Синкумар - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИНКУМАР

(Syncumar®)

Склад:

діюча речовина аценокумарол;

1 таблетка містить аценокумаролу 2 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, желатин білий, тальк, крохмаль картопляний, лактоза.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Антагоністи вітаміну К.

Код АТС В 01А А 07.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для профілактики та лікування тромбозів та розширення вен, емболії легеневої артерії, тромбоемболічних ускладнень, пов’язаних із артеріальною фібриляцією та/або після імплантації клапана серця.

Для зменшення ризику смерті при повторному інфаркті міокарда, тромбоемболічних явищах при інсульті або системній емболізації після інфаркту міокарда.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, період вагітності, ризик розвитку кровотечі або патологічні зміни крові, недавня або ускладнена операція на центральній нервовій системі або на оці, виразкова хвороба у стадії загострення, яка супроводжується кровотечею, злоякісна гіпертензія або тяжка множинна травма, а також небажання співробітництва з боку пацієнта.

Відносними протипоказаннями є печінкова та ниркова недостатність тяжкого ступеня, перикардит, бактеріальний ендокардит, васкуліт, застосування антитромбоцитарних препаратів (наприклад, ацетил саліцилової кислоти або тиклопідину).

Спосіб застосування та дози. Дозування та спосіб застосування підбираються індивідуально для кожного пацієнта відповідно змін показників протромбі нового часу/INR (між народного стандартного коефіцієнта) внаслідок застосування лікарського засобу. Дозування підбирається залежно від протромбі нового часу/INR (між народного стандартного коефіцієнта). Через повільний початок дії синкумару, за необхідності, призначається гепарин для отримання негайного ефекту.

Рекомендується починати терапію Синкумаром із низької дози (2 мг) на день. Подальшу корекцію дози проводити на підставі визначення протромбі нового часу/INR (між народного стандартного коефіцієнта).

При гострому тромбозі одночасно з Синкумаром потрібно застосовувати гепарин протягом 4-5 днів. Першого дня пацієнт повинен прийняти 4 мг, у наступні дні – по 2-3 мг одночасно із гепарином.

Побічні реакції. З боку системи згортання крові: можливе виникнення носових кровотеч, кровоточивість ясен, шкірні крововиливи, гематурія, кровотечі з будь-яких органів і тканин.

З боку травного тракту та печінки: нудота, блювання, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Алергічні та імунопатологічні реакції: шкірний висип, алопеція, підвищення температури тіла.

Некроз шкіри, пов'язаний з місцевим тромбозом, звичайно проявляється через кілька днів після початку лікування.

Зрідка повідомлялося про такі небажані ефекти, як поява висипів, тимчасове випадання волосся, нудота, пронос, синдром червоних пальців ніг, підвищення активності печінкових ферментів і тривала ерекція.

Передозування.

При виникненні кровотечі або при можливому розвитку кровотечі надмірне пригнічення згортання крові можна виправити тимчасовою відміною Синкумару. За необхідності її може супроводжувати вливання свіжозамороженої плазми або цільної крові. Може знадобитися пероральний прийом або внутрішньо венне введення вітаміну К як доповнення до спеціальної терапії концентратами факторів згортання крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Під час вагітності препарат не можна застосовувати, особливо через можливу тератогенну дію і ризик кровотечі у плода в останній триместр та перед пологами.

Протягом першого триместру через прийом кумарину може розвинутися синдром, що характеризується гіпоплазією носа і точковим епіфізарним кальцинозом, що нагадує точкову дисплазію хрящової тканини. Повідомлялося про порушення з боку центральної нервової системи після прийому кумарину у другому і третьому триместрах.

Жінки дітородного віку під час прийому препарату повинні бути попереджені про можливі ускладнення перебігу вагітності.

Кумарини не виділяються у грудне молоко, тому застосовувати препарат можливо тільки у крайніх випадках під наглядом лікаря.

Особливості застосування.

Необхідне періодичне визначення протромбі нового часу/INR (між народного стандартного коефіцієнта).

Пацієнти повинні бути добре поінформовані та ефективно спілкуватися з лікарем. Рекомендується чітко дотримуватися призначеного графіку прийому лікарського засобу, застосовувати інші препарати, в тому числі саліцилати та без рецептурні ліки, тільки за рекомендацією лікаря, уникати вживання алкоголю, уникати травм. Для контролю терапії необхідні визначення протромбі нового часу і постійний моніторинг стану пацієнта. Потрібно дотримуватися збалансованої дієти, що містить відповідну кількість вітаміну К.

