

ПОКАЗАНИЯ:

Для лечения БА:
как дополнительная терапия у пациентов с персистирующей БА легкой и средней тяжести, которая адекватно не контролируется ингаляционными кортикостероидами и β-агонистами короткого действия, применяемыми в качестве средств первой помощи;
как альтернативное средство ингаляционным кортикостероидам, которые применяют в низких дозах в случаях невозможности их дальнейшего применения у пациентов с персистирующей БА легкой тяжести, в анамнезе которых в последнее время не отмечали тяжелых приступов астмы, требующих применения пероральных кортикостероидов.
Для профилактики бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Синглон таблетки жевательные 4 мг
Дети в возрасте 2–5 лет: 1 таблетка 4 мг 1 раз в сутки (вечером, за 1 ч до или 2 ч после приема пищи). Подбирать дозирование в этой возрастной группе пациентов не нужно.
Безопасность и эффективность таблеток 4 мг у детей в возрасте до 2 лет не установлены.
Синглон таблетки жевательные 5 мг
Дети в возрасте 6–14 лет: 1 таблетка 5 мг 1 раз в сутки (вечером, за 1 ч до или 2 ч после приема пищи). Подбирать дозирование в этой возрастной группе пациентов не требуется.
Взрослые и дети в возрасте старше 15 лет с БА или БА с сопутствующим сезонным аллергическим ринитом — 1 таблетка по 10 мг 1 раз в сутки вечером независимо от приема пищи. Терапевтическое действие препарата относительно контроля параметров астмы длится на протяжении суток.
Общие рекомендации
Изменение показателей, отображающих контроль за симптомами БА, возникает на протяжении первых суток. Пациентам необходимо рекомендовать продолжать принимать Синглон как в период достижения контроля за симптомами БА, так и в периоды ее обострения;
Синглон не следует применять с другими средствами, содержащими то же действующее вещество — монтелукаст;
у пациентов пожилого возраста, с почечной и печеночной недостаточностью легкой или средней тяжести корректировать дозу нет необходимости. Нет никаких данных о применении препарата и характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени (>9 баллов по шкале Чайлд-Пью), поэтому рекомендации относительно коррекции дозы отсутствуют. Дозирование не зависит от пола пациента; Синглон таблетки жевательные 4 мг и 5 мг являются альтернативным средством для ингаляционных кортикостероидов в низких дозах при лечении персистирующей БА легкой тяжести, но не рекомендуются в качестве монотерапии у пациентов с персистирующей БА средней тяжести. Применение Синглона таблеток жевательных 4 мг и 5 мг как альтернативного средства ингаляционным кортикостероидам в низких дозах у детей с персистирующей БА легкой тяжести можно рассматривать только у пациентов, у которых в последнее время не отмечено тяжелых приступов астмы, требующих применения пероральных кортикостероидов, а также у тех, кто не может применять ингаляционные кортикостероиды. Если удовлетворительный контроль БА не достигнут (обычно на протяжении 1 мес), следует оценить возможность включения дополнительного или другого противовоспалительного лечения согласно системе ступенчатого лечения БА. Пациенты должны периодически обследоваться для оценки контроля БА.
Применение Синглона таблеток жевательных 4 мг и 5 мг в контексте других способов лечения БА
Синглон можно назначать дополнительно к уже проводимой терапии;
лечение монтелукастом обеспечивает дополнительный терапевтический эффект у пациентов, применяющих ингаляционные кортикостероиды, поэтому при достижении стабилизации состояния пациента возможно постепенное снижение дозы последних под наблюдением врача;
нельзя внезапно заменять ингаляционные или пероральные кортикостероиды Синглоном, если препарат применяется как дополнительная терапия к ним (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к монтелукасту или любому из вспомогательных веществ препарата.
Детский возраст до 2 лет (для Синглона таблеток жевательных 4 мг и 5 мг), до 15 лет — для Синглона таблеток 10 мг.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

