Сперидан: інструкція для медичного застосування, опис, показання, протипоказання, наявність в аптеках. Де придбати препарат Сперидан в Україні

Пошук ліків → Сперидан - інструкція

Сперидан
- Risperidone
  Міжнародна назва
- Антипсихотичні засоби
  Фарм. група
- N05AX08
  ATС-код
- за рецептом
  Умова продажу
- Немає в продажу
  Наявність в аптеках

Інструкція: українська, російська

Аналоги

Ціни в аптеках

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

СПЕРИДАН

(SPERIDAN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: risperidone*;

3[2-[4-(6-флюоро-1,2-бензисоксазол-3-і) піперидин-1-іл]-2-метил-6,7,8,9-тетрагідро-4Н-піридо[1,2-a]піримідин-4-он;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 1 мг – двоопуклі, овальні, вкриті оболонкою таблетки з насічкою, 8 х 5 мм;

таблетки 2 мг – двоопуклі, овальні, вкриті оболонкою таблетки

з насічкою, 10 х 5 мм;

таблетки 3 мг – двоопуклі, овальні, вкриті оболонкою таблетки

з насічкою, 11 х 6,5 мм;

таблетки 4 мг – двоопуклі, овальні, вкриті оболонкою таблетки

з насічкою, 14х 7,5 мм;

склад: 1 таблетка містить

рисперидону	1 мг
або
рисперидону	2 мг;
або
рисперидону	3 мг;
або
рисперидону	4 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, магнію стеарат;

оболонка: гипромеллоза 6, макрогол 6000, титану діоксид.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби, антипсихотичні засоби.

Код АТС: N05А Х 08

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рисперидон являє собою антипсихотичний засіб, що входить до групи бензизоксазолонових похідних. Це селективний моноамінергічний антагоніст з високою афінністю до серотонінергічних 5-НТ₂- та дофамін D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується як з альфа₁-адренергічними рецепторами, так і (за наявності низької афінності) з Н₁-гістамінергічними. Афінність до холінергічних рецепторів незначна. Вважається, що збалансований серотонінергічний і дофамінергічний антагонізм впливає на деякі симптоми (галюцинації, самообман, погіршення мислення, ворожість, підозрілість, емоційна пригніченість, небажання спілкуватись), що притаманні шизофренії. Зменшується ризик виникнення паркінсонізму. Засіб виявляє також неспецифічний седативний ефект, що може потенціювати ризик дії аналгетичних і седативних засобів.

Фармакокінетика. Рисперидон при внутрішньому застосуванні повністю резорбується, на цей процес не впливає одночасний прийом їжі.

Цитохром Р 450 2D6 метаболізує препарат у 9-гідроксирисперидон, що має подібні фармакологічні властивості. Максимальна плазмова концентрація обох речовин (первинного та метаболіту) досягається через 1−2 години. Зв’язування рисперидону з білками плазми становить 88±2%. Цей показник метаболіту становить 77±2%. Об’єм розподілення дорівнює 1−2л/кг. Після перорального прийому період на півжиття активної фракції – 20−24 години.

Після перорального застосування приблизно 45% дози екскретується з сечею в активній формі. Постійна концентрація активної фракції досягається через 5 годин. У пацієнтів з ушкодженням ниркової функції спостерігається підвищення плазмової концентрації активної фракції та уповільнена елімінація. У хворих з порушенням функції печінки не спостерігається зміна плазмової концентрації.

Показання для застосування.

Гострі та хронічні шизофренічні психози;
Шизоформний синдром;
Стан тривожності у пацієнтів з деменцією;
Як додаткова терапія для стабілізації настрою в маніакальній фазі біполярних розладів.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо.

Дорослі і діти старше 15 років

Добова доза приймається в один або два прийоми. Початкова доза становить 2 мг/добу; при цьому її можна підвищувати таким чином: на другу добу – 4 мг, на третю – 6 мг. Подальше збільшення дози проводять індивідуально. Підтримуюча доза визначається залежно від стану хворого, але звичайно вона становить 4−8 мг/добу. Максимальна добова доза – 16 мг. Лікування пацієнтів із шизоформним синдромом може тривати не більше 6 місяців.

