Теотард - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕОТАРД

(TEOTARD)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: theophyllinum;

основні фізико-хімічні властивості: капсули, заповнені білими гранулами; корпус капсули прозорий, зеленого кольору; кришечка капсули непрозора, зеленого кольору;

склад: 1 капсула містить 200 мг або 350 мг теофіліну;

допоміжні речовини: повідон, тальк, амонію мета крилату сополімер тип А, амонію мета крилату сополімер тип Б, кремнію діоксид колоїдний безводний,   дибутилфталат.

Форма випуску. Капсули пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група.  Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Код АТС R03D A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Теофілін - засіб, який розширює бронхи. Розслаблюючи гладкі м’язи бронхів, він збільшує потік повітря через бронхи і таким чином поліпшує дихання.   Оскільки теофілін поліпшує транспорт бронхіального слизу (війковий епітеліальний кліренс) завдяки збільшенню секреції слизу і сурфактанту, він поліпшує відхаркування. Протизапальна дія теофіліну полягає у гальмуванні проліферації Т-лімфоцитів, пригніченні секреції цитокінів (наприклад, інтерлейкіну-2, фактора некрозу пухлини), активності еозинофілів, макрофагів і опасистих клітин. Ці ефекти призводять до послаблення запалення слизової оболонки бронхів.

Теофілін впливає також на гладкі м’язи коронарних артерій, кровоносних судин м'язів і нирок, розслаблює м'язи матки, кардіоезофагеального сфінктера та жовчних проток. Теофілін сприяє збільшенню фракції зігнання крові з правого шлуночка, збільшенню серцевого викиду, зниженню опору у легеневих кровоносних судинах і зменшенню легеневої гіпертензії.

Теофілін стимулює центр дихання, збільшує скорочення м’язів діафрагми і дихальних м’язів, посилює діурез, збільшує секрецію катехоламінів з надниркових залоз.

Фармакокінетика. Препарат виготовляється за спеціальною технологічною схемою. Капсули містять гранули, з яких поступово вивільнюється теофілін для запобігання різкому підвищенню або зменшенню його концентрації.

Теофілін повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Найвищі концентрації в крові досягаються приблизно через 7 годин після прийому, а стаціонарні концентрації – протягом 2 - 3 днів регулярного вживання. Теофілін розподіляється в усі органи і рідини організму; він метаболізується в печінці. Один з його метаболітів (3-метилксантин) також має бронхорозширюючу дію. Теофілін і його метаболіти виводяться через нирки.

Період напів виведення теофіліну у людей, які не палять, становить 7 – 9 годин. У людей, які палять, а також у дітей цей час зменшується, а у людей з порушенням функції печінки і із серцевою недостатністю – збільшується.

Показання для застосування. Всі види астми у дітей і дорослих, хронічні обструктивні захворювання легень, емфізема легень, легенева гіпертензія при хронічному “легеневому серці”, центральні порушення дихання під час сну (нічне пароксизмальне апное).

Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від віку, маси тіла і особливостей метаболізму.

Звичайна доза для дорослих і підлітків з масою тіла більше 40 кг становить 350 мг теофіліну двічі на добу.

Звичайна доза для дітей старше 6 років і з масою тіла більше 20 кг, для підлітків становить

200 мг теофіліну двічі на добу.

Пацієнти з нічною астмою або порушеним диханням під час сну можуть приймати разову дозу Теотарду на ніч. У середньому достатньою є добова доза від 400 до 700 мг Теотарду. Рекомендується першу дозу Теотарду приймати ввечері, на ніч. Препарат приймають після їди, з великою кількістю води. Капсули треба ковтати цілими, не розжовуючи їх.

Ефективність лікування і переносимість теофіліну треба визначити на третій день лікування. При задовільній ефективності лікування продовжують з використанням встановленої дози, а при незадовільній ефективності дозу збільшують. При появі побічних ефектів дозу зменшують.

Дози теофіліну визначають на основі клінічного ефекту, концентрації теофіліну в сироватці крові і можливих побічних ефектів. Бажана терапевтична концентрація теофіліну в сироватці   крові –   від 55 до 110 мкмоль/л (10 - 20 мг/л).

Терапевтичні концентрації теофіліну в сироватці визначають у лабораторії. Точні значення концентрації теофіліну одержують, беручи кров для аналізу через 4 години після застосування ранкової дози у пацієнта, який приймає Теотард двічі на добу, і через 12 годин після вечірньої дози у пацієнта, який приймає одноразово добову дозу Теотарду. Тривалість лікування залеить від перебігу захворявання.

