Соритмік - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СОРИТМІК

(SORITMIC)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: sotalol (соталол); N-[4-[1-гідрокси-2-[(1-метилетил)-аміно]етил]феніл]метансульфонамід;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоско циліндричної форми з фаскою і рискою, білого або майже білого кольору. На поверхні таблетки допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить соталолу гідро хлориду   0,16 г (160 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію крохмалю гліколят, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Неселективні блокатори b-адренорецепторів. Соталол.

Код ATC С 07A А 07.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Соталол має сполучений механізм анти аритмічної дії: є неселективним b₁-b₂-адреноблокатором, які належать до антиаритміків II класу, і у той же час у відносно високих дозах блокує K⁺-канали, що дає змогу відносити його до антиаритміків III класу. Як й інші b-адреноблокатори, знижує частоту і силу серцевих скорочень, уповільнює атріовентрикулярну провідність, послаблює активність реніну плазми. Разом з цим, подібно до антиаритміків III класу (аміодарон та ін.), блокує калієвий струм уповільненого випрямлення, збільшує тривалість потенціалу дії з подовженням ефективного і абсолютного рефрактерних періодів в усіх ділянках провідної системи серця. Не має внутрішньої симпатоміметичної і мембраностабілізуючої активності.

Анти аритмічна дія проявляється через 1 годину після внутрішнього застосування, досягаючи максимуму через 2,5–4 години, і триває 24 години.

Зі збільшенням дози може проявити проаритмогенну дію з підвищенням ризику розвитку аритмій.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні швидко і повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить близько 90%, прийом їжі, особливо молочних продуктів, зменшує біодоступність препарату на 18–20%, але не потребує спеціальної зміни дози. Антациди практично не впливають на абсорбцію препарату. Максимальна концентрація досягається через 2–4 години, рівноважна концентрація в крові досягається після 5–6 прийомів (упродовж 2–3 діб). При пероральному застосуванні в діапазоні доз від 80 до 640 мг концентрація соталолу в плазмі прямо залежить від дози. Не зв’язується з білками крові, практично не метаболізується в печінці (менше 1%). Проникає крізь плацентарний бар’єр і виділяється з грудним молоком, погано проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Виводиться з організму переважно нирками в незмінному вигляді. Прийом алкоголю не впливає на кліренс препарату. Період напів виведення в осіб без ниркової недостатності становить близько 15 годин, у осіб літнього віку – дещо збільшується. При нирковій недостатності період напів виведення зворотно пропорційний зменшенню швидкості клуб очкової фільтрації і може сягати 48 годин, що потребує збільшення інтервалу між прийомами та зниження дози. При захворюваннях печінки фармакокінетика соталолу практично не змінюється.

Показання для застосування. Шлуночкові аритмії, суправентрикулярні тахікардії (пароксизмальні форми); AV реципрокні тахікардії при аномаліях провідної системи серця (синдром WPW, дисоціації AV–вузла); профілактика пароксизмі в мерехтіння і тріпотіння передсердь.

Спосіб застосування та дози. Дорослим – внутрішньо перед їдою, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води.

При суправентрикулярних аритміях по ¹/₂ таблетки (80 мг) 2 рази на добу, підтримуюча доза становить 160–320 мг на добу у 2–3 прийоми.

При шлуночкових аритміях – 80–160 мг 2-3 рази на добу.

Максимальна добова доза 480 мг.

На фоні ниркової недостатності необхідно збільшити інтервал між прийомами і знизити дозу: при кліренсі креатині ну більше 60 мл/хв – кожні 12 годин, 30–60 мл/хв – кожні 24 години, 10–30 мл/хв – кожні 36–48 годин у половинній дозі, менше 10 мл/хв – дозу зменшити у 4 рази і приймати з індивідуально підібраними інтервалами.

Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: брадикардія, артеріальна гіпотензія, про аритмічний ефект (у т. ч. аритмії типу «пірует»), AV–блокада, подовження інтервалу QT, серцева недостатність, порушення периферичного кровообігу.