Пацієнти літнього віку

Початкова доза становить 0,5 мг два рази на добу. Її можна збільшити на 0,5 мг два рази на добу при показаннях, до 2−4 мг/добу. Після виникнення можливості використання підтримуючої дози необхідно обговорити питання про одноразовий прийом препарату.

Важка тривожність у пацієнтів з деменцією

Лікування цього стану починають з дози 0,25 мг два рази на добу, якщо показано, дозу збільшують на 0,25 мг два рази на добу, але це збільшення можна застосовувати не частіше, ніж через добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг/добу. Але стан деяких хворих потребує добової дози 2 мг.

Додаткова терапія при біполярних розладах

Початкова доза – 2 мг на добу. Цю дозу можна збільшувати на 2 мг/добу, але не частіше, ніж через добу. Для більшості пацієнтів у таких випадках оптимальна доза – 2−6 мг на добу.

Печінкова та ниркова недостатність

Початкова доза становить 0,5 мг два рази на добу. Це дозування можливо індивідуально підвищувати на 0,5 мг до 1−2 мг два рази на добу.

Перехід від лікування іншими препаратами на Сперидан.

При переході від іншого антипсихотичного засобу на Сперидан з метою запобігання симптомів «відміни» попереднього лікування, дозування цього препарату зменшують поступово при призначенні Сперидану. При переході від депо-препарату на Сперидан не потрібен адаптаційний період, і лікування можливо розпочинати одразу. Періодично необхідно перевіряти потребу в проведенні постійної антихолінергіної терапії.

Побічна дія. Можливі такі небажані реакції:

найбільш часто – безсоння;

часті реакції:

загальні – головний біль, збільшення ваги тіла;

циркуляторні – гіпотензія, ортостатичне запаморочення, тахікардія або гіпертензія;

з боку центральної нервової системи – безсоння ажитація, тривожність, втома, сомнолентність, погіршення концентрації, екстра пірамідні симптоми, гіперсалівація, паркінсонізм, акатизія, тарзальна дискінезія;

ендокринні – порушення ерекції та еякуляції, галакторея, аменорея, менорагія та порушення менструального циклу;

з боку шкіри – висип;

з боку травної системи – нудота, диспепсія, запор, блювання, болі в животі;

з боку органів дихання – риніт;

з боку органу зору – нечіткий зір;

поодинокі реакції

загальні – набряки, алергічні реакції, що відрізняються від висипу;

ендокринні – гінекомастія;

з боку печінки – підвищення печінкових ферментів;

сечостатеві – нетримання сечі.

Деякі з перерахованих симптомів можуть виникати як небажані реакції і як симптоми основного захворювання. При наявності ортостатичної гіпотензії дозу препарату необхідно зменшити. Сперидан може призвести до дозозалежного підвищення плазмового пролактину. В поодиноких випадках у хворих на шизофренію зустрічається водна інтоксикація, спричинена полідипсією, або, так званий, синдром зміни секреції антидіуретичного гормону. В надзвичайно поодиноких випадках виникає гостра дистонія, судоми, злоякісний нейролептичний синдром, зміни температури тіла, пріапізм. Можливо зменшення числа нейтрофільних лейкоцитів і тромбоцитів.

При появі повільної дискінезії і злоякісного нейролептичного синдрому лікування необхідно припинити.

Протипоказання. Гіпер чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Передозування. При передозуванні спостерігаються такі симптоми як: гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття, подовження QT-інтервалу, гіпокаліємія, можлива гіпонатріємія, гіпомагніємія, неуважність, сомнолентність, сплутаність, ажитація, втрата свідомості, екстра пірамідні симптоми, м’язові крампі, скутість, нудота. При появі цих симптомів необхідно провести: промивання шлунка та введення активованого вугілля; при гіпотензії – інфузію рідин, введення дофаміну або норепінефрину; при екстра пірамідних симптомах – біпериден як антидот, корекцію гомеостазу, симптоматичне лікування.