Побічна дія. На початку лікування можуть спостерігатися помірні і тимчасові побічні ефекти, такі як головний біль, підвищена збудливість, дратівливість, запаморочення, безсоння, сильне серцебиття і/або неприємне відчуття серцебиття (тріпотіння), біль у животі, нудота, блювання, діарея і алергічні реакції.

Якщо концентрація теофіліну в сироватці перевищує терапевтичну концентрацію (у гіперчутливих пацієнтів навіть раніше), можуть виникати такі побічні ефекти: порушення сну, більший об’єм виділення сечі, повторне блювання, тремор, підвищення температури тіла, марення, порушення серцевого ритму (тахіаритмія), різке зниження   артеріального тиску і м’язові судоми.

Під час лікування теофіліном концентрація калію в сироватці може знизитись (гіпокаліємія), а концентрація кальцію, креатині ну, цукру і солей сечової кислоти може збільшитись (гіперкальціємія, гіперглікемія, гіперурикемія).

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату, а також до ксантинових препаратів (наприклад, до кофеїну, теоброміну, пентоксифіліну), гострий період інфаркту міокарда, тахіаритмія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена артеріальна гіпертензія, епілепсія, гіпертиреоз, виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, тяжкі порушення функції печінки. Діти до 6 років або з масою тіла менше 20 кг.

Передозування. Передозування спостерігається, якщо концентрація теофіліну в сироватці перевищує 110 мкмоль/л.

Клінічні ознаки передозування включають тремор, нудоту, блювання, діарею, марення, в особливо тяжких випадках – також порушення серцевого ритму (тахіаритмія), різке зниження   артеріального тиску і судоми м’язів. Тахіаритмія і судоми можуть виникнути раптово, без попереджувальних ознак, типових для незначного передозування (наприклад нудоти і блювання). У більшості випадків достатньо зменшити дозу або тимчасово припинити застосування Теотарду.

Після прийому надмірної кількості капсул, можуть спостерігатися гіпотензія, неспокій, тремор, марення, судоми і більш тяжкі порушення серцевого ритму. У таких випадках треба негайно визначити концентрацію теофіліну в сироватці крові і відповідним чином зменшити дозу Теотарду.

Лікування інтоксикації: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Треба контролю вати стан пацієнта, особливо артеріальний тиск, серцевий ритм, дихання і концентрацію теофіліну і калію в сироватці крові. У тяжких випадках можна прискорити виведення теофіліну за допомогою гемоперфузії або гемодіалізу.

Особливості застосування. Теотард слід з обережністю призначати і тільки за гострої потреби хворим на нестабільну стенокардію, при захворюванні серця, коли спостерігаються тахіаритмічні порушення серцевого ритму, хворим на артеріальну гіпертензію, з порушенням функції нирок і печінки, порфірією, а також пацієнтам з виразковою хворобою в анамнезі і пацієнтам старше 60 років.

Дозу теофіліну треба зменшувати пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції печінки (особливо, хворим на цироз печінки), з пониженою концентрацією кисню в

крові (гіпоксемія), хворим на пневмонію, з вірусними інфекційними захворюваннями (особливо при захворюванні на грип).

Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.

Вагітність і лактація.

Теофілін проходить крізь плаценту і виділяється з грудним молоком. Вагітні можуть приймати препарат тільки в тому разі, якщо позитивний ефект для матері переважає ризик для плода. У вагітних треба частіше визначати концентрацію теофіліну в сироватці і відповідним чином коригувати дозу. Треба уникати застосування теофіліну наприкінці періоду вагітності, тому що він може пригнічувати скорочення матки.

Жінки, які годують груддю, повинні пильнувати появу реакції гіпер чутливості до теофіліну в немовляти, збудження або проблеми зі сном і звертатися до лікаря за консультацією.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Деякі побічні ефекти (наприклад, запаморочення) можуть впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Пацієнтам необхідно порадити, щоб вони не сідали за кермо і не працювали з небезпечними механічними засобами, доки не переконаються у тому, що вони нормально реагують на лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Під час лікування Теотардом не слід вживати алкогольні напої, велику кількость їжі і напоїв, які містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола), споріднені з теофіліном препарати (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), тому що ці речовини можуть посилити стимулюючу дію теофіліну на центральну нервову систему.

