Зоцеф - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОЦЕФ

(ZOCEF)

Склад:

діюча речовина: cefuroxime;

1 флакон містить цефуроксиму натрію, що еквівалентно цефуроксиму 750 мг або 1500 мг.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другого покоління.

Код АТС J01DA06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефуроксиму мікро організмами, або до визначення збудника, що спричинив інфекційне захворювання.

Інфекції дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, після операційні інфекції органів грудної клітки;

інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти та середній отит;

інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, а симптоматична бактеріурія;

інфекції м’яких тканин: целюліт, бешиха, ранові інфекції;

інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит;

акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;

гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

інші інфекції, включаючи септицемію, менінгіт, перитоніт.

Профілактика інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній клітці та черевній порожнині, операцій на тазових органах, серцево-судинних   та ортопедичних операціях.

У більшості випадків моно терапія Зоцефом є ефективною. Але при необхідності препарат можна застосовувати в комбінації з аміно глікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, у супозиторіях або ін’єкційно), особливо для профілактики у шлунково-кишковій та гінекологічній хірургії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Спосіб застосування та дози.

Ін’єкції Зоцефу призначені лише для внутрішньо венного або внутрішньом’язового введення.

Загальні рекомендації.

Дорослі. Для багатьох інфекцій достатньо 750 мг 3 рази на добу внутрішньом× язово або внутрішньо венно. При більш   тяжких інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 рази на добу внутрішньо венно. У разі необхідності   частота введення може бути збільшена до шестигодинного інтервалу, загальна доза на добу збільшиться до 3 - 6   г. За необхідності деякі інфекції можна лікувати за такою схемою: 750 мг або 1,5 г двічі на добу (внутрішньо венно або внутрішньом× язово) з подальшим пероральним прийманням препарату.

Немовлята і діти: 30 - 100 мг/кг на добу за 3 - 4 ін’єкції. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг на добу.

Новонароджені: 30 - 100 мг/кг на добу за 2 - 3   ін’єкції. Необхідно враховувати, що період напів виведення цефуроксиму в перші тижні життя може бути в 3 - 5   разів більше, ніж у дорослих.

Гонорея: 1,5 г шляхом однієї ін’єкції або по 750 мг двома ін’єкціями в обидві сідниці.

Менінгіт: Зоцеф застосовується як засіб моно терапії бактеріального менінгіту, якщо він спричинений чутливими штамами.

Дорослі: 3 г внутрішньо венно   кожні  8 годин.

Немовлята та діти: 150 - 250   мг/кг на добу внутрішньо венно, розділені на 3 або 4 дози. Новонароджені: доза повинна становити 100 мг/кг на добу, внутрішньо венно.

Профілактика.

Дорослі: звичайна доза – 1,5 г внутрішньо венно в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковим внутрішньом× язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.

При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах звичайна доза становить 1,5 г внутрішньо венно, введена на стадії індукції анестезії, що потім доповнюється внутрішньом× язовим   введенням 750 мг  3 рази на добу протягом наступних 24 - 48   годин.

При повній заміні   суглоба 1,5 г порошку цефуроксиму змішуються з одним пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.

Послідовна терапія.

Дорослі:

пневмонія:  1,5 г Зоцефу 2 - 3 рази на добу (внутрішньом× язово або внутрішньо венно)   протягом 48 - 72 годин, потім препарат у формі таблеток по 500 мг 2 рази на добу   перорально протягом 7 - 10   днів;

загострення хронічного бронхіту: 750 мг Зоцефу 2 - 3   рази на добу (внутрішньом× язово або   внутрішньо венно) протягом 48 - 72 годин, потім перорально у вигляді таблеток по 500 мг 2 рази на добу перорально протягом  5 - 10   днів.

Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Порушення функції нирок.

Цефуроксим виводиться нирками. Тому як і при застосуванні інших подібних антибіотиків,   пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу Зинацефу з метою компенсації більш повільної екскреції препарату. Немає необхідності     зменшувати стандартну дозу (750 мг - 1,5 г 3 рази на добу), поки рівень кліренсу креатині ну не буде 20 мл/хв або нижче. Дорослим з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині ну 10 - 20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу, у більш   тяжких випадках (кліренс креатині ну менше  10 мл/хв) – 750 мг 1 раз на добу.

