Солу-медрол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СОЛУ-МЕДРОЛ

(SOLU-MEDROL^®)

Склад:

діюча речовина: methylprednisolone;

1 флакон містить метил преднізолону у вигляді натрію сукцинату 40, 125, 500 або 1000 мг; допоміжні речовини: для 125, 500 і 1000 мг: натрію дигідро фосфат моногідрат; натрію гідро фосфат безводний; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій; для 40  мг: натрію дигідро фосфат моногідрат; натрію гідро фосфат безводний; натрію гідроксид; лактоза; вода для ін’єкцій;

розчинник: спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.

Код АТС Н 02A В 04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ендокринні захворювання:

• первинна і   вторинна недостатність надниркових залоз (разом з мінералокортикоїдами, якщо це необхідно);

• гостра недостатність надниркових залоз (може виникнути необхідність в одночасному призначенні мінералокортикоїду);

• шок, спричинений недостатністю надниркових залоз, або шок, який не піддається іншим видам лікування і підозрюється адренокортикальна недостатність (коли мінералокортикоїдна активність є небажаною);

• у передопераційний період (при тяжких травмах чи захворюваннях) у пацієнтів із відомою або підозрюваною недостатністю надниркових залоз;

• вроджена адреналова гіперплазія;

• негнійний тиреоїдит;

• гіперкальціємія на фоні онкологічного захворювання.

Ревматичні захворювання (як додаткова короткотривала терапія при гострих станах або загостренні хвороби):

• пост травматичний остеоартрит;

• синовіїт при остеоартриті;

• ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит;

• гострий та під гострий бурсит;

• епікондиліт;

• гострий неспецифічний тендосиновіїт;

• гострий подагричний артрит;

• псоріатичний артрит;

• анкілозуючий спондиліт.

Захворювання колагенової тканини та імунокомплексні захворювання (в період загострення захворювання або як підтримуюча терапія у певних випадках):

• системний червоний вовчак (і люпус-нефрит);

• гострий ревмокардит;

• системний дерматоміозит (полі міозит);

• вузловий полі артеріїт;

• синдром Гудпасчера.

Дерматологічні захворювання:

• пухирчатка;

• тяжка форма мультиформної еритеми (синдром Стівенса-Джонсона);

• ексфоліативний дерматит;

• тяжка форма псоріазу;

• бульозний герпетиформний дерматит;

• тяжка форма себорейного дерматиту;

• фунгоїдний мікоз.

Алергічні стани (тяжкі або інвалідизуючі алергічні стани, які не піддаються відповідному консервативному лікуванню):

• бронхіальна астма;

• контактний дерматит;

• атопічний дерматит;

• сироваткова хвороба;

• сезонний або цілорічний алергічний риніт;

• реакції гіпер чутливості до лікарських засобів;

• транс фузійні реакції типу кропив’янки;

• гострий неінфекційний набряк гортані.

Захворювання очей (тяжкі гострі та хронічні алергічні і запальні процеси в оці):

• очна форма Herpes zoster;

• ірит, іридоцикліт;

• хоріоретиніт;

• дифузний задній увеїт та хоріоїдит;

• неврит зорового нерва;

• симпатична офтальмія;

• запалення переднього сегменту ока;

• алергічний кон’юнктивіт;

• алергічні виразки краю рогівки;

• кератит.

Захворювання шлунково-кишкового тракту (лікування у критичні періоди захворювання):

• виразковий коліт;

• регіонарний ентерит.

Захворювання органів дихання:

• симптоматичний саркоїдоз;

• бериліоз;

• блискавичний або дисемінований туберкульоз (при одночасній відповідній протитуберкульозній хіміотерапії);

• синдром Леффлера, резистентний до  інших методів лікування;

• аспірацій ний пневмоніт;

• середня та тяжка форма пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД (як допоміжна терапія протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії);

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень.

Гематологічні захворювання:

• набута (ауто імунна) гемолітична анемія;

• ідіопатична тромбоцит опенічна пурпура у  дорослих;

• вторинна тромбоцит опенія у  дорослих;

• еритробластопенія (еритроцитарна анемія);

• врождена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

Онкологічні захворювання (паліативна терапія):

• лейкози та  лімфоми у  дорослих;

• гострі лейкози у  дітей;

• для покращання якості життя хворих з термінальною стадією ракового захворювання.

Набряки:

• для посилення діурезу або ремісії протеїнурії при  нефротичному синдромі без уремії.

Нервова система:

• набряк головного мозку внаслідок первинної чи метастатичної пухлини або оперативної чи радіаційної терапії;

• розсіяний склероз у  фазі загострення;

• тяжка травма спинного мозку. Лікування необхідно розпочати протягом перших 8 годин після отримання травми.

Інші показання

• туберкульозний менінгіт із  субарахноїдальним блоком або загроза його розвитку  (в  комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);

• трихіноз з  ураженням нервової системи або міокарда;

• трансплантація органів;

• запобігання виникнення нудоти та блювання при   хіміотерапії в онкології.

Протипоказання.

Метил преднізолону натрію сукцинат протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до  метил преднізолону чи інших компонентів препарату, системними грибковими інфекціями.

Спосіб застосування та дози.

Метил преднізолону натрію сукцинат можна призначати у вигляді внутрішньо венних ін’єкцій, інфузій або у вигляді внутрішньом′ язових ін’єкцій. При наданні першої невідкладної допомоги рекомендовано вводити препарат внутрішньо венно. Див. таблицю щодо рекомендованих доз. Для немовлят та дітей доза може бути зменшена, але має залежати головним чином від тяжкості стану пацієнта та індивідуальної реакції на препарат, а не від віку чи маси тіла пацієнта. Педіатрична доза не має бути нижчою за 0,5 мг/кг маси тіла кожні 24 години.

Рекомендовані дози метил преднізолону натрію сукцинату:

Приготування розчину

Для приготування розчину для внутрішньо венної інфузії спочатку необхідно розчинити метил преднізолону натрію сукцинат згідно з інструкцією. Лікування розпочинають з внутрішньо венного введення метил преднізолону натрію сукцинату протягом щонайменше 5  хвилин  (при  дозах до 250  мг включно)   або щонайменше протягом 30  хвилин  (при дозах 250 мг і вищих). Наступні дози препарату можуть бути приготовлені і призначені подібним чином. Препарат можна вводити розведеним, шляхом змішування приготованого розчину препарату з 5 % водним розчином декстрози, ізотонічним розчином натрію хлориду, 5 % розчином декстрози в 0,45 % або 0,9 % розчині натрію хлориду. Отримані розчини зберігають фізичну та  хімічну стабільність протягом 48  годин.

