Соталол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СОТАЛОЛ САНДОЗ^®

(SOTALOL SANDOZ^®)

Склад:

діюча речовина: соталол;

1 таблетка містить соталолу гідрохлориду 40 мг або 80 мг, або 160 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят      (тип А), гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 40 мг: білі  круглі, двоопуклі таблетки з тисненням «SOT» з одного боку;

таблетки по 80 мг: білі  круглі таблетки з рискою з одного боку, опуклі з тисненням «SOT» – з іншого;

таблетки по 160 мг: білі  круглі,  двоопуклі таблетки з рискою з одного боку, тисненням «SOT» – з іншого.

Фармакотерапевтична група.

Неселективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А А07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Соталол – неселективний β-адреноблокатор, діє на β₁- і β₂-адренорецептори. Має виражену антиаритмічну дію, механізм якої полягає у збільшенні тривалості потенціалу дії та рефрактерного періоду на всіх ділянках провідникової системи серця (ІІІ клас антиаритмічних препаратів). Зменшує частоту серцевих скорочень та скоротливість міокарда, зменшує автоматизм синусного вузла, уповільнює атріовентрикулярну провідність. Блокуючи β₂-адренорецептори, підвищує тонус гладенької мускулатури бронхів, судин.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування 75-90 % соталолу гідрохлориду абсорбується з травного тракту. Унаслідок відсутності ефекту первинного печінкового проходження абсолютна біодоступність становить 75-90 %. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 2-3 години. Об’єм розподілу – 1,6-2,4 л/кг. Соталол не зв’язується з білками плазми. 75-90 % прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді, решта – з калом. Нирковий кліренс становить 120 мл/хв. Період напіввиведення  становить приблизно 15 годин. При нирковій недостатності він подовжується до 42 годин, що потребує зниження дози препарату. Препарат видаляється при гемодіалізі.

Клінічні характеристики.

Показання.

Шлуночкові аритмії:

– профілактика рецидивів шлуночкової тахіаритмії, що загрожує життю;

– лікування симптоматичної нестійкої шлуночкової тахіаритмії.

Суправетрикулярні аритмії:

– профілактика пароксизмальної передсердної тахікардії, пароксизмальної фібриляції передсердь, пароксизмальної атріовентрикулярної (AV) вузлової реципрокної тахікардії, пароксизмальної AV-реципрокної тахікардії при наявності додаткових провідних шляхів, пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії після операції;

– підтримка нормального синусового ритму після конверсії фібриляції або мерехтіння передсердь.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до соталолу, сульфаніламідів або до інших компонентів препарату;

• cерцева недостатність IV ступеня за NYHA; гостра та хронічна серцева недостатність ІІ-ІІІ ступеня (у стадії декомпенсації);

• гострий інфаркт міокарда;

• синдром слабкості синусового вузла, включаючи синоатріальну блокаду, якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора; тяжка дисфункція синусового вузла;

• AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня (якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора);

• вроджений або набутий синдром подовженого QT інтервалу або прийом препаратів, що сприяють подовженню QT інтервалу;

• шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes або прийом препаратів, що сприяють розвитку цього захворювання;

• симптоматична синусова брадикардія (≤ 45-50 уд/хв);

• неконтрольована застійна серцева недостатність, включаючи серцеву недостатність правого шлуночка після легеневої гіпертензії;

• кардіогенний шок;

• анестезія препаратами, що спричиняють депресію міокарда;

• гіпокаліємія;  гіпомагніємія;  

• нелікована феохромоцитома;

• артеріальна  гіпотензія (за винятком такої, що виникає унаслідок аритмії);  

• синдром Рейно та тяжкі порушення периферичного кровообігу;

• бронхіальна астма та хронічні обструктивні захворювання легень;

• метаболічний ацидоз;

• ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не застосовувати:

– з антиаритмічними препаратами І класу (дизопірамідом, хінідином і прокаїнамідом) і III класу (аміодароном) – потенційно можуть збільшувати рефрактерність міокарда. Аміодарон збільшує ризик виникнення брадикардії та пригнічення AV-провідності. У разі застосування соталолу разом з іншими β-адреноблокаторами можна очікувати адитивних ефектів класу II (зниження артеріального тиску і частоти серцевих скорочень);

– з лікарськими засобами, що збільшують тривалість інтервалу QT (антиаритмічними препаратами I і III класу, похідними фенотіазину, три- і тетрациклічними антидепресантами (іміпрамін, мапротилін), хіноліновими антибіотиками (наприклад, спарфлоксацин), терфенадином, астемізолом, еритроміцином, препаратами літію, пробуколом, галоперидолом, галофантрином, пентамідином). Підвищується ризик виникнення torsade de pointes.

Флоктафенін – β-блокатори можуть перешкоджати компенсаторним реакціям серцево-судинної системи, що асоційовані з артеріальною гіпотензією або шоком, та можуть бути спричинені флоктафеніном.

Блокатори кальцієвих каналів – одночасне застосування призводило до розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії, порушення провідності, серцевої недостатності.  

Три- та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, наркотичні аналгетики, антигістамінні, седативні, снодійні засоби та етанол посилюють пригнічення центральної нервової системи, підвищують ризик виникнення шлуночкових аритмій.

Супутнє застосування соталолу гідрохлориду з трициклічними антидепресантами, барбітуратами, фенотіазином і наркотичними аналгетиками, а також гіпотензивними засобами, діуретиками і вазодилататорами може призвести до надмірного зниження артеріального тиску.

Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів) та міорелаксанти збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвиток артеріальної гіпотензії.

