Спізеф - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СПІЗЕФ®

(SPIZEF)

Склад:

діюча речовина: cefuroxime;

1 флакон  містить  цефуроксиму  натрієвої солі у перерахуванні на цефуроксим 750 мг або

1500 мг.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до жовтуватого кольору порошок,  не містить сторонні частинки;  при додаванні до порошку стерильної води для ін'єкцій утворюється від блідо-жовтого до світло-жовтого  кольору прозорий розчин,  рН розчину 6,0-8,5.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другої генерації. Код АТХ J01D С02.

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка.

Цефуроксим – це   бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, що продукують β-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії β-лактамаз і тому, відповідно, проявляє активність відносно багатьох ампіцилін- або амоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії – порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.

Цефуроксим in vitro є ефективним проти таких мікроорганізмів як:

чутливі (аеробні грамнегативні  бактерії) –  Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінстійкі штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами),  Klebsiella spp. (включаючи  Klebsiella pneumoniae),  Moraxella catarrhalis  (включаючи ампіцилін і цефалоспоринстійкі штами), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Providencia rettgeri, Salmonella spp., Shigella spp.;

чутливі (аеробні грампозитивні бактерії) –  Staphylococcus aureus,  Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичних стрептококів групи  A), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis (група viridans), Bordetella pertussis;

чутливі (анаеробні  грампозитивні  бактерії) –  Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.;

чутливі (анаеробні  грамнегативні  бактерії) – Bacteroides spp., Fusobacterium spp.;

чутливі інші мікроорганізми – Вorrelia burgdorferi;
стійкі (аеробні грампозитивні бактерії) – Enterococcus faecalis;

стійкі (аеробні грамнегативні  бактерії)  – Morganella morgannii, Enterobacter cloacae, Campylobacter spp., Citrobacter spp., Pseudomonas spp., Legionella spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, Serratia spp., Proteus vulgaris;

стійкі (аеробні грамнегативні  бактерії) –  Citrobacter spp., Enterobacter spp., Morganella morganii; метицилінрезистентні штами Staphylococcus aureus, метицилінрезистентні штами Staphylococcus epidermidis, Legionella spp;

стійкі (анаеробні  грампозитивні  бактерії) – Clostridium difficile, Bacteroides fragilis.

Нижче наведені показники MIC* (мінімальні інгібуючі концентрації)

Мікроорганізм	Граничні мінімальні інгібуючі концентрації (мг/л)
	Чутлива  (≤)	Стійка (>)
,Enterobacteriaceae	8 мг/л	8 мг/л	Граничні значення мають відношення з дозуванням 1500 мг х 3  тільки до Escherichia coli, Proteus mirabilis,  Klebsiella spp.
Staphylococcus spp.	–	–	Чутливість стафілококів, штами зберігають чутливість до метициліну і цефуроксиму
Staphylococcus groups A,B,C and G	–	–	Бета-гемолітичні стрептококи групи  А, В, С, G  чутливі до бета-лактамів підгрупи із пеніцилін-чутливих.
Streptococcus pneumoniae	0,5 мг/л	1 мг/л
Other streptococci	0,5 мг/л	0,5 мг/л
Haemophilus influenzae	1 мг/л	2 мг/л
Moraxella catairhalis	4 мг/л	8 мг/л
Не видові,  пов’язані з граничними значеннями	4 мг/л	8 мг/л

Дані засновані на визначенні бактеріального росту при граничних  концентраціях цефуроксиму відповідно до стандартів Європейського комітету з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST) у редакції від 11.02.2013 р.

Критерії інтерпретації результатів визначення чутливості окремих мікроорганізмів

до цефуроксиму (вміст цефуроксим натрію у диску 30 мкг)

Мікроорганізм	Граничні значення діаметрів зон затримки  росту (мм)
	Чутлива (≥)	проміжна чутливість	Стійка (≤)
Enterobacteriaceae	18		18
Staphylococcus spp.	22	–	22
Staphylococcus groups A,B,C and G2
Стрептококи групи viridans	26	–	26
Haemophilus influenzae	20	17-19	16
Neisseria gonorrhoeae	31	26-30	25

²бета-гемолітичні стрептококи групи А, В, С, G, чутливі до бета-лактамів підгрупи із пеніцилін-чутливих.

Дані засновані відповідно до стандартів CLSI (Інститут клінічних і лабораторних стандартів) США.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація цефуроксиму в сироватці крові спостерігається через 30-45 хвилин після внутрішньом’язового введення. Період напіввиведення цефуроксиму при внутрішньовенному та внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 70 хвилин. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення цефуроксиму та спричиняє підвищення його концентрації в сироватці крові. Зв’язування з білками сироватки крові коливається від 33 % до 50 %. Протягом 24 годин від моменту введення препарат практично повністю (85-90 %) виділяється у незмінному стані з сечею, більша частина препарату виводиться у перші 6 годин. Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції. Рівень цефуроксиму в сироватці крові зменшується шляхом діалізу.

Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньоочній рідинах. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефуроксиму мікроорганізмами, або до визначення збудника, що спричинив інфекційне захворювання.

