Вантас - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАНТАС

(VANTAS)

Склад.

Діюча речовина: 1 імплантат містить гістреліну ацетату 50 мг;

допоміжні речовини: кислота стеаринова, полімер акриловий: 2-гідроксиетилметакрилат, 2-гідроксипропілметакрилат, триметилпропантриметакрилат.

Лікарська форма. Імплантат.

Фармакотерапевтична група. Гонадотропін-рілізинг гормони. Код АТС H01CA03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Паліативне лікування прогресуючого раку передміхурової залози.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до гістреліну або до будь-якої з допоміжних речовин імплантата, гонадотропін-рілізинг гормону (ГРГ), агоністів/аналогів ГРГ або стеаринової кислоти. Також були повідомлення про анафілактичні реакції на синтетичні лютеїнізуючі релізинг-гормони (ЛГРГ) або їх агоністи/аналоги.

Вантас не показаний жінкам та дітям через відсутність даних щодо безпеки та клінічної ефективності.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Вантасу становить 1 імплантат на 12 місяців. Імплантат встановлюють підшкірно на внутрішній поверхні плеча.

Щодобово в організм вивільняється в середньому 50 мкг гістреліну ацетату.

Через 12 місяців лікування імплантат слід видалити. Одночасно з видаленням імплантата слід встановити новий імплантат для продовження лікування.

Для процедури введення та подальшого видалення імплантата слід використовувати стерильні рукавички та дотримуватися методик асептики, щоб мінімізувати ризик інфекції.

Визначення ділянки введення.

Пацієнт повинен лежати на спині, рука, якою він користується рідше (тобто ліва рука у пацієнта-правші), має бути зігнута так, щоб лікар мав легкий доступ до внутрішньої поверхні плеча. Руку слід підперти подушками так, щоб пацієнт міг легко утримувати її в такій позиції. Оптимальна ділянка для введення розташована приблизно на середині відстані від плечового суглоба до ліктьового суглоба в складці між біцепсом та трицепсом.

Підготовка приладу для імплантації.

Прилад для імплантації готують до підготовки ділянки введення та до самого введення. Прилад для імплантації дістають із стерильного пакета. Прилад оснащений канюлею, витягнутою на всю довжину. Це перевіряють, контролюючи позицію зеленої кнопки оборотного ходу. Ця кнопка має бути повністю виставлена вперед у напрямку до канюлі, в бік від ручки.

Видаляють металеву кришку зі скляного флакона, видаляють резинову пробку та використовують затискач типу «Москіт», щоб ухопити один з кінчиків імплантата. Слід уникати стискання або затискання середньої частини імплантата, щоб не допустити порушення його форми.

Вставляють імплантат у прилад для імплантації. Імплантат буде розташований в канюлі таким чином, що на дні зрізу буде видно лише його кінчик.

Введення імплантата.

Очищують ділянку введення за допомогою тампона з повідон-йодом та обкладають місце хірургічного втручання стерильними серветками (для чіткості зображення це не показано на фотографії, що супроводжує цей розділ).

Знеболення.

Перевіряють, чи не страждає пацієнт на алергію на лідокаїн/адреналін. Вводять відповідну кількість анестетика, починаючи з планованої ділянки розрізу та далі інфільтруючи на всю довжину імплантата - 32 мм.

Розріз.

За допомогою скальпеля роблять неглибокий розріз шкіри довжиною 2–3 мм на внутрішній поверхні плеча перпендикулярно до довжини біцепса.

Введення.

Тримають прилад для імплантації за ручку, як показано нижче.

Вводять кінчик приладу у розріз таким чином, щоб зріз був направлений догори, просовують прилад підшкірно до лінії, зазначеної на канюлі. Щоб впевнитися в тому, що прилад розташований підшкірно, слід стежити за тим, щоб під час введення прилад для імплантації візуально піднімав шкіру. Слід впевнитися, що прилад для імплантації не увійшов у м’язову тканину.

Утримуючи прилад на місці одночасно переносять великий палець на зелену кнопку оборотного ходу. Натискають на кнопку, щоб зняти блокування, потім відтягують кнопку назад до упору, утримуючи прилад на місці. Канюля виходить з розрізу, залишаючи імплантат в середньому шарі шкіри. Виймають прилад для імплантації з розрізу. Правильність встановлення імплантата можна перевірити шляхом пальпації.