Алергени, які застосовують для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб збільшують ризик виникнення тяжких системних алергійних реакцій або анафілаксії.

З лікарськими засобами, які виснажують запаси катехоламінів (резерпін, гуанітидин), може спостерігатися надмірне зниження тонусу симпатичної нервової системи. У пацієнтів необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень, оскільки можливі гіпотензія, виражена брадикардія, втрата свідомості.

Негативний хронотропний і негативний дромотропний ефекти соталолу гідрохлориду можуть збільшуватися при одночасному застосуванні з резерпіном, клонідином, альфа-метилдопою, гуанфацином і серцевими глікозидами.

З дигоксином зростає імовірність проаритмічних ефектів, знижується позитивна інотропна дія глікозидів наперстянки. І глікозиди наперстянки, і соталолу гідрохлорид уповільнюють              AV-провідність. Якщо, незважаючи на адекватну терапію глікозидами наперстянки, не спостерігається зменшення тяжкості серцевої недостатності, прийом соталолу необхідно припинити.

З гіпотензивними засобами (діуретики, симпатолітики, клонідин, гідралазин) можливе надмірне зниження артеріального тиску.

Фуросемід, гідрохлоротіазид та інші діуретики, що виводять калій або магній, можуть спровокувати розвиток аритмії внаслідок гіпокаліємії.

При одночасному застосуванні соталолу з амфотерицином В, кортикостероїдами необхідно контролювати рівень калію.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення збільшують ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Ксантини та симпатоміметики  знижують активність соталолу.

При одночасному застосуванні з агоністами β₂-рецепторів, такими як сальбутамол, тербуталін та ізопреналін, може виникнути необхідність збільшення дози агоніста β₂-рецепторів.

НПЗЗ та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект соталолу гідрохлориду, сульфасалазин збільшує його концентрацію у плазмі крові.

Антагоністи кальцію (верапаміл та дилтіазем), серцеві глікозиди та антиаритмічні засоби (наприклад, дизопірамід) посилюють порушення AV-провідності, підвищують ризик розвитку або збільшення  AV-блокади та серцевої недостатності. При застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів можливий адитивний гіпотензивний вплив на артеріальний тиск. Слід уникати їх сумісного застосування з соталолом.

Одночасне застосування антагоністів іонів кальцію типу ніфедипин може призвести до значного зниження артеріального тиску,  посилення синдрому слабкості синусового вузла.

Норепінефрин, інгібітори МАО-В та раптове припинення прийому клонідину можуть потенціювати «рикошетну» гіпертензію. Прийом соталолу необхідно припиняти за кілька днів до поступового припинення прийому клонідину, а перерва у лікуванні інгібіторами МАО-В та соталолом має становити не менше 14 днів.

Соталол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів, антикоагуляційний ефект кумаринів, збільшує концентрацію лідокаїну у плазмі крові, підвищує ефект інсуліну та знижує ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (тому може бути необхідна корекція доз протидіабетичних препаратів).

Одночасне застосування з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, особливо під час важкого фізичного навантаження, може індукувати гіпоглікемію та маскувати її симптоми.

Нейром’язова блокада, спричинена тубокурарином, може посилюватися за рахунок блокади         β- адренорецепторів.

Негативний інотропний ефект соталолу гідрохлориду і наркотичних аналгетиків або антиаритмічних засобів може бути адитивним.

Особливості застосування.

Особливо ретельне медичне спостереження необхідне в таких випадках:

– порушення функції нирок (зменшення дози); необхідне проведення регулярного моніторингу ниркової функції, включаючи визначення креатиніну, а також доцільно контролювати концентрацію соталолу в сироватці крові;

– хворі на цукровий діабет зі значними коливаннями рівнів глюкози в крові (при цьому симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані); необхідно проводити моніторинг концентрації глюкози у крові та інформувати пацієнтів про те, що головним симптомом гіпоглікемії під час лікування соталолом є підвищене потовиділення;

– тривале голодування;

– гіпертиреоз; адренергічні симптоми можуть бути замасковані; при лікуванні пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз необхідно уникати швидкого припинення прийому соталолу, оскільки можливе загострення симптомів гіпертиреозу, зокрема тиреотоксичний криз;

– периферичні порушення перфузії; скарги можуть виникати особливо на початку лікування;

– пацієнти з феохромоцитомою (див. розділ «Протипоказання»); соталолу гідрохлорид можна застосовувати тільки після попередньої блокади a-адренорецепторів;

– пацієнти з атопічним анамнезом, анафілактичними реакціями в анамнезі та пацієнти, які отримують десенсибілізуючу терапію (можливий більш тяжкий перебіг анафілактичних реакцій та нечутливість до звичайних доз адреналіну (епінефрину) при їх лікуванні);

– пацієнти з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала), міастенією гравіс, депресією (у тому числі в анамнезі);

– пацієнти із синдромом дисфункції синусового вузла, що асоціюється із симптоматичними аритміями (соталолу гідрохлорид може спричиняти синусову брадикардію, синусові паузи або зупинку синусового вузла);

– хворі на псоріаз (посилення симптомів псоріазу).