Інфекції дихальних шляхів – гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, післяопераційні інфекції органів грудної клітки;

інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти та середні отити;

інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, асимптоматична бактеріурія;

інфекції м’яких тканин: бешиха, целюліти, ранові інфекції;

інфекції кісток і суглобів: остеомієліти, септичні артрити;

акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;

гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

інші інфекції, включаючи септицемію, менінгіт, перитоніт.

Профілактика інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій у грудній клітині та черевній порожнині, операцій на тазових органах, при серцево-судинних та ортопедичних операціях.

У більшості випадків монотерапія препаратом Спізеф® є ефективною. Але при необхідності препарат можна застосовувати у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, у супозиторіях або ін’єкційно), особливо для профілактики післяопераційних інфекцій в абдомінальній та гінекологічній хірургії.

Оскільки цефуроксим існує також у формі цефуроксиму аксетилу для перорального застосування (Спізеф®), можна з парентеральної терапії препаратом Спізеф® послідовно перейти на пероральну терапію Спізеф® у випадках, коли це клінічно доцільно.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефуроксиму або до інших компонентів препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і інші антибіотики, Спізеф® може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

При лікуванні препаратом Спізеф® рівень глюкози в крові рекомендується визначати за допомогою глюкозооксидазної або гексозокіназної методики.

Спізеф® не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії.

Спізеф® незначною мірою може впливати на використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до псевдопозитивних результатів, як у випадках із деякими іншими цефалоспоринами.

Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну лужним пікратом.

Особливості застосування.

З особливою обережністю препарат Спізеф® призначати  пацієнтам, у яких були алергічні реакції на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефуроксиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З особливою обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були в анамнезі несерйозні реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозидними антибіотиками, тому що повідомлялося про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків. Функцію нирок необхідно моніторувати у таких хворих так само, як і у пацієнтів літнього віку, а також у тих, у кого існує ниркова недостатність (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Як і при інших схемах лікування менінгіту, у кількох хворих дітей, які лікувалися цефуроксимом, були зареєстровані випадки втрати слуху від середнього до важкого ступеня важкості.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, через 18-36 годин після ін’єкції цефуроксиму у спинномозковій рідині виявлялася культура Haemophilus influenzae. Проте клінічне значення цього явища невідоме.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci, Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо встановити діагноз для пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити та провести подальше обстеження пацієнта.

При застосуванні препарату Спізеф® порошок для ін’єкцій у режимі послідовної терапії час переходу на пероральне застосування препарату Спізеф® таблетки визначається тяжкістю інфекції, клінічним станом пацієнта та чутливістю мікроорганізму. При відсутності клінічного покращання протягом 72 годин слід продовжити парентеральне введення препарату.

Застосування у період вагітності або годуванням груддю.

Експериментальних свідоцтв ембріотоксичної та тератогенної дії цефуроксиму не було одержано, проте, як і при застосуванні інших ліків, його слід з обережністю призначати у перші місяці вагітності.

Цефуроксим проникає у грудне молоко, тому слід припинити годування груддю на період застосування препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дані відсутні, однак передбачається, що при застосуванні  препарат Спізеф® не повинен впливати на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Ін’єкції препаратом Спізеф®, порошок для розчину для ін’єкцій по 750 мг призначені для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Спізеф®, порошок для розчину для ін’єкцій по 1500 мг призначений лише для внутрішньовенного введення.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість. При застосуванні лідокаїну в якості розчиника слід попередньо зробити пробу на переносимість.

Приготування розчинів для парентерального введення лікарського засобу Спізеф®.

Внутрішньом’язово: додати 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг препарату Спізеф®,  обережно струсити флакон до утворення непрозорої суспензії.

Внутрішньовенно:  додати не менше 6 мл  води для ін’єкцій до 750 мг цефуроксиму; 15 мл води для ін’єкцій до 1500 мг цефуроксиму .

Для нетривалих внутрішньовенних інфузій (до 30 хв):  750 мг або 1500 мг препарату розчинити у 50 або 100 мл води для ін’єкцій.

Одержані розчини можуть бути введені безпосередньо у вену або у трубку крапельниці при інфузійній терапії.

Під час зберігання вже розведених розчинів можуть відбуватися зміни насиченості кольору.

Дорослі. Для багатьох інфекцій достатньо 750 мг 3 рази на добу внутрішньом’язово або внутрішньовенно. При більш тяжких інфекціях дозу збільшити до 1500 мг 3 рази на добу внутрішньовенно. У разі необхідності частота введень може бути збільшена до шестигодинного інтервалу, загальна доза на добу збільшиться до 3-6 г. При необхідності деякі інфекції можна лікувати за такою схемою: 750 мг або 1500 мг двічі на добу (внутрішньовенно або внутрішньом’язово) з подальшим пероральним застосуванням препарату Спізеф®.

Діти.

Призначати препарат у дозі 30-100 мг/кг на добу, розподілену на 3-4 введення (кожні 6-8 годин). Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг на добу.

Новонароджені – 30-100 мг/кг на добу розподіливши на 2-3 ін’єкції. Необхідно враховувати, що період напіввиведення цефуроксиму у перші тижні життя може бути в 3-5 разів більшим, ніж у дорослих.

Гонорея.

1500 мг шляхом однієї ін’єкції внутрішньовенно або по 750 мг двома ін’єкціями внутрішньом’язово в обидві сідниці.

Менінгіт

Спізеф® застосовувати як засіб монотерапії бактеріального менінгіту, якщо він спричинений чутливими штамами.

