Вінбластин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІНБЛАСТИН - РІХТЕР

(VINBLASTIN - RICHTER)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: вінбластин;

основні фізико-хімічні властивості: білий або жовтувато-білий ліофілізат, при розведенні розчинником, що додається, – прозорий розчин без механічних включень;

склад: 1 флакон містить 5 мг вінбластину сульфату;

1 ампула розчинника містить 5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Форма випуску. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні   препарати.

Код АТС L01C A01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Вінбластин є рослинним алкалоїдом, що оборотно блокує мітоз клітин на стадії метафази. Протипухлинна дія полягає у зв'язуванні вінбластину з мікро трубочками, внаслідок чого гальмується утворення мітотичних веретен. У клітинах пухлини вибірково пригнічується синтез ДНК і РНК шляхом гальмування ферменту РНК-полімер ази.

Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення швидко розподіляється в тканинах. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Утворює міцні зв'язки з білками плазми та елементами крові (еритроцити, лейкоцити, лімфоцити, ретикулоцити та ін.). Метаболізується в печінці. Період напів виведення   - 25   годин. Виводиться переважно з калом. Близько 30 % виводиться з сечею.

Показання для застосування. Лімфома Ходжкіна, не-ходж кінські лімфоми, хронічна лімфоїдна лейкемія,   пухлини яєчка.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять виключно внутрішньо венно (необхідно уникати поза судинного потрапляння препарату!).

Інтратекальне введення заборонене!

Дозування вимагає індивідуального підходу залежно від клінічного стану хворого.

Дорослі:

• початкова доза: 0,1 мг/кг маси тіла (3,7 мг/м² поверхні тіла) у разовій дозі, після цього через тиждень і надалі також раз на тиждень, підвищуючи дозу на 0,05 мг/кг (1,8-1,9 мг/м² поверхні тіла), застосовують препарат до зниження кількості лейкоцитів до 3000/мм^З або до максимальної тижневої дози 0,5 мг/кг (18,5 мг/м² поверхні тіла);

• підтримуюча доза: на 0,05 мг/кг менше за максимальну початкову дозу, підтримуюча доза може вводитися кожні 7 - 14 днів або альтернативно вводять    10 мг одноразово, або двічі на місяць до повного зникнення симптомів.

Діти:

• початкова доза: 2,5 мг/м² поверхні тіла раз на тиждень, поступово підвищуючи дозу на 1,25 мг/м² поверхні тіла щотижня до зниження кількості лейкоцитів до 3000/мм^З або до максимальної тижневої дози - 7,5 мг/м² поверхні тіла;

• підтримуюча доза: на 1,25 мг/м² поверхні тіла менше за максимальну початкову дозу, підтримуюча доза може вводитися кожні 7 - 14 днів.

Вміст флакона розчиняють у відповідній кількості розчинника, що додається в ампулі.

Потім розчин повинен бути розведений 0,9 % розчином натрію хлориду.

Свіже приготовлений розчин вінбластину вводять внутрішньо венно у вигляді ін’єкції або одночасно з внутрішньо венною інфузією 0,9 % розчину натрію хлориду протягом 1 хв через трубку ін фузійної системи.

Доза не повинна розводитись великими кількостями розчинника (100 або 250 мл) або застосовуватись внутрішньо венно протягом тривалих періодів (від 30 до 60 хв або довше), оскільки подібна тривалість введення призводить до подразнення вени та збільшує ризик потрапляння препарату у пара венозні м’які тканини. Вінбластин не можна вводити у кінцівки з ослабленим кровообігом (варикозне розширення вен, тромбофлебіт, новоутворення (пухлини)).

Побічна дія. Найчастіше зустрічаються лейкопенія, алопеція, запор.

Рідше: гіперурикемія, сечокисла нефропатія, стоматит, тромбоцит опенія, біль у м'язах, нудота, блювання.

Рідко: геморагічний ентероколіт або кровотеча при наявності виразки, нейроінтоксикація (запаморочення, головний біль, диплопія, депресія, парестезії, слабкість), порушення виділення антидіуретичного гормона.