Соталолу гідрохлорид може збільшувати тяжкість наявних аритмій або спричиняти нові. Проаритмічні ефекти можуть бути різними: від збільшення частоти передчасних скорочень шлуночків і до розвитку більш тяжкої шлуночкової тахікардії, шлуночкової фібриляції або «піруетної» тахікардії. Ризик розвитку «піруетної» тахікардії асоціюється з подовженням інтервалу QT, зниженням частоти серцевих скорочень, зниженням рівня магнію та калію в сироватці крові, а також з одночасним застосуванням соталолу з лікарськими засобами, що індукують розвиток шлуночкової тахікардії типу torsade de pointes. «Піруетна» тахікардія розвивається одразу після початку терапії або підвищення дози та припиняється спонтанно у більшості пацієнтів. Незважаючи на те, що більшість епізодів цієї тахікардії проходять самостійно або симптоми об’єднуються (наприклад, синкопе), вона може прогресувати до вентрикулярної фібриляції. Факторами ризику, які збільшують імовірність виникнення «піруетної» тахікардії, є доза, наявність стійкої шлуночкової тахікардії, стать (у жінок частота виникнення вища), надмірне збільшення тривалості інтервалу QT_c,  кардіомегалія, застійна серцева недостатність.

Якщо у процесі терапії тривалість інтервалу QT_c перевищує 500 мс, необхідна обережність при застосуванні, а якщо перевищує 550 мс – потрібне зниження дози або припинення прийому препарату. Під час клінічних досліджень у пацієнтів з аритмією, які приймали соталол, часто спостерігалася брадикардія, що збільшує ризик розвитку тахікардії типу torsade de pointes.   Проаритмічні ефекти найчастіше спостерігаються у перші 7 днів після початку терапії або при підвищенні дози. Для зниження ризику проаритмії рекомендується розпочинати лікування у дозі 80 мг 2 рази на добу, а потім поступово титрувати дози з одночасним контролем ефективності (програмована електрокардіостимуляція або моніторинг ЕКГ за Холтером) і безпеки (тривалість інтервалу QT, частота серцевих скорочень і рівні електролітів сироватки крові).

У випадках тяжкої діареї або конкурентного введення лікарських препаратів, що спричиняють втрату магнію та/або калію, необхідно здійснювати контроль електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.

Не застосовувати соталол пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією до корекції дисбалансу через імовірність ризиків подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкової тахікардії типу torsade de pointes.

Моніторинг пацієнтів, які приймають соталол, має включати спостереження за частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском, ЕКГ, вмістом глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. У пацієнтів літнього віку потрібно контролювати показники функції нирок. Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції режиму дозування.

У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, необхідно ретельно зважити можливу користь і ризик застосування соталолу. Ретельний контроль та титрування дози є надзвичайно важливими перед і після початку терапії. Соталол не слід приймати пацієнтам з фракціями викиду лівого шлуночка ≤ 40 % без тяжкої шлуночкової аритмії.

При комбінованому лікуванні антиаритмічними засобами І класу, особливо хінідиноподібними, не слід застосовувати препарати, які можуть розширити комплекс QRS, оскільки може суттєво подовжитися інтервал QT та значно підвищитися ризик виникнення шлуночкової аритмії.

Слід уникати одночасного застосування соталолу з антиаритмічними препаратами ІІІ класу, оскільки це може призвести до надмірного подовження інтервалу QT.

Перед призначенням препарату необхідно відмінити інші антиаритмічні засоби.

При завершенні курсу лікування прийом соталолу гідрохлориду необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше, під наглядом лікаря. Періодичність прийому препарату не можна змінювати. Не можна раптово припиняти лікування – можливий розвиток тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Раптова відміна препарату може демаскувати латентну форму серцевої недостатності; крім того, може розвинутися артеріальна гіпертензія.

При лікуванні пацієнтів літнього віку необхідно враховувати можливу наявність супутньої патології, зокрема ниркової недостатності і підвищеної чутливості до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування.

Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають враховувати, що при лікуванні можливе зменшення продукування сльозової рідини.

Завдяки блокаді β-адренорецепторів соталол може збільшувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій, що необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів з тяжкими реакціями гіперчутливості (у тому числі в анамнезі) і тих, які знаходяться на десенсибілізуючій терапії.

У разі необхідності хірургічного втручання необхідно повідомити анестезіолога щодо приймання соталолу; за кілька днів до операції необхідно припинити прийом соталолу  чи підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.

У поодиноких випадках препарат може спричинити псоріаз, погіршення його симптомів або призвести до псоріазоподібної екзантеми.

Соталол слід застосовувати з обережністю при AV-блокаді І ступеня унаслідок  негативного впливу на провідність.

Застосування соталолу протипоказано при тяжкому алергічному риніті у зв’язку з посиленням обструкції  дихальних шляхів.

Пацієнтам з утрудненим диханням слід призначати препарат за умови ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.

Унаслідок присутності соталолу гідрохлориду в сечі фотометричне визначення метанефрину може призвести до одержання завищених значень.

У пацієнтів з підозрою на феохромоцитому, які отримують соталолу гідрохлорид, слід проводити аналіз сечі за допомогою ВЕРХ з твердофазною екстракцією.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування соталолу гідрохлориду може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.

У період лікування не слід вживати алкоголь у зв’язку з імовірністю розвитку ортостатичної гіпотензії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки немає достатнього досвіду застосування соталолу гідрохлориду у період вагітності, препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Соталолу гідрохлорид проникає через плаценту і досягає фармакологічно ефективних концентрацій у тканинах плода, тому у плода або немовляти можна очікувати виникнення таких побічних реакцій як брадикардія, артеріальна гіпотензія і гіпоглікемія. З цієї причини терапію необхідно перервати за 48-72 години до розрахованої дати пологів. β-блокатори можуть спричиняти зниження плацентарного кровотоку, що може призвести до передчасних пологів та навіть внутрішньоутробної загибелі плода. Після народження за немовлятами на деякий час необхідно встановити ретельне спостереження (можливий розвиток блокади β-рецепторів).