Дорослі: 3 г внутрішньовенно кожні 8 годин.

Діти: 150-250 мг/кг на добу внутрішньовенно, розподілені на 3 або 4 введення.

Новонароджені: доза має становити 100 мг/кг на добу, внутрішньовенно.

Профілактика інфекцій. Звичайна доза – 1500 мг внутрішньовенно у стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковим внутрішньом’язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.
При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах звичайна доза становить 1500 мг внутрішньовенно: вводити на стадії індукції анестезії, що потім доповнюється внутрішньом’язовим введенням 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24-48 годин.
При повній заміні суглоба 1500 мг порошку цефуроксиму змішати з 1 пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.
Послідовна терапія.

Пневмонія: 1500 мг Спізеф® 2-3 рази на добу (внутрішньовенно) протягом 48 - 72 годин, потім   Спізеф® (цефуроксим аксетил) таблетки, вкриті оболонкою по 500 мг 2 рази на добу перорально протягом 7-10 діб.

Загострення хронічного бронхіту: 750 мг Спізеф® 2-3 рази на добу (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) протягом 48-72 годин, потім Спізеф® (цефуроксим аксетил) таблетки, вкриті оболонкою по 500 мг кожні 12 годин перорально протягом 5-10 діб.  

Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Дози для пацієнтів літнього віку. Максимальна добова доза цефуроксиму становить 1000 мг.

Дозування препарату для дорослих із нирковою недостатністю. Цефуроксим виводиться нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам із порушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу препарату Спізеф® для компенсації більш повільної екскреції препарату. Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг-1500 мг 3 рази на добу), якщо рівень кліренсу креатиніну більше 20 мл/хв. Дорослим із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10-20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу, у більш тяжких випадках (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) –  750 мг 1 раз на добу.

При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (зазвичай 250 мг на кожні 2 л діалізної рідини). Для пацієнтів, які перебувають на тривалому артеріовенозному гемодіалізі або швидкій гемофільтрації у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 750 мг двічі на день. Пацієнтам, яким проводять повільну гемофільтрацію, потрібно дотримуватися схеми доз як для лікування при порушеній функції нирок.

Діти.

Препарат можна застосовувати у педіатричній практиці.

Передозування.

Передозування цефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразнення головного мозку, внаслідок чого можуть виникнути судоми. Специфічного антидоту немає. Терапія симптоматична. Рівень цефуроксиму може бути знижений шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції.

При застосуванні Спізефу® побічна дія виникає відносно рідко, є помірно вираженою та носить зворотний характер.

Інфекції та інвазії: надмірний  ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад, Candida при тривалому застосуванні.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нейтропенія, еозинофілія,  лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани червоних кров’яних клітин і взаємодіяти з антитілами, спричиняючи позитивний тест Кумбса, що може впливати на визначення групи крові та дуже рідко –гемолітичної анемії.

З боку імунної системи. Реакції гіперчутливості, що включають шкірний висип, кропив’янку та cвербіж, медикаментозну гарячку, інтерстиціальний нефрит, анафілаксію, ангіоневротичний набряк, шкірний васкуліт З боку шлунково-кишкового тракту: дискофорт у шлунково-кишковому тракті, нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт, кандидоз порожнини рота.

Гепатобіліарні  реакції:  транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів, транзиторне підвищення рівня білірубіну, лужної фосфатази.

Транзиторне підвищення рівня  печінкових ензимів або білірубіну виникає головним чином у пацієнтів з існуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи:  збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну.

Загальні розлади та розлади у місці введення: реакції у місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт.

Імовірність виникнення болю у місці внутрішньом‘язового введення більша при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи є причиною припинення лікування.

Термін придатності.  

2 роки.

Умови  зберігання.

Порошок зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Свіжоприготовлений розчин придатний для застосування протягом 24 годин при зберіганні при температурі не вище 25 °С або 48 годин у холодильнику (5 ±3 °С).

Несумісність.

Спізеф® не змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.

рН 2,74 % розчину бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на колір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення препарату Спізеф®. Однак у разі необхідності якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно шляхом інфузії, Спізеф®  можна ввести безпосередньо у трубку крапельниці.

1500 мг препарату Спізеф®, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна використовувати разом з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С.

1500 мг препарату Спізеф® сумісні з 1 г азлоциліну (у 15 мл розчинника) або з 5 г (у 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температурі 4 °С та 6 годин при температурі до 25 °С.

Спізеф® (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 годин при температурі 25 °С у 5 % або   10 % розчині ксилітолу для ін’єкцій.

Спізеф® сумісний з розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідрохлориду.

Спізеф® сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для   внутрішньовенних   ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі утаких розчинах: 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози для ін’єкцій;

0,18 % розчин хлориду натрію з 4 % розчином глюкози для ін’єкцій;

5 % розчин глюкози з 0,9 %   розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

10 % розчин глюкози для ін’єкцій; 10 % розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;

розчин Рінгера; розчин Рінгера-лактату; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана.

Стабільність препарату Спізеф® у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій з 5 % розчином глюкози не змінюється при наявності гідрокортизону натрію фосфату.

Спізеф® також сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

з гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій;  

з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Упаковка.