Перед початком та у ході лікування необхідно повідомляти лікаря про всі хвороби, які мали та мають місце (пронос, підвищення температури тіла, інфекційні захворювання тощо), про випадки появи кровотечі або про будь-які незвичні симптоми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Немає даних щодо впливу на психомоторні реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші лікарські засоби можуть взаємодіяти з Синкумаром шляхом фармакодинамічних або фармакокінетичних механізмів. Фармакодинамічні механізми взаємодії включають синергізм, конкурентний антагонізм і контроль метаболізму вітаміну К. Фармакокінетичними механізмами взаємодії є, переважно, ферментативна індукція або інгибіція та зменшення зв’язування з білками плазми. Деякі ліки можуть взаємодіяти за кілька механізмами.

Препарати, які посилюють дію Синкумару: алопуринол, аміодарон, похідні аніліну (фенацетин та ін.), андроген ні та анаболічні стероїди, азапропазон, антибіотики (пеніцилін G, еритроміцин, хлорамфенікол, цефамандол), трициклічні антидепресанти, безафібрат, хлорохін, хлорпромазин, циметидин, колхіцин, даназол, декстран, дисульфірам, похідні етакринової кислоти, глюкагон, великі дози вітаміну Е, індометацин, ізоніазид, кетоконазол, метронідазол, міконазол, напроксен, налідиксова кислота, великі дози парацетамолу, похідні піразолону (фенілбутазон та ін.), піроксикам, хінін, хінідин, резерпін, саліцилати, сульфонаміди, сульфоперазон, тироксин, тамоксифен.

Препарати, які знижують дію Синкумару: барбітурати, дихлоралфеназон, фенітоїн, глюкокортикоїди, похідні глютетиміду, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, меркаптопурин, оральні контрацептиви, рифампіцин, спіронолактон, вітамін К.

Синкумар посилює дію пероральних сульфаніл-карбамід них антидіабетичних препаратів (глібенкламід, гліквідон, гліклазид, хлорпропазид), тому може знадобитись зниження дози антидіабетичних засобів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Синкумар діє як антикоагулянт – ингибітор факторів згортання крові, які залежать від вітаміну К. Ефект in vivo полягає у послідовному пригніченні VІІ, ІХ, Х і ІІ факторів. Вітамін К сприяє біосинтезу залишків гама-карбоксиглутамінової кислоти у біологічно активних білках. Вважається, що аценокумарол затримує утворення факторів згортання за рахунок пригнічення регенерації епоксиду вітаміну К₁ ступінь пригнічення   залежить від дозування. Максимальний антикоагулянт ний ефект може бути досягнутий через 36 - 72 години.

Фармакокінетика. Практично повністю всмоктується з травного тракту і виводиться з організму в основному з сечею у формі метаболітів. Приблизно 99 % препарату зв’язується з білками плазми.

Виведення аценокумаролу здійснюється майже повністю шляхом метаболізму мікросомальними ферментами печінки. Період напів виведення відносно короткий (10 - 24 години). Тривалість дії 2 дні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, без запаху, без смаку, плоскі і округлі таблетки зі скошеними краями. З одного боку є напис: «SYNCU», а з іншого – риска для ділення таблетки пополам. Поверхня розлому – біла.

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі 15 – 30 °С у сухому місці!

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 50 таблеток по 2 мг у блістерах.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Алкалоіда Кемікал Компані ЗАТ, Угорщина.

Місцезнаходження. 4440 Тисавашварі, вул. Кабаї Янош 29, Угорщина.

СИНКУМАР (SINCUMAR)

sintrom (ACENOCOUMAROLUM) 4mg

ACENOCOUMAROLUM

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 4 мг, № 20 Аценокумарол 4 мг

Прочие ингредиенты: магния стеарат, желатин белый, тальк, крахмал, лактоза.

№  UA/0554/01/01 от 02.02.2009 до 02.02.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

антагонист витамина К. Блокирует такие факторы свертывания крови: функционально активный протромбин (фактор II), проконвертин (фактор VII), плазменный компонент тромбопластина (фактор IХ) и фактор Стюарта (фактор Х), а также синтез протеинов-антикоагулянтов С и S в печени. Этот эффект достигается за счет угнетения восстановления эпоксида витамина К1.
Хорошо всасывается в пищеварительном тракте и выводится из организма в основном с мочой, преимущественно в форме метаболитов. Хорошо связывается с белками плазмы крови. Период полувыведения составляет 8–11 ч. Стереоизомеры аценокумарола обладают различными фармакокинетическими характеристиками.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение и профилактика тромбоза и тромбоэмболии при следующих состояниях и заболеваниях — тромбофлебит, состояние после имплантации клапана сердца, дилатационная кардиомиопатия, синдром каротидного синуса, инфаркт миокарда, ишемический инсульт, транзиторное нарушение мозгового кровообращения, генетически обусловленное отсутствие антитромбина III, послеоперационный период.