При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньо венно або внутрішньом× язово   наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (звичайно 250 мг на кожні 2 літри діалізної рідини). Для пацієнтів, які проходять тривалий   артеріовенний гемодіаліз або швидку гемофільтрацію у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 750 мг двічі на добу. Пацієнтам, яким проводять повільну гемофільтрацію, потрібно дотримуватись схеми дозування як для лікування при порушеній функції нирок.

Особливості введення препарату

Для внутрішньом’язового введення   слід додати 1 мл води для ін’єкцій до 250 мг Зоцефу або 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг Зоцефу. Обережно струсити до утворення непрозорої суспензії.

Для внутрішньо венного введення   розчинити 250 мг Зоцефу у не менш ніж 2 мл води для ін’єкцій, 750 мг – у не менш ніж 6 мл води для ін’єкцій, 1,5 г – у 15 мл. Для інфузій, що тривають не більше 30 хв, 1,5 г цефуроксиму можна розчиняти у 50 - 100 мл води для ін’єкцій. Одержані розчини можуть бути введені безпосередньо у вену або у трубку крапельниці при ін фузійній терапії.

Під час зберігання вже розведених розчинів можуть відбуватися зміни насиченості кольору.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: рідко – надмірний   ріст нечутливих мікро організмів, наприклад Candida.

З боку системи крові: часто – нейтропенія, еозинофілі я; нечасто – лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, позитивний тест Кумбса; рідко – тромбоцит опенія; дуже рідко – гемолітична анемія.

Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбуватись на поверхні мембрани червоних кров’яних клітин і взаємодіяти з антитілами, спричиняючи позитивний тест Кумбса, що може впливати на визначення групи крові, та дуже рідко гемолітичної анемії.

З боку імунної системи: нечасто – шкірні висипи, кропив’янка, свербіж; рідко – медикаментозна гарячка; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, шкірний васкуліт.

З боку травного тракту: нечасто – дискофорт у шлунково-кишковому тракті; дуже рідко – псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні   реакції: часто – транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів; нечасто – транзиторне підвищення рівня білірубіну.

Транзиторне підвищення рівня   печінкових ензимів або білірубіну виникало головним чином у пацієнтів з існуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.

З боку шкіри та підшкірної тканини: дуже рідко  – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко – збільшення рівня креатині ну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренса креатині ну.

Загальні та розлади в місці введення: часто – реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт.

Ймовірність виникнення болю в місці внутрішньом‘язового введення більша при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи буде причиною припинення лікування.

Передозування.

Передозування цефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразнення головного мозку, внаслідок чого можуть виникнути судоми. Рівень цефуроксиму може бути зменшений шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Незважаючи на те, що до клінічні дослідження не виявили будь-якого мутагенного або тератогенного впливу препарату, препарат не слід призначати під час вагітності, особливо в перші 3 місяці, якщо для цього немає екстрених показань.

Під час лікування годування груддю припиняють.

Особливості застосування.

З особливою обережністю препарат призначається пацієнтам, у яких були алергічні реакції на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики.

Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування   сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміно глікозидними антибіотиками, тому що повідомлялося про випадки   небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків. Функція нирок повинна моні торуватись у цих хворих так само, як у хворих похилого віку, а також у тих, у кого існує ниркова недостатність (див. «Спосіб застосування та дози»).

Як і при інших схемах лікування менінгіту, у декількох хворих дітей, що лікувались цефуроксимом, були зареєстровані випадки часткової втрати слуху.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, через 18 - 36 годин після ін’єкції цефуроксиму у спинномозковій рідині виявлялася культура Haemophilus influenzae. Проте клінічне значення даного явища не відоме.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту Candida. Тривале застосування може також призвести до надмірного росту інших нечутливих мікро організмів (наприклад, Enterococci, Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування.

При застосуванні Зоцефу в режимі послідовної терапії час переходу на пероральне застосування у вигляді таблеток визначається тяжкістю інфекції, клінічним станом пацієнта та чутливістю мікро організму. За відсутності клінічного покращення протягом 72 годин слід продовжити парентеральне введення препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Повідомлень про вплив немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і інші антибіотики, Зоцеф може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.  