По 750 мг або 1500 мг у флаконі на 15 мл або 20 мл  із прозорого скла, закриті сірою гумовою пробкою та запечатані синьою кришечкою. 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалс eнд Фармасьютікалс Лімітед), (Астрал Фармасьютікал Індастріз), Індія/

Orchid Healthcare (A Division of Orchid Chemicals & Pharmaceuticals Limited), (Astral Pharmaceutical Industries), India.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

911, Джи Ай Ді Сі, Макарпура, Вадодара -390010, Гуджарат, Індія/

911, GIDC, Makarpura, Vadodara – 390 010, Gujarat, India.   

Заявник.

Орхід Кемікалс eнд Фармасьютікалс Лімітед/

Orchid Chemicals & Pharmaceuticals Limited.

Місцезнаходження заявника.

Орхід Тауерс, 313, Валлувар Коттам Хай Роуд, Нунгамбаккам, Ченнаї 600 034, Індія/

Orchid Towers, 313,Valluvar Kottam High  Road, Nungambakkam,Chennai – 600 034, India. 

СПИЗЕФ®

(SPIZEF)

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 250 мг, № 10

Цефуроксим

250 мг

Прочие ингредиенты: крахмал прежелатинизированный, натрия кроскармеллоза, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный, опадри белый.

1 таблетка содержит цефуроксима аксетила 458,7 мг, что эквивалентно 250 мг цефуроксима.

№  UA/0312/02/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

табл. п/о 500 мг, № 10

Цефуроксим

500 мг

Прочие ингредиенты: крахмал прежелатинизированный, натрия кроскармеллоза, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный, опадри белый.

1 таблетка содержит цефуроксима аксетила 917,4 мг, что эквивалентно 500 мг цефуроксима.

№  UA/0312/02/02 от 02.06.2009 до 02.06.2014

пор. д/п ин. р-ра 750 мг фл., № 1

Цефуроксим

750 мг

№  UA/0312/01/01 от 22.01.2009 до 22.01.2014

пор. д/п ин. р-ра 1500 мг фл., № 1

Цефуроксим

1500 мг

№  UA/0312/01/02 от 22.01.2009 до 22.01.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Полусинтетический цефалоспориновый антибиотик II поколения для перорального и парентерального применения. Механизм противомикробного действия связан с угнетением активности микробного фермента транспептидазы, вследствие чего нарушается синтез пептидогликана клеточной стенки микроорганизмов. Цефуроксим высокоактивен относительно широкого спектра грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы. Цефуроксим устойчив к действию β-лактамаз, следовательно, проявляет активность по отношению ко многим ампициллин- и амоксициллинрезистентным штаммам. Цефуроксим in vitro эффективен в отношении таких микроорганизмов: чувствительные (аэробные грамотрицательные бактерии) — Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включая ампициллинустойчивые штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (включая ампициллин- и цефалоспоринустойчивые штаммы), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включая продуцирующие пенициллиназу и не продуцирующие пенициллиназу штаммы), Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Providencia rettgeri, Salmonella spp., Shigella spp.;
чувствительные (аэробные грамположительные бактерии) — Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В), Staphylococcus epidermids, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолитические стрептококки группы A), Streptococcus mitis (группа viridans), Bordetella pertussis;
чувствительные (анаэробные грамположительные бактерии) — Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.; Clostridium spp.;
чувствительные (анаэробные грамотрицательные бактерии) — Bacteroides spp., Fusobacterium spp.;
чувствительные другие микроорганизмы — Вorrelia burgdorferi;
устойчивые (аэробные грамположительные бактерии) — Enterococcus faecalis Listeria monocytogenes;
устойчивые (аэробные грамотрицательные бактерии) — Morganella morgannii, Enterobacter cloacae, Campylobacter spp., Citrobacter spp., Pseudomonas spp., Legionella spp., Acinetobacter calcoaceticus, Serratia spp., Proteus vulgaris;
устойчивые (анаэробные грамположительные бактерии) — Clostridium difficile, Bacteroides fragilis.
Фармакокинетика
Таблетки
Абсорбция. После перорального применения цефуроксима аксетил всасывается в ЖКТ и быстро гидролизируется неспецифическими эстеразами в слизистой оболочке кишечника и в виде цефуроксима поступает в системный кровоток. Далее цефуроксим распределяется в тканях и жидкостях организма, включая плевральную жидкость, мокроту, костную ткань, синовиальную и внутриглазную жидкость. Терапевтические концентрации препарата в СМЖ достигаются только при менингите.
Метаболизм. Аксетил метаболизируется с образованием ацетальдегида и уксусной кислоты.
С белками сыворотки крови связывается около 50% препарата.
Фармакокинетические параметры для Цефуроксима аксетил таблетки* приведены в табл. 1.
Таблица 1

Дозы, эквивалентные цефуроксиму, мг	Cmax препарата, мкг/мл	Время достижения пиковой концентрации в плазме крови, ч	T½, ч	AUC, мкг•ч/мл
250	4,1	2,5	1,2	12,9
500	7,0	3,0	1,2	27,4

