Соліан - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СОЛІАН^® 200 мг

(SOLIAN 200 mg)

Склад:

діюча  речовина: аmisulpride;

1 таблетка містить  амісульприду 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, плоскі ділимі таблетки з гравіюванням  «AMI 200» з одного боку та лінією розподілу – з іншого.

Фармакотерапевтична група.   Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A L05.          

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амісульприд є антипсихотичним засобом, що належить до класу заміщених бензамідів. Його фармакодинамічні властивості характеризуються селективним і превалюючим спорідненням з рецепторами D₂ і D₃ лімбічної системи. Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотоніну та іншими нейрорецепторами, такими як рецептори гістаміну, холінергічні та адренергічні рецептори.

При дослідженні високих доз на тваринах амісульприд блокує переважно дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи порівняно з такими ж нейронами стріатної системи. Ця специфічна спорідненість пояснює перевагу антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстрапірамідними ефектами.

У низьких дозах амісульприд блокує переважно пресинаптичні дофамінергічні рецептори D₂ і D₃, що пояснює його вплив на негативні симптоми.

У контрольованому подвійному сліпому клінічному дослідженні, в якому проводилося порівняння з галоперидолом з участю 191 хворого з гострою шизофренією, амісульприд значно більшою мірою, ніж галоперидол, полегшував вторинні негативні симптоми.

Фармакокінетика.  

В організмі людини амісульприд показує два піки абсорбції: перший наступає швидко, через 1 годину після застосування дози, а другий – через  3-4 години.  Відповідні показники концентрації у плазмі крові після прийому дози 50 мг становлять відповідно 39 ± 3 і 54 ± 4 нг/мл.

Об’єм розподілу становить 5,8 л/кг, зв’язування з білками плазми крові є низьким (16 %), взаємодія з іншими лікарськими засобами, пов’язана з білками, малоймовірна. Абсолютна біодоступність становить 48 %.

Амісульприд метаболізує слабко: були виявлені два неактивних метаболіти, на які припадає приблизно 4 % від усієї застосованої кількості препарату.

Амісульприд не кумулюється в організмі, після прийому повторних доз його фармакокінетика залишається незміненою.

Період напіввиведення після прийому пероральної дози становить приблизно 12 годин.

Амісульприд виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.

Багата вуглеводами їжа суттєво знижує AUC, Tmax і Cmax амісульприду, а після прийому жирної їжі зміни не відзначаються. Ефект цих змін під час лікування амісульпридом невідомий.  

Печінкова недостатність. Оскільки амісульприд незначною мірою підлягає метаболізму, необхідності знижувати дозу для хворих із печінковою недостатністю немає.

Ниркова недостатність. У хворих із нирковою недостатністю період напіввиведення не змінюється, тоді як системний кліренс знижується у 2,5-3 рази.

AUC амісульприду при легкій формі ниркової недостатності збільшується вдвічі, а при помірно вираженій недостатності – майже у 10 разів.

Практичний досвід обмежений і даних про дози 50 мг немає.

Амісульприд діалізуєтся дуже слабко.

Хворі літнього віку. Наявні фармакокінетичні дані для пацієнтів віком від 65 років свідчать про те, що після однієї дози 50 мг C_max, T_1/2 і AUC зростають на 10-30 %. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.

Клінічні характеристики.

Показання.  

Лікування шизофренії.

Протипоказання.  

Підвищена чутливість до діючої речовини або до іншого компонента  лікарського засобу.

Доцільно утримуватися від призначення цього лікарського засобу особам із діагностованою або підозрюваною феохромоцитомою, оскільки описані cерйозні випадки артеріальної гіпертензії у пацієнтів із феохромоцитомою, які застосовували антидопамінергічні препарати, включаючи з деякі бензаміди.

Виявлені або запідозрені пролактинозалежні пухлини, наприклад пролактин-секретуюча аденома гіпофіза та рак  грудної залози.

Застосування у комбінації з леводопою (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінація з лікарськими засобами, що можуть спричинити torsade de pointes (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У комбінації з мехітазином, циталопрамом, есциталопрамом, не-антипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголіном, хінаголідом).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації.

Препарати, які можуть викликати піруетну шлуночкову тахікардію:

- антиаритмічні засоби класу Ia, такі як хінідин, дизопірамід;

- антиаритмічні засоби класу III, такі як аміодарон, солатол;

- інші препарати, такі як бепридил, цизаприд, сультоприд, тіоридазин, метадон, в/в еритроміцин, в/в вінкаміцин, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин.

Леводопа: взаємний антагонізм між леводопою та нейролептиками. Додавання протипоказання щодо одночасного застосування леводопи з амісульпіридом базується лише на фармакологічній дії обох сполук: обидві діють на допамінові рецептори; таким чином, реципрокний антагонізм обох сполук може призвести до потенційної неефективності обох препаратів.

Комбінації, які не рекомендуються.

Амісульпірид може посилити вплив алкоголю на центральну нервову систему.

Препарати, які посилюють ризик розвитку піруетної шлуночкової тахікардії або можуть подовжувати інтервал QT:

- препарати, які індукують брадикардію, такі як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, які індукують брадикардію, наприклад, дилтіазем та верапаміл, клонідин, гвайфенезин; препарати наперстянки;

- препарати, які індукують гіпокаліємію: гіпокаліємічні діуретики, стимулюючі послаблюючі засоби, в/в амфотерицин В, глюкокортикоїди, тетракозактиди. Гіпокаліємію необхідно коригувати;

- нейролептики, такі як пімозид, галоперидол; іміпрамінові антидепресанти; літій.