Особливості застосування. Сперидан застосовується з обережністю за наявності:

ураження печінки та нирок;
спастичного стану, судом та епілепсії;
хвороби Паркінсона;
захворювань серцево-судинної системи;
вираженого атеросклерозу;
гіпотензії;
похилого віку;

Дані відносно застосування препарату в дитячому віці (до 15 років) відсутні.

За час лікування цим препаратом можливо підвищення маси тіла, що потребує зміни в режимі харчування пацієнта.

Екстра пірамідні симптоми, за винятком повільної дискінезії, завжди оборотні при зниженні дози та/або застосуванні антихолінергічних та протипаркінсонічних препаратів.

У період вагітності існує ризик ураження плоду, тому застосування Сперидану у третьому триместрі вагітності необхідно суворо оцінювати у відношенні критерію ризик/користь.

Даних відносно екскреції препарату з молоком матері немає. За необхідності лікування Сперіданом в період лактації, грудне вигодовування припиняють.

Сперидан може вплинути на швидкість реакцій, тому його треба призначати з обережністю особам, що керують транспортними засобами та операторам механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не застосовувати разом з хінідином, тому що останній пригнічує цитохром Р 450 2D6 і впливає на метаболізм рисперидону.

Препарат на застосовується з кодеїном, що конвертується в морфін таким же чином що і рисперидон, та є його антагоністом.

Сперидан пригнічує дію леводопи та інших дофаміновіх агоністів. Бромкриптин і каберголин не слід комбінувати із Спериданом.

Сперидан також не слід комбінувати з седативними засобами та антидепресантами, тому що їх метаболізм також каталізується цитохромом Р 450 2D6. Пароксетин і флуоксетин сильно пригнічують ефект цього цитохрому. Метаболізм венлафаксину відбувається у той же спосіб але він є більш слабким інгібітором CYP 2D6. останні дослідження показали, що ребоксетин не пригнічує вказану систему, але, не дивлячись на це, його не слід комбінувати з рисперидоном.

Лікарські засоби, що індукують печінкові ферменти, можуть знизити накопичені плазмові рівні активних метаболітів рисперидону. Карбамазепін зменшує концентрацію активних метаболітів у плазмі. При відміні лікування карбомазепіном або іншими препаратами, що індукують печінкові ферменти, дозу Сперідану необхідно обговорити і за наявності показань − зменшити.

Похідні фенотіазину, неселективні інгібітори МАО і деякі блокатори бета-рецепторів можуть підвищити плазмову концентрацію Сперідану; на антипсихотичні фракції (рисперидон і 9-гідроксирисперидон) ці медикаменти не впливають.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25º С.

Зберігати в місцях, недоступних для дітей!

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 або 60 таблеток в упаковці.

Власник ліцензії. Балканфарма-Дупниця АТ.

Адреса. 2600, Болгарія, Дупниця, вул. Самоковське шосе, 3

Виробник. Актавіс АТ.

СПЕРИДАН
(SPERIDAN)

risperidone

Представительство:
АКТАВИС ГРУПП ХФ.

Владелец регистрационного удостоверения:
ACTAVIS hf.,

код ATX: N05AX08

Форма выпуска, состав и упаковка

Таблетки, покрытые оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с насечкой, размером 8 х 5 мм.

	1 таб.
рисперидон	1 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактоза безводная, магния стеарат, крахмал прежелатинированный, гипромеллоза, макрогол 600, титана диоксид.

10 шт. - блистеры (2) - пачки картонные.

Таблетки, покрытые оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с насечкой, размером 10 х 5 мм.

	1 таб.
рисперидон	2 мг

10 шт. - блистеры (2) - пачки картонные.

Таблетки, покрытые оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с насечкой, размером 14 х 7.5 мм.