ПРИМЕНЕНИЕ:

дозу и продолжительность лечения определяют индивидуально. Суточную дозу принимают однократно в одно и то же время. В 1-й день лечения Синкумар назначают в дозе 4–6 мг. После достижения клинического эффекта дозу постепенно снижают. Поддерживающая доза составляет 1–6 мг/сут.
При лечении Синкумаром показатель международного нормализованного отношения (INR) должен составлять 2–3, в случае протезирования клапана — 2,5–3,5.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

недостаточный комплаенс, кровотечение (острый геморрагический инсульт, желудочно-кишечное, урогенитальное), злокачественная АГ, тяжелая множественная травма, период беременности.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

носовые кровотечения, кровоточивость десен, кожные кровоизлияния, гематурия; тошнота, рвота, диарея, повышение активности печеночных трансаминаз; кожная сыпь, алопеция, лихорадка.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

применение при тяжелых заболеваниях печени и почек, в период терапии тиреотоксикоза радиоактивным йодом, приема антитромбоцитарных препаратов (ацетилсалициловой кислоты или тиклопидина), при наличии васкулита, инфекционного эндокардита, перикардита возможно только после тщательной оценки соотношения возможного риска и ожидаемого терапевтического эффекта.
При отсутствии возможности лабораторного контроля и недостаточном комплаенсе назначать препарат нельзя.
В процессе лечения необходим постоянный контроль показателей свертывания крови. В период беременности прием препарата противопоказан ввиду возможности тератогенного действия. Женщинам репродуктивного возраста во время приема препарата необходимо применять надежные негормональные методы контрацепции.
В период лечения следует избегать употребления алкоголя.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

действие Синкумара усиливают аллопуринол, амиодарон, производные анилина (фенацетин и др.), андрогенные и анаболические гормоны, азапропазон, антибиотики широкого спектра действия, безафибрат, цефамандол, хлорохин, циметидин, колхицин, хлорпромазин, даназол, декстран, дисульфирам, эритромицин, производные этакриновой кислоты, глюкагон, витамин Е в высоких дозах, индометацин, изониазид, кетоконазол, хинин, хинидин, хлорамфеникол, метронидазол, миконазол, напроксен, наладиксовая кислота, парацетамол в высоких дозах и бензилпенициллин при в/в введении, производные пиразолидина (фенилбутазон и др.), пироксикам, резерпин, салицилаты, сульфаниламиды, сульфинпиразон, тироксин, тамоксифен, трициклические антидепрессанты.
Действие Синкумара ослабляют барбитураты, дихлоралфеназон, фенитоин, ГКС, производные глутетимида, галоперидол, карбамазепин, колестирамин, меркаптопурин, пероральные контрацептивы, рифампицин, спиронолактон, витамин К.
Синкумар усиливает действие пероральных сульфанил-карбамидных гипогликемизирующих препаратов (глибенкламид, гликвидон, гликлазид, хлорпропазид), в связи с чем может потребоваться снижение дозы противодиабетических средств.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

ранние симптомы патологической гипокоагуляции — кровотечения (мелена, гематурия, интенсивное менструальное кровотечение, петехии, кровоподтеки, повышенная кровоточивость при поверхностных ранениях кожи). Чрезмерной гипокоагуляции можно избежать, постоянно контролируя показатели свертывания крови; при необходимости назначают препараты витамина К1. При продолжающемся кровотечении парентерально вводят 5–25 мг (в редких случаях — до 50 мг) витамина К1. В экстренных случаях при сильном кровотечении гемостатический эффект может быть достигнут путем введения 200–500 мл свежей крови или свежезамороженной плазмы крови, или же комплекса IХ фактора. Ввиду риска посттрансфузионных осложнений (гепатита и других вирусных инфекций, а также тромбоза) все указанные препараты применяют исключительно при кровотечениях, угрожающих жизни. Очищенный IХ фактор не используется ввиду его неспособности повысить уровень протромбина. При значительной кровопотере показано переливание эритроцитарной массы.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте при температуре 15–30 °С.

 Фармакологическое действие:
 Антикоагулянт (средство, тормозящее свертывание крови) непрямого действия. Пик действия наступает через 24-48 ч после начала приема препарата. Оказывает кумулятивный эффект (накапливается в организме). После отмены препарата нормальное содержание протромбина (одного из факторов свертываемости крови) восстанавливается на 2-4-й день.