Соталолу гідрохлорид проникає у грудне молоко, досягаючи концентрацій, що у 3-5 разів перевищують його концентрацію у плазмі крові матері. Годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час  лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Це слід враховувати особливо на початку лікування, при підвищенні дози, при зміні препарату або при взаємодії з алкоголем.

Спосіб застосування та дози.

При лікуванні антиаритмічними засобами шлуночкових аритмій, що загрожують життю, розпочинати терапію, а також підвищувати дозу необхідно в умовах стаціонару при наявності устаткування для моніторингу та оцінки варіабельності серцевого ритму.

Під час лікування  контрольні дослідження слід проводити з регулярними інтервалами (наприклад, за допомогою стандартної ЕКГ з інтервалом в 1 місяць або тривалої ЕКГ кожні 3 місяці і, у разі необхідності, проведення ЕКГ при навантаженні).

Терапію слід переглянути, якщо окремі параметри погіршуються, наприклад, збільшується тривалість QRS або подовжується інтервал QT понад 25 %, подовжується інтервал PQ понад    50 % або збільшується частота і тяжкість аритмій.

Рекомендується наступний режим дозування: початкова доза становить 80 мг на добу у вигляді разової дози або за 2 прийоми (по 40 мг) з інтервалом 12 годин.

Якщо ефективність терапії недостатня, добову дозу можна поступово збільшити з інтервалом не менше 3 днів для досягнення рівноважної концентрації соталолу у плазмі крові та здійснення контролю тривалості інтервалів QT за допомогою ЕКГ.

Для окремих пацієнтів може бути необхідна добова доза 160-320 мг, розподілена на 2 прийоми.

Для профілактики суправентрикулярних аритмій рекомендується застосовувати дозу 320 мг/добу за 2 прийоми з інтервалом 12 годин. Для профілактики суправентрикулярної аритмії після операції на серці добова доза має становити 240 мг за 2 прийоми.

Окремим пацієнтам зі стійкою шлуночковою аритмією, що загрожує життю, може бути призначено 480-640 мг соталолу на добу. Однак призначення такої дози потребує ретельної оцінки співвідношення потенційних користі і ризику щодо можливості тяжких побічних реакцій (особливо проаритмогенних ефектів).

Дозування при порушенні функції нирок.

Оскільки соталол виводиться переважно із сечею, дозу слід зменшити, якщо кліренс креатиніну менше 60 мл/хв, згідно з таблицею:

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Доза
> 60	Рекомендована доза соталолу
30-60	½ рекомендованої дози
10-30	¼  рекомендованої дози
< 10	Застосування протипоказано

Кліренс креатиніну можна розрахувати за формулою:

Чоловіки:

       (140 - вік пацієнта) × маса тіла (кг)______            

72 × рівень креатиніну в сироватці крові (мг/дл)

Жінки: кліренс креатиніну чоловіків × 0,85.

Якщо рівень креатиніну в сироватці крові наводиться в одиницях мкмоль/л, отриманий результат необхідно розділити на 88,4 (1 мг/дл = 88,4 мкмоль/л).

Дозування при порушенні функції печінки.

Коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку.

Для лікування пацієнтів літнього віку слід враховувати можливі порушення функції нирок.

Спосіб застосування.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води), до їди. Препарат не слід приймати під час їди, оскільки при цьому всмоктування соталолу гідрохлориду з травного тракту може зменшитися (зокрема це стосується молока і молочних продуктів).

Тривалість застосування.

Тривалість лікування визначає лікар.

Пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда або з тяжкими порушеннями серцевої діяльності, необхідний постійний ретельний медичний нагляд під час коригування дози антиаритмічних засобів.

Хворим на ішемічну хворобу серця та/або з аритмією або після тривалого застосування терапію препаратом слід припиняти поступово, оскільки раптова відміна може призвести до погіршення клінічного стану.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування.

Навмисне або випадкове передозування соталолу гідрохлориду рідко призводило до летальних наслідків. Симптоми передозування залежать від загального стану серцевої діяльності пацієнта (лівошлуночкова функція, серцева аритмія). У разі вираженої серцевої недостатності, навіть у найнижчих дозах, може виявитися погіршення серцевої функції.

Клінічні дані показали, що залежно від ступеня інтоксикації виникали такі симптоми передозування: запаморочення, непритомність, слабкість, асистолія, симптоми кардіогенного або гіповолемічного шоку, серцева недостатність, артріовентрикулярна блокада, аритмія, ціаноз нігтів або долонь, судоми, утруднене дихання, бронхоспазм, гіпоглікемія, підвищена втомлюваність, втрата свідомості, мідріаз, іноді генералізовані напади, артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, виражена брадикардія аж до зупинки серця (замінний ритм часто на ЕКГ), подовження інтервалу QT, атипова шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), симптоми серцево-судинного шоку. Передозування соталолу гідрохлориду у поодиноких випадках призводило до летального наслідку.

Лікування: необхідно припинити застосування препарату; показане промивання шлунка, підтримка життєво важливих функцій організму, терапія симптоматична. За показаннями вводити атропін 1-2 мг внутрішньовенно у вигляді інфузії (можливе болюсне введення); симпатоміметики, залежно від маси тіла та отриманого ефекту: допамін, добутамін, ізопреналін, орципреналін і епінефрин; ефективне застосування глюкагону: спочатку 1-10 мг внутрішньовенно; потім – 2-2,5 мг на годину у вигляді безперервної інфузії.

