Тулізид - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТУЛІЗИД

(TULIZID)

Склад:

діюча речовина: ceftazidime;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату 1 г у перерахуванні на цефтазидим;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування.   Цефалоспорини третього покоління.

Код АТС J01D D02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтазидиму мікро організмами:

– інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції нижніх дихальних шляхів у пацієнтів з муковісцидозом;

– інфекції сечових шляхів (у тому числі передопераційна профілактика у разі транс уретральної простатектомії);

– інфекції шкіри і м’яких тканин;

– інфекції жовчних шляхів;

– інфекції черевної порожнини;

– інфекції кісток і суглобів;

– інфекції, пов’язані з перитонеальним діалізом і з тривалим амбулаторним перитонеальним діалізом;

– менінгіт, обумовлений аеробними грам негативними мікро організмами;

– інфекції, що супроводжуються тяжкою нейтропенією (у комбінації з іншими антимікробними препаратами, наприклад, аміноглікозидами).

Протипоказання.

Гіпер чутливість до пеніциліні в, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків; період вагітності і годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводять внутрішньо венно або у вигляді глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у верхньозовнішній квадрант сідниці або в латеральну частину стегна.

Попередньо проводиться шкірний тест на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до його проведення.

Доза препарату встановлюється індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу захворювання, локалізації інфекції, чутливості збудника, віку та маси тіла пацієнта, функції нирок.

Лікування необхідно продовжувати не менше 48 годин після покращання   стану хворого.

Дози для всіх вікових груп пацієнтів з нормальною функцією нирок

* У літніх пацієнтів з гострими захворюваннями кліренс цефтазидиму звичайно знижений.

** Період напів виведення цефтазидиму із плазми може бути у 3 - 4 рази вищий, ніж у дорослих.

Дозування при порушенні функції нирок

Цефтазидим повністю виводиться шляхом клуб очкової фільтрації. Дозу слід знизити, якщо швидкість клуб очкової фільтрації – менше 50 мл/хв.

У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю початкова доза препарату становить 1 г, потім необхідна корекція дози (див. таблицю).

* Це приблизні величини, які не завжди відображають стан функції нирок у пацієнтів, особливо літніх.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю і тяжкими інфекціями, особливо у пацієнтів з нейтропенією, наведені у таблиці разові дози можуть бути збільшені на 50 % або збільшена частота введення. У такому разі слід контролю вати рівень цефтазидиму у сироватці крові, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

Після кожної процедури гемодіалізу вводять підтримуючі дози препарату відповідно до наведеної вище таблиці.

При перитонеальному діалізі, крім внутрішньо венного введення, Тулізид можна додавати до діалізного розчину (125 - 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для дорослих з нирковою недостатністю, які знаходяться на тривалому гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунта та для пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу щоденно (за один або декілька прийомів). Для пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації низької швидкості, призначають рекомендовані дози при порушенні функції нирок.

Пацієнтам літнього віку, враховуючи знижений кліренс препарату, при гострих захворюваннях рекомендується призначати Тулізид у дозі не більше 3 г на добу, особливо пацієнтам старше 80 років.

Приготування розчинів цефтазидиму

Розчини готують безпосередньо перед введенням.

Внутрішньом’язове введення. Для приготування розчину використовують стерильну воду для ін’єкцій або 0,5 чи 1 % розчин лідокаїну (див. таблицю). Розчин вводять глибоко в верхньозовнішній квадрант великого сідничного м’яза або в латеральну частину стегна.

Перед застосуванням слід попередньо проводити шкірний тест на чутливість до лідокаїну.

Внутрішньо венне струминне введення. Для приготування розчину використовують стерильну воду для ін’єкцій (див. таблицю). Розчин вводять повільно протягом 5 хв.

Внутрішньо венне краплинне введення (інфузія). На першому етапі розчин готують як для внутрішньо венного струминного введення. На другому етапі отриманий розчин додатково розводять у 100 мл рідини для   внутрішньо венного введення.

При   приготуванні   розчинів   для   ін’єкцій/інфузій   в   діапазоні   концентрацій   цефтазидиму   від 20 мг/мл до 333 мг/мл порошок Тулізид можна змішувати з такими розчинами:

– 0,9 % розчин натрію хлориду (фізіологічний розчин);

– 5 % розчин глюкози;

– 5 % розчин глюкози + 0,9 % розчин натрію хлориду;

– розчин Рінгера лактат.

Розчин вводять повільно протягом 1,5 - 2 години.

Розчин препарату можна вводити безпосередньо у вену або в трубку ін фузійної системи.