*Препарат применяют перорально, после еды.
C_max (мкг/мл) и AUC (мкг‧ч/мл) линейно увеличиваются с повышением дозы препарата от 250 до 500 мг.
При применении препарата после еды его биодоступность повышается на 37–52%.
Метаболизм. Цефуроксим не метаболизируется. Выводится полностью в неизмененном виде.
Путем клубочковой фильтрации выводится 43–52%, остальная часть — путем канальцевой секреции на протяжении 24 ч.
Порошок для приготовления инфузионного р-ра
Абсорбция. После в/м введения здоровым добровольцам одной дозы 750 мг цефуроксима C_max препарата в плазме крови наблюдается через 45 мин и составляет приблизительно 27 мкг/мл.
Через 15 мин после в/в введения одной дозы 750 мг и 1500 мг C_max препарата в плазме крови составляет 50 мкг/мл и 100 мкг/мл соответственно.
Терапевтические концентрации цефуроксима в плазме крови приблизительно 2 мкг/мл и выше сохраняются на протяжении 5,3 и 8 ч и больше соответственно. Связывается с белками плазмы на 50%.
Распределение. Т_½ препарата из плазмы крови после в/м или в/в введения — приблизительно 80 мин. Терапевтические концентрации отмечают в плевральной и синовиальной жидкостях, желчи, мокроте, костной ткани, СМЖ (при воспалении мозговых оболочек), миокарде, коже и мягких тканях, внутриглазной жидкости. Проникает через плаценту и в грудное молоко, а также через ГЭБ.
При менингите у взрослых и детей (в том числе новорожденных) препарат проникает в воспаленные мозговые оболочки. После многократного введения доз Спизефа средние концентрации цефуроксима были зафиксированы в цереброспинальной жидкости через 8 ч после введения. Данные представлены в табл. 2.
Таблица 2

Пациенты	Доза	Количество пациентов	Среднее значение мкг/мл	Граница мкг/мл
Дети в возрасте от 4 нед до 6,5 года	200 мг/кг/сут, распределенные на 4 введения каждые 6 ч	5	6,6	0,9–17,3
Дети в возрасте от 7 мес до 9 лет	200–230 мг/кг/сут, распределенные на 3 введения каждые 8 ч	6	8,3	<2–22,5
Взрослые	1500 мг 3 раза в сутки каждые 8 ч	2	5,2	2,7–8,9
Взрослые	1500 мг 4 раза в сутки каждые 6 ч	10	6,0	1,5–13,5

Метаболизм. Цефуроксим не метаболизируется. Выводится полностью в неизмененном виде. Приблизительно 89% дозы выделяется почками на протяжении 8 ч (образуя высокую концентрацию в моче). После в/м введения одной дозы 750 мг средняя концентрация в моче на протяжении первых 8 ч составляет 1300 мкг/мл. После в/в введения в дозе 750 мг и 1500 мг средняя концентрация в моче на протяжении первых 8 ч равняется 1150 и 2500 мкг/мл. Сопутствующая терапия при пероральном применении пробенецида с цефуроксимом снижает канальцевую секрецию, уменьшает почечный клиренс на 40%, повышается пик уровня в плазме крови на 30% и увеличивается Т_½ из плазмы крови приблизительно на 30%.

ПОКАЗАНИЯ:

таблетки
Инфекционные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами, в том числе:

• инфекции ЛОР-органов (средний отит, синусит, тонзиллит, фарингит);
• инфекции нижних дыхательных путей (пневмония, острый бронхит, обострение хронического бронхита);
• инфекции мочевыводящих путей (пиелонефрит, цистит, уретрит);
• инфекционные заболевания кожи и мягких тканей (фурункулез, пиодермия, импетиго);
• энтерит;
• гонорея, острый неосложненный гонококковый уретрит, цервицит.

Лечение ранних проявлений болезни Лайма и последующая профилактика развития поздних проявлений болезни Лайма у взрослых и детей в возрасте старше 12 лет.
Порошок для приготовления инфузионного р-ра:

• инфекции дыхательных путей (острый и хронический бронхит, бронхоэктатическая болезнь, бактериальная пневмония, абсцесс легких, послеоперационные инфекционные осложнения);
• инфекции ЛОР-органов (синусит, тонзиллит, фарингит);
• инфекции мочевыводящих путей (острый и хронический пиелонефрит, цистит, асимптоматическая бактериурия);
• инфекции мягких тканей (рожа, раневые инфекции);
• инфекции костей и суставов: остеомиелит, септический артрит;
• воспалительные заболевания органов малого таза;
• гонорея;
• другие инфекции (перитонит, септицемия, менингит);
• профилактика инфекций при операциях на органах брюшной полости, органах малого таза, при ортопедических операциях, операциях на сердце, легких, пищеводе и сосудах, при повышенном риске инфекций.

