Суметролім - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

CУМЕТРОЛІМ^®

(SUMETROLIM^®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: co-trimoxasol;

основні фізико-хімічні властивості: сиропоподібна суспензія лілувато-рожевого кольору, солодко-гіркуватого смаку, з характерним запахом анісу;

склад: в 100 мл сиропу міститься 0,5 г триметроприму та 2,5 г сульфаметоксазолу;

допоміжні речовини: аріавіт червоний, метил парагідроксибензоат, спирт анісовий, натрію сахаринат, смола ксантанова, сахароза, вода очищена.

Форма випуску. Сироп.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.

Код АТС: J01E E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований антибактеріальний препарат широкого спектра дії, протипротозойний засіб. Механізм дії зумовлений подвійним блокуючим впливом на метаболізм мікробних клітин. Сульфаметоксазол, схожий за будовою з парааміно бензойною кислотою, захоплюється мікробною клітиною і перешкоджає включенню парааміно бензойної кислоти до молекули дигідрофолієвої кислоти. Триметоприм пригнічує фермент, який перетворює дигідрофолієву кислоту в тетрагідрофолієву кислоту. Таким чином блокуються дві послідовні стадії утворення пуринових і піримідинових основ та синтезу нуклеїнових кислот з пригніченням росту і розмноження мікро организмів. Препарат діє бактерицидно.

Активний щодо грам позитивних (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides) і грам негативних (Shigella spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Yersinia spp.; Haemophilus ducreyi, деяких штамів H. influenzae, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Brucella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., деяких штамів Escherichia coli, Vibrio cholerae, Citrobacter spp., Neisseria spp.) мікро організмів, а також Moraxella catarrhalis, Pneumocystis carinii, Toxoplasma gondii, у тому числі стійких до сульфаніламідів. До ко-тримоксазолу стійкі Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а також віруси і гриби. У зв’язку з пригніченням життєвої діяльності кишкової палички зменшується синтез тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та інших вітамінів В-комплексу у кишечнику.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо обидва компоненти швидко і практично повністю всмоктуються в кишково-шлунковому тракті. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-4 год, антибактеріальна концентрація зберігається протягом 7 год; через 24 год після одноразового прийому у плазмі виявляються невеликі кількості. 42-46% триметоприму і 66% сульфаметоксазолу зв’язується з білками плазми. Обидві речовини біотрансформуються в печінці (ацетилювання) з утворенням неактивних метаболітів.

Однаковою мірою розподіляються в організмі, проходять через гістогематичні бар’єри, утворюють у легенях і сечі концентрації, які перевищують вміст у плазмі; в інших органах і тканинах накопичуються меншою мірою. Мають однакову швидкість елимінації, час напів виведення у дорослих – 10-11 год. У дітей час напів виведення значно коротший і залежить від віку: до 1-го року – 7-8 год, 1-10 років – 5-6 год. В осіб похилого віку і пацієнтів з порушенням функції нирок час напів виведення підвищується. Виводиться нирками у вигляді метаболітів і в незміненому вигляді (80% триметоприму і 30% сульфаметоксазолу) шляхом гломерулярної фільтрації і канальцевої секреції.

Показання для застосування.

Лікування інфекцій, викликаних чутливими мікро організмами:

- інфекції ЛОР-органів та дихальних шляхів: синусит, середній отит, бронхіт, бронхоектатична хвороба, пневмонія. Лікування і профілактика пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii при СНІДі;

- інфекції шлунково-кишкового тракту: сальмонельоз, включаючи черевний тиф, СНІД-асоційований ізоспоріаз;

- інфекції сечовивідних шляхів: бактеріальний неускладнений гострий і хронічний цистит; епідидиміт, гострий пієлонефрит, пієліт, уретрит;

- інфекції статевих органів: гонококовий уретрит, простатит, аднексит, м'який шанкр, викликаний Haemophilus ducreyi, пахова гранульома.

- інфекції шкіри і м'яких тканин: піодермія, фурункульоз, абсцеси, інфіковані рани;

- інші інфекції: остеомієліт, гострий бруцельоз (у комбінації з іншими препаратами), нокардіоз, токсоплазмоз, коклюш, бластомікоз, малярія (у складі комплексної терапії), фасцільоз.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі і діти старше 12 років.