Тулізид у формі порошку знаходиться у флаконі під низьким тиском. При розчиненні порошку виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. Тому з метою полегшення застосування рекомендується дотримуватися такого методу приготування розчину для внутрішньом’язового або внутрішньо венного болюсного введення:

– проколоти голкою шприца кришку флакона та ввести рекомендовану кількість розчинника;

– вийняти голку та збовтувати флакон протягом 1 - 2 хв до утворення прозорого розчину;

– перевернути флакон, вставити голку шприца в кришку флакона так, щоб голка повністю знаходилась у рідині, та набрати весь розчин у шприц. У відібраному розчині можуть знаходитись пухирці вуглекислого газу, які треба видалити зі шприца перед ін’єкцією.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакція є місцеві реакції при внутрішньо венній ін’єкції (флебіт, тромбофлебіт, біль та/або запалення у місці введення), алергічні реакції (свербіж, висипи, поліморфна еритема, у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; були повідомлення про ангіо невротичний набряк і анафілаксію, включаючи бронхоспазм та/або гіпотензію) і порушення з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, стоматит, коліт, включаючи псевдомембранозний коліт). Також можливі:

порушення з боку крові і лімфатичної системи: еозинофілі я, гемолітична анемія, тромбоцит оз; рідко – лейкопенія, нейропатія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія, лімфоцитоз;

порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, погіршання смаку; у пацієнтів з порушеннями функції нирок, у яких доза цефтазидиму не була знижена, відмічались   тремор, міоклонія, судомна енцефалопатія, кома;

гепатобіліарні порушення: підвищення печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази); у поодиноких випадках – жовтуха;

порушення з боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатині ну, сечовини, азоту сечовини у сироватці;

лабораторні показники: можуть відмічатися тимчасові хибно позитивні результати прямої реакції Кумбса.

Передозування.

Симптоми: запалення і флебіт у місці введення; введення неадекватно високих доз, особливо при нирковій недостатності, може спричинити запаморочення, судомні напади, парестезії, головний біль, енцефалопатію, зміну показників лабораторних аналізів, включаючи підвищення креатині ну, печінкових ферментів, білірубіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцит оз, тромбоцит опенія, еозинофілі я, лейкопенія, подовження протромбі нового часу.

Лікування: оскільки специфічний антидот відсутній, лікування симптоматичне та підтримуюче. У випадках тяжкого передозування, коли консервативна терапія не допомагає, концентрації препарату у крові можна зменшити шляхом гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Експериментальні дані щодо ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму відсутні. Тому препарат не слід призначати у період вагітності.

Цефтазидим екскретує в молоко матері у низьких концентраціях, оскільки існує ризик виникнення у дитини діареї, підвищеної чутливості і грибкових інфекцій слизової оболонки, жінкам рекомендується припинити годування груддю під час лікування.

Діти.

Тулізид застосовують дітям.

Особливі заходи безпеки.

При призначенні препарату пацієнтам, яким необхідне обмеження натрію, слід враховувати, що цефтазидим містить натрій (52 мг при дозі 1 г   цефтазидиму).

Особливості застосування.

Якщо одна з нижчеперелічених позицій стосується хворого, необхідно ретельно переглянути співвідношення користі та ризику для пацієнта:

– новонароджені та дитячий вік до 1 місяця;

– кровотечі в анамнезі;

– захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт;

– алергія на пеніциліни. У таких пацієнтів спостерігається перехресна підвищена чутливість до цефалоспоринів (3 - 7 %). Хоча у більшості хворих з алергією на пеніциліни цефалоспорини не спричиняли побічних реакцій, рекомендується в таких випадках призначати Тулізид з обережністю.

Цефалоспорини можуть перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок пригнічення мікрофлори кишечнику, що може призвести до зниження рівня залежних від вітаміну К факторів згортання крові, і у деяких випадках – до гіпотромбінемії та кровотечі.

Застосування вітаміну К швидко усуває вищенаведені симптоми.

При тяжкому перебігу захворювання у літніх пацієнтів, виснажених хворих, у пацієнтів з порушенням функції печінки та в осіб, які мають неповноцінне харчування, існує високий ризик виникнення кровотеч.  

У деяких пацієнтів під час або після прийому цефалоспоринів може розвинутися псевдомембранозний коліт, що спричиняється токсином Clostridium difficile. При легкому перебігу   достатньо відміни препарату, при тяжкому – рекомендоване відповідне лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід враховувати можливість виникнення у деяких пацієнтів запаморочення, судом, тому під час   лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

За необхідності, для посилення антибактеріальної активності відносно Pseudomonas aeruginosa, можливе сумісне застосування Тулізиду з аміноглікозидами (гентаміцин, амікацин). При цьому для зменшення токсичного ефекту, препарати слід вводити в різні ділянки (при внутрішньом’язових ін’єкціях) і з інтервалом не менше ніж 1 години.