Двоємкісний флакон

1. Видаліть захисний ковпачок, підніміть на четверть пробку-поршень і натисніть, щоб розчинник перелився у нижню ємкість.

2. Обережно струшуйте флакон до отримання розчину. Використайте розчин протягом 48 годин.

3. Обробіть поверхню пробки антисептиком.

4. Проколіть голкою центр пробки-поршня так, щоб було видно кінчик голки. Переверніть флакон та наберіть необхідну кількість розчину.

Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально перед введенням для виявлення змін кольору розчину або появи часток.

Побічні реакції.

Наступні побічні реакції є типовими для усіх системних кортикостероїдів. Їх включення у даний перелік не обов′ язково означає, що конкретна побічна реакція була пов′ язана із застосуванням цієї лікарської форми.

Інфекції та інвазії: маскування  інфекційного процесу, загострення латентних інфекцій, розвиток інфекцій, спричинених умовно-патогенними збудниками.

Порушення функції імунної системи: реакція гіпер чутливості, включаючи анафілаксію, з циркуляторним колапсом або без нього,   зупинку серця, бронхоспазм.

Порушення функції ендокринної системи: розвиток кушингоїдного статусу, пригнічення гіпофізарно-адреналової системи.

Порушення метаболізму та обміну речовин: затримка натрію, затримка рідини, гіпокаліємічний алкалоз, зниження толерантності до вуглеводів, маніфестація латентного цукрового діабету, підвищення   потреби в  інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах у  хворих на цукровий діабет.

Порушення психіки: психічні розлади.

Порушення функції нервової системи: підвищення внутрішньо черепного тиску з набряком диску зорового нерва (псевдо пухлина головного мозку), судоми.

Порушення функції органа зору: задня субкапсулярна катаракта,  екзофтальм.

Порушення функції серця: застійна серцева недостатність у схильних пацієнтів, розрив міокарда як наслідок інфаркту міокарда, аритмія.

Порушення функції судинної системи: артеріальна гіпертензія та гіпотензія, петехії.

Порушення органів дихання, грудної клітки та середостіння: високі дози кортикостероїдів можуть спричинити стійку гикавку.

Порушення функції ШКТ: пептична виразка з можливою перфорацією та кровотечею, шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечнику.

Шкіра та підшкірні тканини: екхімози, зниження еластичності шкіри.

Порушення функції опорно-рухового аппарату та сполучної тканини: стероїдна міопатія, слабкість м’язів, остеопороз, асептичний некроз.

Порушення функції репродуктивної   системи і молочних залоз: порушення менструального циклу.

Загальні порушення і порушення в місці введення препарату: погіршення загоєння ран, затримка росту у дітей.

Результати досліджень: зниження рівня калію, підвищення рівня АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази, від’ємний азотний баланс, зумовлений катаболізмом протеїнів, підвищення внутрішньо очного тиску, супресія реакцій на алергічні тести.

Травми, отруєння,   ускладнення при проведенні процедури: патологічні переломи, компресійні переломи хребта, розрив сухожилля (найчастіше Ахілового).

Передозування.

При гострому передозуванні метил преднізолоном натрію сукцинатом клінічного синдрому не спостерігається. Метил преднізолон   виводиться при діалізі.

Застосування у   період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тваринах показали, що у деяких випадках високі дози кортикостероїдів, які вводились вагітним самкам, можуть призвести до порушень розвитку плода. Однак кортикостероїди не призводять до появи вроджених вад у дітей при призначенні препарату вагітним жінкам. У ході ретроспективного дослідження виявлено підвищення частоти народження дітей з низькою масою тіла у тих жінок, які приймали кортикостероїди. Незважаючи на отримані дані щодо тварин, імовірність шкідливого впливу препарату на плід може бути іншою при застосуванні препарату під час вагітності у людей. Оскільки неможливо виключити імовірність шкідливого впливу, метил преднізолону натрію сукцинат призначають у період вагітності лише за крайньої необхідності.

Кортикостероїди вільно проникають через плацентарний бар’єр. Неонатальна недостатність надниркових залоз рідко спостерігалась у новонароджених, які зазнали впливу кортикостероїдів in utero, тому таких дітей слід обстежувати і оцінювати стан щодо симптомів недостатності надниркових залоз. Невідомо, чи кортикостероїди впливають на процес пологів і розродження.

Лактація. Кортикостероїди, в тому числі преднізолон, екскретуються з грудним молоком.

Діти. Препарат можна призначати дітям з народження.

Особливості застосування.

У деяких дослідженнях не встановлено ефективності метил преднізолону натрію сукцинату при септичному шоці і припускається, що більш висока смертність може бути серед пацієнтів підгруп підвищеного ризику (наприклад, пацієнти з вторинними інфекціями або рівнем креатині ну >2,0 мг/дл).

Пацієнтам, які отримують кортикостероїд ну терапію та зазнають впливу стрес орних факторів, показані підвищені дози швидкодіючих стероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Метил преднізолону натрію сукцинат не можна застосовувати регулярно для лікування травм голови, що підтверджено результатами багато центрового дослідження. Результати дослідження показали підвищення рівня смертності через 2 тижні після травми у пацієнтів, які отримували метил преднізолон натрію сукцинат у порівнянні з плацебо (відносний ризик 1,18). Причинний зв'язок лікування метил преднізолоном натрію сукцинату не доведений.

Імуносупресивні ефекти/Підвищена чутливість до інфекцій.

Кортикостероїди можуть маскувати деякі симптоми інфекції, а також на  фоні лікування цими препаратами можуть виникнути нові інфекційні процеси. Може знижуватись резистентність до  інфекцій та ускладнюватись можливість локалізувати інфекційний процес при прийомі кортикостероїдів. Бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції будь-якої локалізації можуть бути асоційованими із застосуванням кортикостероїдів. Вони можуть бути спричинені застосуванням лише кортикостероїдів або у комбінації з іншими імуносуп ресорами, що впливають на клітинний або гуморальний   імунітет, або на функцію нейтрофілів. Іноді ці інфекції можуть бути незначними, але в деяких випадках тяжкими і навіть фатальними. При збільшені доз кортикостероїдів імовірність інфекційних ускладнень зростає.