При брадикардії показані атропін, інші антихолінергічні препарати, агоністи b-адренорецепторів  або трансвенозна електрокардіостимуляція; при блокаді серця (II або III ступеня) – ізопротеренол або трансвенозна електрокардіостимуляція; при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при гіпотензії (залежно від асоційованих факторів) на додаток до атропіну і глікозидів наперстянки при необхідності доцільніше застосовувати епінефрин, а не ізопротеренол або норадреналін; при бронхоспазмі – стимулятори b₂-адренорецепторів у вигляді аерозолю або амінофілін; при гіпоглікемії – внутрішньовенне введення глюкози; при «піруетній» тахікардії – епінефрин, магнію сульфат, трансвенозна електрокардіостимуляція, кардіостимуляція постійним струмом.

Оскільки соталолу гідрохлорид є конкурентним антагоністом ізопротеренолу, високі дози ізопротеренолу можуть нейтралізувати багато ефектів надлишкових доз соталолу, але у разі застосування ізопротеренолу необхідно бути готовим до ускладнень, які можуть спричинити високі дози.

Препарат може виводитися за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

Оцінка небажаних реакцій класифікується за такою схемою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна оцінити через відсутність даних).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості; соталол може збільшувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій.

Метаболічні порушення і порушення з боку харчування: гіпоглікемія (ознаки зниження цукру в крові (зокрема, тахікардія) можуть бути замасковані на тлі терапії препаратом). Це необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються  тривалого голодування, хворим на цукровий діабет та зі спонтанною гіпоглікемією в анамнезі. Гіперглікемія, гіпотиреоїдний стан. Збільшення загального холестерину і тригліцеридів, зменшення холестерину ліпопротеїнів високої щільності.

З боку психіки: часто – тривожність, неспокій, сплутаність свідомості, зміна настрою, галюцинації, підвищена збудливість, депресія;  рідко – порушення сну.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, головний біль, дисомнія, парестезія, відчуття холоду в кінцівках, слабкість, судоми, тремор.

З боку органів зору: часто – порушення зору; нечасто – кон’юнктивіт; дуже рідко – кератокон’юнктивіт, зменшення секреції сльозової рідини (особливо при використанні контактних лінз),  сухість та біль в очах, запалення рогівки та кон’юнктиви, світлобоязнь.

З боку органів слуху: часто – порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: часто – біль у грудях, ортостатична та артеріальна гіпотензія, диспное, набряки, посилення симптомів серцевої недостатності (набряк щиколоток, стоп, задишка), аритмія, брадикардія, відчуття серцебиття, відхилення на ЕКГ, порушення провідності міокарда, атріовентрикулярна блокада, синкопальний або пресинкопальний стани, проаритмогенні ефекти (зміни ритму або посилення аритмії, що може призвести до значного порушення серцевої діяльності з можливою зупинкою серця), ослаблення скорочувальної функції міокарда, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття похолодання кінцівок, переміжна кульгавість, синдром Рейно). Аритмогенні ефекти частіше спостерігаються у пацієнтів з тяжкими, небезпечними для життя аритміями  і дисфункцією лівого шлуночка; дуже рідко – збільшення кількості нападів стенокардії і порушення периферичної перфузії. Враховуючи, що соталол подовжує час QT, при його застосуванні може спостерігатися шлуночкова тахіаритмія (у тому числі torsade de pointes), особливо у випадках передозування.

Тяжкі проаритмогенні ефекти (постійна шлуночкова тахікардія або тріпотіння шлуночків/ фібриляція або torsade de pointes) залежать від дози препарату і  виникають переважно на початку терапії та при збільшенні дози.

З боку дихальної системи: часто – риніт, утруднене дихання, бронхоспазм, ларингоспазм; нечасто – диспное може виникати у пацієнтів з обструктивними порушеннями легень; дуже рідко – алергічний бронхіт з фіброзом.

З боку травного тракту: часто – порушення смаку, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, ксеростомія; рідко – запор, сухість у роті, анорексія, порушення функції печінки (сеча темного кольору, жовтушність склер або шкіри, холестаз).

З боку шкіри: часто – еритема, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, екзантема, посилене потовиділення, гіперемія шкіри; нечасто – алопеція; дуже рідко – псоріазоподібна екзантема, поява/прогресування симптомів псоріазу.

З боку кістково-м’язової системи: м’язовий спазм або міастенія, біль у спині, артралгії, біль у м’язах.

З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція.

Загальні порушення: часто – гарячка, підвищена втомлюваність, ціаноз кінцівок, астенія,  синдром відміни.

Лабораторні показники: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, утворення антинуклеарних антитіл, зміна активності ферментів, рівня білірубіну.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 5 (10 × 5) блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Для всіх дозувань: Салютас Фарма ГмбХ (виробництво за повним циклом).

Для дози 160 мг: Лек С. А. (первинне і вторинне пакування, випуск серії).

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина.

Вул. Доманієвська 50 С, Варшава, 02-672, Польща.