Дія теофіліну може посилитися при одночасному застосуванні алопуринолу, циметидину, дисульфіраму, фенілбутазону, флувоксаміну, фторохінолонів, фуросеміду, іміпенему, інтерферону альфа, ізоніазиду, антагоністів кальцію, лінкоміцину, макролідів, мексилетину, парацетамолу, пентоксифіліну, пероральних контрацептивів, пробенециду, пропафенону, пропранололу, ранітидину, такрину, тіабендазолу, тиклопідину, вілоксазину або вакцини проти грипу. У пацієнтів, які паралельно з теофіліном приймають один або кілька з зазначених вище препаратів, треба контролю вати концентрацію теофіліну в сироватці і зменшити дозу, якщо це необхідно.

При одночасному прийомі ципрофлокса цину дозу теофіліну треба зменшити як мінімум на 60 %, а при одночасному прийомі еноксацину – на 30 %.

Ефект теофіліну може зменшитись при одночасному прийомі проти епілептичних засобів (наприклад фенітоїну, карбамазепіну, примідону), барбітуратів (особливо фенобарбіталу і пентобарбіталу), ізопротеренолу, магнію гідроксиду, морацизину, рифампіцину, ритона віру або сульфінпіразону. Ефект теофіліну може бути меншим також у курців. У пацієнтів, які одночасно з теофіліном приймають один або кілька з зазначених вище препаратів, треба контролю вати концентрацію теофіліну в сироватці і збільшити дозу, якщо це є необхідним.

Теофілін може посилити ефект агоністів бета-рецепторів, діуретиків і резерпіну.

Теофілін може зменшити ефективність аденозину, літію карбонату і антагоністів бета-рецепторів.

Треба уникати паралельного застосування теофіліну і антагоністів бета-рецепторів, тому що теофілін може втратити свою ефективність.

Наркоз галотаном може спричинити серйозні порушення серцевого ритму у пацієнтів, які приймають теофілін.

Під час лікування теофіліном може виникнути гіпокаліємія, особливо при комбінованому лікуванні агоністами альфа-рецепторів, ті азидними діуретиками, фуросемідом, кортикоїдами, а також при гіпоксемії; тому рекомендується періодично перевіряти рівень калію у сироватці крові.                    

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С в недоступному для дітей місці.  

Термін придатності – 5 років.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Капсули по 200 мг або 350 мг №40 (10х 4) в   блістерах, у картонній коробці.

Виробник. КРКА, д. д., Ново место спільно з Klinge Pharma GmbH, Мюнхен, Німеччина.

Адреса. Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

теофиллин — бронхорасширяющее средство. Расслабляя гладкие мышцы бронхов, он увеличивает поток воздуха через бронхи и таким образом улучшает дыхание. Поскольку теофиллин улучшает транспорт бронхиальной слизи (ресничный эпителиальный клиренс) благодаря увеличению секреции слизи и сурфактанта, он улучшает отхаркивание. Противовоспалительное действие теофиллина состоит в торможении пролиферации Т-лимфоцитов, угнетении секреции цитокинов (например интерлейкина-2, фактора некроза опухоли), активности эозинофилов, макрофагов и тучных клеток. Эти эффекты приводят к ослаблению воспаления слизистой оболочки бронхов.
Теофиллин влияет также на гладкие мышцы коронарных артерий, кровеносных сосудов мышц и почек, расслабляет мышцы матки, кардиоэзофагеального сфинктера и желчных протоков. Теофиллин способствует увеличению фракции выброса крови из правого желудочка, увеличению сердечного выброса, снижению сопротивления в легочных кровеносных сосудах и уменьшению легочной гипертензии.
Теофиллин стимулирует центр дыхания, повышает сокращение мышц диафрагмы и дыхательных мышц, усиливает диурез, увеличивает секрецию катехоламинов надпочечниками.
Капсулы содержат гранулы, из которых постепенно высвобождается теофиллин для предотвращения резкого повышения или снижения его концентрации.
Теофиллин полностью всасывается в ЖКТ. Наиболее высокие концентрации в крови достигаются через 7 ч после приема, а стационарные концентрации — на протяжении 2–3 дней регулярного применения. Теофиллин распределяется во все органы и жидкости организма; метаболизируется в печени. Один из его метаболитов (3-метилксантин) также обладает бронхорасширяющим действием. Теофиллин и его метаболиты выводятся почками.
Период полувыведения теофиллина у лиц, которые не курят, составляет 7–9 ч. У курильщиков, а также у детей это время уменьшается, а у лиц с нарушением функции печени и сердечной недостаточностью — увеличивается.