У разі одночасного застосування Тулізиду і хлорамфеніколу слід звертати увагу на можливу антагоністичну дію.

Одночасне введення Тулізиду (у високих дозах) і нефротоксичних препаратів може спричинити негативну дію на функцію нирок.

Одночасне застосування Тулізиду з аміно глікозидними антибіотиками або з діуретиками (фуросемід) може спричинити нефро токсичність (ураження функції нирок). Рекомендується моніторинг функції нирок, особливо при застосуванні високих доз аміноглікозидів або при тривалій терапії, через потенційну нейро токсичність і ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтазидим є представником групи цефалоспоринів ІІІ покоління, має широкий спектр антибактеріальної дії. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікро організмів, стійкий відносно більшості бета-лактамаз.

Препарат активний щодо грам негативних мікро організмів: Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae та ін. Neisseria spp., більшості представників родини Enterobacteriaceae (Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae та ін. Klebsiella spp.,  Morganella morganii та ін.  Morganella spp., Proteus mirabilis (в тому числі індол позитивний), Proteus vulgaris та інші Proteus spp., Providensia rettgeri та інші Providensia spp. та  Serratia spp.), Acinetobacter spp., Haemophilus parainfluenzae (включаючи   штами, стійкі до   ампіциліну), Pasteurella multocida, Salmonella spp., Shigella spp. та Yersinia enterocolitica.

Цефтазидим виявляє найбільшу активність серед цефалоспоринів ІІІ покоління відносно  Pseudomonas aeruginosa та внутрішньогоспітальної інфекції.

Препарат активний відносно грам позитивних бактерій: Micrococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus viridans, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes   групи А   та ін. Streptococcus spр. (за винятком Streptococcus faecalis), штамів, чутливих до   метициліну: Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus.

Цефтазидим активний відносно анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (більшість штамів Bacteroides fragilis – резистентні), Clostridium perfringers, Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp.

Препарат не активний відносно метицилінстійких штамів стафілококів, Streptococcus faecalis, Campilobacter spp., Chlamydia spp., Clostridium difficile, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes та інших Listeria spp., Legionella spp., Mycoplasma spp.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому та внутрішньо венному введенні цефтазидиму швидко досягається висока концентрація препарату в плазмі крові (через 5 - 10 хв після внутрішньо венного та через 30 - 45 хв після внутрішньом’язового введення). Максимальна концентрація після внутрішньо венного введення досягається через 20 - 30 хв і становить від 42 до 170 мкг/мл (залежно від дози). Терапевтичні концентрації активної речовини в плазмі крові зберігаються протягом 8 - 12 годин, залежно від дози та способу введення препарату. Цефтазидим зв’язується з білками плазми менше ніж на 10 %. Легко проникає в мокротиння, в тканини (у тому числі кісткову тканину) та рідини (синовіальну, плевральну, перитонеальну) організму, через плацентарний бар’єр. Погано проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, у невеликій кількості проникає в грудне молоко. При запаленні мозкових оболонок цефтазидим виявляється в терапевтичних концентраціях у спинномозковій рідині. Не метаболізується.

Виводиться цефтазидим здебільшого (80 - 90 %) нирками в незміненому вигляді протягом 24 годин. Період напів виведення препарату становить 2 години. При порушенні функції нирок дозу препарату зменшують, оскільки подовжується його період напів виведення.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: майже білий або жовтуватий порошок.

Несумісність.

Тулізид не слід змішувати з розчинами з рН вище 7,5, наприклад, з розчином натрію бікарбонату для ін’єкцій. Тулізид не слід змішувати з аміноглікозидами у розчині для ін’єкцій   через ризик появи осаду.

Між введеннями цефтазидиму і ванкоміцину слід промивати канюлю і катетери для внутрішньо венного використання фізіологічним розчином для запобігання появи осаду.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці   при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 г порошку у флаконах № 1, поміщених у картонну коробку.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

«Туліп Лаб. Прайвіт Лімітед», Індія.

Місцезнаходження.

215, Ананд Радж Індустріал Естейт офф Л. Б. С. Марг,

Бхандур (В), Мумбай – 400078, Індія.

Тулизид  

Мировой стандарт III поколения цефалоспоринов

Широкий спектр антибактериального действия

Низкий процент развития резистентности

Высокоактивен по отношению к "синегнойной палочке" (P.aeruginosa)

Возможность применения в эмпирической монотерапии

Лучшая защита в критических ситуациях!