Звичайна початкова доза становить 32 мл сиропу Суметролім^®, розподілена на 2 прийоми (вранці і ввечері). Препарат слід приймати після їжі і запивати великою кількістю рідини. Пацієнтам, які страждають від серйозних інфекцій, можна призначати більшу дозу, при цьому максимальна разова доза не повинна перевищувати 48 мл, розподілена на 2 прийоми. За необхідності проведення підтримуючої терапії протягом 14 днів і більше рекомендується застосовувати добову дозу 16 мл, розподілену на 2 прийоми.  

Діти.

Рекомендована добова доза для дітей, в основному, становить 6 мг триметоприму і 30 мг сульфаметоксазолу на кг маси тіла, яку застосовують в два прийоми. Рекомендується така схема лікування:

Дозування проводиться за допомогою мірної скляночки, яка додається, і має позначки 1 мл,  2 мл, 2,5 мл, 4 мл, 5 мл.

Тривалість лікування:

При гострих інфекціях (крім гонореї) рекомендується мінімум 5-денний курс лікування. Можна також продовжувати лікування до зникнення симптомів захворювання, а після цього ще протягом не менше 2 днів. Для жінок з неускладненим гострим циститом може бути достатнім 3-денне лікування, тоді як для дітей з таким самим захворюванням краще проводити лікування протягом 5-7 днів. При таких захворюваннях, як простатит і гострий бруцельоз, курс лікування повинен тривати не менше 4 тижнів, а при нокардіозі лікування має тривати ще довше.

Неускладнена гонорея: лікування може проводитись протягом 1 дня при застосуванні дози 80 мл, розподіленої на 2 прийоми (вранці та ввечері). Можна також провести 2-денне лікування за допомогою дози 64 мл, розподіленої на 2 прийоми. Для таких схем лікування більш практичним може бути застосування таблеток.

При пневмонії, викликаній Pneumocystis carinii, рекомендується застосовувати 20 мг триметоприму і 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла на добу. Цю дозу слід ділити на 4 прийоми на добу, а лікування має тривати протягом 14-21 днів.

Для профілактики інфекції, викликаної Pneumocystis carinii, дорослим з високим ризиком рекомендується призначати добову дозу 32 мл. Можна також приймати 32 мл/добу або по 32 мл двічі на добу через день. Для профілактичного лікування дітей дозу необхідно підбирати, враховуючи вік дитини і масу тіла, а також схему лікування – введення препарату 1 раз на добу або лікування протягом 3-х послідовних днів. При такому лікуванні застосовується доза, яка еквівалентна 150 мг триметоприму і 750 мг сульфаметоксазолу на 1 квадратний метр поверхні тіла.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок дозу можна підбирати за такою схемою:

* Крім випадків, коли проводиться гемодіаліз.

Пацієнтам, яким проводиться гемодіаліз, можна застосовувати половину від звичайної дози перед гемодіалізом. Після закінчення цієї процедури можна ввести 50 % від раніше застосовоної дози. Гемодіаліз триває 4 год, протягом яких з організму виводиться 44 % триметоприму і 57 % сульфаметоксазолу. Суметролім^® не рекомендується застосовувати у дні, коли гемодіаліз не проводиться.

Побічна дія.

- Шлунково-кишковий тракт: часто виникають нудота, блювання, діарея та анорексія. Іноді розвивається стоматит і глосит, а дуже рідко – панкреатит і псевдомембранозний коліт. Лікування Суметролімом^® може призвести до збільшення рівня білірубіну і трансаміназ у сироватці крові. Гепатит і холестаз розвиваються рідко.  

- Алергічні реакції: часто з'являються висипи. Може виникнути фото чутливість, а в деяких випадках – ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). У поодиноких випадках відмічались такі небажані ефекти, як підвищення температури, алергічний міокардит, сироваткова хвороба, ангіотичний набряк, вузловий пері артеріїт, червоний системний вовчак. Дуже рідко може з'явитись алергічний еозинофільний альвеоліт, який є потенційно небезпечним для життя. Сильні алергічні реакції виникають дуже рідко, але вони також можуть бути загрозливими для життя. Тому при появі еритродермії, висипу, свербежу і перших ознак розладу дихання рекомендується припинити лікування Суметролімом^®.