Комбінації, які необхідно враховувати.

Депресанти ЦНС, включаючи наркотичні засоби, анальгетики, седативні антигістамінні блокатори Н1-рецепторів, барбітурати, бензодіазепіни та інші анксіолітики, клонідин та похідні.

Антигіпертензивні препарати та інші гіпотензивні засоби.

Особливості застосування.

Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром. Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, що може призводити до летальних наслідків, характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними розладами, порушенням свідомості, підвищенням рівня креатинфосфокінази [КФК]. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, усі антипсихотичні препарати, включаючи амісульприд, необхідно відмінити.

Подовження інтервалу QТ. Амісульприд може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйозних шлуночкових аритмій, таких як torsades de pointes. Ризик появи серйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, у випадку вродженого або набутого подовженого інтервалу QТ (комбінація з препаратами, які подовжують інтервал QТс) (див. розділ «Побічні реакції»).

Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосування препарату рекомендується переконатися у відсутності факторів, що можуть сприяти розвитку цього порушення ритму, таких як:

• брадикардія менше 55 уд/хв.;

• порушення балансу електролітів, зокрема гіпокаліємія;

• вроджений подовжений інтервал QТ;

• застосування препаратів, здатних спричиняти виражену брадикардію (< 55 уд/хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності або подовження інтервалу QТ (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хворим, яким необхідне тривале лікування нейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.

Інсульт. У рандомізованих плацебо контрольованих клінічних дослідженнях зі участю хворих літнього віку з деменцією, яких лікували деякими атиповими антипсихотиками, ризик інсульту був втричі вищим ніж у групі пацієнтів, які отримували плацебо. Механізм, що лежить в основі такого підвищеного ризику, невідомий. Не можна виключити наявність підвищеного ризику, пов’язаного з іншими антипсихотичними засобами, і наявність ризику для інших популяцій хворих. У випадку хворих із факторами ризику інсульту цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.  

Пацієнти літнього  віку з деменцією. Ризик летального наслідку зростає у хворих літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, та приймають антипсихотичні засоби.

Аналіз   17   плацебо-контрольованих   клінічних   досліджень   (середня   тривалість  – 10 тижнів), проведених серед хворих, які приймали переважно атипові антипсихотичні засоби, показав, що порівняно з плацебо у хворих, які лікувалися цими лікарськими засобами, ризик летального наслідку підвищився у 1,6-1,7 раза. Після лікування, що тривало у середньому 10 тижнів, ризик летального наслідку становив   4,5 % у хворих, які отримували лікування, порівняно з 2,6 % у групі плацебо.

Хоча причини летального наслідку під час клінічних досліджень, що проводилися з атиповими антипсихотичними засобами, були різними, більшість летальних випадків були або з кардіоваскулярних (наприклад серцева недостатність, раптовий летальний наслідок), або з інфекційних (наприклад пневмонія) причин.

Епідеміологічні дослідження показують, що традиційні антипсихотичні засоби можуть підвищувати летальність, як і у випадку прийому атипових антипсихотичних засобів.

Відповідна роль антипсихотичних засобів та особливостей хворого у підвищенні летальності під час епідеміологічних досліджень залишилася неясною.

Венозні тромбоемболії. При застосуванні антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки венозних тромбоемболій (ВТЕ). Оскільки у хворих, які лікуються антипсихотичними засобами, часто є набуті фактори ризику ВТЕ, то, перш ніж розпочати лікування препаратом Соліан^® або на тлі такого лікування, слід виявити можливі фактори ризику ВТЕ та вжити превентивних заходів (див. розділ «Побічні реакції»).

Рак молочної залози. Амісульприд може підвищувати рівні пролактину. У зв’язку з цим призначати амісульприд пацієнтам з наявністю раку молочної залози у особистому або сімейному анамнезі потрібно з обережністю, а під час терапії даним лікарським засобом необхідний ретельний нагляд.

Гіперглікемія/метаболічний синдром. Повідомлялося про випадки гіперглікемії або порушення толерантності до глюкози та розвитку чи загострення цукрового діабету у пацієнтів, які лікувалися деякими антипсихотичними препаратами, у т. ч. з амісульпридом (див. розділ «Побічні реакції»).

Необхідно проводити клінічний та лабораторний моніторинг відповідно до діючих рекомендацій у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Соліан^®. Особливу увагу слід приділити пацієнтам із цукровим діабетом або з факторами ризику розвитку  цукрового діабету. При виявлені гіперглікемії, пов’язаної з застосуванням препарату, необхідно розглянути питання про відміну препарату.

Судоми. Амісульприд може знижувати судомний поріг. Тому пацієнти із судомами в анамнезі повинні підлягати ретельному моніторингу під час терапії амісульпридом.

Особливі групи пацієнтів. Оскільки амісульприд елімінується нирками, для пацієнтів з нирковою недостатністю його дозу слід зменшити або розглянути можливість іншого лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Немає даних щодо пацієнтів із серйозною нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Як і інші антипсихотичні засоби, амісульприд потрібно застосовувати з особливою обережністю  пацієнтам літнього віку через можливий ризик седації та артеріальної гіпотензії.