ПРИМЕНЕНИЕ:

таблетки: внутрь после приема пищи не разжевывая (таблетки не делить и не измельчать), запивая достаточным количеством жидкости.
У взрослых. Обычная доза препарата Спизеф для приема внутрь составляет 250 мг 2 раза в сутки на протяжении 7 сут (в пределах 5–10 сут). Суточная доза — 500–1000 мг.
Типы инфекции у взрослых и подростков в возрасте старше 12 лет, являющиеся показанием к применению препарата, приведены в табл. 3.
Таблица 3

Тип инфекции	Суточная доза, мг	Режим дозирования, курс лечения
При тонзиллите, фарингите	500	250 мг 2 раза в сутки — 10 дней
При остром бактериальном верхнечелюстном синусите	500	250 мг 2 раза в сутки — 10 дней
При бактериальном обострении хронического бронхита	500–1000	250 или 500 мг 2 раза в сутки — 10 дней*
Вторичные бактериальные инфекции при остром бронхите (подозрение на пневмонию)	500–1000	250 или 500 мг 2 раза в сутки — 5–10 дней
При инфекции кожи и мягких тканей	500–1000	250 или 500 мг 2 раза в сутки — 10 дней
При инфекции мочевыводящих путей	500	250 мг 2 раза в сутки — 7–10 дней
При неосложненной гонорее	1000	Однократно
Болезнь Лайма	1000	500 мг 2 раза в сутки — 20 дней

*Безопасность и эффективность применения препарата Спизеф меньше 10 дней у пациентов с бактериальным обострением хронического бронхита не установлена.
У детей. Обычная доза препарата Спизеф для перорального приема у детей в возрасте 3–12 лет (которые могут глотать таблетки) составляет 250 мг 2 раза в сутки на протяжении 10 сут. Суточная доза — 500 мг.
Типы инфекции у детей в возрасте 3–12 лет, являющиеся показанием к применению Спизефа, представлены в табл. 4.
Таблица 4

Тип инфекции	Суточная доза, мг	Режим дозирования, курс лечения
При остром среднем отите или более тяжелой инфекции	500	250 мг 2 раза в сутки — 10 дней

Цефуроксим выпускается также в виде цефуроксима натриевой соли для парентерального применения. Это позволяет проводить последовательную терапию одним антибиотиком при переходе с парентерального пути введения на пероральный при наличии клинических показаний.
Применение препарата Спизеф в форме таблеток эффективно для последовательного лечения пневмонии и обострения хронического бронхита после предыдущего парентерального применения Спизефа (цефуроксима натрия) в форме порошка для инъекций.
Последовательная терапия
Пневмония: 1500 мг Спизефа в/в 2–3 раза в сутки на протяжении 48–72 ч, далее по 500 мг Спизефа (таблетки, покрытые оболочкой) внутрь 2 раза в сутки на протяжении 7–10 сут.
Обострение хронического бронхита: в/м или в/в 750 мг Спизефа 2–3 раза в сутки на протяжении 48–72 ч, далее внутрь по 250–500 мг Спизефа (таблетки, покрытые оболочкой) внутрь каждые 12 ч на протяжении 5–10 сут.
Длительность парентеральной и пероральной терапии определяется тяжестью инфекции и клиническим состоянием пациента.
Пациенты пожилого возраста
Пациентам пожилого возраста и больным с нарушением функции почек (в том числе находящимся на гемодиализе) при применении препарата в дозе, не превышающей 1 г цефуроксима аксетила в сутки, коррекции дозы не требуется.
При клиренсе креатинина <20 мл/мин дозу препарата необходимо снизить или увеличить интервал между приемами. Пациентам, находящимся на гемодиализе, показано введение дополнительной дозы цефуроксима аксетила после проведения диализа.
Порошок для приготовления инфузионного р-ра
Перед применением препарата необходимо сделать кожную пробу на переносимость. При применении лидокаина в качестве растворителя нужно предварительно сделать пробу на переносимость.
Приготовление р-ров для парентерального введения лекарственного средства Спизеф приведены в табл. 5.
Таблица 5

Общая доза, путь введения	Объем р-ра для разведения	Объем флакона	Приблизительная концентрация
750 мг в/м	3,0 мл	15 мл	225 мг/мл
750 мг в/в	8,3 мл	15 мл	90 мг/мл
750 мг в/в инфузия	100 мл	Инфузионный набор	7,5 мг/мл
1500 мг в/в	16 мл	20 мл	90 мг/мл
1500 мг в/в инфузия	100 мл	Инфузионный набор	15 мг/мл

В/м: добавляют 3 мл воды для инъекций к 750 мг цефуроксима, осторожно встряхивают флакон до образования непрозрачной суспензии.
В/в: добавляют 8,3 мл воды для инъекций к 750 мг цефуроксима, 16 мл воды для инъекций к 1500 мг цефуроксима осторожно встряхивают флакон до образования непрозрачной суспензии.
Для непродолжительных в/в инфузий (до 30 мин): 750 мг и 1500 мг препарата растворяют в 100 мл растворителя (вода для инъекций, 0,9% р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы).
Взрослые. Обычная доза препарата Спизеф в/м или в/в составляет 750 мг, в/в 1500 мг каждые 8 ч 3 раза в сутки на протяжении 5–10 сут. При необходимости интервал между инъекциями может быть сокращен до 6 ч. Суточная доза от 3 г до 6 г.
Типы инфекции и путь введения для взрослых, детей (с массой тела >50 кг) и детей старше 12 лет с нормальной функцией почек приведены в табл. 6.
Таблица 6

Тип инфекции	Суточная доза	Доза, образ введения, интервал между введениями
При жизненно опасных инфекциях и инфекциях (например бактериальном менингите)	до 6 г	1500 мг в/в каждые 6 ч 4 раза в сутки
При неосложненной пневмонии, инфекции мочевыводящих путей, диссеминированной гонококковой инфекции, инфекции кожи и мягких тканей	2,25 г	750 мг в/в или в/в каждые 8 ч 3 раза в сутки
При тяжелых и осложненных инфекциях, при инфекции костей и суставов	4,5 г	1500 мг в/в каждые 8 ч 3 раза в сутки
При гонорее	1,5 г	1500 мг в/в однократно или 750 мг в/м в 2 введения в обе ягодицы