- Неврологічні симптоми: може виникати головний біль, запаморочення, стомленість. Іноді з'являється атаксія, судоми і периферичний неврит. Як один з нечастих і транзиторних побічних ефектів відмічався асептичний менінгіт, який зникав після припинення лікування Суметролімом^®.

- Гематологічні симптоми:   може виникати тромбоцит опенія, нейтропенія та лейкопенія. Іноді з'являється агранулоцит оз, мегалобластична анемія та метгемоглобінемія. У пацієнтів з дефіцитом глюкози-6-фосфатдегідрогенази Суметролім^® може викликати гемоліз. При дефіциті фолієвої кислоти та вітаміну В₁₂ збільшується ймовірність розвитку анемії, мегалобластичного стану або нейтропенії. Ризик   розвитку серйозних побічних реакцій з боку системи крові при лікуванні Суметролімом^® збільшується у хворих на хронічний алкоголізм, у людей похилого віку, при сумісному лікуванні з фенітоїном, у людей, які погано харчуються, у пацієнтів з порушенням функції печінки і/або нирок, у пацієнтів, яким проводять діаліз, а також при гемолізі.

- Симптоми ниркової недостатності: сульфаметоксазол є компонентом, що спричиняє нефротоксичний ефект Суметроліму^®, який може стати вираженим у пацієнтів з порушенням функції нирок. Це може призвести до збільшення концентрації карбаміду і/або креатині ну і може викликати інтерстиціальний нефрит. Для запобігання утворенню кристалів рекомендується вживати достатню кількість рідини.

- Метаболічні зміни: у людей похилого віку і при застосуванні високих доз Суметроліму може розвиватись гіперкаліємія та гіпернатріємія.

- Інші симптоми: може виникати біль у суглобах та/або м'язах.

У хворих на СНІД, які застосовують Суметролім^® у високій дозі, можуть з'являтись нейтропенія, висипи, збільшуватись рівень креатині ну та ферментів печінки у сироватці крові.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до триметоприму і/або сульфаметоксазолу (включаючи сульфаніламідні похідні, протидіабетичні засоби типу сульфонілсечовини, а також тіазидні діуретики) та інших компонентів препарату;

- вагітність і годування груддю;

- гострий гепатит, порушення функції печінки, порфірія;

- захворювання крові, порушення гемопоезу, анемія, викликана дефіцитом фолієвої кислоти, дефіцит глюкози-6-фосфатдегідрогенази;

- ниркова недостатність, яка характеризується кліренсом креатині ну менше 15 мл/хв (за винятком випадків проведення гемодіалізу);

- недоношені діти до 1 року, а також доношені діти до 6 тижнів життя.

Лікування цим препаратом дітей до 3 місяців можна проводити лише після ретельного зважування користі та ризику для дитини.                      

Передозування. Симптоми: нудота, блювання, порушення зору, сплутаність свідомості, підвищення температури, петехії, пурпура, жовтяниця, анорексія, коліки, пригнічення функції кісткового мозку. Зміни з боку системи кровотворення здебільшого виникають пізніше. Може з'являтись гематурія, виділення із сечею кристалів та анурія.

Лікування: лікування симптоматичне. Рекомендується промивання шлунка. У виведенні сульфаметоксазолу може допомогти алкалізація сечі, але при цьому зменшується виділення триметоприму. Гемодіаліз дозволяє лише частково вивести з організму обидва компонента Суметроліму^®, а перитонеальний діаліз взагалі не впливає на виділення препарату. Реакції підвищеної чутливості можна усунути за допомогою стероїдних препаратів.

Особливості застосування. Не рекомендується застосовувати препарат при тонзилітах, фарингітах, які викликані бета-гемолітичними стрептококами.

Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендується застосовувати знижені дози. Тому у таких пацієнтів бажано визначати концентрацію препарату у плазмі крові.

При тривалому лікуванні Суметролімом^® рекомендується визначати формулу крові, кількість тромбоцитів, проводити аналізи для оцінки функції нирок і печінки.

Пацієнтів слід попередити про необхідність вживання великої кількості рідини протягом усього періоду лікування.

Якщо під час лікування Суметролімом^® у пацієнта з'явилася сильна або стійка діарея, необхідно розглянути можливість появи псевдомембранозного коліту. У такому разі лікування препаратом слід припинити і застосувати перорально метронідозол. Якщо це не допоможе, то можна призначити ванкоміцин.