Примітка: не намагайтеся просунути прилад глибше після введення, щоб уникнути порушення цілісності імплантата. Якщо Ви бажаєте почати процедуру заново, вийміть прилад, ухопіть імплантат за кінчик, щоб вийняти його, встановіть кнопку оборотного ходу у максимально переднє положення, перезарядіть імплантат та почніть процедуру заново.

Закриття розрізу.

Закривають розріз за допомогою одного-двох швів (на вибір) з вузлами, спрямованими всередину розрізу. Накладають тонкий шар мазі з антибіотиком безпосередньо на розріз. Закривають розріз двома хірургічними пластирами. Накладають на розріз марлеву прокладку розміром 10x10 см та закріплюють бинтом.

Процедура видалення та введення нового імплантата.

Імплантат Вантас слід видаляти через 12 місяців лікування.

Розміщення імплантата.

Місце розміщення імплантата можна визначити шляхом пальпації ділянки біля розрізу, зробленого минулого року. Зазвичай імплантат можна легко про пальпувати. Натисніть на дистальний кінчик імплантата, щоб визначити положення проксимального кінчика відносно старого розрізу.

Якщо місце розміщення імплантата визначити важко, можна скористатися ультразвуком. Якщо місце розміщення імплантата неможливо визначити за допомогою ультра звука, слід скористатися іншими методиками отримання відображення, такими як комп’ютерна томографія або МРТ.

Підготовка ділянки для введення імплантата.

Положення пацієнта та підготовка ділянки для імплантації є такими ж, як і для першої імплантації. Очищують ділянку введення за допомогою тампона з повідон-йодом та обкладають місце хірургічного втручання стерильними серветками.

Знеболення.

Спочатку визначають, чи немає у пацієнта алергії на лідокаїн/адреналін, потім натискають донизу на кінчик імплантата, розташованого подалі від першого розрізу. Вводять відповідну кількість лідокаїну/адреналіну біля розрізу, потім просувають голку нижче імплантата по всій його довжині, постійно вводячи невелику кількість анестетика в шкіру. Анестетик підніме імплантат у мезодермі. Якщо необхідно ввести новий імплантат, існує два варіанти: або розмістити імплантат в тій самій «кишені», що й попередній, або, використовуючи той самий розріз, ввести імплантат у протилежному напрямку. Якщо Ви розміщуєте імплантат у протилежному напрямку, перед експлантацією необхідно ввести анестетик вздовж довжини нового імплантата.

Розріз/експлантація.

З допомогою скальпеля роблять розріз довжиною 2–3 мм біля кінчика імплантата та глибиною приблизно 1–2 мм. Звичайно кінчик імплантата видно через тонку псевдо-капсулу тканини. Якщо імплантат не видно, натисніть на дистальний кінчик імплантата та промасажуйте його в напрямку до розрізу. Обережно зробіть «насічку» на псевдо-капсулі, щоб відкрити кінчик полімеру.

Захопіть кінчик за допомогою затискача типу «Москіт» та вийміть імплантат.

При введенні нового імплантата продовжуйте згідно з вказівками щодо початкового введення. Новий імплантат можна ввести через той же самий розріз. Альтернативно можна використовувати іншу руку для введення імплантата.

Порушення функції печінки та нирок.

Застосування Вантасу у пацієнтів з порушенням функції печінки досліджено недостатньо. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатині ну 15–60 мл/хв) корекція дози не потрібна.

Вантас не досліджували на пацієнтах з тяжкою нирковою недостатністю, які страждають на рак передміхурової залози.

Побічні реакції.

Небажані ефекти, про які повідомлялося при лікуванні Вантасом, представлені за системами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000).

Інфекції та інвазії.

Рідко: інфекції шкіри.

Система крові та лімфатична система.

Нечасто: анемія.

Ендокринна система, обмін речовин та порушення харчування.

Часто: збільшення маси тіла, підвищеній рівень глюкози в крові.

Нечасто: підвищений рівень тестостерону в крові, зниження маси тіла, затримка рідини, гіперкальціємія, гіперхолестеринемія, сильний потяг до їжі, підвищений апетит.

Психічні розлади.

Часто: депресія, знижене лібідо, безсоння.

Нервова система.

Часто: запаморочення, головний біль.

Нечасто: тремор, летаргія.

Серцево-судинна система.

Дуже часто: припливи крові*.

Часто: почервоніння.

Нечасто: прискорене серцебиття, шлуночкові екстрасистоли, гематоми.

Органи дихання.