Як і з іншими антидопамінергічними засобами, необхідно дотримуватися обережності, призначаючи амісульприд пацієнтам із хворобою Паркінсона, оскільки він може спричинити погіршення хвороби. Амісульприд слід застосовувати лише при неможливості уникнення лікування нейролептиками.

Синдром відміни. Синдром відміни спостерігався після різкої відміни високих доз антипсихотичних препаратів. Повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів (таких як акатизія, дистонія та дискінезія) при застосуванні амісульприду. У зв’язку з цим доцільна поступова відміна амісульприду.

Інше. При застосуванні антипсихотиків, у тому числі амісульпіриду, повідомлялося про виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Підвищення температури тіла або інфекції нез’ясованої етіології можуть вказувати на лейкопенію (див. розділ «Побічні реакції») і вимагати негайного гематологічного дослідження.

Не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб у комбінації з алкоголем, допамінергічними протипаркінсонічними засобами, протипаразитарними засобами, які здатні провокувати torsades de pointes; з метадоном, леводопою, іншими нейролептиками або препаратами, що здатні провокувати torsades de pointes (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застереження пов’язані з допоміжними речовинами. Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або синдром мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Амісульприд не показав репродуктивної токсичності у ході досліджень на тваринах. Спостерігалося зниження фертильності, пов’язане із фармакологічними ефектами лікарського засобу (ефект, опосередкований пролактином). Не виявлено тератогенних впливів амісульприду.

Клінічні дані щодо застосування у період вагітності обмежені. Відповідно, безпечка амісульприду у період вагітності не встановлена. Застосування амісульприду не рекомендовано у період вагітності, за винятком випадків, коли перевага виправдовує потенційний ризик.

Новонароджені немовлята, матері яких отримували антипсихотики (включаючи препарат Соліан^® 200 мг) під час ІІІ триместру вагітності, мають ризик виникнення побічних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни препарату з різним ступенем тяжкості та різною тривалістю після народження. Повідомлялося про такі побічні реакції як збудження, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або утруднене годування. У зв’язку з цим необхідний ретельний моніторинг новонароджених.

Годування груддю. Внаслідок відсутності інформації щодо проникнення амісульприду у грудне молоко годування груддю протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Хворих, особливо тих, які керують автомобілем або іншими механізмами, необхідно попередити про ризик розвитку сонливості у зв’язку із застосуванням цього лікарського засобу (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози.

Якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати 1 раз на добу. Дозу понад 400 мг на добу слід розподілити на 2 прийоми.

Гострі психотичні епізоди. Можна розпочати лікування з внутрішньом’язового введення протягом кількох днів при максимальній дозі  400 мг/добу, з подальшим переходом на пероральне лікування.

Дози від 400 мг/добу до 800 мг/добу рекомендовано призначати перорально. Максимальна пероральна доза не повинна перевищувати 1200 мг/добу. Безпечність доз більше 1200 мг/добу широко не вивчалася. У зв’язку з цим такі дози не слід застосовувати.

Підтримуюча доза або коригування дози потрібно встановлювати індивідуально відповідно до реакції пацієнта. В усіх випадках підтримуючу терапію потрібно призначати індивідуально, на рівні мінімально ефективної дози.

Переважно негативні епізоди. Рекомендовані дози від 50 мг/добу до 300 мг/добу. Дози потрібно підбирати індивідуально. Оптимальна доза становить приблизно 100 мг/добу.

Діти та підлітки. Ефективність та безпека амісульприду при застосуванні дітям віком від 15 років не встановлені: дані щодо застосування амісульприду  підліткам із шизофренією обмежені. З цієї причини застосування амісульприду дітям віком від 15 років не рекомендується. Амісульприд протипоказаний дітям віком до 15 років.

Пацієнти літнього  віку. Безпека амісульприду у пацієнтів літнього віку оцінювалася в обмеженої кількості пацієнтів. Цей лікарський засіб слід застосовувати у цій підгрупі пацієнтів з особливою обережністю з огляду на ризик розвитку артеріальної гіпотензії та седативних ефектів. У пацієнтів із нирковою недостатністю також може знадобитися зниження дози препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв добову дозу необхідно зменшити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 10-30 мл/хв – до третини. У зв’язку з недостатніми даними щодо пацієнтів із серйозною нирковою недостатністю (КК <10 мл/хв) рекомендовано строгий моніторинг таких пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабко метаболізує, зниження дози не потрібне.

Діти. Ефективність та безпека застосування амісульприду дітям віком від 15 років не визначені; існує мало доступної інформації щодо застосування амісульприду підліткам із шизофренією. Тому застосування амісульприду дітям віком від 15 років не рекомендується;  дітям віком до 15 років застосування амісульпіриду протипоказане.

Передозування.

На даний час даних, що стосуються гострого передозування амісульприду, мало. Зареєстровані ознаки і симптоми в основному є результатом посилення фармакологічної активності, що клінічно проявляється у запамороченні, седації, комі, артеріальній гіпотензії та екстрапірамідних симптомах. Були повідомлення про летальні випадки, переважно при одночасному застосуванні з іншими психотропними засобами.