Суметролім^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хронічним алкоголізмом, імунодепресивним станом, а також пацієнтам, яким проводять гемодіаліз. У таких пацієнтів існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів з боку системи крові.

Побічні реакції розвиваються частіше у людей похилого віку, хворих на СНІД, пацієнтів з іншими хронічними захворюваннями (наприклад, печінкова або ниркова недостатність).

Обидва активні компоненти Суметроліму^® виділяються з грудним молоком. Незважаючи на те, що такі кількості речовин у грудному молоці не становлять особливого ризику для дитини, рекомендується на час лікування припинити годування груддю. У разі інфікування патогенним агентом, резистентним до інших антибіотиків та чутливим до сульфаніламідів, дитину на час лікування матері Суметролімом^® і додатково ще на 3 дні необхідно перевести на штучне годування.

Під час лікування Суметролімом^® слід уникати прямого УФ-опромінення.

Якщо під час лікування розвиваються побічні ефекти з боку нервової системи слід уникати керування авто транспортом та роботи з точними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно уникати застосування Суметроліму^® з такими препаратами:

- варфарин і кумаринові антикоагулянти (посилення їх дії);

- пероральні протидіабетични засоби (посилення їх дії спрямовано на зниження рівня глюкози у крові;

- циклоспорин (зниження ефективності циклоспорину за рахунок посилення його метаболічного розпаду). Наприклад, при застосуванннні пацієнтам, яким проводять трансплантацію органів). Проте сульфаніламіди не посилюють гепатотоксичний та/або нефротоксичний ефект циклоспорину.

Суметролім^® рекомендується застосовувати з обережністю одночасно з такими препаратами:

- ацетазоламід (може зменшуватись ефект Суметроліму^®);

- амантадин (зменшується тубулярна секреція як амантадину, так і триметоприму);

- азатіоприн (збільшується ризик нефротоксичності);

- дапсон (може збільшуватись на 40 % концентрація обох препаратів у плазмі крові);

- дигоксин (Суметролім^® зменшує тубулярну секрецію цього препарату, що може призводити до збільшення концентрації дигоксину в плазмі крові, особливо у людей похилого віку);

- ганцикловір (збільшується токсичність обох препаратів);

- метенамін (збільшується ризик ниркової екскреції кристалів);

- метформін (Суметролім^® зменшує тубулярну секрецію цього препарату, що підвищує ризик появи лактацидозу);

- метотрексат (сульфаніламіди конкурентно гальмують зв’язування метотрексату з білками плазми, що призводить до збільшення концентрації цього препарату в плазмі крові, яка досягає токсичного рівня);

- не стероїдні протизапальні препарати, наприклад, індометацин, фенілбутазон, саліцилати і напроксен (внаслідок зменшення зв’язування з білками плазми концентрація сульфаніламіду може досягти токсичного рівня);

- естрогени (зниження ефективності естрогену зумовлюється знищенням нормальної кишкової мікрофлори, важливої для всмоктування естрогенів);

- паральдегід (може зменшуватись ефект Суметроліму^®);

- фенітоїн (відбувається збільшення періоду напів виведення і зниження метаболічного розпаду фенітоїну у печінці, що може призвести до фенітоїнової інтоксикації);

- примідон (змінюються результати аналізу крові),

- прокаїнамід (збільшується рівень прокаїнаміду в плазмі крові);

- піриметамін (збільшується ризик розвитку мегалобластичної анемії);

- сульфінпіразон (посилюється дія Суметроліму^®);

- тіазидні діуретики (у пацієнтів похилого віку може розвинутись тромбоцит опенічна пурпура).

За необхідності проведення місцевої анестезії пацієнтам, яким проводиться лікування

Суметролімом^®, можна застосовувати лідокаїн. В інших місцевих анестетиках (наприклад, бензокаїн, прокаїн,   тетракаїн) при метаболічному розпаді утворюється парааміноєва кислота у високій концентрації. Це призводить до зниження дії Суметроліму^®.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 5 ^оС до 15 ^оС в місцях, захищених від дії світла та недоступних для дітей.   Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Флакон 100 мл в картонній коробці.

Виробник. ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.