Фармакологические свойства
Фармакологические свойства. Соталола гидрохлорид является неселективным b -адреноблокатором, действует на b 1- и b 2-адренорецепторы. Представляет собой рацемическую смесь d- и l-изомеров соталола. Оба изомера имеют приблизительно одинаковую антиаритмическую активность III класса, но блокирует b -адренорецепторы l-изомер.
Среди b -адреноблокаторов соталола гидрохлорид занимает особое место, поскольку он, подобно антиаритмическим препаратам III класса, вызывает удлинение реполяризации, потенциала действия, эффективного рефрактерного периода в предсердных, желудочковых волокнах и волокнах Пуркинье. Увеличение рефрактерности миокарда желудочков сопровождается удлинением интервала Q-T без расширения комплекса QRS на электрокардиограмме. Соталола гидрохлорид уменьшает ЧСС и сократительную способность миокарда, замедляет AV-проводимость. Повышает тонус гладкой мускулатуры бронхов.
Кроме выраженных антиаритмических свойств, соталолу гидрохлориду присущи также некоторые антигипертензивные и антиангинальные свойства, связанные с его b -адреноблокирующим действием.
Биодоступность соталола гидрохлорида при пероральном приеме составляет 90%. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2,5-3 часа после перорального приема, а равновесная концентрация в плазме – после 2-3 дней приема. В дозах в диапазоне 160-640 мг/сутки концентрации соталола гидрохлорида в плазме прямо пропорциональны дозам. Период полувыведения составляет до 15 часов. Соталола гидрохлорид не связывается с белками плазмы крови и не метаболизируется. Фармакокинетика d- и l-энантиомеров практически одинаковая. Растворимость в жирах соталола гидрохлорида низкая, плохо проникает сквозь гематоэнцефалический и плацентарный барьеры. Из-за отсутствия эффекта "первого прохождения" нарушения функции печени не влияют на клиренс соталола гидрохлорида. Выводится почками – 75% в неизмененном виде (поэтому пациентам с нарушениями функции почек необходимо назначать меньшие дозы). Удаляется при гемодиализе.
У пациентов преклонного возраста значительных отличий фармакокинетики не наблюдается, однако при наличии у таких больных нарушений функции почек может увеличиваться период полувыведения соталола гидрохлорида.
При приеме соталола гидрохлорида одновременно с пищей абсорбция снижается приблизительно на 20% по сравнению с приемом натощак.

Показания к применению
Показания. Желудочковая экстрасистолия, спонтанные и индуцированные желудочковые тахиаритмии, суправентрикулярная тахикардия (в том числе синдроме Вольфа-Паркинсона-Уайта), пароксизмальная форма мерцания предсердий, ишемическая болезнь сердца. Показан для лечения угрожающих жизни желудочковых аритмий, в частности стойкой желудочковой тахикардии.

Способ применения и дозы
Способ применения и дозы.
Таблетки необходимо принимать внутрь, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Лечение пациентов со стойкой желудочковой тахикардией необходимо начинать в условиях стационара.
Рекомендованная начальная доза – 80 мг 2 раза в сутки. После оценки эффективности доза может быть увеличена до 240 или 320 мг/сутки. Для достижения терапевтического эффекта в большинстве случаев требуется суточная доза 160-320 мг в двух равных разделенных дозах (по 80 мг или по 160 мг 2 раза в сутки). Максимальная суточная доза – 480 мг. Дозы необходимо повышать постепенно, ожидая после каждого повышения 2-3 дня для достижения равновесной концентрации соталола гидрохлорида в плазме крови и адекватного контроля продолжительности интервалов QT.
Пациенты с угрожающими жизни рефрактерными аритмиями могут нуждаться в дозе 480-640 мг/сутки, однако такие дозы можно назначать лишь тогда, когда потенциальная польза от применения препарата превышает повышенный риск возникновения побочных эффектов, в частности аритмий.
При возникновении брадикардии или гипотензии в начале терапии прием препарата необходимо прекратить. Позднее Соталол-Апо снова может быть назначен в более низких дозах. Снижение доз также может быть рекомендовано с целью уменьшения симптомов слабости и головокружения, если артериальное давление крови остается низким в течение месяца и более после начала терапии.
При лечении Соталолом-Апо угрожающих жизни желудочковых аритмий начинать терапию, а также повышать дозы необходимо в условиях стационара при наличии оборудования для мониторинга и оценки вариабельности сердечного ритма. Дозы подбирают индивидуально, исходя из терапевтической эффективности и чувствительности. Проаритмические эффекты возможны не только в начале терапии, но и при каждом повышении доз.
Поскольку соталола гидрохлорид экскретируется преимущественно с мочой, а у пациентов с нарушением функции почек его период полувыведения удлиняется, для достижения равновесного состояния в таких случаях необходимо больше времени. При клиренсе креатинина < 60 мл/мин интервалы между приемами Соталола-Апо необходимо корректировать.
При лечении пациентов с нарушениями функции почек повышать дозы можно лишь после приема не меньше 5 или 6 доз с соответствующими интервалами.

Побочные эффекты
Побочные эффекты.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, ощущение сердцебиения, нарушение проводимости миокарда, АV-блокада, аритмии, снижение сократимости миокарда, усугубление симптомов сердечной недостаточности (отек лодыжек, стоп, одышка), артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия, проявления ангиоспазма (усиление нарушений периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), боль в груди, в отдельных случаях – желудочковая пароксизмальная тахикардия типа “пируэт” (“пируэтная” тахикардия), усиление приступов стенокардии.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: редко – тошнота, рвота, боли в епигастрии, метеоризм, диарея, запор, сухость во рту, изменения вкуса, нарушения функции печени (темная моча, желтушность склер или кожи, холестаз).
Со стороны центральной нервной системы и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, утомляемость, слабость, сонливость, парестезии, тремор; редко – нарушения сна, депрессия; в отдельных случаях – нарушения остроты зрения, снижение секреции слезной жидкости, сухость и боль в глазах, воспаление роговицы и конъюнктивы, синкопальные состояния.
Со стороны эндокринной системы: гипергликемия, гипогликемия, гипотиреоидное состояние.
Со стороны дыхательной системы: ринит, затруднение дыхания, бронхоспазм, ларингоспазм.
Дерматологические реакции: кожная сыпь, усиленное потоотделение, гиперемия кожи, псориазоформный дерматоз, обострение симптомов псориаза, алопеция.
Аллергические реакции: редко – кожная сыпь, зуд, крапивница.
Лабораторные показатели: тромбоцитопения, агранулоцитоз, лейкопения, изменения активности ферментов, уровня билирубина.
Другие: похолодание конечностей, снижение потенции, боль в спине, артралгии, мышечная слабость, синдром “отмены”.
В случае возникновения каких-либо других необычных реакций обязательно посоветуйтесь с врачом относительно последующего использования препарата!