З боку центральної і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, астенія, стомлюваність, дратівливість, депресія, сонливість, парестезії, порушення сну, депресія, рідко – порушення гостроти зору, запалення роговиці і кон’юнктиви, зменшення сльозовиділення.

З боку респіраторної системи: диспноє, біль у грудній клітці, бронхоспазм (особливо при порушенні легеневої вентиляції).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспепсія, діарея, сухість у роті, анорексія.

З боку опорно-рухового апарату: м’язова слабкість, судоми.

З боку сечостатевої системи: периферичні набряки, зниження лібідо.

Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, псоріазоформний дерматоз.

Інші: алопеція, пруриго, підвищення рівня три гліцеридів, гіпоглікемія (більш імовірно у пацієнтів, хворих на цукровий діабет).

Протипоказання. Хронічна серцева недостатність IIб–III стадії, AV–блокада II–III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, подовження інтервалу QT, синусова брадикардія (менше 50 уд/хв), гострий інфаркт міокарда, виражені порушення периферичного кровообігу, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, набряк гортані, тяжкий алергічний риніт, міастенія, дитячий вік до 15 років, вагітність, період лактації, підвищена чутливість до компонентів препарату і сульфаніламідів.

Передозування. Симптоми: артеріальна гіпотензія, слабкість, мідріаз, втрата свідомості, генералізовані міоклонічні судоми, бронхоспазм, брадикардія (з асистолією), атипічна шлуночкова тахікардія, симптоми кардіогенного чи гіповолемічного шоку, серцева недостатність, гіпоглікемія.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, підтримуюча та симптоматична терапія: атропін (при неефективності – ізопротеренол), глюкагон, допамін, селективні b-адреноміметики (ізопреналін), епінефрин. Можливе проведення діалізу. Контролюють артеріальний тиск, підтримують водно-електролітний баланс. Специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування. Перед призначенням препарату необхідно відмінити інші анти аритмічні засоби – перерва в лікуванні повинна становити не менше 2–3 періодів напів виведення останніх. Після аміодарону соталол можна застосовувати лише після нормалізації інтервалу QT.

Найбільша імовірність аритмогенної дії відзначається на початку лікування і при кожному збільшенні дози, тому її слід збільшувати поступово, з інтервалом 2–3 доби.

У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, утрудненим диханням, гіпотензією, брадикардією, а також у пацієнтів літнього віку призначення препарату за умови ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.

Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу упродовж 1–2 тижнів під контролем артеріального тиску і частоти серцевих скорочень, тому що при раптовій відміні блокаторів b-адренорецепторів спостерігається синдром відміни різного ступеня вираженості (аритмії, підвищення артеріального тиску, підсилення нападів стенокардії).

Для лікування хворих з тяжкою формою феохромоцитоми препарат застосовують лише у сполученні з блокаторами a-адренорецепторів.

У пацієнтів, що мають в анамнезі відомості про тяжкі алергічні реакції, а також у пацієнтів, що отримують десенсибілізуючу терапію, соталол застосовують з обережністю, тому що послаблення адренергічної реактивності в період лікування соталолом може сприяти більш тяжкому перебігу алергічних реакцій. На фоні обтяжливого алергологічного анамнезу можливе підсилення виразності реакції гіпер чутливості та відсутність лікувального ефекту від звичайних доз епінефрину.

У процесі терапії обов’язковим є моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих   скорочень, інтервалу QT (при його подовженні більше 350 мс застосування препарату припиняють) та дихання, необхідний також періодичний контроль картини периферичної крові.

При цукровому діабеті необхідний контроль рівня глюкози в крові, бо застосування блокаторів b-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії і потенціювати дію антидіабетичних засобів. При прийомі на фоні діуретичних препаратів необхідно контролю вати вміст глюкози і калію в плазмі.

При необхідності проведення оперативного втручання препарат слід відмінити за декілька днів до проведення наркозу або застосовувати анестезуючі засоби з мінімальним негативним інотропним ефектом.