Часто: задишка після фізичного навантаження.

Система травлення.

Часто: запор, печінкові розлади.

Нечасто: нудота, дискомфорт у животі, підвищення рівня аспартатамінотрансфер ази, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.

Шкіра.

Часто: гіпертрихоз.

Нечасто: посилене потіння вночі, свербіж, гіпергідроз.

Скелетно-м’язова система.

Часто: артралгія, біль у кінцівках.

Нечасто: біль у спині, спазми м’язів, інфільтрація у м’язах, біль у шиї.

Сечовидільна система.

Часто: полакізурія, порушення функції нирок, затримка сечі.

Нечасто: ниркова недостатність, нефролітіаз, дизурія, гематурія, знижений кліренс креатині ну.

Репродуктивна система.

Часто: еректильна дисфункція*, атрофія яєчок*, гінекомастія*.

Нечасто: сексуальна дисфункція, біль у грудях, підвищена чутливість грудних залоз, свербіж статевих органів (у чоловіків), підвищений рівень кислотної фосфатази в передміхуровій залозі.

Загальні розлади та подразнення у місці введення.

Часто: реакція на ділянці введення, еритема на ділянці введення, астенія, слабкість, , біль, підвищена чутливість.

Нечасто: периферичний набряк, біль (посилений), набряк, біль (неспецифічний), нездужання, відчуття холоду, дратівливість, оклюзія стенту, виникнення синців.

Рідко: запалення.

* Очікувана фармакологічна реакція на пригнічення тестостерону.

Також може виникати зниження щільності кісток у чоловіків, які піддалися орхіектомії або лікувалися агоністом/аналогом LH-RH.

Передозування. Інформація про передозування препаратом відсутня.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вантас не призначений для застосування у жінок. Дослідження при вагітності і в період лактації у жінок не проводилися.

Особливості застосування.

Гістрелін спричиняє тимчасове підвищення концентрацій тестостерону в сироватці крові протягом першого тижня лікування. У пацієнтів може спостерігатися погіршення симптомів або розвиток нових симптомів, включаючи біль у суглобах, у кістках, невропатію, гематурію, обструкцію отвору сечоводу або сечового міхура. Повідомлялося про випадки обструкції сечоводу та компресії спинного мозку, яка може призвести до паралічу, що супроводжується або не супроводжується смертельними ускладненнями, у зв’язку із застосуванням агоністів LH-RH. Пацієнти з метастатичними ураженнями хребта та/або обструкцією сечовивідних шляхів повинні перебувати під ретельним наглядом протягом перших тижнів терапії. Слід розглянути необхідність застосування у таких пацієнтів профілактичного лікування анти андрогенами. При виникненні компресії спинного мозку або ниркової недостатності слід розпочати стандартну терапію таких ускладнень.

Встановлення імплантата є хірургічною процедурою. Слід чітко дотримуватися рекомендацій щодо встановлення та видалення імплантата, щоб знизити ризик ускладнень та відторгнення імплантата.

Якщо важко визначити місцезнаходження імплантата пальпацією, можна скористатися ультразвуком або комп’ютерною томографією. Реакції на лікування Вантасом слід відстежувати за допомогою регулярного вимірювання концентрацій у сироватці тестостерону та специфічного антигену передміхурової залози, особливо у випадках, коли не було досягнуто очікуваної клінічної або біохімічної реакції на лікування.

Результати визначення тестостерону залежать від методу аналізу. Для прийняття правильного клінічного та терапевтичного рішення рекомендується враховувати тип та точність методології кількісного визначення.

Контейнер цього лікарського засобу містить латексний каучук, що може спричинити тяжкі алергічні реакції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження на здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами не проводилися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження фармакокінетичної взаємодії Вантасу з іншими лікарськими засобами не проводилися.

Лікування гістреліном призводить до пригнічення гіпофізарно-гонадної системи. Це може вплинути на результати діагностичної перевірки гіпофізарної/гонадотропної та гонадної функцій, проведеної під час або після лікування гістреліном.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гістрелін – це синтетичний аналог природного ЛГРГ. Після імплантації Вантасу гістрелін вивільняється в тканину, що призводить до пригнічення секреції гіпофізом лютеїнізуючого гормону, що, в свою чергу, веде до зниження концентрацій тестостерону в сироватці крові у чоловіків. Цей ефект є оборотним при припиненні терапії. На початку Вантас, як і інші агоністи ЛГРГ, може тимчасово підвищувати концентрації тестостерону в сироватці крові.