Профилактика. Обычная доза — 1500 мг в/в на стадии индукции анестезии при абдоминальных, ортопедических операциях, операциях на органах малого таза. Это может быть дополнено дополнительным в/в введением 750 мг через 8 и 16 ч.
При операциях на сердце, легких, пищеводе и сосудах обычная доза составляет 1500 мг в/в: вводят на стадии индукции анестезии, которая потом дополняется в/в введением 750 мг 3 раза в сутки на протяжении следующих 24–48 ч.
При полной замене сустава 1500 мг порошка цефуроксима смешиваются с одним пакетом метилметакрилатного цемента-полимера перед добавлением жидкого мономера.
При положительной динамике течения заболевания возможен переход на пероральный прием препарата Спизеф (цефуроксим аксетил) таблетки, покрытые оболочкой.
Последовательная терапия
Пневмония: 1500 мг Спизефа 2–3 раза в сутки (в/в) на протяжении 48–72 ч, потом Спизеф (цефуроксим аксетил) таблетки, покрытые оболочкой, по 500 мг 2 раза в сутки перорально на протяжении 7–10 сут.
Обострение хронического бронхита: 750 мг Спизефа 2–3 раза в сутки (в/в или в/м) на протяжении 48–72 ч, потом Спизеф (цефуроксим аксетил) таблетки, покрытые оболочкой, по 250–500 мг каждые 12 ч перорально на протяжении 5–7 сут.
Дети. Детям в возрасте от 3 мес до 12 лет для терапии инфекций, по отношению к которым цефуроксим имеет высокую активность, препарат назначают в дозе 30–100 мг/кг в сутки в одинаковых дозах по 3–4 введения каждые 6–8 ч. При тяжелых и осложненных инфекциях препарат назначают в дозе 100 мг/кг в сутки (не превышать максимальную дозу для взрослых). При инфекции костей и суставов рекомендованная доза составляет 150 мг/кг в сутки каждые 8 ч 3 раза в сутки.
При бактериальном менингите рекомендованная доза — от 200 до 240 мг/кг в сутки в одинаковых дозах в/в каждые 6–8 ч 3–4 раза в сутки.
Безопасность и эффективность применения препарата Спизеф у новорожденных и грудных детей в возрасте до 3 мес не установлены.
Дозы для пациентов пожилого возраста. Максимальная суточная доза цефуроксима составляет 1000 мг.
Дозирование препарата для взрослых с почечной недостаточностью. Цефуроксим выводится почками. Поэтому, как и при применении других подобных антибиотиков, пациентам с нарушением функции почек рекомендуется снижать дозу Спизефа с целью компенсации более медленной экскреции препарата. Нет необходимости снижать стандартную дозу (750–1500 мг 3 раза в сутки), пока уровень клиренса креатинина не снизится до 20 мл/мин и ниже.
Для пациентов с клиренсом креатинина <20 мл/мин доза должна быть снижена, как приведено в табл. 7.
Таблица 7

Клиренс креатинина (мл/мин)	Доза цефуроксима на 1 введение (на основе дозы 750 мг или 1500 мг)	Частота
>20	750–1500 мг	Каждые 8 ч
10–20	750 мг	Каждые 12 ч
<10	750 мг	1 раз в сутки

Дозирование препарата для детей с почечной недостаточностью. Необходимо снизить дозу Спизефа согласно утвержденным рекомендациям, изложенным в разделе Дозирование препарата для взрослых с почечной недостаточностью.
При гемодиализе необходимо вводить 750 мг препарата в/в или в/м в конце каждого сеанса диализа. Дополнительно к парентеральному введению цефуроксим также можно добавлять к перитонеальной диализной жидкости (обычно 250 мг на каждые 2 л диализной жидкости). Для пациентов, которые находятся на продолжительном артериовенозном гемодиализе или быстрой гемофильтрации в отделениях интенсивной терапии, рекомендованная доза составляет 750 мг 2 раза в сутки. Пациентам, которым проводят медленную гемофильтрацию, необходимо соблюдать схему дозирования, как для лечения при нарушении функции почек.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к препаратам группы цефалоспоринов, пенициллинов; кровотечения и заболевания ЖКТ в анамнезе, в том числе язвенный колит.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при применении препарата побочные эффекты развиваются довольно редко, умеренно выражены и носят обратимый характер.
Классификация побочных эффектов по частоте развития: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100 и <1/10); нечасто (≥1/1000 и <1/100); редко (≥1/10 000 и <1/1000); очень редко (<1/10 000).
Инфекции и инвазии: редко — усиленный рост нечувствительных микроорганизмов, например Candida.
Со стороны системы кровеобразования и лимфатической системы: часто — эозинофилия; нечасто — лейкопения, снижение уровня гемоглобина, тромбоцитопения, нейтропения, положительная проба Кумбса; очень редко — гемолитическая анемия.
Со стороны иммунной системы: реакции повышенной чувствительности, которые включают: нечасто — кожная сыпь; редко — крапивница, зуд; очень редко — медикаментозная лихорадка, сывороточная болезнь, анафилаксия.
Со стороны ЦНС: часто — головная боль, головокружение; очень редко — возбуждение, нервозность, спутанность сознания.
Со стороны органа слуха: очень редко — при лечении детей по поводу менингита выявляли потерю слуха слабой и средней степени.
Со стороны ЖКТ: часто — гастроэнтерологические нарушения, включая диарею, тошноту, боль в животе; нечасто — рвота; редко — псевдомембранозный колит.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко — транзиторное повышение уровня печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЛДГ) в плазме крови; очень редко — желтуха (преимущественно холестатическая), гепатит.
Транзиторное повышение уровня печеночных ферментов или билирубина в плазме крови развивается в основном у пациентов с существующей патологией печени.
Со стороны кожи и подкожных тканей: очень редко — полиморфная эритема, синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто — дизурия; редко: повышение уровня креатинина, азота мочевины в сыворотке крови и снижение клиренса креатинина, особенно у пациентов с почечной недостаточностью.
Прочие: длительное применение препарата может привести к развитию вторичных суперинфекций, вызванных резистентными микроорганизмами, например Candida, Enteroccoci и Сlostridium difficille.
Лабораторные показатели: ложноположительная проба Кумбса, что может влиять на результаты тестов на совместимость крови; ложноположительная реакция мочи на глюкозу.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