В період лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (керування транспортними засобами, механізмами і тощо).

На час терапії рекомендується виключити прийом алкоголю у зв’язку з імовірністю розвитку ортостатичної гіпотензії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід уникати одночасного застосування препарату з блокаторами кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем, ніфедипін та ін.), у зв’язку з небезпекою вираженого зниження артеріального тиску в результаті погіршення скоротливості міокарда.

Серцеві глікозиди, резерпін, a-метилдопа, клонідин, гуанфацин потенціюють негативний хронотропний ефект соталолу та гальмування внутрішньо серцевої провідності; антагоністи кальцію – блокаду b-адренорецепторів; аміодарон – ризик аритмій; похідні сульфонілсечовини – гіпоглікемію; хінолони – збільшують біодоступність.

Гіпотензивні засоби, етанол, трициклічні антидепресанти, барбітурати, діуретики, похідні фенотіазину, наркотичні аналгетики, галоперидол, а також периферичні вазодилятатори потенціюють гіпотензивну дію препарату.

Діуретики (фуросемід, гідрохлортіазид) можуть спровокувати виникнення аритмії, спричиненої гіпокаліємією.

Застосування засобів для інгаляційного наркозу, а також тубо курарину на фоні прийому препарату підвищує ризик пригнічення функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з інгібіторами моноамін оксидази і норепінефрином можливе різке підвищення артеріального тиску.

Препарат послаблює ефект теофіліну і дію b₂-адреноміметиків. Підвищує рівень флекаініду і лідокаїну в плазмі.

Призначення інсуліну або пероральних протидіабетичних засобів, особливо при фізичному навантаженні, може призвести до підсилення гіпоглікемії і прояву її симптомів (підвищена пітливість, прискорений пульс, тремор). При цукровому діабеті необхідна корекція доз інсуліну і/або гіпоглікемічних препаратів.

Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище        25 º С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

Виробник. ЗАТ " Київський вітамінний завод".

Адреса. 04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38. Web-сайт: www.vitamin.com.ua

СОРИТМИК (SORITMIK)


SOTALOLUM       C07A A07
Киевский витаминный завод

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 0,16 г контурн. ячейк. уп., № 10

табл. 0,16 г контурн. ячейк. уп., № 20     25,65 грн.

Соталол                     0,16 г

№ UA/4543/01/01 от 23.05.2006 до 23.05.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: соталол имеет сочетанный механизм антиаритмического действия: является неселективным блокатором β?, β1? и β2?адренорецепторов — антиаритмический препарат II класса, и в то же время в относительно высоких дозах блокирует K+?каналы, что позволяет относить его к антиаритмическим препаратам III класса. Как и другие блокаторы β-адренорецепторов, снижает частоту и силу сердечных сокращений, замедляет атриовентрикулярную проводимость, ослабляет активность ренина плазмы крови. Вместе с тем подобно антиаритмическим средствам III класса (амиодарон и др.) блокирует калиевый ток замедленного выпрямления, увеличивает продолжительность потенциала действия с удлинением эффективного и абсолютного рефрактерных периодов во всех участках проводящей системы сердца. Не имеет внутренней симпатомиметической и мембраностабилизирующей активности.

Антиаритмическое действие проявляется через 1 ч после приема внутрь, достигая максимума через 2,5–4 ч, и продолжается 24 ч.

С повышением дозы может проявить проаритмогенное действие с повышением риска развития аритмии.