Противопоказания
Противопоказания.
Соталол-Апо противопоказан при гиперчувствительности к соталолу и сульфаниламидам, острой и хронической сердечной недостаточности II-III ст (в стадии декомпенсации), AV-блокаде II или III ст (если у пациента нет функционирующего кардиостимулятора), кардиогенном шоке, синоатрикулярной блокаде, синусовой брадикардии, синдроме слабости синусового узла, тяжелой дисфункции синусового узла, артериальной гипотензии, бронхиальной астме и обструктивных заболеваниях легких, аллергическом рините, врожденном или приобретенном синдроме удлиненного интервала QT, тяжелой или неконтролируемой хронической сердечной недостаточности, сахарном диабете с кетоацидозом, метаболическом ацидозе, гипокалиемии, кардиомегалии (без признаков сердечной недостаточности), окклюзионных заболеваниях периферических сосудов (осложненных гангреной, “перемежающейся” хромотой или болью в покое), анестезии препаратами, вызывающими депрессию миокарда. Противопоказан при беременности, в период кормления грудью и в детском возрасте.
С осторожностью применяют при аллергических реакциях в анамнезе, сердечной недостаточности, недавно перенесенном инфаркте миокарда, феохромоцитоме, печеночной недостаточности, хронической почечной недостаточности, синдроме Рейно, миастении, тиреотоксикозе, депрессии (в т. ч. в анамнезе), псориазе.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаимодействие с лекарственными средствами.
Если Вы принимаете какие-либо другие лекарственные средства, обязательно сообщите об этом врачу!
Во время лечения Соталолом-Апо не принимайте каких-либо других лекарственных средств (в том числе и тех, что отпускаются без рецепта) без предварительной консультации с врачом. Неконтролированное лечение может навредить Вашему здоровью.
С антиаритмическими препаратами І класса (дисопирамидом, хинидином и прокаинамидом) и III класса (амиодароном) Соталол-Апо не рекомендуется применять, поскольку они потенциально могут увеличивать рефрактерность миокарда. Амиодарон повышает риск возникновения брадикардии и угнетения AV-проводимости.
При переходе от лечения другими препаратами к терапии Соталолом-Апо или переходе от лечения Соталолом-Апо к терапии другими антиаритмическими лекарственными средствами необходимо подождать не менее 3-4 периодов полувыведения применявшегося препарата, прежде чем назначать альтернативный препарат в обычной дозе. Если существует вероятность того, что отмена предыдущего антиаритмического препарата может вызвать угрожающие жизни аритмии, пациента необходимо госпитализировать.
В случае применения Соталола-Апо вместе с другими b -адреноблокаторами можно ожидать аддитивных эффектов класса II.
С лекарственными средствами, увеличивающими продолжительность интервала QT (антиаритмическими препаратами класса I и класса III, производными фенотиазина, трициклическими антидепрессантами, терфенадином, астемизолом, эритромицином, препаратами лития), и жидкими протеиновыми диетами применяют с осторожностью.
Три- и тетрациклические антидепрессанты, нейролептики, наркотические анальгетики, антигистаминные, седативные, снотворные средства и этанол усиливают угнетение центральной нервной системы.
Средства для ингаляционного наркоза (производные углеводородов) и миорелаксанты повышают риск угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии.
Аллергены, применяющиеся для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии.
С лекарственными средствами, истощающими запасы катехоламинов (резерпин, гуанитидин), может наблюдаться чрезмерное снижение тонуса симпатической нервной системы. У пациентов необходимо регулярно контролировать артериальное давление и частоту сердечных сокращений, поскольку возможны гипотензия, выраженная брадикардия, потеря сознания.
С дигоксином возрастает вероятность проаритмических эффектов, снижается положительное инотропное действие гликозидов наперстянки. И гликозиды наперстянки, и соталола гидрохлорид замедляют AV-проводимость. Если, несмотря на адекватную терапию гликозидами наперстянки, не наблюдается уменьшения тяжести сердечной недостаточности, прием Соталола-Апо необходимо прекратить.
С гипотензивными средствами (диуретики, симпатолитики, клонидин, гидралазин) возможно чрезмерное снижение артериального давления.
Фуросемид, гидрохлоротиазид и другие калийвыводящие диуретики могут спровоцировать развитие аритмии вследствие гипокалиемии.
Йодсодержащие рентгеноконтрастные вещества для внутривенного введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Ксантины и симпатомиметики снижают активность Соталола-Апо.
Со стимуляторами b 2-адренорецепторов (сальбутамол, тербуталин и изопреналин) может быть необходимо повышение доз стимуляторов b 2-адренорецепторов.
Нестероидные противовоспалительные средства и эстрогены ослабляют гипотензивный эффект соталола гидрохлорида, сульфасалазин повышает его концентрацию в плазме.
Антагонисты кальция (верапамил и дилтиазем), сердечные гликозиды и антиаритмические средства усиливают нарушение AV-проводимости, повышают риск развития или усугубление AV-блокады и сердечной недостаточности. При совместном применении с блокаторами кальциевых каналов возможно аддитивное гипотензивное влияние на давление крови.
Норэпинефрин, ингибиторы МАО и внезапная отмена приема клонидина могут потенцировать "рикошетную" гипертензию. Прием Соталола-Апо необходимо прекращать за несколько дней до постепенной отмены приема клонидина, а перерыв в лечении ингибиторами МАО и Соталолом-Апо должен составлять не менее 14 дней.
Соталол-Апо продлевает действие недеполяризующих миорелаксантов, антикоагуляционный эффект кумаринов, повышает концентрацию лидокаина в плазме, повышает эффект инсулина и снижает эффект пероральных гипогликемических средств (поэтому может быть необходима коррекция доз противодиабетических препаратов).