При лікуванні Зоцефом рівень глюкози в крові   та плазмі рекомендується визначати за допомогою   глюкозооксидазної або гексозокіназної методики.

Зоцеф не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії.

Зоцеф незначною мірою може впливати на використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до псевдо позитивних результатів, як у випадках з деякими іншими цефалоспоринами.

Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатині ну лужним пікратом.

Сумісність. 1,5 г препарату, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, може використовуватись разом з розчином метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С.

1,5 г   препарату сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температурі 4 °С та 6 годин при температурі до 25 °С.

Сумісний з розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідро хлориду.

Сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для   внутрішньо венних   ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах:

- 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози для ін’єкцій;

- 0,18 % розчин хлориду натрію з 4 % розчином глюкози для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози з 0,9 %   розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози з 0,25 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

- 10 % розчин глюкози для ін’єкцій;

- 10 % розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;

- розчин Рінгера;

- розчин Рінгера-лактату;

- М/6 розчин натрію лактату;

- розчин Хартмана.

Стабільність препарату в 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій з 5 % розчином глюкози не змінюється в присутності гідрокортизону натрію фосфату.

Сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

- з гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій;  

- з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефуроксим – це   бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що має високу активність відносно широкого спектра грам позитивних і грам негативних бактерій, включаючи штами, що продукують β-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії β-лактамаз і тому відповідно виявляє активність відносно багатьох ампіцилін- або амоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії – порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.

Цефуроксим in vitro є ефективним проти таких мікро організмів, як:

грам негативні аероби

Еscherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp.

грам позитивні аероби

Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу, але виключаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenеs (а також інші β-гемолітичні стрептококи), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (група viridans), Bordetella pertussis;

анаероби

грам позитивні та грам негативні коки (включаючи Peptococcus і Peptostreptococcus species);

грам позитивні бактерії (включаючи більшість Clostridium spр.) і грам негативні бактерії (включаючи Bacteroides spp. і Fusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;

інші мікро організми

Вorrelia burgdorferi.

Мікро організми, нечутливі до цефуроксиму

Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, метицилінрезистентні штами Staphylococcus aureus, метицилінрезистентні штами Staphylococcus epidermidis, Legionella spp..

Деякі штами мікро організмів, нечутливих до цефуроксиму

Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.

У дослідах in vitro було показано, що при поєднанні Зинацефу з аміно глікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, у деяких випадках виявляється синергізм.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація цефуроксиму в сироватці крові спостерігається через 30–45 хвилин після внутрішньом× язового введення. Період напів виведення цефуроксиму при внутрішньо венному та внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 70 хвилин. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення цефуроксиму та спричинює підвищення його концентрації в сироватці крові.

Зв’язування з білками сироватки крові коливається від 33 до 50%.

Протягом 24 годин від моменту введення препарат практично повністю ( 85–90%) виділяється в незміненому вигляді із сечею, більша частина препарату виводиться в перші 6 годин.

Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.

Рівень цефуроксиму в сироватці зменшується шляхом діалізу.

Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості розповсюджених патогенних мікро організмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньо очній рідинах. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

У  750 мг флаконі цефуроксиму міститься 42 мг (1,8 мекв) натрію.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтуватого кольору.

Несумісність.

Не повинен змішуватись в одному шприці з аміно глікозидними антибіотиками.

рН 2,74 % розчину бікарбонату натрію для ін’єкцій суттєво впливає на колір розчину, тому   цей розчин не рекомендується для розведення порошку. Якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньо венно шляхом інфузії, цефуроксим можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі і не більше 24 годин при температурі 6 °С.

Упаковка.

По 750 мг або по 1.5 г порошку у флаконі; по 1 флакону у   картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Алкем Лабораторіз Лтд

Місцезнаходження.

Алкем хауз,   Сенапамі Бапам Марг, Мумбаї – 400 013, Індія.