З появою симптомів нейроінтоксикації необхідно припинити лікування.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої або до допоміжних речовин, лейкопенія. Бактеріальні і вірусні інфекції.

Передозування. Проявляється розвитком виражених побічних ефектів. Основною ознакою передозування вінбластину є виражене пригнічення гранулоцит озу. Специфічного антидоту немає. Необхідно проводити симптоматичне лікування.

Особливості застосування. Препарат призначений для застосування тільки у стаціонарних умовах.

З обережністю слід призначати препарат після або одночасно з мієлосупресивною хіміотерапією та променевою терапією, а також пацієнтам літнього віку, у випадку тромбоцит опенії і ураження печінки.

Якщо кількість лейкоцитів у периферичній крові знижується   нижче 3000/мм³, необхідно зробити   перерву в лікуванні і з профілактичною метою призначити антибіотики.

Під час лікування препаратом необхідно ретельно контролю вати кількість лейкоцитів.

Для попередження розвитку гострої урикемічної нефропатії слід регулярно контролю вати рівень сечової кислоти в сироватці крові, забезпечити введення необхідного обсягу рідини і за необхідності призначити алопуринол.

Потрапляння препарату в пара венозні м'які тканини може викликати болісну місцеву реакцію та тканинний некроз, що звичайно проходять протягом декількох днів, тому в таких випадках залишок ін'єкційного розчину необхідно вводити в іншу вену. На ураженому місці симптоми можна послабити шляхом введенням гіалуронідази у вигляді ін'єкції.

У процесі лікування не рекомендується застосовувати гормональні контрацептивні препарати.

Не можна вводити живі вакцини пацієнтам, які лікуються вінбластином.

Вагітність і годування груддю. При вагітності застосовувати Вінбластин-Ріхтер можна тільки у випадках, коли очікуваний лікувальний ефект препарату для матері переважає можливий негативний вплив на плід. Особливо небажано призначати препарат підчас першого триместру вагітності. При проведенні курсу лікування необхідно припинити годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.   Дані відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Заборонене сумісне введення з нейро токсичними лікарськими препаратами (ізоніазидом, аспарагін азою). З обережністю може бути застосований з мітоміцином (можливе виникнення гострої задишки, бронхоспазму) і фенітоїном (знижується рівень фенітоїну в крові і може посилюватися схильність до судом).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 2 - 8 ⁰С у захищеному від світла місці. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 10 флаконів по 5 мг ліофілізованого вінбластину сульфату з розчинником -10 ампул по 5 мл у картонній упаковці.

Виробник. ВАТ “Гедеон Ріхтер”.

Адреса. Н-1103 Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

ВИНБЛАСТИН-РИХТЕР (VINBLASTIN-RICHTER)

VINBLASTINUM     L01C A01
Gedeon Richter

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

лиофил. пор. д/ин. 5 мг фл., с раств. в амп. 5 мл, № 10 Винбластина сульфат    5 мг


1 ампула растворителя содержит 5 мл 0,9% р-ра натрия хлорида.

№ UA/7944/01/01 от 18.03.2008 до 18.03.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

винбластин относится к противоопухолевым химиотерапевтическим средствам, является алкалоидом барвинка розового (Cataranthus rosea). Обладает способностью обратимо блокировать митоз клеток на стадии метафазы. Противоопухолевое действие состоит в том, что винбластин, связываясь с микротрубочками, тормозит образование митотических веретен. В клетках опухоли селективно угнетает синтез ДНК и РНК за счет торможения ингибирования фермента РНК-полимеразы.
Фармакокинетика. После в/в введения быстро распределяется в тканях. Не проникает через ГЭБ. Образует прочные связи с белками плазмы крови и форменными элементами крови (эритроциты, лейкоциты, лимфоциты, ретикулоциты и др.). Метаболизируется в печени. Период полувыведения — 25 ч. Выводится преимущественно с калом.