Через один місяць після імплантації концентрації тестостерону знижуються до меж, що спостерігаються після кастрації, та залишаються зниженими доти, поки Вантас залишається в організмі. Таке пригнічення призводить до регресії пухлини передміхурової залози та симптоматичного покращання стану у більшості пацієнтів.

Імплантат вводиться підшкірно та залишається в місці введення протягом 12 місяців. Діюча речовина вивільняється через гідрогелевий резервуар дозою приблизно 50 мкг гістреліну на добу.

Гідрогелевий резервуар імплантата визначає швидкість дифузії у навколишнє середовище з водною основою. Гідрогель є нерозчинним, проте за своїм складом є подібним до живої тканини, що сприяє його біосумісності, оскільки зменшує механічне подразнення навколишніх клітин і тканин. Крім того, він демонструє слабке поверхневе натягнення in vivo, що знижує здатність білків до абсорбції та накопичення на поверхні. Це є важливим для запобігання тромбозу та інших процесів біологічного відторгнення.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після підшкірного введення одного імплантата Вантас по 50 мг у пацієнтів з прогресуючим раком передміхурової залози (n=17) пікові концентрації у сироватці
1,10 ± 0,375 нг/мл (середнє значення ± SD) спостерігалися в середньому через 12 годин. Про тривале підшкірне вивільнення свідчили рівні в сироватці, що підтримувалися протягом всього 52-тижневого періоду дії препарату. Середня концентрація гістреліну в сироватці на кінець 52-тижневого періоду дії препарату становила 0,13 ± 0,065 нг/мл. При вимірюванні концентрацій гістреліну в сироватці після введення другого імплантата через 52 тижні концентрації у сироватці, що спостерігалися через 8 тижнів після введення другого імплантата, були порівнянні з рівнем, що спостерігався у той же самий період після введення першого імплантата. Середня швидкість підшкірного вивільнення діючої речовини з 41 імплантата, яку підраховували за залишковим вмістом діючої речовини, дорівнювала 56,7 ± 7,71 мкг/доба протягом 52-тижневого періоду дії препарату. Відносна біодоступність імплантата Вантас у пацієнтів, які страждають на рак передміхурової залози з нормальною функцією нирок та печінки, становила 92% порівняно з підшкірною болюсною дозою у здорових чоловків-добровольців. Концентрації гістреліну в сироватці були пропорційними дозі після введення одного, двох або чотирьох імплантатів Вантас по 50 мг (50, 100 або 200 мг у формі гістреліну ацетату) 42 пацієнтам, які страждають на рак передміхурової залози.

Розподілення. Виражений об’єм розподілення гістреліну після введення підшкірної болюсної дози (500 мкг) у здорових дорослих добровольців становив 58,4 ± 7,86 л. Частка незв’язаного препарату в плазмі, що вимірювалася in vitro, становила 29,5% ± 8,9% (середнє значення ± SD).

Біо трансформація. Дослідження метаболізму препарату in vitro із застосуванням гепатоцитів людини виявило єдиний метаболіт гістреліну, що є результатом С-термінального де алкілування. Пептидні фрагменти, що є результатом гідролізу, також є ймовірними метаболітами. Після введення підшкірної болюсної дози здоровим добровольцям виражений кліренс гістреліну становив 179 ± 37,8 мл/хв (середнє значення
± SD), а термінальний період напіввведення становив 3,92 ± 1,01 год. (середнє значення
± SD). Виражений кліренс після введення імплантата Вантас по 50 мг (у формі гістреліну ацетату) у 17 пацієнтів, які страждають на рак передміхурової залози, становив
174 ± 56,5 мл/хв (середнє значення ± SD).

Виведення. Дослідження виведення діючої речовини при застосуванні імплантатів Вантас по 50 мг не проводилися. Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) повертався до нормального рівня протягом 1–6 тижнів після видалення імплантата. Рівень тестостерону також повертався до нормальних меж протягом 2 тижнів після підвищення рівня ЛГ, що вказувало на оборотне інгібування.

Ниркова недостатність.