Торговое название: Тулизид
Международное название: цефтазидим
Фармакологическая группа: цефалоспорины
Код АТС J01D A11

Механизм действия:
Цефтазидим - бактерицидный цефалоспориновий антибиотик, механизм действия которого связан с нарушением синтеза стенок бактериальной клетки. Высокоактивен в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных бактерий, включая штаммы, резистентные к гентамицину и другим аминогликозидам. Весьма устойчив к действию большинства β-лактамаз, продуцируемых как грамположительными, так и грамотрицательными микроорганизмами.

Спектр действия.

Тулизид активен в отношении следующих микроорганизмов:
• грамотрицательные: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp . (включая Pseudomonas pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы), Haemophilus parainfluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы);
• грамположительные: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолитические стрептококки группы А), Streptococcus группы В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (исключая Streptococcus faecalis);
• анаэробные: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp.

Фармакокинетика.

Легко проникает в органы и ткани организма, мокроту, синовиальную, плевральную и перитонеальную, внутриглазную жидкости, костную ткань, желчь, через неповрежденный гематоэнцефалический барьер. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 10–45 мин. Связывание с белками плазмы крови — 10%. Объем распределения — 16,0 л/кг–1. Период полувыведения — 1,8–2,2 ч. Терапевтически эффективные концентрации сохраняются в сыворотке крови в течении 8–12 ч после в/в и в/м введения. Не метаболизируется. Выводится преимущественно почками (90%) в неизмененном виде в течении 24 часов. При нарушении функции почек элиминация цефтазидима снижается, что требует снижения дозы препарата. Менее 1% препарата выводится с желчью.

Показания: инфекции, вызванные одним или несколькими чувствительными к препарату микроорганизмами:

осложненные и неосложненные инфекции мочевыводящих путей;

инфекции кожи и мягких тканей;

инфекции у пациентов со сниженным иммунитетом;

инфекции дыхательных путей включая инфекции легких у больных с муковисцидозом;

у пациентов с инфицированными ожогами;

инфекции желчевыводящих путей и брюшной полости;

инфекции костей и суставов;

тяжелые инфекции (сепсис, бактериемия, перитонит, менингит);

предоперационная профилактика.

Способ применения и дозы:
Тулизид вводят в/в или в/м. Доза препарата зависит от типа инфекции и чувствительности возбудителя, а также от возраста пациента, массы тела и функции почек. Максимальная дневная доза не должна превышать 6 г.
Взрослым: обычно 2,0-4,0 г/сут в 2 введения
Детям в возрасте от 2 мес до 13 лет: в/в или глубоко в/м  50–100 мг/кг массы тела ежедневно в 2–3 введения равными дозами.
Новорожденным и детям в возрасте до 2 мес: в/в 30 мг/кг массы тела в сутки в виде 2 инъекций.

Противопоказания: гиперчувствительность к цефалоспоринам. Категория В для беременных. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.

Побочные эффекты: отмечают редко.
Аллергические реакции (крапивница, зуд, лихорадка); тошнота, рвота, диарея; головокружение, головная боль, парестезия: повышение активности печеночных трансаминаз, гиперазотемия, гиперкреатинемия, повышение содержания мочевины, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения, лимфоцитоз. При в/в введении — флебит; при в/м введении — болезненность, жжение, уплотнение в месте инъекции.

Меры предосторожности:

С особой осторожностью следует назначать цефтазидим пациентам, у которых в анамнезе была аллергическая реакция на пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. В случае возникновения аллергической реакции на цефтазидим необходимо немедленно прекратить применение препарата.
Новорожденным и детям в возрасте до 3 мес цефтазидим вводят только в/в. Для в/м инъекций у детей в возрасте до 2,5 года не следует использовать лидокаин. В период беременности препарат следует применять только по жизненным показаниям. Препарат не назначают в период кормления грудью и в I триместр беременности.

Взаимодействия: 

При одновременном назначении цефтазидима с аминогликозидами (синергизм действия) растворы этих антибиотиков не следует смешивать в одном шприце ввиду возможной взаимной дезактивации. Одновременное лечение высокими дозами цефалоспоринов и нефротоксическими препаратами, такими как аминогликозиды или высокоактивные диуретики (например фуросемид), может неблагоприятно влиять на функцию почек. При соблюдении рекомендованного дозирования это явление маловероятно. Нет данных о неблагоприятном влиянии цефтазидима на функцию почек в обычных терапевтических дозах.

Форма выпуска:  порошок для приготовления инъекционного раствора
1 флакон содержит 1г цефтазидима пентагидрата