	1 таб.
рисперидон	4 мг

10 шт. - блистеры (2) - пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Нейролептик

Регистрационные №№:

таб., покр. оболочкой, 1 мг: 20 шт. - ЛС-000313, 20.05.05
таб., покр. оболочкой, 2 мг: 20 шт. - ЛС-000313, 20.05.05
таб., покр. оболочкой, 4 мг: 20 шт. - ЛС-000313, 20.05.05

Фармакологическое действие

Антипсихотический препарат (нейролептик), производное бензизоксазола. Оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие. Селективный моноаминергический антагонист. Обладает высокой тропностью к серотониновым 5-НТ₂-рецепторам, допаминовым D₂-рецепторам; также связывается с α₁-адренорецепторами и при несколько меньшей аффинности с гистаминовыми H₁-рецепторами и α₂-адренорецепторами. Не обладает тропностью к холинорецепторам. Антипсихотическое действие обусловлено блокадой допаминовых D₂-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы. Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие - блокадой допаминовых D₂-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие - блокадой допаминовых рецепторов гипоталамуса. Снижает продуктивную симптоматику (бред, галлюцинации), автоматизм. Вызывает меньшее подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические антипсихотики (нейролептики).

Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и допамину может уменьшать риск возникновения экстрапирамидной симптоматики.

Рисперидон может вызывать дозозависимое увеличение концентрации пролактина в плазме.

Фармакокинетика

Всасывание

При приеме внутрь абсорбируется быстро и полностью, при этом пища не влияет на полноту и скорость абсорбции. C_max в плазме достигается через 1-2 ч.

Распределение

C_ss рисперидона в организме у большинства пациентов достигается в течение 1 дня, 9-гидрокси-рисперидона - через 4-5 дней. Концентрации рисперидона в плазме пропорциональны дозе препарата (в пределах терапевтических доз).

Препарат быстро распределяется, проникает в ЦНС, грудное молоко. V_d -1.1 л/кг. Связывание с белками плазмы (с альфа₁-гликопротеином и альбумином) рисперидона - 90%, 9-гидрокси-рисперидона - 77%.

Метаболизм

Метаболизируется изоферментом CYP2D6 до активного метаболита - 9-гидрокси-рисперидона (рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон составляют активную антипсихотическую фракцию). Другим путем метаболизма является N-дезалкилирование.

Выведение

T_1/2 рисперидона составляет 3 ч, T_1/2 9-гидрокси-рисперидона - 21 ч. 70% препарата выводится почками, из них 35-45% - в виде фармакологически активной фракции; с желчью выводится 14% от принятой дозы препарата.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

При однократном приеме отмечаются высокие уровни активных концентраций в плазме и медленное выведение у пожилых пациентов и у пациентов с почечной недостаточностью.

Показания

- острая и хроническая шизофрения и другие психотические состояния с продуктивной и/или негативной симптоматикой;

- аффективные расстройства при различных психических заболеваниях;

- поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессии (вспышки гнева, физическое насилие), при нарушениях деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах;

- в качестве вспомогательной терапии (как стабилизатор настроения) - поведенческие расстройства у подростков в возрасте старше 15 лет и взрослых пациентов со сниженным интеллектуальным уровнем или задержкой умственного развития, в случаях, если деструктивное поведение (агрессия, импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине болезни;

- в качестве вспомогательной терапии при лечении маний при биполярных расстройствах.

Режим дозирования

При шизофрении взрослым и подросткам в возрасте старше 15 лет препарат назначают 1-2 раза/сут. Начальная суточная доза составляет 2 мг. На 2-й день суточную дозу следует увеличить до 4 мг. Затем дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо при необходимости индивидуально скорректировать. Оптимальная суточная доза - 4-6 мг. В ряде случаев может быть оправдано более медленное повышение дозы и более низкие начальная и поддерживающая дозы.

При назначении суточной дозы более 10 мг не отмечено более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами. При этом может отмечаться развитие экстрапирамидных симптомов. В связи с тем, что безопасность доз более 16 мг/сут не изучалась, дозы выше этого уровня применять нельзя.

Пациентам пожилого возраста рекомендуемая начальная доза составляет 500 мкг 2 раза/сут. Дозу можно индивидуально увеличивать на 500 мкг в сутки до 1-2 мг 2 раза/сут.