Специфічний антидот амісульприду невідомий. У випадку гострого передозування слід визначити, чи застосовували одночасно інший лікарський засіб, і вжити відповідних заходів:

-  ретельне спостереження за життєвими функціями;

-  моніторинг серцевої діяльності (небезпека подовження інтервалу QT) до повного одужання хворого;

- у випадку тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно призначити антихолінергічні засоби;

- оскільки амісульприд слабко діалізується, можливості гемодіалізу для виведення цієї лікарської сполуки є обмеженими.

Побічні реакції.  

Небажані ефекти класифіковані за частотою відповідно до такої шкали: дуже часто    (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідкісні (≥ 1/10 000, <1/1 000), дуже рідкісні (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити, виходячи з наявних даних).

Дані отримано з клінічних досліджень: нижчезазначені побічні реакції спостерігалися у ході контрольованих клінічних досліджень. У деяких випадках буває складно розрізнити побічні реакції та симптоми основного захворювання.

З боку нервової системи. Дуже часто: екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіпертонус, посилена салівація, акатизія, гіпокінезія, дискінезія). У більшості випадків вони носять помірний характер при підтримуючих дозах і частково оборотні без відміни амісульприду при призначенні антихолінергічних протипаркінсонічних засобів.

Частота екстрапірамідних симптомів, що носить залежний від дози характер, дуже низька у хворих, які лікуються з приводу переважно негативних симптомів дозами, рівними 50-300 мг/добу.

Часто: гостра дистонія (спастична кривошия, окулогірний криз, тризм). Вона є оборотною без відміни амісульприду при призначенні антихолінергічного протипаркінсонічного засобу. Сонливість.

Нечасто: була зареєстрована пізня дискінезія, що характеризується мимовільними рухами язика т (або) м’язів обличчя, зазвичай після довготривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні засоби є неефективними або можуть спричиняти посилення симптомів. Судоми.

Психічні порушення. Часто: безсоння, тривожність, ажитація, фригідність.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: запор, нудота, блювання, сухість у роті.

Ендокринні порушення. Часто: підвищення рівня пролактину у плазмі крові, що є оборотним після відміни препарату. Це може спричинити такі клінічні симптоми: галакторею, аменорею, гінекомастію, біль у грудях, порушення ерекції.

З боку метаболізму і харчування. Нечасто: гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи. Часто: артеріальна гіпотензія. Нечасто: брадикардія.

Дослідження. Часто: збільшення маси тіла. Нечасті: зареєстровані підвищені рівні ензимів печінки, головним чином трансаміназ.

З боку імунної системи. Нечасто: алергічні реакції.

Дані постмаркетингового періоду. Нижчезазначені небажані реакції були заявлені у спонтанних повідомленнях.

З боку нервової системи. Частота невідома: злоякісний нейролептичний синдром, іноді з летальним наслідком  (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцевої системи. Частота невідома: подовження інтервалу QT; шлуночкові аритмії, такі як torsades de pointes і шлуночкова тахікардія, що можуть призвести до фібриляції шлуночків і зупинки серця; раптовий летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку крові та лімфатичної системи. Частота невідома: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму і харчування. Частота невідома: гіпертригліцеридемія та гіперхолестеринемія.

Психічні порушення. Частота невідома: сплутаність свідомості.

З боку судинної системи. Частота невідома: випадки венозної тромбоемболії, у т. ч. емболії легеневої артерії, іноді летальної, і тромбоз глибоких вен  були зареєстровані при застосуванні антипсихотичних засобів. (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Частота невідома: ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Патологічні стани у період вагітності, у післяпологовий і перинатальний періоди. Частота невідома: синдром відміни у новонароджених (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

№ 30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За  рецептом.

Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. 6, бульвар де л’Юроп, 21800 Кветигни, Франція.

Заявник.  ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна.                                                            

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

СОЛИАН 100 мг

табл. 100 мг блистер, № 30

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, натрия крахмалгликолят (тип А), целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, магния стеарат.

№ UA/4292/01/02 от 29.10.2010 до 29.10.2015

СОЛИАН 200 мг

табл. 200 мг блистер, № 30

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, натрия крахмалгликолят (тип А), целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, магния стеарат.

№ UA/4292/01/03 от 29.10.2010 до 29.10.2015

СОЛИАН

табл. п/о 400 мг блистер, № 10

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, натрия крахмалгликолят (тип А), целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, магния стеарат.