При порівнянні середніх концентрацій гістреліну в сироватці крові у 42 пацієнтів, які страждають на рак передміхурової залози та ниркову недостатність від легкого до помірного ступеня (кліренс креатині ну 15–60 мл/хв), та у 92 пацієнтів без ниркової або печінкової недостатності, рівні були приблизно на 50% вищими у пацієнтів з нирковою недостатністю (0,392 нг/мл проти 0,264 нг/мл). Більші концентрації спостерігалися у пацієнтів з вищим ступенем ниркової недостатності. Відсутні дані відносно пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Ці зміни, як наслідок ниркової недостатності, не вважаються клінічно значимими. Тому коригування дози непотрібно для цієї категорії пацієнтів.

Печінкова недостатність.

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику гістреліну вивчений недостатньо.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорі, безбарвні, порожнисті, гнучкі, запечатані циліндри, що містять лікарське наповнення білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Імплантат: зберігати в недоступному для дітей місці; в холодильнику, при температурі
2–8 °C. Не заморожувати! Зберігати в оригінальній упаковці, в захищеному від світла місці.

Пристрій для імплантації: зберігати в недоступному для дітей місці; при кімнатній температурі (20–25 °C) в захищеному від світла місці. Не зберігати в холодильнику і не заморожувати!

Упаковка.

Імплантат – по 1 імплантату в скляному флаконі; по 1 флакону в картонній упаковці.

Пристрій для імплантації – по 1 пристрою в пакеті; по 1 пакету в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Заявник. Оріон Корпорейшн / Orion Corporation.

Місцезнаходження. Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія / Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.

Фармакодинамика. Гистрелин — это синтетический аналог естественного ЛГРГ. После имплантации Вантаса гистрелин высвобождается в ткань и вызывает угнетение секреции гипофизом ЛГ, которое в свою очередь ведет к снижению концентрации тестостерона в плазме крови у мужчин. Этот эффект является обратимым при прекращении терапии. В начале лечения Вантас, как и другие агонисты ЛГРГ, может временно повышать концентрацию тестостерона в плазме крови.
Спустя 1 мес после имплантации концентрация тестостерона снижается к посткастрационному пределу и остается сниженной весь период нахождения имплантата в организме. Такое угнетение приводит к регрессии опухоли предстательной железы и симптоматическому улучшению состояния у большинства пациентов.
Имплантат вводят п/к и он остается в месте введения в течение 12 мес. Действующее вещество высвобождается через гидрогелевый резервуар в дозе приблизительно 50 мкг гистрелина в сутки.
Гидрогелевый резервуар имплантата определяет скорость диффузии гистрелина в окружающую среду с водной основой. Гидрогель нерастворим, по своему составу подобен жировой ткани, что обусловливает его биосовместимость, поскольку уменьшает механическое раздражение окружающих клеток и тканей. Кроме того, он демонстрирует слабое поверхностное натяжение in vivo, благодаря чему снижается способность белков к абсорбции и накоплению на поверхности имплантата. Это имеет значение в предупреждении развития тромбоза и процессов биологического отторжения.
