Теофілін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕОФІЛІН-200

ТЕОФІЛІН-300

(TEOFILIN-200)

(TEOFILIN-300)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: theophylline, 1,3-диметилксантин;

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, пласкі таблетки зі скошеними краями;

склад: 1 таблетка містить 200 мг   або 300 мг теофіліну безводного;

допоміжні речовини: лактоза, гіпромелоза (К 4М), гіпромелоза ( К 15М), повідон, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Теофілін. Код АТС R03D A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Теофілін як типовий представник метилксантинів має фармакологічні ефекти, які забезпечуються кількома механізмами. Серед них: пригнічення циклічної нуклеотидфосфодіестерази та зміни внутрішньоклітинної транс локації іонів кальцію. Однак для досягнення таких змін потрібні концентрації значно вищі за ті, що спричиняють фармакологічні ефекти в умовах in vivo. За умов концентрації вільного теофіліну 20-50 μ М,   що не перевищує терапевтичної межі, відбувається лише 10-12 %   пригнічення розщеплення циклічних нуклеотидів АМФ та ГМФ. Максимальне інгібування фосфодіестерази, за якого   відбувається помітне зростання цАМФ, потребує мілімолярної концентрації препарату. Теофілін є антиметаболітом аденозину (рецептори А₁ и А₂) та спричиняє помітне його інгібування у концентраціях від 20 до 100 μ М. Теофілін призводить до   виділення ендогенних катехоламінів у невеликих дозах.

Фармакокінетика. Теофілін проявляє лікувальні властивості у   вузькому проміжку   концентрацій, отже, підбір доз є необхідним для досягнення вмісту препарату у крові від  5 до 15 мг/л. Виходячи з цього, фармакокінетичні дослідження форми теофіліну тривалої дії фокусуються на вивченні стійких рівнів у плазмі та факторів, що на них впливають.

Всмоктування та розподіл.

Теофілін має  100 % біологічну доступність, хоча рівень всмоктуваня у різних форм тривалої дії   відрізняється. В одному з досліджень зв'язуваня теофіліну з білками становило 70 %. Основний об'єм розподілу препарату становить від 0,45 до 0,5 л/кг.

Метаболізм.

Теофілін майже повністю розкладається печінкою, лише близько 10 % виводяться у незмінному вигляді із сечею.

Існує три основні метаболічні шляхи: 3-деметиляція із утворенням 1-метилксантину,   1-деметиляція із утворенням 3-метилксантину та 8-оксидація із утворенням  

1,3-діметилуринової кислоти.

Ці реакції відбуваються завдяки   цитохромам Р₄₅₀, один з яких забезпечує 1- та 3-деметиляцію, а інший -  8-оксидацію. 1-метилксантин проходить швидку 8-оксидацію ксантиноксидазою, внаслідок чого виводиться 1-метилуринова кислота.   Під час паралельного лікування алопуринолом цей метаболічний шлях суттєво пригнічується й замість 1-метилуринової кислоти виводиться 1-метилксантін. 1-Метилксантін та 1,3-диметилурінова кислота виводяться у незмінному вигляді разом із сечею.

Активний метаболіт 3-метилксантин   утворюється внаслідок N-деметиляції. Його активність становить 1/3-1/5 активності теофіліну. Однак виведення цього метаболіту із сечею відбувається швидше, ніж накопичення печінкою, тому малоймовірно, що він має якийсь фармакологічний ефект. Потужність всіх трьох метаболічних шляхів є обмеженою. У пацієнтів із нирковою недостатністю спостерігається накопичення метаболітів, однак підбір доз не є необхідним.

Виведення.

Теофілін переважно (до 90 %) метаболізується в печінці. Однак коефіцієнт   виведення невеликий; на кліренс препарата впливають фактори, які змінюють активність ферментів печінки, що розщеплюють препарат; на кліренс теофіліну впливають різні препарати. Коефіцієнт виведення теофіліну приблизно складає 0,4 л/кг у хворих на астму, які не палять і не мають інших захворювань. Слід враховувати коригуючі фактори для різних груп пацієнтів. Метаболізм забезпечується щонайменше 2-ма цитохромами   Р₄₅₀(CYP); участь також бере CYP1А 2, що індукується полі циклічними вуглеводами.