Фармакодинамика. Цефуроксим — это бактерицидный цефалоспориновий антибиотик, проявляющий высокую активность относительно широкого спектра грамположительных и грамотрицательных бактерий, включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы. Цефуроксим устойчив к действию β-лактамаз и соответственно активен относительно многих ампициллин- или амоксициллинрезистентных штаммов. Основной механизм бактерицидного действия — нарушение синтеза стенки бактериальной клетки.
Цефуроксим in vitro эффективен против таких микроорганизмов, как:
грамотрицательные аэробы: Escherichia cali, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Haemophilus influenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы), Haemophilus parainjluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp.
грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу, но исключая метициллинрезистентные штаммы), Streptococcus pyogenes (а также другие β-гемолитические стрептококки), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus группы В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus minis (группа viridans), Brodetella pertussis;
анаэробы: грамположительные и грамотрицательные кокки (включая грамположительные бактерии (большинство Clostridium difficile) и грамотрицательные бактерии (в том числе Bacteroides spp. и Fusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;
другие микроорганизмы: Borrelia burgdorferi.
Микроорганизмы, нечувствительные к цефуроксиму: Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, метициллинрезистентные штаммы Staphylococcus aureus, метициллинрезистентные штаммы Staphylococcus epidermidis, Legionella spp.,
а также некоторые штаммы микроорганизмов, нечувствительные к цефуроксиму: Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp, Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.
Фармакокинетика. После перорального приема цефуроксима аксетил абсорбируется в кишечнике, подвергается гидролизу в слизистой оболочке последнего и в виде цефуроксима попадает в кровь.
Оптимальный уровень абсорбции наблюдается сразу после приема пищи. Максимальный уровень цефуроксима в сыворотке крови отмечают приблизительно через 2–3 ч после приема препарата. Период полувыведения составляет около 1–1,5 ч. Уровень связывания с белками — 50% в зависимости от методики определения. Цефуроксим выделяется почками в неизмененном виде путем канальцевой секреции и клубочковой фильтрации. Одновременное применение пробенецида увеличивает AUC средней сывороточной концентрации на 50%. Уровень цефуроксима в сыворотке крови уменьшается вследствие диализа.
Парентеральное введение. После в/м введения в дозе 750 мг максимальная концентрация достигается примерно через 45 мин (15–60 мин) и составляет около 27 мкг/мл. При в/в введении 750 мг и 1,5 г через 15 мин уровни в плазме крови приблизительно равны 50 и 100 мкг/мл соответственно. Период полувыведения из плазмы крови после в/м или в/в введения составляет около 70 мин. Связывание с белками плазмы крови — 50%. Около 89% дозы экскретируется почками в течение 8 ч в неизмененном виде (создает высокую концентрацию в моче), через 24 ч выводится полностью. Терапевтические концентрации регистрируют в плевральной и синовиальной жидкости, желчи, мокроте, СМЖ (при воспалении мозговых оболочек), костной ткани, миокарде, коже и мягких тканях. Препарат применяют при менингитах, поскольку проникает через ГЭБ. Проникает через плаценту и в грудное молоко.

инфекции, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами:
Прероральный прием (капсулы). Инфекции дыхательных путей (пневмония, острый бронхит и обострение хронического бронхита); гонорея; инфекции кожи и мягких тканей; лечение ранних проявлений болезни Лайма.
Парентеральное применение (инъекции и инфузии):
инфекции дыхательных путей (острый и хронический бронхит, бактериальная пневмония, инфицированные бронхоэктазы, абсцесс легких, послеоперационные инфекции органов грудной полости);
инфекции ЛОР-органов (синусит, тонзиллит, фарингит, средний отит);
инфекции мочевыводящих путей (острый и хронический пиелонефрит, цистит, асимптоматическая бактериурия);
инфекции мягких тканей (рожистое воспаление, раневые инфекции);
инфекции костей и суставов (остеомиелит, септический артрит);
акушерство и гинекология (воспалительные заболевания органов малого таза);
гонорея (острый неосложненный гонококовый уретрит и цервицит), особенно в тех случаях, когда противопоказан пенициллин;
другие инфекции (септицемия, менингит, перитонит).
Профилактика инфекций: при риске возникновения инфекционных осложнений после операций на органах грудной и брюшной полости, операций на органах малого таза, сердечно-сосудистых и ортопедических операциях.

