Верошпірон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВЕРОШПІРОН

(VEROSPIRON)

Склад.

Діюча речовина: спіронолактон;

1 таблетка містить 25 мг спіронолактону.

1 капсула містить 50 мг або 100 мг спіронолактону.

Допоміжні речовини

Таблетки

кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактоза.

Капсули 50 мг і 100 мг

Допоміжні речовини вмісту капсули:

натрію лаурилсульфат; магнію стеарат; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат.

Тверді желатинові капсули 50 мг:

верхня частина капсули: барвник хіноліновий жовтий, титану діоксид, желатин;

нижня частина капсули: титану діоксид, желатин.

Тверді желатинові капсули 100 мг:

верхня частина капсули: барвник жовтий захід Е 110, титану діоксид, желатин;

нижня частина капсули: барвник жовтий захід Е 110, титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий, желатин.

Лікарська форма. Таблетки, капсули.

Фармакотерапевтична група. Калійзберігаючі діуретики.

Код АТС С 03D A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Застійна серцева недостатність.

- Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму.

- Цироз печінки з асцитом та набряками.

- Злоякісні асцити.

- Нефротичний синдром.

- Есенціальна гіпертензія, головним чином, при гіпокаліємії, в комбінації з іншими гіпотензивними засобами.

- Гіпокаліємія, коли не можна застосовувати інше лікування.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату, анурія, гостра ниркова недостатність, суттєве зниження функції нирок (гломерулярная фільтрація <10 мл / хв), гіперкаліємія, гіпонатріємія, вагітність, період годування груддю, хвороба Аддисона. Не можна застосовувати одночасно з калій зберігаючи ми діуретиками та препаратами калію для попередження гіперкаліємії.

Спосіб застосування та дози.

Первинний гіперальдостеронізм: після встановлення діагнозу - 100-400 мг/доба в якості підготовки до операційного втручання.

У неоперабельних випадках можна проводити тривале лікування найменшою ефективною дозою, підібраною в індивідуальному порядку. У таких випадках кожні 14 днів початкова доза підлягає зниженню доти, доки не буде досягнуто найменшої терапевтичної дози. При тривалому лікуванні доцільно комбінувати препарат з іншими діуретиками, щоб уникнути розвитку побічних реакцій.

Набряковий синдром (серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром): звичайна початкова доза для дорослих становить 100 мг/добу (25-200 мг/добу), розподілена на 2 прийоми. При призначенні вищих доз доцільно призначати в комбінації з діуретиками, що діють на проксимальному відділі ниркових канальців, при цьому доза Верошпірона залишається незмінною.

Дітям призначають з розрахунку 3 мг/кг маси тіла одноразово або розподіляючи на 2 прийоми.

Есенціальна гіпертензія: призначається в комбінації з іншими діуретиками, звичайна початкова доза для дорослих становить 50-100 мг/добу і розподіляється на 2 прийоми. Лікування слід продовжувати не менше 2 тижнів, оскільки максимальний гіпотензивний ефект спостерігається після закінчення цього строку. Подальше дозування визначається індивідуально, залежно від стану пацієнта.

Гіпокаліємія: дорослим 25-100 мг/добу, якщо пероральний спосіб поповнення калію або будь-який інший калій зберігаю чий спосіб недостатньо ефективні.

Побічні реакції.

Побічні реакції пов'язані з компетитивним блокуванням посиленого виведення калію альдостероном і андроген ним ефектом спіронолактону.

З боку шкіри: гіперемія, кропив`янка, поодинокі випадки анулярной еритеми, вовчакоподібних змін шкіри, алопеція, свербіж, гіпертрихоз, висип.

З боку опорно-рухового апарату: остеомаляція (окремий випадок), судоми м’язів нижніх кінцівок.

З боку нервової системи: головний біль, атаксія, підвищена сонливість, слабкість, запаморочення, сплутаність свідомості, зміна лібідо.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль в ділянці шлунка, гастрит, виразка, пронос, нудота, блювання, шлункова кровотеча.

З боку печінки: гепатит (окремий випадок), порушення функції печінки.

З боку водно-електролітного балансу: гіперкаліємія (часто, особливо при зниженні ниркової функції), гіпонатріємія, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз.