Показания к применению:
 Применяют синкумар для снижения свертываемости крови в течение длительного времени при профилактике и лечении тромбозов (образования сгустка крови в сосуде); тромбофлебитов (воспаления стенки вен с их закупоркой); тромбоэмболических осложнений (закупорки сосудов сгустком крови) при инфаркте миокарда; эмболических инсультов (острого нарушения мозгового кровообращения в результате закупорки сосудов мозга), но не геморрагических инсультов (острого нарушения мозгового кровообращения в результате разрыва сосудов мозга); эмболических поражений (закупорки сосуда сгустком крови или другим инородным агентом) различных органов. В хирургической практике применяют также для предупреждения тромбообразования (образования сгустка крови) в послеоперационном периоде.
 Синкумар(синтром) применяют также в дополнение к лечению гепарином.

Способ применения:
 Обычно в 1 -и день дают в дозе 0,008-0,016 г (8-16 мг равны 2-4 таблеткам по 4 мг). В дальнейшем дозу уменьшают в зависимости от индекса протромбина (показателя состояния свертывающей системы крови). Поддерживающая доза составляет от 1 до 6 мг в день.
 Принимают препарат I раз в день.
 Лечение синкумаром прекращают, постепенно уменьшая дозы и увеличивая интервалы между приемами. Необходимо соблюдать те же меры предосторожности, что и при лечении неодикумарином. Следует учитывать возможность индивидуальной повышенной чувствительности больных к препарату; в отдельных случаях уже после приема 2-3 таблеток синкумара наблюдается сильное уменьшение протромбинового времени (показателя интенсивности процесса свертывания крови).

Побочные действия:
 При лечении синкумаром и другими препаратами этой группы необходимо тщательно следить за общим состоянием больного и изменениями в свертывающей системе крови. Не реже 1 раза в 2-3 дня следует определять индекс протромбина и исследовать мочу (учитывая возможность появления гематурии, что является ранним признаком передозировки). Пренебрежение этим правилом может привести к появлению тяжелых кровотечений.
 Синкумаром и другие антикоагулянты непрямого действия необходимо применять с осторожностью. При передозировке и длительном использовании они могут вызывать серьезные осложнения (кровотечения), связанные не только с изменением свертываемости крови, но и
 с повышением проницаемости капилляров (мельчайших сосудов). Могут наблюдаться микро- и макрогематурия (невидимое и видимое глазом выделение крови с мочой), кровотечения из полости рта и носоглотки, желудочные и кишечные кровотечения, кровоизлияния в мышцы и т. д.
 Необходимо учитывать, что определение индекса протромбина (по одноступенчатому методу Квика) не всегда достаточно для выявления сдвигов, произошедших в свертывающей системе крови. Геморрагии (кровотечения) могут возникнуть и при нормальных цифрах протромбина; поэтому для более полного контроля необходимо проводить и другие исследования. Рекомендуется исследовать толерантность (устойчивость) к гепарину, фибриноген плазмы, время рекальцификации и протром-биновый индекс или (если это возможно) содержание протромбина (определение производят двухступенчатым методом).

Противопоказания:
 Синкумар противопоказан при исходном содержании протромбина ниже 70%, геморрагических диатезах (повышенной кровоточивости) и других заболеваниях, сопровождающихся пониженной свертываемостью крови, при повышенной проницаемости сосудов, беременности, нарушениях функции печени и почек, злокачественных новообразованиях, язвенных заболеваниях желудочно-кишечного тракта, перикардитах (воспалении околосердечной сумки).
 Не следует назначать неодикумарин во время менструаций (прием препарата прекращают за 2 дня до начала менструаций) и в первые дни после родов. Осторожность требуется при назначении пожилым людям. В отдельных случаях отмечаются головная боль, понос, аллергические кожные реакции.
 При кровотечениях следует отменить препарат, немедленно приступить к введению витамина К, назначить препараты группы витамина Р, аскорбиновую кислоту, кальция хлорид, переливание гемостатических доз (75-80 мл) свежей одногрупповой крови.
 Необходимо учитывать, что применение барбитуратов в связи с “индукцией” (активацией) ферментов печени, ослабляет действие синкумара. У больных, получавших неодикумарин одновременно с приемом барбитуратов, отмена последних при продолжении приема неодикумарина в дозах, вызывавших ранее необходимое понижение индекса протромбина, может привести к возникновению опасных кровотечений.
 Одновременно с синкумаром (как и с другими антикоагулянтами) не следует назначать салицилаты, так как они приводят к диссоциации (разъединению) комплекса неодикумарина с белками плазмы и повышению концентрации свободного антикоагулянта в крови.
 Антикоагулянты непрямого действия могут усиливать действие бутамида, дифенина, глюкокортикоидов.

Отпуск по рецепту.