препарат применяют перорально, в/м, в/в.
Пероральное применение. Таблетки нужно глотать целыми, запивая небольшим количеством воды.
Взрослым и детям старше 12 лет назначают: при пневмонии — по 1 таблетке (500 мг) 2 раза в сутки на протяжении 7 дней; остром бронхите и обострении хронического бронхита — по 1 таблетке (500 мг) 1–2 раза в сутки на протяжении 5–10 дней; лечение гонореи — 2 таблетки (1000 мг) однократно; инфекции кожи и мягких тканей — по 1 таблетке (500 мг) 1–2 раза в сутки на протяжении 10 дней; лечение ранних проявлений болезни Лайма — по 1 таблетке (500 мг) 2 раза в сутки на протяжении 20 дней.
При ХПН необходима коррекция режима дозирования в зависимости от клиренса креатинина.
Максимальная суточная доза Зоцефа для пациентов пожилого возраста и больных с нарушением функции почек, в том числе находящихся на гемодиализе, составляет 1000 мг.
Парентеральное применение. Препарат вводят в/м и в/в (струйно и капельно). Доза препарата зависит от чувствительности микроорганизмов, тяжести инфекции, возраста, массы тела и состояния функции почек.
Взрослым при инфекциях средней тяжести достаточно назначить по 750 мг в/м или в/в каждые 8 ч. При необходимости интервал между введениями можно сократить до 6 ч (общая суточная доза — 3–6 г).
Детям от 2 мес до 14 лет в зависимости от степени тяжести инфекции назначают 30–100 мг/кг массы тела в сутки в 3–4 приема. Для лечения большинства инфекций достаточно дозы 60 мг/кг 1 раз в сутки.
Новорожденным и детям до 2 мес в зависимости от степени тяжести инфекции назначают 30–100 мг/кг/сут в 3 приема. Новорожденным в связи с низким клиренсом креатинина интервал между введениями можно увеличить до 12 ч.
При гонорее взрослым вводят 1500 мг препарата однократно в/м, иногда по 750 мг 2 раза в сутки.
При менингите, вызванном чувствительными к препарату микроорганизмами, взрослым назначают по 3 г в/в каждые 8 ч; детям от 2 мес до 14 лет — 200–240 мг/кг/сут в/в в 3–4 приема. Дозу препарата можно снизить до 100 мг/кг в сутки после 3 дней клинического улучшения.
При тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина 20 мл/мин) рекомендуют вводить препарат по 750 мг 2 раза в сутки; при клиренсе креатинина 10 мл/мин — по 750 мг 1 раз в сутки.
Как профилактическое средство назначают в дозе 1,5 г в/в перед введением в наркоз при абдоминальных, урологических и ортопедических операциях. При необходимости эту дозу можно дополнить в дальнейшем 2 введениями цефуроксима по 750 мг в/м через 1 и 16 ч. При операциях на сердце, легких, пищеводе и сосудах вводят 1,5 г препарата в/в в момент индукционного наркоза, затем вводят по 750 мг 3 раза в сутки на протяжении следующих 24–48 ч. При ортопедических операциях с полной заменой сустава цефуроксим можно смешать в виде сухого вещества (порошок из флакона) с содержимым каждого пакета полимера метилметакрилового цемента перед добавлением редкого полимера.
Больным, которые находятся на программном гемодиализе, назначают 750 мг препарата до процедуры, а следующие 750 мг — после окончания процедуры гемодиализа.
Продолжительность лечения зависит от тяжести инфекции и клинического состояния пациента. После устранения симптомов нужно продолжать терапию еще на протяжении 24–48 ч.
Правила приготовления р-ра для парентерального введения. Для приготовления р-ра для в/м введения к 250 мг препарата добавляют 1 мл 1% р-ра лидокаина или до 750 мг — 3 мл 1% р-ра лидокаина. Осторожно взбалтывают до образования непрозрачной суспензии.
Для приготовления р-ра для в/в струйного введения растворяют 250 мг препарата в 3 мл воды для инъекций, 750 мг — в 9 мл и 1,5 г — в 15 мл воды для инъекций. В качестве растворителя можно использовать изотонический р-р натрия хлорида или 5% р-р глюкозы. Вводят медленно на протяжении 3–5 мин.
Для в/в капельных инфузий (например до 30 мин) 1,5 г препарата растворяют в 50 мл растворителя (вода для инъекций, изотонический р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы).
При парентеральном введении может возникнуть преходящая боль в месте в/м введения, флебит при в/в введении препарата. Для предотвращения развития флебита препарат нужно вводить очень медленно на протяжении 3–5 мин.