При пероральном применении быстро и полностью абсорбируется в ЖКТ. Биодоступность составляет около 90%, прием пищи, особенно молочных продуктов, снижает биодоступность препарата на 18–20%, но не требует специального изменения дозы. Антацидные средства практически не влияют на абсорбцию препарата. Максимальная концентрация достигается через 2–4 ч, равновесная концентрация в крови достигается после 5–6 приемов (в течение 2–3 дней). При пероральном приеме в диапазоне доз 80–640 мг концентрация соталола в плазме крови прямо зависит от дозы. Не связывается с белками крови, практически не метаболизируется в печени (менее 1%). Проникает через плацентарный барьер и выделяется с грудным молоком, плохо проникает сквозь гематоэнцефалический барьер. Выводится из организма преимущественно почками в неизмененном виде. Прием алкоголя не влияет на клиренс препарата. Период полувыведения составляет около 15 ч, у лиц пожилого возраста — немного увеличивается. При почечной недостаточности период полувыведения обратно пропорционален снижению скорости клубочковой фильтрации и может достигать 48 ч. При заболеваниях печени фармакокинетика соталола практически не меняется.  

ПОКАЗАНИЯ: желудочковая аритмия, суправентрикулярная тахикардия (пароксизмальные формы); AV?реципрокная тахикардия при аномалиях проводящей системы сердца (синдроме WPW, диссоциации AV?узла); профилактика пароксизмальных форм мерцания и трепетания предсердий.  

ПРИМЕНЕНИЕ: внутрь перед приемом пищи, не разжевывая и запивая небольшим количеством воды.

При суправентрикулярных аритмиях по 1/2 таблетки (80 мг) 2 раза в сутки, поддерживающая доза составляет 160–320 мг/сут в 2–3 приема.

При желудочковых аритмиях по 80–160 мг 2–3 раза в сутки.

Максимальная суточная доза — 480 мг.

При сопутствующей почечной недостаточности необходимо увеличить интервал между приемами и снизить дозу: при клиренсе креатинина более 60 мл/мин – каждые 12 ч, 30–60 мл/мин — каждые 24 ч, 10–30 мл/мин — каждые 36–48 ч в половинной дозе, менее 10 мл/мин — дозу снизить в 4 раза и принимать с индивидуально подобранными интервалами.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: хроническая сердечная недостаточность IIБ–III стадии, AV-блокада II–III степени, синоатриальная блокада, синдром слабости синусового узла, кардиогенный шок,  выраженная артериальная гипотензия, удлинение интервала Q–T, синусовая брадикардия (менее 50 уд/мин), острый инфаркт миокарда, выраженные нарушения периферического кровообращения, гипокалиемия, метаболический ацидоз, отек гортани, тяжелый аллергический ринит, миастения, детский возраст до 15 лет, период беременности и кормления грудью, повышенная чувствительность к компонентам препарата и сульфаниламидам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, артериальная гипотензия, проаритмический эффект (в том числе аритмия типа «пируэт»), AV?блокада, увеличение интервала Q–T, сердечная недостаточность, нарушение периферического кровообращения.

Со стороны центральной и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, астения, утомляемость, раздражительность, депрессия, сонливость, парестезия, нарушение сна, депрессия, редко — нарушение остроты зрения, воспаление роговицы и конъюнктивы, уменьшение слезоотделения.

Со стороны респираторной системы: диспноэ, боль в области грудной клетки, бронхоспазм (особенно при нарушении легочной вентиляции).

Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диспепсия, диарея, сухость во рту, анорексия.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: мышечная слабость, судороги.

Со стороны мочеполовой системы: периферические отеки, снижение либидо.

Аллергические реакции: редко — кожная сыпь, зуд, псориазоформный дерматоз.

Прочие: алопеция, пруриго, повышение уровня триглицеридов, гипогликемия (более вероятно у пациентов с сахарным диабетом).   

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: перед назначением препарата необходимо отменить другие антиаритмические средства — перерыв в лечении должен составлять не менее 2–3 периодов полувыведения последних. После амиодарона соталол можно применять только после нормализации интервала Q–T.

Наибольшая вероятность аритмогенного действия отмечается в начале лечения и при каждом повышении дозы, поэтому дозу следует повышать постепенно, с интервалом 2–3 сут.

Пациентам с обструктивными заболеваниями дыхательных путей, затрудненным дыханием, гипотензией, брадикардией, а также больным пожилого возраста препарат назначают после тщательной оценки соотношения польза/риск.