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування та профілактика бронхоспазмів, обумовлених бронхіальною астмою, хронічними бронхітами та емфіземою.

Спосіб застосування та дози.  

Таблетку теофіліну слід проковтнути цілою. Її не слід подрібнювати чи розжовувати.

Середня початкова доза для дорослих   у перші 1-2 дні становить 16 мг/кг маси тіла   чи 400 мг (відповідно вибирають меншу), її слід застосовувати за два прийоми, а у наступні дні поступово збільшувати до 800 мг на добу для досягнення найкращих результатів.

Тривалість терапії.

Оптимальні дози і тривалість прийому препарату необхідно підбирати індивідуально, орієнтуючись на характер перебігу захворювання, супутні патологічні процеси, характер комплексної терапії, вік, масу тіла та особливості метаболізму.

Побічна дія.

Прояви побічних ефектів   теофіліну зазвичай слабкі. Якщо концентрація теофіліну у плазмі крові не перевищує 20 мкг/мл, можлива поява нудоти, блювання, головного болю, занепокоєння, безсоння та печії.

Протипоказання.

Протипоказаний дітям, вагітним жінкам та у період годування груддю. Підвищена чутливість до похідних ксантину. Також протипоказано пацієнтам із виразковою хворобою шлунка та дванадцяти палої кишки у фазі загострення, епілепсією (за винятком осіб, які застосовують відповідні проти судомні засоби), при гострому інфаркті міокарда, вираженій артеріальній гіпертензії, тахіаритмії, гіпертиреозі, тяжких порушеннях функції печінки.

Передозування.

До цього часу про випадки передозування Теофіліну-200, Теофіліну-300 не повідомлялося.

При концентраціях теофіліну у крові, вищих ніж 20 мкг/мл, виникають такі побічні ефекти, як блювання, серцеві аритмії, діарея, підвищена дратівливість, тремор, безсоння та дуже сильні судоми, може розвиватися кома, що призводить до летальних наслідків.

Особливості застосування.

Незважаючи на те, що за умов дотримання дозування, рівень препарату у плазмі крові   нечасто   перевищує 20 мкг/мл, слід контролю вати стан   пацієнтів, у яких з тієї чи іншої причини, послаблений кліренс теофіліну;

- осіб із печінковою недостатністю.

- старших 55 років,   особливо чоловіків із хронічними захворюваннями легень.

Особи літнього віку, концентрація теофіліну в крові яких перевищує 20 мкг/мл,   частіше відмічають прояви побічних ефектів, таких як вентрикулярна аритмія чи судоми, ніж пацієнти молодшого віку.

Менш серйозні симптоми токсичного впливу теофіліну (нудота, занепокоєння) можуть часто виникати на початкових стадіях лікування, але, зазвичай, скороминущі.

Клінічні дані щодо застосування теофіліну пролонгованої дії для лікування дітей відсутні.

Вагітність та годування груддю

Поки що не відомо чи може теофілін виявляти несприятливий   вплив на плід, однак протягом   вагітності застосовувати   ксантини слід лише у разі крайньої потреби.

Теофілін проникає в грудне молоко й може спричинити дратівливість чи інші ознаки інтоксикації у немовлят. Серйозні побічні ефекти малоймовірні і можливі лише у випадку, коли   концентрація препарату в крові матері досягне критичного рівня.

Паління суттєво впливає на метаболізм та виведення теофіліну. В осіб, котрі випалюють 1-2 пачки цигарок на день, період напів виведення скорочується.

Елімінація активної речовини подовжується в осіб з вираженою дихальною недостатністю, при печінковій та нирковій недостатності, вірусній інфекції, гіпертермії.

Прийом алкоголю та кофеїнвмісних продуктів також впливає на метаболізм теофіліну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Відмічався токсичний синергізм із ефедрином; подібне може трапитись також у разі застосування інших бронходилататорів-симпатоміметиків.

Алопуринол, фенобарбітал, циметидин, норфлоксацин, іпрофлоксацин, еритроміцин, пероральні контрацептиви та пропранолол сприяють підвищенню концентрації теофіліну в плазмі крові.

Фенітоїн, метотрексат та рифампін знижують концентрацію теофіліну.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ° С.

Збepiгaти в нeдocтyпнoмy для дiтeй мicцi.

Термін придатності - 3 роки.