№ UA/4292/01/01 от 08.11.2010 до 08.11.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Амисульприд является антипсихотическим средством, относящимся к классу замещенных бензамидов. Амисульприд селективно, с высоким сродством связывается с субтипами D₂/D₃ дофаминергических рецепторов лимбической системы. Амисульприд не имеет сродства к рецепторам серотонина, гистамина, адренергическим и холинергическим рецепторам.
При применении в высоких дозах блокирует преимущественно дофаминергические нейроны, локализующиеся в мезолимбических структурах, а не в стриарной системе. Это специфическое сродство объясняет преимущественно антипсихотическое действие амисульприда.
В низких дозах он преимущественно блокирует пресинаптические D₂-/D₃-рецепторы, что объясняет его действие на негативные симптомы. В контролируемом (с галоперидолом) двойном слепом клиническом исследовании с участием 191 больного острой шизофренией Солиан достоверно уменьшал выраженность вторичных негативных симптомов заболевания в значительно большей степени, чем галоперидол.
Фармакокинетика. После приема амисульприда внутрь отмечается два абсорбционных пика: один достигается быстро, через час после приема, а второй — между 3 и 4 ч после приема. Концентрация в плазме крови составляет соответственно 39±3 и 54±4 нг/мл после приема в дозе 50 мг. Объем распределения составляет 5,8 л/кг. Поскольку связывание с белками плазмы крови низкое (16%), взаимодействие с другими препаратами маловероятно.
Абсолютная биодоступность составляет 48%. Амисульприд слабо метаболизируется в организме; идентифицированы два его неактивных метаболита, составляющие около 4% введенной дозы. Кумуляции амисульприда не происходит, его фармакокинетика остается неизменной после повторных приемов. Т_½ амисульприда после перорального приема составляет около 12 ч.
Амисульприд выводится в неизмененном виде с мочой. Почечный клиренс составляет около 330 мл/мин. Богатая углеводами пища достоверно уменьшает AUC, снижает C_max амисульприда в плазме крови и сокращает время ее достижения; после приема жирной пищи изменений не отмечено. Однако значение этого для клинической практики неизвестно.
Печеночная недостаточность. В связи с тем что препарат слабо подвергается метаболизму, нет необходимости в снижении его дозы у пациентов с нарушением функции печени.
Почечная недостаточность. Т_½ у пациентов с почечной недостаточностью не изменяется, но системный клиренс уменьшается в 2,5–3 раза. AUC амисульприда при незначительно выраженной почечной недостаточности увеличивается вдвое, а при умеренно выраженной — почти в 10 раз. Практический опыт, однако, ограничен, и нет результатов по применению препарата в дозах, превышающих 50 мг. Амисульприд слабо подвергается диализу.
Пациенты пожилого возраста. Ограниченное число фармакокинетических данных для пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) свидетельствует о том, что после однократного приема внутрь в дозе 50 мг отмечают повышение C_max в плазме крови, Т_½ и AUC на 10–30%. Данные по эффекту приема повторных доз отсутствуют.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение психозов, особенно острых и хронических шизофренических нарушений, сопровождающихся позитивными (бред, галлюцинации, расстройства мышления) и/или негативными (аффективная тупость, отсутствие эмоциональности и уклонение от общения) симптомами, в том числе у пациентов с преобладанием негативных симптомов.

ПРИМЕНЕНИЕ:

если суточная доза не превышает 400 мг, препарат принимают 1 раз в сутки. Дозу более 400 мг следует разделить на 2 приема в сутки.
Пациентам с преимущественно негативными симптомами рекомендуется назначать препарат в дозе 50–300 мг/сут. Подбор дозы должен быть индивидуальным. Оптимальная доза составляет около 100 мг в сутки.
Для пациентов со смешанными негативными и позитивными симптомами дозу следует подбирать таким образом, чтобы обеспечить максимальный контроль над позитивными симптомами (400–800 мг/сут). Поддерживающее лечение проводят в минимальной эффективной дозе, которую устанавливают индивидуально.
При острых психотических эпизодах рекомендуемая начальная доза составляет 400–800 мг/сут; максимальная суточная доза — не более 1200 мг. Поддерживающее лечение проводят в минимально эффективной дозе, которую устанавливают индивидуально.
Почечная недостаточность. Поскольку выделение амисульприда осуществляется почками, при почечной недостаточности суточную дозу препарата у пациентов с клиренсом креатинина 30–60 мл/мин следует снизить наполовину, а у пациентов с клиренсом креатинина 10–30 мл/мин — на ²/₃.
Нарушение функции печени. Поскольку препарат слабо метаболизируется в организме, снижения его дозы при нарушении функции печени не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к амисульприду или другим компонентам препарата. Диагностированная или предполагаемая феохромоцитома. Детский возраст (ввиду отсутствия клинических данных). Период кормления грудью. Диагностированные или предполагаемые пролактинзависимые опухоли (например пролактинома гипофиза и рак молочной железы). Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина <10 мл/мин).
Одновременное применение с лекарственными средствами, которые могут провоцировать torsade de pointes:

• антиаритмические препараты IА класса (хинидин, дизопирамид);
• III класса (амиодарон, соталол);
• другие лекарственные средства (бепридил, цизаприд, тиоридазин, метадон, эритромицин в/в, винкамин в/в, галофантрин, пентамидин, спарфлоксацин).

Одновременное применение с этиловым спиртом, леводопой, сультопридом и агонистами дофаминергических рецепторов (амантадин, апоморфин, бромокриптин, каберголин, энтакапон, лизурид, перголид, пирибедил, прамипексол, хинаголид, ропинирол, селегилин), за исключением пациентов с болезнью Паркинсона (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ). Врожденная галактоземия, синдром нарушения абсорбции глюкозы или галактозы, дефицит лактазы (из-за содержания в составе препарата в форме таблеток лактозы).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