все виды БА у детей и взрослых, ХОБЛ, эмфизема легких, легочная гипертензия при хроническом легочном сердце, центральные нарушения дыхания во время сна (ночное пароксизмальное апноэ).

дозу устанавливают индивидуально в зависимости от возраста, массы тела и особенностей метаболизма.
Обычная доза для взрослых и подростков с массой тела 40 кг составляет 350 мг теофиллина 2 раза в сутки.
Обычная доза для детей в возрасте старше 6 лет и с массой тела 20 кг, для подростков составляет 200 мг теофиллина 2 раза в сутки.
Пациенты с ночной астмой или нарушением дыхания во время сна могут принимать разовую дозу Теотарда на ночь. В среднем достаточной является суточная доза от 400 до 700 мг Теотарда. Рекомендуется первую дозу Теотарда принимать вечером на ночь. Препарат применяют после еды с большим количеством воды. Капсулы нужно глотать целыми не разжевывая.
Эффективность лечения и переносимость теофиллина нужно определить на 3-й день лечения. При удовлетворительной эффективности лечение продолжают с приемом установленной дозы, а при неудовлетворительной эффективности дозу повышают. При появлении побочных эффектов дозу снижают.
Дозу теофиллина определяют на основе клинического эффекта, концентрации теофиллина в сыворотке крови и возможных побочных эффектов. Желательная терапевтическая концентрация теофиллина в сыворотке крови — от 55 до 110 мкмоль/л (10–20 мг/л).
Терапевтические концентрации теофиллина в сыворотке крови определяют в лаборатории. Точные значения концентрации теофиллина получают, забирая кровь для анализа через 4 ч после применения утренней дозы у пациента, который принимает Теотард 2 раза в сутки, и через 12 ч после вечерней дозы у пациента, который принимает одновременно суточную дозу Теотарда. Продолжительность лечения зависит от течения заболевания.

повышенная чувствительность к любому ингредиенту препарата, а также к ксантиновым препаратам (например к кофеину, теобромину, пентоксифиллину), острый период инфаркта миокарда, тахиаритмия, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, выраженная АГ, эпилепсия, гипертиреоз, пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки, тяжелые нарушения функции печени; дети в возрасте до 6 лет или с массой тела ≤20 кг.

в начале лечения могут отмечаться умеренные и временные побочные эффекты, такие как головная боль, повышенная возбудимость, раздражительность, головокружение, бессонница, сильная тахикардия и/или неприятное ощущение сердцебиения (трепетание), боль в животе, тошнота, рвота, диарея и аллергические реакции.
Если концентрация теофиллина в сыворотке крови превышает терапевтическую концентрацию (у гиперчувствительных пациентов даже раньше), могут возникать такие побочные эффекты: нарушение сна, большой объем выделяемой мочи, повторная рвота, тремор, гипертермия, бредовые состояния, нарушение сердечного ритма (тахиаритмия), резкое снижение АД и мышечные судороги.
Во время лечения теофиллином концентрация калия в сыворотке крови может снизиться (гипокалиемия), а концентрация кальция, креатинина, сахара и солей мочевой кислоты может повыситься (гиперкальциемия, гипергликемия, гиперурикемия).

Теотард следует с осторожностью и только при острой необходимости назначать больным с нестабильной стенокардией, при заболевании сердца, когда отмечаются тахиаритмические нарушения сердечного ритма, больным с АГ, нарушением функции почек и печени, порфирией, а также пациентам с язвенной болезнью в анамнезе и пациентам в возрасте старше 60 лет.
Дозу теофиллина следует снижать пациентам с сердечной недостаточностью, нарушением функции печени (особенно больным с циррозом печени), со сниженной концентрацией кислорода в крови (гипоксемия), пациентам с пневмонией, вирусными инфекционными заболеваниями (особенно при гриппе).
Теофиллин может изменять некоторые лабораторные показатели: увеличивать количество жирных кислот в плазме крови и повышать уровень катехоламинов в моче.
Период беременности и кормления грудью. Теофиллин проникает через плаценту и выделяется с грудным молоком. В период беременности можно принимать препарат только в том случае, если положительный эффект для матери превышает риск для плода. У беременных следует чаще определять концентрацию теофиллина в сыворотке крови и соответствующим образом корректировать дозу. Следует избегать применения теофиллина в конце периода беременности, поскольку он может угнетать сокращение матки.
Кормящие грудью должны следить за появлением реакции повышенной чувствительности к теофиллину у ребенка грудного возраста, возбуждения или проблем со сном и обращаться к врачу за консультацией.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Некоторые побочные эффекты (например головокружение) могут влиять на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Пациентам необходимо посоветовать, чтобы они не садились за руль и не работали с опасными механическими средствами, пока не убедятся в том, что они нормально переносят лечение.