Вакцинація живою або живою ослабленою вакциною протипоказана пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Таким пацієнтам можна вводити нейтралізовану або ін активовану вакцину, але у цьому випадку відповідь на вакцинацію може бути слабкою. Вакцинацію можна проводити тим пацієнтам, котрі отримують кортикостероїди в дозах, що не спричиняють імуносупресії.

Застосування метил преднізолону натрію сукцинату при активному туберкульозі має обмежуватись формами фулмінантного або  дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди призначають для лікування захворювання разом з відповідною   протитуберкульозною терапією.

Якщо кортикостероїди призначають пацієнтам з  латентним туберкульозом або в  період реактивності на туберкулін, необхідно проводити постійний контроль їх стану, оскільки можлива ре активація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами пацієнтам необхідно проводити відповідне хіміопрофілактичне лікування.

Вплив на імунну систему.

Іноді у хворих, які отримували парентеральну терапію кортикостероїдами, виникали анафілактоїдні реакції (наприклад, бронхоспазм), тому перед початком лікування слід вжити відповідних заходів безпеки, особливо якщо у пацієнтів в анамнезі є алергія до будь-якого лікарського засобу.

Вплив на серцево-судинну систему.

Спостерігалися випадки серцевої аритмії та/або серцево-судинної недостатності та/або зупинки серця після швидкого внутрішньо венного введення великих доз метил преднізолону натрію сукцинату (більше 0,5 г протягом менше 10 хвилин). Брадикардія також спостерігалася під час або після введення великих доз метил преднізолону натрію сукцинату і може бути непов’язана зі швидкістю або тривалістю введення.

Вплив на орган зору.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з очною формою простого герпесу, оскільки можлива перфорація рогівки ока.

Вплив на нервову систему.

При застосуванні кортикостероїдів можливі порушення психіки від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості, тяжкої депресії до виражених психотичних проявів. Таким чином, застосування кортикостероїдів може призводити до посилення   емоційної лабільності та  схильності до  психотичних реакцій.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при  неспецифічному виразковому коліті, оскільки існує можливість розвитку перфорації кишечнику, абсцесу або іншої гнійної інфекції. Також з обережністю призначають кортикостероїди при  дивертикулі ті, недавніх кишкових анастомозах,  активній або латентній пептичній виразці,  нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі або міастенії gravis.

Вплив на опорно-руховий аппарат.

Після введення високих доз кортикостероїдів відзначались випадки гострої міопатії, найчастіше у пацієнтів із порушеннями нейром’язової передачі (наприклад, міастенія gravis) або у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що блокують нервово-м′ язову передачу (наприклад, панкуроній). Такий вид міопатії є генералізованим, може розповсюджуватись на очні та респіраторні м’язи та призводити до квадрі парезу. Також може спостерігатись підвищення рівня креатинкінази. Після того, як лікування кортикостероїдами буде припинене, клінічне покращення або одужання пацієнта може настати через декілька тижнів або навіть років.

Інші побічні ефекти.

У пацієнтів, які отримували кортикостероїди, спостерігалися випадки виникнення саркоми Капоші. Припинення застосування кортикостероїдів зазвичай призводить до клінічної ремісії.

До складу препарату входить бензиловий спирт, що може спровокувати виникнення смертельного «синдрому ядухи» (Gasping Syndrome) у недоношених дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив метил преднізолону натрію сукцинату на керування авто транспортом та іншими механізмами систематично не вивчався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному призначенні метил преднізолону та  циклоспорину відбувається взаємне пригнічення метаболізму. Цілком імовірно, що побічні ефекти, пов’язані із застосуванням кожного з цих препаратів, при одночасному застосуванні можуть виникати частіше. Спостерігалися випадки виникнення судом.

Препарати, що індукують печінкові ферменти (такі як фенобарбітал, фенітоїн, рифампін), можуть підвищувати кліренс метил преднізолону, а це, в свою чергу, може обумовлювати необхідність підвищення дози для досягнення необхідного терапевтичного ефекту.

Інгібітори CYP 3A4 (макроліди, триазольні протигрибкові засоби, деякі блокатори кальцієвих каналів) можуть уповільнювати метаболізм метил преднізолону і тим самим знижувати його кліренс. У таких випадках дозу метил преднізолону необхідно титрувати для уникнення стероїдної токсичності.

Метил преднізолон може прискорювати кліренс ацетил саліцилової кислоти, яку застосовують тривалий час у  високих дозах. Це може призвести до  зниження рівня саліцилатів у сироватці крові або до підвищення ризику токсичності саліцилатів після припинення прийому кортикостероїдів. Кислоту ацетил саліцилову необхідно призначати з обережністю в  комбінації з кортикостероїдами пацієнтам з  гіпопротромбінемією.

Вплив кортикостероїдів на  фармакокінетику пероральних антикоагулянтів може бути різним. Відомі випадки як підвищення, так і зниження ефективності антикоагулянтів при  одночасному застосуванні з  кортикостероїдами. Таким чином, необхідно проводити моніторинг показників коагулограми для підтримання необхідного антикоагуляційного ефекту.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метил преднізолон - сильнодіючий протизапальний стероїдний засіб з більш вираженою проти запальною дією і меншим впливом на індукування затримки води і натрію в порівнянні з преднізолоном.

Метил преднізолон натрію сукцинат чинить таку ж протизапальну та метаболічну дію, як і метил преднізолон. При парентеральному введенні еквімолярних доз біологічна активність обох сполук однакова. Відносна ефективність метил преднізолону натрію сукцинату та гідрокортізону натрію сукцинату після внутрішньо венного введення, судячи з впливу на кількість еозинофілів, становить щонайменше 4:1. При пероральному застосуванні це співвідношення зберігається.

Фармакокінетика.