Фармакокинетика. Абсорбция. После п/к введения 1-го имплантата Вантас (50 мг гистрелина) у пациентов с локально прогрессирующим раком предстательной железы (n=17) максимальная концентрация гистрелина в плазме крови (1,10±0,375 нг/мл) наблюдались в среднем через 12 ч. О длительном п/к высвобождении свидетельствовал уровень препарата в плазме крови, который поддерживался в течение всего 52-недельного периода действия препарата. Средняя концентрация гистрелина в плазме крови в конце 52-недельного периода действия препарата составляла 0,13±0,065 нг/мл. Концентрация гистрелина в плазме крови спустя 8 нед после введения 2-го имплантата была сравнима с уровнем, который наблюдался в тот же период после введения 1-го имплантата. Средняя скорость п/к высвобождения действующего вещества из имплантата (n=41), которую подсчитывали по остаточному уровню действующего вещества в плазме крови, составляла 56,7±7,71 мкг/сут в течение 52-недельного периода действия препарата. Относительная биодоступность имплантата Вантас у пациентов, страдающих раком предстательной железы с нормальной функцией почек и печени, составляла 92% в сравнении с п/к болюсной дозой у здоровых мужчин-добровольцев. Концентрация гистрелина в плазме крови была пропорциональна дозе после введения 1, 2 или 4 имплантатов Вантас по 50 мг (50, 100 или 200 мг в форме гистрелина ацетата) 42 больным раком предстательной железы.
Распределение. Объем распределения гистрелина после введения п/к болюсной дозы (500 мкг) у здоровых взрослых добровольцев составлял 58,4±7,86 л. Количество несвязанного препарата в плазме крови, которое измерялось in vitro, составило 29,5±8,9% (среднее значение ± SD).
Биотрансформация. В исследовании метаболизма препарата in vitro с применением гепатоцитов человека был установлен единственный метаболит гистрелина, который образуется в результате С-терминального деалкилирования. Пептидные фрагменты, появляющиеся в результате гидролиза, также являются вероятными метаболитами. После введения п/к болюсной дозы здоровым добровольцам клиренс гистрелина составлял 179±37,8 мл/мин, а заключительный период полувыведения — 3,92±1,01 ч. Клиренс гистрелина после введения имплантата Вантас по 50 мг (в форме гистрелина ацетата) у 17 пациентов с раком предстательной железы составлял 174±56,5 мл/мин.
Выведение. Исследований выведения действующего вещества при применении имплантатов Вантас по 50 мг не проводили.
ЛГ возвращался к нормальному уровню в течение 1–6 нед после удаления имплантата. Уровень тестостерона также возвращался к нормальным пределам в течение 2 нед после нормализации уровня ЛГ, что указывало на обратимое ингибирование.
Почечная недостаточность. При сравнении средних концентраций гистрелина в плазме крови у 42 пациентов с раком предстательной железы и почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина 15–60 мл/мин), и у 92 пациентов без почечной или печеночной недостаточности уровни были приблизительно на 50% выше у пациентов с почечной недостаточностью (0,392 нг/мл против 0,264 нг/мл). Наблюдаемое повышение концентрации гистрелина было прямо пропорционально степени тяжести почечной недостаточности. Отсутствуют данные в отношении пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. Данные изменения концентрации гистрелина расцениваются как следствие почечной недостаточности и не считаются клинически значимыми, поэтому в коррекции дозы нет необходимости.
Печеночная недостаточность. Влияние печеночной недостаточности на фармакокинетику гистрелина изучено недостаточно.