Отмену препарата проводят постепенно, снижая дозу в течение 1–2 нед под контролем АД и ЧСС, поскольку при резкой отмене блокаторов в-адренорецепторов отмечают синдром отмены различной степени выраженности (аритмия, повышение АД, усиление приступов стенокардии).

Для лечения больных с тяжелой формой феохромоцитомы препарат применяют только в сочетании с блокаторами β?адренорецепторов.

У пациентов, имеющих в анамнезе сведения о тяжелых аллергических реакциях, а также у пациентов, получающих десенсибилизирующую терапию, соталол применяют с осторожностью, поскольку ослабление адренергической реактивности в период лечения соталолом может способствовать более тяжелому течению аллергических реакций. На фоне отягощенного аллергологического анамнеза возможно усиление выраженности реакции гиперчувствительности и отсутствие лечебного эффекта от обычных доз эпинефрина.

В период терапии проводят мониторинг АД, ЧСС, интервала Q–T (при его увеличении более 350 мс прием препарата прекращают) и дыхания, необходим также периодический контроль картины периферической крови.

При сахарном диабете необходим постоянный контроль уровня глюкозы крови, поскольку применение блокаторов β?адренорецепторов может маскировать симптомы гипогликемии и потенцировать действие антидиабетических средств. При приеме на фоне диуретических препаратов необходимо контролировать содержание глюкозы и калия в плазме крови.

При необходимости планового оперативного вмешательства препарат следует отменить за несколько дней до проведения наркоза или применять анестезирующие средства с минимальным негативным инотропным эффектом.

В период лечения следует воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (управление транспортными средствами, механизмами и т. д.).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: сердечные гликозиды, резерпин, α?метилдопа, клонидин, гуанфацин потенцируют отрицательный хронотропный эффект соталола и торможение внутрисердечной проводимости; антагонисты кальция — блокаду  β?адренорецепторов; амиодарон повышает риск развития аритмии, производные сульфонилмочевины — гипогликемии; хинолоны — повышают биодоступность.

Гипотензивные средства, этанол, трициклические антидепрессанты, барбитураты, диуретики, производные фенотиазина, наркотические анальгетики, галоперидол, а также периферические вазодилататоры потенцируют гипотензивное действие препарата.

Диуретики (фуросемид, гидрохлоротиазид) могут спровоцировать возникновение аритмии, обусловленной гипокалиемией.

Применение средств для ингаляционного наркоза, а также тубокурарина на фоне приема препарата повышает риск угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии.

При одновременном применении с ингибиторами моноаминоксидазы и норэпинефрином возможно резкое повышение АД.

При одновременном применении соталола и блокаторов кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем, нифедипин и др.) возникает опасность выраженного снижения АД в результате ухудшения сократимости миокарда.

Препарат ослабляет эффект теофиллина и действие β2?адреномиметиков. Повышает уровень флекаинида и лидокаина в плазме крови.

Применение инсулина или пероральных противодиабетических средств, в особенности при физической нагрузке, может обусловить усиление гипогликемии и проявление ее симптомов (повышенная потливость, учащенный пульс, тремор). При сахарном диабете необходима коррекция доз инсулина и/или гипогликемических препаратов.   

ПЕРЕДОЗИРОВКА: Симптомы: артериальная гипотензия, слабость, мидриаз, потеря сознания, генерализованные миоклонические судороги, бронхоспазм, брадикардия (с асистолией), атипичная желудочковая тахикардия, симптомы кардиогенного или гиповолемического шока, сердечная недостаточность, гипогликемия.

Лечение: промывание желудка, применение активированного угля, поддерживающая и симптоматическая терапия: атропин (при неэффективности — изопротеренол), глюкагон, допамин, селективные в-адреномиметики (изопреналин), эпинефрин. Возможно проведение диализа. Контроль АД, коррекция нарушений водно-электролитного баланса. Специфического антидота нет.  

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.