Концентрація метил преднізолону в плазмі крові визначалась методом рідинної хроматографії високого тиску. Після внутрішньом′ язового введення 40 мг метил преднізолону натрію сукцинату 14 здоровим дорослим добровольцям чоловічої статі максимальна концентрація препарату, що становила 454 нг/мл, спостерігалась у середньому через 1 годину. Через 12 годин концентрація метил преднізолону у плазмі крові знижувалась до 31,9 нг/мл. Через 18 годин метил преднізолон не визначається у плазмі крові. Ефективність метил преднізолону натрію сукцинату при внутрішньом′ язовому введенні не відрізняється від внутрішньо венного, базуючись на рівні AUC, що вказує на загальний рівень абсорбції препарату.

Результати досліджень показали, що при всіх способах введення метил преднізолону натрію сукцинат швидко і повністю перетворюється на активний метил преднізолон.   Рівень абсорбції вільного метил преднізолону, введеного внутрішньо венно, дорівнював рівню абсорбції даного   лікарського засобу, введеного внутрішньом′ язово, та набагато перевищував рівень абсорбції після перорального застосування метил преднізолону як у вигляді розчину, так і в таблетках. Хоча абсорбція метил преднізолону після внутрішньо венного і внутрішньом′ язового введення еквівалентна, більша кількість ефіру гемісукцинату проникає в кровоток після внутрішньо венної ін’єкції. Очевидно, після внутрішньом′ язової ін’єкції ефір перетворюється в тканинах у метил преднізолон із наступною абсорбцією у вигляді вільного метил преднізолону.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий ліофілізат у вигляді шматочка; розчинник: прозорий, безбарвний розчин з легким запахом бензилового спирту.

Несумісність. При внутрішньо венному введені сумісність та  стабільність розчинів метил преднізолону натрію сукцинату та інших препаратів, що входять до складу розчинів для внутрішньо венного введення, залежать від  рівня рН, концентрації, часу, температури, а  також від розчинності метил преднізолону. Для попередження виникнення проблем, пов’язаних із сумісністю та стабільністю, рекомендовано по  можливості вводити метил преднізолону натрію сукцинат окремо від інших лікарських засобів внутрішньо венно, крапельно або за допомогою ін фузійної системи «піггібек».

Термін придатності:

2   роки   для   Солу-Медрол,   порошок   для   приготування   розчину   для   ін’єкцій   по  40 мг:   1 Act-O-Val двоємкісний флакон та Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 125 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон.

5 років для Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 500 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон з розчинником (7,8 мл) та для Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 1000 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон із розчинником (15,6 мл).

Умови зберігання.

Зберігають у недоступному для дітей місці при температурі 15-25 °С. Приготований розчин можна зберігати при кімнатній температурі не більше 48 годин.

Упаковка.

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 40 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон;

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 125 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон;

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 500 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон із розчинником (7,8 мл);

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 1000 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон із розчинником (15,6 мл).

Картонна упаковка, що містить двоємкісний флакон (або 1 флакон з порошком та  1 флакон із розчинником).

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

«Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н. В.»,

Фармація Н. В./С. А., Бельгія

Місцезнаходження. Rijksweg 12, 2870 Puurs, Belgium.

СОЛУ-МЕДРОЛ
пор. лиофил. д/п р-ра д/ин. 500 мг фл., с раств. 7,8 мл      

Метилпреднизолон    500 мг
Прочие ингредиенты: натрия фосфата одноосновного моногидрат, натрия фосфат двухосновный безводный, натрия гидроксид, вода для инъекций.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: инъекционная форма синтетического ГКС — метилпреднизолона, предназначенная для в/м и в/в введения. При растворении образует водный р-р высокой концентрации, предназначенный в первую очередь для применения при патологических состояниях, при которых необходим быстрый и выраженный эффект. Метилпреднизолон оказывает выраженное противовоспалительное, иммуносупрессивное и противоаллергическое действие.
ГКС диффундируют через клеточную мембрану и образуют комплексы со специфическими цитоплазматическими рецепторами. Затем эти комплексы проникают в ядро клетки, связываются с ДНК (хроматином) и стимулируют транскрипцию мРНК и дальнейший синтез различных белковых ферментов, чем и обусловлено многогранное действие ГКС при их системном применении. ГКС оказывают влияние на воспалительные и иммунные процессы, на метаболизм углеводов, белков и жиров. На противовоспалительной, иммуносупрессивной и противоаллергической активности ГКС основано их применение в терапевтической практике. Благодаря этим свойствам достигаются следующие эффекты: уменьшение количества иммуноактивных клеток вокруг очага воспаления; уменьшение вазодилатации; стабилизация лизосомальных мембран; торможение фагоцитоза; уменьшение продукции простагландинов и родственных соединений.
Метилпреднизолон в дозе 4 мг оказывает такое же противовоспалительное действие, как и гидрокортизон в дозе 20 мг. Метилпреднизолон имеет незначительную минералокортикоидную активность (200 мг метилпреднизолона эквивалентны 1 мг дезоксикортикостерона). Метилпреднизолон оказывает выраженное влияние на белковый и углеводный обмен. Максимальная фармакологическая активность ГКС проявляется после того, как концентрация их в сыворотке крови становится ниже максимальной; этот факт свидетельствует о том, что большинство эффектов препарата являются скорее результатом изменения активности ферментов, а не следствием прямого действия.
Метилпреднизолон натрия сукцинат in vivo быстро гидролизируется под действием холинестераз с образованием свободного метилпреднизолона. После в/в инфузии в дозе 30 мг/кг на протяжении 20 мин или в дозе 1 г на протяжении 30–60 мин, максимальная концентрация метилпреднизолона в плазме крови (около 20 мкг/мл) достигается приблизительно через 15 мин. После в/в болюсного введения метилпреднизолона в дозе 40 мг его максимальная концентрация в плазме крови (42–47 мкг/100 мл) достигается примерно через 25 мин. При в/м введении метилпреднизолона в дозе 40 мг его максимальная концентрация в плазме крови (34 мкг/100 мл) достигается через 120 мин. При в/м введении максимальная концентрация в крови ниже, чем при в/в введении. При в/м введении метилпреднизолон определяется в плазме крови на протяжении более продолжительного периода, чем при в/в введении в эквивалентной дозе. Клиническое значение этих незначительных отличий минимально, если принять во внимание механизм действия ГКС. Клинический эффект обычно развивается спустя 4–6 ч после введения. В случае введения при БА первые положительные проявления отмечаются уже через 1–2 ч. Период полувыведения метилпреднизолона натрия сукцината из плазмы крови составляет 2,3–4 ч и практически не зависит от пути введения. Биологический период полувыведения составляет 12–36 ч. Столь выраженное различие между периодом полувыведения и периодом фармакологической активности препарата связано с внутриклеточной активностью ГКС. Фармакологическая активность сохраняется даже тогда, когда препарат уже не определяется в плазме крови. Продолжительность противовоспалительной активности ГКС приблизительно соответствует продолжительности угнетения гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой оси. Метаболизм метилпреднизолона происходит в печени и идентичен метаболизму кортизола. Основными метаболитами являются 20-α-гидроксиметил-преднизолон и 20-β-гидрокси-6-α-метилпреднизолон. Метаболиты выводятся преимущественно с мочой в форме глюкуронидов, сульфатов и несвязанных соединений. После в/м введения метилпреднизолона, меченного углеродом С14, 75% общей радиоактивности выводится с мочой на протяжении 96 ч, 9% выводится с калом на протяжении 5 дней и 20% определяется в желчи.