о побочных реакциях сообщалось с частотой >1/100–<1/10. Известно, что при продолжительном лечении у взрослых и детей профиль безопасности не изменялся. Сообщалось о таких побочных эффектах со стороны органов и систем:
система крови и лимфатическая система: повышенная склонность к кровотечениям;
со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия, эозинофильная инфильтрация печени;
психические нарушения: нарушение сна, включая ночные кошмары, галлюцинации, психомоторная гиперактивность (раздражительность, беспокойство, ажитация, включая агрессивное поведение, тремор), депрессия, бессонница;
нервная система: головная боль, головокружение, сонливость, парестезия/гипестезия, судороги;
со стороны сердца: ощущение сердцебиения;
со стороны ЖКТ: боль в животе, диарея, сухость во рту, нарушения пищеварения, тошнота, рвота.
со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровней трансаминаз в плазме крови (AлАТ, AсАТ), холестатический гепатит;
со стороны кожи и подкожной клетчатки: ангиоэдема, склонность к возникновению кровоподтеков, крапивница, зуд, высыпания;
со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: артралгия, миалгия, в том числе мышечные спазмы;
общие нарушения и нарушения, связанные с приемом препарата: астения/усталость, недомогание, отеки, жажда.
Во время лечения монтелукастом пациентов с БА отмечены единичные случаи развития синдрома Чарга — Страусса (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Пациентов необходимо предупредить, чтобы они не принимали пероральный Синглон для лечения острых приступов БА и применяли соответствующее лечение в случае ухудшения течения заболевания. Если возникает приступ, необходимо применять ингаляционные β-агонисты короткого действия. Пациенты должны обратиться к врачу как можно скорее, если возникает потребность в увеличении количества ингаляций β-агонистов короткого действия, чем обычно.
Нельзя внезапно заменять ингаляционные кортикостероиды Синглоном.
Нельзя заменять пероральные кортикостероиды Синглоном.
Нет никаких данных, которые указывают на то, что дозы пероральных кортикостероидов могут быть снижены, если Синглон применяется как дополнительная терапия.
Иногда у пациентов, которые принимают противоастматические средства, в том числе монтелукаст, может возникать системная эозинофилия (иногда с клиническими признаками васкулита с сопутствующим синдромом Чарга — Страусса) — состояние, которое часто лечится системными кортикостероидами. Эти случаи обычно, но не всегда, были связаны со снижением дозы или прекращением терапии пероральными кортикостероидами. Возможно, что развитие синдрома Чарга — Страусса связано с применением антагонистов лейкотриеновых рецепторов, но это пока нельзя ни исключить, ни подтвердить. Врач должен соблюдать осторожность в случае возникновения у пациентов эозинофилии, васкулярной сыпи, ухудшения легочных симптомов, развития осложнений со стороны сердца и/или невропатии. Пациенты, у которых возникают эти симптомы, должны быть обследованы, а терапия — откорригирована.
Синглон таблетки жевательные 4 мг содержат аспартам — источник фенилаланина. Пациенты с фенилкетонурией должны учитывать, что каждая жевательная таблетка 4 мг содержит 1,2 мг аспартама.
Безопасность и эффективность таблеток жевательных 4 мг у детей в возрасте до 2 лет не установлены.
Синглон таблетки жевательные 5 мг содержат аспартам — источник фенилаланина. Пациенты с фенилкетонурией должны учитывать, что каждая жевательная таблетка 5 мг содержит 1,5 мг аспартама.
Даже в период лечения Синглоном пациенты с аспиринзависимой астмой не должны принимать ацетилсалициловую кислоту (аспирин) и другие НПВП.
Пациентам с редкой наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или нарушением всасывания глюкозы и галактозы не следует принимать данный препарат.
Период беременности и кормления грудью. Применение монтелукаста в период беременности не изучали. По данным мирового маркетингового опыта, у детей, матери которых принимали монтелукаст в период беременности, иногда отмечали врожденные дефекты конечностей. Большинство этих женщин принимали также и другие препараты для лечения БА. Причинная связь между этими случаями и применением монтелукаста не доказана. При назначении Синглона в период беременности необходимо учесть соотношение польза/риск.
Неизвестно, проникает ли монтелукаст в грудное молоко. При назначении Синглона в период кормления грудью необходимо учесть соотношение польза/риск.
Дети. Безопасность и эффективность у детей в возрасте до 2 лет не установлены. Синглон таблетки жевательные 4 мг применяют у детей в возрасте 2–5 лет. Синглон таблетки жевательные 5 мг применяют у детей в возрасте 6–14 лет. Взрослым и детям в возрасте старше 15 лет назначают Синглон таблетки по 10 мг.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Не ожидают влияния монтелукаста на способность к управлению транспортными средствами и работе с другими механизмами. Однако в единичных случаях у отдельных пациентов могут возникать сонливость и/или головокружение, поэтому во время приема препарата следует воздержаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

монтелукаст можно принимать с другими препаратами, которые обычно применяют для профилактики и лечения БА. В исследовании взаимодействий рекомендуемая клиническая доза монтелукаста не оказывала клинически значимых эффектов на фармакокинетику таких препаратов: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные противозачаточные средства (этинилэстрадиол/норэтиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин. AUC монтелукаста в плазме крови добровольцев уменьшилась приблизительно на 40% при приеме фенобарбитала. Поскольку монтелукаст метаболизируется CYP 3A4, необходимо соблюдать осторожность, особенно у детей, при одновременном применении монтелукаста с индукторами CYP 3A4, такими как фенитоин, фенобарбитал и рифампицин. Исследования in vitro показали, что монтелукаст является мощным ингибитором CYP 2C8. Однако данные исследования взаимодействия монтелукаста и розиглитазона (основной представитель веществ, которые метаболизируются прежде всего CYP 2C8) продемонстрировали, что монтелукаст не подавляет CYP 2C8 in vivo. Поэтому считают, что монтелукаст существенно не влияет на метаболизм веществ, метаболизирующихся этим ферментом (например паклитаксел, розиглитазон и репаглинид).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

есть сообщения об острой передозировке монтелукастом, в том числе у взрослых и детей, которые приняли препарат в высокой дозе (1000 мг — около 61 мг/кг массы тела у 42-месячного ребенка). Клинические и лабораторные показатели находились в пределах профиля безопасности как у взрослых, так и у детей. В большинстве случаев при передозировке не отмечено никаких побочных реакций. В других случаях побочные реакции были сравнимы с профилем безопасности для монтелукаста и включали боль в животе, сонливость, жажду, головную боль, рвоту и психомоторную гиперактивность. Неизвестно, выделяется ли монтелукаст с помощью перитонеального диализа или гемодиализа. Специфических данных о лечении передозировки монтелукастом нет. Антидота нет, терапия симптоматическая.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С в оригинальной упаковке для защиты от влияния света и влаги.