Адреса.  EGIS Pharmaceuticals PLC.

1106 Budapest, Kereszturi ut 30-38,

HUNGARY

Инструкция по применению Суметролим (Sumetrolim)

Торговое название: Суметролим

Действующее вещество: КО-ТРИМОКСАЗОЛ

Английское название: Sumetrolim

Украинское название: Суметролім

ATC классификация: J01EE01

Фармакологические свойства

комбинированный антибактериальный препарат широкого спектра действия, противопротозойное средство. Механизм действия обусловлен двойным блокирующим влиянием на метаболизм микробных клеток. Сульфаметоксазол подобен по строению парааминобензойной кислоте, захватывается микробной клеткой и препятствует включению парааминобензойной кислоты в молекулу дигидрофолиевой кислоты. Триметоприм угнетает фермент, превращающий дигидрофолиевую кислоту в тетрагидрофолиевую кислоту. Таким образом блокируются две последовательные стадии образования пуриновых и пиримидиновых оснований и синтеза нуклеиновых кислот, что приводит к угнетению роста и размножения микроорганизмов. Препарат действует бактерицидно.
Проявляет активность по отношению к грамположительным (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides) и грамотрицательным (Shigella spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Yersinia spp., Haemophilus ducreyi, некоторым штаммам H. influenzae, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Brucella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., некоторым штаммам Escherichia coli, Vibrio cholerae, Citrobacter spp., Neisseria spp.) микроорганизмам, а также Moraxella catarrhalis, Pneumocystis carinii, Toxoplasma gondii, в том числе устойчивым к сульфаниламидам. К ко-тримоксазолу устойчивы Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а также вирусы и грибы. В связи с угнетением жизнедеятельности кишечной палочки уменьшается синтез тиамина, рибофлавина, никотиновой кислоты и других витаминов группы В в кишечнике.
При приеме внутрь оба компонента быстро и практически полностью всасываются в ЖКТ. Максимальная концентрация в крови достигается через 1–4 ч, антибактериальная концентрация сохраняется на протяжении 7 ч; через 24 ч после однократного приема в плазме крови определяется небольшое количество. 42–46% триметоприма и 66% сульфаметоксазола связывается с белками плазмы крови. Оба вещества биотрансформируются в печени (ацетилирование) с образованием неактивных метаболитов.
В одинаковой степени распределяются в организме, проходят через гистогематические барьеры, создают в легких и моче концентрации, превышающие содержание в плазме крови; в других органах и тканях накапливаются в меньшей степени. Имеют одинаковую скорость элиминации, время полувыведения у взрослых — 10–11 ч. У детей время полувыведения значительно короче и зависит от возраста: до 1 года — 7–8 ч; от 1 года до 10 лет — 5–6 ч. У лиц пожилого возраста и пациентов с нарушением функции почек время полувыведения увеличивается. Выводится почками в виде метаболитов и в неизмененном виде (80% триметоприма и 30% сульфаметоксазола) путем гломерулярной фильтрации и канальцевой секреции.

Показания

лечение инфекций, вызванных чувствительными микроорганизмами:
инфекции ЛОР-органов и дыхательных путей: синусит, средний отит, бронхит, бронхоэктатическая болезнь, пневмония. Лечение и профилактика пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii при СПИДе;
инфекции ЖКТ: сальмонеллез, включая брюшной тиф, СПИД-ассоциированный изоспориаз;
инфекции мочевыводящих путей: бактериальный неосложненный острый и хронический цистит; эпидидимит, острый пиелонефрит, пиелит, уретрит;
инфекции половых органов: гонококковый уретрит, простатит, аднексит, мягкий шанкр, вызванный Haemophilus ducreyi, паховая гранулема;
инфекции кожи и мягких тканей: пиодермия, фурункулез, абсцессы, инфицированные раны;
другие инфекции: остеомиелит, острый бруцеллез (в комбинации с другими препаратами), нокардиоз, токсоплазмоз, коклюш, бластомикоз, малярия (в составе комплексной терапии), фасциолез.