классифицированы по частоте возникновения: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10 000, <1/1000), иногда (<1/10 000), частота неизвестна (невозможно определить на основании имеющихся данных).
Со стороны ЦНС
Очень часто — бессонница, повышенная тревожность, ажитация, ригидность. Возможны экстрапирамидные симптомы (тремор, АГ, гиперсаливация, акатизия, гипокинезия, дискинезия). В большинстве случаев выраженность этих симптомов умеренная при применении поддерживающих доз препарата, они частично обратимы без отмены препарата при назначении антихолинергической антипаркинсонической терапии. Частота развития экстрапирамидных симптомов зависит от дозы препарата и очень низкая у больных, принимающих препарат в дозе 50–300 мг/сут для лечения по поводу преимущественно негативных симптомов. В клинических исследованиях установлено, что частота развития экстрапирамидных симптомов ниже у больных, принимающих амисульприд, чем у больных, принимающих галоперидол.
Часто — возможна острая дистония (спастическая кривошея, окулогирный криз, тризм), обратима, не требующая отмены Солиана и проходящая при применении антихолинергических противопаркинсонических средств. Дневная сонливость.
Нечасто — дискинезия, характеризующаяся непроизвольными движениями преимущественно языка и/или мимических мышц лица, развивается обычно при длительном применении препарата (антихолинергические антипаркинсонические средства при ней неэффективны, они могут спровоцировать ухудшение состояния). Судороги.
Психические нарушения
Часто: бессонница, тревожность, ажитация, фригидность.
Со стороны ЖКТ
Часто — запор, тошнота, рвота, сухость во рту.
Со стороны эндокринной системы
Часто — повышение уровня пролактина в плазме крови, обратимое после отмены препарата. Может проявляться такими клиническими симптомами: галакторея, аменорея, гинекомастия, боль в груди, импотенция.
Со стороны обмена веществ
Часто — увеличение массы тела.
Нечасто — гипергликемия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Часто — артериальная гипотензия.
Нечасто — брадикардия.
Лабораторные показатели
Нечасто — повышение активности ферментов печени, особенно трансаминаз.
Со стороны иммунной системы
Нечасто — аллергические реакции.
Данные постмаркетингового периода
Следующие побочные реакции были заявлены в спонтанных сообщениях.
Со стороны нервной системы
Злокачественный нейролептический синдром.
Со стороны сердечно-сосудистой системы

• удлинение интервала Q-T;
• желудочковые аритмии, такие как torsade de pointes и желудочковая тахикардия, которые могут привести к фибрилляции желудочков и остановке сердца;
• внезапная смерть.

Со стороны сосудов
Частота неизвестна — случаи венозной тромбоэмболии, включая эмболию легочной артерии и тромбоз глубоких вен, зарегистрированы при применении антипсихотических средств.
Нарушение со стороны кожи и подкожной клетчатки
Частота неизвестна — ангионевротический отек, крапивница.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