З боку ендокринної системи: часто гінекомастія; дозозалежна аменорея, набряклість грудних залоз, зміна менструацій; гірсутизм, імпотенція, зміна тембру голосу у жінок, доброякісні пухлини молочних залоз, біль у молочних залозах.

З боку серцево-судинної системи: небажане зниження артеріального тиску.

З боку системи кровотворення: рідко тромбоцит опенія, лейкопенія, агранулоцит оз включно, еозинофілі я на фоні цирозу печінки.

З боку сечовивідної системи: гостра ниркова недостатність.

В ізольованих випадках синдром Стівенса-Джонсона.

Зазвичай при припиненні прийому препарату побічні реакції зникають.

Передозування.

Симптоми: сонливість, сплутаність свідомості, порушення водно-електролітного балансу.

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту немає. Необхідно забезпечити водно-електролітну та кислотно-лужну рівновагу: застосування діуретиків, які виводять калій, парентеральне введення глюкози з інсуліном, у тяжких випадках - проведення гемодіалізу.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний при вагітності і в період годування груддю. При необхідності при призначенні препарату слід припинити годування груддю.

Особливості застосування.

Дотримання особливої обережності необхідно у випадках наявності захворювання, що призводить до розвитку ацидозу та / або гіперкаліємії.

При зниженій ниркової функції та гіперкаліємії можливо транзиторне підвищення рівня азоту сечовини в крові. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При хворобах нирок, печінки, в літньому віці необхідно контролю вати електроліти крові та стан ниркової функції.

Впливає на концентрації дигоксину, кортизолу і епінефрину в крові.

Забороняється вживання алкоголю під час лікування спіронолактоном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

У початковому періоді, тривалість якого індивідуальна, забороняється керувати автомобілем та робочими механізмами, робота на яких пов'язана в підвищеним ризиком травматизму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.

Можливі взаємодії з:

- саліцилатами (зниження діуретичного ефекту);

- іншими діуретиками (посилення діурезу);

- антигіпертензивними засобами, особливо з гангліо блокаторами (посилення

  гіпотензивного ефекту);

- калієм і з калійзберегаючими діуретиками (зростає ризик гіперкаліємії);

- не стероїдними протизапальними засобами (зростає небезпека   гіперкаліємії);

- інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (зростає небезпека гіперкаліємії);

- флюдрокортизоном (парадоксальне посилення виведення калію);

- дигоксином (збільшується період напів виведення дигоксину);

- карбеноксолом (зниження дії карбеноксолу);

- неоміцином (знижується всмоктування спіронолактону);

- хлоридом амонію (зростає небезпека розвитку ацидозу);

- мітотаном (знижує ефективність мітотану);

- похідними кумарину (знижує їх ефективність);

- триптореліном, бузереліном, гонадореліном (посилює їх дію);

- антипірином (підвищує метаболізм антипірину).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він впливає на дистальні канальці нирок.

Через блокаду альдостерону пригнічує затримку води та Na + та сприяє утриманню K +. Що не тільки підвищує екскрецію Na + та Cl-, а й знижує вміст K + і H + в екскрементах. У результаті його сечогінний ефект має також гіпотензивну дію.

Фармакокінетика

Добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Приблизно 90% зв'язується з білками плазми. Швидко метаболізується з утворенням фармакологічно активних метаболітів: 7α-тіометилспіронолактону і канренону. Метаболіти виводяться, головним чином, з сечею і в невеликій кількості - з жовчю. Спіронолактон і його метаболіти проникають через плаценту і в грудне молоко.

Фармакологічні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Таблетки:

білі або майже білі, плоскі круглі таблетки, з фаскою, з характерним запахом меркаптану, з маркуванням “VEROSPIRON” на одному боці.

Капсула 50 мг:

вміст капсули: дрібнозерниста гранульована порошкоподібна суміш білого або майже білого кольору;

капсула: тверда желатинова розміром № 3; верхня частина: непрозора, жовтого кольору; нижня частина: непрозора, білого кольору.

Капсула 100 мг:

Вміст капсули: дрібнозерниста гранульована порошкоподібна суміш білого або майже білого кольору.

Капсула: тверда желатинова розміром № 0; верхня частина: непрозора, оранжевого кольору; нижня частина: непрозора, жовтого кольору.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ° С.

Упаковка.

Таблетки: 20 таблеток в блістері, 1 блістер в картонній упаковці.