Применение

Таблетки
Взрослые и дети старше 12 лет: обычная начальная доза — 2 таблетки 2 раза в сутки (утром и вечером) после еды, запивая большим количеством жидкости. В случае серьезной инфекции можно назначать максимальные дозы — до 3 таблеток 2 раза в сутки. При необходимости проведения поддерживающей терапии на протяжении 14 и более суток рекомендуется ежедневный прием 1 таблетки 2 раза в сутки.
Как правило, рекомендованная суточная доза для детей составляет 6 мг триметоприма и 30 мг сульфаметоксазола на 1 кг массы тела. Эту дозу следует распределить на 2 приема.
Детям в возрасте до 6 лет рекомендуется назначать сироп Суметролим. Рекомендованная суточная доза для детей 6–12 лет составляет 3/4–1 таблетка 2 раза в сутки.
Сироп
Взрослые и дети старше 12 лет: обычная начальная доза составляет 32 мл сиропа Суметролимв 2 приема (утром и вечером). Препарат следует принимать после еды, запивая большим количеством жидкости. Пациентам с тяжелыми инфекциями можно назначать препарат в высокой дозе, при этом максимальная разовая доза не должна превышать 48 мл (в 2 приема). При необходимости проведения поддерживающей терапии на протяжении 14 дней и больше рекомендуется применять суточную дозу 16 мл, распределенную на 2 приема.
Дети
Рекомендуемая суточная доза для детей, как правило, составляет 6 мг триметоприма и 30 мг сульфаметоксазола на 1 кг массы тела, распределенные на 2 приема.
Рекомендуется следующая схема лечения:

Возраст ребенка Применяемая доза (каждые 12 ч) 6 нед — 6 мес 2–4 мл 6 мес — 2 года 4–8 мл 2–6 лет 8–12 мл 6–12 лет 12–16 мл

Дозирование проводится с помощью прилагаемой к упаковке мерной емкости, имеющей пометки 1; 2; 2,5; 4 и 5 мл.
Продолжительность лечения
При острых инфекциях (кроме гонореи) рекомендуется минимум 5-дневной курс лечения. Можно также продолжать лечение до исчезновения симптомов заболевания, а затем еще на протяжении не менее 2 дней. Для женщин с неосложненным острым циститом может быть достаточным 3-дневное лечение, тогда как детям с такой же патологией следует проводить лечение на протяжении 5–7 дней. При простатите и остром бруцеллезе курс лечения должен длиться не меньше 4 нед, а при нокардиозе — еще дольше.
Неосложненная гонорея: лечение может проводиться на протяжении 1 дня при применении дозы 80 мл, распределенной в 2 приема (утром и вечером). Можно провести 2-дневное лечение с помощью дозы 64 мл в 2 приема. Для таких схем лечения более практичным может быть применение препарата в форме таблеток.
При лечении пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii, рекомендуется применять 20 мг триметоприма и 100 мг сульфаметоксазола на 1 кг массы тела в сутки (15–16 таблеток). Эту дозу следует разделить на 2–4 приема в сутки, а лечение должно длиться 14–21 день.
Для профилактики инфекции, вызванной Pneumocystis carinii, взрослым с высоким риском заболевания рекомендуется суточная доза 32 мл. Можно также принимать 32 мл/сут или по 32 мл 2 раза в сутки через день. Для профилактического лечения детей дозу необходимо подбирать, учитывая возраст ребенка и массу тела, а также схему лечения — введение препарата 1 раз в сутки или лечение на протяжении 3 последовательных дней. При таком лечении применяется доза, эквивалентная 150 мг триметоприма и 750 мг сульфаметоксазола на 1 м2 поверхности тела.
Для пациентов с нарушением функции почек дозу подбирают по следующей схеме:

Уровень креатинина в сыворотке крови Суточная доза (% от обычной дозы) Частота применения Клиренс креатинина, мл/мин 25 Мужчины: ≤265
Женщины: ≤175 100 Каждые 12 ч 15–25 Мужчины: 265–620
Женщины: 175–400 50 Каждые 12 или 24 ч ≤15 Мужчины: 620
Женщины: 400 Препарат не рекомендуется применять*  

*Кроме случаев, когда проводится гемодиализ.
Пациентам, которым проводится гемодиализ, можно применять половину обычной дозы препарата перед гемодиализом. После окончания этой процедуры можно ввести 50% ранее принятой дозы. Гемодиализ длится 4 ч, в течение которых из организма выводится 44% триметоприма и 57% сульфаметоксазола. Суметролим не рекомендуется применять в дни, когда гемодиализ не проводится.