паллиативное лечение локально прогрессирующего рака предстательной железы.

рекомендуемая доза Вантаса составляет 1 имплантат на 12 мес. Имплантат устанавливают п/к на внутренней поверхности плеча. Каждые сутки в организм высвобождается в среднем 50 мкг гистрелина ацетата.
Через 12 мес лечения имплантат следует удалить. Одновременно с удалением имплантата следует установить новый имплантат для продолжения лечения.
Для процедуры введения и последующего удаления имплантата следует использовать стерильные перчатки и соблюдать правила асептики, чтобы снизить риск развития инфекции.
Определение участка введения. Пациент должен лежать на спине, не ведущая рука (то есть левая рука у пациента-правши) должна быть согнута так, чтобы был доступ к внутренней поверхности плеча. Руку следует подпереть подушками так, чтобы пациент мог легко удерживать ее в такой позиции. Оптимальный участок для введения расположен приблизительно на середине расстояния от плечевого до локтевого сустава в складке между дву- и трехглавой мышцей плеча.
Подготовка прибора для имплантации. Прибор для имплантации готовят перед подготовкой участка введения. Необходимо достать прибор для имплантации из стерильного пакета. Прибор оснащен канюлей, удлиненной на всю длину. Это проверяют, контролируя позицию зеленой кнопки обратного хода. Эта кнопка должна быть полностью выставлена вперед по направлению к канюле, в сторону от ручки.
Удалить металлическую крышку со стеклянного флакона, удалить резиновую пробку и с помощью зажима типа «Москит» ухватить один из кончиков имплантата. Следует избегать сжатия или зажимания средней части имплантата, чтобы не допустить нарушения его формы. Вставить имплантат в прибор для имплантации. Имплантат будет расположен в канюле таким образом, что на дне среза будет виден лишь его кончик.
Введение имплантата.Обработать участок введения р-ром повидон-йода при помощи тампона и обложить место хирургического вмешательства стерильными салфетками.
Обезболивание. Вначале провести пробу на переносимость лидокаина/адреналина. Ввести соответствующее количество анестетика, начиная с планируемого участка разреза и далее инфильтрируя мягкие ткани на всю длину имплантата — 32 мм.
Разрез. При помощи скальпеля сделать неглубокий разрез кожи длиной 2–3 мм на внутренней поверхности плеча перпендикулярно длине двуглавой мышцы плеча.
Введение. Держать прибор для имплантации следует за ручку. Ввести кончик прибора в разрез таким образом, чтобы срез канюли был направлен вверх, ввести прибор п/к до линии, отмеченной на канюле. Чтобы удостовериться в том, что прибор расположен п/к, следует следить за тем, чтобы по ходу введения прибора для имплантации визуально приподнималась кожа. Следует убедиться в том, что прибор для имплантации не проник в мышечную ткань.
Удерживая прибор на месте, одновременно перенести большой палец на зеленую кнопку обратного хода. Нажать на кнопку, чтобы снять блокировку, потом оттянуть кнопку назад до упора, удерживая прибор на месте. Канюля выходит из разреза, оставляя имплантат в подкожной клетчатке. Вынуть прибор для имплантации из разреза. Правильность установки имплантата можно проверить путем пальпации.
Примечание. Не допускается продвигать прибор глубже после введения во избежание нарушения целостности имплантата. Если необходимо начать процедуру заново, следует вынуть прибор, ухватить имплантат за кончик, чтобы вынуть его, установить кнопку обратного хода в максимальное переднее положение, перезарядить имплантат и начать процедуру заново.
Закрытие разреза. Закрыть разрез с помощью 1–2 швов (на выбор) с узлами, направленными внутрь разреза. Наложить тонкий слой мази с антибиотиком непосредственно на разрез. Закрыть разрез 2 хирургическими пластырями. Наложить на разрез марлевую прокладку размером 10х10 см и закрепить бинтом.
Процедура удаления и введения нового имплантата. Имплантат Вантас удаляют через 12 мес лечения.
Размещение имплантата. Место размещения имплантата можно определить путем пальпации участка в области разреза, сделанного 12 мес назад. Обычно имплантат можно легко пропальпировать. Необходимо нажать на дистальный кончик имплантата, чтобы определить положение проксимального кончика относительно старого разреза. Если определение места размещения имплантата затруднено, можно воспользоваться УЗИ мягких тканей плеча. Если место размещения имплантата невозможно определить при помощи УЗИ, следует воспользоваться компьютерной или магнитно-резонансной томографией.
Подготовка участка для введения имплантата. Положение пациента и подготовка участка для имплантации такие же, как и для первой имплантации. Обработать участок введения р-ром повидон-йода при помощи тампона и обложить место хирургического вмешательства стерильными салфетками.
Обезболивание. Вначале провести пробу на переносимость лидокаина/адреналина, затем нажать вниз на кончик имплантата, который расположен дистальнее первого разреза. Ввести соответствующее количество лидокаина/адреналина около разреза, потом продвинуть иглу ниже имплантата по всей его длине, постоянно вводя небольшое количество анестетика в кожу. Анестетик поднимет имплантат в мезодерме. Если необходимо ввести новый имплантат, существует 2 варианта: или поместить имплантат в том же «кармане», что и предыдущий, или, используя тот же разрез, ввести имплантат в противоположном направлении. При размещении имплантата в противоположном направлении перед эксплантацией необходимо ввести анестетик вдоль длины нового имплантата.
Разрез/эксплантация. С помощью скальпеля сделать разрез длиной 2–3 мм около кончика имплантата и глубиной приблизительно 1–2 мм. Обычно кончик имплантата видно через тонкую псевдокапсулу ткани. Если имплантат не виден, следует нажать на дистальный кончик имплантата и промассажировать его по направлению к разрезу. Осторожно сделать надрез на псевдокапсуле, чтобы открыть кончик имплантата. Захватить кончик с помощью зажима типа «Москит» и вынуть имплантат. При введении нового имплантата следует руководствоваться указаниями относительно начального введения. Новый имплантат можно ввести через тот же разрез. Можно использовать другую руку для введения нового имплантата.

повышенная чувствительность к гистрелину или к любому из вспомогательных веществ имплантата, гонадотропин-РГ (ГРГ), агонистам/аналогам ГРГ или стеариновой кислоте. Также сообщалось об анафилактических реакциях на синтетические ЛГРГ или их агонисты/аналоги. Вантас не применяют у женщин и детей ввиду отсутствия данных в отношении безопасности и клинической эффективности.