во время лечения Теотардом не следует употреблять алкоголь, большое количество пищи и напитков, которые содержат метилксантин (кофе, чай, какао, шоколад, кока-кола), родственные с теофиллином препараты (кофеин, теобромин, пентоксифиллин), так как эти вещества могут усилить стимулирующее действие теофиллина на ЦНС.
Действие теофиллина может усилиться при одновременном применении аллопуринола, циметидина, дисульфирама, фенилбутазона, флувоксамина, фторохинолонов, фуросемида, имипенема, интерферона альфа, изониазида, антагонистов кальция, линкомицина, макролидов, мексилетина, парацетамола, пентоксифиллина, пероральных контрацептивов, пробенецида, пропафенона, пропранолола, ранитидина, такрина, тиабендазола, тиклопидина, вилоксазина или вакцины против гриппа. У пациентов, которые параллельно с теофиллином принимают один или несколько из указанных выше препаратов, следует контролировать концентрацию теофиллина в сыворотке крови и снизить дозу, если это необходимо.
При сочетанном приеме ципрофлоксацина дозу теофиллина нужно снизить как минимум на 60%, а при одновременном приеме эноксацина — на 30%.
Эффект теофиллина может снизиться при сочетанном приеме противоэпилептических средств (например фенитоина, карбамазепина, примидона), барбитуратов (особенно фенобарбитала и пентобарбитала), изопреналина, магния гидроксида, морацизина, рифампицина, ритонавира или сульфинпиразона. Эффект теофиллина может быть ниже также у курильщиков. У пациентов, которые одновременно с теофиллином принимают один или несколько из указанных выше препаратов, нужно контролировать концентрацию теофиллина в сыворотке крови и повысить дозу, если в этом есть необходимость.
Теофиллин может усилить эффект агонистов β-адренорецепторов, диуретиков и резерпина.
Теофиллин может снизить эффективность аденозина, лития карбоната и антагонистов β-адренорецепторов.
Следует избегать одновременного применения теофиллина и антагонистов β-адренорецепторов, так как теофиллин может утратить свою эффективность.
Наркоз галотаном может послужить причиной серьезных нарушений сердечного ритма у пациентов, которые принимают теофиллин.
Во время лечения теофиллином может возникнуть гипокалиемия, особенно при комбинированном лечении агонистами α-адренорецепторов, тиазидными диуретиками, фуросемидом, ГКС, а также при гипоксемии; поэтому рекомендуется периодически проверять уровень калия в сыворотке крови.

отмечается, если концентрация теофиллина в сыворотке крови превышает 110 мкмоль/л.
Клинические признаки передозировки включают тремор, тошноту, рвоту, диарею, бредовые состояния, в особенно тяжелых случаях — также нарушения сердечного ритма (тахиаритмия), резкое снижение АД и судороги мышц. Тахиаритмия и судороги могут возникнуть внезапно, без предупредительных симптомов, типичных для незначительной передозировки (например тошноты и рвоты). В большинстве случаев достаточно снизить дозу или временно прекратить применение Теотарда.
После приема чрезмерного количества капсул могут отмечаться артериальная гипотензия, беспокойство, тремор, бредовые состояния, судороги и более тяжелые нарушения сердечного ритма. В таких случаях следует немедленно определить концентрацию теофиллина в сыворотке крови и соответствующим образом снизить дозу Теотарда.
Лечение: промывание желудка и применение активированного угля. Нужно контролировать состояние пациента, особенно АД, сердечный ритм, дыхание и концентрацию теофиллина и калия в сыворотке крови. В тяжелых случаях можно ускорить выведение теофиллина с помощью гемоперфузии или гемодиализа.

при температуре до 25 °С.