ПОКАЗАНИЯ:
лимфогранулематоз (болезнь Ходжкина), неходжкинские лимфомы, хронический лимфолейкоз, опухоль яичка.

ПРИМЕНЕНИЕ:
винбластин вводят исключительно в/в (следует избегать экстравазации препарата). Интратекальное введение запрещено!
Дозирование требует индивидуального подхода в зависимости от клинического состояния больного.
Взрослые: начальная разовая доза — 0,1 мг/кг массы тела (3,7 мг/м2 поверхности тела), затем через 1 нед, а в дальнейшем также 1 раз в неделю дозу повышают на 0,05 мг/кг в неделю (1,8–1,9 мг/м2) до максимальной недельной дозы 0,5 мг/кг (18,5 мг/м2) или до снижения количества лейкоцитов до 3000 в 1 мм3. Поддерживающую дозу на 0,05 мг/кг ниже, чем последняя начальная доза, вводят каждые 7–14 дней или 10 мг однократно или 2 раза в месяц до полного исчезновения симптомов.
Дети: начальная доза — 2,5 мг/м2 1 раз в неделю, затем дозу постепенно повышают на 1,25 мг/м2 в неделю до снижения количества лейкоцитов до 3000/мм3 или до достижения максимальной недельной дозы — 7,5 мг/м2.
Поддерживающую дозу на 1,25 мг/м2 ниже последней начальной дозы вводят каждые 7–14 дней.
Соответствующую дозу препарата разводят в 5 мл растворителя, который прилагается, затем по необходимости разводят 0,9% р-ром натрия хлорида и вводят в/в или одновременно с в/в инфузией 0,9% р-ра натрия хлорида в течение 1 мин через трубку инфузионной системы.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к действующему веществу или любому компоненту препарата; бактериальные и вирусные инфекции,

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
наиболее часто — лейкопения, алопеция, реже — гиперурикемия, мочекислая нефропатия, стоматит, тромбоцитопения, миалгия, тошнота, рвота, редко — геморрагический колит или кровотечение при наличии язвы; симптомы нейротоксического действия (головокружение, головная боль, диплопия, депрессия, парестезии, слабость, нарушение выделения антидиуретического гормона). При появлении симптомов нейротоксического действия лечение необходимо прекратить.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
следует соблюдать осторожность при назначении препарата после или одновременно с миелосупрессивной химиотерапией и лучевой терапией, а также пациентам пожилого возраста в случае лейкопении, тромбоцитопении и поражении печени.
Если количество лейкоцитов в периферической крови снижается ниже 3000 в 1 мм3, необходимо сделать перерыв в лечении и в целях профилактики назначить антибиотики.
Во время терапии препаратом необходимо регулярно контролировать количество лейкоцитов в периферической крови.
В период беременности препарат применяют только в случаях, когда ожидаемый потенциальный терапевтический эффект превышает возможное отрицательное воздействие на плод. При проведении курса лечения необходимо прекратить кормление грудью.
Для предупреждения развития острой урикемической нефропатии следует регулярно контролировать содержание мочевой кислоты в сыворотке крови, обеспечить введение необходимого объема жидкости и при необходимости назначить аллопуринол.
При экстравазации препарата могут развиться воспалительные явления в паравенозных мягких тканях, которые обычно проходят в течение нескольких дней, поэтому в таких случаях остаток инъекционного р-ра необходимо ввести в другую вену. Симптомы раздражения тканей можно смягчить введением инъекции гиалуронидазы. В период лечения препаратом рекомендуется использовать эффективные негормональные методы контрацепции.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
противопоказано одновременное применение с нейротоксичными препаратами (изониазид, аспарагиназа). С осторожностью следует применять одновременно с митомицином (возможно развитие бронхоспазма, диспноэ) и фенитоином (возможно снижение уровня фенитоина в плазме крови и развитие судорог).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:
Симптомы: лейкопения и усиление других побочных эффектов. Лечение: симптоматическое, специфического антидота нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
в защищенном от света месте при температуре 2–8 °С.