ПОКАЗАНИЯ: Эндокринные заболевания
• первичная и вторичная недостаточность надпочечников;
• острая недостаточность надпочечников;
• больным с диагностированной или предполагаемой недостаточностью надпочечников в предоперационный период, в случае тяжелой травмы или тяжелого заболевания;
• шок, который не поддается другим видам терапии, при установленной или предполагаемой недостаточности коры надпочечников;
• врожденная гиперплазия надпочечников;
• негнойный тиреоидит;
• гиперкальциемия на фоне онкологического заболевания.
Ревматические заболевания
В качестве дополнительной терапии для кратковременного применения (при обострении процесса) при следующих заболеваниях:
• посттравматический остеоартрит;
• синовиит при остеоартрите;
• ревматоидный артрит, в том числе ювенильный ревматоидный артрит;
• острый и подострый бурсит;
• эпикондилит;
• острый неспецифический тендосиновиит;
• острый подагрический артрит;
• псориатический артрит;
• анкилозирующий спондилит.
Коллагенозы (иммунокомплексные заболевания)
При обострении или в качестве поддерживающей терапии в некоторых случаях при следующих заболеваниях:
• системная красная волчанка (включая волчаночный нефрит);
• острый ревмокардит;
• системный дерматомиозит (полимиозит);
• узелковый периартрит;
• синдром Гудпасчера.
Заболевания кожи
• пузырчатка;
• тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса — Джонсона);
• эксфолиативный дерматит;
• буллезный герпетиформный дерматит;
• тяжелый себорейный дерматит;
• тяжелый псориаз;
• грибовидный микоз.
Аллергические заболевания
Для лечения тяжелых или инвалидизирующих аллергических заболеваний при неэффективности обычной терапии:
• БА;
• контактный дерматит;
• атопический дерматит;
• сывороточная болезнь;
• сезонный или круглогодичный аллергический ринит;
• реакции гиперчувствительности к лекарственным препаратам;
• трансфузионные реакции по типу крапивницы;
• острый неинфекционный отек гортани.
Заболевания глаз
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с поражением глаз:
• поражения глаз, вызванные Herpes zoster;
• ирит, иридоциклит;
• хориоретинит;
• диффузный задний увеит и хориоидит;
• неврит зрительного нерва;
• симпатический офтальмит;
• воспаление переднего сегмента глазного яблока;
• аллергический конъюнктивит;
• аллергическая краевая язва роговицы;
• кератит.
Заболевания ЖКТ
Неотложная терапия при таких заболеваниях:
• язвенный колит;
• регионарный энтерит.
Заболевания органов дыхания
• симптоматический саркоидоз;
• бериллиоз;
• молниеносный или диссеминированный туберкулез легких (применяется вместе с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией);
• синдром Леффлера (при неэффективности других видов терапии);
• аспирационный пневмонит;
• ХОБЛ в фазе обострения;
• пневмония, вызванная Pneumocystis carinii у больных СПИДом.
Заболевания крови
• приобретенная (аутоимунная) гемолитическая анемия;
• идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых;
• вторичная тромбоцитопения у взрослых;
• эритробластопения (эритроцитарная анемия);
• врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия.
Онкологические заболевания
В качестве паллиативной терапии при таких заболеваниях:
• лейкоз и лимфома у взрослых;
• острый лейкоз у детей;
• онкологические заболевания в терминальной стадии.
Состояния, которые сопровождаются отеком
Для стимуляции диуреза и достижения ремиссии при протеинурии у больных с нефротическим синдромом без уремии.
Заболевания нервной системы
• отек головного мозга вследствие опухоли (первичной или метастатической), обусловленный хирургическим вмешательством, лучевой терапией или черепно-мозговой травмой;
• рассеянный склероз в фазе обострения;
• острые травматические повреждения спинного мозга (лечения следует начинать в первые 8 ч после травмы).
Заболевания других органов и систем
• туберкулезный менингит с субарахноидальным блоком или при угрозе блока (препарат применяется одновременно с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией);
• трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда;
• трансплантация органов;
• профилактика тошноты и рвоты, вызванных противоопухолевой химиотерапией.