злокачественный нейролептический синдром
Как и при использовании других нейролептиков, при лечении амисульпридом возможно развитие злокачественного нейролептического синдрома, характеризующегося гипертермией, ригидностью мышц, дисфункцией периферической нервной системы, повышенным уровнем КФК в сыворотке крови. При развитии гипертермии, особенно при применении в высоких дозах, все антипсихотические препараты, включая Солиан, должны быть отменены.
Удлинение интервала Q–T на ЭКГ
Амисульприд может вызвать дозозависимое удлинение интервала Q–T на ЭКГ, что повышает риск возникновения тяжелых желудочковых тахиаритмий, таких как тахиаритмия torsade de pointes. Если клиническая ситуация позволяет, то до применения препарата рекомендуется убедиться в отсутствии факторов, которые могут способствовать развитию этого нарушения ритма: брадикардия <55 уд./мин, нарушение баланса электролитов (гипокалиемия), врожденный удлиненный интервал Q–T, одновременное применение препаратов, способных вызывать выраженную брадикардию (<55 уд./мин), гипокалиемию, замедление внутрисердечной проводимости или увеличение интервала Q–T. Больным, которым требуется длительное лечение нейролептиками, до их назначения рекомендуется провести ЭКГ-исследование.
Мозговой инсульт
В рандомизированных плацебо-контролируемых клинических исследованиях при участии пациентов пожилого возраста с деменцией, которые лечились некоторыми атипичными антипсихотиками, отмечали повышенный по сравнению с плацебо риск развития мозгового инсульта. Механизм, который лежит в основе такого повышенного риска, неизвестен.
Нельзя исключить наличие повышенного риска, связанного с другими антипсихотическими средствами, и наличие риска для других популяций больных. У пациентов с факторами риска возникновения инсульта головного мозга это лекарственное средство следует применять с осторожностью.
Лица пожилого возраста с деменцией
Риск летального исхода возрастает у лиц пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией, и принимающих антипсихотические лекарственные средства.
Анализ 17 плацебо-контролируемых клинических исследований (средняя продолжительность — 10 нед, проведенных сред больных, принимавших преимущественно атипичные антипсихотические лекарственные средства, показал, что в сравнении с плацебо у пациентов, проходивших терапию этими лекарственными средствами, риск летального исхода повысился в 1,6–1,7 раза. После лечения, которое длилось в среднем 10 нед, риск летального исхода составил 4,5% у больных, которые получали лечение, по сравнению с 2,6% — в группе плацебо.
Хотя причины летального исхода в клинических исследованиях, которые проводились с атипичными антипсихотическими лекарственными средствами, были разными, большинство летальных случаев связаны с кардиоваскулярными (например сердечная недостаточность, внезапный летальный исход) или с инфекционными (например пневмония) причинам. Эпидемиологические исследования показали, что традиционные антипсихотические лекарственные средства могут повышать летальность, как и в случае приема атипичных антипсихотических препаратов.
Соответствующая роль антипсихотических препаратов и особенностей больного в повышении летальности в эпидемиологических исследованиях осталась неясной.
Венозные тромбоэмболии: при применении антипсихотических препаратов зарегистрированы случаи венозных тромбоэмболий. Поскольку у больных, получающих терапию антипсихотическими препаратами, часто существуют приобретенные факторы риска, следует учесть возможные факторы риска венозной тромбоэмболии и применить превентивные меры до начала лечения препаратом Солиан или на фоне лечения (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Этот препарат не рекомендуется применять в комбинации с этиловым спиртом, леводопой, допаминергическими противопаркинсоническими лекарственными средствами, противопаразитарными препаратами, которые способны спровоцировать тахикардию по типу пируэт, метадионом, другими нейролептическими препаратами, способными спровоцировать тахикардию по типу пируэт (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Поскольку препарат содержит лактозу, его не рекомендуется назначать больным с врожденной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа и синдромом нарушения всасывания глюкозы или галактозы.
Меры предосторожности
У пациентов, проходящих лечение атипическими антипсихотическими агентами, включая амисульприд, наблюдались случаи гипергликемии.
Начиная лечение амисульпридом у пациентов с сахарным диабетом или с факторами риска развития сахарного диабета, необходимо принять соответствующие меры для контроля гликемии.
Поскольку амисульприд выделяется почками, при почечной недостаточности дозу препарата необходимо снизить либо назначить прерывное лечение (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Данных относительно применения препарата у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью нет (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Препарат Солиан может снижать судорожный порог, поэтому на протяжении всего курса лечения препаратом необходим строгий контроль за состоянием пациентов с судорогами в анамнезе.
У лиц пожилого возраста амисульприд, как и другие нейролептики, следует применять с особой осторожностью из-за возможного риска развития артериальной гипотензии или седативного эффекта.
У пациентов с болезнью Паркинсона при назначении препарата Солиан следует соблюдать особую осторожность. Солиан можно применять только в том случае, если нейролептической терапии избежать нельзя.
После резкой отмены высоких терапевтических доз антипсихотических лекарственных средств были описаны случаи синдрома отмены. Сообщалось о возникновении непроизвольных двигательных нарушений (таких как атаксия, дистония, дискинезия).
Поэтому лечение амисульпридом необходимо отменять постепенно.
Период беременности и кормления грудью. Психическое здоровье женщины желательно поддерживать на протяжении всего периода беременности во избежание декомпенсации. Если необходима терапия для поддержания психического равновесия, ее следует начинать и проводить на протяжении всего периода беременности, применяя эффективную дозу лекарственного средства. Анализ экспозиций в период беременности не выявил специфических тератогенных эффектов, вызываемых амисульпридом. Несмотря на то, что случаев возникновения симптомов у новорожденных детей описано не было, теоретически амисульприд может вызвать указанные ниже симптомы при его применении в конце периода беременности, особенно в высоких дозах:

• симптомы, связанные с атропиноподобными свойствами, которые усиливаются при комбинировании с корригирующими противопаркинсоническими средствами: тахикардия, повышенная возбудимость, вздутие живота, позднее отхождение мекония;
• экстрапирамидные симптомы: гипертонус, тремор;
• седация.

Поэтому применение амисульприда возможно независимо от срока беременности. Во время мониторинга состояния новорожденного необходимо учитывать вышеупомянутые эффекты. Вследствие отсутствия информации относительно проникновения амисульприда в грудное молоко кормление грудью противопоказано.
Дети. Эффективность и безопасность применения амисульприда у детей в возрасте 15–18 лет не определены. Существует мало доступной информации по поводу применения амисульприда подростками с шизофренией. Поэтому применение амисульприда у детей в возрасте 15–18 лет не рекомендуется. Детям в возрасте до 15 лет препарат противопоказан.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Больных необходимо предупреждать о риске развития сонливости и головокружения в связи с применением этого лекарственного препарата (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

седативные средства
Необходимо учитывать, что многие лекарственные средства или вещества могут угнетать функции ЦНС и приводить к снижению внимания. К этим средствам относятся производные морфина (анальгетики, противокашлевые средства и заместительная терапия при опиатной зависимости), нейролептики, барбитураты, бензодиазепины, небензодиазепиновые анксиолитики (такие как мепробамат), снотворные средства, седативные антидепрессанты (амитриптилин, доксепин, миансерин, миртазапин, тримипрамин), седативные Н₁-антигистаминные средства, антигипертензивные средства центрального действия, баклофен и талидомид.
Лекарственные средства, способные вызывать torsade de pointes
Это тяжелое нарушение сердечного ритма может вызывать ряд противоаритмических и других лекарственных средств. Гипокалиемия является способствующим фактором, как и брадикардия, а также врожденное или приобретенное удлинение интервала Q–T.
Это особенно касается противоаритмических средств классов ІА и III и некоторых нейролептиков. В отношении эритромицина, спирамицина и винкамина, это взаимодействие касается только лекарственных форм для в/в введения.
Одновременное применение двух лекарственных средств, вызывающих torsade de pointes, противопоказано. Несмотря на это, исключением из этого правила является метадон и некоторые подклассы:

• антипаразитарные средства (галофантрин, пентамидин) не рекомендуют только комбинации с лекарственными средствами, вызывающими torsade de pointes;
• нейролептики, способные провоцировать torsade de pointes, также не рекомендованы, но не противопоказаны в комбинации с другими лекарственными средствами, вызывающими torsade de pointes.