продолжительный прием цефуроксима аксетила (так же, как и других антибиотиков широкого спектра действия) может приводить к росту нечувствительных микроорганизмов (например Candida, Enterococcus, Clostridium difficile), что может потребовать прекращения лечения.
При применении антибиотиков широкого спектра действия может развиваться псевдомембранозный колит, что необходимо принимать во внимание при возникновении у пациентов выраженной диареи во время или после окончания антибактериальной терапии.
Во время лечения Спизефом болезни Лайма наблюдалась реакция Яриша — Герксгеймера. Развитие данной реакции, выражающейся в кратковременном увеличении выраженности симптомов болезни и интоксикации, считается прогностически благоприятным фактором.
Реакция Яриша — Герксгеймера развивается в связи с бактерицидным действием препарата на возбудителя болезни Лайма — спирохету Borrelia burgdorferi. Это является обычной реакцией при антибиотикотерапии болезни Лайма и не нуждается в лечении.
При проведении последовательной терапии время перехода с парентеральной терапии на пероральную определяется тяжестью инфекции, клиническим состоянием пациента и чувствительностью патогенного микроорганизма. При отсутствии клинического улучшения на протяжении 72 ч после приема внутрь необходимо продолжить парентеральную терапию.
Применение в период беременности и кормления грудью. Экспериментального подтверждения эмбриотоксического и тератогенного действия цефуроксима не получено, тем не менее, как и при применении других препаратов, его необходимо с осторожностью назначать в I триместр беременности. Цефуроксим проникает в грудное молоко, при необходимости его с осторожностью назначают в период кормления грудью.
Дети. Таблетку 250 мг глотают целиком. Применение препарата внутрь возможно лишь у детей старше 3 лет. У больных, которые не могут проглотить целую таблетку, цефуроксима аксетил применяют в виде пероральной суспензии, в том числе у детей в возрасте от 3 мес до 3 лет.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Пациентам, которые принимают Спизеф, необходимо воздерживаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

препараты, снижающие кислотность желудочного сока, могут уменьшать биодоступность Спизефа и обладают способностью ингибировать эффект повышенной абсорбции препарата после приема пищи.
Как и другие антибиотики, Спизеф может угнетать микрофлору кишечника, что приводит к уменьшению реабсорбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивных средств. Поскольку при определении уровня глюкозы в крови при помощи ферроцианидного теста возможен ложноотрицательный результат, у больных, принимающих цефуроксима аксетил, рекомендуется использовать глюкозооксидазную или гексокиназную методику. Цефуроксим не влияет на результат определения уровня креатинина с помощью щелочного пикрата.
Комбинированный прием цефуроксима аксетила с антацидами невозможен, поскольку это приведет к повышению рH желудочного сока и тем самым повлияет на абсорбцию цефуроксима. Одновременное применение цефуроксима в высоких дозах и сильнодействующих диуретиков (этакриновая кислота, фуросемид), аминогликозидов, амфотерицина, колистина и полимиксина повышает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с фенилбутазоном или пробенцидом возможно снижение почечного клиренса цефуроксима и повышение его концентрации в сыворотке крови. При одновременном применении с эритромицином возможно угнетение антибактериального эффекта обоих антибиотиков. Поскольку бактериостатические препараты могут влиять на бактерицидное действие цефалоспоринов, не рекомендуется применение цефуроксима с тетрациклинами, макролидами или хлорамфениколом.
Цефуроксим угнетает кишечную флору, препятствует синтезу витамина К. Поэтому при одновременном назначении с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов (НПВП, салицилаты, сульфинпиразон), повышается риск развития кровотечений. По этой же причине при одновременном назначении с антикоагулянтами отмечают увеличение выраженности антикоагулянтного действия.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

передозировка цефалоспориновых антибиотиков может привести к развитию симптомов раздражения мозговых оболочек, следствием чего могут быть судороги. Специфического антидота нет. Терапия симптоматическая.
Концентрация цефуроксима в крови может быть снижена путем гемодиализа или перитонеального диализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.