ПРИМЕНЕНИЕ: препарат можно вводить в/в болюсно, в/в капельно и в/м. Если препарат назначается в качестве неотложной терапии при острых состояниях, рекомендуется назначать его в/в. Дозы препарата для детей могут быть снижены. Назначаемая доза прежде всего зависит от тяжести заболевания и полученного клинического эффекта, кроме того, необходимо учитывать возраст и массу тела ребенка. Доза для детей не должна быть ниже 0,5 мг/кг в сутки.
Дополнительная терапия при угрожающих жизни состояниях
Солу-Медрол рекомендуется вводить в/в в дозе 30 мг/кг на протяжении не менее 30 мин. Введение в этой дозе можно повторять каждые 4–6 ч на протяжении 48 ч.
Пульс-терапия
Назначают взрослым при заболеваниях, поддающихся кортикостероидной терапии, при обострениях заболевания и/или при неэффективности стандартной терапии. Рекомендуются следующие схемы лечения:
Ревматоидный артрит    В/в 1 г/сут на протяжении 1, 2, 3, 4 дней или 1 г/мес на протяжении 6 мес*
Системная красная волчанка    В/в 1 г/сут на протяжении 3 дней*
Рассеянный склероз    В/в 1 г/сут на протяжении 3 дней или 1 г/сут на протяжении 5 дней*
Отеки (гломерулонефрит, волчаночный нефрит)    В/в 30 мг/кг через день на протяжении 4 дней или 1 г/сут на протяжении 3, 5, 7 дней*
*Продолжительность введения препарата в указанной дозе должна быть не менее 30 мин; введение можно повторить, если на протяжении недели после введения не было достигнуто улучшения или если этого требует состояние больного.
Онкологические заболевания в терминальной стадии
Солу-Медрол в дозе 125 мг/сут при ежедневном в/в введении на протяжении 8 нед достоверно улучшал качество жизни пациентов с онкологическими заболеваниями в терминальной стадии.
Профилактика тошноты и рвоты, вызванных противоопухолевой химиотерапией
При химиотерапии с незначительным или средней выраженности эметогенным действием рекомендуется вводить Солу-Медрол в/в в дозе 250 мг (не менее 5 мин) за 1 ч до введения химиотерапевтического средства, а также в начале введения и после его окончания. Для усиления эффекта с первой дозой Солу-Медрола можно вводить препараты хлорфенотиазина.
При химиотерапии, характеризующейся выраженным эметогенным действием, рекомендуется вводить Солу-Медрол в/в в дозе 250 мг (не менее 5 мин) в сочетании с соответствующими дозами метоклопрамида или бутирофенона за 1 ч до введения химиотерапевтического препарата, а затем по 250 мг в/в в начале химиотерапии и после ее окончания.
Острые травматические повреждения спинного мозга
При острых травматических повреждениях спинного мозга рекомендуется в/в болюсное введение метилпреднизолона в дозе 30 мг/кг на протяжении 15 мин, после 45-минутного перерыва — непрерывная инфузия со скоростью 5,4 мг/кг/ч на протяжении 23 ч. Препарат следует вводить с помощью инфузионного насоса в изолированную вену. Введение следует начать в первые 8 ч после травмы.
Пневмония, вызванная Pneumocystis carinii у больных СПИДом
Применяют различные схемы лечения. Согласно одной схеме рекомендуется введение Солу-Медрола в дозе 40 мг каждые 6–12 ч с постепенным снижением дозы на протяжении максимального периода — 21 день или до окончания противомикробной терапии. Лечение следует начинать на протяжении первых 72 ч от начала специфической терапии инфекции, вызванной Pneumocystis carinii.
ХОБЛ в фазе обострения
Солу-Медрол применяют по одной из двух схем:
0,5 мг/кг в/в каждые 6 ч на протяжении 72 ч или 125 мг в/в каждые 6 ч на протяжении 72 ч с дальнейшим применением ГКС в виде пероральных лекарственных форм с постепенным снижением дозы. Общая продолжительность лечения должна быть не менее 2 нед.
Другие показания
В зависимости от характера заболевания начальная доза для взрослых может составлять от 10 до 500 мг. Для короткого курса при тяжелых острых состояниях может потребоваться назначение препарата в более высоких дозах. Начальную дозу, не превышающую 250 мг, следует вводить в/в на протяжении не менее 5 мин, а если доза превышает 250 мг, то продолжительность введения должна быть не менее 30 мин. Следующие дозы можно вводить в/в или в/м, при этом продолжительность интервалов между введениями будет зависеть от реакции больного на терапию и его клинического состояния. Кортикостероидная терапия является лишь дополнительным методом, не заменяющим стандартную терапию. При лечении детей препарат вводят в более низких дозах, однако при выборе дозы в первую очередь учитывают тяжесть состояния и реакцию больного на терапию, а не возраст и массу тела. Доза не должна быть ниже 0,5 мг/кг в сутки. Солу-Медрол можно вводить в/в капельно или в/м, но при неотложных состояниях начинать лечение лучше с в/в инъекции. Р-р для в/в (или в/м) введения готовят так, как это указано ниже.
Препараты для парентерального введения следует проверять визуально для выявления изменения цвета р-ра или появления в нем частиц.
а) Двухъемкостный флакон
1. Нажать на пластиковый активатор, чтобы растворитель перелился в нижнюю емкость.
2. Осторожно покачивать флакон до тех пор, пока порошок не растворится.
3. Удалить пластиковый диск, прикрывающий центр пробки.
4. Обработать поверхность пробки антисептиком.
5. Проколоть иглой центр пробки так, чтобы был виден кончик иглы. Перевернуть флакон и наобрать шприцем необходимое количество р-ра.
б) Флакон
С соблюдением правил асептики ввести растворитель во флакон со стерильным порошком. Использовать только специальный растворитель.
в) Приготовление р-ра для в/в инфузии
Вначале следует приготовить р-р Солу-Медрола, как указано выше. Терапию можно начать с в/в введения Солу-Медрола в течение не менее 5 мин (при введении в дозах до 250 мг включительно) или не менее 30 мин (при введении в дозе, превышающей 250 мг). Следующие дозы вводят таким же образом. Препарат может быть введен также в виде исходного р-ра препарата, смешанного с 5% водным р-ром декстрозы, с изотоническим р-ром натрия хлорида, с 5% р-ром декстрозы в 0,45% или 0,9% р-ре натрия хлорида. Полученные р-ры сохраняют физическую и химическую стабильность на протяжении 48 ч.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: системные грибковые инфекции; повышенная чувствительность к метилпреднизолону или другим компонентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: перечисленные ниже побочные эффекты типичны для всех кортикостероидов при системном применении.
Нарушения водно-электролитного баланса — задержка натрия, застойная сердечная недостаточность у предрасположенных больных, АГ, задержка жидкости в организме, гипокалиемия и гипокалиемический алкалоз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы — разрыв миокарда вследствие инфаркта миокарда, гипотензия, аритмия.
Со стороны опорно-двигательного аппарата — стероидная миопатия, мышечная слабость, остеопороз, патологические переломы костей, компрессионные переломы позвонков, асептический некроз и разрывы сухожилий (особенно ахиллового сухожилия).