повышенная чувствительность к компонентам препарата и другим β-лактамным антибиотикам. Кровотечения и заболевание ЖКТ в анамнезе. Период беременности и кормления грудью. Возраст до 12 лет.

аллергические реакции: озноб, высыпания, зуд, крапивница, редко — мультиформная эритема, бронхоспазм, синдром Стивенса — Джонсона, анафилактический шок.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея или запор, метеоризм, спазм, боль в животе, язвы на слизистой оболочке полости рта, кандидоз полости рта, глоссит, псевдомембранозный колит, нарушение функции печени (транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз АлАТ, АсАТ, ЩФ, ЛДГ, холестаз.
Со стороны мочевыводящей системы: нарушение функции почек, (снижение клиренса креатинина, повышение уровня креатинина и остаточного азота мочевины крови), дизурия, зуд в области промежности, вагинит.
Со стороны органов кроветворения: снижение гемоглобина и гематокрита, анемия (апластическая или гемолитическая), эозинофилия, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, гипотромбинемия, удлинение протромбинового времени.
Возможны преходящая боль в месте в/м введения, флебит при в/в введении препарата (чтобы предотвратить развитие флебита, препарат нужно вводить очень медленно на протяжении 3–5 мин).

у больных, принимающих Зоцеф, рекомендуется при определении уровня глюкозы в крови использовать глюкозокиназу или гексокиназу. Препарат не влияет на результаты определения креатинина с помощью щелочного пикрата.
При применении антибиотиков широкого спектра действия могут отмечать псевдомембранозный колит, поэтому важно помнить об этом при проведении дифференциальной диагностики, если у пациента возникает значительно выраженная диарея во время или после антибактериальной терапии.
Во время лечения Зоцефом болезни Лайма отмечали реакцию Яриша — Герксгеймера. Реакция возникает непосредственно в связи с бактерицидным действием Зоцефа на микроорганизм, который служит причиной болезни Лайма, — спирохету Borrelia burgdorferi. Пациентам необходимо объяснить, что это обычное последствие антибиотикотерапии болезни Лайма, которое исчезает без лечения. Возможно появление положительной глюкозурической реакции. Во время лечения препаратом нужно прекратить кормление грудью.
Влияние на управление транспортными средствами или другими сложными механизмами. Поскольку препарат может вызвать возбуждение ЦНС, во время лечения нужно воздержаться от управления транспортными средствами и работы с потенциально опасными механизмами.

препараты, уменьшающие кислотность желудочного сока, могут снижать биодоступность Зоцефа и устранять эффект улучшения абсорбции после употребления пищи.
Диуретики и нефротоксические антибиотики повышают риск развития поражения почек, НПВП — риск кровотечений.
При одновременном применении с потенциально нефротоксичными препаратами (аминогликозиды, полимиксин В, полимексид) и сильнодействующими диуретиками (этакриновая кислота, фуросемид) возрастает риск поражения почек. При одновременном применении с эритромицином возможно снижение активности обоих антибиотиков; при сочетании с фенилбутазоном и пробенецидом снижается клиренс цефуроксима и повышается его концентрация в крови.
Стабильность цефуроксима в 0,9% р-ре натрия хлорида с 5% р-ром глюкозы не меняется при наличии гидрокортизона натрия фосфата.
Цефуроксим совместим и стабилен в течение 24 ч при комнатной температуре с такими растворами:
гепарин (10 и 50 ЕД/мл) в 0,9% р-ре натрия хлорида;
хлорид калия (10 и 40 мэкв/л) в 0,9% р-ре натрия хлорида.

Симптомы: возбуждение ЦНС, судороги.
Лечение: промывание желудка, назначение энтеросорбентов. Терапия симптоматическая. Эффективен гемодиализ.

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 30 °С.