Противопоказания

повышенная чувствительность к триметоприму и/или сульфаметоксазолу (включая сульфаниламидные производные, гипогликемизирующие средства типа сульфонилмочевины, а также тиазидные диуретики) и другим компонентам препарата; период беременности и кормления грудью; острый гепатит, нарушение функции печени, порфирия; заболевание крови, нарушение гемопоэза, анемия, вызванная дефицитом фолиевой кислоты, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы; почечная недостаточность с показателями клиренса креатинина ≤15 мл/мин (за исключением случаев проведения гемодиализа); недоношенные дети в возрасте до 1 года, а также доношенные дети в возрасте до 6 нед.
Лечение этим препаратом детей в возрасте до 3 мес можно проводить лишь после тщательного взвешивания пользы и риска для ребенка.

Побочные эффекты

ЖКТ: часто — тошнота, рвота, диарея и анорексия, иногда — стоматит и глоссит, очень редко — панкреатит и псевдомембранозный колит. Лечение Суметролимом может привести к повышению уровня билирубина и трансаминаз в сыворотке крови. Гепатит и холестаз развиваются редко.
Аллергические реакции: часто — кожные высыпания, редко — фоточувствительность, а в некоторых случаях — эксфолиативный дерматит, мультиформная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, синдром Лайелла (токсичный эпидермальный некролиз). В единичных случаях — повышение температуры тела, аллергический миокардит, сывороточная болезнь, ангионевротический отек, узелковый периартериит, красная системная волчанка. Очень редко — появление аллергического эозинофильного альвеолита, потенциально опасного для жизни. Выраженные аллергические реакции возникают очень редко, но они могут иметь угрожающий жизни характер. Поэтому при появлении эритродермии, кожных высыпаний, зуда и первых признаков нарушения функции дыхания рекомендуется прекратить лечение Суметролимом.
Неврологические симптомы: часто — головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, иногда — атаксия, судороги, периферический неврит, нечасто — асептический менингит, симптоматика которого исчезала после прекращения лечения Суметролимом.
Гематологические симптомы: тромбоцитопения, нейтропения и лейкопения, иногда — агранулоцитоз, мегалобластическая анемия и метгемоглобинемия. У пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы Суметролим может вызвать гемолиз. При дефиците фолиевой кислоты и витамина В12 повышается вероятность развития анемии, мегалобластического состояния или нейтропении. Риск развития серьезных побочных реакций со стороны системы крови при лечении Суметролимом повышается у больных хроническим алкоголизмом, у людей пожилого возраста, при выраженном дефиците питания, у пациентов с нарушением функции печени и/или почек, при сочетанном лечении с фенитоином, у пациентов, которым проводят диализ, а также при гемолизе.
Симптомы почечной недостаточности: компонент Суметролима сульфаметоксазол обладает нефротоксическим эффектом. У пациентов с нарушением функции почек повышается концентрация мочевины и/или креатинина и может развиться интерстициальный нефрит.
Метаболические изменения: у людей пожилого возраста и/или при применении Суметролима в высокой дозе может появиться гиперкалиемия и гипернатриемия.
Прочие симптомы: боль в суставах и/или мышцах.
У больных со СПИДом, применяющих Суметролим в высокой дозе, могут появиться нейтропения, кожные высыпания, повышаться уровень креатинина и печеночных ферментов в сыворотке крови.