классифицированы по частоте возникновения: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, но ≤1/10); редко (≥1/1000, но ≤1/100); иногда (≥1/10 000, но ≤1/1000).
Инфекционного и инвазивного характера: редко — инфекции кожи.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: редко — анемия.
Со стороны эндокринной системы и обмена веществ: часто — увеличение массы тела, гипергликемия; редко — гипертестостеронемия, уменьшение массы тела, задержка жидкости в организме, гиперкальциемия, гиперхолестеринемия, повышенный аппетит.
Психические расстройства: часто — депрессия, снижение либидо, диссомния.
Со стороны ЦНС: часто — головокружение, головная боль; редко — тремор, летаргия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто — чувство приливов крови (ожидаемая реакция при гипотестостеронемии); часто — гиперемия; редко — тахикардия, желудочковая экстрасистолия, гематомы.
Со стороны органов дыхания: часто — одышка при физической нагрузке.
Со стороны ЖКТ: часто — запор, нарушение функции печени; редко — тошнота, дискомфорт в животе, повышение уровня АсАТ, ЛДГ в плазме крови.
Со стороны кожи: часто — гипертрихоз; редко — зуд, гипергидроз (особенно в ночное время).
Со стороны опорно-двигательного аппарата: часто — артралгия, боль в конечностях; редко — боль в области спины, шеи, миоспазм, мышечные инфильтраты.
Со стороны мочевыделительной системы: часто — поллакиурия, нарушение функции почек, задержка мочи; редко — почечная недостаточность, нефролитиаз, дизурия, гематурия, снижение клиренса креатинина.
Со стороны репродуктивной системы: часто — эректильная дисфункция, атрофия яичек, гинекомастия (ожидаемые эффекты при гипотестостеронемии); редко — сексуальная дисфункция, боль в груди, повышенная чувствительность молочных желез, зуд половых органов (у мужчин), повышение уровня кислотной фосфатазы в предстательной железе.
Общие и местные реакции: часто — астения, общая слабость, повышенная чувствительность; эритема, боль и гиперестезия в месте введения; редко — недомогание, ощущение холода, раздражительность; периферический отек и кровоподтеки в месте введения, окклюзия стента, воспаление.
Также может возникать остеопороз у мужчин после орхиэктомии или терапии агонистом/аналогом ЛГРГ.

гистрелин вызывает временное повышение концентрации тестостерона в плазме крови в течение 1-й недели лечения. У пациентов может наблюдаться ухудшение симптомов или развитие новых симптомов (артралгия, боль в костях, нейропатия, гематурия, обструкция просвета мочеточника или мочевого пузыря). Пациенты с метастатическими поражениями позвоночника и/или обструкцией мочевыводящих путей должны находиться под постоянным наблюдением в течение первых недель терапии. Следует рассмотреть необходимость применения у таких пациентов профилактического лечения антиандрогенами. При возникновении компрессии спинного мозга или почечной недостаточности следует начать стандартную терапию данных осложнений.
Установка имплантата является хирургической процедурой. Следует четко придерживаться рекомендаций по введению и удалению имплантата, чтобы снизить риск развития осложнений и отторжения имплантата.
Если трудно определить местонахождение имплантата пальпацией, можно воспользоваться УЗИ или компьютерной томографией. Реакции на лечение Вантасом следует контролировать с помощью регулярного измерения концентрации тестостерона и специфического антигена предстательной железы в плазме крови, особенно в случаях, когда не была достигнута ожидаемая клиническая или биохимическая реакция на лечение.
Результаты определения тестостерона в плазме крови зависят от метода исследования; для принятия правильного клинического и терапевтического решения рекомендуется учитывать тип и точность методологии количественного определения.
Контейнер лекарственного средства содержит латексный каучук, что может быть причиной развития тяжелых аллергических реакций.
Нарушение функции печени и/или почек. Применение Вантаса у пациентов с нарушением функции печени исследовано недостаточно. Пациентам с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина 15–60 мл/хв) коррекции дозы не требуется. Применение Вантаса у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью и раком предстательной железы не исследовалось.
Период беременности и кормления грудью. Вантас не предназначен для применения у женщин. Исследований применения препарата в период беременности и кормления грудью не проводили.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с механизмами. Исследований не проводили.

исследований фармакокинетического взаимодействия Вантаса с другими лекарственными средствами не проводили.
Лечение гистрелином приводит к угнетению гипофизарно-гонадной системы, что необходимо учитывать при диагностическом исследовании гипофизарной/гонадотропной и гонадной функций, проведенном во время или после терапии гистрелином.

данных в отношении передозировки препарата нет.

Имплантат: в оригинальной упаковке в защищенном от света месте при температуре 2–8 °C. Не замораживать!
Устройство для имплантации: в защищенном от света месте при температуре 20–25 °C. Не хранить в холодильнике и не замораживать!