Капсули: 10 таблеток в блістері, по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Будапешт-Угорщина.

Місцезнаходження

Угорщина, 1103 Будапешт, вул. Демреї, 19-21.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 25 мг, № 20

Прочие ингредиенты: лактоза, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, крахмал кукурузный.

№ UA/2775/02/01 от 13.11.2007 до 13.11.2012

капс. 50 мг, № 30

Прочие ингредиенты: титана диоксид, краситель Е104, крахмал кукурузный, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, лактозы моногидрат.

№  UA/2775/01/01 от 10.11.2009 до 10.11.2014

капс. 100 мг, № 30

Прочие ингредиенты: титана диоксид, краситель Е104, краситель Е110, лактозы моногидрат, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, крахмал кукурузный.

№  UA/2775/01/02 от 10.11.2009 до 10.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

спиронолактон (γ-лактон-3-(3-оксо-7α-тиоацетил-17β-окси-4-андростен-17-α-ил) пропионовой кислоты) — калийсберегающий диуретик, конкурентный антагонист альдостерона. Влияет на дистальные извитые почечные канальцы. В связи с блокадой рецепторов альдостерона усиливается экскреция с мочой ионов натрия, хлора и воды, уменьшается выделение ионов калия и водорода.
Являясь антагонистом альдостерона, спиронолактон предупреждает замещение натрия калием в дистальных почечных канальцах и уменьшает выделение калия. Препарат можно применять в качестве монотерапии или в комбинации с другими диуретиками, действующими на проксимальные почечные канальцы. Гипотензивное действие Верошпирона обусловлено его мочегонным эффектом.
Хорошо всасывается в пищеварительном тракте, характеризуется высокой биодоступностью, около 90% препарата связывается с белками плазмы крови. В процессе биотрансформации спиронолактона образуются активные метаболиты (7-α-тиометилспиронолактон и капренон), которые выводятся преимущественно с мочой, в небольшом количестве — с калом. T_½ в среднем составляет 12,5 ч. Проникает через плаценту, а также выделяется с грудным молоком.

ПОКАЗАНИЯ:

первичный гиперальдостеронизм — для уточнения диагноза и кратковременного предоперационного лечения, а при необходимости (в случае невозможности хирургического лечения или отказа от оперативного вмешательства) — для длительной терапии; идиопатический гиперальдостеронизм (для длительного лечения); отеки при хронической сердечной недостаточности; цирроз печени с отечно-асцитическим синдромом; нефротический синдром (при неэффективности лечения основного заболевания); эссенциальная АГ (обычно в сочетании с другими лекарственными препаратами при наличии гипокалиемии); гипокалиемия при невозможности использования других методов коррекции уровня калия, в том числе для предупреждения гипокалиемии при лечении препаратами наперстянки.

ПРИМЕНЕНИЕ:

при первичном гиперальдостеронизме для краткосрочного лечения, в период подготовки к операции Верошпирон назначают в суточной дозе 100–400 мг. У неоперабельных больных препарат можно применять для длительного поддерживающего лечения в минимальной эффективной дозе, которую устанавливают индивидуально (путем снижения начальной дозы препарата каждые 14 дней до минимальной эффективной). Продолжительность курса лечения у взрослых и детей индивидуальна, в некоторых случаях может составлять несколько лет, но при этом всегда требуется применение в минимальной эффективной суточной дозе при условии регулярного контроля электролитного состава сыворотки крови и показателей функции почек. При длительном применении для снижения риска возникновения побочных эффектов Верошпирон целесообразно назначать в комбинации с другими диуретиками.
Взрослым при отеках различного генеза (сердечная недостаточность, цирроз печени или нефротический синдром) препарат назначают в начальной суточной дозе 100 мг, разделенной на 2 приема; в дальнейшем в зависимости от клинического эффекта суточную дозу Верошпирона можно снизить до 25 мг или повысить до 200 мг. Если диуретический эффект не развивается, можно дополнительно назначить другое мочегонное средство, действующее на уровне проксимальных почечных канальцев; дозу Верошпирона при этом рекомендуется не изменять.
Детям при отеках различного генеза Верошпирон назначают в суточной дозе 3 мг/кг массы тела в 1–2 приема.
Взрослым при эссенциальной АГ Верошпирон назначают в начальной суточной дозе 50–100 мг, разделенной на 2 приема. Верошпирон можно применять в комбинации с другими диуретическими или антигипертензивными средствами. Максимальный антигипертензивный эффект Верошпирона развивается не ранее чем через 2 нед лечения. После этого подбирают поддерживающую дозу препарата.
При гипокалиемии у взрослых, вызванной применением диуретических средств (в тех случаях, когда применение препаратов калия или другие методы неэффективны), Верошпирон назначают в суточной дозе 25–100 мг.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