У пациентов с заболеваниями печени и почек рекомендуемая начальная доза составляет 500 мкг 2 раза/сут. Дозу можно постепенно увеличить до 1-2 мг 2 раза/сут.

Сведения по использованию препарата для лечения шизофрении у детей младше 15 лет отсутствуют.

При злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости рекомендуемая суточная доза препарата составляет 2-4 мг.

При поведенческих расстройствах у больных с деменцией рекомендуемая начальная доза составляет по 250 мкг 2 раза/сут (следует использовать соответствующую лекарственную форму). Дозу при необходимости можно индивидуально увеличивать на 250 мкг в день (не чаще чем через день). Для большинства пациентов оптимальной дозой является 500 мкг 2 раза/сут. Однако некоторым пациентам показан прием препарата в дозе по 1 мг 2 раза/сут. После достижения оптимальной дозы может быть рекомендован прием препарата 1 раз/сут.

При маниях при биполярных расстройствах рекомендуется начальная доза препарата составляет 2 мг 1 раз/сут. При необходимости доза может быть повышена на 2 мг в день, не чаще чем через день. Для большинства пациентов оптимальной суточной дозой является 2-6 мг.

При расстройствах поведения у пациентов с задержкой умственного развития пациентам с массой тела 50 кг и более рекомендованная начальная доза препарата - 500 мкг 1 раз/сут. При необходимости доза может быть повышена на 500 мкг в день, не чаще чем через день. Для большинства пациентов оптимальная суточная доза - 1 мг.

Однако для некоторых пациентов предпочтительней прием препарата в дозе 500 мкг/сут, тогда как некоторым пациентам требуется увеличение дозы до 1.5 мг/сут.

Пациентам с массой тела менее 50 кг рекомендуемая начальная доза препарата - 250 мкг 1 раз/сут. При необходимости эта доза может быть повышена на 250 мкг в день, не чаще чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является доза 500 мкг/сут. Однако для некоторых пациентов предпочтительней прием препарата в дозе 250 мкг/сут, тогда как некоторым требуется увеличение дозы до 750 мкг/сут.

Длительный прием Сперидана у подростков должен проводиться под постоянным контролем врача.

Применение у детей младше 15 лет не рекомендуется.

Побочное действие

Со стороны нервной системы: бессонница, ажитация, тревога, головная боль; иногда - сонливость, повышенная утомляемость, головокружение, нарушение концентрации внимания, нечеткость зрения; редко - экстрапирамидные симптомы (тремор, ригидность, гиперсаливация, брадикинезия, акатизия, острая дистония), мания или гипомания, инсульт (у пожилых больных с предрасполагающими факторами), а также гиперволемия (либо из-за полидипсии, либо из-за синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона), поздняя дискинезия (непроизвольные ритмические движения преимущественно языка и/или лица), нейролептический злокачественный синдром (гипертермия, мышечная ригидность, нестабильность автономных функций, нарушение сознания и повышение уровня КФК), нарушения терморегуляции и эпилептические припадки.

Со стороны пищеварительной системы: запоры, диспепсия, тошнота или рвота, боль в животе, повышение активности печеночных трансаминаз, сухость во рту, гипо- или гиперсаливация, анорексия и/или усиление аппетита, повышение или снижение массы тела.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда ортостатическая гипотензия, рефлекторная тахикардия или повышение АД.

Со стороны органов кроветворения: нейтропения, тромбоцитопения.

Со стороны эндокринной системы: галакторея, гинекомастия, нарушение менструального цикла, аменорея, увеличение массы тела, гипергликемия и обострение существовавшего ранее сахарного диабета.

Со стороны мочеполовой системы: приапизм, нарушения эрекции, нарушения эякуляции, аноргазмия, недержание мочи.

Аллергические реакции: ринит, сыпь, ангионевротический отек, фотосенсибилизация.

Со стороны кожных покровов: сухость кожи, гиперпигментация, зуд, себорея.

Прочие: артралгия.

Противопоказания

- период лактации (грудное вскармливание);

- повышенная чувствительность к компонентам препарата.