Со стороны ЖКТ — язвы с возможной перфорацией и кровотечением, желудочное кровотечение, панкреатит, эзофагит, перфорация кишечника, повышения активности АлАТ, АсАТ и ЩФ в сыворотке крови.
Со стороны кожи — замедленное заживление ран, петехии и экхимозы, истончение и повышенная чувствительномть кожи.
Со стороны метаболизма — отрицательный азотистый баланс, обусловленный катаболизмом белков.
Со стороны нервной системы — повышение внутричерепного давления с отеком диска зрительного нерва (псевдоопухоль головного мозга), психические расстройства и судороги.
Со стороны эндокринной системы — нарушения менструального цикла, развитие синдрома Иценко — Кушинга, угнетение функции гипоталамо-надпочечниковой оси, снижение толерантности к глюкозе, клиническое проявление латентного сахарного диабета, повышение потребности в инсулине или в пероральных гипогликемизирующих препаратах у больных сахарным диабетом, замедление роста у детей.
Со стороны глаз — задняя субкапсулярная катаракта, повышение внутриглазного давления и экзофтальм.
Со стороны иммунной системы — маскировка клинической картины инфекций, активизация латентных инфекций, возможно возникновения заболеваний, вызванных условно-патогенными возбудителями, возможны реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию, а также угнетение реакций при проведении кожных проб. Кроме того, при проведении парентеральной терапии ГКС могут возникать аллергические реакции анафилактоидного типа (с циркуляторным коллапсом или без него), остановка сердца, бронхоспазм, продолжительная икота при применении ГКС в высоких дозах.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: препаратами выбора для проведения ГКС-терапии являются гидрокортизон или кортизон; при необходимости могут использоваться синтетические аналоги в комплексе с минералокортикоидами; особенно важное значение имеет добавление минералокортикоидов в педиатрии; необходимость в добавлении минералокортикоидов может возникнуть и при применении синтетических аналогов. В исследованиях не была подтверждена эффективность Солу-Медрола при септическом шоке; более того, было установлено, что у больных группы высокого риска (например при повышении уровня креатинина в сыворотке крови выше 2,0 мг% или при вторичных инфекциях) уровень летальности может повышаться.
В случае шока, возникающего вследствие недостаточности надпочечников, или шока, который не поддается терапии обычными методами при возможной недостаточности надпочечников, препаратом выбора обычно является гидрокортизон. В случаях когда минералокортикоидное действие нежелательно, предпочтение следует отдать метилпреднизолону. Хотя контролируемые двойные слепые плацебо-контролируемые клинические исследования не проводились, результаты экспериментов на животных показывают, что Солу-Медрол может быть эффективен при лечении геморрагического, травматического и хирургического шока, если стандартная терапия (например возмещение потери жидкости и др.) неэффективна.
Больным, которые могут испытать стресс на фоне терапии кортикостероидами, показано повышение дозы быстродействующих кортикостероидов до, во время и после стрессовой ситуации. На фоне терапии кортикостероидами некоторые инфекции могут иметь стертое течение; кроме того, к ним могут присоединяться новые инфекции. При применении кортикостероидов возможно снижение резистентности к инфекциям, а также нарушение способности организма к локализации инфекционного процесса. Развитие инфекций, вызванных различными патогенными микроорганизмами (вирусы, бактерии, грибы, простейшие или гельминты) и локализующихся в различных системах организма, может быть связано с применением кортикостероидов как в качестве монотерапии, так и в сочетании с другими лекарственными средствами, обладающими иммуносупрессивным действием, влияющими на клеточное или гуморальное звено иммунитета, функцию нейтрофильных гранулоцитов. Эти инфекции могут иметь легкое или умеренно выраженное течение, однако в ряде случаев возможно тяжелое течение заболевания вплоть до летального исхода. Причем, чем выше дозы кортикостероидов, тем вероятнее развитие инфекционных осложнений.
Больным, которые получают кортикостероиды в дозах, оказывающих иммуносупрессивное действие, противопоказано введение живых или живых ослабленных вакцин. Однако больным, которые получают кортикостероиды в дозах, оказывающих иммуносупрессивное действие, могут вводиться инактивированные вакцины; вместе с тем иммунный ответ на введение таких вакцин может быть снижен. Больным, которые получают кортикостероиды в иммуносупрессивных дозах, по соответствующим показаниям может проводиться иммунизация.
Использование Солу-Медрола при активном туберкулезе ограничивается только случаями молниеносного и диссеминированного туберкулеза, когда кортикостероиды применяются в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией. Если кортикостероиды применяют у больных с латентным туберкулезом или в период виража туберкулиновых проб, необходим контроль состояния больных в связи с возможностью реактивации заболевания. Во время продолжительной терапии кортикостероидами такие больные должны получать химиопрофилактику. В связи с повышением частоты реактивации туберкулеза у больных СПИДом следует рассмотреть целесообразность проведения специфической противотуберкулезной терапии, если этим больным из группы высокого риска проводится терапия кортикостероидами. Эта категория больных должна находиться под врачебным контролем также в связи с тем, что у них повышен риск обострения других латентных инфекций.
Поскольку у больных, получающих кортикостероиды парентерально, изредка развиваются анафилактоидные реакции (например бронхоспазм), перед введением кортикостероидов следует проводить соответствующие профилактические мероприятия, особенно если у больного в анамнезе отмечались аллергические реакции на любые лекарственные препараты.
Имеются сообщения о нарушении ритма сердца и/или развитии циркуляторного коллапса и/или остановки сердца после быстрого в/в введения метилпреднизолона натрия сукцината в высоких дозах (более 0,5 г менее чем за 10 мин). Во время и после быстрого в/в введения метилпреднизолона натрия сукцината в высоких дозах также отмечались случаи брадикардии, однако они не всегда зависели от скорости или продолжительности инфузии.
Препарат содержит бензиловый спирт, который может вызывать синдром удушья с летальным исходом у недоношенных новорожденных.
Кортикостероиды следует применять с осторожностью при лечении больных с поражением глаз, вызванных вирусом простого герпеса, поскольку это может привести к перфорации роговицы.
На фоне терапии кортикостероидами возможно развитие различных психических расстройств — от эйфории, бессонницы, колебаний настроения, изменений личности и тяжелой депрессии до острых психотических проявлений. Кроме того, уже имеющиеся эмоциональная лабильность или склонность к психотическим реакциям на фоне терапии кортикостероидами могут усиливаться.