Умови вiдпycку. За рецептом.

Упаковка. 15 таблеток у блістері в картонній коробці.

Виробник. ТОВ Адванс Ремідес, Індія.

Адреса. Ділянка № 646/1, Аграрно-Промислова Зона Дабхель, Даман-396210, Індія.

Заявник. ТОВ АРВІН ГРУП, Латвія.

Теофиллин влияет на различные функции организма. Он оказывает стимулирующее действие на центральную нервную систему, хотя и менее выраженное, чем кофеин; усиливает сократительную деятельность миокарда (сердечной мышцы). Несколько расширяет периферические, коронарные (сердечные) и почечные сосуды, оказывает умеренное диуретическое (мочегонное) действие, ингибирует агрегацию (препятствует склеиванию) тромбоцитов, тормозит высвобождение из тучных клеток медиаторов аллергии. Особенно важной является способность теофиллина оказывать бронхорасширяюший эффект. В механизме действия теофиллина определенную роль играют ингибирование фосфодиэстеразы и накопление в тканях циклического 3'-5'-аденозинмонофосфата. Накопление в клетках цАМФ тормозит соединение миозина с актином, что уменьшает сократительную активность гладкой мускулатуры (мышц сосудов и внутренних органов) и способствует, в частности, расслаблению бронхов и снятию бронхоспазма (сужения просвета бронхов). К расслаблению мускулатуры приводит также способность теофиллина угнетать транспорт ионов кальция через “медленные” каналы клеточных мембран. Особо важное значение в молекулярном механизме действия теофиллина имеет выявленная в последнее время его способность блокировать аденозиновые (пуриновые) рецепторы.

Показания к применению:
В основном теофиллин применяют как бронхолитическое (расширяющее просвет бронхов) средство, а также как умеренно действующее кардиотоническое (увеличивающее силу сердечных сокращений) и диуретическое (мочегонное) средство при застойных явлениях сердечного и почечного происхождения. Иногда назначают вместе с другими спазмолитическими и бронхолитическими препаратами.

Способ применения:
Принимают внутрь по 0,1-0,2 г (взрослые) 2-4 раза в день после еды. Лучший эффект часто наблюдается при приеме препарата в виде ректальных (для введения в прямую кишку) свечей, так как теофиллин в малой степени подвергается при этом пути введения метаболизму (превращению) в печени. Ректально (в прямую кишку) вводят взрослым по 1 свече 1-2 раза в сутки. Длительность применения теофиллина зависит от характера, особенности течения заболевания и оказываемого терапевтического эффекта. Детям 2-4 лет назначают 0,01-0,04 г, 5-6 лет - 0,04-0,06 г, 7-9 лет - 0,05-0,075 г, 10-14 лет - 0,05-0,1 г на прием. Детям в возрасте до 2 лет не назначают. Высшие дозы для взрослых внутрь и ректально: разовая - 0,4 г, суточная - 1,2г.

Побочные действия:
В отдельных случаях отмечаются побочные явления: изжога, тошнота, рвота, понос, головная боль. При применении свечей возможно ощущение жжения в прямой кишке. При плохой переносимости препарат отменяют. При передозировке теофиллина могут возникнуть эпилептоидные (судорожные) припадки. Для предупреждения подобных побочных явлений не рекомендуется применять теофиллин длительно.

Противопоказания:
Теофиллин и содержащие его препараты противопоказаны при индивидуальной непереносимости, гиперфункции (усиленной деятельности) щитовидной железы, остром инфаркте миокарда, субаортальном стенозе (невоспалительном заболевании мышечной ткани левого желудочка сердца, характеризующемся резким сужением его полости), экстрасистолии (нарушении ритма сердца), эпилепсии и других судорожных состояниях, беременности. Осторожность следует соблюдать при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки.

Форма выпуска:
Порошок; свечи по 0,2 г.

Условия хранения:
Список Б. В хорошо укупоренной таре, предохраняющей от действия света.

Синонимы:
Аквалин, Асмафил, Ланофиллин, Оптифиллин, Оралфиллин, Теоликс, Теоцин, Теофен.

Дополнительно:
Алкалоид, содержащийся в чайных листьях и кофе. Получают также синтетическим путем.

Внимание!
Перед применением препарата Теофиллин вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.