С осторожностью следует назначать препарат при заболеваниях сердечно-сосудистой системы (хроническая сердечная недостаточность, перенесенный инфаркт миокарда, нарушения проводимости), обезвоживании и гиповолемии, нарушениях мозгового кровообращения, болезни Паркинсона, судорогах (в т.ч. в анамнезе), тяжелой почечной или печеночной недостаточности, злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости, состояниях, предрасполагающих к развитию тахикардии типа "пируэт" (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием лекарственных средств, удлиняющих интервал QT), опухоли мозга, кишечной непроходимости, случаях острой передозировки лекарствами, синдроме Рейе (противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний), беременности, в детском возрасте до 15 лет (эффективность и безопасность не установлены).

Беременность и лактация

Безопасность рисперидона у беременных не изучалась. При беременности можно использовать только в том случае, если положительный эффект оправдывает возможный риск.

Поскольку рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон проникают в грудное молоко, женщинам, применяющим препарат, следует прекратить грудное вскармливание.

Особые указания

При шизофрении в начале лечения Спериданом рекомендуется постепенно отменить предыдущую терапию, если это клинически оправдано. Если пациенты переводятся с терапии депо формами антипсихотических препаратов, то прием Сперидана рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость продолжения терапии противопаркинсоническими лекарственными средствами. В связи с альфа-адреноблокирующим действием рисперидона может возникнуть ортостатическая гипотензия, особенно в период начального подбора дозы. При возникновении гипотонии следует рассмотреть вопрос о снижении дозы. У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях, дозу следует увеличивать постепенно, согласно рекомендациям.

Возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска для развития поздней дискинезии. В случае возникновения признаков и симптомов поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов. При возникновении злокачественного нейролептического синдрома, характеризующегося гипертермией, мышечной ригидностью, нестабильностью автономных функций, нарушениями сознания и повышением уровня креатинфосфокиназы необходимо отменить все антипсихотические лекарственные средства, включая рисперидон.

При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов доза рисперидона должна быть снижена.

Пациентам следует рекомендовать воздержаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела.

Во время лечения необходимо воздержаться от приема алкоголя.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Во время лечения необходимо воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Передозировка

Симптомы: сонливость, седативный эффект, угнетение сознания, тахикардия, артериальная гипотензия, экстрапирамидные расстройства, в редких случаях - удлинение интервала QT.

Лечение: необходимо обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватной оксигенации и вентиляции, промывание желудка (после интубации, если больной без сознания) и назначение активированного угля в сочетании со слабительными средствами. Проводят симптоматическую терапию, направленную на поддержание жизненно важных функций организма. Специфический антидот отсутствует.

Для своевременного диагностирования возможных нарушений ритма сердца необходимо как можно быстрее начать мониторирование ЭКГ. Тщательное медицинское наблюдение и ЭКГ-мониторирование проводят до полного исчезновения симптомов интоксикации.

Лекарственное взаимодействие

Учитывая, что Сперидан оказывает действие в первую очередь на ЦНС, его следует применять с осторожностью в сочетании с другими препаратами центрального действия и с этанолом.

Сперидан уменьшает эффективность леводопы и других агонистов допамина.

Клозапин снижает клиренс рисперидона.

При использовании карбамазепина отмечалось снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме. Аналогичные эффекты могут наблюдаться при использовании других индукторов печеночных ферментов.

Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые бета-адреноблокаторы могут повышать концентрации рисперидона в плазме, однако это не влияет на концентрацию активной антипсихотической фракции.

Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме, однако в меньшей степени концентрацию активной антипсихотической фракции.

При применении Сперидана вместе с другими препаратами, в высокой степени связывающимися с белками плазмы, клинически выраженного вытеснения какого-либо препарата из белковой фракции плазмы не наблюдается.

Гипотензивные лекарственные средства усиливают выраженность снижения артериального давления при одновременном применении со Спериданом.

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С. Срок годности - 3 года.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

Сперидан - інструкція для медичного застосування

Сперидан