Особые указания

не рекомендуется применять препарат при тонзиллитах, фарингитах, которые вызваны β-гемолитическими стрептококками.
Пациентам с нарушением функции почек рекомендуется применять препарат в более низкой дозе. Поэтому у таких пациентов желательно определять концентрацию препарата в плазме крови.
При продолжительном лечении Суметролимом рекомендуется проводить контроль гемограммы с определением количества тромбоцитов, регулярно контролировать функцию печени почек.
Пациентов следует предупредить о необходимости употребления большого количества жидкости на протяжении всего периода лечения.
Если во время лечения Суметролимом у пациента появилась сильная или стойкая диарея, следует помнить о возможности появления псевдомембранозного колита. В таком случае лечение препаратом следует прекратить и назначить пероральный прием метронидозола или ванкомицина. Суметролим следует применять с осторожностью у пациентов с хроническим алкоголизмом, иммунодепрессивным состоянием, а также у пациентов, которым проводится гемодиализ. У таких пациентов существует повышенный риск развития побочных эффектов со стороны системы крови.
Побочные реакции развиваются чаще у людей пожилого возраста, больных со СПИДом, другими хроническими заболеваниями (например печеночная или почечная недостаточность).
Оба активных компонента Суметролима выделяются с грудным молоком. Несмотря на то что такое количество веществ в грудном молоке не представляет особого риска для ребенка, рекомендуется на время лечения прекратить кормление грудью. В случае необходимости применения Суметролима для матери ребенка следует перевести на искусственное вскармливание на время лечения матери и дополнительно еще на 3 дня.
Во время лечения Суметролимомследует избегать прямого ультрафиолетового облучения.
Если во время лечения развиваются побочные эффекты со стороны нервной системы, следует избегать управления транспортными средствами и работы с точными механизмами.

Взаимодействия

необходимо избегать применения Суметролима совместно с такими препаратами:
варфарин и антикоагулянты кумаринового ряда — усиление их действия;
пероральные гипогликемизирующие средства — усиление их действия, направленного на снижение уровня глюкозы в крови;
циклоспорин — снижение эффективности циклоспорина за счет усиления его метаболизма (например применение при трансплантации органов). Однако сульфаниламиды не усиливают гепатотоксического и/или нефротоксического эффекта циклоспорина.
Суметролим рекомендуется применять с осторожностью одновременно с такими препаратами:
ацетазоламид — может снижаться эффект Суметролима;
амантадин — уменьшается тубулярная секреция как амантадина, так и триметоприма;
азатиоприн — повышается риск нефротоксичности;
дапсон — может повышаться на 40% концентрация обоих препаратов в плазме крови;
дигоксин — Суметролим уменьшает тубулярную секрецию этого препарата, что может приводить к повышению концентрации дигоксина в плазме крови, особенно у людей пожилого возраста;
ганцикловир — повышается токсичность обоих препаратов;
метенамин — повышается риск почечной экскреции кристаллов;
метформин — Суметролим уменьшает тубулярную секрецию этого препарата, что повышает риск появления лактоацидоза;
метотрексат — сульфаниламиды конкурентно тормозят связывание метотрексата с белками плазмы крови, что может привести к повышению концентрации метотрексата в плазме крови до токсического уровня;
НПВП, например индометацин, фенилбутазон, салицилаты и напроксен, — вследствие уменьшения связывания с белками плазмы концентрация сульфаниламида может достичь токсического уровня;
эстрогены — снижение эффективности эстрогенов обусловлено нарушением нормальной кишечной микрофлоры, необходимой для всасывания эстрогенов;
паральдегид — может снижаться эффект Суметролима;
фенитоин — происходит увеличение периода полувыведения и снижение метаболического распада фенитоина в печени, что может привести к фенитоиновой интоксикации;
примидон — изменяются результаты гемограммы;
прокаинамид — повышается уровень прокаинамида в плазме крови;
пириметамин — повышается риск развития мегалобластической анемии;
сульфинпиразон — усиливается действие Суметролима;
тиазидные диуретики — у пациентов пожилого возраста может развиться тромбоцитопеническая пурпура.
При необходимости проведения местной анестезии пациентам, получающим Суметролим, можно применять лидокаин. Применение других местных анестетиков (например бензокаин, прокаин, тетракаин) приводит к снижению действия Суметролима.

Передозировка

Симптомы: тошнота, рвота, нарушение зрения, спутанность сознания, повышение температуры тела, петехии, пурпура, желтуха, анорексия, колики, угнетение функции костного мозга. Изменения со стороны системы кроветворения, как правило, возникают позже. Может появляться гематурия, выделение с мочой кристаллов и анурия.
Лечение: симптоматическое. Промывание желудка. Ускорению выведения сульфаметоксазола может помочь алкализация мочи, но при этом уменьшается выделение триметоприма. Гемодиализ помогает лишь частично вывести из организма оба компонента Суметролима, а перитонеальный диализ не влияет на выведение препарата. Реакции повышенной чувствительности можно устранить, применив ГКС-препараты.

Условия хранения

в защищенном от света месте при температуре 5–15 °С.