Особенности применения
С осторожностью применяют при аллергических реакциях в анамнезе, сердечной недостаточности, недавно перенесенном инфаркте миокарда, феохромоцитоме, печеночной недостаточности, хронической почечной недостаточности, синдроме Рейно, миастении, тиреотоксикозе, депрессии (в т. ч. в анамнезе), псориазе.
Предостережения при применении.
Соталол-Апо может усугублять тяжесть имеющихся аритмий или вызывать новые. Проаритмические эффекты могут быть разнообразными: от повышения частоты преждевременных сокращений желудочков и до развития более тяжелой желудочковой тахикардии, желудочковой фибрилляции или “пируэтной” тахикардии. Факторами риска, повышающими вероятность возникновения “пируэтной” тахикардии, являются доза, наличие стойкой желудочковой тахикардии, пол (у женщин частота возникновения выше), чрезмерное увеличение продолжительности интервала QTc, кардиомегалия или застойная сердечная недостаточность.
Если в процессе терапии продолжительность интервала QTc превышает 500 мс – необходима осторожность при применении, а если превышает 550 мс – необходимо снижение доз или прекращение приема препарата. Проаритмические эффекты чаще всего наблюдаются в первые 7 дней после начала терапии или при повышении дозы. Для снижения риска проаритмий рекомендуется начинать лечение в дозе 80 мг 2 раза в сутки, а потом постепенно титровать дозы с одновременным контролем эффективности (программированная электрокардиостимуляция или мониторинг ЭКГ по Холтеру) и безопасности (продолжительность интервала QT, частота сердечных сокращений и уровни электролитов сыворотки крови). Особенно внимательно необходимо следить за электролитным и кислотно-щелочным балансами у пациентов с тяжелой или продолжительной диареей, а также больных, получающих диуретики.
При завершении курса лечения прием Соталола-Апо необходимо прекращать постепенно, снижая дозу на протяжении 2 недель и более, под наблюдением врача. Периодичность приема препарата не должна изменяться. Нельзя внезапно перерывать лечение – возможно развитие тяжелых аритмий и инфаркта миокарда.
Мониторинг пациентов, принимающих Соталол-Апо, должен включать наблюдение за частотой сердечных сокращений, артериальным давлением, ЭКГ, содержанием глюкозы в крови у больных сахарным диабетом. У пациентов преклонного возраста необходимо контролировать показатели функции почек.
Пациенты с почечной недостаточностью нуждаются в коррекции режима дозирования.
Соталол-Апо необходимо с осторожностью назначать пациентам, недавно перенесшим инфаркт миокарда (повышен риск аритмогенного действия), пациентам с синдромом дисфункции синусового узла, ассоциирующимся с симптоматичными аритмиями (соталола гидрохлорид может вызывать синусовую брадикардию, синусовые паузы или остановку синусового узла), пациентам с хронической сердечной недостаточностью, с сахарным диабетом. Осторожно назначают пациентам со спонтанной гипогликемией в анамнезе или больным диабетом (особенно лабильным диабетом), принимающим инсулин или пероральные гипогликемические средства. Соталол-Апо может маскировать продромальные признаки и симптомы острой гипогликемии (тахикардию, тремор), поэтому пациентов необходимо информировать о том, что главным симптомом гипогликемии во время лечения Соталолом-Апо является повышенное потоотделение.
Больным феохромоцитомой Соталол-Апо назначают только после приема ?-адреноблокатора.
Соталол-Апо может маскировать клинические признаки гипертиреоза (тахикардию) или его осложнений и создавать ошибочное впечатление улучшения состояния у пациентов с тиреотоксикозом. При лечении пациентов с подозрением на тиреотоксикоз необходимо избегать быстрого прекращения приема Соталола-Апо, поскольку возможно обострение симптомов гипертиреоза, в частности тиреотоксический криз.
Пациенты, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
За несколько дней перед проведением наркоза необходимо прекратить прием Соталола-Апо или подобрать средство для наркоза с минимальным отрицательным инотропным действием.
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, нуждающимися в повышенном внимании и быстроте психомоторных реакций. Лицам, чья профессия требует концентрации внимания и быстроты реакций, необходим индивидуальный подбор доз.
В период лечения не следует употреблять алкоголь.

Условия и сроки хранения
Срок годности.
2 года с момента изготовления препарата "in bulk". Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке!
Условия хранения.
Хранить в сухом, защищенном от света и недоступном для детей месте при температуре 15 – 25°C.

Условия отпуска
Правила отпуска. По рецепту.