Противопоказанные комбинации (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ)
Агонисты допаминовых рецепторов не для применения в лечении болезни Паркинсона (каберголин, квинаголид).
Взаимный антагонизм эффектов между агонистами допамина и нейролептиками.
Не рекомендуемые комбинации
Лекарственные средства, которые повышают риск развития torsade de pointes или увеличивающие интервал Q–T.

• Антипаразитарные средства, способные вызывать torsade de pointes (галофантрин, люмефантрин, пентамидин).

Повышенный риск желудочковых аритмий, в частности torsade de pointes.
Если возможно, необходимо отменить лечение азольными противогрибковыми средствами.
Если этой комбинации невозможно избежать, рекомендуют контроль интервала Q–T перед лечением и мониторинг ЭКГ.

• Дофаминергические противопаркинсонические средства (амантадин, апоморфин, бромокриптин, энтакапон, лизурид, перголид, пирибедил, прамипексол, ропинирол, селегилин).

Взаимный антагонизм эффектов между агонистами допаминовых рецепторов и нейролептиками.
Агонисты допаминовых рецепторов могут спровоцировать или усилить психотические нарушения. Когда применение нейролептика необходимо пациенту с болезнью Паркинсона, принимающему агонисты допаминовых рецепторов, необходимо постепенно снизить дозу последних, а затем отменить (резкая отмена допаминергических препаратов угрожает развитием злокачественного нейролептического синдрома).

• Другие лекарственные средства, которые могут вызывать torsade de pointes: противоаритмические препараты класса ІА (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид) и класса III (амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид), а также другие лекарственные средства, такие как бепридил, цизаприд, дифеманил, в/в эритромицин, мизоластин, в/в винкамин, моксифлоксацин, в/в спирамицин.

Повышенный риск желудочковых аритмий, в частности torsade de pointes.

• Другие нейролептики, способные вызывать torsade de pointes (амисульприд, хлорпромазин, циамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пимозид, пипотиазин, сертиндол, сульпирид, сультоприд, тиаприд, вералиприд) при применении одновременно с амисульпридом.
• Употребление алкоголя.

Этиловый спирт усиливает седативный эффект нейролептиков.
Снижение внимания может нарушать способность к управлению автомобилем и работе с механизмами.
Необходимо избегать употребления спиртных напитков и применения лекарственных средств, содержащих спирт.

• Леводопа

Взаимный антагонизм эффектов между леводопой и нейролептиками.
Применяют минимальные эффективные дозы обоих лекарственных средств у пациентов с болезнью Паркинсона.

• Метадон

Повышенный риск желудочковых аритмий, в частности torsade de pointes.
Комбинации, требующие осторожности

• Блокаторы β-адренорецепторов у пациентов с сердечной недостаточностью (бизопролол, карведилол, метопролол, небиволол).

Повышенный риск желудочковых аритмий, в частности torsade de pointes. Необходимы клиническое наблюдение и контроль ЭКГ.

• Средства, вызывающие брадикардию (в частности, антиаритмические средства класса ІА, блокаторы β-адренорецепторов, некоторые антиаритмические средства класса III, некоторые блокаторы кальциевых канальцев, препараты наперстянки, пилокарпин, антихолинэстеразные средства).

Повышенный риск желудочковых аритмий, в частности torsade de pointes.
Необходимы клиническое наблюдение и контроль ЭКГ.

• Препараты, снижающие концентрацию калия в плазме крови (калийнесберегающие диуретики, в том числе и в комбинации, стимулирующие слабительные, ГКС, тетракосактиды и в/в амфотерицин В).

Повышенный риск желудочковых аритмий, в частности torsade de pointes.
Необходимо корректировать любую гипокалиемию прежде чем начать лечение амисульпридом и проводить мониторинг клинической картины, электролитного баланса и ЭКГ.
Комбинации, которые необходимо принимать во внимание

• Антигипертензивные средства

Повышенный риск артериальной гипотензии, в частности постуральной гипотензии.

• Блокаторы β-адренорецепторов (за исключением эсмолола, соталола и блокаторов β-адренорецепторов, применяющихся при сердечной недостаточности).

Вазодилатирующий эффект и риск артериальной гипотензии, в том числе постуральной (аддитивный эффект).

• Производные нитратов и близкие соединения. Повышенный риск артериальной гипотензии, в том числе постуральной

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данных о передозировке амисульприда мало. Сообщается об увеличении выраженности известных фармакологических эффектов препарата. Возможны сонливость, седативный эффект, кома, артериальная гипотензия и экстрапирамидные симптомы.
Были сообщения о летальных случаях при одновременном применении с другими психотропными средствами.
Специфического антидота нет. В случае острой передозировки следует выяснить, принималось ли одновременно другое лекарственное средство, и принять соответствующие меры:

• мониторинг жизненно важных функций организма;
• мониторинг сердечной деятельности (риск пролонгации интервала Q–T) до полной нормализации состояния пациента;
• при появлении выраженных экстрапирамидных симптомов назначают антихолинергические средства;
• поскольку амисульприд слабо диализируется, гемодиализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.