анурия, ОПН, выраженное нарушение функции почек (скорость клубочковой фильтрации <10 мл/ч), гиперкалиемия, гипонатриемия, период беременности и кормления грудью, повышенная чувствительность к компонентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

гиперкалиемия и гипонатриемия; при длительном применении Верошпирона возможны гинекомастия и нарушение эрекции у мужчин, нарушения менструального цикла и увеличение молочных желез у женщин; возможно изменение тембра голоса как у мужчин, так и у женщин. Также могут возникать нарушения функции органов пищеварения (рвота, диарея, желудочно-кишечное кровотечение, язва желудка и двенадцатиперстной кишки, гастрит); расстройства деятельности ЦНС (заторможенность, атаксия, головная боль), кожные реакции (макулопапулезная или эритематозная кожная сыпь), агранулоцитоз. Побочные эффекты, как правило, обратимы и исчезают после отмены Верошпирона.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

во время лечения Верошпироном возможно преходящее повышение содержания азота мочевины в крови, особенно в случае применения препарата при сниженной функции почек и гиперкалиемии, а также развитие умеренного обратимого гиперхлоремического метаболического ацидоза. В связи с этим у пациентов с заболеваниями почек и печени и у лиц пожилого возраста необходимо систематически контролировать электролиты сыворотки крови и показатели функции почек.
Применение Верошпирона затрудняет определение содержания дигоксина в сыворотке крови, кортизола и адреналина в плазме крови.
Хотя препарат не оказывает прямого влияния на углеводный обмен, при его применении у пациентов с сахарным диабетом, особенно при диабетической нефропатии, необходимо соблюдать особую осторожность в связи с опасностью возникновения гиперкалиемии.
Больным, получающим Верошпирон, не следует дополнительно назначать препараты калия или диету с повышенным содержанием калия, так как это может вызвать гиперкалиемию. Также не следует назначать Верошпирон сочетанно с другими препаратами, вызывающими задержку калия. Риск развития гиперкалиемии повышен у больных с недостаточностью функции почек.
В начальный период применения препарата, продолжительность которого определяют индивидуально, запрещено управлять транспортными средствами и выполнять другие работы, требующие быстроты физических и психических реакций. В дальнейшем возможность их осуществления устанавливают индивидуально.
Во время приема Верошпирона запрещено употреблять спиртные напитки.
Целесообразно применять Верошпирон в сочетании с другими диуретиками, ограничивая употребление поваренной соли и жидкости; при необходимости — соблюдать постельный режим.
Детям в возрасте до 6 лет препарат назначается в форме таблеток.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении Верошпирона с:
салицилатами — отмечается снижение диуретического эффекта;
другими диуретиками — повышение диуреза;
препаратами калия или калийсберегающими диуретиками — повышение риска развития гиперкалиемии;
антигипертензивными средствами — усиление гипотензивного эффекта;
НПВП — повышается риск возникновения ацидоза;
ингибиторами АПФ — повышается риск развития гиперкалиемии;
аммония хлоридом — повышается риск развития ацидоза;
флудрокортизоном — отмечается парадоксальное повышение канальцевой секреции калия;
дигоксином — увеличивается T_½ дигоксина, возрастает риск развития гликозидной интоксикации;
митотаном — снижается эффективность последнего;
антикоагулянтами непрямого действия (производными кумарина) — снижается их эффективность;
трипторелином, бузерелином, гонадорелином — эффект последних усиливается.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

проявляется нарушением сердечного ритма, сухостью во рту, жаждой, сонливостью. Специфического антидота нет. Необходимо обеспечить нормализацию водно-электролитного баланса путем назначения диуретиков, которые способствуют выведению калия, парентерального введения р-ра глюкозы с инсулином. В тяжелых случаях проводят гемодиализ.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре 15–30 °С.