Кортикостероиды следует применять с осторожностью при неспецифическом язвенном колите, если существует угроза перфорации, абсцесса или другой гнойной инфекции, а также при дивертикулите, при наличии свежих кишечных анастомозов, при активной или латентной пептической язве, почечной недостаточности, АГ, остеопорозе или тяжелой псевдопаралитической миастении.
Поскольку осложнения при терапии кортикостероидами зависят от дозы и продолжительности лечения, в каждом конкретном случае следует оценивать соотношение возможного риска и ожидаемого терапевтического эффекта относительно как дозы и продолжительности лечения, так и режима введения (ежедневно или прерывистым курсом).
Описана острая миопатия при применении кортикостероидов в высоких дозах. Чаще всего возникает у больных с нарушенной нервно-мышечной передачей (например при тяжелой псевдопаралитической миастении) или у больных, которые одновременно получают лечение препаратами — блокаторами нервно-мышечной передачи (например панкуроний). Такая острая миопатия имеет генерализованный характер, может поражать мышцы глаз и респираторной системы, приводить к развитию тетрапареза. Возможно повышение уровня КФК в сыворотке крови. При этом улучшение состояния или выздоровление после отмены кортикостероидов может происходить через много недель или даже через несколько лет.
Нет указаний на то, что кортикостероиды обладают канцерогенными или мутагенными свойствами или способны нарушать фертильность.
Сообщалось, что у больных, получавших терапию кортикостероидами, отмечались случаи саркомы Капоши. Однако при отмене кортикостероидов может наступать клиническая ремиссия.
Результаты исследований на животных указывают, что введение кортикостероидов в высоких дозах может вызвать нарушения развития плода. Перед назначением препарата беременным и женщинам, которые кормят грудью, следует оценить ожидаемый терапевтический эффект и потенциальный риск для плода. Назначение кортикостероидов в период беременности возможно только при крайней необходимости. Кортикостероиды проникают через плацентарный барьер. Новорожденные, матери которых получали достаточно высокие дозы кортикостероидов в период беременности, должны находиться под врачебным контролем для своевременного выявления признаков надпочечниковой недостаточности. Достоверного влияния кортикостероидов на процесс родов не выявлено. Кортикостероиды проникают в грудное молоко.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: метилпреднизолон взаимодействует с олеандомицином, эритромицином, кетоконазолом. Такое взаимодействие может усиливать терапевтические эффекты метилпреднизолона и вместе с тем усиливать выраженность его побочных эффектов. При взаимодействии с рифампицином может наблюдаться снижение терапевтической эффективности последнего, что требует коррекции дозы рифампицина. При одновременном применении с ингибиторами холинестеразы (неостигмином, пиридостигмином) может наблюдаться усиление выраженности миастении. Взаимодействие с пероральными антикоагулянтами и гепарином может приводить как к ускорению, так и к замедлению свертывания крови, что требует мониторинга показателей коагуляции и соответствующей коррекции дозы антикоагулянтов. Противосудорожные препараты (фенобарбитал, фенитоин и рифампицин) снижают эффективность метилпреднизолона, что может потребовать коррекции его дозы. Одновременное применение с противодиабетическими средствами (инсулин, глибенкламид) может приводить к ухудшению контроля гликемии. Следует регулярно контролировать уровень глюкозы в крови и соответственно корректировать дозу противодиабетических препаратов. Эффективность антигипертензивных препаратов при одновременном применении с метилпреднизолоном снижается. Метилпреднизолон потенцирует действие дигоксина и других сердечных гликозидов и повышает токсичность диуретиков, вызывающих потерю калия; необходим мониторинг уровня калия в сыворотке крови и соответствующая его коррекция при необходимости. Метилпреднизолон повышает токсичность живых вакцин (полиомиелитной, БЦЖ, паротитной, против кори, краснухи, ветряной оспы). На фоне терапии метилпреднизолоном может развиться диссеминированная вирусная инфекция в ответ на применение живых вакцин. Метилпреднизолон ослабляет иммунный ответ на введение инактивированных вакцин. Одновременное применение с метотрексатом позволяет снизить дозу кортикостероидов. Метилпреднизолон замедляет метаболизм циклоспорина, вызывает частичную реверсию нервно-мышечной блокады, вызванной панкуронием, снижает эффективность анксиолитиков и антипсихотических средств, что, как правило, требует повышения дозы этих препаратов. Метилпреднизолон усиливает эффекты симпатомиметических препаратов, в частности сальбутамола, и повышает их токсичность. При одновременном применении метилпреднизолона и циклоспорина были отмечены случаи возникновения судорог. Поскольку одновременное введение этих препаратов вызывает взаимное угнетение метаболизма, вероятно, что судороги и прочие побочные эффекты, связанные с применением каждого из этих препаратов в качестве монотерапии, при их совместном применении могут возникать чаще.
Ингибиторы CYP 3A4 (макролиды, триазоловые противогрибковые средства, некоторые блокаторы кальциевых каналов) могут замедлять метаболизм метилпреднизолона; для избежания стероидной интоксикации следует титровать дозу метилпреднизолона.
При продолжительном приеме кислоты ацетилсалициловой в высоких дозах кортикостероиды могут увеличить ее выведение. Это может приводить к снижению уровня салицилата в сыворотке крови или к повышению риска токсичности салицилата при прекращении приема кортикостероидов. Кислоту ацетилсалициловую следует назначать с осторожностью в комбинации с кортикостероидами пациентам с гипопротромбинемией.
Влияние кортикостероидов на фармакокинетику пероральных антикоагулянтов варьирует. Сообщалось как о повышении, так и о снижении эффективности антикоагулянтов при одновременном приеме с кортикостероидами. Таким образом, необходимо проводить мониторинг показателей коагулограммы для поддержания необходимого антикоагуляционного эффекта. Совместимость и стабильность р-ров метилпреднизолона натрия сукцината при в/в введении с другими лекарственными средствами, входящими в состав р-ров для в/в введения, зависят от рН, концентрации, времени, температуры, а также от растворимости метилпреднизолона. Поэтому во избежание проблем, связанных с совместимостью и стабильностью, Солу-Медрол рекомендуется по возможности вводить отдельно от других лекарственных средств.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: острая передозировка не описана. Препарат выводится при диализе.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: нерастворенный препарат хранят при температуре 15–25 °С. Р-р препарата хранят при комнатной температуре (пригоден для использования на протяжении 48 ч после приготовления).